| Сторінки (3/219): | « | 1 2 3 | » |
У кожнім стуці серця, Україна
У подихові кожнім, у думках.
У звуках, що вигукує дитина
Сумних обличчях, зморшках, у сьозах.
У посмішках, у дотиках, цілунках
У шепоті, закоханих губах.
Дитячих цих асфальтових малюнках
Пори нічної, Україна в снах.
У небі, у блакитнім, ось погляньте
Яскраво проглядається Вона.
А ще Вона, я певен.., зачекейте
Ось тут, відчули? Правільно душа.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2024
Я сам для себе створюю життя
Будую, надбудовою, квадрати.
Минають дні, прошкульгують літа.
З'являються нові важливі дати.
З'являються у нім нові обличчя.
А деякі зникають назавжди.
Буває так, що аж душа іскриться
А іноді буває навпаки.
Так хочеться радіти без зупинки
Сміятися так щиро як дитя.
І плакати бо сльози теж цеглинки
В проекті нашім, нашого життя.
Одного дня я розфарбую стіни
В такі незвичні, дивні кольори.
Відбитки лиць, ці пам'ятні картини
Лишу на них, віднині й назавжди.
Сьогодні хочу тиші я додати
Нічного неба, та мільйони зір.
Під небом цим так хочеться чекати
Ось ту котру кохаю до сих пір.
Я з дня у день вбудовую події.
Із року в рік малюю почуття
А ще я, тихо, підкладкою мрії
До свого незвичайного життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2023
Щасливі по-справжньому люди, кумедні
Не знатні, відомі, багаті, славетні.
Регалії, статус це зовсім не суть.
Щасливі по-справжньому вільні ось тут.
У них по інакшому б'ються серця.
Різниться структура і вираз лиця.
Вони навіть ходять інакше, не так
По свому якось, зі світом не в такт.
Щасливі, існують й живуть поза часом
Немає потреби доводити масам.
Своє розуміння та бачення світу.
Щасливі не мають у щасті ліміту.
Навчились сміливо виводить за рамки
Себе без обмежень всього й останку.
Вони безтурботні, кумедні, грайливі
По-справжньому вільні. Безкінечно щасливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Сьогодні не так, сьогодні інакше,
Не так як учора, учора був м'якший -
Таке от життя.
Сьогодні змінилося моє сумління,
Довкола зростає нове покоління -
А я взабуття.
Сьогодні усе так різниться з минулим,
Тому для сторонніх здаюся байдужим -
Засмученим я.
Сьогодні реальність та світ такі дивні
Бажання зростають, такі примітивні -
І плаче душа.
Сьогодні кричу мов від сильного болю.
Стискаючи зуби, стискаю долоню -
Довкола пітьма.
Сьогодні незвично, сьогодні так страшно
Тріпоче серденько, по тілу мурашки -
О клята війна.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023
Світ розколовся, уламки брудні по землі
Небо над нами мовчить, оніміло напевно.
Люди, як привиди мовчки.., і очі скляні.
Все за для чого.., без сенсу, виходить даремно.
Сонце погасло і світ чорно-білий тепер
Сльози і кров, ці потоки із людського тіла.
Чується голос зловісний, зловісних химер.
Тих, що над світом розкинули чорнії крила.
Сміх то є розкіш, і нині вона не для всіх
Щастя десь там у старому, не нашому світі.
Десь там у снах та у мріях яскравих моїх
Мріях, у котрих усім нам так хочеться жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Сто днів війни! Немов би років сто.
І тисячі життів, як не бувало.
Ось так от просто, ніби й не жило.
Сто днів війни! Багато це чи мало?
Сто днів війни! Змінили людську долю.
Без всяких там, без видимих причин.
Сто довгих днів, тривоги, сліз та болю.
Невже ми небо прогнівили? Але ж чим?
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Не може зацвісти країна
Коли у ній народ дурний.
Коли схиляються коліна,
Покірно гнеться в нього спина
Перед тираном в час лихий.
Коли у ній злодій при владі,
Народ голодний, ледь живий.
Коли сидять в Верховній раді
Всі ті, що стали на заваді
Людським чеснотам, Боже мій!
Коли в ній розум не панує,
Наївно вірить у брехню.
Не бачить правди і не чує
Коли злидар над ним кепкує
Та крихти кидає йому.
Все шкереберть і навпаки
Тим, що по пиці за служили
На груди вішають хрести,
Підносять лаврові вінки
Кричу - отямтесь люди милі!
Коли хизуються гріхами,
Там місця вже нема святим.
Де світ з кривими дзеркалами
Святині топчуться ногами
Не буде щастя в краї тім.
Коли героїв не шанують
Так як шанує мати сина.
Коли свої ж народ мордують,
Зрадливо совістю торгують
Не може зацвісти країна.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
Мне хочется стряхнуть с себя.., себя.
Стереотипного себя, без сожаленья
Того себя, который для.., меня
Невыносим.., Танталовы мученья.
Себя того, похожего на всех,
На всех вокруг, идущих вниз по склону.
Живущих так, как принято у тех
Кто жить привык, послушно, по шаблону.
Кто жить привык, стандартно, только так.
Робота, дом и отпуск раз в году.
Так это.., точно, лагерный барак.
Я жить как все, вот так вот, не хочу.
Мне хочется стряхнуть с себя.., себя
Воспрять, шагнуть за рамки мнений.
Пусть негодует серая толпа
Обрыдло мне, в стенах ограничений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833677
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.04.2019
Чи чує Він, коли молюся я?
Коли схиляю стомлені коліна,
Коли моя знеможена душа
З моїх грудей в блакитне небо лине?
Коли від відчаю стурбовано кричу
Чому мовчить? Чи не достатній відчай?
Чи я свій хрест по іншому несу?
У цім житті в далеке потойбіччя.
Чи може я не правильно молюсь
По іншому, не так, або ж замало?
Не ті слова у речення чомусь
В молитву ту схвильовано складаю?
Не так, мабуть, схиляюсь до землі,
Відкрити серце певно щось бракує.
Тому, мабуть, розп’ятий на хресті
Таких, як я, неправильних не чує.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744691
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2017
Грейте, люди, друг другу души
Всем чем можно согрейте ее.
Добрым словом, входящим в уши
Лишь бы было душе тепло.
Согревайте своим дыханьем
Стуком сердца в груди своей.
Верой в ближнего, ожиданьем
На пороге открытых дверей.
Чашкой чая, поступком, цветами
Нежным взглядом, средь вьюг и льдов.
Согревайте ее руками
Если нет подходящих слов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744294
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.08.2017
Нет, не пойду, я не хочу, не буду
Одним из тех кто.., я совсем другой.
А, по сему, кремлевского Иуду
Портрет с остервенением, ногой
Топчу я эту рожу, с наслажденьем
Ухмылкою об кованый сапог.
Я пользуюсь подаренным мгновеньем
Возможностью и силой сильных ног.
Пять литров до остатка в сгустках крови
В моих ногах увесистых ношу
Сапог вторая пара наготове
Коль первую я пару истопчу.
Вы слышите? Еще раз. Не х-о-ч-у!
Противно мне, обрыдло, презираю
Портреты эти, спасскую звезду...
И Крым чужой я нашим не признаю.
Я не хочу стрелять в живых людей
В чужой стране, но близкой нам по крови.
Я против тех сомнительных вождей..,
Могил секретных с номером во Пскове.
Я против! Надоело! Мерзость, тьфу!
Мне стыдно пред обманутым собратом.
Поэтому я яростно топчу
Того, кого считаю виноватым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742995
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 21.07.2017
Я пишу лишь о том, во что верю
Воспеваю лишь то, что люблю.
Я иное воспеть не сумею,
Написать об ином не смогу.
Так уж вышло, такой уродился
Мне меняться уж поздно… я пас.
Да к тому же, совсем не учился
Как другие писать на заказ.
По указке товарищей свыше
Рифмовать Бог таланта не дал.
Не умею. Проплаченных “стишей”
Отродясь никогда не писал.
Только то, что в глубинах сердца
В потаенных его углах.
Я с настойчивостью староверца
Выражаю себя в стихах.
Только то, во что свято верю
Только то, что безумно люблю.
Я иного воспеть не сумею
Об ином написать не смогу.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742967
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 21.07.2017
Як вбити час красиво та без болю?
Хвилини ці, години та роки,
Ось цю нудьгу, що крадькома за мною..,
Навприсядки, лишаючи сліди...
Як хижий звір по запаху, по сліду
За жертвою приреченою йде.
Крізь темний ліс цього страшного світу
Мене за мить ось-ось наздожене.
І вціпиться в моє відкрите горло
І пазюрами в груди, як ножем.
Та всетаки я мушу, безумовно,
Боротися з нюдьгою день за днем.
І в цім нелегким, непростім двобої
З химерою, що в’ється поміж нас.
Я маю всі зібрати сили свої
Красиво та без болю вбити час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742225
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2017
Идею позаимствовал у Роберта Рождественского: "В стол".
Как безумный кричу
в небо.
От отчаянья стучу
в небо.
В своих мыслях лечу
в небо.
И в смирении молчу
в небо.
Крик безумный мой слышит
небо!
И отчаянье видит
небо!
Мои мысли все знает
небо!
И без слов понимает
небо!
На вопросы, что задал
в небо.
Мне однажды ответят
с неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741499
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.07.2017
Ти житимеш, аж поки в тебе вірять,
Аж поки є потреба у тобі.
Попри усі загрози, лютість «звіря»,
Що рикає в навколишній пітьмі.
Ти нам потрібна, віримо у тебе
За ради тебе ми йдемо на смерть.
За ці лани, за це блакитне небо
В минулому, в майбутньому, тепер.
Без тебе нам,.. тобі без нас - не жити
І ти, і ми розтанем, як роса
Якщо ти нас, а ми тебе любити
Не зможемо… зтьмяніють небеса.
Ми твій народ, твоя душа, по суті
Ти наше тіло. Тіло без душі,
У світі цим саме по собі бути...
Чи може в нім цвісти на самоті?
Пов'язані, єдині і назавжди
Під синьо-жовтим прапором в горі.
Закохані у волю, в тіні правди
Ми є частинка рідної землі.
Душа і тіло разом знову й знов.
Бурлить, кипить безмежним океаном
У наших венах Українська кров
Та кров, що загартована Майданом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2017
У скронях мо́їх мертва тиша
Слова у риму не звучать.
Тому рука моя не пише
Вірші, що хочеться писать.
Тому знервовано нудьгую
З нудьги об "стіни б'юся" я.
Я слів зримованих не чую
Мене дратує тиша ця.
Мій розум змучено зітхає
Без рим в мені моя душа
Як птах без волі помирає
Я збожеволю без вірша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740139
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2017
Борис Пастернак переклад Олександр Крутій
В усьому хочеться дійти
Мені до суті.
В роботі в пошуках доріг,
В сердечній скруті.
До глибини прийдешніх днів,
До їх причини.
І до основи, до коріння,
До серцевини.
Ту нитку долі та подій,
До рук схопити.
Кохати, жити поміж мрій,
Нове відкрити.
О, як би тільки би я зміг
В частковій кількості,
Створив би вісім я рядків
Про силу пристрасті.
Про беззаконня, про гріхи
Про біг, погоні,
Про ненавмисність швидкоруч
Та про долоні.
Я бачив би її закон,
З чого почали.
І повторив її імен
Ініціали
Я б насаджав вірші, як сад
З тремтінням в венах.
Там квітли б липи в нім у ряд,
На тих теренах.
В вірші троянди подих, я,
Та подих м'яти.
Додав би,сінокос, поля
Та грім “гармати”.
Так як колись Шопен привніс
Живе те чудо.
Фільварків, парків, склепів, ліс
В свої етюди.
І досягнувши свята гул
Там гра та мука,
Та натягнув той тонкий шнур
Міцного лука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732768
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2017
[i](жаданчик)[/i]
Ми так часто чуємо приємні слова,
Що виходять із уст близьких нам людей
Слова, котрі нас надихають на життя
Та стають рушійною силою мільйонів ідей.
Ідей, котрі народжуються в нашій голові
У самих віддалених куточках свідомості.
У кожній клітинці нашого тіла, в нашій крові
Та прагнуть здолати бар'єри невідомості.
Пробитися крізь стіни неприступної Трої,
Крізь усі людські стереотипи та упередження.
Саме так робляться відкриття, з'являються герої
Звершуються подвиги попри усі застереження.
Слова близьких нам людей - це велика сила.
Сила, проти котрої ніхто і ніщо не встоїть,
Вона перевернула світ, життя мільйонів змінила,
Змінила назавжди, за одну єдину коротку мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723947
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.03.2017
[i](жаданчик)[/i]
Гаразд, не будемо говорити більше про це, забули.
Облишимо цю тему назавжди і не згадаємо ніколи.
Давай про інше, про щось нове, про те, чого іще не було.
Давай про майбутнє, завтрішнє, або ж он про ті матіоли,
що ростуть у твоєму квітникові під твоїми вікнами.
Котрі щоранку прокидаються разом з тобою.
Вони знають тебе, закохані у тебе і є свідками,
твоєї чарівності, жіночності, вони натхненні твоєю красою.
Саме тому вони такі запашні, такі ж самі сині
як твої очі, у котрих можна втопитися
як у озері, що немає дна, у озері лебединім
Стати частиною цього озера і назавжди в нім залишитися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723401
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Останнім часом пишеться інакше,
На білий аркуш падають слова.
Я вже не так, не так, як на початку
Римую вірш, в мені моя душа,
Тепер тремтить, струна, тендітна ліра.
Осінній лист багряно-золотий.
Живі рядки сонетами Шекспіра
Звучать ось тут, полонять розум мій.
За словом слово, за рядком рядок
І бачить світ народжене у муках.
Всю суть моїх зримованих думок
Яскравий образ в поетичних звуках.
Все те, що тут, моє серцебиття,
Всю суть буття, життєву атмосферу
Сукупність мрій, глибини, почуття
В простих словах на аркуші паперу.
Я вже інакше рухаюсь вперед
Сприймаю світ по іншому, без жартів.
Чи можу я, коли в мені поет
Супроти всіх обмежень та стандартів?
Коли мій розум, як вітражне скло,
Моя душа, в руках Орфея ліра,
Коли на аркуш римами лягло
Моє життя, сонетами Шекспіра?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2017
Синдром війни, синдром життя та смерті.
Стоїть питання- жита або ж ні?
Слова до слів то сповіді відверті
Що шепочу собі на самоті.
Синдром війни, сльоза, солоне море.
Упав вже той з ким вчора у строю
Стояли ми і наше спільне горе
Роздерло душу його та мою.
Синдром війни, зректись себе та свого
Всього того, за що тримався ти.
Заради неба мирно-голубого
Заради значно вищої мети.
Синдром війни, свобода чи кайдани?
Одне із двох, ти вільний або ж ні.
Ти проти нас, чи ти в строю із нами
Стоїш на варті рідної землі.
Синдром війни, повстали буревії
Вскипіли ріки, та вскипіла кров.
Без віри в перемогу, без надії
Прийняти смерть? Хіба що за любов.
Синдром війни, жага до перемоги
Нестримний потяг, сила почуттів.
Як триста тих, стояти до знемоги
Заради синьо-жовтих прапорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715916
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2017
Я от корки и до корки
Прочитаю жизнь свою.
Люди? Нет! Скорее волки
Дышат в спину мне мою.
Эту спину мне когтями
Расцарапал волк сосед
Он же плетью, батогами
На спине оставил след.
Мне расправить свои плечи
через боль… сочится кровь
Сквозь рубашку, след увечий
Проступает вновь и вновь.
Волки эти мне на память...
Раны рваные... клыки.
Навсегда свой след оставят
На спине моей рубцы.
Пятна крови с рваной кожей
Изличение в бинтах.
Мне душа моя дороже,
Что у волка на зубах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700542
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.11.2016
Чи ви коли-небудь думали про те, що таке вірші? Що це? Чим вони являються для вас? Можливо, це просто рифмовані слова, котрі лестять наш слух своєю мелодичністтю?.. Особисто для мене вірші - це такі собі своєрідні вікна в навколишній світ. Читаючи їх, можна побачити те, на що у нас часом катастрофічно, з якоїсь незрозумілої причини, через повсякденну зайнятість, марноту, просто бракує часу. Через ці самі вікна можна побачити квітучу весну, спекотне літо, золоту осінь, холодну, але сліпуче прекрасну зиму.
У віршах можна побачити чисте блакитне небо, сонце, вночі незліченні меріади зірок, місяць, ну і, звичайно ж, пару закоханих, під цим місяцем, і під цим зоряно-діамантовим небом.
Наприклад, на яву, схід або захід сонця - це всього лише звичайне природне явище, до якого ми давно звикли, явище, яке перш за все для нас являється сигналом до певних дій з нашого боку. Схід сонця - це сигнал, котрий говорить про те, що пора прокидатися, вставати на ноги і бігти на роботу, при цьому, в поспіху у нас абсолютно немає часу споглянути на цей самий, справді прекрасний, величний схід сонця. Захід сонця - це теж сигнал, котрий викликає у нас інші дії, вже у зворотньому напрямку, нагадуючий нам про те, що пора закінчувати роботу і бігти додому. А як же цей самий захід сонця? Як же всі ці фарби в багряних тонах над горизонтом, що здалику здаються незгасимою пожежею. Ні, ніколи на яву ви не побачите світанок або захід сонця так, як ви можете побачити їх у віршах.
Читаючи вірші можна поринути в саму суть найрізноманітніших людських відносин і доль. Можна відчути те, що відчувають, хоч і вигадані, але такі, що здаються реальними, ті чи інші герої, тієї чи іншої поеми, до якої доторкнулися ваші очі.
Завдяки віршам в супроводі Вергілія можна пройти всі девять кіл пекла і відчути весь той жах, що очікує грішну людину. Можна побачити рай, котрий здається таким важкодоступним, але водночас місцем сподівання і надій кожної людини.
Через вірші можна стати частиною того Шевченківского сну, котрий побачила втомлена матір на краю панського поля. А також можна почути тих самих Шевченківських хрущів, що гудуть в саду над вишнями.
Спробуйте згадати коли ви востаннє бачили хруща, і чи бачили ви взагалі рій цих самих хрущів, що гудуть над цими самими вишнями?
Або ж океан... Ви ніколи не побачите цю безкрайню водну рівнину наяву так, як ви можете побачити її в віршах, на яву це всього лише солона вода, це можливість поплавати, прийняти сонячну ванну на пляжі, на березі цього самого океану. А в віршах океан - це міць, це *** хвилі - це величезні валуни, що знаходяться у постійному русі, або ж навпаки, рівна срібляста площина на кінці якої знаходиться той самий захід або схід сонця, на який у нас абсолютно немає часу. А кораблик? Кораблик, на який впав наш випадковий погляд, це всього лише кораблик, так нічого особливого. Але якщо поглянути на цей кораблик через вірші то він перетвориться в Лєрмонтовське самітнє вітрило в блакитному тумані безкрайнього моря, котре незрозуміло, що шукає в далекій країні, і що воно залишило у рідному краї?
У повсякденному житті квітка, котра з приходом весни раптом з'явилася у вас під вікном, це всього лише квітка. А в віршах, квітка - це втілення краси, що тягнеться до світла розтуляючи свої пелюстки теплим, невидимим сонячним промінням, це маленька рослина з ідеальною точністтю реагує на наближення все того ж сходу, і все того ж заходу сонця, на которий у нас з вами немає часу.
Саме у віршах можна зустріти те справжнє, самовідречене, ладне на будь-які жертви, кохання. Кохання, котрого нам так не вистачає в повсякденному житті, кохання, якого прагне кожнісінька людина на цій землі. Згадайте Пушкинских Онєгіна і Тетяну, Шекспірівських Ромео з Джульєтою, чи це не кохання? І хто з нас не мріяв покохати так як кохали вони?
Мені б дуже хотілося, щоб всі люди якомога частіше дивилися у ці вікна через які можна побачити навколишній світ, таким, яким він є насправді, а не таким яким він повстає перед нашим швидкоплинним, випадково зфокусованним на будь-чому поглядом.
Тому, ті хто пише, пишіть! Створюйте як можна більше цих вікон. Хто читає, читайте! Дивіться в ось ці створенні для вас вікна, насолоджуючить всією тією неймовірною красою, котра знаходиться по той бік ось цих незвичайних вікон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684518
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.08.2016
Моє серце тверде, мов камінь
Наче мармур у грудях моїх.
Мов вівтар в стародавньому храмі
Що стоїть серед давніх руїн.
Мов жертовник Всевишнього Бога
На котрому лежав Ісаак.
Моє серце - це довга дорога
По котрій шкутильгае батрак.
Моє серце, широке, мов поле
На котрім золотяться лани.
Воно взкопане, зоране з болем
Та щорічно приносить плоди.
Моє серце відкрите — то простір
Що немає початку, кінця.
Чи підступний, задимлений постріл
Його спинить, як інші серця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683785
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.08.2016
Якщо любиш, люби так сильно
Щоб аж в грудях твоїх пекло.
Щоб здаватися божевільним
Всiм на подив, та всiм на зло.
Так, щоб сонце яскраве блiдло
Вiд кохання твого вгорi.
Так, щоб мiсяць, i зорi,.. свiтло
Ледь жавріло нічної пори.
Так, щоб щире твоє кохання
Зігрівало кохану твою.
Щоб від заходу до світання
Тихим ехо звучало “люблю!”.
Так, щоб вітер вщухав смиренно
Шумні води завмерли на мить.
Хай кохання твоє нескінченно,
Невгасимо палає, горить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2016
Спешу вас всех, насмешники, уверить
Я выпью все, что даст мне жизнь до дна.
Я буду жить, надеяться и верить
Пока не кончится “Троянская война”!
Я буду жить, смотреть на мир и ждать
Мечи, щиты забрызганые кровью.
Я буду жить и по миру блуждать
Гонимый прочь людскою нелюбовью.
Я буду жить, мои гзаза увидят
Восходи и закаты без числа.
Я буду жить, пусть даже ненавидят
Меня, сидящего, у краишка стола.
Я буду жить, мечтой о вечном мире
О мире неимеющем конца.
Я буду жить, пусть в крошечной квартире
С надеждою наивного глупца.
Я буду жить, я буду, неприменно
Друг друга сменят годи, времена.
Я буду жить, и это несомненно
Пока не кончится “Троянская война”!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682199
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.08.2016
Кровавые дети сталина
В застенках Лубянки рожденные.
В стране с псевдонимом Развалина.
Безвинною кровью вскормленные.
И этой же кровью пропахшие
Им залпы растрельны музыка.
Наследники, судьбы ломавшие
И руки калымского узника.
Стрелявшие в грудь Гумелева
Несущего свет в пустоту.
Они же убили Немцова
В ночи на московском мосту.
Они же со злобой и завистью
С печатью жестоких гримас
С ценизмом, с восторгоми, с радостью
Бомбят украинский Донбасс.
Душа их черна, засалинна
Они не умеют прощать
Кровавые дети сталина
Привыкшие в спину стрелять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680901
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.07.2016
Ледь чутний звук,
об стіни потойбіччя.
Крізь терни мук,
нудьгу, крізь забуття.
Крізь непролазну
густоту сторіччя,
в те невідоме
світле майбуття.
В те невідоме
в те, котре так манить
яскравістю
оновлених вітрин.
Приваблює,
осліплює, туманить
красою тих
засніжених вершин.
Ледь чутний подих.
Мить і вчухнуть муки.
І крок за кроком
крізь стіну пройдеш.
Там інший світ
і ти простягнеш руки
до того світу
що не має меж.
Ледь чутний стук
об стіни потойбіччя.
Шепоче тиша:
Вже пора іти.
І крізь роки,
крізь густоту сторіччя
Ти йдеш туди
де сходяться світи.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2016
Це ми створили світ яскравий цей.
Для нас, для себе власними руками.
Для наших ненароджених дітей
Яскравий світ збудований батьками.
Це ми відкрили новий континент
Для них здолали води океану.
Для них об скелі розбивались в щент
Своїми пристарілими тілами.
Це ми завзято підіймались в гори,
Крізь гори ці тунеть проклали ми.
Крізь ці ліси, гаї, ось ті діброви
Заради них ми дерлись до мети.
Це ми жили не так аби прожити
Не так аби вони забули нас.
Заради них ми вчилися любити.
Заради них ми зупиняли час.
Це ми ішли навпроти вітру в груди.
Вогонь несли, мов древній Прометей.
Боролись з послідовниками Юди
Заради наших, вже народжених дітей.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678509
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.07.2016
Я был, как все вокруг
Я жил, как все повсюду.
Я шел сквозь гущу мук
Я шел, иду и буду.
Я мог не взять свой крест
Я мог его отринуть.
Я думал надоест,
Я не сумел покинуть.
Я слышал звон в ушах
Я знал по мне звонивших.
Я шел по адресах
Я вспоминал забывших.
Я вспомнил о грехах
Я знал, что жизнь калечит.
Я видел блеск в глазах
Я верил время лечит.
Я знал тепло руки
Я так же прикасался
Я бегал напрямки
Я искренне влюблялся.
Я знаю все пройдет
Я кану камнем в вечность
Я средь немых пустот
Я имя Безконечность.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676783
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 08.07.2016
Така моя доля… О Боже мій милий!
Мою Україну кохати здаля.
Кожнісінький подих посправжньому щирий
Робити для неї, щоб жи́ла вона.
Вуста відкривати для рідної мови
Хай лине у гору, у простір, до хмар.
Я дітям бажаю співать колискові
На мові котру возвеличив Кобзар.
Схиляти коліна в молитві за неї
I нести у со́бі частинку її.
Я хочу щоб люди країни моєї
У краї своєму щасливо жили.
Нам воля омріяна, скроплена кров'ю
Дісталась у битвах, двобоях важких.
Я хочу, щоб серце зігріте любов'ю
Зуміло пробачити злиднів своїх.
Я хочу, щоб в тій калиновій країні
Де золотом вкриті безкрайні лани
Щасливії люди в моїй Україні
Самі над собою панами були.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676683
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.07.2016
Поховали та повстали
Розірвали пута.
Злою кров’ю нам чужою
...За гріхи, спокута.
Окропили Волю нашу
І понесли води,
Кров червону в синє море
Бачать всі народи.
Ми лани широкополі
І Дніпро, і кручі
Україну врятували,
Рідний край співучий.
І тепер в сім’ї великій
В сім’ї вільній, новій.
Ми згадали, не забули
Тихим, добрим словом.
“Заповіт”, твою науку
Слово наставління.
На віки в землі батьківскій
Пустимо коріння.
Ти дивись на Україну
На Дніпро, на кручі
На твої лани, та слухай
“Як реве ревучий”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654639
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.03.2016
Там дим до диму... в небеса
Вогонь з вогнем танцює впарі.
З землею змішена земля
Й переплелись горизонталі.
За брата, брат жива стіна
Плече з плечем навпроти ворог.
Там людськи нерви мов струна
Народна воля наче молот.
Там кров до крові… мінус, плюс...
Тепер одне, до групи група.
Душа обшарпана до душ
І до спокут іде спокута.
Сльоза до слiз... вода солона
Печаль з печаллю… черствий хлiб
Там горе з горем… тисне тонна
На груди, прес бетонних плит.
Там руки тягнуться до рук
Слова до слів, тiла до тiла.
Там муки сходяться до мук
До України...Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646430
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2016
Два континенти, двi країни,
Два рiднi мiста, тут i там.
Дві панорами, дві картини
Між ними відстань в океан.
З землі у небо, в небо синє
Бетон і скло...Сієтл зріс.
Сучасне місто прогресивне
“Місто смарагд”, “небесних сліз”.
Крізь океан, відрізок часу
Є інше місто, інший світ.
Маленьке Рівне, я щоразу
Думками рвуся у політ.
Ось під крилом авіаліній
Я відірвався від землі.
Лечу від рідного у рідний
У край поліський, край краси.
Дві різні нації, культури
Дві мови, світосприйняття.
Різниться стиль архітектури
Та різні стилі у життя.
Два континети, дві країни
Сієтл - Рівне, міста два.
Пейзажи неньки України
Та панорами США.
Усе змішалось між собою
В моєму серці та думках.
Немов сторонньою рукою
Моє життя у двох містах.
" Місто смарагд" Сієтл називають Смарагдове місто ( Изумрудний город).
" Небесних сліз" це образ Сієтл називають "Місто дощів".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645656
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.02.2016
Стоять скалой, огромной глыбой
Двумя ногими сваи в грунт.
Меня ль пугать кнутом и дыбой
За мой протест, пикеты, бунт.
Идти в строю, один средь тысяч
Среди восставших, верить в свет.
И что с того, что могут высечь?
Боюсь ли я?..Конечно нет!
Мой голос гром, кулак кувалда
И я, не видя рваных ран
Сквозь шум и гам, сквозь гущу гвалта
С кремлем, нарочно, на таран.
Я негодую, сдвинув брови
Все эти звезды и орды
И эти стены, цвета крови
Обрыдли мне до тошноты.
Я так хочу за руль в бульдозер
И кремль ковшом стальной руки
Фасади красные... убожиств
Сровнять с землей, как те ларьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644994
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.02.2016
Ми ніколи не будем братами
Ми народом єдиним не станем.
Бо чи нам родичатись з рабами?
Ми за волю повстали й повстанем.
Ми не будем, як ви, у неволі
Ми кайдани носити не звикли.
Своїй надто примхливій долі
Ми наважились кинути виклик.
Ми зуміли зламать перепони
Ми зуміли, а ви не змогли.
Ми напишемо нові канони
На своїй Богом данній землі.
Ми збудуємо нову країну
Ми в країні новій запануєм.
В синьо-жовтий... свою Україну
Від землі до небес розфарбуєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644987
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2016
́РПЦ в своем блеске и славе
Раньше видил я это, читал.
Так похожи в повадках, уставе
С теми кто Иисуса распял.
Так похожи во всем... отраженье
Как две капли воды из ручья,
Одинаковы взгляды, сужденья
Одинакова суть бытия.
Точно так же клевещут, лукавят
Самоправедность прет через край.
Обдерут, без копейки оставят
Да еще и не пустят в рай.
Им не ведомо чувство жалости
К тем кто тянет лодонь в нужде.
Кто от голода от усталости
Проклинает папов РПЦ.
Дорогие часы и яхты
Мерседесы, кортеж, мишура.
Это недра небесной шахты?
Это то, что украли вчера.
Фарысейское подлое племя
Обнаглевший ехидны род.
Возложивший тяжолое бремя
На невчем неповинеый народ.
Я уверен на все сто процентов
Эти так же как те, тогда.
Без сомнения, без сантиментов
Точно так же распялиб Христа.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644423
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.02.2016
А ты способен прыгнуть вниз,
В пучину, в пропасть, в безысходность?
Встряхнуть сереющую жизнь,
Судьбу встряхнуть, закон и подлость?
Схватить, вцепиться за грудки,
Сдавить рукой свое же горло?
И сердце вырвать из груди
И дать себе в свою же морду?
И смыть с себя мирскую грязь,
Отмыть свою до блеска совесть?
И влить сии помои в пасть,
В пасть мира? Пей свою же горесть.
Очистить закутки сознанья?
Достать из шкафа все скелеты?
И в пыль дороги - на попранье,
Под ноги гибнущей планеты?
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644284
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.02.2016
Моя жизнь Гефсиманский сад
Искушенный, оставлен всеми.
Бесконечная цепь преград
Предо мною встает, как тени.
Свои руки я к небу вознес
Меня манят небесные дали.
Я молюсь, как молился Христос
Перед тем, как Его распяли.
Понимаю как трудно Ему
В роковую ту ночь молилось.
Не уверен, что я смогу
Если Бог мне не явит милость.
Вытираю кровавый пот
Под ногами плывет земля.
Вот уже разъяренный народ
На пригорочек тащит меня.
Я несу это тяжкий крест
Возложил на больные плечи.
Молчеливый мой манифест
Приблежаясь к желанной встрече.
Гул бежит ручейком по рядам
Четко слышу слова "Распни!".
Прерывая зловещий гам
Как Христос я кричу "Прости!"
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643349
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.02.2016
Сойти с ума, взглянуть на мир иначе
Воспринемать не так, как я привык.
Всю эту чушь, что предо мной маячит
В бездушных силуэтах торопыг.
Не слышать надоевший звук эпохи
Не видеть негативы хмурых лиц.
И мне плевать на эти ахи, вдохи
Изысканость, манеры светских львиц.
Вокруг меня снуют не люди, тени
Звенят привычно цепи, кандалы.
И бьются как безумные о стены,
О стены мира, новые рабы.
Вокруг меня бессмысленность и глупость
Им постоянства всем не занимать.
Меня пугает мир, пугает скупость
И люди, научившиеся лгать.
Мне надоели ранние подъемы
Мне шелест денег так же надоел.
Скажите, ради Бога, люди, кто мы?
Ну кто из нас себя понять сумел?
Зачем бежим безудержно со страстью
Как глупый скот, упрямо на убой?
Ну кто нас наделяет мнимой властью
Руководит невидимой рукой?
Марионетки, дергая за нитки
Мы движемся по воле вышших сил.
Нам обещают выгодные скидки
А что в итоге? Вновь переплатил.
Я не хочу шагать с эпохой в ногу
Послушно резать сахарный тросник.
На мир смотрю иначе… Слава Богу!
Чрез тонкие странички умних книг.
Я не хочу склонять свои колени
“Зеленый бог” теперь не для меня.
Мне этот мир “пускать себе по вене”
Осточертело... честно говоря.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643074
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.02.2016
Навчитися не бачить перешкоди
Ходить крізь стіни і не знати меж.
Стихії світу та бурхливі води
Крізь незгасиме полум’я пожеж.
Навчитися долать високі гори
Продертись крізь дрімучії ліси.
Схопить до рук своїх яскраві зорі
Ті крапельки небесної роси.
Навчитися злітать у небо синє
Туди, де дмуть нестримані вітри.
Душа моя з грудей широких лине
Туди, де стрімко сходяться світи.
Навчитися кохати до нестями
Та так, щоб тіло класти на вівтар.
І цілувать гарячими губами
Єдину ту, що Бог післав у дар.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2016
С чего начинается Родина?
С востания против царя.
С рожденья Ульянова (Ленина)
С кровавой резни “Октября”!
А может она начинается
Со строя наивных солдат,
С груди, что штыком протыкается
Охранников царских палат.
С чего начинается Родина?
С ростреленой царской семьи.
Со всякого “красного” сброда
С кошмаров гражданской войны.
А может она начинается,
С ушедших в “Ледовый поход”?
С Корнилова, с Алексеева
С тех всех, что увез пароход?
С чего начинается Родина?
С винтовки, что сжала рука.
Из строя, из залпа юродевых
С той пули в груди Колчака.
А может она начинается
С придумавших “Красный террор”?
С арестов, с рострелов безжалостных
Руками безграмотных свор.
С чего начинается Родина?
Со сталинских лагерей.
С ГУЛАГа, с безвинно осужденых,
С землей неприкрытых костей.
А может она начинается
С убийства в Катынском лесу?
С украинского геноцида
С людей проклинавших Москву.
С чего начинается Родина?
С создавших привычный уклад?
С насилия, депортации.
Со страшного слова штрафбат.
А может она начинается
С убитых в чеченской войне?
С Абхазии, Южной Осетии
С фашистов, сидящих в кремле.
С чего начинается Родина?
С захваченых крымских земель.
С Донбасса, со с псковских десантников
Посмешно забытих теперь.
А может она начинается
С Болотной, с борьбы за мечту?
А может с Бориса Немцова
С крови на московском мосту?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637832
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.01.2016
Звучать слова, Шевченківські слова
Кобзар писав в часи лихої днини.
Писала Леся… “Пісня лісова”.
Звучать й тепер у серці України.
Та “Заповіт” так голосно звучить
Я чітко чую слово “Як помру...”.
Я чую, як стривожено кричить
Моя країна в окупованім “Криму”.
Я бачу, як горить вогнем Донбас
Лютує ворог, нищить все довкола.
Та вірю я, настане світлий час
Година та, жаданна та обнова.
Навколо нас слізьми розмитий світ
Сльоза і кров, то є ціна свободи.
Це те, про що говорить ”Заповіт”
Й так прагнуть поневолені народи.
“Реве та стогне Дніпр…”, не тільки він
Реве та стогне змучена країна.
Майдан реве, спинається з колін
Закохана у Волю Україна.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636320
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2016
Присвячується захисникам України від російських загарбників.
Для Вас, хто любить Рідний край
Не зрікся неба свеї Батьківщини.
Для Вас співає дзвінко водограй
Та світить сонце, сонце України.
Лише для Вас палає новий день
Цвітуть сади, діброви, полонини.
Лише для Вас мелодії пісень
Повітря це, повітря України.
Для Вас сміються нині дітлахи.
І квіти ці, роси ось ці краплини.
Для Вас в гаю цвірінькають птахи
Сини та доньки, діти України.
Для Вас у грудях стукають серця
Живуть у мирi радiснi родини.
Цi погляди, цi вирази лиця
Для Вас це щастя, щастя України.
Для Вас цей простір Рідной землі
Слова подяки, вдячної країни.
Курличуть в небі нашім журавлі
Це все для Вас, Герої України!
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636051
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.01.2016
Хай буде так, як скажеш, я не проти.
Хай ранок буде свіжим, як завжди.
Проміння сонця крізь туман дрімоти,
Крізь простір неба увійде сюди.
Хай буде так, безмежність почуттів
Нестриманість, цілунки, чорна кава.
Хай буде «кров» червоних пелюстків
Примхлива доля хай буде́ ласкава.
Хай буде так, ось тут, нехай тремтить
Гаряче серце стукає у грудях.
Лиш ти і я, життя чарівна мить
Одне на двох зображене в етюдах.
Хай буде так, удвох, лише удвох
Навколо нас… немає і не буде.
Не помічать ні часу, ні епох
Забудем світ, а світ про нас забуде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2016
Эхо сталинских репрессий, ссылки в лагеря
Прокотилось по России, вздрогнула земля.
Тех, кто мыслит по-другому, в двери стук, арест...
Неужели в 21... сталин вдруг воскрес?
В самом деле, вот он, вижу, стоп, а где усы?
Дорогой костюм, ботинки, на руке часы.
Мелкий, лысый, шизофреник, сплю, не уж то сон?
Вид другой, но всем нутром чую - это он.
Точно он, секрет раскрыт. Кровью весь пропах
Души тех, чья кровь на нем, вертятся в гробах.
Время будто бы застыло, повернуло вспять
Неужели он опять станет убивать?
Неужели двор Лубянки кровью вновь зальют?
Друг откажется, соседи сново оболгут?
Отречется мать от сына и предаст жена
И опустится опять в темноту страна?
Триколоры перекрасят в мерзкий красный флаг.
Солженицын вновь напишет свой “Архипелаг”.
Пастернак опять в опале, “Нобеля” не брать!
Суд дает десятяку снова, снова двадцать пять.
Вновь куда не глянь “шпионы”, врачь опять “вредит”
Но не дремлет руководство, новый сталин бдит.
Он обводит все вокруг своим зорким взглядом
Что ж не видишь ты, *** русских с голым задом.
Что же делать? Выход есть, выход лишь один,
Чтобы в будущем опять этот гражданин
Не покинул гроб земной, снова не пришёл
Нужно в сердце засадить из осины кол.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633904
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 06.01.2016
Нам геть усiм вiдмiряно по мiрi
По мiрi сил вантаж на плечi лiг.
Нам сили тi вiдмiряно по вiрi
По тому, хто у що повiрить змiг.
Вiдмiренi вiдрiзки, пори року
На день та нiч роздiлена доба.
Дороги на вузьку та на широку
Відміряла невидима рука.
Вiдмiренi і злети, і падіння
Та певна кількість біло-чорних смуг.
Небесні кари та благословіння
Дні радості, печалі та недуг.
Одне життя вiдмiрено людинi
Вiдмiрене, розбите на роки.
Воно пройде, i тiло в домовинi
Сховають у вiдмiренiй землi.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633510
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2016
Скажiть, чому так швидко плине час?
Роки біжать, мов полохливi конi?
Чи може хтось все вирiшив за нас,
Та радiсно приплескує в долонi?
Скажiть, чому немає вороття?
У точку ту, з якої все по́́чалось.
Чому немає iншого життя?
Чи може є?.. То де воно сховалось?
Скажіть, чому так важко на душі?
І з дня у день, одні і тіж турботи.
Здається, що повстали всі вітри,
Усі стихії разом з ними… проти.
Скажiть, чому змiнились небеса,
I де подiвся їхнiй звиклий колiр?
Чому уся навколишня краса,
Спiтмiла раптом, вчухнув звичний гомiн?
Скажiть,чому гаряча в венах кров
Уже не так бурлить, не так клекоче.
Чому схолола мiж людьми любов,
Та сердце в грудях вже не так трiпоче?
Скажiть, чому сумлiння, почуття
Сьогоднi ледь шепоче, не кричить?
Чиє у людства світле майбуття?
Чи ще спроможне людство полютить?
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633499
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2016
У кожного iз нас своя дорга
Вiдрiзок часу кожен має свiй.
Своя мета, зневiра та знемога
Сукупнiсть вчинкiв, недосяжних мрiй.
Своя надiя, правда до хрипоти
Упевненiсть у тому що сказав.
Кулак у груди і свої чесноти
Котрі для себе із свого́ж обрав.
У кожного своя не змінна доля
Свое життя, душа також одна.
Амбіції та не похитна воля
Питання часу, та своя ціна.
У кожного своє ведiння свiту
Свiй кругозiр i вiра у своє.
Лиш у свої “скрижалi заповiту”
I подiл свiй на грiшне, та святе.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629452
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2015
Поцілуй її, Батько доню
Пригорни до святих грудей.
І над нею свою долоню
Простягни крізь пітьму ночей.
Ти ж так любиш її, я знаю
Обіймав та голубив її.
То скажи мені, я благаю.
Чому нині вона у вогні?
Чом сьогодні вона страждає
І у чому її вина?
За для чого на хрест лягає?
“Самостійна” твоя донька.
Боже мій, обійми Україну
Ти пробач той злощасний гріх.
Свою доню, свою дитину
Пригорни до грудей Своїх.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628909
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2015
Iснують люди, люди, справжнi люди
Народженi у свiт цей для людей.
Та в свiтi цим вони немов приблуди
Цей свiт для них, мов Римський Колізей.
А люди тi, для котрих народились
Кричать несамовито… палець вниз.
Невже вони по-справжньому стомились
Вiд цих людей. Чи в них всилився бiс?
Видовищ, хлiба, голод, спрага кровi
Свавiлля, вседозволенiсть пуста.
Непритаманнi прояви любовi
Непритаманний прояв спiвчуття.
Непритаманнi сльози, як не дивно
Чи в грудях є стурбованi серця?
I якось так, довалi примiтивно
Спливають роки людського життя.
Та люди є, у свiтi, справжнi люди
Вони, як свiтло, темної пори.
У свiтi цим помiж синами Юди
Вони той мiст мiж Богом та людьми.
© Олександр Крутій
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.12.2015
Підкажіть мені всі хто знає
Чому в мене болить душа?
Що так груди мої стискає?
І чому на очах сльоза?
Чому небо, блакитне небо
Раптом зблідло ось там вгорі?
Я благаю, скажіть хто небуть
Не мовчіть, розкажіть мені.
Чому сонце, таке яскраве,
Почорнілі сховали хмарі?
Україна моя в темряві
Захлинається у крові?
Чому ті, що були братами
Зненавиділи раптом нас?
Чому стали вони «вовками»
І шматують тепер Донбас?
Чому ГРАДи, російські ГРАДи
Укрїнськi руйнують міста?
Чому танки, російськi танки
Українськi зрихляють поля?
Чому стихли в гаю зозулі,
Рахувати не хочуть літа?
Чому кулі, російські кулі
В українські влучають серця?
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626439
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2015
Заради нас, у жертву "богу крові"
Вони дали себе йому у дар.
Заради нас, за покликом любові
Самі себе поклали на вівтар.
Заради волі цілого народу
Котрий вінчає синьо-жовтий стяг.
Несе в собі жадану ту Свободу.
Сповідану, оспівану в піснях.
Заради снів яскравих, кольорових
І цього неба синього в горі.
Заради тих вечірніх колискових
Котрі співають дітям матері.
За рідну мову, данну нам батьками
За рідний край, за душі і серця.
За ті слова, овіяні вітрами
Написані рукою Кобзаря.
За право жити у своїй країні
Котру у нас так прагнуть відібрать.
За ради миру в нашій Украіні
Вони себе дозволили вбивать.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613557
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2015
Душа у душу, серце до серденька
Лице з лицем та подих в унісон.
Слова до слів, котрі співала ненька
Грайливе сонце сховане між крон.
Рука до рук, і слід до сліду, поруч
Кохання є! Я знаю, справжнє є.
Ось тут воно, закохане, праворуч
Таке тендітне, любляче, моє.
Кров до крові, і станем ми єдині
На довгі роки, разом на віки.
І десь ось тут, у грудях, в середині
Всклекочуть води бурноі рiки.
Думки з думками, погляди та згода
Самопожертва, зречення, любов.
До щастя щастя, справжня нагорода
Давно шукав і врешті-решт знайшов.
Сльоза до сліз, печалі до печалей
До смутку смуток, біль один на двох.
Святі Закони кам'яних скрижалей,
Що в нашім серці викарбував Бог.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Переклад з А.С Пушкіна Брожу ли я вдоль улиц шумных...
Чи я іду вздовж вулиць шумних,
В багатолюдний вхожу храм,
Сиджу мiж юнакiв бездумних,
Я вiддаюсь своiм думкам.
Кажу собi: що сплинуть роки.
I скiльки тут не видно нас,
Ми всi пiдем у свiт дрiмоти...
Вже близький наш останнiй час.
Чи дивлюсь я на дуб самiтнiй.
В думках: це патрiарх лiсiв
Переживе мiй вiк новiтнiй,
Як пережив вiн вiк батькiв.
Чи миле немовля ласкаю,
Кажу в думках собi: даруй.
Для тебе мiсце залишаю;
Я тлiю вже а ти квiтуй.
День кожен, i годину кожну
В думках так звиклось проводжать,
Рiчницю смертi, мить тривожну
Я намагаюсь розпiзнать.
Де ж смерть пошле, примхлива доля?
У битвi в мандрах, чи морях?
Чи та долина побiч поля
Прийме мiй прохолодний прах?
Хоча вже тiлу не живому
Все рiвно де в землi лежать.
У рiднiм краi, ближче дому
Я в мирi прагну спочивать.
Поблизу склепу... нагорода
Життя юначе буде грать,
И буде байдужа природа
Красою вiчною буять.
© Олександр Крутій (переклад)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2015
Грядут большие перемены
С Майдана ветер их несёт.
Кровь заиграет, вздует вены
Восстанет скованный народ.
Запахнет в воздухе Свобода
Сменяя смрадный русский дух.
И голос вольного народа
Кремлевский потревожит слух.
И площадь Красная застонет
Пот грузом миллионов ног.
И башня Спасская уронит
Звезду под ноги в пыль дорог.
И задрожат в Кремле химеры
Почуя близкий свой конец.
Народ, оставивший галеры,
Отнимет царственный венец.
Взойдут совсем другие всходы
Среди упавших красных стен.
Воскликнут отпрыски Свободы:
"Настало время перемен".
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612698
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 11.10.2015
Летят так быстро дни и годы
Минуты, стрелки и часы.
И тают в капельках росы
Цвета стареющей природы,
Мгновенья, вспышки, солнца луч
И белизна громоздких туч.
Туманы уж не так красивы
Рассвет совсем не тот, другой.
И звезды в небе надо мной
Задумчивы, слегка тоскливы
Их свет не тот, луна не та
Пространство, темень, пустота.
И к сожалению, неизбежность
Вселенной будущность и мир.
Исчезнут звуки арф и лир
Дыханье ветра, свежесть, нежность
Растает бренная земля
Как пар исчезнем ты и я.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609384
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.09.2015
За что убиваете нас?
Мы были вам искренно рады.
Зачем подожгли Донбасс
Российские ваши ГРАДы?
Мы просим, уйдите прочь
Убогая серая масса!
Вас просят и сын и дочь,
Убитые дети Донбасса.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602977
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2015
Я вас братьями не признаю
Я не вижу вас рядом с собой.
Я такого народа не знаю
Что так подло пришел к нам с войной.
Говорите что мы славяне?
Мы славяне! А вы? Вы нет!
Мы рожденные на Майдане
Мы свободны, мы любим свет.
Ну а вы? Вы во тьме живете
За кровавой кремлевской стеной.
Ненавидите, злитесь, лжете
Зараженный русской чумой.
Никогда вы свободы не знали
Вас держали всегда на цепи.
Вас калечили, убивали
Как не странно, не враг а свои.
Ваши деды в суровых ГУЛАГах
Удобряли собой Калыму.
И свои же под красным флагом
В штрафной роте под пулю врагу.
Нет не братья вы нам убогие
Не сбежать вам от вашей судьбы.
У нее ведь законы строгие
Мы свободные! Вы рабы!
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600889
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 20.08.2015
Куди іти, куди мені іти?
І де шукати собі кращу долю?
Чи є ще десь на грішній цій землі
Народ, котрий так палко любить волю?
Чи є ще десь така чудова мова
Такі змістовні, правільно слова.
Такі пісні, вечірня колискова?
Такі ранимі, люблячі серця?
Чи є ще десь безмежність почуттів?
Свобода - ціль народу! До знемоги
Крізь простір часу, глибину років
Нестриманість, жага до перемоги?
Чи є ще десь такий чарівний край?
Сади квітучі, липи та калина?
Такай блакитний, чистий небокрай
Чи є у світі інша Україна?
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600845
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.08.2015
Как жаль, увы, обидно мне до слез
До тех соленых капель и до боли.
До тех рубцов, краснеющих полос
Которыми изрезанны ладони.
Болит душа, болит душа моя
На грудь легла стальная наковальня.
Тяжелый молот, молот кузнеца
Выстукивает хриплое стенанье.
И вот иду по битому стеклу
Босой ногой, ступни омыты кровью.
Босой душой по тернам, по краю
Гонимый прочь людскою нелюбовью.
До рваных ран и костяного хруста
До вздутых вен и боли у виска.
Смотрю в глаза, в глаза, в которых пусто.
В глаза людей в обличье палача.
Обидно мне, просить не буду, всё же
Под возглас веселящейся толпы.
Удар к удару, кнут по нежной коже
По коже несгибаемой спины.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592184
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 07.07.2015
Ах как же жаль, что нет пути назад
Из той войны к которой шли так рьяно.
Злосчастный Бук и тот российский Град
Вернуть назад в молитве покаянной.
И Крым вернуть, прощенья попросить
И кровь отмыть, ту кровь, что на руках.
Вернуть назад и к жизни воскресить
Всех распятых на путинских крестах.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583846
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.05.2015
Кримлівськи стіни в розумі людей
Таке воно новітнє покоління.
Там тисячі зачинених дверей
Об котрі б'ється зранене сумління.
Свідомість там затоптана кремлем
Немає меж цинічності та злобі.
Здоровий глузд неправедним дощем
Залитий та задушених в утробі.
І в головах, мов крітський лабіринт
В пітьмі блукать без нитки Аріадни.
Там мінотавр ось той кримлівський гвинт
Жорстокої, страшної пропоганди.
І чорним димом вкутана душа
Не проникає сонячне проміння.
І так відверто плачуть небеса.
Над цим новітнім рабськими поколінням.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583833
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2015
Мы не будем рабами кремля
Мы стоять научились прямо.
Нас вскормила родная земля
Закалили морозы Майдана.
Вдохновили на подвиг нас
Свежий воздух и жажда свободы.
И слова, что оставил Тарас
В нашем сердце на долгие годы.
Мы не будем от страха дрожать
И довольными притворяться.
Мы не будем покорно молчать,
Мы не русские, чтобы боятся.
И другими мы стали теперь
Под родной синевой небосвода.
Мы пробили железную дверь
Несгибаемой волей народа.
И в своей жёлто-синей стране
Нам живется намного свободней.
Мы купили свободу себе
Заплатили Небесной сотней.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582856
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.05.2015
З дня у день все одне і теж
Крізь турботу і людську масу.
Масу тих, хто не бачить меж,
Хто не знає відрізків часу.
І крізь простір туманних років
Поміж тих, хто стоїть на місці.
Серед тих, хто не чує слів
Не сприймає біблійних істин.
І повз тих, хто давно осліп
Та роками закутий в кайдани.
І для кого цей білий світ
Лише те, що у них під ногами.
І не бачать вони краси
Хилить вниз повсякденна знемога.
Віддзеркалене в краплях роси
Досконале творіння Бога.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582614
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2015
Сквозь тьму годов, часов, минуток
Спустя отрезок, тот что жизнь.
По коридорам темных суток
Сквозь суету дороговизн.
И мимо всяких разных мнений
Упреков, сплетен за глаза.
Стереотипов и сомнений
Предупреждений "Стоп! Нельзя!".
Сквозь череду земных страданий
Глупцов, завравшихся невежд.
Сквозь гущу бунтов и восcтаний
Обид, разрушенных надежд.
Не замечая дым пожаров
Народом свергнутых царей.
Иду по горным перевалам
Сквозь толщу запертых дверей.
Иду, задумавшись о вечном,
Конце времен, о бытие.
И о пути, о звездном, Млечном
Который вспыхнул в вышине.
Иду, не видя и не слыша.
Постичь пытаясь жизни суть.
Я в мыслях подымаюсь выше
Туда, где блещет Млечный путь.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570029
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.03.2015
Огромные своды неба
Синеющий купол земли.
О как прикоснуться мне бы
К тем сводам святой вышины?
Огромное солнце светит
Как в храме лампада горит.
Не ведаю, кто ответит
Зачем оно там весит?
Но мне к нему так же хочется
Коснутся рукой своей
Мне хочется,но не можется
Лишь чувствую жар лучей.
Мне верится в невозможное
Мне кажется, я смогу.
Сокрытое, многосложное
Постичь вопреки всему.
Так много здесь непонятного
Ненужного между людьми.
Так хочется необъятное
Обнять и прижать к груди.
Под этим огромным небом
Вот здесь на земле внизу.
Не только единым хлебом
Я потчевал душу мою.
Но Словом Святого Бога
Законом Его святым.
А значит моя дорога
Начерчена Богом моим.
Мне грезятся страны дальние
Библейский мне видится рай.
Явления аномальные
И голос воззвавший: "Вставай!"
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569542
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.03.2015
«Мы живем, под собою не чуя страны»
Мандельштам так писал о сталине.
Мы сегодня о путине пишем стихи
Выживая в стране, развалине.
И опять, как тогда, за указом указ
Наши судьбы кремлем распятые.
Снова выродки лупят безжалостно нас
Как в те страшные годы, тридцатые.
И молчит весь народ, запуганный
Если все же найдется забавник,
То тогда меж своими, обруганный
Вспоминается питерский карлик.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568299
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 21.03.2015
Я сам себя порой не понимаю,
И сомневаюсь я в своих словах.
Я сам с собою временами маюсь
Качаю, как младенца, на руках.
Я сам себе рассказываю сказки,
И часто осуждаю сам себя.
Обманываю и меняю маски,
И возмущаюсь сам себе грубя.
Я сам себя наказываю плетью,
Ну что ж поделать, коли заслужил.
За то, что я очередную бредню
От скуки сам себе наговорил.
Я сам себе, бывает, строю козни,
Подшучиваю над самим собой.
Я пред собою рассыпаю гвозди
По ним же сам иду босой ногой.
Я сам себе в подмогу, если надо
И раны сам себе перевяжу.
Себе я наказанье или же награда
Ответа я пока не нахожу.
Я сам себе не верю временами
И в этом виноват лишь я один.
Ах что же происходит между нами
Меж мною эти и вот тем другим?
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567741
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2015
Не хочу лицемерно поддакивать
Там где нужно орать караул.
Надоело все время оплакивать
Разворованную страну.
Мне давно не по вкусу похлебка
Та что варят нам черти в кремле.
А еще ФСБешная плетка
Та что хлещет по голой спине.
Боже мой, ну за что все это?
Я прошу Тебя, дай ответ.
Ну когда же тот лучик света
Возвестит тот желанный рассвет.
Я устал постоянно боятся
Говорю сам себе "Никогда!"
Я не буду как все преклонятся
Перед демоном из кремля.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567342
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 17.03.2015
Я живу, і я все ще дихаю
I на свiт цей крiзь пальцi дивлюсь.
Пориваюсь, хвилююся, микаюсь
I об стiну характерiв бьюсь.
I роками терплю образи
Зцiпив зуби насмiшки зношу.
Всюди чую ті самі фрази
Знову в Бога я сили прошу.
Я бiжу свiт за очi, стурбований.
Спотикаюсь, а потiм падаю.
Десь ось там вiн мiй скарб захований
За яскравою сонця лампадою.
Я вже поруч, я певен, знаю.
Я до нього торкнутися хочу.
Я так довго на нього чекаю
П'ю роками нестерпну гіркоту.
До землі нахилився низько
Тягар світу на плечі тисне.
Та я знаю, вже зовсім близько
Скарб омріяний, небо чисте.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566674
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.03.2015
Святая Русь? О чем вы, перестаньте!
Святой она ни разу не была.
Я (кривовославной) вашей пропаганде
Не надо... не поверю никогда.
Не соглашусь, отвергну, не признаю.
В вас веры нет, надежды и любви.
Я говорил и сново повторяю
Ваш русский мир основан на крови.
Ваш "русский дух" воняет перегаром
Ваш русский мат я слышать не могу.
Идите-ка вы с вашим самоваром
Осваивать сибирскую тайгу.
От вас у нас одни лишь только беды
Донбасс сожгли вы русскою рукой.
Когда же тот желанный "День Победы",
Вы праздновать начнете над собой?
Вконце концов когда ж вам станет стыдно?
Когда ж у вас откроются глаза?
Вы рождены рабами... очевидно
Так видимо решили небеса.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566251
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 13.03.2015
Посвящается Борису Ефимовичу Немцову
Борис Немцов, невольник чести
Борец за правду, против лжи.
Стал тихой жертвой подлой мести
Пред маршем памятной "Весны".
Он светлым был, боролся с тьмою
С неправдой, наглостью кремля.
Его с поднятой головою
Запомнит русская земля.
И монумент ему поставит
Как память тех кровавых лет.
Из рода в род его прославит
В стихах бунтующий поэт.
Он тот кто возлюбил свободу
И сбросил кляп и кандалы.
Его завет... призыв к народу
"Восстаньте, русские рабы!"
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563541
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 01.03.2015
Я за Майдан в Кургане,
Брянске, Холмах, Оренбурге.
Я за Майдан в Магадане
В Горьком, в Санкт-Питербурге.
Я за Майдан в Уфе,
Павловске и Самаре
Я за Майдан в Чите,
В Сочи и Краснодаре.
Я за Майдан в Резани
В Орле, Калининграде.
Я за Майдан в Казани
Омске, Твери, Волгограде.
Я за Майдан в Советске,
Томске и даже в Бийске.
Я за Майдан в Донецке
Смоленске, Новороссийске.
Я за Майдан в Керчи
Ялте и Севастополе.
Я за Майдан в Перми
Грозном и Симферополе.
Я за Майдан в Тамбове
Саратове, Новосибирске
Я за Майдан в Ростове,
В Химках, Саянске, Симбирске.
Я за Майдан в Кронштадте,
Сургуте, Магнитогорске.
Я за Майдан в Тольятти,
Крымске и Пятигорске.
Я за Майдан в Торжке,
В Курске, Тюмени, Майкопе.
Я за Майдан в Судаке
Алуште и Перекопе.
Я за Майдан в Москве,
В Петрозаводске, Калуге.
Я за Майдан везде
Там где несчастливы люди.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561783
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.02.2015
Я против российских фашистов
Я против и против земля.
Я против убийц, террористов
Кровавых вассалов кремля.
Я против республик народных
Предавших родную страну.
Я против людишек негодных
Вершивших бесчинства в Крыму.
Я против двухглавой вороны
На тряпки я рву триколор.
Я против имперской короны
Я против бесовских свор.
Я против того, что бы звери
Крушили, ломали и жгли.
Страну христианской веры
Я против московской Руси.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561254
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 21.02.2015
Я пишу, я читаю, я слухаю
Посміхаюсь, сумую і плачу.
Я тепер на холодне дмухаю
І цей світ я сприймаю інакше.
Я дивлюся і бачу приховане
Моє серце, гаряче, тріпоче.
Усі злети мої пораховано
І падіння також неохоче.
Як раніше я жити не можу
Все навколо раптово зблідло.
Сам до себе ночами приходжу
Щоб сказати собі: "Набридло".
Я свій вибір зробив..., облиште.
Ось така вона..., моя доля.
Я до неба підходжу ближче
Відчуваю як пахне воля.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547174
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.12.2014
Стремительно уходит год за годом
Тускнеет солнце, звезды и луна.
Земля..., под этим тусклым небосводом
Тускнеем мы, тускнеет и душа.
Тускнеет все, тускнеют краски мира
Встречает нас тускнеющий рассвет.
Едва слышна тускнеющая лира
Едва заметен потускневший свет.
Тускнеют чувства, совесть потускнела
Тускнеет в венах и хладеет кровь.
И даже некогда пылающая вера
А вместе с ней тускнеет и любовь.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546759
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.12.2014
Тошнит от шума, нетерпенья
От сумасбродной скуки дня.
И от душевного томленья
Того, что так гнетет меня.
От суетливо-хаотичных
Рывков и выпадов вперед.
Амбиций, персонально-личных
За кои держится народ.
От всех тревог и непоняток
От этой жизни, суеты.
Вещей ненужных, модных тряпок
Бездушия и пустоты.
От фальши, лести, лжи, презренья
Системы поглотившей вех.
Глупцов и их мировозренья
От культа с именем "Успех".
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546443
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 25.12.2014
Мені мене не вистачає
Серед світів, доріг, стежин
Таких як я ніде немає
Таких як я всього один.
Всього один такий на світі
Серед мільярдів лиш один.
Поміж зірок, земній орбіті
Серед широт, серед довжин.
Один обвіяний вітрами
Зігрітий сонцем навесні.
Своїми власними руками
Я сам собі пишу вірші.
І сам себе я ображаю
Себе втішаю, так як є.
Таким як є себе сприймаю
І не сприймаю сам себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540156
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.11.2014
Я хочу, чтобы люди смеялись
Я хочу, чтобы не было слез.
А еще, чтобы мы восхищались
Красотою непахнущих роз.
Я хочу, чтобы синее небо
Было синим всегда и везде,
Чтобы вдоволь хватало хлеба
Ну и к хлебу на каждом столе.
Я хочу, чтобы люди любили
Помогали друг другу в беде,
Чтобы мы навсегда позабыли
О бессмысленных распрях, вражде .
Я хочу, нет я требую, чтобы
Молодой уступал старику.
Ведь со временем к нам те же годы
Прикоснутся к седому виску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539883
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 27.11.2014
Повітря переповнене печалью
Залита кров'ю змучена земля.
І день, як ніч, закутаний вуаллю
І стукають стурбовано серця.
І пахне димом нині в Україні
І чути плач по селах по містах.
Болить душа в пригнобленій країні
І відчай проглядається в очах.
І нам усім так боляче, так сумно
Батьки бояться за своїх дітей.
Бо якось так безжалісно, бездумно
Стріляють на Майдані у людей.
За те, що ми так прагнемо свободи
За те, що ми просили їх піти.
За те, що ми, як ті бурхливі води
Сміливо так ідемо до мети.
І дехто з нас упав і так лишився
Заливши кров'ю чистий білий сніг.
Та цей потік людський не зупинився
І врешті решт-тирана переміг.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539451
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2014
З нагоди першої річниці "Революції гідності".
Сьогодні небо пахне димом
І п'є земля червону кров.
І брат стоїть за побратимом
Що їх об'єднує?.. Любов.
Любов в серцях до Батьківщини
Де синє небо та лани.
Де б'ється серце України
І плачуть доньки та сини.
І над країною нестримно
Цей плач летить у небеса.
Слова молитвені невпинно
До Бога промовля душа.
І нам, всім тим, хто прагне миру
Та щастя для своїх дітей.
І хто зберіг у серці віру
Та молить Бога за людей.
За Україну, за добробут
За щирі посмішки без сліз.
І щоби повсякденний побут
Назавжди квітами поріс.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538806
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.11.2014
Вчера приснился сон прекрасный
Вдруг Путин сгинул насовсем.
И как то стало безопасно
И лучше стало в мире всем.
Спокойно стало на планете
Спокойно стало лично мне.
Развеселились даже дети
Его уж больше нет в Кремле.
Все в самом деле изменилось
Средь тьмы вдруг вспыхнул яркий свет.
И в миг земля преобразилась
Ещё бы, Путина ведь нет.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528755
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.10.2014
Я вижу как страну мою родную
На части рвет взбешенный русский пес.
И как он нагло прет на пропалую
Мольбы не слыша и не видя слез.
И кровь по сторонам из раны брызжет
А он терзает немощную плоть.
Упившись кровью неустанно рыщет
Ища побольше лакомый кусок.
Рычит взбешенный, бегает по кругу
Видать замучил неприятный зуд.
Пускай тебя, взбешенную паскуду
До смерти твои блохи загрызут.
Пускай же ты издохнишь под забором
Пускай КамАЗ задавит вдруг тебя.
Зато, что рыщешь по чужим просторам
И гадишь тут же прямо под себя.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527295
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.10.2014
Любовь у каждого своя
Слова, улыбка, трепетная нежность.
И звезды в небе, полная луна
Наивный взгляд и робкая небрежность.
Несмелое касание руки
Манящие коралловые губы.
Биенье сердца, тихий стон души
Истома, нега, сладостные муки.
И первое несмелое..." Люблю!"
Приятный трепет, первое желанье.
Татьяна и слова... "Я вам пишу..."
Растерянность и долгое молчанье.
Ответа нет. Казалось век прошел
Она и он... Друг друга вспоминают.
Ждала она и ждал влюбленный он.
И души ждут когда их обвенчают.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523969
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2014
Вы хотели нас видеть рабами
Только мы не такие как вы.
Мы свободу себе на Майдане
Взяли сами ценою крови.
Разорвать мы сумели оковы
Этот символ позорный, раба.
На руках будто раны Христовы
Кровоточат еще иногда.
Мы сумели разрушить твердиню
Мы сумели, а вы не смогли.
Мы создали другую святыню
Для Великой, свободной страны.
Пускай видят и знают народы
Наша кровь проливалась не зря.
Освежающий запах свободы
Наполняет собою сердца.
Мы на мир теперь смотрим иначе
Знаем цену свободе теперь.
И мы стали немного богаче
Не смотря на всю тяжесть потерь.
Ну а вы до сих пор без надежды
Вы смерились, потупили взор.
Вы все те же теперь, как и прежде
В кандалах, как рабы, до сих пор.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521641
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 05.09.2014
Він: Ну що, давай про все забудем?
Вона: Про все? Ти певен ?
Він: Так! Авжеж.
Вона: І що, ніколи більш не будем, порушувать відомих меж?
Він: Ніколи!
Вона: Справді? А ти зможеш?
Він: Не знаю, думаю, що так, якщо мені ти допоможеш...
Вона: Допомогти? Ти знаєш як?
Він: Не знаю. Думав я, ти знаєш.
Вона: Та ні! Не знаю, як і ти.
Він: І що тепер?
Вона: Пора ідти.
Він: Пора вже йти, пора вже бігти, туди у даль за небокрай
Вона: Хоча я думаю ти зміг би створить для нас чарівний рай.
Він: Де ми у двох у цілім світі...
Вона: Лиш тільки я і тільки ти
Він: І навкруги в духмянім цвіті нектаром дихають сади.
Вона: О так нестримно в грудях б'ється
Він: Тріпочуть в унісон серця
Вона: З грудей до того раю рветься, моя знеможена душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2014
Мое несчастное и раненое сердце
Я сжал в кулак и кровь по сторонам.
Моя страна под гнетом иноверца
И он себя навязывает нам.
И он себя нам прочит в побратимы
При этом жжет нам села, города.
И рушит все, что нашими святыми
Для нас же создавалось на века.
Ну разве мы могли себе представить
Что наш сосед,такой же славянин,
Нам вдруг внезапно со спины ударит
И вторгнется под гул бронемашин.
И нашу землю, данную нам Богом
Топтать начнет солдатским сапогом.
Высокомерно, матершинным слогом
Он выскажется всуе о святом.
Вам не отмыться, кровь уже пролита
И ваши дни давно уж сочтены.
Дорога в рай, рабам увы закрыта
Стране своей вы также не нужны.
У нас солдат героями считают
Они здесь гибнут, нет, не просто так.
Мы говорим: "Герої не вмирають!"
А вас на Псковщине хоронят как собак.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520779
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 01.09.2014
Я неба такого не бачив ніде
Яскравих таких кольорів.
І теплого сонця, що гріло мене
І лагідно-ніжних вітрів.
Таке розмаїття квітучих садів
Чарівний там чується голос.
Таку безкінечну плеяду ланів
Фарбований золотом колос.
Барвисту красу українських гаїв
Не бачив ніде і ніколи.
Ніде я не чув ту мелодію слів
В піснях української мови.
Карпатських дібров і поліських лісів
Ніде більш у світі немає.
Немає ніде таких гарних степів
Де флора цвiте та буяє.
Немає ніде більш таких прапорів
Немає такого народу.
Лиш тільки у нас з поконвіку часів
Любили і люблять свободу.
Лиш тільки у нас жовто-синя весна
У зграї летить журавлиній.
Лиш тільки у нас жовто-синя душа
І світ цей для нас жовто-синій.
© Олександр Крутій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513630
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.07.2014
Я играю на чувствах людей
И рифмуя слова за словами
В темноте непроглядных ночей
Я бросаю в них с крыши стихами.
Я читаю в ночной пустоте
На карнизе, как Блок «Незнакомку».
А напротив в квартирном окне
Парень нежно целует девчонку.
А вот там, на балконе, сидит
Одинокий оставленный всеми
Очень добрый и милый старик
"Баловень" пенсионной системы.
Кто еще?.. А, вот вижу опять
Очень рад всех вас видить сегодня.
Разве мог я об этом мечтать
Такова видно воля Господня.
По ночам на откосе стоять
И рифмуя слова за словами.
И для вас эти строки читать
Развлекаясь на крыше стихами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512519
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 20.07.2014
Скрипя зубами молча, неспеша
Я, выжидая, вслушиваюсь в вечность.
Ах, до чего же вечность хороша
И как глупа нелепая беспечность.
И как глупа бессмысленная жизнь
И люди, как осколки, под ногами.
А там вверху синеющая высь
Раскинулась у них над головами.
А там вверху, где нет мирских сует
И время навсегда остановилось.
Там мир иной, там радужный рассвет
Моя душа рвалась туда, стремилась.
Она стенает, давит груз земной.
И безысходность не дает покоя.
Так нелегко угнаться за мечтой
Сквозь густоту греховного застоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511974
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.07.2014
Я люблю "Изумрудный" мой город
Его дождь и туманы весной.
Летний зной и пронзительный холод
Покрывающий город зимой.
Я люблю его шум, суетливость
Запах кофе из окон Starbucks.
Я люблю его неповторимость
Заключенную в слове Relax.
Я люблю, когда город мой светел
Красоту городских панорам.
Я люблю свой любимый Сиэтл
Люблю днем и люблю по ночам.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505215
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 14.06.2014
Я постигаю сквозь строки стихов
Звездную ночь и туманное утро.
Сквозь бесконечную призму годов.
Радужный свет, красоту перламутра.
Я постигаю небес чистоту
Лес и бескрайние степи.
Я научился ценить красоту
В нежности великолепий.
Я постигаю любовь без границ
Всю полноту, бесконечность.
Счастье и отблески радостных лиц
Жизнь за которою вечность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505200
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.06.2014
Останнім часом часто чую голос
Звучить в мені у серці та думках.
І бачу лан, дозрілий житній колос
І жінку з немовлятком на руках.
Той голос, що лунає десь з дитинства
Летить сюди крізь глибину років.
Такий ласкавий, голос материнства
Такий знайомий, колисковий спів.
І моє серце вже частіше б`ється
І спогади турбують розум мій.
А чи насправді, чи мені здається
Що я стою посеред своїх мрій.
Я засинав і чув знайомі звуки
Я прокидався, чув приємний спів.
Та підіймав до сонця свої руки
Із глибини незкошених ланів.
Туди де небо синє наді мною
Ця неповторно українська синь.
Мене так вабить ніжною рукою
Припасти до її святинь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504710
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2014
Ми часто шукаємо того,
Що так довподоби нам всім.
Достатку, багатства легкого
Щоб грянуло з неба як грім.
Нам правди не хочеться чути
Вона здатна вразити нас.
Не хочемо крайніми бути
Нам добре ось тут серед масс.
А правда нас просто звільняє
І дух наш відроджує знов.
Той дух, що по-справжньому знає
Того хто пролив за нас кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.06.2014
Люблю стихи, как лучик света
Люблю, как воздух, неба вись.
Ведь стоки в рифму для поэта
Не просто сточки - это жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503487
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.06.2014
Вы боитесь нашей свободы
Нашей правды боитесь вы.
Сущность вашей рабской природы
Одурманена ложью Москвы.
Вы боитесь "Героям слава!"
Сине-жолтый боитесь флаг.
Украинская наша держава
Это искра, свободы очаг.
Вы боитесь наш герб, слово Воля
Наш язык вас пугает, страшит.
Такова ваша рабская доля
В страхе вам предначертано жить.
Вы боитесь и страх сей в народе
Вам удобно ходить в кандалах.
Мы рождаемся с тягой к свободе
В наших душах и в наших сердцах.
© Александр Крутий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503067
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.06.2014
Смотрю на восход лучезарный
На тихий вечерний закат.
Тускнеющий месяц стекленный
Мерцающий звезд парад.
Мгновенье, постой, ты прекрасно
В тревоге, как Фауст кричу.
Не уж то живу я напрасно?
Напрасно я жить не хочу.
На солнце смотреть понапрасну
Напрасно дышать, и любить.
Я так не смогу, я угасну
Но время все так же бежит.
Постой, я прошу, хоть немного
На миг лишь один задержись.
Пускай опустеет дорога
Пускай остановиться жизнь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502716
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.06.2014
Рідний край, стара хатинка
Біля річки край села.
Клен, каштан, дубок, ялинка
Десь сміється дітвора.
Вапном змазані штахети
Білі- білі, наче сніг.
А під вікнами букети
Гай піоновий проліг.
За хатиною подалі
Сад вишневий навесні
Ми під вишнею сідали
Слухать як гудуть хрущі.
Як співає соловейко
На тій вишні між гіллям
Ту Карпатську коломийку
Дзвінко так на радість нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502222
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.05.2014
З поміж усіх народів світу
Є лише нація одна.
За котру я молюся Богу
Прошу і щастя, і добра.
Благаю злагоди і миру
Єднання в вчинках і словах.
І щоб любов до України
Жила завжди в людських серцях.
Щоб наша мова солов’їна
Лунала в радісних піснях.
Про наш народ і Україну
Поет писав би у віршах.
Щоб Україна, наче пава,
Прекрасна, горда, величава
Серед народів розквітала
Як незалежная держава.
Щоб нашу славною країну
Могутню, сильну Україну
У світі цьому визнавали
А українців поважали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502122
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2014