Сторінки (9/887): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 | » |
Осінь французька в червонім береті
Листя кленове збирає в букети,
Усміх печальний під маскою міма
Вічна журба, що не знатиме стриму.
Ейфеля вежу не видно з Монмартру,
Вибір ховаю під книжкою Сартра,
Кави ковток і шматки круасану
В горло не лізе звичайний сніданок.
Вибухне погляд таємним проханням.
Як же відчути таке здивування,
Те, що порушено звуком осіннім?
Як заглушити в собі голосіння?
Замість дощу небо скапує кров'ю,
Важко тепер залишатись собою.
Змінює осінь звичайну картину.
Хто забажав підігнути коліна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2015
Коливаннями маятник
виміри визначить світу.
Прокладено межі
пунктирною стрічкою,
складено карту.
Маятник стукотом серця
кому зупинити дано?
Схоплено волю в полон
нескінченного ритму.
Одвічно повторено рух.
Запитання: «навіщо?»
Тільки зупинка страшна,
як потьмарення морок.
Стрімко запустимо маятник.
Знову і знову.
Доки є сила, і воля, і знак,
не спинити.
Ніколи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2015
Все, що могло бути сказано,
змито дощем.
Тихо відносить вода
теплий подих.
Осінь проклала холодну межу
між надіями й мороком.
Мряка хлюпоче між дірами,
чимось наповнити треба.
Сонце здалека згадає про літо,
туманиться світ.
Спроба нарешті вдалася?
Осінь уперто мовчить.
Навіть птаство кудись подалось
у далекі незнані світи.
Звістки не буде.
Блюз надриває гітару.
Марно.
Хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2015
Свобода кличе вільний вірш,
і їй не вкажуть рамки.
Цензура – німота,
живуть слова.
Свободу не спинити.
Фенікс. Зник.
Куди подіти попіл із грудей?
Чи знак таки?
Папери не горять,
коли живі писали їх.
Хто відбудує війн важкі сліди?
Збулось.
Чи може загуло кудись
де відгуку немає?
Свобода запалає небокраєм.
Ще запалає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2015
Музики нестримний порив,
Закрутило танцем думки,
Наче сам себе ти зустрів.
Діаманти – розсип звучань
Розрізають душу наскрізь,
І здається – поруч талан.
Нанизав мелодій ущерть,
Розхлюпочу ноти – кришталь,
І кудись все кличе тепер.
Тільки подарунок на мить,
Що не буде чутний завжди,
Так тому тривожно бринить.
Зачарує музики шал,
Забуття нарешті знайде.
Чи його так довго чекав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2015
Колоситься крізь поля пшениця,
Ще іскряться в обрій блискавиці,
У бурштин заковано живицю.
Об гілля заплетено косицю,
Міра зла, усе неначе сниться,
Понеслося полум’я в світлиці.
Обсипає золотава осінь
Всі щедроти зібраних покосів
І прощання квилить стоголосо.
Забувають ноги теплі роси,
Книжка вилітає десь із стосу.
Де ти загубилась, вірна прозо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2015
Чому так стугонить у скронях кров?
Навала сновидінь прийшла сюди.
Невже все коло повернуло знов?
Чому не гріє душу рук тепло?
Хтось поруч, але темрява тут скрізь.
Всі м’язи мов судомою звело.
Чому питання падають під лід?
Нема кому довірити усе.
Невже і спроб робити тих не слід?
Затишшя не зціляє гострих ран.
Не може серце віднайти слова.
Такий кінець у марних сподівань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2015
Гармоніями місячного пилу
притрушено мелізми.
Так хмариться забрьоханий бемоль.
Що чуємо з під чорних клавіш?
Білі десь запали.
Порушили порядок серед хроматизмів
і пентатоніки взірець.
Серпанок знаної чаклунської сонати
затнув собою ніч.
Не спить лиман
Мандрує в ірій променем печальним.
А нам куди? Туди?
Де ти? Де сни
світанок розбудив?
А думала безсоння.
Знову днем кінець
Мелодії, що зорі тут складали.
Чи ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2015
Рядки лягають на папір. Навіщо?
Не полонити вихор мрій Найвищий.
Слова сховати не вдалось. Колишні.
Повітря блискавка протне. Забуте.
І почуття моє німе. Спокута.
Слова залишили мені. Отрути.
Папір зіжмакано в шматки. Пропало.
Навіщо за вікном листки? Злітали.
А всі слова такі хиткі. Збувались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2015
Він застиг між двома опорами у стіні з виразом нелюдської напруги на обличчі. Мета – втриматися . Руки шукають за що зачепитися. Ноги ледь тримаються в на маленьких виступах. Вони так далеко одне від одної. Незручно і боляче. Біла сорочка просякла потом.
Треба рухатися далі. Вгору. Та не дадуть. Поруч ворог. Ховає постать за чорним плащем. Не розгледіти.
Що це у нього? Цвях.
Врізається в руку. Пробиває стіну.
Не застогнати.
Не закричати.
Але це неможливо. Стогін виривається із зціплених зубів.
Іще одна рана. Друга рука пришпилена.
Не вирватися.
Ворог здіймається на плечі.
Як втримати таку вагу?
Та свідомість уже майже згасла.
Куди далі? Уже не важливо.
Останній цвях пробиває чоло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616451
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2015
Знову осінь і знову сльози
По обличчю змиває злива,
І чекаю іще морозу,
Щоб ніхто не помітив сиву.
Вже хай краще ховають зими
Те, що літо принесло опік.
Непомітно піду за ними
Безборонна і без символік.
Пролетіло опало листя,
Не на довго осіння казка.
Вже тумани снують імлисті,
сірі тіні на білих масках.
Прирекли на безмовність тиху,
За поразкою йде поразка.
Чи можливо приспати лихо?
Не знайти ту одну підказку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2015
І надійшла Вона. Така несподівана, але очікувана. Така спокуслива і багатогранна. Інформація.
Як давно вже потребували Її тут. Не могла така складна і заплутана Програма залишитися без нових даних, що проникли б і до Персонажа, який давно хотів побачити щось особливе, неповторне і мінливе.
Його відчуття самотності стало таким безмежним і нестерпним, що Програміст помітив це. І вирішив використати.
Проте як?
Далі буде видно. А наразі достатньо дати доступ до Всесвітньої Мережі. Правда, для цікавості, з ускладненнями і перешкодами.
І спостерігати.
Спостерігати за новою грою, за тим, як чекання зміниться невпинним бігом.
У маленькому замкненому світі починається нове життя. Персонаж набуває значення, додає деталей, збільшує можливості.
Що це? Він відчуває як росте могутність? Збільшує самостійність?
Що тепер робити Програмісту?
Невже надійшов час коли баг стає новим шляхом? Програма змінила функцію? І призначення?
Але це неможливо.
Здається тут стає цікавіше.
Але…
[i]З ким поділитися новими набутками? Кому подарувати?
Бажання також змінюються. Бракує вже не чогось. Когось?..[/i]
Дозволити ще один баг? Збільшити свободу? Чи не занадто?
Мабуть треба спробувати. Згодом. Не зараз.
Як це здійснити? Подумаю. Це мусить бути щось схоже, але не таке саме. Мусить впливати на персонажа.
Щось вимальовується.
Тепер, принаймні, не хочеться знищити Програму. Вона таки веде за собою, живе своїм життям і життя це має якусь мету.
А Інформація…
Тече струмочком.
Поки.
Ще не час збільшувати канал. А то…
Хто знає.
Але приємне все ж відчуття, коли накопичуються питання і все більше втрачається контроль.
Незвично.
Цікаво.
Давно так не було. Забуте відчуття.
Також шукав Інформації?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614892
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2015
Вікно – щілинка у світ, поза межами звичного простору. Таке велике, яскраве. Але… Недоступне. Відкрите не тобою і не для тебе. Манить тим, що не можливо отримати.
Хто відкрив його і для чого? Щоб спокусити? Щоб перевірити чи розіб’ється лоб об холодне скло, яке здавалося шляхом у новий світ?
А що насправді там? Чийсь робочий стіл? І красиві заставки з видами природи, що міняються зі зміною пір року.
А якщо абстракція? Химерна і кострубата. Їжачиться кутами, сплітається змією. Лабіринтом.
А в лабіринт так хочеться зайти. І блукати, шукати, петляти. І…
Що в кінці? Яка нагорода?
Та кому потрібна та нагорода? А чого ж тоді?..
[i]А якщо все не даремно? А якщо насправді? Задум от-от втілиться в щось…
А якщо задум не сподобається мені?
Таємне лякає, але і залишає простір уяві, можливість щось здійснити самому, щось спробувати. Виправити.
А якщо зашкодити?[/i]
Страшно зламати програму?
Вона не так легко ламається. І хто знає ще що з того вийде. Може і щось краще? Чи цікавіше?
[i]Чи краще дивитися у вікно і уявляти. Лише уявляти. Захопити часточку, яку можна доповнити і розвинути за власною волею.
Творіння! Тільки таке творіння не здатне до самостійного життя. Не поведе за собою, не подарує несподіванок.[/i]
А на робочому столі анімація. День змінює ніч. Сонце змінює місяць. А завтра знову день.
Той самий. Точнісінько. В деталях.
[i]День бабака? І що з цим робити? Жити? Не помічати? Міняти? А він все одно повторюється. Щось не так. Щось не те.[/i]
Та ні. Хитрість не в повторі. Зміни ламають матрицю. Повторити складніше. Все ж шлях стелиться.
Чи закрити вікна? Вимкнути комп’ютер. Завісити штори Чи що там?
Ні. Хочеться продовження. Хай рухається анімація. Її можна змінити, в разі чого. Але поки що не час.
Літо змінила осінь. А далі зима.
Що нового запропонує велика віртуальна крамниця шпалер?
Подивимося.
А й справді? Куди поспішати?
Попереду вічність.
Яке солодке слово, якщо не можеш дотягтися до того, що за ним ховається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614154
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015
Чому саме тріада? Мабуть кожна людина відчуває магію цього числа тому, що й сама має в собі принаймні три істоти,які спричиняють неспокій і прагнення постійних змін. Одна з них це дитина що прагне див і нестримно мріє, творячи красу. Друга-обиватель,що зайнятий потребами тіла. А третя - філософ, який може бути циніком, стоїком чи ліриком. Так і твориться розтроєна цілісність, що і є життям.
Кожен шукає спілкування як незвіданої рівноваги, гармонії і доповнення, а не завжди знайде навіть розуміння. Лише надія тримає людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613068
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2015
Чи можна усе повернути?
Забути тоді було б легше?
Та час проминув невблаганний,
Не виправить все, що хотіли.
Навіщо так множити смуток?
І серце все плаче зрадливе.
Здолати, змогти. Є здобутки.
Та втрачене знову насниться.
Куди утікати від цього?
Кого звинуватиш? Даремно.
Тривоги, пороги, дороги.
Повернення – мрія таємна.
Єдине закляте те коло.
Так гірко. Нічого не зміниш.
То є те примарне майбутнє?
Вернути. Вернути. Вернути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2015
Чорнобривці – промінчик осіннього сонця, що виливає барву на землю і прикриває засохлу траву, яка вже давно забула про зелень.
Тільки розпечені краплі заходу перед довгою зимою, коли так чітко видно межу між білим і чорним. Бо більш не буде нічого.
Та поки є вони, маленькі квіточки, що здалися б непримітними серед весняного буяння кольорів, тепер вітають осінь, яка тільки так може вберегтися від холоду.
А холод вже близькою З дощами і вітрами, мрякою і сірістю. Тільки за міцними дверима домівок зігріває залишками тепла грубка і чорнобривці. Уже сухі.
Чорнобривці все ще живі, веселі і яскраві. Як язички полум’я.
Хай їх проміння допоможе пройти через зиму до нової весни, якої так чекаємо вже тепер. Восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612006
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
Осіння ватра втрачених надій,
Так весело горить яскравий вогник,
Так жадібно з'їдає все, що мав,
За світла мить бере високу плату.
Гербарій сохне, зберігає мить,
Без запаху, і радості, і смаку,
Ілюзія колишнього тепла
І за фасадом тільки шмат паперу.
У бурштині застигло навіки,
Ні жалю, ні тривоги, ані руху.
То осінь розчищає нам поля,
Щоб ми почули відгук заметілі.
У чорнобривцях відцвітає сад,
І жовтень стрімко змінить листопадом,
То догорає вечір тихих ватр,
Затримати б той вогник - відблиск свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2015
Маленька клітка кімнати закінчується дверима. Вони гостинно запрошують у новий світ, чи таємниче заворожують міцним замком з маленькою щілинкою, в яку так хочеться запхати ключа.
Куди ведуть ті двері? Що залишиться за порогом? Попереду вільний простір і яскраві квіти? Чи темрява ночі, осяяна зорями?
А якщо просто коридор? Сходи? Ліфт?
А може краще не переступати межу? Залишитися там, де звично і затишно? Там просто.
Але немає простору, бракує повітря. Свободи!
Чому свобода? Кому і куди? І чи варто?
Ці питання заганяють в куток. Їх не варто розплутувати, бо можна заплутатися назавжди у тому клубку. Краще наважитися. Переступити межу. І…
Злетіти або впасти.
Та падіння теж політ. Короткий, але не менш захопливий. Особистий виклик. Те, що не відберуть.
Межі залишаються позаду. Все можливо. Час розкручується пружиною.
Вдарить по носі?
Хіба це страшно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610346
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2015
Мережана мережка,
Утоптана вже стежка,
Потоплені співанки
Захмареним світанком.
Сукаються хвилини
Із рваної ряднини,
І капає клепсидра
Дощем в холодні шиби.
Всміхаються веселки,
Не вистачить кавалка
На діри в небо синє,
Що плаче вже осінньо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015
Бовваніє каміння громаддя.
Хто забув перепону химерну
На шляху, що веде у нікуди?
Недоречні такі зловживання.
Може хтось знати хоче докладно
Чи насправді закрита дорога,
Тільки варто забрати каміння.
Та багато скидали стіною.
Не пройти самотою завдання.
Не чекати тепер допомоги.
Час вже втрачено, певно, намарне.
Залишилася тільки цікавість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2015
Погодитись.
На марноту і відчаї,
На тишу і на відгомін
Настромлена.
Пороблено.
Помаєно, заквітчано,
Залишила ту відповідь
Забутою.
Накраяла
Всі поголоски скибками
Закопані у вузликах
Спокутою.
Розкутою
Прийшла душа затоплена,
Втікала геть нажахана.
Заплакана.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2015
А ви: "Жива?"
А вин жнива.
А до? Вода.
А діб? Біда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2015
Погляд підніме пороги,
Подих пробудить палітру,
Прагне прогнутись погруддя
Прядивом пошуку пругу.
Полум`я палить події,
Перевертає папери
Повні похмурих потьмарень,
Певних похованих прагнень.
Пухом повніє подушка,
Повня пройде підвіконня
Приспані правди пробудить,
Паводок правд пригадає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2015
Спомин стогне сутужно
Стягне спину спочилу,
Серпень сумно-судомний
Стиха скотися схилом.
Спека снами стікає,
Співи сміхом сміливі,
Сходи стопи спікають,
Схоплять смерчі сльозливо.
Сірі сни самопалом
Спопелять сіру спеку,
Стане сяєвом срібла
Синя спрага солодка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2015
З розбитої губи стікає тоненька цівочка крові. Прокладає доріжку до шиї, щоб сховатися. Він не помічає цього. Паморочиться у голові.
Перед очима попливли темні чорнильні плями. Мабуть пошкоджено сітківку. Яка тоненька її павутинка.
У пам'яті відновлюються шматки того, що трапилося лише декілька хвилин тому. Важко згадується.
Що на нього найшло?
Чому відчуває себе таким слабаком?! Ледь не невдахою.
Несправедливо!
Адже зробив усе як мав. Сказано все, що мусив.
Адже так?
Та підступний неочікуваний удар змінив усе. Останнє слово залишилося за кулаком. Чужим кулаком.
Як тепер помститися? Той давно втік. А був же один. Лише один. І телефон новенький вкрав. А такі статусні цяцьки даються непросто.
Та ніч все темніша. Ноги самі несуть додому, під захист міцних броньованих дверей.
"Куди ж той подівся?" майнула думка. І згасла.
"А що ж тепер" трусилася у кущах тінь. "Хоч би не помітили. А завтра якось би позбутися здобичі" продовжував сподіватися, хоч і здогадувався, що ніхто не візьме, бо новачок і пішов на таке вперше.
Темрява поглинула місто, сховала все. Її надійний захист вимкнув кольори і почуття. Все змішалося. До наступного ранку.
Світанок поверне все як і було.
Чи ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602683
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2015
Що рве сітківку як легке панно?
Вона уже не може фіксувати
Оте важке задушливе кіно.
Хто залишив її на довгих чатах?
Невже або змирись, або впадеш?
І успіх тимчасовий ввись підніме.
Щоб потім довелося з- поза меж?
Хто відбудує зранені руїни?
На попелищі не росте трава,
Пройдуть віки. Чи нам дадуть зціліти?
Живі слова. Іще живі слова.
Землі також судилось залишитись.
А значить будуть мальви і степи,
Сльозами змиєм кров, загоїм рани,
І знову понесемо у віки
Все те, що залишилося із нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2015
В Україну сльозою лину,
Де у мріях горить калина,
Там лелека розправив крила,
Синє небо дарує силу.
Україну я снами кличу,
Чарівну і таку співочу,
Що серця величали щирі,
Що так часто будила ліру.
Хай квітує наш край навіки,
І знайдуться всім бідам ліки,
Хай минають усі тривоги,
У майбутнє лежить дорога.
Пам'ятаймо, що не заснули,
Нам наукою є минуле,
Та попереду сонце сяє,
Синє небо усіх вітає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601759
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2015
Пробираюся в липкій багнюці,
Літній сон задушливий і вогкий,
Де прокинусь? закінчився морок?
Сон безмежний, хоч і ніч коротка.
Краплі поту пропекли сновиддя,
То стечуть немов звірячий вищир.
Сон? Чи то лише важка дрімота?
Загубився відлік, час і простір.
Прокидатись! Час би прокидатись!
Та важкі дрімотнії обійми,
Не веде у день уяви промінь,
Тільки замикаються повіки.
Нереальне, неймовірне, люте.
Це уже світанок? Це реальність?
Чи уяви витвори химерні?
Страх не дозволяє прокидатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2015
Фенікс сліпучий не знає стриму,
Попіл палючий – вічна колиска,
Іскра маленька – крила до волі,
Вирій манливий спалить колишнє.
Всесвіт згорає в полум’ї тому,
Знову багаття тіні малює,
Зникне без сліду, злетить угору,
Житиме вічно в сполохах сонця.
Сяючий Фенікс вогником свічки,
Відблиском тьмяним в дзеркалі ночі,
Вічний блукалець шукає погляд
В темній зіниці блискітку щиру.
Десь поселився птах злотоперий,
Він не знайомий з птахом блакитним,
Воля його то гострий дарунок,
Фенікса ласка попіл залишить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2015
Лабіринт заплутаний і довгий,
Нагромадились клубки-спіралі,
Вже давно у ньому заблукали
Тільки вийти не бажає жоден.
Десь іти, куди лиш бачить око,
Хоч стіну зламай – навколо межі,
Всіх веде кудись одна мережа,
Світло ж там, де є поля широкі.
Все ж там є щось поза лабіринтом,
І блакить – не стеля непорушна,
Десь летять птахи мелодій звучних
Без законів нескінченних спринту.
Скільки вітражів розбили стіни,
Залізяччя – лиш скелет мертвотний,
Все зникає в світі не зворотно,
Вічний невблаганний знак до зміни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2015
Блукають тіні місячного сяйва,
Зливають дощ в нову незнану барву,
Де блискавиця розіпнула небо
Сліди грози тепер шукати треба.
Танцюють тіні свій химерний танець,
Сам місяць кроків їх сьогодні прагне,
Тонка вуаль так до лиця Діані,
Спекотний день закінчиться рахманно.
Омитим діамантом сяє Місяць,
Всі тіні полишили чисті висі,
Сховалися кудись в чарівну скриню,
Вже скоро завітає світла днина.
Так ніжно лоскотали Місяць зорі,
Та все ж вони теж зникнути повинні,
Він буде ждати гостів пустотливих,
Хоча таким здавався норовливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2015
А завтра розплітає те сьогодні,
Минуле змили ріки повноводні,
Розкраяно життя наполовину,
Розпорото мов латану свитину.
Які шматки уквітчували долю?
Яке колосся серед того поля?
Яри між трав сховалися підступно,
Знайти один, то й інші невідступні.
Чия вина запалить тихий вечір?
Чия жура знесе гніздо лелече?
Тамує біль у ніч несеться погляд,
І знову чути невблаганну долю.
Та все ж таки чекаємо на завтра,
І віримо - відступить темна хмара.
За сонця промінь осяйний готові
Шукати світла не в одній діброві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.07.2015
Намалював на полотні
Бездонну ніч, безсонну ніч,
Подивував на кольори:
Блакить зорі, бурштин зорі.
"Лети, твори" кричить та ніч
Мене заклич, таки заклич.
За мить та мить мов оксамит,
Коли зоря ще пломенить.
Малює ніч безкрая ніч
Мені навстріч, вітрам навстріч,
У тиші снів без зайвих слів
Чекає злив холодних злив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2015
Поміж трав, між отав
Там замріявся став.
Від дерев ірій-неф,
Є місток на ставок.
Як зоря хто украв,
Що упала на став,
Поверне, не мине.
Чи знайде і мене?
Залишав, не спитав.
Може вже не кохав.
Колихав тихо став
Поміж трав, між отав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2015
[i]Сподобався людині облаштований світ. Захоплено розглядала затишний сад із квітучими деревами, із різнобарв’ям квітів і достатком плодів.
В кожен куточок заглядала.
День. Два.
А далі занудьгувала. Невже не знайдеться її розуму і рукам цікавішої і важливішої місії. Ніж просто споглядати те, що не потребує твого втручання.
Чи немає якогось місця не такого продуманого?
Чого ж? Якщо шукати, то найти можна, адже найвправніший програміст не може уникнути БАГУ.
От його і варто знайти.[/i]
Невже справді хтось керує нашим життям?
Невже, все, що відбувається з нами продумано і враховано?
Чому ж тоді стільки нелогічного?
Чи це вже не входить в початковий план?
А чи мало входити?
Того, що передбачено, мало б цілком вистачити для функціонування системи. Інше – надлишок.
Зайве?
Чи все ж ні?
Звично думати, що немає нічого зайвого, Що все логічно і продумано.
Так влаштовано людський розум.
Чи й Всесвіт також?
Для людей так. Вони знаходять лад і впорядкованість скрізь.
Може тому, що самі так замислені?
Та чи мають уявлення про те, за якими законами мала б вибудовуватися головна мета їх життя?
[i]Чи не людина продукує і розвиває БАГ?
Небезпечна помилка системи. Але ж система мала бути саморегульованою для того, щоб виконувати складні функції, для яких і створювалася.
А може БАГ був раніше, просто прокинувся разом з людиною?
Чи знає відповіді Програміст?
Чи бачить помилку?
Коли надійде час переписати програму?
Не дано це знати КОДОВІ.
Не відомо і персонажам.
А раптом це входить у правила гри?
Адже гра мусить мати правила?
Чи не обов’язково?[/i]
А якщо мети немає?
А якщо впорядкованість – ілюзія?
Чому і навіщо шукати сенс?
Чи співмірні людина і Всесвіт?
Надто масштабно. Не вирахувати.
Лише уявити.
Уява – творчість.
Людина теж творець.
Має право? Чи ні?
За свої помилки відповідає сама. І то досить жорстко. Жорстоко.
Через невдачі?
Але що не є невдачею?
Що є успіхом?
Кожному своє? Чи один на всіх?
Вибір чи доля?
[i]Скільки людей зламалися об ці питання.
Правильна відповідь – суперприз.
Кому дістанеться?
Виникає підозра, що немає її. Правильної.
А якщо є?
Тоді неправильна коштує надто дорого.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592820
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2015
Я вслухаюсь у смерть,
Відголоски сплітає безмежжя,
І луна шепотінь
Не досягне до замкнених вух.
В лабіринті печер
Чути замкненість білої вежі,
Де загублений тлін
Давніх воєн не зовсім ущух.
Полонили нитки,
Розірвати так просто ту пряжу,
У потоці зв'язків
Значно важче знайдеться біда.
І співає та ніч
Зорепади про землю розкажуть,
Та знайомих облич
Не знайде крізь імлу марнота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2015
Кружляє карусель Фортуни.
Куди веде захмарна даль?
Кудись втікає світла юність.
Та у очах одна печаль.
Угору зносять краєвиди
І дух захоплює мета.
За мить - ілюзія сновиди
Внизу розбита між питань.
Завзяття, відчай - відкуп долі,
Її не названа ціна.
І тільки відблиск вітер-воля,
Чи ніж , що пута розтинав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Міліон килимів,
Міліони світів,
Міріади зірок,
Що освітлюють крок,
Все віддам за діру
У стіні кам'яній,
За колодязь старий
У воді крижаній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2015
Самум? Ні не самум. То тільки град,
Що прибиває жито до землі.
Чиє життя сильніше? У стократ?
Та тонуть дерев'яні кораблі.
Ті дюни. То не гори - чисте скло,
Що гартувала сонця вогнепіч.
Та тільки грузнуть ноги. То полон.
Він скроєний із вишиття сторіч.
О, звідки? Звідки пролетить той смерч?
І не чекає підступу вона,
Бо у міцному плетиві химер
Не знайдеться вже спокою у снах.
І то морозом обпече, то жар.
І не дає звільнитися сльоза.
Бо не сховатись між усіх примар,
Бо не шукати відступу назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2015
І знову плаче дощ, весняний як осінній,
Знаходять свій вогонь в калюжах ліхтарі.
Чи зламана печать сувою до спасіння?
Малюнки на вікні офірую журі.
То мокрі кольори заклякли у чеканні,
Співає менестрель під музику дощу,
О, скільки по воді відпущено літаній,
Почує той каштан, що запалив свічу.
Минає вже весна і відбігає травень,
А дощ усе шумить, не випустить, дарма,
І спогад пролетить як вишукана страва,
Лоскоче лише мить і от уже зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2015
Сплетіння рук на вітровому склі,
Несе потік - нова травнева злива,
Тоненька пара у тугій імлі,
Що омиває місто норовливе.
Виття грози бушує за вікном.
За ким ти плачеш, сірий смутку - Леве?
Іде старе заглушене кіно.
І де актори, режисери? Деви?
Сопрано надірве найвище "соль",
І соло те закінчиться раптово,
У пам`ять серед тисячі неволь
На щастя десь підвішена підкова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2015
Коли ввімкнувся Комп’ютер, нагріта плазма вирвалася до Монітору і стався Великий Вибух.
Початок
І Слово було у Програміста. І Слово було Програмістом. І Слово було – КОД.
І Діяло слово через ТРЬОХ : ПРОГРАМІСТ – ПРОГРАМА – «ETNTER»
Та Темрява панувала на Моніторі. І відділив Програміст Темряву від Світла. «Нуль» - «Один». І виникли перші літери.
День Перший
І Побачив Програміст зорі. І назвав їх – Пікселі. І вирішив, що красиві вони.
День Другий
І став писати Програму далі. Щоб працювала вона ефективно і намалювала на Моніторі Сушу і Воду.
І запрацювала програма.
День Третій
І Побачив Програміст, що працює Програма. І вирішив, що доки працюватиме Вона не знищить нічого.
І з’явилися на Моніторі дерева та трави. І заясніло сонце.
День Четвертий
А далі вирішив Програміст населити новий світ. І задав тварин і птахів до пейзажу.
День П’ятий.
І задумався Програміст, що ж плаї робити з Програмою, яку створив. І помітив, що не цікава вона. Передбачувана і механічна. Треба додати щось, що здатне розвиватися і змінювати всю Програму. Щоб жила власним життям.
Так з’явилася людина. Схожа на Програміста. Але назавжди замкнена в Програму.
День Шостий
І провірив Програміст Програму. І побачив, що добра вона. І нічого не робив далі.
Бо гра почалася.
День Сьомий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583104
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.05.2015
Край дороги під кущем лежав фотоапарат. На перший погляд звичайний. От тільки старий дуже, плівковий. Та й там помітить його не кожен.
А от він помітив. Нахилився, оглянув, у руках покрутив.
Ото знахідка! Хто ж це загубив таку річ?! Та, хто загубив – той втратив, а хто знайшов – собі взяв. На тому й вирішив.
Фотографій наробити можна.
Давно цікавився фотографією, але мав простенький цифровик. Ним гагні фото не зробити. А тут таке...
Сфотографувати щось. Спробувати чи працює.
Така спокуса.
Клацнув кущ шипшини, що цвів рожевими квіточками.
Гарно.
Але що це?
Кущ раптово втратив колір. Став чорно-білим.
Фотоапарат випав з рук. Ледь не розбився.
Що ж тепер робити?
А може ще раз спробувати?
Спробував. Нічого не змінилося.
Довго крутив камеру в руках, але не помітив у ній нічого особливого.Та коли намагався відкрити задню стінку, фотик розвалився на частини.
Кущ знову яскравів барвами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580402
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.05.2015
Несправедливість.
Як нездоланне слово.
Важко здобути,
Те, що не бачить око.
Виправ же долю.
Та, чи таке можливо?
Слід залишає,
Той, що за сталь міцніший.
Скабка у серці.
Час тече за виною.
Зламай минуле.
Скільки б за це віддати?
Ціни немає.
Значить, лишився з боргом.
Вини немає.
Але чи є майбутнє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Відчиняться колись двері,
Напевно, до дивосвіту.
Відкриється новий простір,
Обмежений в утлі стіни.
А може вони назовні?
У вільне безмежжя неба,
У те, що кінця не має,
І вітром овіє вірним.
То варто відкрити двері.
То можна замки зламати.
В повітрі нова пригода,
І диво уже можливе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2015
Колись. Що було колись?
Пітьма. Як вирва глуха.
Чомусь. Так гірко чомусь.
Чому? Згадати усе?
Вода. Густа водоверть.
Куди? Куди занесе?
Пітьма. Із марних думок.
Коли закінчиться вже?
Вперед. І тільки вперед.
Без слів. А може без снів.
Тому. І безліч тому.
Кому? В холодну пітьму?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
Коли б хто зміг подивитися, що ж там, на поверхні місяця, що сяє високо в небі, коли на землю приходить ніч, то помітив би, що він сплетений із крихітних срібних павутинок.
Ці павутинки – маленькі ниточки, сплетені разом у клубочок.
А навіщо?
У них заплутуються сни, які мали б потрапити до нас із неба. Але вночі їм не просто знайти шлях і доводиться іти на світло.
Там вони і заплутуються. І сяють у срібних нитках, щоб світло було яскравішим.
Та коли місяць наповнюється снами вщерть і стає великою кулею, у ньому закінчується місце і мусить відпускати сни далі.
До кого вони потраплять потім?
До тих, хто чекає цього моменту з нетерпінням і уважністю.
Варто лише глянути на повний місяць і всі сни, які зловив у срібну павутинку насняться саме тобі.
Кожної ночі.
До наступної повні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578822
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2015
Багато людей навколо, що носять окуляри. Їх помічають хіба випадково. Мимовільно.
Річ звична. Нічого особливого.
Якщо сам не змушений носити це обтяжливе приладдя.
Коли ж сам одягаєш на очі «милиці» життя змінюється. Навіть якщо не погоджуєшся з цим і легко звикаєш до свого «нового друга».
Звісно. Тепер окуляри справді можуть стати єдиним «другом».
Особливо, якщо все починається з дитинства.
Тепер якщо й не кпини, то відчуження класу тобі гарантовано.
І навіть тих, з ким раніше були якісь стосунки.
Чому? Так природно.
Та й дитинство забувається.
Не забувається інше.
Те відчуття, яке виникає, коли їх знімаєш.
Тоді зрозуміло все.
Відчуття беззахисності і безпорадності лякає.
Кожного разу.
Як вперше.
Просто не встигаєш звикнути.
У кутиках очей поселяються маленькі зморшки.
Такі, наче, добрі та розуміючі. Насправді як тавро. Навіть коли наважишся змінити окуляри на лінзи.
А тоді надійде час і окуляри розіб’ються.
Випадково.
Або й ні.
І тоді…
Може змінитися весь світ. Уява виручить і поведе. Нові обриси давно знайомого подарують відчуття нереальності.
Можна стати письменником.
Або…
На цьому все й закінчиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578443
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.05.2015
Вечір пахне ясмином, ясминовим чаєм зеленим.
Розквітають вірші крізь рясне щебетання пташок.
Це нарешті весни пробивається голос до мене.
Проростає ясмин у намисто з холодних зірок.
І несе той потік десь далеко від сутінків сірих,
Поміж сплетення рік. де ніколи не було мостів.
Чи знайдуться десь там незнайомі чужі сувеніри?
Чи напишуть мені жменьку ніжних і щирих листів?
Повернеться ясмин аж наступного року весною.
Теплий вечір у ніч перейде і погасить вогні.
Та згадається сон золотою твоєю струною
Завжди буде весна у пахуче-яскравому сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015
Ні! О ні!
Тільки чути камлання.
Квилить ніч.
Носферату остання.
Де той день?
Час бика нескінченний.
Дзень і дзен.
Дзвін коану – смирення.
Ніч не йде.
Видно тут їй упирить.
І ніде.
Доки знищить зневіра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Не моє. Не моє.
Розлетілося шматтям до долу.
Всі слова і гадки
Впали геть від побитих колін.
Де ти є? Де я є?
У горнилі незримого бою.
Віддалилося все,
Що колись було голосом рим.
І тепер як німа.
Не згадати омани колишні.
Як згоріло до тла
Сподівання із кольором сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Серце тріпоче в долонях.
Туга стікає між пальці,
Тоне крижина остання,
Тоншає стеля із льоду.
Стогін нестримного грому
Ломить розпечену весну.
Тільки устигла зігрітись,
Зимний згадається вітер.
Сіє не жито на полі
В землю, відкриту гостинно.
Видно не час для розвою,
Швидше розламані межі.
Що відбудовано буде?
Видно вже шанс не пропащий?
Скінчаться вічні блукання?
Де пролягає дорога?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Ще не дно?
Де воно?
Все одно?
Все одно…
Це кіно.
Все кіно.
Поміж сном
І вином.
Поклик знов
Між дібров.
Не зборов.
Не зборов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Коли надходить час, приходить відчуття самотності.
Спочатку не встигаєш його відчути всім єством, відкидаєш і заглушаєш його голос.
Потім розумієш, що це надовго. що нікуди не подінешся. намагаєшся відкинути цей дар, який раптом став пасткою. Адже приходить відчуття провини, слабкості, тривоги.
Та якщо і цей час мине, тоді прийде розуміння, що самотності немає. Є лише усамітнення. І не важливо як довго.
Тоді приходить творчість. А з нею стільки світів, скільки спромога уявити.
І навіть більше.
Хіба тоді самотність не ілюзія?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577358
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.04.2015
Повітря! Бракує повітря!
Високо здійнялися гори.
Ковтнути прозорості подих,
Розріджений спалах до волі.
Його відбиття мерехтливе
Заповнить грудей порожнечу.
Химерний закований келих
Не втримають жадібні руки.
Веде, наче зоряним шляхом,
Що знаємо ми як Чумацький.
Чи чути той піковий подих?
То шепіт небесної Ліри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Дощами знов спливає квітень,
І дні злітають в сіру мряку.
Прохання змоклі носить вітер.
Шукати де весни ознаки?
Заплутала підступна Кліо
Ту гру, що досі ще триває.
Уже погасли зорі в зливи.
Чи золоті дощі Данаї?
О, неповторна Терпсихоро,
Хто вивчить твій нестримний танець?
А обрій мрячить неозоро
І мальви пахнуть полинами.
Та не зів`яне з криці корінь,
У землю вузлики вплелися,
І не здолає мертва змора,
Життям вже вибухає листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
Безодня снів
І безліч слів,
П`янить надрив.
Не зупинив.
І поклик трав,
І блиск заграв
Увесь пропав.
Не зчарував.
Метафор звук,
Одвічний стук.
Чи знає крук?
Чи марний трюк?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2015
О, де б узяти дрібочку натхнення?
І відблиски осядуться на скронях.
Так гірко залишатися смиренним,
Так тяжко вікувати на припоні.
Коли не кличе світла вільний вітер,
Коли уже немає і чекання.
Невідання - вся досвіду освіта.
Все виклики. Піддатися змаганню?
Та чи здобути можна перемогу?
Уже далеко відступ за порогом.
Чигає відчай. Не дає тривога
Ні кроку, ані вибору. Нічого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Застрягають всі слова у горлі,
Їжачаться відчаєм у віршах,
Залягає в глибині оскома
І тремтить десь попід піднебінням.
Схлипи тихі тонуть в безнадії,
Скарб змогти б не видати зі схрону,
Напнута на линві між проваллям
Ненадійна кладка до спасіння.
Ні, ніхто не знатиме до часу,
Що слова невизрілі ховають,
Може ще повернеться фортуна
І тоді мовчання стане благом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2015
Просто, доволі просто.
Де той далекий простір?
Сховок - надійний захист.
Слабкість - ознака страху?
Очі. Чи маю очі?
Віри несемо клоччя.
Сяйво - то шлях на темно.
Де те чуття таємне?
В мандри той простір кличе,
Важко забути звичне.
Варто зламати межі?
Пустка там чи безмежжя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2015
Ти чуєш - весна навколо,
А очі говорять інше.
Ти бачиш - на небі сонце,
А хмари шепочуть інше,
Ти мариш - дерева, бруньки,
Підвали окреслять інше.
То знак "укриття" на стінах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Свій – чужий,
Знову бій.
Видно знак
Межовий.
Раптом крик:
Скоро звик?!
Рік у рік,
Втратив лік.
Понесло.
Зливи – тло.
Круговерть
Не змело.
Тиші б мить.
Десь горить.
Вже гримить.
Та болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
І знову зрада. Знову зрада.
Тепер нема куди втікати?
Одна на світі рідна хата.
Знесуть поріг, зруйнують стіни?
Чи не поставлять на коліна?
Але ж єдина Батьківщина?!
Без неї люди - то полова,
Несе іх вітер по діброві,
Коли не чують голос крові.
Не вдасться зрада. Люта зрада.
Бо за гріхи прийде відплата.
Бо й доля покарає ката.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Я не можу, не хочу мовчати,
Серце скаже – вагатись не вчасно,
Зайві сумніви не порятують,
Краще вже каяття запізніле.
Я втомилася вкотре здаватись,
Хоч ніхто не засудить за програш,
Бо зізнатися в тому то пекло.
Все одно доведеться мовчати.
Так, мовчання, то золото, справді.
Та чому тоді тільки неспокій?
Ні, хоч тиша і затишок схожі,
Розриває мовчання на шмаття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
Дзеркало гострими скалками
Сколено спалахом сяючим,
Сходу чекати чи заходу
В тому небесному дзеркалі?
Дощ розтікається плесами.
Зіб`є бруньки нерозпущені?
Як ті потоки стуманяться?
Сонця сліпучими іскрами?
Прийде тепло із веселками?
Чи загориться пожежею?
Зламане крихітне дзеркало.
Знову німіє і тьмяниться.
Хай. Поворот вже за обрієм.
Протягом вимете віхолу.
Знаємо те, що ми можемо.
Буде відновлене дзеркало?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Знову вітер розвіює весну,
І громи сповіщають початок,
Щоб упала розламана гребля.
Тільки вистачить сил закінчити?
Закінчити, тоді оновити.
Чи залишилась змога за зиму,
Для нового і певного кроку?
Та давно не страшні повороти.
Дочекали весни, доблагали,
Далі можна іти, є ще шляху.
Ми, напевне, та стали сильніші,
Буйний вітер розчісує крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2015
Хто необачно мріє про тишу,
Голосу дару втратити може,
І німотою скараний буде,
Більше нікому слова не скаже.
І замикає усі кордони,
Надійна варта, а нині пастка,
Звучати пісня не буде більше,
Ніхто не знає, що наболіло.
Така розплата за пута страху.
Такий то вибір за недовіру?
Тамує спрагу тоді зневіра,
І залишає одну самотність.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Не вміло серце слухати любов,
Ховалося за досвіду стіною,
Боялося коли одурять знов,
Й душа раптово виникла глухою.
Ніколи більше не почує слів,
Що ласку дарували і опору,
Тепер її планида тільки біль,
Який завжди іде туди де горе.
Хіба сама не схоче німоти,
І першою відкриється до світу.
Не просто силу, правда, віднайти,
І недовіру власну полонити.
Та інша доля - то блукання тьма,
Яка не приведе уже нікуди,
Хіба туди, де холоди, зима,
Останній теплий подих не застудить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Чий це обрис вимальовується чорною тінню на срібному пагорбі у сяйві місяця? Вовк? Вовчиця.
От уже декілька днів Мисливець помічав поряд її присутність.
Він давно звик жити одинаком у лісовій хатині, та здобувати їжу полюванням. Та зимою дичину здобути складніше.
Було.
Якби не мисливське чуття, не помітив би, що хтось пильно спостерігає за походами і полюванням. Та тепер навіть трохи непокоївся, коли Її не було поряд.
Красивий, сильний звір, наче, був втіленням його самого і вів власну боротьбу за життя.
Вони брали в лісу тільки те, що стало б поживою і дало б змогу існувати далі.
Але, відколи з’явилася Вовчиця, полювання у Мисливця стали більш вдалими.
Збіг? Випадковість?
Навряд чи його хвилювало це.
Теплий хутряний одяг. Стара рушниця за плечем і зимовий ліс. От і все, що потрібно.
А тепер ще й Вона.
Сіре хутро між дерев як тотем, добрий знак.
Тепліше.
Наступного дня полювання було не вдалим. Дичина поховалася у свої нірки. Не було видно ї знайомої Вовчиці. Куди Вона поділася?
В невеселих роздумах Мисливець брів у свою хатину майже без здобичі і знав, що залишиться голодним.
Гей, дивись куди йдеш!
Привів до тями гнівний вигук.
Хто тут може бути? Місцина глуха.
Перед очима постав хтось у такому ж мисливському спорядженні як і сам.
Ще один мисливець? А голос жіночий.
Ти хто? І що тут робиш? – запитав заскочений.
Я Мисливиця. Полюю тут.
Чому ж раніше не помічав тебе?
А ти що весь ліс обходив? Всі хащі і закутки? – зачепила Мисливиця.
На не зважай, раніше я в іншому лісі була. – поспішила перевести від себе увагу.
Мисливець придивився пильніше до незнайомки і помітив іскорки у глибоких темних очах.
Тобі не самотньо у лісі. Давай полювати разом. – Запропонував несподівано для себе.
Давай. Будемо зустрічатися на цьому місці. – Легко погодилася Мисливиця.
Відтоді Вовчиця не з’являлася на очі. Мисливець встиг забути про неї.
Доки на одному з полювань Мисливиця раптом не гукнула:
Вовк! Вовк там! Поспіши, бо у мене немає патронів!
Стріляй же!
Не встиг Мисливець отямитися, як рука сама підняла рушницю і пролунав постріл.
За деревом на ніг впало щось важке.
Влучив. - Зауважила Мисливиця.
Мисливець помчав туди.
Вовчиця!
На снігу, багряному від крові лежала його Вовчиця.
«Навіщо мені цей «трофей»» подумав з гіркотою. Та нічого не вдієш.
Раптом Мисливиця засяяла сліпучим світлом і промовила громовим голосом:
Я Дух лісу. А ти насмілився полохати моїх звірів, руйнувати його спокій і тишу. Та Вовчиця вподобала тебе і допомагала. І була покарана.
Тепер твоя черга!
Так ліс знову став порожнім і тихим ніщо не порушувало його довгого зимового сну. Нікому було милуватися блиском сніжинок, що простелилися килимом на землі ніхто б і не наважився.
Тільки коли на небо виходив місяць уповні, і кидав срібний відбиток на широку галявину, з-за пагорба було чути моторошне виття. Наче хтось плаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565315
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Ватяна тиша
Пухка та щільна,
Бар’єр надійний
Від світу звуків.
Пройде крізь неї
Весняна повінь?
Пташині співи
Прорвуть мовчання.
А ще громами
Зіллються зливи,
Не встоїть мертва
Порожня пастка.
І звуки знову
Складуться в пісню,
Мелодій гроно -
Нова свобода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Тиша – спокій і гармонія. Тиша обплутує тепло і щільно.
Затишок. Приємний і заманливий у просторі звуків, шуму і гамору.
Так спокусливо заховатися у її міцних обіймах і забути про все бурхливе і текуче, наче повінь. Тут незмінність і певність. Захист і прихаток.
Вона приходить легкими кроками і непомітно будує навколо тебе бар’єр, що замкне від зовнішнього світу. Не буде спілкування. Новин. Проблем.
А що залишиться?
Все менше і менше місця. Все сильніша задуха від вати, якою навалює тиша. Все більша пустка.
Як пастка.
Ще живий? Ще тут?
Починаєш видряпуватися до звуків і світу.
Де весняні струмки?
Де шелестіння вітру і таємничий шепіт?
Де знайомі мелодії, що зворушували до сліз?
Зникли.
Стерті у вирі, що залишився там, за межами теплої нірки тиші.
Чи проб’ються хоча б громи і зливи, щоб змити набухлу вату?
Чи весняна повінь зможе прорвати цю греблю?
Ще не пізно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563631
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.03.2015
Повертайся додому з пекла.
Повертайся. Чекають дуже.
Доки тут ще доволі тепло,
Доки ще не панує стужа.
Принеси перемогу дому,
І незламну свою відвагу.
Відійде вся безмежна втома,
І відступить палюча спрага.
Не зламає Вкраїни ворог,
Ти зупиниш його наругу.
То весна надійде вже скоро,
Доки буде підтримка друга.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Чи може пробитися слово,
Туди де пожежа від крові?
Там сліпне нажахана тиша,
Думки полишає колишнє.
Чи прийде омріяна правда?
Чи можна чекати розраду?
Коли злу дадуть покарання?
Коли відступають омани?
Навіщо бентежити марно
Те давнє покривлене царство?
Та слово, що стало як зброя
Завжди поведе за собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2015
Землю розколює Град
І кричать канонади,
Серед страждань і проклять
Як тебе відшукати?
Збилась у грудку малу.
Що ж то зараз з тобою?
Вірю, пройдеш крізь імлу,
Повернешся із бою.
Знай, що з тобою завжди
Я словами і духом.
Рідний, до мене прийди,
Не змете завірюха.
Кажуть, змовкає усе,
Як говорять гармати.
Тільки б прорвати кільце
І напасть подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
Сьогодні не буде квітів,
Не буде і сліду жарту,
Сльозами дорога вмита,
Бо вийшла прощальна карта.
І як зупинити долю?
Де сили знайти для втрати?
Попереду жде неволя,
Тривогою перетята.
Побачити ще на хвильку,
Почути коханий голос,
То вітер колише гілку,
І тихо за душу молить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015
Надія долає варту,
Руйнує безжальні ґрати,
Приносить промінчик сонця
Де темно і холод досі.
Дарує велику силу
І тим, хто не знав до нині,
Що морок тоді відступить,
Коли поведе Надія.
Надія і перемогу
Знайде за собою слідом,
Вона назавжди у серці,
Що прагне зустріти правду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
Місяць – міфічний і легендарний, древній володар дум і почуттів. Наче наділений сакральним тризначним кодом – трьома втіленнями.
Перший прояв Місяць демонструє часто і залюбки. Саме він малює сріблясті доріжки і виводить зорі на нічне небо. Такий Місяць - це диво і марево, наче чарівний китайський ліхтарик, що дарує світло спокійне і приглушене, не таке гостро-яскраве і гаряче як у Сонця.
Місяць холодний і насторожений. Він дарує скарби натхнення тим, хто бажає відкрити це скромне, чарівне світло.
Друга сторона Місяця – Місяць Чорний або Темний. Це той, який ніколи не бачить навіть сонячного відблиску. Той, що ховається від Землі і людей.
Саме такий Місяць спокушає чаклунів і магів, алхіміків і провидців. Його шукають заради таємних знань, що дозволяють проникнути у закутки, що не можуть бути освітлені.
Цей Місяць містичний, але не він лякає найбільше, адже цікавість не дозволить залишити його без уваги. Та ще й відчуття порушення заборони сприятиме зближенню з ним сміливців і відчайдухів.
Він відлякає романтиків, спокушених Місяцем Срібним, але привабить дослідників.
Третє втілення Місяця змусить відступити і найсміливіших. Його ніхто не покличе. Не шукатиме.
Він з’являється рідко і не віщує нічого доброго. Це – Місячне Затемнення або Місяць Кривавий.
Найбільші жахи прокидаються саме з його появою, що пробуджує Звіра. Зло і біль приходять у світ з цією примарою, що проноситься наче вогняний вихор. Наче втілення Руйнування.
Хто зуміє пережити це ніколи не залишиться таким, як був раніше. Що поселиться в душі, випаленій його жорстокою силою? Це відомо тільки Часові.
Тільки краплі крові на снігу порушують його сліпучий білий покрив. Як Тавро.
Так і з’являється те, що захочеться сховати і забути назавжди. Чи до наступної з’яви Червоного Місяця. Хіба лиш те, що залишився живим, можна вважати «подарунком» від Багряного Місяця. Кого обере? Якою побачимо Землю в Його полум’яних відблисках?
Такий він. Багатоликий, чарівний, таємничий і небезпечний Місяць.
І нехай довгі безсонні ночі будуть осяяні місячною доріжкою. Як мостом над прірвою, що приведе на невідомий берег, де надійна опора – земля і панує життя. І стане тим ліхтарем, що відшукає те, чого так прагнув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558158
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.02.2015
Вимкнути світло,
Забути усе,
Вийти із кола.
Не збутись на звук.
Тиші чекання
Та грім навкруги,
І сподіватись
Немає вже сил.
То батарейка
Вже сіла давно,
І не розкажеш,
Кому все одно.
В світі ілюзій
Пробиті шибки.
Втрачено друзів.
І відлік років.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Місяць у ночі
Сторож одвічний,
Сон забирає
Маревом срібним.
Та має місяць
Аж три обличчя,
Знаки відомі
В темряви світі.
Перший - яскравий,
Світло дарує,
Сяйво від зірки
Сховане в ньому.
Другий - то Чорний,
Чаклує хмари,
Розбудить страху
Таємну силу.
А третій місяць
Не знати б звіку,
То зла ознака
місяць Багряний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Триває час
Повзе по вертикалі,
І кличе нас
За обрій або далі
Забутий глас.
Судилища скрижалі -
То крові плач,
Знемоги і печалі
Знайде шукач
На тій крутій спіралі.
І час засне
То запанує спокій,
Усе мине
На вежі тій високій
Усе мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Він так любив ці нічні години, коли галасливу радіостудію полишали денні колеги і простір наповнювався очікуванням.
Ще в студентські роки уява малювала напівморок ізольованої кабіни, миготіння лампочок апаратури і навушники, які з’єднували із невидимим.
Там, за темрявою вулиці, у клітинках освітлених вікон, слухачі, які увійшли у простір таємничого голосу із приймача.
Залишилися тільки ніч і звуки.
Ця подвійна гра манила і захоплювала, обіцяла і зваблювала.
Так приємно лоскотала нерви.
От уже місяць, як мрія новоспеченого журналіста втілилася у диво власної нічної програми. Нечувана удача!
Кожного вівторка він залишається сам на сам з аудиторією і може виливати в ефір те, про що не скажеш при денному світлі та перед уважним оком співрозмовника.
Це було відчуття безмежної свободи і воно п’янило та бентежило.
Хто там, по той бік приймача?
Для кого його слова?
Відповідь зруйнувала б чарівну завісу таємничості, що і приносила таке задоволення.
Того дня все починалося як завжди.
Студія.
Колеги, що поспішають додому.
Підготовка до ефіру. Підводка. Вступне слово. Погляд на монітор.
Що це?
На відкритому вордівському документі під пульсуючим курсором раптом самостійно з’являються слова:
«Багато хто цього вечора, напевно відчувають стрес, смуток, навіть, депресію. Але вони з цим упораються. Сподіваюся.
Сьогодні я хочу звернутися до того, хто цієї хвилини вирішив зробити непоправну помилку. Він зрозуміє про що я.
Тобі здається, що у світі немає сенсу, що скрізь панує абсурд і зло. Моє звернення вказує, що це не так.
Я не даватиму обіцянок і не буду казати слів, які ти чув, мабуть, не раз. Скажу лише, що ти не зробив ще усе, що міг.
Чи з упевненістю доведеш зло і безнадійність світу?
Поспішати нікуди. Адже можна зачекати хоча б до ранку.
Адже ти ще багато не знаєш. І це не просто слова.»
Що це було? Маячня? Здалося?
Але якась нездоланна сила спонукає озвучити текст в ефір. Страх і здивування минають і програма триває.
Ведучий не здогадувався, що його чув той, з потрощеним життям, що вже стояв на підвіконні дев’ятого поверху своєї квартири. Ніхто не бачив його. Тільки приймач, який забув вимкнути.
Це й зупинило його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555160
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Уже був крик,
Важке мовчання,
І тиший шепіт
Молитовний,
І незворотність
У зізнаннях.
Та невблаганна
Люта доля.
Не зазирнути
У майбутнє.
А поки марно...
Прірва болю.
Тільки далі.
Якими вийдем
Із того пекла?
Лише печалі.
І кров запекла
Не лише тіло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
На темному боці місяця
Ніч краяно лезом зоряним
У чорно-дірковий вакуум,
Де Око зайшло Всевидяче.
Там вовчий чекають відгомін
На заклики тіні місяця
Із інею скласти загадку:
Чи є ще живе у просторі?
Холодне у тіні сяєво,
Не видно дороги вирватись,
Не треба й ховатись хмарою
І так залишилась паморозь.
Так довго завмерла темрява,
Що бавить химери місячні,
Слова хрускотять сніжинками
В замети журбу заметено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Сонячне сяйво згасло,
Хоч і не стигне сонце,
Вуха печуть ті гасла.
Ясність чи сніг -все марно,
Тихо сопе байдужість,
А в підребер`ї хмарно.
Тільки одні терцини
Віру співають хибно,
З дня на нову годину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Час сипле піском,
Вода вниз по клепсидрі,
Мить вже за вікном.
Бракне таки повітря.
Вицвіла вся палітра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Долі важкий герць
Легко триматись шляху?
В попіл сміття смерть.
Зловлено крила птаха.
Знову іти на плаху?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551267
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Сніжить по стрісі вихором зима,
Стежками стелить срібною зорею,
Самотньо завиває синь німа
І замітає білу галерею.
Відлуння у свічадах застига,
Снує у тиші замкнена застуда
Душі, яку покинула снага
І не рятує навіть велелюддя.
Погнулося і негнучке гілля,
Так хочеться втікати відтіля,
Та марно протікає мертвий час.
Ні крику, ані трепету не жди,
Вже нитка загубилася мети,
Погас вогонь, нарешті вже погас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2015
Диво таке зрадливе,
Диво тонке, примарне,
Променем полохливим
Поміж заметів хмарних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Вознестися над долею лихою,
Пройти по лезу бритви, на межі.
Втекти від всюдисущого конвою
І не лякатись гостроти ножів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
І поволока обліпила тугу,
То паводок затоплює світи,
Та пісня вже не перша, і не друга
Порушує сувої німоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
Зміїілися серпанками стожари,
Сповзали у сполохані сади,
Ховались звуком вічності у хмарі
У дзеркалі незрушної води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546629
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2014
У косу сплету - закосичено,
Що залишиться - понівечено.
Старцювати йти - розбредемося
Замете сліди всі хурделиця.
Заплели вінок - та не ряскою,
Рознесли пилок - та не ласкою,
Не росте трава та під каменем.
Не зруйнується те, що знаменне?
Зажурилися трави росяні,
Затопилися стежки сльозяні.
Не розмиються за болотами?
Не забудуться за гризотами?
Ой коса-коса давня рощена
Під рясним дощем затолочена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
В іній вгрузли слова,
Зашкарубли у лютого кризі,
Спопеліли за вітром,
Струхлявіли листом сухим.
Хто надасть їм права,
Відкопає в згорілому хмизі?
Повернути у вирій,
Чи хоч би змести порохи.
В поетичні рядки
Зачакловано світу безмежжя.
Шифрували сліди,
Що залишили марева снів.
Та пилком золотим
Відгоріла минула пожежа.
Де здобути, знайти
Ті відлуння з далеких полів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2014
Каламутна вода на прозорі сніги.
Чи зима? Чи нема? Іній вже навкруги.
Потопає земля в каламуті отій,
Повертає гілля чорний смуток густий.
Та панує мороз поміж розсипом вен,
Та чекає погроз і загублених тем.
Не врятує сльоза, не розтопить сніги.
Віддалилися геть золоті береги.
Може прийде весна, як не раз вже була?
Може скаже вона, що омана – імла?
Та далеко іще до зелених пісень,
Та не скоро іще знову квіти несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Краплі багряні порушують снігу безмежність,
Щемом п’янким за собою ведуть хижаків.
Хто то розхлюпує кривду так певно і необережно,
Спекою стоплює спокій одвічних снігів?
Звір той – хижак, а чи хтось жахливіший за звіра?
Чом не приспить їх холодна колюча імла?
Хто захистить раз у раз покалічену віру
В те, що заслужену кару нестиме хула?
Знайдеться лицар? Припинить лихе полювання?
Чи за віки не відновиться правда і честь?
Видно то час піддавати такому змаганню
Дух, щоб засяяв і вкотре вже знову воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Перо із інею,
Папір зіжмаканий,
Розлуку синьою
Не тут оплакано.
Дрижать поламані
Ті нігті-відчаї,
І вже розтанули
За димом свічені.
Кінці посріблені,
Клубки заплутано,
Які ж то вибрані?
За січнем – лютими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Жужмом зметено листи осінні,
Сніг засипе, наче то непотріб,
Чути за дощами голосіння,
Вже далеко течії полотна.
І шорсткий килим вкриває землю,
Холодом захопить царство льоду,
Навіть сумувати вже даремно,
Тільки переждати ту пригоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Укрили землю руни листопаду,
Ті вогники, зігрітися завада.
У сиве небо зник пташиний голос,
Вітри не дочекаються розколу.
Навколо знавіснілі сірі тіні,
Надія скоро стане на коліна.
Та зимно. Де ж те полум’я? Так зимно.
Стікають в іній краплями хвилини.
То серце квилить криком журавлиним.
Чому завжди шукатиме провину?
Химерність сутінків не розжене пітьма.
Іде зима. Таки іде зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
Змовчати як треба кричати.
Так просто.
Заснути, коли ти на чатах.
Так просто.
Забути, а може згадати.
Так просто.
Творити або руйнувати.
Так просто.
А рішення власне прийняти?
Не просто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
Як із щастя виросте загроза?
Метаморфроза.
Вже листопад утікає в грози.
Метаморфози.
І на очі набігають сльози.
Метаморфози.
А сльоза породжує погрозу.
Метаморфозу.
І тепер життя міняє позу.
Метаморфоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2014