| Сторінки (1/13): | « | 1 | » |
Я не откроюсь, такова моя натура.
Скрывать я все привыкла уж давно.
Я не подамся лести, я не дура!
Я вижу насквозь лживое нутро.
Я не откроюсь, такова моя натура.
Так меньше боли стерпится душей.
Я не сношу слащавого ажура,
и громких выкобылистых речей.
Я не откроюсь, такова моя натура.
Зачем впустую обнажать себя?
Когда от честности, осталась лишь карикатура,
и это поменять нельзя.
Я не откроюсь, такова моя натура.
Я лучше ёжиком свернусь в клубок.
И скроюсь от крылатого амура,
не дав ему спустить курок.
Я не откроюсь, такова моя натура.
Я знаю, как бывают люди злы.
Осталась лишь фальшивая гравюра,
от ранее цветущей доброты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520811
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 01.09.2014
З ранку лікує мабуть лиш кава,
та пянкий аромат зелених лісів.
Ще не прочитана ранішня справа,
звук так знайомих мені голосів.
Ніжне проміння ранкового сонця,
так лагідно душу мені зігріва.
Ніби всміхається мені у віконце,
та з вуст самотоком лються слова.
Тут сердце співає і бється шалено,
тут спокій душа моя віднайшла.
Карпати! Сваляво! Напевно без тебе,
я б існувала а не сердцем жила.
Тут моє дитинство, тут все мені любо,
і кожен куточок теплом віддає.
До смерті Сваляво тебе не забуду,
бо дух твій карпатський у сердці живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520810
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.09.2014
Давай, представим понарошку,
что ты болеешь мной, а я тебя люблю.
Что утром чистишь мне картошку,
а я потом борщи варю.
Давай, представим будто вместе
мы ходим в лес, искать грибы.
Что мама рада, вот такой невесте,
что будто нет другой судьбы.
Давай, представим, я готовлю завтрак.
Ты сонный, босиком идешь ко мне.
И обнимаешь нежно сзади,
до мелкой дрожи по спине.
Давай, представим я тебя ругаю,
за беспорядок и потерянный носок.
Потом в объятия ныряю,
целуя нежно твой висок.
Давай, представим ты украдкой,
хохочешь в душе, потому , что я пою.
Что паука сгоняю твоей тапкой,
при этом всем - испуганно кричу.
Давай, представим. Ужин, свечи.
Моя рука в твоей руке.
Сценарий вроде безупречен,
но жаль, что все приснилось мне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520729
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.08.2014
Під вечір всі думки зірвуться,
покинуть свій задушливий полон.
Нічному вітру відадуться,
здійшови на небесний трон.
Під вечір сумно, хлине ностальгія.
Як гасне сонце, згасла і любов.
Лишається лиш спогад, мов повія,
дурманить голову і тровить кров.
Під вечір всі знімають маски,
та бродять вулецею постаті пусті.
Лишається ілюзія, що краще казки,
то залишки людської доблесті.
Під вечір, не сховаєш почуття,
у них присутня наймовірна сила.
Зриватися з кайданів дня,
летіти в небо - випрямивши крила.
Під вечір крижаніє кров,
холодні зорі. Це тобі не сонце!
Розгублена душа блукає знов,
шукаючи для себе охоронця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
Я не поет! Це не талант від Бога!
Це - спосіб лікувати душу.
Коли з середини топить тривога,
кудись її я діти мушу.
І це, не муза рими шепче,
це, не натхнення у віршах.
Це - бинт, щоб лікувати серце,
котре скалічене , неначе птах.
Мені не треба терни слави,
затерті до дірок аплодисменти.
І погляди людей лукаві,
у відповідь на мої сентименти.
Я не поет! І ним не стану!
Я не жадаю визнання та похвали.
Шукаю пізнання крізь ліс туману,
вкладаючи себе в рядки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474817
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2014
Борімось браття за свободу!
Від Криму до Карпат - вставай народ!
Ми українці! Слава козацькому роду,
для нас немає жодних перешкод!
І хай, лютує звір в своїй посаді,
хай, випустить на нас в погонах псів.
Допоки разом - все у нашій владі!
Ми зробим так, щоб "бруд" осів.
Рятуймо браття Україну,
якщо не ми, то хто спасе?
Бо перетвориться в руїну,
він бандитизмом все знесе!
Така-то демократія панове,
такий тоталітарний ось режим!
Нас кормлять змінами знову і знову,
а тут хоч всрись , нема тих змін.
Борімось за майбутнє України,
Борімось браття до кінця.
Наша свобода не загине,
поки, єднають нас серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474816
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2014
В полутьме явился облик твой,
сыграв со мною злую шутку
Позволь, мне обрести покой.
Позволь, забыть хоть на минутку.
Мерцает свет свечи, отбросив тени
на стены сквозь простывшие од влаги.
Молиться за тебя давно болят колени,
и портить зря стихом бумаги.
А стены знают наизусть,
как мелодично говорю твое я имя.
А ты все тот же ! Ну и пусть!
Пусть я любви лишь глупая рабыня.
Пробежали тени по стене,
нас разделяла четверть шага...
Тебя я обнимала в полусне,
во сне на это, есть отвага.
Уйди! Прошу! Не возвращайся!
В безумцев превращает нас любовь.
О вечности не зарекайся!
Любовь не вечна! Вечен зов!
Пробрался свет, глаза прикрыла...
А вот и утро , новый день.
Я днем ведь даже не любила,
люблю лишь ночью твою тень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474603
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2014
З чого варто почати? Я навіть не знаю.
Все заплелось в моїй голові...
Почну мабуть з того, що відчуваю,
в цій зовсім не білій похмурій зимі.
Я довго лежу, дивлячись в вікна,
на хмарні, зимові, пусті небеса.
Хтось, дивлячись в небо - хоче летіти!
А я , ніби згасла... я , ніби пуста.
Десь там за горами, далеко від мене,
ти п'єш міцну каву, вдихаючи дим.
А я тут, давно всіх дістала віршами,
про те , як шкідливий тобі нікотин.
Проходить година, дві проминає...
Я роблю сніданок і чай запашний.
Цікаво, ти снідав? Бо, тут вже чекає,
для тебе гостинно накритий весь стіл.
Вже майже під вечір, день швидко минає.
я в котре дивлюся в те саме вікно.
Так дивно, що сердце все пам'ятає,
наше коротке й бурхливе кіно.
Дев'ята година, місяць сміється.
Я тепло вдягнувшись, вийду на двір.
Тепла так бракує у моєму сердці,
що хочеться вити, мов загнаний звір.
Через сотню кілометрів, ти в темній кімнаті,
можливо, не спиш - вибираючи фільм.
А я ж, тут готова всі зорі зірвати,
щоб просто побути фільмом отим.
Такий кожен день, ось так він минає...
Таке не бажаю тобі...лише знай!
Хто справді тебе всім сердцем кохає,
не просячи в відповідь жодних признань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2014
Дождь барабанит вновь по крышам,
весны не видно ни следа
А я кричу, но ты не слышишь
мои слова, глушит вода.
Водою также уносило,
твои признания в любви.
Тебя на долго не хватило,
давай, все нити оборви!
Весна придет я это знаю,
и будет солнышко светить.
Моя печаль, как снег растает,
не будет повода грустить.
По каплям смоет все обиды,
и мою слабость унесет.
Теперь уже с тобою квиты,
теперь и у меня на сердце лед.
А я любила, помнишь мама !?
писала строчки о любви...
В моей душе сплошная драма,
а сердце тонет в подлой лжи.
А помнишь, как от счастья плакал,
осенний дождь, в тот хмурый день.
А помнишь, в лужах слезы прятал,
и уходил в сплошную тень.
Любовь - [u]не боль,[/u]
любовь лишь [u]слабость[/u].
От слабости таблетки не найти.
Как вирус в кровь.
Какая жалость.
Ведь наши клетки не спасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414963
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2013
Мои безумные слова, так рвались
к счастью, что снаружи.
Увы , оно ушло туда,
где больше ждут.
Где слов не нужно .
Так больно, приходить туда,
где было хорошо когда-то.
И находить знакомые слова,
в других, мне не родных ребятах.
Считать ежесекундно час,
искать в глазах твои признания.
Увы , мне найти знакомых глаз,
в ответ, я слышу лишь молчанье.
Лечить меня наверно поздно,
синдром таков- Вечно искать.
Найти любовь, всегда не поздно,
фальшивок надо избегать.
Под Новый год, я не хочу подарков,
ни красочной такой зимы.
Мне просто очень сильно нужно,
что б рядом был, любимый ты.
Увы , пока , назвать любимым,
и некого уже почти...
Но я надеюсь, в эту зиму,
исполняться мои мечты.
( M.Starling)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411188
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.03.2013
Мов зачарована весною,
дивилась я на ліс в пітьмі.
Ось тут давно вже із журбою,
мої слова мов проліски зійшли.
Шумів листками дуб старий,
він знав, всі мої перживання,
він ніби прочитав мої думки.
І памятав історію мого кохання,
А зараз в цій нічній пітьмі,
дивлюсь на ньго і зітхаю.
А памятаєш: " Друже мій старий"
Чому кохання не шукають!?
Чому на ньго не полють на весні?!
Чому кохання легко так втрачають,
чому його не можуть віднайти?
Та він мовчав,
лиш вітер шумів поміж гілок.
І тихо ніби померав,
втрачаючи за роком -рок..
Звернулась знову я до ньго:
" Чи памятаєш ти, як кожну зиму,
ліс потроху втрачає свої кольори,
і як, на засніжину стежену
лягають заячі сліди"
І знову не почулося нічого,
лиш зозуля де-не-де кувала.
Я доторкнулась до кори старого,
"А я знайшла те, що шукала"!
Відвернулася тихо, вийшла з лісу.
Я вдячна за підтримку, за твою утіху.
"Прощай мій друже, завжди памятатиму,
твій шелест лисття і міцну кору.
Кохання більше не шукатиму,
бо вже знайшла того, кого люблю".
© Copyright: Старлинг Марианна, 2013
Свидетельство о публикации №113022308758
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411187
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.03.2013
" Обійми"
Я не хочу тебе відпускати,
та десь поділося твоє тепло.
Пробач, що маю сили памятати
що, було вже не так давно.
Якби колись тебе я не зустріла,
не стала б ночами палити свічки.
Якби не ти, то я б полетіла
поміж хмари, поміж зірки.
І аркуші чисті не були б від сліз,
і слова б не злітали із вуст мимоволі.
Якби тоді, ти все таки зміг
знайти шлях нашої долі.
А я прошу в останє обійми,
і можеш йти назавжди.
Сюди ніколи вже не йди,
в твоїх очах не має правди.
А так як на дворі ,так і в душі.
Усюди сніг і вітер шумить.
А руки давно вже не самі,
та сердце й досі ще болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410822
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.03.2013
" Обійми"
Я не хочу тебе відпускати,
та десь поділося твоє тепло.
Пробач, що маю сили памятати
що, було вже не так давно.
Якби колись тебе я не зустріла,
не стала б ночами палити свічки.
Якби не ти, то я б полетіла
поміж хмари, поміж зірки.
І аркуші чисті не були б від сліз,
і слова б не злітали із вуст мимоволі.
Якби тоді, ти все таки зміг
знайти шлях нашої долі.
А я прошу в останє обійми,
і можеш йти назавжди.
Сюди ніколи вже не йди,
в твоїх очах не має правди.
А так як на дворі ,так і в душі.
Усюди сніг і вітер шумить.
А руки давно вже не самі,
та сердце й досі ще болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2013