СУЛ

На роздоріжжі

Засніженою  дорогою  Надія  крокувала  до  того  святого  місця.  Саме  йшла  -  не  їхала,  щоби    ніхто  не  заважав  роз'ятреному  серцю  здолати  біль.  Все  .  здававлося  б,  позаду-образи.  несправедливість.  марні  сподівання.  зрада,  наклеп...І  гнітюча  порожнеча,  схожа  на  тривалий  сон.
Місце  тиші  і  смутку,  де    спочивають  люди,  зустріло  її  шурхотінням  стрічок  на  вицвілих  надмогильних  віночках.Мовчали  хрести.  І  закарбовані  в  камені  людські  долі  берегли  кожна  свою  таїну.Чомусь  хотілося  пройтися  саме  кладовищем-подивитися  на  людські  фото.  Саме  чорно-білі  світлини  вабили  Надю  магією  погляду.  
-  Не  переживай,  у  нас  весело,-зрушила  тишу  завідувачка.  І    погляд  Наді  мимоволі  спитав,чи  ця  жіночка  нормальна?  -Прийдуть  перед  Пасхою,  поприбирають.Богу  дякувати,  хоча  б  раз  на  рік  мусять  зробити  порядок,-невгамовувалась  пані-директорка...
(Вона  чомусь  вирішила,  що  Надя  прийшла  працевлаштовуватись)
-Даруйте,  я  не  до  вас  на  роботу,-  якось  невпевнено  промимрила  Надія.  Та  завідувачка  продовжувала:"  Знайомся.  Це-  батюшка  Р."  Серед  хористок  батюшки  давня  знайома  Наді  підхопила  подальшу  розмову:"  Привіт  !  Правильно.  що  прийшла  сюди."  І  водночас  представила  Надю  батюшці  Р.  Отець  відразу  поблагословив  ,  а  Надя  заціпеніла  від  несподіванки,  бо  не  знала,  що  відповісти  і  що  робити...(Далі  буде)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865451
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.02.2020

Вибір

Будні  видавалися  розмитою  палітрою  похідних  кольорів.  Хотілося  стерти,  змити...За  новими  вказівками  мусиш  вимальовувати  шедеври  на  основі  схибленого  каркасу.Причому  в  якомусь  до-бемоль  мажорі.Але  таке  ,  виявляється.подобається!Бо  воно-  "на  часі"...Дивуєшся  від  того  і  думаєш,  чи  серйозно  сприймають  тебе?  А  зрештою,  хіба  тебе  чують?  Чи  питають?  Чи,  бодай  слухають?
Мабуть,  то  так  Господь  посилає  іспит  на  витримку...
Нарада  з  теми  "  Ні  про  що"  займала  другу  годину.  Зошит  самоосвіти  поволі  заштриховувався  новими  ескізами.  В  почутих  висновках    вимальовувався  урбаністично-авангардний  "шедевр".  На  ньому  вулиці  засаджені  новими  покручами  ніби  дерев.І  ти  не  зможеш  йти  дорогою  прямо  -мусиш  підбирати  мотлох  і  нести  на  будівництво  нового  будинку  за  мега-проектом.  Бо  сьогодні  ти-мураха...
А  вулиці  міста  дійсно  видалися  в  той  день  сірими,  непривітними.Дрібними  краплями  додавав  мінору  дощ  .Парасоля  заважала  дихати.  Чекати  маршрутки  та  їхати  в  надиханому  закритому  транспорті  не  хотілось.  Треба  все  обдумати.  Боже,  а  для  чого?  Кому  це  треба?
Переповнений  смітник  довершив  уявну  картину  і  майнула  думка  -все  викинути  в  прірву!  Все-  вказівки.  папери,  надбудови,  каркаси...І  підпалити  ...  
 Стаю  на  край  тієї  прірви...Скотитися  вниз  і  дотлівати  в  чаді  буденності?  
В  тиші  думок  легким  вітерцем  обійняло  плечі...  Ще  раз  війнуло  ,  штовхаючи  тебе  в  спину:  "  Іди,  не  бійся!  Страшно  вперше.  Тобі  ж  бо,  не  звикати..."  
Секундний  дисонанс  тваринного  страху  не  відпускає  .Та  водночас  теплим  рожевим  потоком  огортає  все  єство  і  кличе  злетіти  над  прірвою-бути  вище,  не  відчуваючи  болю  натруджених  крил  !  Там,  де    світло  у  хмарках  Божественної  природи  сипле  райдужними  корпускулами  !..Там-  Воля...
 Беру  на  повні  груди  живу  енергію  вітру,  розправляю  крила  і  ...лечу  !!!  

...То  так  здалося,  що  тебе  утримує  потік  і,  наче  в  солодкому  сні,  у  злеті  обіймає  спокій.  Насправді  прокидається  холодний  тваринний  страх  чогось  невідомого,  сірого,  бридкого.Він  посилюється  і  зникає.  Наче  сотні  болючих  штрикань  звідусіль  торкають  тебе  у  якомусь  жахливому  сні.Щось  торкнулося  до  голови  і  нахилило  понад  чорнючою  ямою  ...Як  у  дитинстві  над  книгою  з  ненависним  вбиваючим  текстом.  І  голос  мамин:  "Бачиш?"  -  Бачу,  -  відповідаю  їй.  Перед  очима  чорніє  місиво  багнюки  і,  здається,  воно  ось-ось  виплюхне  брудом  тобі  в  обличчя.-  Щоби  я  тебе  тут  не  бачила,  -поставила  велику  крапку  мама...
Прокидаюсь  від  того  гнітючого  сну  і  внутрішня  тиша  накриває  звуки  досить  погожого  осіннього  ранку.  Що  б  то  означав  той  задушливий  сон?  І  слова,  і  подих  вітру,  і  зміна  кольорів  у  ньому?  
     Мама,  мамуся...Ти  рідко  снишся...Усвідомлюю,  де  твоя  свята  могила.Вже  пройшли  десятиліття  Твого  відходу  у  Засвіти...Але  весь  час  відчутна  твоя  присутність  десь  недалечко,  поряд...Між  нами  надто  тонка  грань...І  знаю  точно-  ти  мене  про  щось  попередила.
     Дивишся  на  своє  життя,  вчинки,  аналізуєш  думки  і  здаються  правильними  Шевченкові  слова  "добре,  мамо,  що  ти  зараннє  спать  лягла"...І  може  б  життя  складалося  інакше,  якби  мама  не  пішла  на  ту  фатальну  операцію...Хоча,  хто  знає?

     Як  би  то  помолитися?  Нас  ніхто  цьому  не  вчив?  Та  до  церкви  чомусь  потягнуло...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865433
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2020

Шляхи, дороги, перехрестя ( продовження)

 Інтернат  видавався  якимось  вуликом.  Щодня  ,  за  звичним  режимом,  діти  вирішують  школярські    та  досить  недитячі  проблеми  такого  суворого  життя.  Воно  приносило  їм  крихти  радощів,  але  вирватися  десь  назовні,  почати  будувати  свій  дорослий  світ  було  мрією  кожного  з  вихованців.  Хтось  малював  себе  у  дорослому  житті  вже  з  початкової  ланки  школи,  а  дещо  старші,  ледь  досягнувши  пубертату,  вже  відчували  себе  самодостатніми.  Діти  ставали  теплими  та  відвертими,  коли  проводиш  з  ними  не  виховну  бесіду,  а  в  капцях  та  халаті  дивишся  з  ними  телевізор  і  тримаєш  когось  на  руках.  тут  вони  плетуть  з  твого  волосся  зачіску,  сидять  поряд,  в  ногах  на  килимі.  Ми  розповідаємо  один  одному  історії,  сміємося  і  обговорюємо  героїв  побаченого  фільму.  В  такі  хвилини  чути,  як  називають  учителів,  вихователів...Вони  розповідають  один  поперед  одним  історії  з  життя  своїх  батьків  і  жоден  з  них  не  говорить  про  них  погано.Тепло,  комфорт,  чистота,  смаколики  і  добротна  їжа,  увага  і  вміння  дати  зрозуміти,  що  переживаєш  за  них.  Відчуття  спокою  в  домі-  ось  той  мінімум,  який  стає  ключем  до  сердець.
"  Ну,  що  там,  у  школі?",-запитую  малого  Олексійка,  який  першим  прийшов  з  уроків.-  Як  в  тюрязі,-  відповіло  дитя  і  мерщій  побігло  до  гардеробної.  Тут  відразу  приводить  до  порядку  свої  черевички  і  ставить  їх  на  сушильню...Поволі  заповнюється  гардеробна  куртками  і  пальтами  різних  розмірів.  І  вже  ніхто  не  сипле  в  чуже  взуття  кнопок  та  гвіздків.  Діти  якось  за  лічені  місяці  пом'якшали.  Старші  ,  яких  малі  називали  аборигенами,  все  рідше  втікали  "на  волю".  А  звідти  до  інтернату  приходили  все  нові  і  нові  діти...
 Вірунця  -  сині  очі  волошкові,  ямочки  на  щічках.Не  дитина,  а  лялька  жива.  Сьогодні  вона  щебече,як  хоче  навчитися  ліпити  тістечка  і  пригостити  ними  свого  татка.  Свого  найкращого  татка.Він  мерзне  в  своєму  гаражі  -  єдиному  притулку,  який  став  йому  житлом.  Безхатьченка    Вірунця  називає  татком.А  як  же  ще?Це  ж  бо  він  підібрав  її,  маленьку,  в  пелюшках,покинуту  на  лавочці  одного  з  вокзалів.  ..    Приніс  її  до  дитбудинку  і  з  тих  пір,  мало  не  щодня,  провідує  доцю.  Викинутий  суспільством,  забутий  байдужістю  близьких,новоспечений  татко  приносить  печиво  та  яблучка,  грається  з  дітьми,  розповідає  різні  казкові  нісенітниці.  Правила  жорстокого  суспільства  не  дозволяють  цій  Людині  вдочерити  чи  взяти  офіційно  опіку  над  Вірочкою.  Та  синьоока  лялька  сьогодні  піде  помічницею  тьоті  Наді  на  кухню,  де  навчиться  власноруч  готувати  найкращі  тістечка  і  неодмінно  пригостить  свого  татуся.  А  він  прийде-  чи  дощ,  чи  спека...Він  прийде,  тому  що  відчує,  як  вона  його  жде.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855914
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.11.2019

Шляхи. дороги, перехрестя

 Чорні  вуглинки  юнацьких  очей  блиснули  помстою.  "Я  тобі  ще  зроблю!",-  читалося  в  них.  
-  Чого  занімів?  Воля  або  виправляємо  помилки,-даю  шанс  на  вилюднення  і  водночас  відчуваю-  цей  не  прогнеться.  "Король"  цвиркнув  крізь  зуби  слиною  прямо  під  ноги  Ярині  Петрівні.  Жінка  знітилась:"  Я  потім  приберу"  І  ,  мабуть,  пішла  плакати.
   Підленьким  душам  "  братви  короля"  відкрилося  роздоріжжя:  або  за  своїм  авторитетом,  або  йти  їсти.
-  Во,  де  Ваша  ковбаса  вже  сидить!,-  виголосив  "пуп  становища",  показуючи  рукою  певний  жест  .-  Хто  не  шоха,  за  мной!  
Зомбована  зграя  мовчки  покидала  інтернат.  Ще  б  пак!  Вони  ж  пройшли  екзамен  на  "шоху".  І  в  кожного  на  зап'ясті  руки  є  слід  від  опіку  цигарки  "короля".
-  Не  переживайте!  На  волі  холодно.  Хіба  на  хаті  в  когось  заночують.  Але  їсти  все  одно  поприходять,-  один  поперед  одним  лепетали  мені  вихователі  і  байдуже  розійшлись  добути  свій  робочий  час.
 А  наступного  дня  дзвінок  з  управління  освіти  ошелешив:"  Назвіть  прізвища  дітей,  які  попали  в  реанімацію"
-Перепрошую,  але  ще  не  знаю  їх  прізвищ.  Ви,  будь-ласка  або  допоможіть,  або  не  заважайте,-  якось  вирвалось.  І  байдуже,  чи  звільнять.
   До  інтернату  діти  приходять,  коли  починаються  проблеми  "на  волі".  Відчувши  принади    лікарні  в  тандемі  з  тамтешньою  дієтою  і  прискіпливими  поглядами  пацієнтів  старшого  віку,  вони  поволі  поверталися  до  звичного  режиму.  На  противагу  насінню  дурману  ковбаса  перемагала  однозначно.Перемагала  чиста  постіль  і  нові  шкіряні  черевички,  пошиті  під  замовлення,  новий  верхній  одяг  -РІЗНИЙ  !  І  вже  перестали  в  школі  прозивати  їх  інкубаторськими.
 Невдовзі  прийшов  і  "король".-  У  мене  сифон,-  процідив,  знітившись,  і  не  стримуючи  емоцій,  заплакав.  Мабуть  ,  такого  життєвого  досвіду,  як  у  дітей  інтернату  немає  ніхто.  Вони  рано  стають  дорослими-  з  появою  недитячих  проблем.Виборюючи  своє  місце  під  сонцем,  часто  падають,  але  практично  ніколи  не  здаються.  В  запеклому  світі  їх  часто  використовують.  А  вони  довірливо  йдуть  на  ризик,  набиваючи  нові  ґулі.  Тому  їх  неможливо  вчити  по  написаному.  У  них  свої  методики  життя  і  виживання.
 В  окремій  палаті  шкірвендиспансеру  Королю  було  над  чим  подумати.Щоранку,  йдучи  на  роботу,  провідую  його  і  згодом  у  розмові  хлопець  розкрився.  Говорив  про  матір  -інваліда,стареньку  бабцю  і  про  ненависть  до  батька-  повністю  деструктивну  людину.Про  його  наругу  над  матір'ю.  Про  своє  скалічене  дитинство  і  про  те,як  покінчить  з  собою,  коли  не  стане  найдорожчих  йому  людей.
 -Гаразд,  але  спочатку  складеш  програму-мінімум  на  подальше  життя.  І  підбери  слину  -  на  тій  простій  основі,  що  ти-  мужчина,-  сердито  вимовила  йому  і  попрямувала  до  зупинки  транспорту.
 А  біля  кабінету  вже  чекала  Юрчикова  бабця.Її  онука  знову  піймали  на  залізничній  станції  далеко  не  сусідньої  області.  
                                                                                                               Продовження  буде.





 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852865
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2019

Шляхи, дороги, перехрестя

-ПривЕт  !  Чуй-но,  ти  не  бачила  Ганьки-білобрисої?,-вихлопом  перегару  запитало  мене  щось  подібне  на  особину  невизначеної  статі.  -Вона  там,-  вказую  напрямок  в  протилежну  від  себе  сторону.  І  не  знаю  ніякої  Ганьки  ,  не  хочу  знатися  з  її  оточенням.  Певно,  сплутали  з  кимось.  А  в  голові  пронеслось-  невдача...Ну  ,звідки  взялась  ота  надумана  прикмета,  ніби  з  ким  першим  заговориш  -  такий  твій  день?  А  може,  то  знак  не  погоджуватися  на  посаду?  
 Шлях  до  будинку-інтернату  був  недовгим,  якихось  5-7  хвилин.  Старезні  клени  встеляли  його  бурштиново-золотим  килимком.  Дрібний  дошик  бив  осіннє  тремоло  по  моїй  парасолі.А  німа  орхідея  сипала  пелюстки  за  вікном  багатоповерхівки.  Проходжу  через  навстіж  відчинені  ворота...Серце  почало  гучно  битися.
 Цієї  ночі  якась  невидима  хвиля  жалю  чи  безпорадності  охопила  мене  всю  і  сльози  рясно  змочували  подушку.Боже,  як  я  втомилась  від  усього  цього!  Як  боляче  й  образливо  за  саму  себе,  за  дітей,  які  не  просились  в  цей  безпросвітний  світ!  Та  ще  й  сон,  такий  невизначений  і  дурний  сон  -  з  брудними  калюжами,  якимось  ганчір'ям,дитячою  коляскою,  зграєю  дітей...І  яма,  яка  заповнюється  болотяним  багном,  не  даючи  переступити  чи  обійти...Що  це.  поганий  знак,  попередження?  
 Та  живий  гамір  в  коридорі  інтернату,  повернув  думки  в  інше  русло.Мене  чекали!  Хтось  вихопив  мокру  парасолю  :"Ми  висушимо"  Не  встигаю  оговтатись  від  такої  надмірної  уваги,  як  тут  нові  й  нові  обличчя  зі  своїми  "  Ой,  здрастуйте!",  "  Ми  на  Вас  так  сподіваємося","  Будьмо  знайомі"...
-  Вони  в  школі,-  прозвучала  відповідь  на  мій  мовчазний  погляд,  коли  нарешті  була  проведена  екскурсія  складами,  спальними  приміщеннями,  ігровими,їдальнею.  кухнею,  підвалом  та  ще  n-ною  кількістю  всіляких  закутків.  За  годину  спілкування  з  підлеглими  в  голову  завантажено  стільки  проблем,  пліток,  самореклами  ,  що  здавалося,  тебе  вважають  за  безрозмірний  стрейчовий  мішок.  Думалося,  що  директором  дитячого  інтернату  означало  стати  мамою,  а  виявляється,  тебе  вважають  будівельником,  постачальником,  гарантом  покращення  добробуту  тих  же  працівників  -  не  дітей!
-  Не  переживайте,Надіє  Володимирівно,  зараз  позлазяться!  (  Як  так  можна  висловлюватись?,-  майнуло  в  голові)-  Та  не  думайте,  що  вони  всі  до  школи  ходять.  Просто  скоро  -обід.  Та  й  гуманітарка  свіженька-  Ви  ж  бачили!,-не  вгамовувалась  завгосп...  
 Дітвора  не  забарилася.  Малята  з  початкових  класів  наввипередки  неслись  коридором  до  спалень-  у  верхньому  одязі,  чоботах,  кросівках,  капцях(  що  в  кого  є).Відразу  тинькнуло:"  До  чого  той  показ  гуманітарки?  Невже  не  можна  було  підібрати  взуття  по  сезону?)  
-Ти  -  моя  мама?,-  хтось  ззаду    вхопив  мене    за  ногу.  Рученятка  гладили  мої  ноги,  а  чубате  личко    споглядало  довкола.-  Я  перший  і  ти  -  моя  мама!,-  тоном,  який  не  терпить  заперечень,  повторило  хлопча.-  Вони-  погані,-  кваплячись,  продовжував  новоспечений  синочок,  показуючи  пальчиком  на  ватагу  старшокласників.
-  Шоха!,-  пронеслось    з  чиїхось  вуст  на  адресу  малого  і  тоненькі  ручки  міцніше  стискали  мою  руку,  ніби  благали  :  "  Тільки  не  відпускай!"
За  мить  прогриміло  перевернуте  відро  з  водою  і  голосний  регіт  "обездолених"  старшаків  переможно  доніс  хвилю  самовпевнених  господарів  положення  .
-  Від  сьогодні,  Ярино  Петрівно,не  будете  мити  за  їх  брудними  черевиками  Ви  керуватимете  процесом  самообслуговування  старшокласників.  -А  кому  не  подобається,  ВОЛЯ  там!,  -показую  рукою  на  вихід  "королю"  ватаги.
                                                                                           (  Далі  буде)


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852829
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2019

Звільнення

   Ми  розлучились  досить  швидко.  Навіть  не  думалось,  що  все  вийде  одним  судом.  Вже  ,  виходячи  за  межі  установи,  полегшено  зітхнула.  Якийсь  невидимий,  але  гнітючий  тягар  зійшов  з  моїх  плечей  і  розлетівся  в  повітрі.  
-Що,  не  любиш?,-  самовпевнено  процідив  мені  в  обличчя  кривою  іронією.
-Ти  чув,  що  я  говорила  в  суді?  Ти  розтоптав  мою  любов.  І  тепер  я  знаю,  що  тобі  сказати.  Вільний!  Інструктаж  проводити  не  буду.
   Йшли  будні.  Магічним  подихом  віяли  творчі  сили.  Приходили  ідеї,  будувались  плани...З  учнями  в  школі  було  легко  і  невимушено.  Дівчатка  росли,  радували  здобутками  в  двох  школах.  І  частенько  привідкривались  двері  багатьох  сусідських  квартир,  коли  мої  ляльки  грали  Шопена,  Баха,  Знатокова  в  чотири  руки.  
 Але  добре  не  може  бути  довго.  Хаос  в  країні,  безгрошів'я,  нівелювання  творчих  та  розумних  ідей  породжували  зневіру.  Мої  дівчата  якось  рано  подорослішали.  Вже  неможливо  було  від  них  скрити  істинну  картину  сьогодення,  згладжувати  невдачі...Алюня  давно  стала  Алею,  та  Масянька  все  ж  залишалась  Малою,  але  з  таким  дорослим  поглядом...  І  завжди  були  нерозлучними.  Вони  разом  спали,  мінялись  одежею,  гуляли,  набували  друзів,  брали  участь  в  модних  тоді  розбірках  (  часто  недитячих),  мріяли...
 Величезний  оберемок  з  квітів  ми  розділили  на  трьох  ,  коли  йшли  з  конкурсу"Вчитель  року"  .  Відгриміли  акорди  святкового  нагородження  і  ми  будували  дорогою  додому  плани  подальшого  життя.  Аля-  "ґузін"  у  мріях  ставала  на  педагогічну  стежку.А  моя    "балЯрина"  випалила:"  Краще  давати  уколи  і  ставити  клізми,  аніж  бути  вчителькою."
   В  мені  щось  обірвалося.Адже  я  була  успішною  вчителькою.Тільки  от  не  могла  дозволити  купити  пікінесика.  Пригадалось  оте  її  дитяче  лепетання  про  якусь  Маринчину  маму,  яка  на  роботі  отримує  хабарі.  І  в  Маринки  все  завжди  є-  навіть  пікінесик.  Діти  відчувають  дефіцит  статків.  Треба  щось  вирішувати,  але  що?  Залишити  їх  і  поїхати  заробляти?  На  кого?
                                                                                                                                                               (Далі  буде)
   
 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852214
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.10.2019

Альтернатива ( продовження)

На  вході  до  музичної  школи  серед  східців,  ведучих  до  класних  кімнат,  жваво  розмовляли  вчительки.  Вони  різняться  від  своїх  колег  з  пересічних  загальноосвітніх  шкіл.  Тут  особливі  манери  розмовляти,  тримати  паузи,  слухати  одна  одну,  не  перекрикувати  співрозмовника...Не  минаючи  увагою  чергового  на  вході,  тихенько  запитую:"  З  ким  можна  поспілкуватись  з  приводу  запису  до  музшколи?"  І  тут  вся  увага  співрозмовниць  націлилась  у  мій  бік.  Так,  зі  слухом  у  них  дійсно  все  склалось.  Черговий  на  вахті  був  невгамовний:"  О!  Та  вони  зараз  на  Вас,  як  мухи  на  мед".
-  Смотрите,  какие  капушечки!,-  донеслось  від  однієї  з  учительок.-  Я-  Ирина  Константиновна.  І  підійшла  до  моїх  дівчаток.  Повіяло  французькими  парфумами  і  моя  Алечка,  наче  в  неї  спитали,  голосно  відчеканила"  У  нас  є  піаніно".І  вже,  не  очікуючи  вердикту,  чи  приймуть  її  до  школи,  спитала:"  А  тут  є  музичний  зал?"  -  Есть,  и  Вы  на  сцене  споёте  свои  любимые  песенки".    Мася,  випереджаючи  сестру,  вибігла  на  сцену  і  заспівала:"  Ласточка,  ласточка,  ты  передай  привет  этому  мальчику  в  его  18  лет..."
 Вони  з  дитячою  наївністю  ще  не  знали,  які  труднощі  і  перепони  прийдеться  пройти  і  переживати  творчі  муки  на  шляху  визнання.
 "  Не  вмієш  грати-  не  муч  піаніно",-  таку  записку  я  побачила  якось  на  дошці  об'яв  у  нашому  під'їзді.    Скажу,  що  образливо-  нічого  не  скажу.  Боляче,  що  це  прочитала  Алюня,  яка  вже  вміла  читати.  -  Це  не  про  нас!,  -  заперечила  я  присуплений  погляд  малої  ,-  це  тьотя  написала  про  себе,  бо  вона  доросла  і  досі  не  може  звести  дві  руки...
Скажу,  що  манери  приїжджих  відчуваються.  Чому  їх  ніде  не  терплять?  Все  тому,  що  прагнуть  все  обгадити,  всіх  обсудити,  звести  нанівець  всі  намагання  інших  людей  бути  кращими,  вищими  духовно.  І  головне,  що  не  знає,  притуплене,  яка  повінь  слізок  лилася  з  оченят  моїх  милих  і  добрих  дівчаток,  щоб  зуміти  звести  дві  руки,  а  це  дві  півкулі  мозку  заставити  синтезувати  побачені  ноти  ,  йдучи  різними  стежками  одночасно.                                    (  Далі  буде)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852107
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.10.2019

Альтернатива

 Задеренчав  будильник...О,  Боже!  Чого  було  швендяти  ніччю  і  не  спати?  В  ім'я  чого?  Хто  від  цього  виграв?  Манюню  цьомаю  сонненьку  в  обидві  м'якенькі  щічки  і  притримуючи  ,  саджу  на  горщик.Алюся  вже  розлупила  повічки  і  розповіла,  як  до  неї  вночі  приходив  "Хо".  Цей  казковий  герой,  придуманий  нею  ще  в  тому  віці,  коли  не  вміла    сказати  "мама".    Міфічний  Хо  з'являвся  їй  на  чийсь  стукіт  у  двері.  І  вона  з  широко  розплющеними  очима  страхалась  того  і  відразу  притихала  в  бешкетуванні.  Цей  Хо  не  раз  допомагав  мені  її  заспокоїти  та  заколисати.  Але,  одне  було  ясно:  Хо  -  це  щось  не  дуже  приємне  дитині.
   Дорога  в  садочок  пролягала  через  парк.-  Дивись,  доцю,  який  танок  у  листочка!  І  як  пишається  своїми  коралями  калина,  -промовляв  попереду  йдучий  татко  одногрупниці  моєї  Масяні.  Оце    тато!  Таких  не  буває,-подумалось  мені.  День  і  ніч  виховує  свою  красуньку-доцю:  дорогою  в  садочок,  на  танці,  до  магазину...  Не  витримую:  "  Привіт!  Будь-ласка,  заведи  і  мою  в  групу-  у  мене  о  8.00  дзвінок,  вже  запізнююсь"...На  ходу  роздягаю  Алечку,  даю  цукерочки  з  печивом  (  це,  щоб  дружили  діти)  і  біжу...
 Вже  на  сходах  до  учительської  зустрічаю  колегу:"Пам'ятаю.  ти  хотіла  продати  піаніно.  Ще  в  силі  твоя  пропозиція?  Скільки?  Купую  вже."  -  Сто  баксів,  -вимовила  Іванна  Омелянівна    .      
 -Тримай!-швиденько  даю  їй  гроші  ,  похапцем  розповідаючи  причину  такої  нагальної  покупки.  Дзвінок  на  урок  не  дав  нам  вволю  виговоритись  одна  одній  про  своїх  половин.  Наші  чоловіки-  колишні  колеги.  Ми  давно  дружимо  сім'ями  і  мені  краще  було  поплакатись  Іванці,  аніж  будь-кому  з  родичів.
 У  багатьох  з  нас  мало  не  спільна  біда.  Особливо  в  дружин  шоферів.  Правду  в  пісні  співають  :"  ...де  заночує,там  і  коханка".  Це  про  них.  Це  правда.  І  те,що  побачивши  в  кінці  зміни  шлагбаум  в  гараж,  у  них,  як  в  собаки  Павлова  слина,  з'являється  рефлекс    випити.      Це  основний  контингент  пивних  забігайлівок.  Вони  знаються  з  всілякими  "  сонечками",  "  котиками",  "  рибочками"...Їх  же  при  дружинах  називають  вокзальними  повіями...(  Ніби  ті  повії  з  хлопчиками  гуляють)
 -Це  кому?,-  запитала  Алюнька,  побачивши,  як  дебелі  дядьки  тягнуть  інструмент  на  наш  8  поверх.-  Вам,  -відповідаю.-  Ти  ж  хотіла  бути  тьотею,  яка  на  свята  грає  діткам  на  піаніно.    Ось  вона,  твоя  мрія...
 Не  знала,  які  вимоги  до  нинішніх  дітей  при  прийомі  до  музшколи,  але  знала  напевне-  мої  грати  будуть.  
Розвиток!  Це-  найперше,  до  чого  прагнуть  адекватні  батьки.  Можливо,  не  стануть  Ростроповичами  чи  Шишкіними,  але  мізки  з  дитинства  слід  ставити  на  правильні  герци.  Бо  не  вкладатимеш  в  розвиток-  рано  чи  пізно,  вкладатимеш  в  деградацію.  По  любому!                                                                                                                                                (далі  буде)
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852104
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.10.2019

Образа

Крізь  помутніле  вікно  забігайлівки  п'янюча  довершеність  в  образі  силуету  мого  чоловіка  сповідається  розмальованій  губастій  супутниці,  яка  в  нього  вдома  жінка-щучка.  Приплюснуте  від  надміру  горілки  ліве  око  (  це  був  тест  на  вживання  бодай  чарки  алкоголю)  жалісливо  споглядало  на  бюстгальтер  з  явно  збільшеним  пушапом.  А  заслинений  писок  вискавулював  щось  дівчині-офіціантці...
 От  за  які  гроші  воно  п'є?  Ще  й  пригощає  якусь  лярву  в  надії,  що  та  дівуля  під  нього  ляже!  А  як  же!  Особливо  з  таким  "красенем-гусаром"  Хоча...  І  вже  стало  геть  цікаво,  скільки    таких  "красунь"  обпеклося  в  надії,  що  нарешті  здибали  Мужчину  своєї  мрії?
 А  яким  був  красенем!!!
Тоді,  влітку  86,    бійці  полігону  допомагали  нам,  піонервожатим  табору,  облаштовувати  гру  "  Зірниця".  ВІн  -  високого  зросту,  стрункий  і  підтягнутий,  з  правильними  рисами  обличчя,  чітко  відчеканив  мені,  старшій  піонервожатій,  що  дружина  імені  Юрія  Гагаріна  вишикувана.  А  я  не  знала,  що  відповісти-    на  мить  відібрало  мову.  Прапорщик  Волошко  поспішив  на  поміч  і  з  командою  "  Вільно!  Приступити  до  проведення  інструктажу",  підморгнув  мені-  бодай,  все  зрозуміло.
 А  далі  були  самоволки  і  по  6  км  бігав  мій  солдат  на  побачення  в  табір.  І  не  було  втоми  від  разом  проведених  ночей  у  веселій  компанії.  Я  не  чула  ніякого  фальшу  в  безграмотно  зіграних  ним  акордах  на  гітарі.  І  не  бачила  жодного  натяку  на  якісь  мінуси  в  його  поведінці.
 Дембелем  з  розцяцькованим  значками  мундиром  він  з'явився  на  порозі  моєї  квартири.
-  Заходь!,-  махнув  батько  рукою  до  хлопця  і  стиснув  "краба",  екзаменуючи  на  витривалість.  Він  завше  так  здоровкався  з  нашими  з  сестрою  кавалерами  і  часто  сполотнілі  від  болю  обличчя  хлопців  тестувались  батьком,  як  слабаки.  І  хлопці  нас  боялися  образити...  Але  цього  разу  щось  пішло  не  так-  сили  були  ,мабуть,  рівні.  І  словами  :"Ох,  ...твою  мать!"  звучало  визначення  "залік  здано"...
   Навіщо  це  мені?  За  що  таке  покарання?  Може,  то  заздрість  подруг?  Чи  яке  зурочення  з  боку  "  доброзичливців"?  Ми  молоді,  в  нас  здорові  діти...У  нас  трикімнатний  кооператив,  сякі-такі  статки...  
 Вдома  знаходжу  останню  100  долярову  купюру  від  продажу  ненависного  мені  "Москвича".  Яке  щастя,  що  той  металобрухт  захотів  купити  міліціонер!  Хоч  і  з  перебитими  номерами,    потребував  постійного  ремонту  і  виснаження  статків  та  нервів...
Так  ось,  де  скотина  бере  гроші  !!!  Вже  не  те,  що  ненависть,  а  тупа  байдужість  ,  що  з  ним  буде...  Щоб  ти  здох!,-  подумалося  і  навіть  уявлялося,  як  ті  лярви  прийдуть    на  його  похорон.  Чомусь  саме  уявилось,  що  вони  всі  б  зібрались  і  "співчутливим"  презирством  дивилися  б  у  мій  бік.
 Третя  ночі...Знову  не  можу  заснути.  Відчай  охопив  мене  всю-  до  самісіньких  п'ят.  Здавалося,    виверне  від  тієї  образи  та  безпорадності.  І  я  ,  притуливши  сплячих  малих,  зайшлася  сльозами,  а  згодом  знесилилась  у  сні.
                                                                                                                                         (  Далі  буде)

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852093
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.10.2019

Біг

Спорожніла  миска  з-під  вареників  валялася  попід    колодою  на  давно  закинутому  жидівському  кладовищі.  Там  лежали  порожні  пляшки,  розбита  банка  якогось  місива...Видовище  потворне,  але  іду  через  цей  горбок-так  швидше.
Спішу  додому  після  примусового  збіговиська  ні  про  що,  яке  називалось  педрадою.  Ще  здалеку  виднівся  вогник  запаленої  свічки  у  дитячій  кімнаті.  Знову  вимкнули  світло.  Дівчата  самі...Чимдуж  біжу  знайомими  стежками,  а  в  голові  знаки  питання-  тривожні,сірі.  
 Перепиняє  п'яний  сусід:"  Іди,  забери  там  свого"...  Але,  яке  забери?  Бичара  напилася  і  свинею  лежить  в  багнюці...  -  Дякую,  але  це-  не  моє.
   Дівчатка  зраділи  моїй  появі  і  ,  перебиваючи  одна  одну,  з  широко  розплющеними  очима  переповіли,  як  тато  пригощав  у  хаті  своє  зборисько.  А  коли  вимкнули  світло,  свинобригада  рушила  на  "природу",  залишивши  безлад.  
   В  квартирі  дійсно  було,  як  після  погрому:  підгорнуті  доріжки  заплямовані  брудними  черевиками,  всюди-  на  столі,  під  столом,  в  раковині  мийки-  купа  немитого  посуду.  В  хаті  накурено.  І  сморід  перегару  з  цигарковим  димом  не  давав  дихати.  
   У  ванній  кімнаті  запінилася  щойно  напущена  водичка.  Мильні  бульбашки  розлітаються  і  лопаються,  торкаючись  ліхтаря  на  батарейці.  Дівчатка  повеселішали,  хлюпаючись  в  пахощах  трояндового  мила.
     Наче  змагаючись  за  першість  в  перегонах  ,роблю  все  і  відразу  -провітрюю  помешкання,  мию  посуд,  підмітаю,  мию  підлогу,  мокрою  щіткою  чищу  бруд...  Загорнутих  рушниками  малих  по  черзі  кладу  в  ліжко.  -  Не  бійтеся,  я  скоро    прийду,  -  цьомаю  їх,  перечіпляю  ввімкнений  ліхтарик  і  щезаю  на  мить  з  пакетом  огидного  сміття.
   За  що  мені  оце?  Як  можна  було  не  розгледіти    цих  бридких  звичок  ?  Це  не  з'явилося  хто  зна  звідки.  Це  сформувалося  за  роки  -  методично,  з  дитячого  споглядання  за  поведінкою  дорослих  (  часто  таких  рідних  та  близьких).  Це  з'явилося  за  передумови  попущення  безвідповідального  ставлення  до  себе  самого,  розгулу  розбещеності  того  оточення,  яке  в  міру  свого  недорозвитку,  прагне  заповнити  нішу  неспроможності  на  забуття...
   Глибока  ніч..Дівчатка  міцно  сплять  Прилягла  поряд  з  ними-  від  розхитаних  нервів  не  спиться.  Де  воно  лазить?..  Встаю,  одягаюсь.  Пройшлася  найближчими  місцями  можливого  перебування  вже  далеко  не  коханого  чоловіка.  Але  жевріюча  надія  і  впевненість  у  своїй  перемозі  у  війні  з  цією  бідою  давала  сил.
   З'явилось  світло.  В  освітлених  вікнах  поодиноко  заповнювались  темрявою  сонної  ночі.  Тільки  вагончики  барижень,  які  слугували  за  кафе,  відкривали  нове  дихання  відвідувачам  хрипами  шансону.
                                                                                                                                         (Далі  буде)
   
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851936
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.10.2019

Додому

   Дорогою,  схожою  на  місячний  рельєф,  прямує  "Москвич".Як  то  дотягнути  до  нормальної  траси,  щоби  хоча  б  трішки  заспокоїтися.  Шлях  неблизький  -  з  маленькими  дітьми,  з  провізією...Так  не  їдуть  нормальні  люди  -  вони  можуть  дозволити  собі  все  купити  в  місті  і  не  мучити  дітей  довгими  виснажливими  подорожами.
   Татко  з  гордістю  кермує  нашим  авто,  шуткує,  будує  плани...Він  майстерно  об'їжджає  ті  ями,  видовбані  в  асфальті,    навантаженою  вщент  машиною.В  багажнику  запасне  колесо,  сяке-таке  причендалля  та  каністра  бензину,відокремлена  шматком  дерев'яної  фанери,  щоб  не  торкалось  все  те  дорогоцінних  закруток.  Кожнісінька  баночка  дбайливо  загорнута  газеткою  .  Щільні  рядочки  цьогорічного  варення  засипані  яблуками,  абрикосами,  сливами...Заповнювалась  кожна  щілинка  того  багажника,  щоби  на  залишилось  бодай  натяку  на  порожнину  в  нім...
В  салоні  між  задніми  та  передніми  сидіннями-10-літрові  каністри  з  вином  та  ,  як  виявилось  згодом,    самогонкою  (  будь  вона  неладна).І  відро  ковбаси,  залитої  смальцем.Все  це  вкрите  ковдрами  і  діти  товчуться  на  тих  місцях,  лепечуть  між  собою...
На  кузові-  приварений  багажник,  на  якому  їде  півкабана,  щедро  обкладений  кропивою.  І  хоч  би  нормально  сховали,  але  свекра  не  перепреш.  -  Най  стирчить  свиняча  ратиця  з  мішка,  щоб  не  думали,  що  то  за  кров  просочується  мішковиною.
 Так  і  їдемо...Ось-ось-  довгоочікувана  поворотка,  за  якою  хоча  б  якась  більш-менш  дорога.  -Там  ,  за  поворотом  можуть  стояти  менти,-  дає  мені  інструктаж  чоловік.  -  І  не  дивись  дорогою  їм  в  очі,  наче  повія,бо  неодмінно  спинять.Веди  себе  невимушено,  ніби  ,  сміючись,  мені  щось  розповідаєш...Як  мені  зустрічний  дасть  знати  про  пост  ДАІ,  я  триматимусь  за  твоє  коліно...
-  Ти  за  що  більше  переживаєш-  за  нас  з  дітьми  чи  за  те,  що  прийдеться  в  разі  чого  заплатити?..
 Невдовзі  пост  ДАІ.  Виконую  щойно  отримані  рекомендації,  однак  інспектор  нас  зупиняє.-  Куди  їдемо?,-  запитав  з  посмішкою,  дивлячись  на  ратицю  .-Додому,  відповіла  я,  бо  моє  лихо,  що  за  кермом,  всім  своїм  виглядом  підказувало"  Машина  з  перебитими  номерами"...На  щастя,  інспектор  побажав  "Щасливої  дороги  і  ми  рушили"...
Яким  твердолобим  треба  бути,  впертим  і  самовпевненим,  щоб  знову  з'їхати  з  траси  і  попертися  битими  дорогами  ,  щоб  "зрізати  шлях"!  На  залізничному  переїзді  колія  зачепляє  глушник...Так  і  їдемо...Мовчу  і  радію,  що  все-таки  мала  рацію.  Думаю,  приїдемо-  підпалю  цю  машину  .  Яке  позорище!  Гуркіт  такий,  що  до  неба  чути.За  годину  мого  мовчання  все  ж  виїхали  на  трасу.  Зненацька  цей  змучений  автомобіль  глохне.Все!  З  мене  вистачить.Дівчатка  поснули.  Вкриваю  маленьких  і  хочу  плакати.За  що  мені  оце?  Сонце  поволі  розжарило  свою  золоту  пательню.Не  чути  пташок-  мабуть,  бідосі  перелякались  того  гуркотіння.І  людей  не  видко.  Помимо  нас  проїжджають  різні  авто  і  нікому  немає  діла  до  моєї  зневіри.  Вже  другу  годину  моє  нещастя  шукало  підмоги  в  селі,  та  ніхто  не  відгукнувся...Замість  спинити  когось  з  подорожніх,то  сів  і  палить.Бідна  мати  з  татом!  Такі  хороші  батьки  і  щоб  такий  інертний  син.  
 Чи  то  Бог  почув  моє  мовчазне  прохання,  чи  то  мама  молилась  на  вдалу  дорогу,  та  раптом  нас  обігнала  патрульна  машина  і  зупинилась.
 Лише  вимовила"Зробіть  щось",  як  інспектор  з  поглядом,  наче  в  гусака,  спитав"  Є  буксирний  трос?.."
-  Телефон!  Телефон!,-  сміялись  діти...Ця  частина  шляху  була  схожою  на  якесь  комедійне  кіно.  
 Втомлені  нарешті  дісталися  під'їзду  будинку.  Дякуючи  нашим  рятувальникам,  даю  гроші.-  З  вас  пляшка,-  чую  супутника  "гусака".
Боже!  Яке  щастя,-  подумалось  в  ту  мить.  Пробую  налити  в  трилітровий  слоїк  самогону...
Якими  очима  дивився  на  мене  чоловік!  Ніби  я  віддаю  найзаклятішому  ворогові  найсокровенніший  скарб.  -  А  те,  що  люди  на  роботі  ризикнули  довезти  тебе,  безпорадного,  більш,  як  кілометрів  зо  150,  то  нічого?  Іди  з  очей,  -  не  можу  на  тебе  дивитися.Наче  того  і  чекав,  забрав  каністру,  відро  з  ковбасою,  дбайливо  приготовану  онукам  і  пішов  пригощати  всеньке  знайоме  і  незнайоме  алкоголічне  кодло.  Роздайся,  море!  У  "мужчини"-  стрес!
 Порубані  сусідом  кістки,  посолене  сало,  пофасоване  м'ясо-  в  камері.  На  полицях  вишикувались  кольоровими  рядочками  мої  закрутки.  Краса!    Пахнуть  свіжі  яблучка,  абрикоси  в  мисках...Дякую  вам,  мамо  з  татом!  Ви-  надзвичайно  щедрі  та  дбайливі  люди.  Тільки  як  вам  ще  говорити,  що  від  горілки  хата  займається?  Що  моїми  слізьми  вогонь  не  загасиш.  Що  дитячі  душі  страждають  і  плачуть...
Водночас  втомлена  і  заведена-  не  можу  заснути.  Де  оте  одоробло  ?  Вихожу  на  балкон-не  видко,  не  чути...  Прилізе  зараз  "  господар"  і  мізки  виноситиме"Це  ж  моя  мати  мені  дала..."  
 Спіть,  мої  крихітки.  Не  приведи  Боже,  ви  сприйматимете  свого  п'яного  тата  за  нормальне  явище!  Я  не  покажу  вам  образу  потерпання.  Цього  не  буде.Я  не  дам  !Завтра  щось  вирішу.  А  тепер  спати,  спати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851892
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.10.2019

Мої сніжинки…

-  Хочу  бути,  балярина,  -залепетала  моя  маленька  доцюня.  -А  я  буду  ґузін,-поклавши  до  ротика  лінійку-  таку  собі  імітацію  ножа,  пройшлася  кімнатою  на  носочках  старшенька.  Вона,  маючи  рочок  з  невеличким  ,  відразу  стала  "дорослою".  Адже  в  неї  з'явилася  жива  ляля-молодша  сестричка.  Обов'язки  у  такої  дорослої  та  самостійної  Алечки-бути  біля  мами.  Вже  добре  знала,  що  не  можна  тиснути  Масяню  за  щічки,  пальчиком  їй  натискати  оченята,  розхитувати  колясочку,  голосно  кричати...Та  моя  доросла  помічниця  прагнула  допомогти.Не  встигну  вийти  з  кімнати,  де  спала  щойно  заколисана  Масянька,  як  Алечка  прожогом  бігла  до  коляски,  і  стаючи  ніжками  на  колесо,  виривала  малій  з  ротика  пуфу*...А  вечорами,  коли  з  купелі  виймалося  рожевеньке  немовлятко,  то  на  розстеленій  заздалегідь  пелюшці,  вже  рівненько  лежала  і  посміхалась  голенька  Алюшка.  Їй  дозволялося  поплескатися  у  водичці  Масяні  і  аж  тоді  звільнялося  місце  для  сповивання  сестрички...Минали  дні,  тягнулись  місяці...В  країні  хаос,  бандитизм,  спорожнілі  магазини.  Треба  було  щось  заробляти(  плекаючи  надію,  що  це  допоможе,  думала  я  тоді).І  коли  Масяньці  виповнилось  півтора  року,  мої  квіточки  пішли  в  дитячий  садок.
   Садочкове  дитинство  малюка  завжди  виражене  яскравими  спогадами.Там,  за  хвірткою  садочка,  вже  починалася  система,  де  ВСІ  будуть  Зайчиками  і  Сніжинками...Добре,  хоч  не  в  однакових  костюмах.  Вони  здебільшого  позичалися,  робилися  з  підручного  дрантя...  Перебираючи  домашній  мотлох  з  одежі,  натрапляю  на  весільне  плаття  і  фату...все!  Ви  в  мене  будете  найкращими  Сніжинками  !  І  першими  самотужки  пошиті  плаття  були  схожі  на  балетні  пачки...Були  свята  з  вишиваними  за  ніч  сорочечками,  костюмами  з  атласних  штор  ...А  ще-  розмови  дітей  про  нянь  та  виховательок,  жовтий  ненависний  суп  і  тиху  годину...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851705
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.10.2019

Моя маленька…

   Січнева  ніч  видалася  на  диво  теплою...Душно  в  хаті-  неможливо  спати.  Відчинила  кватирку-  ні,  вікно...Третя  ночі.  Знову  встаю,  іду  попити  води-  якась  тепла.  За  вікном-  ні  душі.  Сіра  дорога,  мовчазні  та  мокрі  дерева,  мряка...А  так  хочеться  прохолоди,  кольорового  салюту  і  збродженого  тіста...У  холодильнику  серед  розмаїття  наїдків  чітким  контуром  яскраво  виділилися  мочені  яблука-  краса  яка!  Покуштувала  -  якось  мало.  Знову  лежу,  щоб  заснути-  не  виходить.По  спині  щось  важке  пройшлося,  ніби  прокотилась  важкенька  кулька.  Щось  знову,  знову...І  ніби  з  кожним  разом  набирало  ваги  та  швидкості  обертів.Встаю,  походила...Важкість  стихла.  У  холодильнику-  пів  пляшки  шампанського.  Наливаю  в  келих-  сама  собі.Всі  сплять,  їм  добре.  Два  ковтки-  не  добре.  Ставлю  келих  на  стіл.  Тут  новий  поштовх,  наче  хто  всередині  розтягнув  струну-  різкий  біль  і  стихло.  Все,  треба  викликати  швидку.
   Найважче  у  світі-  наодинці  залишатись  зі  своїм  болем.  Тобі  навколо  ніби  намагаються  допомогти,  а  думається,  що  над  тобою  просто  знущаються.  На  мені  важкий  тягар,  який  прокочується  свинцевоналитою  кулею  по  всьому  тілу.  Вона  розриває  навпіл  всі  струни.  А  вони  знову  скручуються  безліч  канатів  і  тягнуть  мене  донизу  з  якоїсь  невидимої  скелі,  де  немає  бодай  навіть  слизької  опори.  Невже  не  так  давно  я  підкорювала  ту  вершину?  Здається,  вона  зараз  добряче  виросла...Знову  біль-  частіше  й  частіше...Вже  благаю"  вбийте  мене,  або  щось  зробіть"...Крізь  ниточки  білого  туману  донеслось:"  Закрий  свого  рота  і  переходь  в  родову  кімнату".-Ні,  я  тут  постою,  біля  вбиральні,  мені  треба..."  Але  дужа  рука  вагітної  лікарки  в  білому  хараті  потягнула  мене  на  той  стіл.  Схилилося  знайоме  обличчя  акушерки  і  тоном,  який  не  терпить  заперечень,  пролунало:"Слухай  мене!.."  З'явилося  біля  мене  кілька  нових  осіб  в  хірургічному  вбранні.  Це  чого  їх  стільки?  Але,  до  тями  повернуло:  "  Я  тобі  зараз  напихкаю!  Дихай!!!"  Ще  мить...Друга  мить...Третя...
Хор  в  халатах  в  унісон  видихнув:  "  Як  книжка  пише".І  ,  пишаючись  професіоналізмом,  що  показали  студентам  медучилища,  як  повинні  проходити  правильні  пологи.
 А  мене  знову  до  тями  привів  знайомий  голос  своїм  набутим  за  роки  стресової  роботи  обсценізмом.  Рука  тримала  за  ніжки  моє  маля,  а  друга  інша  шмагала  маленьку  сідничку,  допоки  не  почувся  наростаючий  плач...
 8.21  .  Який  гарний  день!  За  вікном  пологового  будинку  казкові  дерева.  Їх  зачаровані  голі  крони  вітають  мене  з  донечкою.  Прояснилося  небо,  розбиваючи  хмари-думки  про  те,  яка  я  була  ще  мить  тому  нерозумна.  На  першому  плані  стелилися  кольорові  мрії  про  те,  якими  ви  в  мене  виростете.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851618
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.10.2019

Моя маленька доню…

Гарячою  бруківкою  ми  піднімались  на  знайомий  горбок,  звідки  видно  було  все  довкола-    село,центр  якого  чомусь  завжди  називали  містом.  Там,  вдалині,  шпильки  католицького  костелу,  в  якому  за  чиєюсь  владною  забаганкою  крутили  вечорами  кіно.  Виднілися  чагарники  поміж  спорожнілими  жидівськими  оселями.  Пам'ятали  ще  досить  свіжими  споминами  ,  хто  чим  торгував,хто  якою  справою  займався  ...Скільки  кому  платили  і  в  якій  хаті  співалися  які  пісні...В  цьому  краї  всі  знають  своїх  кревних  до  7  коліна-  хто  кого  тримав  і  хто  був  за  кого  відданий...Оживала  пам'ять  в  розповідях  односельців  і  ніхто  нікого  не  перебивав-  лише  доповнювали...  На  перехресті  понівечених  доль  українців  30-х  років  стояли  наші  пра-прадіди.Якими  думками  наповнювались  їх  серця?  Про  що  вони  мріяли?  І  чи  була  у  них  мрія?..  Вони  жили  своїм  і  не  своїм  життям.  Воно  чорно-білими  смугами  малювало  стежки  і  перехрестя,  де  під  час  доводилося  йти  колючим  терном,  ковтаючи  гіркоту  солоних  сліз.  Лилася  розповідь,  наче  журлива  пісня,де  співалося  про  такі  "буденні"  звичайні  справи,  як  ходити  пішки  до  міста  Станіслава,  щоб  вимінювати  різне  начиння  на  кілька  хлібин  для  зголоднілих  дітей...А  їх  було  не  менше  трійка.  Їх  по  п'ятеро,  семеро,по  дванадцять...самотужки  піднімали  молоді  вдови,  працюючи  в  колгоспах  за  трудодні.  І  ставали  на  ноги  ті  діти,  виростали  людьми.
Заходжу  з  малою  до  оселі  нашої  бабці,  щоби  перепочити.-Сідай,  їж!,-перше,  що  було  чути  ,  причому  для  всіх,хто  переступав  поріг.  -  Їж,  не  мори  голодом  дитини,  а  то  в  соняшниках  все  викидала...(О  Боже,  вона  все  знає.)
   На  диво  борщ  бабці  Мілі  досить  вдало  підійшов-  чи  то  від  того,  що  їй  не  можна  було  відмовляти  з  поваги,  чи  то  від  того,  що  хотілося,щоб  вона  і  сама  поїла...Малу  теж  погодувала  бабця  тим  борщиком,  примовляючи  різні  нісенітниці,  говірки,  казочки...-Бачиш,  хлопчик  би  так  не  слухав.  Добре,  що  в  тебе  дитинка(  себто  дівчинка).А  як  буде  друга  дитинка,(тут  вона  пильно  подивилась  мені  в  очі),-то  будеш  мати  двох  помічниць.  Про  те,  що  буде  дійсно  дівчинка,  я  зрозуміла  тієї  ж  миті-  ТИ  мені  постукала!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2019

Моя маленька доцю, як я тебе люблю!

 -Ти  ненормальна!,-  казав  ніби  товариш,  ніби  колега,  але  то  було  щось  незначиме  і  посереднє...
-  Іди  шкребися!,  -  казав  чоловік  і  враз  став  якимось  огидним  створінням.
-  Та  це  що?  В  наш  час!  Хто  зараз  народжує?  В  тебе  ж  є  вже  одна  маленька  доця-  постав  на  ноги  хоча  б  її...Якось  усюди  лунало  нерозуміння,  в  очах  пересічних  знайомих  бачилася  скрита  іронія...  В  них  читалося  "  Ти-  повна  дурепа.Зараз  стільки  можливостей..."
   В  повітрі  пахло  бентежністю,  змішаною  з  пилом...То  був  час  відрізних  купонів  та  черг  за  будь-чим  будь-якого  розміру  і  ґатунку...Ні  вдень,  ні  вночі  не  давало  спокою  моє  перше  дитя.  Як  я  чекала  її!  І  не  було  жодного  сумніву,  що  ця  крихітка,  яка  ще  навіть  не  ставала  на  ніжки,  зрозуміє  мене...-Хочеш,  куплю  тобі  лялю?,-запитала  манюню  в  колясці,  гуляючи  з  нею  парком.А  вона  кліпнула  своїми  довжелезними  віями  і  попросилась  на  ручки...Ніби  промовляла:"  То  ж  я  в  тебе  вже  є!"
 Чудового  літнього  дня  ,переборюючи  токсикоз,  ховалась  у  соняшниках  свекрушиного  городу.Безвітряна  спекота  і  бридке  дзижчання  мух  додавали  нудоти.  Мені  потрібна  вода!  Багато  води-  цілісінький  водоспад!  Але  ж  як  залишити  дитину?  Боже,  коли  вона  вже  спатиме?  В  неї  стільки  енергії...Ледь  стоячи  на  ніжках,  прагне  зловити  курча...
Свекруху  попросити,  щоб  приглянула?  Боже,  скільки  немитого  посуду...Тарілка  витирається  газеткою...Запах  смаженої  олії-  знову  нудить...Вода  в  бочці,  в  чані  -  дощова,  з  комахами,  застояна,  смердюча...  Беру  коляску  і  ми  йдемо  до  навісного  містка.  Там  річка  ,схожа  на  гірську.  Там  легшає.  Живильна  прохолода  дала  дихання.  Мала  нарешті  заснула...
   Місток  розгойдували  кроки  чиїхось  ніг  і  галасливе  "  Се  шо  ти  тут  робиш?  Дитині  ж  зимно..."  розбудив  ту  дитину  і  підняв  мене  з  насидженого  місця.
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851467
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.10.2019

Сумна елегія

Елегію  осені  грає  розбитий  рояль,
Життєві  акорди  відбили  високі  підбори,
Спадає  на  очі  заплакані  чорна  вуаль,
А  небо  похмуре  мелодії  осені  вторить.

Зачепить  струною  болюче  пронизливий  щем,
Душу  затисне  і  серце  моє  заніміє.
Осінь  заплаче  холодним  і  сірим  дощем,
А  вітер  тривожнії  думи  в  скорботі  навіє.

Зажурені  верби  сповиті  в  покручений  лист,
А  я  не  сприймаю,  що  ти  у  далекій  сторонці.
Матусю,  як  шкода  тебе  відпустить,
Як  важко  без  твого  яскравого  сонця...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751428
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 20.09.2017

Серенада на муз. Ф. Шуберта

Ніжна  мелодія  в  молитві
Піснею  звучить...
Десь,  у  весняному  суцвітті
Золоті  ключі.

Пр.  Соловейко  заспіває
         В  пахощах  нічних
         І  скрипаль  йому  заграє
         Музику  струни.

Місяць  зіроньку  гойдає
У  небеснім  тлі,
Дівчиноньку  покохає
Легінь  молодий.
 
Пр.  Стежку  човникові  весла
           Кільцями  сплетуть,
           На  ставочку  тихим  плесом
           Лебеді  пливуть.

Поміж  вербами  калина
Одягла  вінці...
Ясне  сонце  шле  в  долину
Перші  промінці.

Пр.Зігріва  собою  небо,
         Розквітає  цвіт...
     -  Я  люблю,  кохана,  тебе,
         Ти  -  мій  ясен  світ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2017

Стяг

Вітер  холодний  розриває  тишу,
Безкрайнє  небо  хмарами  вкрива,
Зоря  вечірня  думи  заколише,
А  в  них  -  знамено  крила  розвива.

Заходить  сонце  і  зчорнілі  трави
Стихають  колисковими  у  сні,
Та  тільки  стяг  тріпоче  вічну  славу,
Що  з  діда-прадіда  продовжують  сини.

Жевріє  небо  над  вечірнім  полем,
Все  нічка  чорним  вельоном  вкрива,
Та  на  сторожі  -  прапор,  в  ньому-  ВОЛЯ,
З  ним  Україна  вільна  і  жива!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702884
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2016

Романс на знайомий мотив

Пісня  вночі,  соловейком  дарована,
Місто  мовчить,  віє  тишею  цвіт,
Ґрона  акації,  мов  зачаровані,
Пахощами  переповнюють  світ...

Сад  оновився  травневими  грозами,
Яром  побігли  сріблясті  струмки...
Боже!  Згадалось,  як  ранніми  росами
Щемно  торкалась  рука  до  руки...

Спомином  теплим,  живою  надією,
Хоч  доторкнулася  скронь  сивина,
Гілка  акації  згадку  навіяла,
Ніби  цілунком  торкнулась  весна.

Вітер  сплітає  ті  квіти  намистами,
Вальсом  кружляє  у  пахощах  світ,
Білії  ґрона  акації  чистії
Струнами  споминів  шлють  нам  привіт...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2016

В Раю світила зірка…

В  Раю  світила  зірка  світанкова
Ще  за  часів  трипільської  доби...
І  народилась  мова  калинова  
В  країні,  де  й  не  чули  про  рабів.

У  праці  праведній  жива  й  благословенна,
Любов'ю  ткана,  вишита  хрестом,
Зігріта  ВІРОЮ  у  молитвах  щоденних,
Жила  надією  у  радості  з  добром.

Повіяв  вітер  з  тих  далеких  далей
Та  збудив  хвилю  гніву  немалу,
Затьмарив  тінню  Божії  скрижалі
І  впустив  звіра  всім  на  поталу.

Звірюки  душі  людям  потруїли
За  голу  кістку  та  надію  в  чудо
Зраджують  землю  й  мову  солов'їну...
В  моїй  країні  -  правлячі  іуди!

Ти  чуєш,  друже  мій,  відгомін  грому?  
Чи  може,  звук  далекої  сурми?
Земля  розкопана  відчула  біль  і  втому
І  плаче  бурштиновими  слізьми!

Горять  степи,  понівечені  "градом",
Розкрадені  Дніпрові  береги,
Ліси  порубані  просатанинським  гадом,
Даровані  чужинцям  за  борги...

Якась  абстракція  гнітючо-кольорова...
Злий  суржик  вплівся  койне  -  язиком  .
Пісень  не  чути  і  німіє  мова,
Наче  каліка,  просить  за  кутком...

В  ярмі,  як  та  вівця,  що  на  закланні,
Мовчазний  раб  за  копійки  сконав...
Невже  ми  -  правнуки  оті  погані,
Котрих  Шевченко  в  думах  провіщав?

Не  жди,  доки  якийсь  достойний  знайда
Здолає  звіра  павутинну  тінь...
Ти  мусиш  сам  відстоюівати  правду  -
Гірку,  як  сльози  сотень  поколінь!

Землі-  праматері  достойнії  народи!
Непереборним  станемо  щитом!
Оберігаймо  душі  від  негоди
І  полум'я  на  свічці  під  хрестом!

Гуртуймося!  Ми  з  Господом  на  старті!
Настала  ДУХУ  ВОЛЬНОГО  пора!
Шануймося!  Бо  ми  всі  того  варті-
В  ім'я  свободи,  миру  і  добра!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701230
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2016

Вона- жива!

Її  забороняли  зайди  різні,  
Сікли  мечами,  у  вогнях  палили,
Ще  й  катували  у  тортурах  грізних,
Ісусовою  кровію  залили.

Вона  звучала  піснею  крізь  терни,
Їй  супровід  гучні  кайдани  грали,
Та,  попри  все,  звучала  в  слові-зерні,
Добірним  колосом  у  полі  розквітала.

Ні  шляхтою,  яка  робила  бидлом,
А  ні  в  страшнім  полоні  яничарів
Тебе  не  скорено,  твій  дух  не  вбито...
Ти  Фенікс-птахою  із  попелу  вставала.

Цю  мову  неможливо  не  любити-
Господній  Дух  єство  її  проймає!
Вона  -  жива!  І  буде  вічно  жити!
Бо  в  серці  має  те,  що  не  вмирає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696736
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2016

Назад дороги немає

З  того  часу,  відколи  святої  Михальди  пророцтва
Сіють  з  неба  стривожені  долі-думки,
Рушникові  знаково-хрещаті  свідоцтва
Простеляють  нащадкам  вкраїнські  жінки.

Вже  з  онуком  збираю  посипане  золото  осені  -
біля  хати  горіхи  в  промоклій  прив'ялій  траві...
Ніби  вчора,  дитиною  бігла  ранковими  росами
І  співали  веснянку  мені  солов'ї...

Там,  в  дитинстві,  бабуся  виходила  в  новій  хустині,
Йшла  до  церкви,  що  поміж  квітучих  калин,
І  молила  у  Господа  щастя  родині,
Щоб  не  знали  ми  долі  лихої  полин.

Що  болить  їй  -  не  скаже  нікому  й  ніколи,
У  молитві  попросить  у  Господа  Бога  снаги,
Перехрестить  онуків,  споровадивши  в  місто  до  школи,
Дасть  в  дологу  смачнії  з  печі  пироги...

Наче  квітка,  помре,-  без  істерики,  тихо  і  гідно...
І  зорею  засвітить  у  нових  дорогах-  світах.
Ти  прости  нас,  бабусю,  матусенько  рідна
За  свої  одиноко-  старечі  літа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695970
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.10.2016

Біля воріт Едему

Життя  дано,  щоб  в  радості  й  печалі  
зерну  добірним  колосом  зрости.
В  Едемськім  саді  музика  звучала,  
коли  душа  просилась  у  світи...

Гартована  любов'ю  Серафимів,
таємно-дивним  ведена  мостом...
На  нім  Престоли  грамоту  вручили
для  іспиту  між  хлібом  і  хрестом.

Не  спить  лукавий  -  стелить  позолоту,
тихенько  шепче,  навіває  сон:
"Візьму  на  себе  всі  твої  турботи,
а  ти  підеш  прямісінько  на  трон".

П'янкий  напій  всю  душу  огортає.
У  Древа  яблуко  -  солодкий  аромат.
Вже  й  чудо-птиця  в  руки  прилітає,
Душа  пливе,  відкраявши  той  шмат.

Для  "небожителя"  немає  смерті,
Не  хоче  знати  у  своїм  житті,
Що  блазнем  є  в  системній  круговерті,
Що  раб  у  славі,  а  не  в  каятті!

До  церкви  йде  відмітитись  народу,
Несе  хліби  -  для  Бога  данину,
Поставить  свічку  за  здоров'я  роду
І  кине  гріш  -  украдену  ціну.

Шляхи  -  дороги  у  житті  несхожі  -
Для  себе  кожен  іспит  обирає.
Та  знаймо  ,  що  Архістратиги  Божі
Усіх  рабів  до  Раю  не  пускають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695961
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2016

Теплий вітер в замкову шпарину…

[img][/img][img][/img]Теплий  вітер  в  замкову  шпарину
Ніжним  подихом  сон  перервав...
Про  яку  невідому  новину
Мені  голос  нічний  сповіщав?

Може,  птахом  пророча  година
Мирну  звістку  до  нас  принесе?
І  всміхнеться  у  лузі  калина
З  Україною  понад  усе...

А,  можливо,  звучав  голос  долі
В  Божім  іспиті  терни  пройти.
Щоби  ВІРА,  НАДІЯ  і  ВОЛЯ,
Щоб  щасливими  дітям  рости...

Нові  райдуги  змиють  віконця,  
Синім  плесом  зрадіє  Дніпро!
Над  Вкраїною  золото-сонце
Зійде  МИРОМ,  ЛЮБОВ'Ю,  ДОБРОМ  !..

Новий  день  на  зорі  розпочато,
Світла  думка,  як  Божа  роса...
Починаймо  його  з  благодаті  -
"ОТЧЕНАШУ,  що  є  в  небесах!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2016

Летите, соколы… (Олегу Сенцову и всем патриотам в застенках посвящается)

Когда  Всевышнего  благословеньем  
Посеешь  СЛОВО,  не  утратив  честь,
"Богопротивнейше  веленье  
Высоким  пламенем  возносит  есть"...

Звезда  твоя  взошла  и  над  рекою
По  Млечному  пути  зарит  огнём...
Мы  в  испытании  великою  судьбою
За  всех  вас  молимся,  надеемся  и  ждём!

И  каждый  соколом  над  хлебным  полем
Вы  полетите  над  своей  землёй,
Где  красно  солнышко  над  морем  Чёрным
Восходит  вольнодышащей  зарёй!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677770
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 13.07.2016

Стежками флояри Іванка

Задивилася  смерічка  над  чарівним  плаєм-
Там  співаночка  Марічки  лине  понад  гаєм...

-Ой,  заграє  в  полонині  милого  флояра,
Най  співають  гори  сині  -  буду  йому  пара...

Якби  мені  друга  воля,  то  б  і  не  співала,
Коб  на  мене  інша  доля,  то  би  й  не  кохала...

Ой,  покличуть  гори  сині  дівчину  -  співанку
До  потічка  у  долині,  до  сопілки  Йванка...

Там  водиченька  заграє,  поманить  закличков
До  мелодії  флояри  дівчину  Марічку...

Зашуміли  темні  води  -  коцом  вкрили  чічку,
Понесли  дівочу  вроду  і  любов  Марічки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677187
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 10.07.2016

Симфонія Кіокушинкай

[img][/img]Я  -  маленька  частинка  у  великому  Всесвіті,
Як  росинка  прозора  у  білім  тумані  густім.
Вітром  буйним  в  міжзоряний  простір  занесена
В  міріадах  пилинок,  що  в  дужій  "долоні  пустій"...

Ось  застукало  серце  ,  наповнене  духом  магічним  -
Я  вдихаю  холодного  неба  живильну  блакить...
Дотик  подиху  того  мене  у  дорогу  покличе,
Крила  дасть  і  накаже  в  світи  полетіть...

Десь,  у  хмарах  ,  відчую  потужні  зігріті  потоки
У  ранковому  сяйві  проміння  нової  зорі,
Звуки  тиші  -  магічні  невидимі  кроки,
І  мелодію  від  веселкових  ясних  кольорів...

                                               Lactea  Via  (  Чумацький  Шлях,  "Ля",білий  колір)
                                               Familia  Planetarium  (  Сім'я  планет,  "Фа",  оранжевий  колір
                                               Siderae  (  Небо,  "Сі",  синій  колір)
                                               Solis  (  Сонце,  "Соль",  жовтий  колір)
                                               Miraculum  (  Чудо  ,  "Мі",  зелений  колір,  пагони)
                                               Rerum  (  Земля,  опора  ,  "Ре",  коричневий  колір)
 
                           "...І    коли  серце  твоє  розриватиметься  на  Шляху  від  болю,  
ти  почуєш  всім  єством  ту  симфонію..."                                
                                                                                                                 

                                             Ч.I  -  Соната

Я  з  Чумацького  Шляху  за  покликом  крові  злітаю
В  міжпланетні  простори,  де  Сонця  ясного  вогонь.
Серцем,  силою,  духом  той  подих  живильний  шукаю
І  життєву  снагу  від  спітнілих  "порожніх  долонь".

Десь  далеко  симфонію  звуків  почую  небесних
І  щосили  майну  до  просторів  отих  неземних!
В  прохолоді  дощу  громового  на  ФОРТЕ  воскресну
У  дуеті  з  проривом  вогню  блискавиці  -  струни!

Поженуть  мене  вітри  попід  грозовою  завісою,
У  мажорнім  КРЕЩЕНДО  до  гір  і  долин  понесуть!
Я  на  сотні  краплин  розіб'юсь  у  болючім  ФОРТІССІМО,
Сяйво  райдуг  побачу  й  Землі  невимовну  красу!

                                           Ч.II  -  Рондо

Зійде  сонце  ранкове  промінням  над  морем  безмежним
І  звучатиме  "Рондо"  у  хвилях  акордом  гучним...
Диво  -  колом  той  промінь  торкнеться  мене  обережно
І  полину  в  мелодію  сонячних  звуків  за  ним!

Диво  -чудом  відкриється  в  полі  дорога  безкрая-
Зелен-пагони  зігнуться  поміж  каміння  й  вітрів...
З  поля  того  я  важелі  всі  позбираю,
Позвільняю  всі  пагони  з-під  бур'янів...

                                             Ч.III  -Скерцо


Звуки  "Скерцо"  мелодія  нова  заграла
Поміж  скель  у  сплетінні  коріння  міцнім...
З  того  пагона    древо  нове  проростає-
Чисте  серце  і  сила  могутня  у  нім!

Всю  планету  стопами  своїми  тримаєш,
Сила-правда  -  в  корінні  і  в  серці  живім.
Кров'ю-потом  стихії  вітрів  подолаєш,
Дух  запалиш  вогнем  у  цвітінні  новім!

Новий  день  -  новий  хліб  і  на  нім  солі  дрібка.
Розламай  з  учнем  кусень  врожаю  свого!
І  заграє  вогонь  СОЛО  першої  скрипки-
Оду  вольності  духу  і  серця  твого!

                                             Ч.IV-  Сонатина

Запалає  багаття  у  гілочках  -  пальців  розкритих,
Древо  мудрості  й  гарту  від  серця  живого  твого:
Вітром  палене,  зливами  щедро  омите,-
І  ніщо  не  здолатиме  величі  Духу  його!

В  цій  сонаті  -  над  ватрою  зорі-іскринки  співають,
Оркестрові  ХОРАЛИ  ТРІОЛЯМИ  в  ній  виграють.
Золотим  СЕПТАКОРДОМ  вуглинки  дорогу  встеляють,
В  ПРЕСТО  тліють  і  попелом  білим  стають...

Розлетяться  від  нього  легкі  порошинки,
Десь  у  Вічність  незвіданого  майбуття...
І  простягнеться  в  нових  просторах  стежинка,
Де  звучатиме  ОДА  нового  життя!


                                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675946
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2016

Ос !

Невидиме  у  Всесвіті  безмежнім,
В  прозрінні  Духу  пройдені  шляхи...
Стаю  на  тло  його  необережно
Дороговказом  "вільної  руки".

Там  сонце  над  вершиною  твоєю,
І  сила  відчайдушної  душі!
У  колі  сяйва  з  новою  зорею
Ти  підійдеш  до  першої  мети.

Шлях  воїна  розпочинай  з  подяки,-
Криштально-чистий  з  нею  дух  вбереш,
І  Білий  пояс  -  першую  відзнаку
Ти  з  честю  в  серці  чистім  пронесеш!

Шлях  воїна  -  крізь  терни  і  крізь  грози!
На  скелі  тій  каменепад  летить!
Це  -  перша  кров  і  по  неволі  сльози
І  відчуття  -  як  боляче  болить!

Жевріє  промінь  сонця  перед  сходом,
В  прозрінні  світла  -  неминуча  мить!
Де  щедро  зрошений  твій  білий  пояс  кров'ю
А  твоє  серце  полум'ям  горить.

Холодна  хвиля  під  мінливим  небом
У  вирі  шторму  скелю  розбива,
Наче  голками  обпікає  тебе
І  мороком  задушливим  вкрива...

Притихне  вітер  ,  понесе  рікою
Волю  життя  ,  наперекір  судьбі...
І  згодом  твердою  "порожньою  рукою"
Зав'яжеш  синій  пояс  на  собі.

Та  в  злобі,  гордості  і  жалості  до  себе
Ти  не  відчуєш  Духу  підняття...
І  в  ревнощах  благатимеш  у  Неба
Про  його  велич    в  світлі  каяття.

Пробудить  сонце  золотавим  диском,
В  сплетінні  променів  гарячий  Дух  вбереш,
І  в  подиху,  як  при  розкритій  книжці
Під  жовтим  поясом  в  подальший  путь  підеш.

Мінливе  сонце  і  мінливе  небо
Манить  у  простір  величчю  душі,
Зігріє  землю  під  ногами  в  тебе,
Пройдуть  по  тому  з  грозами  дощі...

Проймуть  єство  колючі  блискавиці,
Пробудять  Волю  і  твій  Дух  зросте.
А  зерно,  що  з  руки  -  твердої  криці,
Зміцнілим  пагоном  у  полі  проросте.

Зелений  пояс  -  ти  один  у  полі
Плекаєш  пагінець  серед  семи  вітрів!
Відчуєш  зраду  -  приймеш  виклик  долі!
Ковтнеш  пігулку  сліз  усіх  морів...

Із  плоті  й  крові,  розуму  і  світла,
Блакить  небесная  свою  снагу  дає,
Де  пагін  був  -  там  дерево  розквітне!
В  нім  -  сіль  Землі  і  все  єство  твоє...

Переплелись  в  гаптованих  мережках
Іскринки  з  твого  дерева  в  огні...
Із  серцем,  що  не  зрадить  тої  стежки,
Де  сакури  розквітли  навесні...

Зітреться  в  чорнім  поясі  вуглинка
У  позолоті  нового  життя...
Відкриє  шлях  до  чистої  стежинки
В  довершеній  Гармонії  Буття!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.06.2016

Щедрівка

Ясне  сонечко  понад  річкою  покотилося,
З  неба  зіроньки  на  Вкраїноньку  задивилися.

Земля  чорная,  слізьми  зрошена,
В  Щедрий  вечір...
Божов  ласкою  най  пригорнемо-
Добрий  вечір!!!

В  Божу  сторону  піди,  сонечко,
Щедрий  вечір!
Там,  де  ясная  світить  зоречка-
Добрий  вечір!!!

Там  Дитяточко  Божа  Матінка
Народила!
І  колоссячком,  житом-золотом
Уповила...

Сипте  житечко  з  ласки  Божої
Над  руїнов,-
Зачекалася  днини  гожої
Україна!

Щоби  збулося,  що  задумали!
Щедрий  вечір!
Щастя-доленьки,добру  воленьку-
Добрий  вечір!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2016

Благословіння молодятам

Рясніє  гронами  червоная  калина,
Пташина  пісня  лине  у  гаю...
Сьогодні  ти  для  мене  станеш  сином,-
Тобі  я  донечку  для  щастя  віддаю.

Хай  стелиться  доріжка  веселкова
І  пахнуть  в  хаті  мед  і  молоко,
Ідіть  разом  в  життя  барвистим  полем
Із  Богом  під  хрещатим  рушником!

Нехай  лелеки  небо  обіймають,
Вогонь  палкий  любові  не  згора...
Святим  Хрестом  обох  благословляю
В  ім'я  КОХАННЯ,  МИРУ  і  ДОБРА  !!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2015

Колискова

Спи,моя  лялю,
Нічка  прийшла,
Зіронька  ясная
Сон  принесла.

Очка  заплющ
І  побачиш  у  сні,
Як  пташка  чарівна
Співає  пісні.

Спи,  моя  лялю,
Ой,  люлі-люлі...
Вже  прилетіли
Пташечки-гулі.

Будуть  із  крилечок
сни  розсипати,
Чарами  казочку
Розповідати...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592138
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2015

Де б ти не був…

Де  б  ти  не  був  
серед  чужих  країв,
де  істит  і  ХРЕСТОМ,  і  ХЛІБОМ  й  ЧУДОМ...
Не  зраджуй  пісні  й  мови  солов'їв,
Якщо  ти-  українець,  а  не  юда  !!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587883
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2015

Пам'ять вічная…

Ідуть  сини,  батьки,  онуки
І  навіть  любі  донечки  ідуть
До  краю  вічної  жертовної  розлуки...
Ми  ж  проводжаєм  їх  в  останню  путь...

Заплаче  небо  тугою  печалі,
Болем  пекучим  серденько  стиска...
А  сльози,  мов  розсипані  коралі,
Збирає  праведна  Дніпро-ріка.

Вклонімось,  люди,  матерям  ГЕРОЇВ,
Вклонімося  до  самої  землі...
Молитва  й  свічка  душу  заспокоять,
Як  оберіг  на  янгольськім  крилі...

Цілуйте,  люди,  матерів  долоні,
Які  зростили  доньок  і  синів.
Зігрійте  душу,  обіймайте  скроні,
Що  посивіли  з  горя  і  війни.

Хай  пам'ять  вічная  від  роду  і  до  роду
Як  обереги  миру  і  життя
Хранить  історію  великого  народу
В  ім'я  СВОБОДИ,  ВОЛІ  й  майбуття  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2015

12 сонечок…

12  сонечок  встає  -  хрещені  душі  гріють...
В  них-дух  і  серденько  моє,  і  віра,  і  надія...

Любов  і  світло  каяття,  єднання  душ  родини
В  ім'я  достойного  життя  під  небом  України!

Нехай  Господь  благословить    блаженнії  дороги,
Здобути  допоможе  нам  Велику  Перемогу!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015

Писанку чорну матуся сльозинками скропить…

Писанку  чорну  матуся  сльозинками  скропить,
Янголик  у  вогнику  свічки  її  обгорта...
А  писальце  спомин  з  молитвою  воском  розтопить
І  намалює  синочкові  роки-літа.

Закарбувались  у  спогаді  Божії  очі
В  небі  бездоннім-  під  ними  синочок  зростав.
В  клопотах  дні  і  крикливі  безсоннії  ночі
І  як  дзвіночком  найпершеє  "мама"  сказав.

Ненька  доріженьку  з  квітами  сину  малює-
На  ній  перші  кроки  мочила  криштальна  роса...
Крапки  з  кривульками  подумки  ніжно  цілує-
Це  ж  так  її  хлопчик  у  зошиті  учнем  писав!

Юності  мрію  -  біленького  коника  в  лузі,
Жертовну  сльозу  і  надію  на  Бога  свою,
Сутугами  кола  синочкових  воїнів-друзів
І  Воскресіння  святого  Христову  зорю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015

Герой

 Не  було  кращої  у  світі  днини,
Коли  Господь  життя  благословив,-
Коли  матуся  народила  сина
І  як  татусь  до  серця  притулив.

Як  перший  крок  по  -  сонячному  світлий
Матусі  душу  радо  зігрівав...
І  таточко  надійно  і  привітно
тобі  назустріч  руку  подавав!

Твоє  серденько  радо  в  грудях  билось.
Як  перша  вчителька  вела  у  перший  клас...
Шкільна  стежина  квітами  стелилась
І  гарні  успіхи  рясніли  раз  -по-раз.

Нові  стежки,  нові  завдання
І  відкривались  різнії  світи-
Там  часто  виникали  запитання
"Для  чого  в  світ  з'явився  саме  ти?"

Ми  маємо  і  Президента,  і  парламент
І  ніби  обрані  по-чесному  й  людьми.
Чому  ж  Вкраїнонька  така  недосконала?
Чому  існуємо,  а  не  живемо  ми?

Спитаєш  в  тата:"За  які  провини
Земля  свята  ганьбиться  ворогами?"
-Ось  ти  і  виріс,  мій  коханий  сину!
-Він  ще  маленький,-заперечить  мама.

-  Ні!  Не  ховатимусь,  я  буду  воювати!
Не  допущу  ганьби  моїх  сумлінь!
На  хвильку  зупинюсь  в  порозі  хати
Й  поїду  з  військом  в  східну  далечінь.

Туди,  де  кожен  стане  рідним  братом-
Разом  вціліти,  може  й  полягти...
А  серце  мамине  стривоженим  набатом
Молитиме:"Всевишній,  захисти!"

Господь  почує  слізоньки  матусі
І  рідним  голосом  промовив  уночі:
"  Не  плач,  ріднесенька,  до  тебе  повернуся
У  теплім  вітрику  і  цвітом  навесні"

Політ  журавлика  над  мирним  полем
Підкаже-  син  загинув  на  війні...
І  вся  Вкраїнонька  душевним  болем
Його  зустріне  в  цинковій  труні.

Матуся  склякне,  обійнявши  домовину,
А  вітер  ніжно  слізки  їй  задув...
-  Ти  став  героєм,  мій  дорослий  сину...
А  тато  схлипне:"Ще  таким  маленьким  був..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571722
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2015

Скажи-ка, деда…

-  Скажи-ка,  деда,  ведь  недаром  Москва,  горящая  в  пожарах,  забвенью  отдана?
Ведь  были  вопли-сопли  с  дрожью,  вскормлённые  великой  ложью?
И  почему  же  вся  Россия,  промолвив  "Слава-  Украине",  сама  не  хочет  этой  славы  и  верит,-буд-то  не  держава?

-  Да...  Есть  людишки  в  наше  время...Безвольное,  тупое  племя  из  помеси  орды...
Плохая  им  досталась  доля-  подохнут,  как  собаки  в  поле...
/На  то  ведь  есть  Господня  воля/.  И  не  было  б  вражды,
Но,  вот  однажды  в  мозг  тирана  моча  ударила  фонтаном-
и  начал  мир  менять:
дешёвой  водкой  потребленьем  и  срочным  всевооруженьем  сопливых  салажат.
И  нас  .  постарше,  чтоб  не  скучно/  сидеть  без  толку  несподручно/
свезли,  веля  /дай  ушко,  внучек/  -  бандеровцев  стрелять.
 За  медный  грош  войска  сзывали,  бомбить  врага  всем  приказали.
Ядрёна  вошь  в  мозгах  гуляла  и  райску  жизнь  пообещала...
   Тихим  обманом  Крым  отняли-  царёву  волю  изъявляли.
Людей  ружьём  предупредили  и  "референдум"  учредили.
Затем  в  Кремле  все  оды  пели  и  на  "ученья"  подоспели.
К  бандерам  ненависть  сковали  и  все  досадно  боя  ждали,  ворчали  старики:
-Мы  же  в  кредитах  на  квартиры!
-Да  мы-  Крымнаш!
-Да  мы-кумиры!
-Да  мы  же-  дедывоевали!
-  Нас  мама  головой  роняла!
-Мы  пили  всё  и  всё  курили!
-  Мы  жучьи  ленточки  носили!
И  "градами"  вовсю  бомбили  весь  пророссийский  край!
Огнём  горели  терриконы  и  виделись  нам  люди-кони...
Мы  веселились  по  приколу...  Но,  как-то  невзначай
Бойцов  мы  многих  потеряли,  хотя  "бандер"  мы  не  видали.
Десантников  заблудших  ждали  и  новых  салажат...
Я  слышал  -  всех,  что  удирали,  свои  же  тихо  расстреляли.
В  земле  сырой  под  номерами  лежат  забвенными  рядами.
Аэропорт  взять  приказали  -  и  мы  с  землёй  его  ровняли,
Бетонны  стены  разрывали,"шайтан-трубой"  всех  выжигали.
В  прицеле  киборгов  видали-  из-под  земли  они  вставали,
Их  пули  наши  не  цепляли.
Бандеры  в  киборгах  служили  -  и  мы  в  штаны  все  наложили.
Вам  не  видать  таких  сражений-  укропы  двигались,  как  тени
И  всё  на  наш  редут.  У  нас  ряды  бойцов  редели  и  мы  буквально  протрезвели.
Нам  снова  подвозили  водки
И  "градами  "прямой  наводкой  мы  в  степь  палили,  а  потом  поспать  легли  за  блокпостом.
А  на  рассвете  ,  как  на  лихо,  бандеры  встретились  нам  тихо.
И  как  на  горе-  на  беду,  как  в  страшном  сне,  в  огне-  в  бреду
И  видел,  что  они  творили-  по-украински  говорили.
Что  буд-то  я  для  них-  москаль!  Что  я  их  Родину  терзал!
Что  с  наших  "градов"  люди  стонут.Да  только  я  ничё  не  понял.
/Царь  говорил,  мы-  не  у  дел!/  И  я  от  мыслей  тех  сдурел.
Спросили  имя,  роту  ,  званье...За  эти  скорые  признанья  борщём  горячим  накормили  и  никого  не  отравили.
Мне  приказали:"Діду,  йди!  Не  гань  своєї  бороди!"
Но,  крест  на  шее  теребя,  я  испугался  за  тебя,  внучёк!  Я  думал-  в  дом  ко  мне  придут,-  тебя,  родного,разопнут!
В  психушке  все  молвой  гудели,  что  подлой  ложью  басни  пели...
Весь  мир  кремлёвский  мир  осудит.  Меня,  Господь  даст,  позабудут!
Мне  стыдно,  внучек,  за  Россию!
Нам  не  простит  Господь-  Мессия!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571703
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 03.04.2015

А небо відкриє нам зоряний пил…/ " Вічність" /

А  небо  відкриє  нам  зоряний  пил
І  ніченька  зійде  луною-
Тебе  я  відчую  за  тисячі  миль
Відлунням  ...  побуду  з  тобою.

Летімо  до  Вічності,  в  нові  світи,
Де  янгольські  світлі  дороги,
Де  в  парі  навіки  разом  -  я  і  ти
В  любові...  до  Отчого  дійдем  порогу.

Та  поки  мій  Час  на  землі  не  мине,
За  тебе  до  Бога  молюся...
Я  знаю,  ти  там  почекаєш  мене,
Як  пам'ять  у  серці,  я  світлом  свічі  пригорнуся...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2015

Шумлять тополеньки під "градами"…

Шумлять  тополеньки  під  "градами"  в  повітрі
І  рученьки  до  неба  підіймають!
Там  журавлі  курликанням  прониклим
Над  Україною  розгублено  літають...

Бо  в  України  -  чорная  хустина
І  плаче  батько-  мати  у  молитві
Вже  не  одного  поховали  сина...
В  журбі  калинонька  і  вербонька  поникли.

Вечірня  зірка  полум'ям  займеться
Під  Волновахою,  в  Попасній,  у  Пісках...
Там  кіборги  з  летовища  Донецька
Лягли  на  недожатих  колосках...

Вони  вставали  з  попелу  і  диму,
Хоча  бетон  розсипавсь  у  кришталь.
У  цих  боях  вистоює  Вкраїна,
Загартувалась  українська  сталь...

І  враз-  імлою  марево  зробилось-
Мить  переходу  з  Часу  підійшла...
Зозуля-птаха  відлік  зупинила...
І...в  Вічності  кувати  почала...

Розповіла  про  славу,  честь  і  гідність,
Про  України  славних  вояків.
І  як  чиясь  байдужевбивча  підлість
Не  дасть  герою  жати  колосків.

І  що  гарантій  світ  не  пригадає,
Не  чутиме,  як  вороння  кричить...
Європа  байдуже  за  всім  спостерігає
І,  як  завжди,  знущаючись,  мовчить.

Пообіцяє  співчуття  й  прихильність,
Терпіть  приниження  поборами  ганьби...
І  нагадає  -  не  втрачати  пильність,  
Бо  ж  наших  внуків  схоче  у  раби!

Кремлівська  погань  крові  зажадає-
На  смерть  пошле  дітей  за  мідний  грош...
І  впевнена  у  грі,  бо  добре  знає,
Про  що  писав  Волошина  "Китёж":

"  Они  пройдут,  расплавленные  годы-
Народных  бурь  и  мятежей...
Вчерашний  раб,  усталый  от  свободы,
Возропщет,  требуя  цепей..."

І  тільки  ти,  мій  праведний  народе,
Розбити  пута  здатен  назавжди,
І  вибороть  Велику  Перемогу!
Дай  Боже,  сил  тобі,  з  роси  й  води!!!

Хай  зазвучать  всепереможні  дзвони
Гартованим  в  боях  міцним  пластом!
З  Полісся  -  в  Крим,з  Карпат-  до  териконів
Благослови,  Господь,  Своїм  Хрестом!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564216
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 04.03.2015

Українське сонце сходить

 Де  сивий  Дніпр  несе  блакитні  води
І  ясне  сонце  сходить  на  світанку,-  
Там  полум'ям  зійде  зоря  вечірня
Над  морем  Чорним  і  засне  до  ранку.

Там  нічка  тиха  розсипає  зорі,-
В  бездоннім  небі  янголи  літають,
І  Шлях  Чумацький  до  самого  моря
Дніпровій  хвилі  синій  простеляють.

Там,  де  Любов,  де  Віра  і  Надія,
Де  образ  Божий  дивиться  на  тебе,-
Там  Дух  Святий  під  куполом  Софії
І  душ  єднання  у  життєвих  требах.

Там  вирував  Майдан  за  всю  родину,
За  землю,що  засіяна  добром,
За  віру  праведну,  за  Матір-Україну
І  сонце,  яке  сходить  над  Дніпром!

Важким  набатом  забриніли  дзвони,
Злились  серця  в  мільйоннім  "Ще  не  вмерла...",
І  били  матері  важкі  поклони,  
А  знахабніла  погань  руки  терла.

Заради  здобуття  святої  волі
Єднались  душі  і  серця  братались...
І...зарясніло,  наче  маки  в  полі,
Як  сила  правди  з  "беркутом"  змагалась!

Їх  били,  їх  стріляли  і  палили,
Десь,  у  лісах,  нещадно  катували...
Крізь  біль  і  муки  виростали  крила
І  над  Майданом  янголи  злітали.

Та  в  підлім  вереску  негоду  розхитало,
В  тривозі  чаєчка  над  морем  закричала-
Зеленим  гадом  нелюдь  заповзала
І  яд  гадючий  степом  випускала...

Нові  чінгізи  на  моїй  землі-
Нащадки  тих,  хто  сіяв  біль  і  чвари,
Загарбники,  убивці,  палії,
Безбожників  зомбована  отара!

Йдуть  цілувальники  чобіт  Батия
Нести  потворну  суть  у  нелюдських  потребах
На  землю  Первозванного  Андрія,  
Де  Ярославна  плакала  до  неба!

Де  українцям  землю  не  давали,-
Там  зарості  труйкого  дурману,
Нещадні  колоради  виповзали,
Труїли  душі  поміж  бур'яну.

Людей  купують,  наче  ту  скотину,
Бо  ж  мідний  гріш-  спокуса  непроста...
Чиїм  прокляттям  зраджуєш  Вкраїну?
І  губиш  душу,  продаєш  Христа?

-  По  чім  Христос?,-у  себе  не  питаєш,
Та  з  цим  Ім'ям  вбиваєш  і  крадеш!
За  срібний  гріш  на  гріх  благословляєш,
ти  впевнений,  що  з  правдою  ідеш?

Коли  ж  під  митрою  прорізуються  роги,
В  душі-пиха  і  до  мерзоти  лиск,
Тоді  горітимуть  усі  пороги
І  морок  смерті  правитиме  скрізь.

Не  думайте,  що  зводите  крамолу,
Встеляючи  собі  кістками  шлях!
Йдучи  кривавою  дорогою  розколу,
Вселяєте  в  людей  тваринний  жах!

За  сина,  брата,  батька,  доньку  й  матір
Тривога  й  щем  у  душах  нароста.
І  без  війни  у  нас  біди  багато,
Вона  іде,  ні  в  кого  не  пита!

Далека  і  близька  лиха  година
І  час  тривожних  небезпек-завій...
Червоно-чорні  стяги  й  жовто-сині
Ведуть  синочків  у  нерівний  бій!

Всім  серцем  плаче  Мати-Україна
За  діти,  що  пішли  у  східну  січ.
Вдягла  терново-чорную  хустину
І  молить  Господа  щодня  і  цілу  ніч!

Осяяні  промінчиком  надії,
Горять  за  волю  вірнії  серця
З  любов'ю  щирою  до  Мами-України
І  з  вірою  безмежною  в  Творця!

Бо  ж  волі  до  життя  сталева  нитка
Загартувалась  у  боях  не  раз!
О,  Святий  Боже!  Святий  і  Кріпкий!
Святий  Безсмертний!  Помилуй  нас!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560170
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2015

Коломийка

Коломийковий  віночок  ми  вам  заспіваєм,
Хай  лунає,  як  дзвіночок,  лине  понад  плаєм...

На  гостину  просим  радо  веселкових  квіток-
Діда,  бабу,  маму  й  тата,  ще  й  хороших  діток.

Ми-  є  діти  України,  дружні  та  завзяті,
Ми  шануємо  родину,  любим  працювати.

Ми  вчимося  дружно  жити  в  матінки  і  тата,
Щоб  всміхалася  раденько  Україна-  Мати.

Якщо  прийдуть  воріженьки-  будем  воювати,
Бо  Вкраїнов  не  торгуймо,  наче  юди  кляті.

Хай  же  сяє  красне  сонце  та  й  над  Чорним  морем,
Щоб  не  стукали  в  віконце  ні  біда,  ні  горе.

Хай  ранкові  зорі  сходять  над  Дніпром,  над  синім,
Щоб  з  роси  й  води  -  здоров'я  -  нашій  Україні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545188
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 20.12.2014

Адажіо

Ніч  сіяла  зірками,  мрійливими  думками,
Плине  в  ній  образ  твій  в  пам'яті  моїх  розвій,
Спомини  теплі  й  живі  музикою  на  крилі...
Адажіо...

Пр.
А  в  небі  синім  -  зорепад
летить  шляхами  янголят...
І  лине  з  ним,  летить  удаль
Моя  душа,  моя  печаль...

В  ній  зімкну  на  хвильку  очі,  душу  подарую  ночі
І  полечу  крізь  шляхи,  пройду  всі  муки  лихі,
Щоби  тебе  обійнять,  музику  всю  доспівать...
Адажіо...

Пр.

Вмить  відчую,  як  знайти  тебе,  подарую  мрії  всю  себе,
Своє  ім'я  підкажи,  в  небі  його  напиши,
Зіронькою  помани,  музикою  полони...
Адажіо...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014

Лист учителю / наслідування Лінкольну/

Я  тобі  довіряю  маленьке  внуча-
Таке  справедливе,  наївне  і  щире.
Довіра  і  радість  у  нього  в  очах,
Серденько  -  з  любові,  надії  і  віри.

Навчіть  його  знати  про  всякі  стежки:
Що  є  справедливість,  спокута  і  сповідь...
Навчіть  полюбити  читати  книжки
І  вирізняти  зерно  від  полови.

Нехай  він  помислить  про  квіти  в  гаю,
Про  зоряну  Вічність  і  сонця  проміння,
Нехай  він  повірить  в  ідею  свою,
У  розуму  силу  і  рук  сотворіння!

Хай  вміє  програти  і  перемогти,
Нехай  щиро  плаче  і  тихо  сміється...
Хай  знає  -  зароблене-цілі  світи,
А  вкрадене-  згодом  бідою  озветься.

Надайте  зусилля  не  йти  за  всіма,
І  волі  не  втратити,  честь  не  зламати...
Нехай  буде  мужнім,  де  правди  нема
І  буде  хоробрим  її  здобувати!

Щоб  розум  і  сила  -  по  вищій  ціні,
І  хай  не  торгує  душею  і  серцем.
Нехай  не  пропаде  в  чужій  стороні,
А  в  себе  повірить  до  самого  денця!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2014

Памяти Валерии Новодворской

Бьет  колокол-  в  сердцах  протяжный  звон
И  проверяет  нас  на  выдержку  Мессия.
Валерия!  Ты  -  чести  эталон,
Ты  ум  и  совесть  будущей  России!!!

Тебя  в  психушке  превращает  в  инвалида,
Приказам  преданный  отъявленный  фашист.
За  то,  что  партии  сказала  ты  "СПАСИБО",
Тебя  пытал  гестаповец  -  садист.

Судьба  несла  крутые  повороты
И  тяжелел  со  временем  твой  крест.
Ты  с  честью  выносила  все  заботы
И  не  умолкнет  твой  живой  протест!

Вставай,  Россия,  если  свято  веришь-
Привознеси  свободу  на  алтарь:
Сбрось  рабства  цепи  и  в  себя  поверишь,
Имеешь  право,  если  ты  -  не  тварь!

Призыв  к  борьбе  приходит  отовсюду,
Неведенья  разбудит  сонный  транс!
Когда  в  России  есть  такие  Люди,-
Она  имеет  на  свободу  шанс!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527788
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.10.2014

Воїну УНСО

Будь  досконалим,  вищим,  розумнішим,
Вивчай  достойне,  вічне  і  святе.
Не  йди  за  стадом  -  будь  сильнішим,
Бо  не  для  тебе  сіре  і  пусте.

Ти-УКРАЇНЕЦЬ  -  син  великих  предків,
Нащадком  гідним  будь  і  славу  сотвори
Та  у  своїм  гарячім  осередку
Вогонь  жертовності  за  волю  запали!

Не  дай  зганьбити  неба  України,
Не  дай  топтати  житніх  колосків!
Будь  на  своїй  землі  достойним  сином,
Продовжувачем  справи  вояків!

Не  зраджуй  честі  у  своїм  сумлінні
І  побратиму  в  цьому  поможи!
Зразком  будь  гідності  прийдешнім  поколінням
І  приклад  мужності  нащадкам  покажи!

Хто  добрий  воїн,  той  братам  допомагає,
Хороший  син  матусі  не  зганьбить!
А  в  Україну,  що  хрестом  благословляє,
Достоєн  вірити,  надіятись,  любить!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527783
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.10.2014

Пан-Кабан-Іклан-Пахан…

Був  собі  пан-Кабан-іклан
І  прізвисько  було  у  нього  -Пахан.

Жирний,доглянутий,  гарний  Кабан:
На  шиї  у  нього-  обвислий  гердан.

Хижка  маленька  квадратів  шістьсот
була  в  Кабана  і  гектар  кількасот.

Тії  гектари-  не  для  буряків,
А  поле  розваг  для  молодших  князьків.

Все  в  Кабана  у  хатині  блищало,
Достатком  смерділо,  про  несмак  кричало.

Та  понад  усе  він  любив  унітаз,
На  ньому  придумував  царський  указ!

Пнувся  Кабан,аж  вилазили  очі,
Думав  про  дупу  свою  дні  і  ночі.

Як  встане  Кабан,  то  "стабільність"  воняла,
А  вірнії  пси  тую  дупу  лизали.

-Ну  й  що?,-вони  гавкали,
-Можна  ж  за  гроші!
-За  гроші  "стабільність"  смачна  і  хороша.

Якось  донесли,що  дупі-кінець!
Терпіння  вірвалось,вже  по  вінець!

Захрокав  Кабан,аж  в  дупі  чесало!
Колоти  ідуть  на  м'ясо  і  сало!

-Фас!,-посіпакам  скомандував  Кнур,
-Беріть  на  приціл  і  деріть  по  сім  шкур!

І  річкою  кров  молода  пролилась-
Вкраїна  уся  на  МАЙДАН  підвелась!

Кабан  задкувати  й  прощати  не  звик!
Боїться,що  зроблять  свинячий  балик!

А  блазні,що  звикли  лизать  Кабана,
Пригріли  у  себе,  налили  вина...

З  любов'ю  продажною  цьомайте  СВИНКУ!
І  дупу  облизуйте,чухайте  спинку!

Їжте  ті  гроші,"стабільність"  ковтайте!
А  як  наїстесь,-вже  назад  не  вертайте!́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483506
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2014

Пам'яті героїв Небесної сотні

Сьогодні  в  надтяжку  для  нас  годину,
У  час  тривожних  небезпек-завій
Всім  серцем  плаче  Мати-Україна,
Веде  синочків  у  жорстокий  бій...

Там,  на  майдані,  іх  лягло  немало:
Хто  з  вірою  в  життя,  а  хто  і  без...
Дощем  смертельні  рани  омивало-
То  Божа  Мама  плакала  з  небес!

Лелеченяточка  осиротіли-
Маленькі  діточки  й  чиїсь  батьки.
Соколики  не  дожили,  не  долюбили,
Їх  віченьки  закрились  навіки.

Прийми,  земля  свята,  своїх  синів!
Вони  в  борні,  як  полум'я,  згорали,
Понад  усе  любили  Україну,
За  неї,  рідну,  Господа  прохали!

З  величною  молитвою  до  Бога
Ми  збережем  історії  урок,
Простелимо  вишивану  дорогу
Героям  України  до  зірок!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482778
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.03.2014

Зима-бешкетунка

Сипала  снігами  Зима-бешкетунка,
Свистала  вітрами,зводячи  рахунки.

Замела  доріженки  до  кожної  хати
І  садки  засніжила  у  скрипучу  вату.

Сердито  морозила  річечки-струмочки,
Завії  приносила,білила  горбочки...

Розходилась  зимонька,морозом  війнула
І  з  холодним  поглядом  крилами  махнула.

Закріпила  кришталем  грона  калинові,
Закутала  хустинами  ялини  казкові.

Вкрила  синім  інеєм  красуні-вербички.
Для  тендітних  гілочок  дала  рукавички.

Вишила  малюнками  на  вікнах  фіранки,
Дивні  візеруночки  на  дахах  і  ганках.

Цілу  ніченку  Зима  шуміла-свистіла,
Натомилась  і  сама  відпочити  сіла.

А  вранці-ранесенко  Сонечко  вітала
І  сама  собі  на  диво  добрішою  стала.́
І  сама  собі  на  диво  добрішою  стала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478304
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.02.2014

Журавлина пісня

 Шумлять  берези  на  гарячім  вітрі,
Свої  зелені  коси  розгойдали,
А  журавлі  курликанням  прониклим
У  синім  небі  журно  пролітали.

Над  полем-лісом  інад  синім  плесом,
Там,  де  рясніють  яблучні  садки,
Над  степом,  де  пшеничним  перевеслом
Зав'яжуть  перші  стиглії  снопки.

За  синє  море,  за  небесні  далі,
За  гори  і  пустелі  у  піску
Несуть  журавлики  свої  печалі
За  щастям  у  калиновім  вінку.

Курличуть  пісню:"Прощавай,  Вкраїно!",
Така  прекрасна,  мила  і  проста...
Прощай,  рідненький  краю  солов'їний!
До  тебе  ми  весною  поверта!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013

Літо

Літо  в  медах  потопає,
Пінить  в  цебрі  молочко,
В  полі  земельку  сапає,
Рясніє  вишневим  садком.

Літо-  це  жита  колосся
І  жайвора  пісня  в  жнива.
Це  вранішні  трави  у  росах,
Одвічні  кохання  слова...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013

Літня пісенька

Манить  літо  травами
І  жнивною  порою,
Веселими  загравами
І  сонцем  за  горою.

Там  річки  синя  стрічечка
І  стежечка  сповита,
Медок  солодкий  з  хлібчиком
І  молочко  налите...

Дарує  літо  сонечко,
Джерельную  водицю,
Синь  неба  у  віконечку
І  золото  пшениці.

Там  маки  із  волошками
Голівками  хитають.
З  біленькими  дзвіночками
Про  літо  розмовляють.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438788
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.07.2013

Нічка

Вийшов  місяць  молодий-
Світить  блискітками.
І  до  річеньки-води
Посипав  зірками.

Небо  кличе  на  гостину  
Янголят  маленьких-
Постелило  скатертину
Молочком  біленьким.

А  вони  в  танку  таємнім,
Наче  в  снах,літають.
Та  сріблясті  зірочки
Руцями  тримають.

Сипле  нічка  діткам  сни
В  янгольськім  танкові,
Щоб  побачили  вони
Казочку  чудову.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2013

Прохання з переходу

Скажи  про  мене  гарне-гарне  слово
І  подумки  побудь  зі  мною  ще:
Нехай  звучить  мелодія  і  мова
Під  сонечком  і  під  рясним  дощем.

Нехай  сплетуться  душі  у  розмові
У  наших  споминах  і  в  пам'яті  живій.
Скажи  про  мене  гарне-гарне  слово
В  ім'я  моїх  несповнених  надій.

А  ще,  рідненькі,  говоріть  із  Богом
В  молитві  добрій  про  мій  грішний  час.
Щоб  я  за  тим  непізнаним  порогом
Летіла  в  Вічності,пригадуючи  вас!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013

Не хоче серце відчувати болю…

Не  хоче  серце  відчувати  болю
І  не  бажає  чути  ні  від  кого,
Як  хтось  помер  (  на  те  є  Божа  воля),
Та  в  дім  приходить  невимовне  горе.

Коли  іде  з  життя  близька  людина-
Затьмарює  імлою  цілий  світ!
Коли  у  небуття  іде  дружина,
Здається,що  закінчився  політ!

А  чоловіку  треба  бути  сильним
І  його  мужність-то  душі  краса!
Ще  за  дітьми  дивитись  оком  пильним,
Щоб  у  молитві  свічка  не  згаса!

Для  сильних  вас  з  усіх  боків  довкола
Турбот  в  ім'я  дружини-  цілий  плай!
Ще  перед  вами  є  безмежне  поле
Роботи  в  ньому-  непочатий  край!

Вам  діток  у  життя  благословляти,
Їх,  молодих,  невпинно  научать!
Подбать  і  про  стареньких  батька  й  матір,
Онукам-  правду  Божу  розказать!

Ви  запаліть  в  ім'я  дружини  свічку!
І  з  Богом  у  молитві  говоріть!
Нехай  у  ній  не  згасне  пам'ять  вічна!
В  ім'я  майбутнього-моліться  і  ЖИВІТЬ!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013

Цвітіння липи в пахошах духмяних

Цвітіння  липи  в  пахощах  духмяних
Встеляє  шлях  бджолиному  танку,
А  вогники  черешеньок  рум'яних
Світилися  у  молодім  садку.

Кує  зозуля,  жито    колоситься,
Політ  лелеки  небо  обійма.
В  суничнім  літі  внучок  веселиться
І  повні  жменьки  ягідок  трима.

Між  мако-волошковою  красою
Він  ручки  тягне-вирости  спішить.
І  босоніж  ранковою  росою
До  щастя  за  метеликом  біжить!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430561
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013

Страх-самое большое препятствие

Страх-  самое  большое  препятствие-
Перед  будущим,перед  самим  собой...
Что-то  не  сделаешь,что-то  не  свяжется-
И  мыслей  волнующих  гложет  прибой.

Но,  лучшее  чувство-  страх  перед  Богом-
Тебе  НЕЛЬЗЯ  от  других  в  отличие.
Это  мера  всего  у  любого  порога,
Это  сдержанность  и  приличие...

Пасть  духом-  самая  большая  ошибка.
Безразличие  и  уныние-  путь  в  никуда...
И  самая  лучшая  защита-  улыбка,
Как  светлый  лучик  в  любовь  навсегда.

Ложь  и  ненависть-это  опасность,
Как  зависть-  самое  коварное  чувство:
Наживы  ради  и  чтоб  не  напрасно,
Это  предательство  и  тупости  буйство.

Чернее  черного-  зло  во  гневе...
А  что  может  все  это  остановить?
Помни,  что  самая  мощная  сила-  ВЕРА!
А  самый  красивый  поступок-  простить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429296
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.06.2013

Біографія

Є  таємнича  для  усіх  година,
Як  з  першим  подихом  пробуджується  світ.
Коли  у  Всесвіті  з'являється  Людина,
Щоби  виконувати  Божий  заповіт.

Маля  народжується,  підростає,
До  школи  ходить,  обирає  шлях...
На  нім  життєву  істину  пізнає,
І  мчить  по  нім,  неначе  вільний  птах.

Шкільні  роки  майнули  крок  за  кроком,
Студентська  юність  в  успіхах  пройшла,
І  служба  на  улюбленій  роботі
Додасть  турбот-  і  молодість  пройшла.

Будує  хто  сім'ю-  дітей  ростити,
Хтось  інший  -  в  праці  клекотній  згора...
Хто  з  нас  живе,  щоб  тільки  відпочити,
А  хто  рутину  буднів  обира...

Згаса  поволі,  щоби  відлетіти...
А  ви  за  душу  Господа  моліть!
Вона-  зневірилась,  а  чи  втомилась  жити...
Тому  в  молитві  свічку  запаліть!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013

Промова

Якою  сонячною  є  шкільна  стежина!
Там  дзвоники  з  веселками  звучать!
Її  малює  фарбами  дитина,
На  ній  навчиться  літери  читать!

Там,  у  дитинстві,  з  мамою  за  руку
Йдемо  до  школи  ми  у  перший  клас.
Там  пізнавали  ми  життя  науку
І  гарні  успіхи  з'являлися  у  нас!

А  вчителі  навчали  жити:
Сміятись,  плакати,змагатись  і  рости...
Як  уникати  бід  і  як  дружити,
Долати  труднощі  і  зводити  мости...

Від  ранків  і  до  зірок  вечорових
Збудується,  зміцніє  й  вироста
Місточок  між  дитинством  кольоровим
І  юністю,що  нині  розквіта.

За  ранки  сонячні  і  за  безсонні  ночі
Прийміть  уклін  земний  і  наші  квіти.
За  ваші  руки  і  за  добрі  очі,
І  за  любов,  яка  навчила  жити!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013

Мелодія весняного ранку

На  світанку  сонечко  посріблило  роси,
А  берізонька  струнка  розпустила  коси.

Соловейка  пісенька  вранці  затихала,
А  весна  рясним  суцвіттям  квіти  дарувала.

У  садку  красуня-вишня  вельоном  покрилась,
Дружки-яблуні  в  рожеві  плаття  уповились.

У  веснянім  буйнотрав'ї  цяточки  жовтіють...
Це-  кульбабчині  віночки  в  зелені  рясніють!

Вітерець  зігріється  на  сонячнім  крузі,
Золотом  розвіється  в  лісі,  полі,  лузі...

Прилетіла  бджілонька  в  танку  золотому
І  дзижчала  пісеньку,  не  знаючи  втоми.

Біленькі  ромашечки  підняли  голівки,
Теплими  сніжинками  покрили  долівку.

А  щасливі  молодята  в  надії  гадали:
Любить  серденько,чи  ні-пелюстки  зривали.

У  бузку,  що  зацвітає,  п"ятірки  шукали,
В  чарах  пахощів  з  весною  мріяли  й  кохали.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013

Дом

Войди  в  тот  дом  с  большой-большой  любовью,
Без  сожаленья  жертву  всю  отдай!
Деньгами,кровом,сердцем  и  душою,
и  благодарности  не  ожидай.

Там  дети.  у  которых  судьбы  сложны,
У  многих  нет  надежды  на  потом.
Где  жизнь  течет  больнее  и  серьезней,
Нет  в  мире  дома,чем  вот  этот  дом.

Быть  мамой-папой  -  не  читать  морали,
А  лучше  все  примером  показать.
Но  в  пап  и  мам  средь  жизненных  реалий
Не  те  дороги,чтобы  счастья  ждать.

Все  больше  невезенья  и  печали
В  безбожном  порождении  вражды
Как  нужно  жить-  пример  не  показавли
И  люди-  равнодушны  и  чужды.

А  дети-  это  наше  продолженье,
Что  им  дают-  они  себе  берут:
Учиться  или  делать  одолженье...
Хотят  быть  взрослыми,  но  сами  себе  врут.

И  слышат  они  взрослых  обещанья:
Что  любят  их  и  кто  во  что  хорош.
Но  знают,  что  преодолев  страданья,
Иль  выстоишь  иль  навзничь  упадешь.

Их  спичками  на  "шоху  "  проверяют,
Там  чашу  пьют,  что  горечи  полна:
Там  "зуб  дают,  на  девку  отвечают",
И  делают  из  "шохи"  пацана.

Они  привыкли  быть  за  все  в  ответе-
Им  милостыни  неоткуда  брать.
Вы  в  ужасе?  Но  это  наши  дети!
Такие  же  у  них  отец  и  мать  .

По-  разному  они  в  тот  дом  попали:
Кто  брошен  был,а  кто  и  на  скамье,
Кто  продан  был,  кого  и  потеряли.
И,    кто  не  нужен  школе  и  семье.

Когда  ты  приютишь  волчонка,
То  он  в  собаку-друга  превратится!
Но,  если  ты  усыновишь  ребенка,
К  тебе  тепло  Господне  возвратится.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425541
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 17.05.2013

Весна

Весна  прийшла.радіє  і  сміється,
Вже  вгамувались  води  і  сніги.
Все  ожива  і  швидше  серце  б'ється
І  потребує  праці  і  снаги.

Весна  матусю-землю  засіває,
Дарує  нам  цілющу  березіль,
Дощем  травневим  щедро  напуває
І  пахощами  віє  звідусіль.

В  ній-гомін  бджіл  і  пагони  зелені,
І  соловейка  радісний  приліт.
А  вишні,  як  щасливі  наречені
У  ритмі  вальсу  розсипають  цвіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013

Пам'яті діда Герасима

Я  дідуся  не  бачила  живого,
Лише  на  фото  й  дуже  молодим.
Пішов  на  фронт  від  рідного  порога
І  ще  не  знав,що  піде  назавжди.

Прийшов  "трикутничок"-  єдиний  і  останній-
Солдат  дружині  правдоньку  писав:
Що  на  війні  романтики  немає
І  берегти  дітей  заповідав...

Їм  перед  боєм  їсти  не  давали,
Лише  дали  по  бойових  100  грам...
Кого  поранило,  кого  на  шмаття  рвало...
І  сивіли  усі  не  по  літам.

Їх  полягло  у  тім  бою  немало:
Хто  з  іменем  своїм,  а  хто  і  без...
Дощем  смертельні  рани  омивало-
То  Божа  Мама  плакала  з  небес!

Нехай  правічні  буки  про́ростають,
Калини  поміж  туями  ростуть.
В  молитві  Божій  душі  оживають
І  вічно  в  нашій  пам'яті  живуть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424807
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2013

Подячна молитва

Дякую,  Боже.  що  ми-  з  України,
Це  край,де  лелеки  гніздечка  сповили.
Це  ті  веселково-таємні  хвилини,
Коли  нас  вкраїнськая  мама  родила!

Дякую,Боже,  що  нас  охрестили-
З  іменем  праведним  йтимо  з  Тобою,
Вічне  життя  дарували  і  силу
В  світлі  молитви  живою  водою!

Дякую,  Господи,за  колискову,
Казку  чарівну  й  пісенні  польоти!
І  за  вкраїнськую  райдужну  мову,
За  синєє  небо  і  нив  позолоту!

Дякую,  Боже,  за  світло  і  віру,
За  свічку  й  молитву,за  образ  Христовий!
За  прагнення  наші  любові  і  миру,
За  прадідів  пам"ять  і  Матір  Покрову!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013

Проводи

За  церквою-погост  на  виднокраї,
плакучі  верби  із  калинами  ростуть.
Там  душі  під  хрестами  спочивають,
У  нашій  вічній  пам"яті  живуть.

Іду  дорогою.знайомою  роками.
де  в  споминах  родинонька  моя,
Іду  провідати  могилу  мами,
І  ,де  священна  предківська  земля.

На  проводах  в  усій  душі  народній
Помолимось  за  спокій  на  гробках.
Я  маму  привітаю  з  Великоднем,
І  всіх,хто  є  живий  та  у  віках!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2013

Рецепт

Рано-вранці  ясне  сонце
В  Україні  день  розбудить.
Гляне  в  чистії  віконця-
Там  плекати  паску  будуть!

Розведуть  у  молоці  заквашене  тісто,
Кинуть  цукру  камінці,родзинок  намисто.

Масла  грам  чотириста,топлене  гарненько,
Повну  скляночку  жовтків-сонечок  маленьких.

Насипають  в  діжечку  борошно  біленьке-
Хай  повітрям  дихає  під  сонечком  тепленьким!

І  по  колу  замішають  тістечко  м"якеньке
Та  з  молитвою  накриють  рушничком  чистеньким.

Тричі  тісто  замішають-золоту  закваску,
Як  у  формах  підросте-  випікають  паску!

І  по  хаті  ходить  Дух  Самого  Бога!
Мир  і  щастя  Він  несе  до  усіх  порогів!

Поки  пасочки  печуться,  помадку  готують:
Білки  в  мисці  розтовчуть-  хай  в  цукрі  розкошують!


Сиплють  по  маленькій  ложці  солоденький  цукор
І  збивають  вінчиком-  то  легка  наука!

Ось  уже  солодка  маса,збитая  у  мисці.
Є  готовая  окраса  у  рясній  посипці!

Подарують  пасочкам  біленькі  хустинки
І  по  них  посиплються  солодкі  намистинки!

Хай  у  всій  вашій  родині  буде,як  у  раї,
Бо  у  нашій  Україні  Христос  Воскресає!!!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423548
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013

Писанка

Воскова  свічечка  горить
І  писальця  лежать  на  скатертині...
Є  тиха  й  таємнича  мить.
Коли  малюють  писанки  в  родині.

За  стіл  з  молитвою  сідаємо  усі.-
Вогонь  свічі  зігріє  наше  серце.
І  писанка  в  усій  красі  
Уже  лежить  у  кошику  на  денці.

На  ній  і  хвильки  безкінечні,і  хрести,
І  зірочки  у  Всесвіті  Господнім,
Розсипані  краплинки  золоті.
І  кольорова  райдуга  народна.

Яєчко  краснеє-  дарунок  Божий,
Як  знак  народження  і  вічного  життя.
Зелені  писанки  надію  множать
На  радісне  і  світлеє  буття.

Блакитна  писанка-  то  є  твоє  здоров"я,
З  роси  й  води,  як  Божа  благодать.
Є  жовта  й  чорна,  й  різнокольорова,
Щоб  у  життя  всі  сторони  пізнать.

Якщо  воно  тривоги  намалює,
Гірку  сльозу  у  сні  і  наяву,
Ми  писанку  Вкраїні  подаруєм,-
І  чудотворну.  вічну,  і  живу.

Нехай  серця  і  душі  розцвітають,
усіх  єднає  чудотворний  хрест!
Нехай  звучить  від  краю  і  до  краю
Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013

Великодній кошик

Під  образами  кошичок  поставлю
І  постелю  на  денце  рушничок.
Ще  раз  ладненько  пасочку  поправлю
Кладу  її  поміж  писаночок.

Ще  покладу  і  шиночку,  й  ковбаску,
Смачнії  коржики,  і  масло,  і  сальце...
Все  прикрашу,  неначе  добру  казку.-
Вербиченьку  вплету  рясним  вінцем...

І.  пам"ятаючи  життєву  прозу
Про  нашу  всенародную  біду,
Я  сіль  кладу,  щоб  пам"ятати  сльози,
Якими  поливали  лободу.

Несу  до  церкви  кошичок  з  квітками
І  там  почую  радісні  пісні.
В  молитві  попрохаю  Божу  Маму,
Щоб  паскою  ділились  люди  всі  !

Хай  діти  б"ють  яєчка  кольорові
В  окропленні  свяченої  води.
Хай  зустрічають  ранки  світанкові,
І  щоб  не  знали  паски  з  лободи!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423402
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 07.05.2013

Діалог

-Ти  цукерка  не  ховай,в  тебе  його  бачу!
-Хоче  цого  з"їсти  Зяй!Виросте  він.значить.

_А  це  хто  сміється  так,що  й  не  зупиниться?
-А  це  Дзюсь  і  Йоо!Цюмбак!Молочка  напився!

Воно  біле  і  смачне-краще,ніж  цукерка!
Виростеш-подужаєш  не  одне  цеберко!

-А  кому  розкажемо  казочку  чудову?
А  кому  покажемо  книжку  кольорову?
Хто  це  вії  опустив.  носика  похнюпив?
-Це  ж  Богданчик  захотів  з  па́мпушками  супу!

Попоїсть  і  в  ліжечко  сам  лягати  має,
Бо  у  сні  солодкому  казка  оживає!

Примітка:  
Зяй-  Назар
Дзюсь  і  Йоо!Цюмбак-  казковий  герой,придуманий  самою  дитиною
                                                           (прототип  Котигорошка)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421657
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.04.2013

Майбутній мамі юній…

Майбутня  мама  йде  на  передачу-
Пораду  хоче  від  людей  почуть.
Згвалтована  й  вагітна,гірко  плаче,-
Її  важкії  спомини  гнітуть.

Говорять  люди-чи  лишить,чи  вбити
Життя  нове.бо  в  тобі  воно  є!
І  ти  його  не  можеш  не  любити
Таке  беззахисне  дитя  твоє!

Ти.бідненька,не  знаєш  що  робити?
Та  в  тебе  ж  ноги,руки,голова!
Ти  чуєш,  бачиш,  можеш  говорити...
В  тобі-МАЙБУТНЄ,значить  ти-  жива!

Бувало,  десь  ,в  чужому  світі
Був  дім,  діток  нещасних  повен.
Там  ще  й  глухого  хлопчика  родили
І  це  був  Людвиг  ван  Бетховен!

А  скільки  сиріт  в  повоєнні  роки
Лишались  в  голоді  і  виростали!
Виносили  з  життя  гіркі  уроки,
Все  ж  вижили,начальниками  стали!

Тобі  розкажуть  "слушнії"  поради:
-Свою  дитину  викиньте  й  забудьте!
-У  нього  можуть  бути  важкі  вади!
-Ідіть  в  лікарню-його  розчленуйте!

Чоловіки  тобі  бажають  "щастя",
Тебе  й  не  слухають,(бо  хто  ти  для  них  є?)
Ще  й  в  лікаря  поради,як  напасті-
Як  знищити  дитя  твоє!

Ну,  що  сказати?  Нелегка  наука-
Чим  виправдати  чоловічу  лють?
Жінки  ж  дітей  народжують  у  муках!
Чоловікам  приносять  і  дають!

Ніхто  не  відає,що  дитя  бідне  чує,
Ховається  і  плаче  в  животі!
Передчуття  важкі  його  катують,
Звучать  поради  всякі,та  не  ті!

За  це  дитя  сказати  мушу-
Його  маленьке  серденько  кричить!
А  значить,воно  має  ДУШУ!
Не  ви  її  дали!  То  замовчіть!

І  з  Господом  про  це  не  загравайте,
Безбожники  панове  і  пані!
Ви  маєте  своїх  дітей?  То  майте!
А  хто  не  хоче-принесіть  мені.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421651
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2013

Моїм випускникам

Яке  зерно  добірне  проростає,
Що  з  ласки  Божої  посіяне  в  ріллю!
Зелені  рученьки  до  сонця  простягає,
В  які  я  вірю,  і  надіюсь.  і  люблю.

Ви  не  летіть,вітри,з  усіх  усюдів,
І  ти,  яскраве  сонце,  не  спікай!
З  тих  пагонів  повиростали  ЛЮДИ,
Які  Землі  потрібні  понад  край.

І  не  важливо,  який  шлях  обрали-
Свою  дорогу  гідно  пройдете.
Я  знаю,що  не  вбили  і  не  вкрали,
До  кращого,до  світлого  йдете.

А  в  чорную  пітьму  не  потрапляйте-
Ви  Маму  Божу  й  Господа  моліть.
І  попри  все,собою  залишайтесь,
І  світлими  дорогами  ходіть!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420143
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.04.2013

На околиці села…

На  околиці  села  стоїть  хатка  з  димарем,
Добра  бабця  там  жила  з  дідусем-трударем.

Гарно  й  мирно  жили  у  старій  хатинці:
На  обід  і  на  вечерю  мали  по  скоринці.

Та  не  знали,  як  то  бути  на  Велике  свято-
Як  пшенички  роздобути  хоч  би  небагато?

Рано-вранці  в  церкву  йшли,Богу  помолились,
Щедро  землю  полили  і  -  заколосилось!

Борошно  біленьке  сиплеться  у  жменьки,
Молочко  тепленьке  кваситься  гарненько.

І  яєчок  бабця  вбила  у  закваску,
Та  з  молитвою  до  Бога  випікала  паску.

Паска  смачненька  на  велике  свято,
Пахне  гарненько  хлопцям  і  дівчатам.

Небо  сонце  розбудило,вийшло  із-за  гаю,
Все  навколо  задзвеніло-  Христос  Воскресає!

Позбігалися  в  хатинку  і  звірята  й  люди...
Навіть  птахи  прилітали  з  від  усіх  усюдів.

Бо  радіє  й  веселиться  все  живе  навколо,
Зацвітає  й  колоситься  ,славить  Бога  Слова!

Покотились  писанки  ,деревця  прибрались,
Навіть  вівці  із  вовками  взяли  й  побратались.

Зазвучали  пісеньки  во  славу  Бога-Сина!
Святим  Духом  воскресає  наша  Україна!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420141
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.04.2013

Палала осінь золотом…

Палає  осінь  золотом  і  сонячною  дниною,
Сади  чарують  щедрістю  від  яблучних  прикрас.
Ведем  за  ручку  сонечко  в  щасливую  годиноньку,
До  вірної  стежиноньки  -  до  школи.  в  перший  клас!

Виводить  ручка  лінії  невпевненими  рухами,
І  думає  голівонька,і  спиночка  пряма...
Та  іграшки  й  веселощі  назойливими  мухами
Дарує  і  всміхається  засніжена  зима.

Ви  вже  читати  вмієте,задачі  розумієте,
І  літерами  пишете  найпершії  слова.
А  про  майбутнє  зоряне  вже,як  дорослі  мрієте,
І  вчителька-то  мама  вам,і  правдонька  жива.

Вона  ясним  промінчиком  і  хлопчику.  і  дівчинці
Покаже  світ-доріженьку,  де  вічне  і  святе...
А  ви  вчитесь  і  граєтесь,і  весело  всміхаєтесь,
Малюючи  стежиноньку  в  дитинство  золоте.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013

А музика звучить

Перебирають  пальчики  маленькі-
Вивчають  ноти  на  клавіатурі.
Тримають  руки  "яблучка"  кругленькі-
Так  починають  вчитися  культурі.

Невтомна  праця,  скроплена  сльозами,
Душі  пориви  -нелегкая  мука.
Звучать  арпеджіо,акорди,гами,
Проймаються  динамікою  звуки.

Тримати  в  такті  розміри  і  ритми,
Відчути  всі  мелодії  дари:
Вона-  неначе  райдужна  молитва,
Бо  в  музиці  є  різні  кольори.

Є  колір  суму,  роздуму  й  печалі,
Як  реквієм  мотив  його  звучить.
Чи  журавлів  курликання-  клечання-
То  виросте,то  звуком  замовчить.

Мовчання  також  музика  заграє,
І  крик  душі,  і  подихи  зітхань...
Вона  ненавидіти  може  і  кохає,
Вона  лікує  від  усіх  страждань.

А  клавіші  біжать  і  йдуть  поволі
У  роздумах  усіх  солодких  мрій:
Грайливих  сонечок    мажорнії  тріолі
Засиплють  квітами-  то  успіх  перший  твій.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2013

Колосок (казочка у віршах)

Казочко!  Казочко!  Де  ти  є?
Як  почуєш,що  читають,-все  твоє!

Якось  півник-голосочок  заспівав  у  полі.
І  знайшовши  колосочок,порадів  уволю.

Колос,колос,колосок,золоте  зернятко!
Будуть  раді  пиріжкам  малі  мишенятка.

Півник  взяв  стебельце  і  приніс  у  хату,
А  назустріч  йому  бігли  друзі-  мишенята.

Молотити  колосок  миші  не  хотіли-
Побігати-погратися  обом  закортіло.

Круть  і  Верть  цілий  день  гралися,гуляли...
Танцювали-бігали,  весело  стрибали...

Півнику  нашому  не  до  біганини:
Меле,місить  і  пече-  готує  гостину...

Як  запахло  пиріжками  смачними  довкола,
Круть  і  Верть  скоріш  біжать,  сідають  до  столу.

-Дайте  нам  куштувать  цими  пиріжками!-
Умостились  та  кричать,брязкають  ложками...

Півник  ставить  мисочки  порожні  до  столу.
Мишенята  замовкають  і  встають  поволі.

-Хто  знайшов  колосок?
-Ти!,-вони  кричали.

-А  хто  зерно  молов?
-Ти!,-залепетали.

-А  хто  тісто  замісив?
-Ти,-сказали  тишком.

-А  хто  спік  пиріжки?
-Ти,-і  встали  нишком.

Опустили  голівки,із-за  столу  встали,
За  смачненькі  пиріжки  вже  і  не  спитали.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419109
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.04.2013

Чом пригадались мені твої очі?

Чом  пригадались  мені  твої  добрії  очі?
Чом  довелося  без  тебе  пройти  крізь  роки?
Серце  стривожили  сни  прохолодної  ночі...
Чом  ти  так  рано  пішла  в  небуття  навіки?

Свічка  воскова  в  церковній  молитві  палає.
Янгол  втішає  і  ти,  як  за  Божим  плечем.
Мами  невидимі  рученьки  я  відчуваю
І  благодать,яка  сіється  теплим  дощем.

Знаю,ти-  поряд  ,ти-  є  і  у  снах  кольорових
Я  пригадаю,як  разом  за  руки  ідем...
Ранками,  днями,в  мелодії  мрій  вечорових
Вічную  пам"ять  про  тебе  усі  збережем.

                                         13.04.2013.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418553
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.04.2013

Цьомик

Біжить  внуча  до  тебе-
Ховається  від  тата...
І  більшого  не  треба
Земного  щастя  в  хаті.

Покаже,що  великий,
І  як  тебе  кохає...
Ми  прочитаєм  книжку-
Весь  світ  хай  почекає.

Покаже,  як  зростає:
У  всьому  допоможе.
Від  себе  не  пускає,
На  доньку  дуже  схоже.

А  як  воно  заплаче-
Закліпають  повіки,
То  пальчиком  позначить,
Де  цьомать-дати  ліки.

Не  знаю,як  то  можна
Ростить  заочно  сад.
То  ж  хай  бабуся  кожна
Голубить  онучат!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417805
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.04.2013

Я люблю наше небо зіркове…

Я  люблю  наше  небо  зіркове-
В  ньому  є  неземна  глибина.
Прохолоду  світанків  ранкових
І  надію,  що  кличе  весна.

Я  люблю  теплий  вітер  на  волі,
Що  гуляє  по  свіжій  ріллі,
Як  встеляють  засіяне  поле,
Перші  пагінці-чуда  малі.

Новий  промінь  світанок  розбудить
І  запахнуть  садки  звідусіль.
Ніжним  цвітом  покриє  усюди
Яблунево-п"янка  заметіль...

І  прокинуться  сили  бездонні
Від  землі  і  до  самих  небес,
Сповіщатимуть  радісні  дзвони,
Що  Всевишній  із  мертвих  Воскрес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417803
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.04.2013

Свята неділенька…

Свята  неділенька  в  травневім  цвіті...
Церковні  дзвоники  довкілля  розбудили.
І  дня  яснішого  не  було  в  світі.
Як  моя  доня  хлопчика  родила.

Знайомий  дім,вже  відчинили  браму...
Тут  лікарі  (ви  їм  не  заважайте).
Громницю  запаліть  і  Божу  маму
За  всіх  жінок  у  світі  поблагайте.

А  дітям  попросіть  щасливу  днину
І  перший  крик  розбудить  сонну  тишу...
Моліть  Заступницю  й  у  Вашої  дитини
Все  буде  добре,наче  книжка  пише.

Ви  поряд  із  новим  життям  побудьте,
Запам"ятайте  всіх,хто  був  із  вами.
Ви  їм  подякуйте  й  ніколи  не  забудьте,
Що  в  храм  із  дзвонами  заходить  Божа  Мама.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417523
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.04.2013

Мистецтво і бізнес

Не  можна  робити  з  мистецтва  бізнес.
Це  так  принижує,ображає.
Плює  в  душу,  на  волю  тисне,
На  звуки  серця  твого  не  зважає.

А  натовпу  треба  дійства  і  хліба:
Щоб  мордобій  та  разом  пісня,
І  щоб  оголені  танці  в  колибі,
І  щоб  на  сцені  від  нездарів  тісно...

Талант  безцінний,бо  він-  від  Бога.
Серед  мільйонів  бажань  пересічних
Всі  чорні  сили  розіб"є  в  пороги...
Все  відживе,а  музика  вічна!

Слухайте  МУЗИКУ,пишіть  КАРТИНИ,
Хрестом  гаптуйте  білі  полотна...
Учіте  дочку,учіте  сина
Бруд  вирізняти  від  позолоти.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417517
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.04.2013

Запалю свічу

Запалю  головну  в  нашім  домі  свічу
І  порину  в  молитву  знайому...
І  поплачу  в  цім  таїнстві  я  досхочу
Вічній  пам"яті  Вічного  дому.

Хай  молитва  і  в  споминах,і  на  вустах,
Хай  молитва  лунає  усюди.
За  життя  на  землі  і  життя  у  віках
Перед  Богом  вклонімося,люди!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417234
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.04.2013

Ты помнишь о походе на рассвете…

Ты  помнишь  о  походе  на  рассвете,
Как  собираясь  дружною  толпой,
Мечтали  о  семье,работе,детях,
Как  обретем  и  счастье,и  покой...

Где  есть  судьба  и  где  её  начало,
Мы  дружно  пели  у  костра-привала,
И  каковы  мечты  цветные  чары-
Звучал  мотив  желтеющей  гитары...

Мы  повзрослели-  в  детях  вновь  начало,
Но  у  судбы  крутые  повороты:
Иные  в  нас  дороги  и  причалы,
Не  те  мечты,  совсем  не  те  заботы.

Идут  года,а  с  ними  звёзды  гаснут,
Не  верим,  но  уходим  на  покой.
А  жизнь  -  она  дороже  и  прекрасней,
Всё  жарче  летом,  холодней  зимой.

Другие  дни,  и  ночи,  и  заботы.
И  унесла  мечты  реки  вода...
А  хочется  "изгиб  гитары  жёлтой,
Где  в  куполе  качается  звезда".́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2013

Задумка нечисті

Задумка  нечисті-  будь-що  -  за  гроші
І  щастя  вкрасти,  душу  загубить,
Труїть  неправдою  людей  хороших,
Щоб  Молоху  дитину  доручить.

А  люди-  це  заручники  законів,
Які  ведуть  в  забуте  небуття,
Як  на  жертовнім  камені  до  скону,
Де  дна  немає  кореню  життя.

І  як  настане  край  твого  терпіння,
А  влада  звуку  серця  не  почує,
То  не  змагайтесь  з  нечисті  "творінням",
Боріться  з  тими,  хто  це  фінансує.

Покличте  СЛОВО  -  гарна  зброя  нині.
Воно  не  спить  і  в  сонце,  і  в  дощі.
Тільки  не  сипте  перли  поміж  свині,
Щоб  не  живити  подихом  душі.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416972
рубрика: Поезія, Поетичні маніфести
дата поступления 09.04.2013

Віночок

Скільки  рясного  в  Україні  ромаїття
Земля  святая  сипле  на  віку!
Із  трав  духмяних  та  барвистих  квітів
Уся  краса  зібралась  у  вінку.

У  ньому  -  дзвоники,волошки  й  маки,
І  рута-м"ята,й  житні  колоски,
І  стрічки  ,наче  кольорові  знаки
У  світ  ведуть,  єднають  на  віки.

Коричнева-  землі  моєї  диво.
Вона,як  матінка,життя  дає.
Червона  -  то  любов,палке  огниво,
Це  -  почуття  і  серденько  твоє.

Зелена  стрічка,  як  травичка  в  лузі,
Що  пророста  із  матінки-  землі,
Це  молодість  і  юність,вірні  друзі,
І  труднощі  великі  та  малі.

В  зеленім  лузі  протікає  річка,
В  ній-небо  і  живильная  вода.
Здоров"я  символ-то  є  синя  стрічка,
Краса  життя    і  врода  молода.

У  сяйві  сонця-  літо  колоскове
В  гарячих  променях  на  диску,на  кругу...
Ця  жовта  стрічка  в  квітах  веселкових
Дарує  щастя,силу  і  снагу.

В  бузковім  кольорі-подячна  старість,
Єднання  всіх  родинних  поколінь.
Як  символ  мудрості-життєва  досконалість,
Творцю-Спасителю  -  земний  уклін!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416690
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2013

Волошкове поле

Протягне  голка  нитку  кольорову
В  мигтінні  дірочок  на  білім  тлі...
І  виростає  поле  волошкове
В  колоссі  житечка  на  золотім  стеблі.

У  полі  тім-неб́ес  блакитні  далі,
Спів  жайвора  і  жнивная  пора,
І  калинових  грон  рясні  коралі
В  пшеничних  сіножатях  догора.

Маком  червоним  землю  засівають,
Сльозу  відкинуть  помахом  руки-
То  краплями  любові  прикрашають
Барвисті  українські  рушники.

У  них-скорбота  і  земні  печалі,
У  них-любов  і  світло  каяття,
Там  дуб  з  калиною  завжди  у  парі,
Як  оберіг  на  долю  і  життя.

Хай  стелиться  доріжка  веселкова
І  пахнуть  в  хаті  мед  і  молоко,
І  хліб,накритий  "волошковим  полем"-
Одвічним  українським  рушником!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415842
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.04.2013

Свою Україну люблю…

Свою  Україну  люблю
За  те,що  вона  просто  є,
Як  маму,  як  доню  свою
І  як  онучатко  своє.

Люблю  без  потворних  ідей.
Вони-наче  сніг  у  маю.
І  добрих  її  людей,
Дітей  України  люблю.

Моя  Україна  -  це  ти-
Живеш  і  не  сиплеш  сміттям.
І  прагнеш  до  чистоти  
Душевного  каяття.

Люблю  колір  неба  і  нив,
Бо  з  дня,що  судилося  жить
Господь  мене  благословив
Свою  Україну  любить!́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415221
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.04.2013

Вода

О  пускається  в  таїнстві  хрест
І  освячує  все  диво-срібло.
Благодать  від  небес  до  небес
І  дорослим,і  дітям  потрібна.

А  людина-2/3  води...
Пий  цілющу  у  будні  й  свята,
Вона  душу  очистить  завжди
І  впізнає  у  тобі  Христа.

Сипле  березень  білі  сніги-
То  від  Бога  землі  благодать!
Тануть  води  для  сили  й  снаги
В  літі  спілім  врожаю  діждать.

Та,набридла  зима  взагалі-
Люди  нечистю  з  вуст  обливають
І  великі  сніги,і  малі,
І  бурульки,що  з  даху  звисають.

І  хурделицю  ганять  здаля,
І  плюють  на  сніги  перехожі...
Цим  прокльоном  нап"ється  земля.
Що  родити  вона  потім  зможе?́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415218
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2013

Ми не біомаса

                                                                                           "Наше  укра́їнське  суспільство  ділиться  
                                                                                       на  обслуговуючу  біомасу  або  на                                                              
                                                                                       абсолютних  злочинців..."
                                                                                                                           Валентина  Самсоненко
     Еліто  наша!Вищий  ступінь  влади!
     Послухать-розумніших  не  знайти!
     Самі  собі  ви  не  даєте  ради.
     Як  можете  Вкраїну  зберегти?

     Від  чвар  і  докору,від  непорозуміння,
     Антигуманності,байдужості  думок?
     Де  ж  інтелект  і  депутатські  вміння?
     Чи,наші  біди-не  гіркий  урок?

     Вам  байдуже,що  нездорові  діти,
     Що  молодь  у  депресії  згора!
     Село  спивається  і  (ніде  правди  діти)-
     Могилами  вкривається  земля...

     Обрали  вас,то  не  знущайтесь  з  мови!
     І  не  ганьбіть  "великий  свой  язык"!
     Ви  -  білі  всі!  Це  ми  вам  -  кольорові!
     Живем-існуємо!  Багато  хто  вже  й  звик...

     Побійтесь  Бога!  Чи  ви-безбожна  раса?
     Та  спробуйте  не  ображати  нас.
     Ми  -  не  обслуга!  І  не  біомаса!
     Та,  Боже  збав,  причислитись  до  вас!

     Поезія  від  прози  є  не  гірша,
     Бо  є,  що  й  владі  люди  не  чужі...
     Тепер  я  знаю,  чому  пишуть  вірші.
     Для  того,щоб  ПОЧУЛИ  крик  душі.                                                                                      

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.04.2013

Їла свинка бурячок…

Ї  ла  свинка  бурячок-
тертий  та  свіженький.
Заїдався  п"ятачок-
рожевий,гарненький.

Подивилася  у  небо-
політати  хоче.
На  драбинку  лізти  треба-
думала  охоче.

Ходить  свинка  біля  тину
та  серед  овечок.
Хоче  свинка  на  драбину,
на  самий  вершечок!

Ця  драбинка  не  для  вас-
дума  дні  і  ночі.
Хоче  свинка  ананас,
аж  плакали  очі!

Захрокала  де-кому
бальзамом  на  рану:
"Буду  я  лелекою,
свинею  не  стану!"

І  піднесли  свиночку,
куди  вона  хотіла.
Вже  й  роз"їлось  рилечко,
літать  закортіло.

Командує  лелеками,
погрозами  скаже.
Та,  як  ростити  лелечат-
приклад  не  покаже.

Долі  кращої  усім
обіцяти  сміє.
Та,  окрім  гойдатись  в  кріслі,
нічого  не  вміє.

Влізла  свиночка  до  влади,
влада-  то  є  сила.
Та,  для  того,  щоб  літати,
треба  мати  крила!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413731
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 29.03.2013

Всі на вибори!

Так  повелося,що  в  період  посту
неспокоєм  затуркують  людей.
Плакатами  і  рейтингу  ,і  росту,
обіцянками  в  маренні  ідей.

У  Рівному  тривають  перегони-
готується  для  молоді  концерт.
Важливо  ж  людям,хто  вдягне  корону,
кому  довірити  свій  голос  і  процент.

І  музику  (нічого,що  фальшиву)
запропонують  куплені  зірки.
Там  вискочить  на  сцену  гола  діва,
а  депутат  розкаже  всім  казки.

Може,  почує  хто,  де  краща  ініціатива,
як  "добре"  буде  для  народних  мас.
А  "правнуки  погані"  вип"ють  пива,
на  них  з  постаменту  подивиться  Тарас.

Десь  поряд,у  соборі  линуть  співи,
запалюють  вечірнії  свічки...
А  на  колоні  плаче  Свята  Діва,
бо  гаснуть  в  небі  над  гріхом  зірки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413711
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2013

Молитва

У  дні  печалі  і  туги
коли  з  душі  сумнії  сльози  ллються,
я  очі  вгору  підійму
і  тихим  словом  помолюся:

Спаси,Заступнице,спаси,
всіх  тих,за  кого  помолитись  мушу!
І  Сина  Свого  попроси
спасти  гріховні  наші  душі.

Пошли  спокуту  і  снагу
все  винести  і  пережити.
Стели  доріженьку,яку
самі  ми  мусим  достелити.

І  вибір  наш,як  іти  по  ній  ще,
берегти  своє  власне  ймення...
Як  "  блажен  путь,вонже  идеши  днесь  душе,
яко  уготовася  тебе  место  упокоения..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013

Про маму

Тобі  16...Ранки  сині-сині!
За  третіх  півнів  відчинялась  брама-
На  ферму  йшла-тебе  чекали  свині,
А  вдома  ждав  город  і  хвора  мама.

Тобі  17...Радість  випускного!
І  окриляла  думкою  весна.
Ти  обирала  у  життя  дорогу
І  думала,  що  здійсниться  вона.

І  де  взялась  та  нездоланна  сила?
А  мрія  така  близька  й  золота!
Це  так  тебе  хрестом  благословила  
твоя  матуся-  рідна  і  свята.

У  люди  вивела  3  дочок  і  2  сина,
Сама  ростила-молода  вдова...
Ох,Боже!  Чому  вдома  домовина?
Твоя  матуся  мала  буть  жива!

Вона  ж  не  знала  продиху  і  світла!
Величний  погляд-  руки  в  мозолях...
Вночі  молилася,щоб  не  страждали  діти,
А  вдень  у  полі-вічних  трудоднях.

Рутина  буднів  потекла  з  тих  пір...
У  18  важко  зрозуміти,
Сказали:  "На,тобі,  дитя,ось  цей  папір
І  тобі  легше  буде  з  ним  прожити.

Вона  взяла  червоний  той  квиток.
Сказали  їй,що  він-нова  родина.
Віднині  дасть  життя  новий  урок-
Тепер  за  тебе  мріє  БАТЬКІВЩИНА.

Тільки  не  та,де  хата  у  селі,
де  рідне  все  й  до  болю  зрозуміле...
А  та,в  штанях  і  з  чортом  на  чолі,
Де  не  питатимуть,чого  хотіла.

В  червоних  буднях  подихом  магічним
Лили  із  вуст  облесливі  слова,
Як  сіяти  розумне,добре  й  вічне.
І  водночас,що  партія  права!

Вже  30.  Є  й  сім"я,й  квартира...
Та  очі  все  задумливі  й  сумні.
І  у  хвилини  спокою  та  миру
Приходили  тривожні  ночі  й  дні.

Як  може  буть  сумісним  несумісне?
Як  може  бути  біла  чорнота?
Навколо  тебе-блазні  й  кар"єристи.
В  душі-безвихідь.Туга  нароста.

В  ту  ж  партію  ти  рекомендувала
Всіх  однодумців-своєрідний  взвлд.
І  всі,кого  туди  ти  записала.
Ніколи  не  стріляли  в  свій  народ.

Та  в  роздумах  твоя  душа  кричала-
Йшли  анонімки,бо  тоді  так  повелось.
Щоб  знати,чому  плакала  й  мовчала,
Твоєю  стежкою  пройтися  довелось.

Як  доьре  бути  Президентом  Фонду
Й  під  гаслами  сучасного  життя
Писать  історію  свого  народу.
З  минулого  ж  немає  вороття.

Зараз  багато  можуть  говорити,
Які  були  герої  між  людьми...
А  спробували  б  в  лігві  щось  зробити,
В  часи  холодної  і  лютої  зими...

У  кожного  часу  свої  герої.
Їм  свою  правду  доленька  дала...
А  скільки  їх  порою  молодою
Уже  свята  земелька  прийняла!

Земля  Прибалтики  накрила  її  тата.
Посіяв  ниву-жати  не  дожив.
І  лампа  гасла,як  співали  в  хаті
Улюблений  Почаївський  наспів.

Нема  по-справжньому  до  кого  прихилитись
І  діями  зробити  щось  не  так.
А  ще,крий  Боже,словом  помилитись
Послухати  й  зробити  щось  не  так.

Тільки  потвора  може  так  зробити,
Щоб  в  саме  пекло  стежка  привела,
Твоїй  дитині  все  заборонити,
щоб  навіть  помолитись  не  змогла!

Мама  сама  піти  до  церкви  напроситась
Перевіряти  віру  школярів...
Їй  довіряли!  А  тому  і  зголосились.
Слідом  послали  блазнів-шептунів.

Не  раз  тоді  з  дияконом-сусідом
судили.як  то  краще  поступить...
Та  десь  зміюка  проповзала  слідом.
Встигаючи  отруту  запустить.

Тобі  44-розквіт  долі.
По  правді  все  зролбила,що  могла.
Ти-всім  потрібна,та  по  Божій  волі
Й  тебе  земля  святая  прийняла.

Під  прапором  тебе  похоронили-
В  безвиході  карталася  душа...
Як  гарно  всі  про  тебе  говорили,
Як  щиро  всі  родину  потіша!

Ім"я  твоє  дочці  дала,як  милість.
Вона-до  зла  холодна,наче  сніг.
Вона,як  ти-завжди  за  справедливість.
Говорить  вголос,в  очі  і  при  всіх.

А  друга-  то  є  відчайдух  з  косима,
Прообраз  всіх  останніх  твоїх  мрій:
Розумна  й  добра,з  карими  очима.
Та,чомусь  все  життя  боїться  змій.

Кого  Бог  любить-іспит  посилає.
А  ти  приходиш  і  мені  вві  сні.
Молитвами  як  можу,помагаю,
І  чую  в  храмі  янгольські  пісні.

В  них  розкриваєш  світ,як  на  долонях.
І  це  намисто  в  серці  збережу.
Є  таємниця,наче  мами  сповідь.
І  я  її  нікому  не  скажу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413302
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.03.2013

Пам"ять дідів

Не  насолоджуйтесь,як  чубляться  діди  :
одні-  за  Леніна,а  інші-  за  Бандеру...
Це  -  вищий  ступінь  нашої  біди  -
таке  творити  за  ідею.

В  нас,  коли  треба  конче  щось  зробити
у  розпалі  економічних  жнив
про  мову  починають  говорити,
паплюжити  історію  дідів...

А  в  кожного  з  них  є  своє  минуле,
у  кожного  з  них-  молодість  своя.
Одних  "У  лісі  темному"  розчулить.
а  інших-  "В  небе  алая  заря"...

І  нагород  їх  Богу  не  носити.
надбання  лишаться  для  внуків  і  синів...
Благаю,  люди,  дайте  їм  пожити!
Не  ображайте  пам"яті  дідів!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413039
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.03.2013

Пенсіонерка

За  ручки  брала  і  вела  у  Всесвіт,
життю  навчала-мудра  й  молода.
вогонь  любові  запалила  в  серці,
з  душі  лилась  джерельная  вода.

Малих  діток  ти  нею  напувала.
навчила  всьому,що  сама  могла.
Ти  на  правдивий  шлях  благословляла.
путівки  у  життя  їм  роздала...

Сьогодні  70...  І  ти  у  храмі
за  своїх  учнів  ставиш  свічечки,
усім  святим  і  Божій  мамі  
своє  життя  розкажеш  залюбки.

У  шумі  вулиці  біля  букетів  станеш...
Ох,  як  давно  тобі  їх  дарували!
Ти  купиш  квіти,  але  всім  розкажеш,
що  тебе  учні  з  святом  привітали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413027
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.03.2013

Онук

Тече  життя  глибинною  рікою,
ніхто  не  зна,як  стихне  його  звук.
Вже  швидкоплинна  юність  за  горою.
ти-молодість,а  в  тебе  вже  онук!́́́́

То  не  онук,то  Божий  подарунок.
це-шанс  ще  раз  пройтися  по  житті.
Візьми  на  руки  той  живий  пакунок
і  вчи.  як  не  збиватися  з  путі.

І  тричі  думай,що  йому  сказати.
свій  гідний  приклад  внуку  покажи.
Як  будь-із  ким  розмову  зав"язати,
і  з  ким  її  уникнути  й  піти...

Відкрий  онуку  справжній  скарб  казковий,
де  правда  про  життя  і  навпаки.
Невтомною  молитвою  святою
запалюй  лише  зоряні  свічки.

Оцінка  за  екзамен-  твоя  старість.
Прийми  її,  невдячну  й  подивись:
якщо  з  онука  виростає  радість.
то  ти  й  за  інших  щиро  помоливсь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412750
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.03.2013