| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
А на фото такі всі щасливі,
А насправді розбилося скло.
Як ті хмари весною мінливі,
Відродили вже те,що було.
І пустилось коріння глибоко
Вже не вирвеш його із душі,
А мені воно все вже до боку!
Той бур'ян і реп'ях,і кущі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2017
Налаштовані мов струни
На одне і те ж звучання,
Йдуть синхронно німі люди
У тенета без бажання.
Обіймають глухий простір,
Запинаються обманом.
Їх не кличуть добрі в гості,
Нас мільйони є між нами.
Напаковані валізи,
Сумки,ручки,чемодани...
Тільки б в душу ви не лізли,
Розказати свої плани.
Обіймаєм глухий простір,
Запинаємся обманом.
Не чекайте добрі в гості,
Нас мільйони є між нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722063
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.03.2017
Затерті диски і завчені фрази... Життя кидає нас то в океан, то у болото.... А хотілося б лише відчути дотик - і враз би стало легше... Але тебе завжди немає поруч... Стрілки на годиннику з Часом у змові, і вже наближається знову вечір... І так завжди,і так у тому колі життя кидає нас без заперечень... А хотілося б лише, щоб хтось був поруч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529086
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2014
Я знаю - час минає,
Кидає лиш відбиток тіні на стіну.
І що було - десь з часом затихає,
Затиснувши одну лише струну.
Я знаю - час минає.
Ховаючи всі спогади в комод.
І що було – десь з часом відпускає,
Чекаючи наступний поворот.
Я знаю - час минає
І гасить полум’я в очах.
І що було – десь з часом забуває,
Приходить в спогади у снах.
Я знаю - час минає,
Хоч якби не кричав йому: «Вернись!»
І що було – десь з часом все звикає,
Якщо не віриш – з часом подивись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431122
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2013
Ранок. Туман. Сирість пронизує кожну ниточку одягу і кожну мою кісточку наскрізь. Я йду, і мене повністю всмоктує ця ранкова невагомість. Я розчиняюсь...
Я сама - туман, огортаю всіх, хто крізь мене проходить. Я проникаю всюди... Яка ж це легкість - бути повітрям, яка ж це легкість бути невидимкою. Я накрию ціле місто, лише гілля дерев і полатані дахи будинків будуть стирчати крізь мене. Я не відчуваю болю, не відчуваю образи, я усміхаюсь... Які ж вони безпомічні, розгублені!
Мені випав шанс відчути в собі силу, випав шанс отримати свободу і всі вони зараз у моєму полоні. Ще ніколи я не була так далеко і так близько від землі одночасно! Ціле місто оповите невидимою аурою, і це все я. Ні на мить не загублю шанс щось не помітити...
Ось ідуть двоє, закохані. Тримаються за руки і усміхаються, вони проходять крізь мене і частина чогось справжнього залишається зі мною. Я не відчуваю що це, але знаю точно – воно є! Літня жінка виходить з будинку у мій полон. Робить крок за кроком і я бачу скільки всього вона пережила. Воно поруч ходить за нею і не дозволяє їй відчути смаку життя...
Ось батьки ведуть дитину до садочка, її голос дзвенить і розбиває мою туманну сутність. Я знаю, що вона щаслива і огорнута любов’ю, навколишня сирість не зможе добратись до неї.
Сотні, тисячі людей проходять крізь мене і залишають свою маленьку частинку чи то чогось доброго, чи то чогось негативного. Все! Досить! Я більше не хочу їхнього полону, не хочу такої свободи. Я нічого не відчуваю, але все бачу і не знаю, що гірше. Я покидаю місто, слабшаю, розчиняюсь у бурхливому житті вулиць і розмов. Мій час минув. Я знову маленька частинка чогось великого і незнайомого. Проходжу біля будинків і дерев, що пронизували мене, проходжу біля двох закоханих, що й досі сидять поруч. Ніхто й не уявляє, що трапилось зі мною. Тепер щоденне життя ковтає мене з головою...
На небі засвітилась перша зірка – день закінчився... Хтось інший отримає шанс довідатись шматочок невідомого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412280
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2013
І знову ніч вітається зі мною,
Дарує ніжний, тихий сон.
Закінчу день молитвою святою
Я перед ликами святих ікон.
Подякую за день, що вже прожитий,
Подякую за час, що вже пройшов.
Подякую, чи день сльозами вмитий,
Чи з усмішкою він пройшов.
Я попрошу для всіх здоров’я,
Для всіх, кого зустріла я,
Кого вже знаю довгі роки,
Для всіх, хто є моя сім’я.
Я попрошу у Них прощення
Для тих, хто загубив свій шлях.
Хай подарують їм прозріння,
Щоб не жили вони в гріхах.
Я помолюсь за найрідніших,
Хто дарував мені життя,
Для них прошу днів щасливіших
І світлого їм майбуття.
Свята молитва,чудотворна сило!
Почуй, прийми мої слова,
Здійсни все те, що я просила,
Бо віра в тебе у мені жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410355
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Пишу тобі листа, але ховаю.
Ті почуття – не всі, що бачиш ти.
З тобою різна часто я буваю,
Лише з тобою можу дихати.
Сама себе, буває, я не знаю.
Слова і вчинки гострі як ножі.
Та знаю серцем, що тебе кохаю
І всі навколо геть мені чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2013
Я ангелом була, були у мене крила,
Я знала долю всіх, за долю їх просила.
Ховала їх від ночі і берегла від зла,
Вела на їх дорогу, я ангелом була.
Я знала про життя і я була безсмертна,
Я знала очі смерті, яка вона нестерпна.
Я ангелом була, коли тебе зустріла.
Я поруч завжди йшла, коли ти спав – сиділа.
Мене не бачив ти, я – тінь твоя на світлі,
Я плакала, як не хотів ти жить на світі.
Я ангелом була і як тобі сказати,
Що кохаю я тебе - ніяк не обійняти...
Я ангелом була, лиш дух, а ти людина,
Торкнутись вуст твоїх хоча би на хвилину...
Мене не бачив ти, я чула голос серця,
Я чула його крики... Тихо воно б’ється.
Забула я про всіх, дивилась в твої очі,
Забула я про небо, про спів зірок щоночі
“ Ти ангелом була ” – всі навкруги казали,
Хотіла я до тебе, - небо не пускало.
“ Що мені та вічність? ” його я запитала.
Покинула безсмертя і зламала крила
Заплакали всі зорі: ” Як це ти зробила?”
Немає більше крил моїх - я тепер людина,
Не буду жити вічно, в небо не полину.
Та поруч я з тобою - можу обійняти,
Торкнутись вуст твоїх, ”Люблю” тобі сказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Вона тримала літо у долонях,
Щоб ти кохав весняну прохолоду
І серце відбивало такт у скронях,
Коли ти пив її як земля воду.
Вона була для тебе цілим світом
Коли шукав ти десь притулку,
Ти був для неї вічним заповітом,
Вона завжди тримала твою руку.
Вона ховала літо у долонях
І мріяла з тобою поділитись
Та пульсу не було у скронях
Коли зумів ти роздивитись.
Вона для тебе стала справді світом
Ти розлюбив весняну прохолоду,
Але тепер була вона із вітром
Він дарував їй всю свободу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013