| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Як дорого все ж таки платим,
Ми за свої почуття,
І в час лише коли втратим,
Приходить до нас каяття.
Як важко думати, дихати, жити,
Коли коли на душі лежить жар,
І боляче спокійно тліти,
Принісши себе тобі в дар.
Тепер я їду, я далеко,
Хай час тече як та вода,
А я буду мов лелека,
Що зайвим випав із гнізда.
А за вікном біжать будинки,
Проїду міста, села та ліси,
Я хочу жити з нової сторінки,
Я хочу більше такої краси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2013
Ця тиша з розуму мене звела,
Кругом нависли глухі стіни,
Чи сам чи доля завела,
До тої дивної картини.
Сижу один неначе вовк,
Під покривалом ночі,
Шум вулиці давно замовк,
І не зімкнути очі.
В голові тільки думки,
І знову місяць сам гуляє,
А на пепері лиш рядки,
Яким уже й кінця немає.
А за вікном проспект пустий,
Тут зранку буде знову шумно,
Туман під ранок знов густий,
В природі все іде розумно.
Маршрутка перша пролетить,
Від сонця горизонт палає,
Хтось бігає, хтось ще спить,
І ранок цей не помічає.
Так хочеться забути все. Кудись піти,
Поїхати, взлетіти махом,
Але від себе не втекти,
Не полетіти вільним птахом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Всі раптом стали чорно-білі,
І промінь сонця вже погас,
І зникли крила твої білі,
І сірим стало все для нас.
Я бачив біль в людських обличчях,
Я бачив страх, я бачив крик,
Усе що мав я раптом знищив,
Щоб втратити людський свій лик.
Незнаю кому довіряти,
В тяжкий живем для віри час,
І важко впевнено сказати,
Що той хто друг не зрадить нас.
Я йшов один, нема нікого,
Немає друзів, ворогів,
Немає тих уже для кого,
Я ці слова сказать хотів.
Я був з думками наодинці,
Я загубився серед них,
І час лічив я по хвилинці,
Мій голос розуму затих.
В думках з’являлась ностальгія,
І гризла совість, мучив страх,
Та все ж в душі була надія,
Надія зникнути в вітрах.
Взлетіти з вітром і парити,
Парити десь на небесах,
І мов дитя мале радіти,
Не знаючи межі в часах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413826
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2013
Колишню велич більше не вернути,
Те що втратив більше не вернеш,
Хоч тих хто поряд був важко забути,
Ти двічі в одну річку не ввійдеш.
Вже не повернеш безтурботний погляд,
Вже не повернеш той дитячий сміх,
З того що мав залишиться лиш спогад,
Сумний, веселий та один на всіх.
Нас по життю звязала випадковість
Ця випадковість нас і розвела,
І спогад той неначе повість,
Що вже написана й прочитана була.
Мене чекали тисячі доріг,
І кожна з них вела у більше пекло,
Я кожну з них пройти для тебе зміг,
І кожен бій боровся більш запекло.
Тепер я сам навколо лише стіни,
Холодні, чорні в них одна пачаль,
І не зібрати дзеркала частини,
І невернути все тепер нажаль.
Замість друзів тепер таракани,
А замість кави тільки алкоголь,
Нема таким як я ні почесті, ні шани,
Це ще одна з таких мільйонів доль.
Я став одним із тих хто зупинився,
Хто на війні цій просто пав без сил,
І перед долею навколішках спинився,
Пощади й миру в бога я просив.
Ні... Я вже не можу стільки ждати,
Я маю встати і вперед іти,
Забути все на світі щоб востати,
Щоб з пеплу феніксом взлетіти до мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412377
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Ми сучі виродки, що пакостять щороду,
Ми ті хто нищить ледь не все що є,
І хто ж візьметься справити породу,
Створінь які вбивають все своє...
Ми жалимо себе і ти хто з нами,
Ми п\'ємо кров і хочем доброти,
Нас вже погорло залило гріхами,
І ми не хочемо на верх вспливти.
Ми нищим долі, гробим і калічим,
І тільки втративши цінуєм і ревем,
А зупиняємся коли платити нічим,
Коли доволі своїх близьких вб\'єм.
Ми не цінуєм рідних і коханих,
Немає шани навіть до батьків,
Ми граєм в ігри, в добрих і поганих,
Так і живем сто днів, років, віків.
Ми всі одвічні вигнанці із раю,
Ми зраджували бога і себе,
А ти все йдеш і гониш всіх до краю,
І думаєш що все мине тебе.
Кого скажіть цікавить чужа доля???
Як ваша правда гроші і звязки,
І буде виконана того воля,
Хто ляльок зверху тягне мотузки.
Я так не можу більше жити,
Неможу більш дивитись на це все,
Давно вже треба щось робити,
А не чекати що нас мимо пронесе.
Пора міняти все наше безумство,
Пора міняти все своє життя,
Пора залишити це боягузство,
Бо потім нам не буде каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013