| Сторінки (1/48): | « | 1 | » |
В житті, лиш правда і обман.
Життя... Суцільна теорема.
Закони писані для нас.
Злий задум невідомого...
В невідомій історії генія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571799
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2015
Жінка ... Небесне створіння.
Втіленням мрії казкової.
Хмара бажань нездійсненних.
Вітер з добра і краси.
Скільки сил затратила природа,
Створюючи Жінку на світ!?
Що вклала доброго і злого
У цей багатоликий силует?
Безтурботність літнього світанку,
Чистоту холодного струмка,
Теплоту з сонячного світла,
Свіже дихання дощу.
Дивну загадковість туману,
Чуттєвість ранкової роси,
Буяння розлюченого вулкана,
І не передбачуваність грози!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Людина без мрії, що птах без крил,
І яким він не був могутнім та сильним,
Людина без мрії йде не летить.
І маршрут очевидний: крок вліво, крок вправо,
Два вперед, три назад та по колу разок!
На землі чіткий звід «нелетательних» правил,
Як виконуєш - маєш шматок від життя.
Раз шматок, два шматок, метушишся про третій.
Не зводячи голови, все в життєвих справах …
На землі знак питання не помітний,
Всі питання зазвичай парять в небесах!
Хто я? Де? Чому? Куди? І звідки?
Життя зароджується у цих вічних питаннях.
І тоді на землі відбувається диво
І ще один погляд спрямований в вись ...
І згадаємо ми що, десь в комірчині забутій,
Серед іграшок старих, десь далеко на полці,
Припадає пилом наша МРІЯ …
Стати принцесою, пожежником, знаменитим бути,
Подорож , сцена, політ, висота ...
У цій дитячій мрії є підказка від Бога,
У ній закладена міць небаченої сили!
Вона як зірка, освітлює дорогу
До мети заповітної , яка змінює світ.
Лише мрія піднімає впали плечі,
Змушує летіти на великій висоті!
Справжньої світлої мрії ...
Людина без мрії, що птах без крил,
А мрійник подібний до орла в небесах ...
Всі великі люди ставали великими
Тому що, дитячим мріям довірились ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.05.2013
Чудесна хвилина настала ,
І погляд душевний повз мене майнув,
Не зримого щастя душа забажала ,
Майнула, як зляканий птах .
А я все до себе взиваю ,
Вернися чудесна весна ,
Навіщо таке мені щастя ,
Ця мрія здійснена навіки.
Я вірю в казкову країну ,
Де щастя без горя живе ,
Де безліч кохання …
Я рай цей навіки, з собою заберу .
І хай мені люди говорять ,
Що Я щось не так живу ,
Життя моє, навічно,
Мій спогад та радість моя .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
Я так боявся втрати тебе,
Най ріднішу у світі людину !
Але не зміг утримати, тепер ...
Пішовши ти зоставила лиш вітер ...
Все що, було між нами,
Насправді важко позабути.
Але сама минуле, ти стерла руками,
І мені тебе назад не повернути.
Ти обіцяла мені бути поруч,
Я вірив тобі завжди …
Навіть коли твій погляд був холодним,
Ну, як же можна тепер жити?
Я згадую моменти чудернацькі,
І губи спекотні твої.
Як ти дарувала мені поцілунки,
Я тим же відплачував тобі…
А пам'ятаєш, той останній вечір,
Ти говорила що, потрібен я тобі.
А пам'ятаєш, ніжно взяв тебе за плечі ...
Як ти розтануло в руках моїх тоді.
Я пам'ятаю, як говорила ти:
"Мені час повертайся, додому".
Я зрозумів тоді, що це означає.
Але я сказав "Я залишусь з тобою".
Я тебе обійняв, поцілував так ніжно,
І начебто стало все добре.
Та все одно, відправляла мене ти додому поспішно,
Дивлячись мені невинно, брехливо в обличчя.
"Заради мене, повертайся прошу додому".
Шепотіла на вухо мені знову і знову.
Я розумів, що для тебе ніхто я ....
Образу навічно, ти в мене вселила …
Ти пам'ятаєш, погодивсь піти я,
Заради, тебе я пішов ...
І не в силі тепер перенести ....
Адже пішов до нещастя назавжди.
Від тебе спогади залишились лише,
І біль так тяжко перенести ...
Так само тяжко, як в ту останню ніч.
Шепотіла на вухо мені знову і знову :
"Заради мене, повертайся прошу додому".
(P.P.S «ЯК СПОМИН ПРО П/В.О.»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2013
Без дружби, на світі немає життя, -
Прошу всіх, запам'ятайте це!
Друзів цініть, бережіть,
Всім серцем, душею кохайте!
Спілкування та радість даруєте,
Та дякувати за їх вірність не забувайте!
Приховувати не можна від один одного нічого,
Розповісти йому старайся ти про все.
Своїми труднощами з ним завжди ділись,
Та бути щирим і відкритим прагни ти!
Якщо радість у тебе, - і він задоволений.
Ти посміхаєшся, в нормі все - він спокійний.
Друг вірний радість і біду з тобою розділить,
І таємниці серця свого тобі довірить.
Не пропадеш з надійним другом ти ніколи,
В майбутнє сміливо з ним ввійдеш.
Він душу за тебе готовий віддати,
При випадку - з готовністю страждати.
Один одного не ображайте, не засмучуйте,
Коли кохаєш, зможеш зрозуміти його ти.
Твою увагу, турботу він помітить завжди,
Своєю любов'ю та вдячністю відповість.
Цінуй один одного, дружбою дорожи!
На допомогу другові, якщо треба, завжди поспіши,
Хоча про це сам і не попросить.
Друг відданий в біді тебе не кине!
Без дружби, на світі немає життя, -
Прошу всіх, запам'ятайте це!
Друзів цініть, бережіть,
Всім серцем, душею кохайте!
Спілкування та радість даруєте,
Та дякувати за їх вірність не забувайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Любов – то загадкове почуття,
Душі із нею, невідомий спокій.
І нам без неї порожньо на серці,
З любов'ю зовсім інший світ…
Вона, мовби загадкова примара,
На світ, змінює погляд будь-який,
З глузду зводить владою свою,
Та наливає повний келих щастя й горя…
Змішавши в келиху частини,
Смакуємо ми біль,
Який приймаємо за щастя,
Та ревнощі навпіл з ласкою...
Любов знову змішала масті,
І кожен хід сюрпризом нам.
І кожен подих - політ серцям,
І кожен погляд манить.
Торкання - новий помах крил,
Душа з душею – моноліт,
Любов – непізнаний магніт,
Не ремесло і не мистецтво.
Нехай повік в душі твоїй панує,
Потік любовної вірності,
Щоб ти пізна в житті,
Любові – загадковий поклик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427476
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2013
Смак жіночих губ, та їх миле тепло,
Запалюючи, чоловіка, підкоряє.
І в цьому смаку, жінці дано
Все те, що лікує або убиває ...
Такі чуттєві жіночі вуста!
Нещасний той, хто цього не пізнає.
Їх поцілунок, повірте, не спроста …
Любовним втіха передує ніжно .
Якщо кінець, вже згасли струмені любові,
Та раптом жінка, поцілунок подарує,
Вогонь любові знову запалаэ.
Цей пристрасний жіночий поцілунок,
Навіщо зраду Бог створив, навіщо?
Він долі нагорода чи розправа?
Смак жіночих губ, солодкий та гіркий,
Його, покуштувавши,
Хлопчина стане чоловіком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Ти загадково - прекрасна,
Посміхаєшся ти ясно,
Наша дорогенька Таня!
Таня багато чого вміє -
Прибирати, прати !
Вона скрізь вдачу сіє,
Її не можна не поважати!
Таня , дорогенька Таня !
Сам Пушкін про тебе писав!
Ти без єдиної, хибної думки,
Тебе створив бог гідно !
Побажання щирі, від душі запам'ятай,
Нехай кожен день твій буде ясним!
Будь щаслива безкінечно,вічно,
Задоволена будь всім завжди,
Красива і витончена, стильна і молода,
Нехай здоров'я з роками зміцніє,
А серце тільки радість жевріє.
" Присвячується Гопчук Тані "
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426440
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2013
Моя любов подібна, старому блокноту,
Його затерли, він у пилу і без турбот,
Там помилки та безліч виправлень невдалих,
А в куточках видно, шматочки брехні.
Його протру, як пил зникнуть роки,
Я навіть пам'ятаю ту погоду.
І напишу я декілька рядків. Про що?
Про сонце та про танці під дощем.
Як краплі по обличчю струмують швидко,
Всі відбиваються, виблискують яскравою іскрою,
Як кружляємо разом так легко і плавно,
Невимушено і по-своєму забавно.
Сумніви в сторону, є тільки я і ти,
Зникнуть хмари, розпустяться квіти,
Подарує сонце промінь рідної теплоти,
У ньому частина долі, сумніви колишнього ...
Нічого не упустив, все написав,
Так буває, але тепер вже охололо,
Блокнот в столі, а разом з ним переживання,
Які для натхнення, не раз послужать мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013
Рука тремтить коли пишу
Я ці рядки, а думка лиш про неї.
Та по щоці скотилася сльоза,
Від втіленого спогаду,
Про час проведений із нею …
Та бачу світло у кінці тунелю ...
І те палке кохання де помер я.
У мріях я, заплуталася навічно ...
Як птах злітаю до небес,
Ну а тепер зоставсь лише страх,
А з ним та думка, що кохав ...
Та знов сльоза, скотилась по щоці,
Я пригадав чудесні дні,
Твоє обличчя що без маски
Яку ще й досі носиш ти …
Я вже не мрію так про тебе,
Ти як спогад для мене ти,
Як я міг жити лиш мріями ?!?!?
Все обірвалася, тиша …
І серце наче загубилося,
Залишився я зовсім один,
Навколо чужим все здалося ...
Але все суцільний обман.
І думати про мене ти не будеш ...
Я бачу світло, лікарі стоять,
Та лікувати вже нема що.
Для життя немає більше сили ...
Я хочу далеко, далеко піти,
Туди де не відоме все мені,
Де буду знати я завжди,
Що був для тебе в цім житті,
Не на останньому місці ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426151
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.05.2013
Відомо всім: любов не жарт,
Любов – весняний стукіт серця,
І жити розумом, одним,
Неправильно, безглуздо, в цім житті !
До чого ці безглузді мрії ?
Під місяцем, навіщо стежками блукати ?
До чого весною, з прилавків,
Закоханим продають квіти ?!
Коли б не було любові,
То непотрібно гуляти садами,
Та мабуть , навіть солов'ї
Пішли б з горя на єстраду.
Навіщо прогулянки, тиша.
Якщо любові в погляді нема,
Та даремно місяць,
Освічує обрій земний …
Уяви: ніхто не зміг закохатись.
І міцніше стали люди спати,
Щільніше їсти, рідше бритись,
Вірші закинули читати ...
Але не даремно, світить місяць,
І звучить гітара дзвінко,
Не дарма весна приходить,
І по садах гуляють пари …
Закинь всі сумніви свої ! Люби і вір.
Складного тут нема нічого,
Та не даремно спів солов’їний,
До хрипоти розноситься гаями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2013
Завзятий Олександр і наполегливий.
Він бачить мету і до неї йде стрімголов.
У справах завжди, він старанний.
Своє завжди візьме, коли перемоги смак пізнавши.
Відважний Олександр і галантний,
Сердечних почуттів його не остудіть.
Він палкий в компліментах і азартний.
А в спілкуванні легкий,
Нудно з ним не буде вам;
Анекдотів багато знає,
Запросить на танець дам ...
В обстановці незнайомій,
Поруч з ним не пропадеш,
У ньому радість ти одного ,
Обов'язково знайдеш…
Нехай одного разу Олександру
У житті безмежно пощастить,
Нехай його мрія велика
За собою завжди веде!
Хай Олександру щастя посміхнеться,
Фортуна не вислизне з рук,
Нехай все завжди по життю вдається,
Доля для Олександра багато радості пошле,
За всі заслуги, недовго чекаючи,
Відчує він безмежний, пристрасті зліт!
"Присвячується най ліпшому другу Токару О.В."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426005
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2013
Сміюся, коли хочеться ридати ...
Я забуваю ... Щоб не прощати ...
Я ненавиджу неправдивих обіцянок ...
І від реальності я в мрії ховаюсь...
Я кажу ... Хоча боюся зізнань ...
Ловлю усмішки ... Знаючи, що не ті ...
Я розбиваю серце - за мить,
І жити змушую себе з цим ...
Я не хочу ... Але часто відпускаю ...
Не кажу я важливі слова ...
І назавжди я йду ... І не прощаю ...
Назад нема вже вороття.
Завжди серед друзів ... Але я - один ...
Я не вмію брехати ... Але й не вірю,
Яскравим посмішкам і чужим «Люблю» ...
Переживаю тяжко кожну втрату ...
І пізно, занадто, про прощення молю ...
Мене зрозуміти легко ...
Але занадто складно змусити,
До себе ближче підпустити ...
Я гордий - та це неможливо ...
Але я вмію - щиро любити …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425733
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2013
Всі по чужих гуляю весіллях,
За щастя, за здоров'я п'ють
Всі за чужими красивими долями
Вибудовую долю свою.
І бачу: я не поодинокий.
Я самотній, але не один.
І - гірко, гірко! - мені звичний
І алкоголь, і нікотин.
І сповнений відвертої жаги
Зацікавлений сусідки погляд,
І цілуватися бажає кожен,
Та в стелю пробками палять! …
Нехай розводи винних плям
Нагадають зайвий раз про те,
Що до кінця ще не здурів
Та ще не зайвий за столом.
Під звуки музики шумної
Поки я живий, я буду жити …
І не зіграю в довгий ящик,
Стаканчик горілки осушивши.
Палайте, весільні троянди!
Не плач, товаришу дорогий! ..
Невидимі світу сльози,
Світ давно вже зачерствів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2013
Ми не стаємо молодшими,
То значить потрібно нам стати мудрішими.
Нехай совість все частіше гризе,
І кожен день для нас цінніший,
Ми не стаємо молодшими …
Але потрібно вік свій любити.
Бути не до інших - до себе суворіше,
І частіше правду говорити.
Ми не стаємо молодшими ...
Дзвінки здоров'я смикають.
Але сумувати все ж негоже,
Хоч душі болять все сильніше.
Ми не стаємо молодшими,
Але дай нам Бог в маразм не впасти.
Не стати занудами ... о, Боже!
І життям насолоджуватися всмак.
Ми не стаємо молодшими ...
Куди від цього тікати?
Але я прошу - давайте все ж
Життя добротою прикрашати,
Давайте бачити, слухати, пам'ятати
Про тих хто поруч і вдалині.
І співучасть життя наповнити ...
Адже в наших силах, чорт візьми!
Ми не стаємо молодшими.
Так значить потрібно стати мудрішими
І не зважати зморшок шкіри ...
Зморшки душ куди страшніше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425653
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.05.2013
Ти унікальна та неповторна,
Тобі мислення підвладне неземне,
Ти, як Валькірія, непереможна,
І тільки Витязь, гідний урочистості з тобою!
Ольга! Яке твоє ім’я прекрасне!
Воно прекрасне , так як ти.
Як священна богиня, ступаєш величаво,
А під ногами розпускаються квітки !
Серйозність, стриманість і глибина
В чудесно гордому, погляді твоєму.
Не кожному дано тебе пізнати аж до дна,
Твоя душа глибока, як синій океан!
Сильна ти, Ольга, але така тендітна!
За гордим поглядом, покотиться сльоза ...
Хоч і вперта, та завжди кохана,
Ніжних емоцій, сповнені очі твої.
Але дружбу в Ольги потрібно ще заслужити.
Ще з народження Ольга – найкраща дружина,
Завжди надійна і вірна.
І кожен чоловік везучий повинен нею дорожити!
Ревнива Оля, але й не зухвала собою,
Адже навіть у гніві жіночна вона.
Фальш партнера відчуває душею
Та дасть випити йому, відплати вина!
Ти випромінюєш, Ольга, пристрасті океан,
Та зрозуміють тебе лиш одиниці.
Та доки в серці не відкриється любові фонтан -
Даремно підкорять, твої вершини!
"Присвячується Хоменко О.В."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425479
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.05.2013
Ти назвала себе чорною кішкою ,
Тримаючи маску завжди на обличчі,
Ти крокуєш по широкій доріжці,
Забуваючи старі рубці...
Ти йдеш ні на що не зважаючи,
Для тебе цей шлях,занадто простий,
І ніби з долею граючи,
Ти відводиш у бік мости.
Називаючи себе чорною кішкою ,
Знаєш ціну ти собі ,
Хоч лукавиш буває трішки,
Та ще в сірих очах, жевріє вогник теплоти.
Ти говориш, що ти не така,
Не така як сотні інших,
Лише інколи маску знімая,
Тихо плачеш сама на одинці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
У спогади, поринув я душею,
У рій думок, несе мене життя,
І день за днем, сумую наодинці,
Бо вже нема, для мене вороття .
Сумую … Тихо на одинці,
Я сам з собою в самоті,
І тільки серце хоче воскресити ,
Хвилини радості , які були до тебе.
Душа моя нічого вже не просить ,
Вона зачинена навічно, та для всіх ,
Лиш тільки серце бубонить ,
В шибки дощем холодним.
Та не дає мені спокою,
Болить пекучим болем,
Та просить в Бога воскресити,
Спогади старі, які були до тебе.
Звертаючись до мене ,
Повторює завжди одне,
Не винен Ти, що все так склалось,
Така твоя нелегка доля .
Благає … Досить, схаменись ,
Що вже було , назад не повернути,
Лиш спогади залишаться тобі ,
Як нагорода , за твоє міцне кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424994
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.05.2013
Любі браття Українці !
Встаньте , схаменіться !
Досить з нас тортур, цькування,
Даймо відсіч цьому безладдю.
Нам потрібно відстояти ,
Нашу честь і гідність ,
Не за ради нас самих,
А майбутнього покоління !
Я звертаюся до Вас ,
Любі мої браття ,
Досить ми вже натерпілись ,
Зневіри та насилля .
Я кричу / просніться /!
Досить ідолам служити,
Як молитви обіцянки ,
Вони нам підносять .
І кому то ми поклоняємось ?
І долам та чорту …
Досить поклонятись цій нечистій силі,
Не дамо браття затоптати ,
Нашу честь та гідність ,
Повстаньмо за нашу Батьківщину !
За майбутнє рідної держави ,
За щасливу долю для майбутнього покоління …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424765
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.05.2013
Мені приємно з Вами спілкуватись,
Та зустріч з Вами теж як чудо,
Та не дивіться Ви на мене ,
Така причуда в мене є.
Моє життя мене кидає,
Але і радість інколи дає,
Тієї радості так мало ,
Але я вдячний йому за це .
В моєму житті завжди є місце,
Воно маленьке , але є ,
І невідомо чи ще є можливість ,
Сповна заповнити його ....
Хоч я рахуюсь і бездушним ,
Тай серце в мене кам’яне ,
Не хай мене за це всі судять ,
Я низько-низько поклонюсь.
Подякую Я Вам за те терпіння ,
За час потрачений даремно,
Та особисто Вам вклонюся ,
Я зустріч буду пам’ятати з Вами вічно .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424428
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.05.2013
Змирюся з думкою сумною,
Що мушу жити в самоті,
Мені недавно це узрілось,
Що я помру на самоті …
Хай буде так як доля хоче,
Я покладаюсь на її
Гуманний погляд у світогляд,
Де я існуючи в майбутньому живу.
Мій час спливає, що хвилини,
Як свічка воскова згора,
Вона приносить світло,
Лиш темряву приношу Я.
Мій сум нікому не зрозумілий,
Узріти теж його ніхто, не в силі,
Доля моя ти - безумна ,
Я з цим змирився вже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424295
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.05.2013
Моє життя є не стабільне , це й добре в ньому ніхто надовго не затримується. Я безліч раз, задаю собі питання, чому так ? Але відповіді й досі нема. Я запитую себе чому все тимчасово, та коли виникає щось казкове, казково і зникає. Що не робив як не змінював своє життя, все залишається звичайним. Люди які мене оточують на при великій жаль бачать не того мене. Саме такого мене який я е насправді на зовні, але не духовно. Людям притаманне почуття, й не одне. Але не всі ці почуття проявляються в людині. Кажуть сильні не плачуть, так але що робиться в них в середині, пекло мук. Ми різні у кожного своє життя, та погляди на нього. Нема людини яка могла б сказати відверто, що вона на всі 100% схожа на іншу.
Кожного дня ми стикаємось з різними перепонами життя. Безліч людей проходить проз нас, ми навіть і не здогадуємось, що кожна людина залишає слід свій, відбиток і потім цим вносить коректури в наше життя, Ліна Костенко писала: « життя іде, і все без коректур» ми це можемо для себе тільки уявити, і не більше. Моє життя переповнене коректурами як з моєї сторони так і із сторони оточуючого мене люду. Почуття, що мені залишилось не багато часу починає посилюватись, з днем все більше. Як я не пробував його приглушити нічого не виходить на при великий жаль. Можливо це й до кращого, можливо я доходжу до кінця своєї життєвої дороги. Але й досі мене мучить сумління, що я нічого не зробив значущого для світу, щоб відплатити за неодноразове повернення до нього з того незвіданого куточку, куди ми всі рано чи пізно дійдемо.
Розуміння кращого життя, для мене втратило сенс. Я з недовірою ставлюся до свого майбутнього, бо знаю всі хто мене оточує зараз потім покинуть, а нові які прийдуть будуть по іншому ставитись до мене. Я для них буду чужим, та моє ставлення до життя буде на їх погляд диким.
Я ніколи не прошу в людей чогось незвичайного, неможливого зробити. Для мене це значного нічого не має, так само як і я для них. Але люди дають обіцянку, яку так і не дотримують. Змінюють ставлення до них. А потім жаліються, що до них ставляться не так як вони хочуть. Ми завжди вимагаємо від людей багато, покладаємо на них великі сподівання та надії, замість того щоб все це зробити з собою. Виправити помилки наших батьків, щоб дати краще життя майбутньому поколінню. Багато часу пройде, до поки щось зміниться, тільки невідомо в яку сторону.
Життя-сценарій ще при народженні написаний нам, ми тільки заносим коректури до нього. І так з кожною людиною. Наші помилки стають помилками інших. Наші невдачі стають невдачами інших. Ми вправі це змінити, в нас є така можливість, але нема бажання, ми звикли до цього, не думаючи про майбутнє покоління. Невідомо чи буде шанс в них ще щось змінити на краще. З досвіду свого життя я бачу, що чим день тим гірше. Я це можу назвати хворобою, яка все більше починає набирати обертів та нищити нас з середини.
«Велике прохання хто прочитає, дайте коментар, що на вашу думку потрібно зробити, щоб життя не складалось з частинок, не переривалось так часто, було єдиним цілим та йшло завжди в ногу з вами P.S.S.»
© 01.05.2013.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422649
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.05.2013
Время лечит? А может хватит уже этот бред говорить? Ты никогда не сможешь забыть человека, которого действительно любил, который говорил тебе такие искренние слова. Мы забываем только тех, кому мы никогда не принадлежали. К кому была обычная привязанность, какое - то общение и никакая не дружба. Да и вообще, сейчас мы всех называем "друзьями". Друзей много не бывает, только избранные, выбранные жизнью, а не нами, друзья. Они остаются с тобой навсегда. А все остальные это знакомые, товарищи, но никак не друзья. Многие из нашей жизни уходят навсегда, быть может, мы даже и не встретимся уже с кем то. Учитесь ценить каждый момент с дорогим для вас человеком. Ведь в любой момент его может не стать. И никакое "время" вам не поможет его забыть. Забыть те чувства, те черты лица, заложившиеся в вашем сердце. Повадки, которые со временем перешли к вам. Не забыть, понимаете? Да, будете меньше думать о них, но все дорогие люди, никогда просто так не "выйдут" из нас, из наших сердец. Любите, каждой клеткой. Говорите о своих чувствах. Ведь когда - то может стать поздно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420971
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 26.04.2013
« Курение убивает »
Прочитав , закурю в ответ .
Неужели никто не знает –
Умирают не от сигарет .
Сквозь иронию часто , вижу
Про рак легких , про смерть ,
Почему на людях не напишут ,
О последствии их «любви» ?
Ну тогда и любить бросайте ,
Чтоб потом не матом в слезах ,
«Расстояние убывает»
Ведь не пишут на поездах ?!
Ведь смешно будет встретить
На спине или на груди ,
Как тебя умирать заставляют ,
Как от этого не спасти .
А еще про сердечные раны –
Не расскажут как избежать .
В школе учат детей , что не надо
Пить , курить , и употреблять .
И , ты знаешь , никто не скажет
«Вредно так много любить».
Продолжая любить все чаще
Все питаются бросить курить .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420821
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.04.2013
Я повертаюсь, в світила нічні,
Посеред провалля глухого,
Та на дошці її метушні,
Ми стоїмо, кидаючи один одного.
І чим ближче до прірви, підходимо ми,
Тим страшніше стояти й триматись,
Вже безумно кричати постій ,
Та, по одинці, до небес наближатись.
Правда, це гра, і притому банальна ,
По при все… Гра ця фатальна,
Але і життям, грати нам разом –
Це велике щастя, моя кохана!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2013
Чому люди вважають, що мають право руйнувати чужі життя? Йдучи, ображаючи, не телефонуючи, кидаючи на вітер слова ... Ви що, Боги, щоб вирішувати кому мучитися, а кому жити щасливо? Якщо вже сказали «Люблю», то любіть до останнього подиху. Якщо сказали «Обіцяю», то розбийтеся в коржик, але стримуйте обіцянку. Якщо вимовили «Не відпущу», то зробіть все, щоб залишитися. В іншому випадку, який сенс жити, якщо кожне ваше слово рівноцінно нулю і не має значення?
Перш ніж засуджувати когось, візьми його взуття і пройди його шлях, спробуй його сльози, відчуй його біль. Спіткнись на кожен камінь, об який він спіткнувся. І тільки після цього говори, що ти знаєш як правильно жити!
Є 3 речі які ніколи не повертаються назад: час, слово і можливість. Так що не втрачайте часу, вибирайте слова і не упускайте можливість...
Все закінчується. Рано чи пізно. Як би добре чи погано тобі не було, пам’ятай, це мине. А одного дня ти зрозумієш, що більше нічого не залишається всередині крім спогадів. І любов не вічна, і друзі не зможуть все життя поряд бути, і батьки теж покинуть. І все, що в тебе залишиться – лише ти. Ти і спогади. Маленькі шматочки від колись такого великого щастя…
Тільки люди можуть бути такими ідіотами. Любити один одного – і зраджувати. Хотіти бути разом – і розбігатися. Знати, що роблять помилку
– і наполегливо пертися вперед. Хотіти обійняти, притулитися – а замість цього зі знанням справи робити один одному як можна болючіше …
Минуле-це поїзд,але він уже пішов.Майбутнє-це мрія,але ще не відомо чи вона здійсниться.А сьогоднішнє-це подарунок життя.Тому потрібно жити сьогоденням,з надією на майбутнє і з досвідом минулого!
Самотність - це воля, від усього, але ця воля дарує біль.Кохання - це полон, який дарує щастя!І хто наважиться сказати що краще???!!! Ми кохаємо тих, хто нас не кохає… Ми втрачаємо тих, хто закоханий в нас… Ми ненавидимо, але цілуємо… Ми не прагнемо, але живемо… Ми дозволяємо не бажаючи… Ми говоримо і забуваємо, про те, що кохаємо – завжди обманюємо. На іскри очей не відповідаємо… Ми грубо з почуттями граємо… І не жаліємо ні про що… Мріємо бути з коханим поруч, але забуваємо лиш про те, що ми кохаємо тих, хто нас не кохає…Ми втрачаємо тих, хто закоханий в нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420025
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 21.04.2013
Навіщо ви кажете "назавжди"? мм? Навіщо даєте пусті обіцянки нікому не віддавати і бути завжди поруч? Навіщо обіцяєте зустрітися, якщо знаєте, що цього ніколи не буде?... Навіщо?
Ви ж не знаєте що станеться завтра. А раптом вас зіб’є машина? А раптом ви впадете зі сходів? А раптом ви зустрінете любов усього свого життя і зрозумієте. що все, що було до цього - ніщо?....
Чому ви звикли ламати долі інших? Хто ви такі, щоб робити комусь боляче? Щоб рвати на шматки чужі душі? Щоб обіцяти разом виростити дітей, а через кілька днів знайти іншу, лише тому, що вона поруч?...
Чому ви кажете "назавжди"? Чому обіцяєте?...Ви своїми бажаннями керувати не можете, зате з легкістю обіцяєте "любити вічно"... Знаєте, краще не обіцяйте..Ви занадто маленькі, щоб розписуватись за таке велике слово як "назавжди"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420019
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 21.04.2013
Многие люди ищут пару, пытаясь таким образом разрешить свои проблемы. Они наивно полагают, что любовные отношения вылечат их от скуки, тоски, отсутствия смыла в жизни. Они надеются, что партнёр заполнит собой пустоту их жизни. Какое грубое заблуждение... Когда мы выбираем себе пару, возлагая на нее подобные надежды, в конце концов, мы не можем избежать ненависти к человеку, не оправдавшему наши ожидания. А потом? Потом мы ищем следующего партнёра, а за ним другого, потом - ещё и ещё ... Или решаем провести остаток жизни в одиночестве, жалуясь на жестокую судьбу. Чтобы этого избежать, следует разобраться с собственной жизнью, не ожидая, что кто-то сделает это за нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419013
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 17.04.2013
Моя жизнь проходит в каком-то в вечном ожидании.
ожидании фильмов, книг, серий, событий, людей, автобусов,
зимы, весны, лета, осени. звонков, сообщений, встреч,
зарплаты, теплой погоды, выходных,
в ожидании того, что все изменится, в ожидании того,
что однажды все будет хорошо,
а нужно просто перестать ждать и наконец-то начать жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419010
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 17.04.2013
Доле змилуйсь наді мною
Доле моя доле,
Схаменися наді мною,
Дай мені спокою.
Змилуйсь наді мною.
Чим я завинив перед тобою,
Я молю! Дай мені спокою,
Хочу жити як людина,
Змилуйсь наді мною.
Мій шлях тернистий,
Прохаю схаменись,о доле!
За що мені таке знущання
Дай мені спокою.
Стомився жити я в неволі,
Відпуст мене благаю ,
Подумки ти завжди зі мною,
Молю ! Змилуйсь,зупинись,дай мені спокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013
Шумить вода немов життя,
Бурхлива річка,
Водоспад шалений,
Біжить без огляду назад…
За ним біжать і наші мрії,
І зупинити ми не в силі,
Бо в нас не має такої волі,
Вона пригнічена у нас.
Ми деградує з днем все більше,
Цим самим знищуємо все…
Те все до чого ми тримали ціль,
Та шли шляхом бурхливим.
Життя-сценарій,пишемо ми самі
Але не в цьому сутність,
Сильнішими потрібно бути на у світі,
Щоб час з життям були в одній площині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416184
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.04.2013
Краса твоя, заполонила душу,
При сяйві сонячної зорі,
Шлях мій похмурий освітила,
Та повернула, без цінно втрачені, сонячні дні.
Твої очі мене заполонили,
Як буйний вітер скель і гір,
Я бачу світло, в погляді твоєму,
І вже не силі, звести погляд свій.
І незабути мені вже ніколи ,
Чарівні хвилини, на одинці з тобою,
Де ти немов казкова фея,
Зійшла як скарб для мене.
Життя застигло, перед сяйвом твоїм,
В казковий світ поринув я,
І знову чую, ніжний дзвін казковий ,
Та промовляю безустанно :
« Дозволь, на віки зостатись з тобою !!!».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2013
Серед безладу думок,
Та навіяного щастя,
Попри радість та невдачу,
Дивна стежка простяглася.
Всі мина її навмисно,
Навіть не ступа на неї ,
Комусь іти було вже пізно,
На півдорозі хтось зверта.
Але боятися не варто ,
Той шлях підкажуть почуття,
Й душа злітатиме до неба,
Назад немає воротя.
Про цю стежину чули всі,
Вона - не зрада, не провалля.
Хай знає кожен в майбутті,
Що ім'я її - КОХАННЯ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2013
Я доли вдячний аж до віку ,
Що надала безумну втіху,
Узріти Вас , безумна радість ,
І споглядати аж до віку.
Та не судилося мені ,
У цій безмежній метушні,
Залишити краплину щастя ,
Того , що випромінювали Ви .
Вода тече, бурлить мов те життя ,
Роки летять, а час спливає ,
Та доля, все таки вбиває,
Руйнує спогади старі .
Когось винити я не стану,
До чого це - и так погано,
Думки у вирій відлітають ,
І з ними, Ви моє кохання .
Я вірю в те, що будемо ми разом ....
Якою гіркою, не буде доля,
Я їй вклонюся дуже низько ,
І вдячним буду вічно, що нас звела навічно .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2013
И вот настал тот день когда я сбился с пути.
Рано или поздно это должно было произойти,
Я не знаю что делать, куда мне идти.
Ведь обратно, ту дорогу, мне никогда не найти.
Хочу назад, скорее к той жизни вернуться,
В теплой постели, родного человека проснуться.
Но в ночи я вынужден слышать голоса,
Ведь началась она -черная полоса.
Черная полоса-полоса неудач,
От которой мне досталась куча сложных задач,
И я не знаю где найти ответы на эти вопросы.
Когда уже пройдут эти черные полосы?
Пройдет денёк, а может два,
И все вернется на свои места.
Я очень рад и доволен всем этим
И утром рассвет, по-новому встретим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410730
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.03.2013
Не стрічались ніде ми з стобою,
Але якось в солодкому сні ,
Над ставком під старою вербою,
Ти лукаво всміхнулась мені .
В павутину легку повита ,
Ніжний погляд очей з-під чола,
Наче зіткана з пестощів літа,
Ти звабливою дуже була.
Я захоплений твоєю красою ,
Крізь кущів, та осоку летів,
Не піймати – хоча б рукою,
Доторкнутись до тебе хотів.
І благав : Зупинися о доле!
Я тебе божевільно люблю,
Насолодою будь а чи болем,
Та зостанься зі мною молю !
Ти ж пурхнула метеликом далі,
Я прокинувся в щирих сльозах,
З почуттям гіркоти і печалі ,
Але й радощів на вустах .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2013
Я не бентежитиму серця ,
Мій стогін з вуст не відлетить ,
Хоча душа на клапті рветься ,
У грудях раною щемить .
Прощай ... Зникаю як видіння ,
З твого життя, мій ніжний друг,
Ти не почуєш голосіння,
Що душу крає наче плуг .
Я непомітно і без крику,
Нечутно злину в небуття,
Щоб не тривожити довіку,
Твого буденного життя.
Прощай ... Любити буду я до смерті,
І більш, не потривожу твоїх снів ,
Хоч бачити тебе - потреба ,
А відчувати – поготів.
Зітре ця слід, що душу повнив ,
Зітліє в пам"яті ім"я ,
І ти забудеш, давній спомин,
Що втілював собою Я .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2013
Привіт , і вибач як не тяжко,
Забутий вже, тобою я навік,
І стертий, з спогадів твоїх, як келих щастя,
Як лист паперу , спалений навік.
А час вже показав, всю суть мого розчарування,
Все звісив, урівняв , стер спогади сумні,
Та й висновок, повір я вже зробив...
Що я лиш тільки,іграшка для тебе в цім житті.
З життя твого, я зник на вік, забудь мене благаю,
Не хай все буде, як бажаєш,
Мої ти почуття, вже не згадаєш,
Цей вибір твій, за що, судити я не стану .
Та попри всі обставини нелегкого кохання ,
Твої слова були, для мене як відрада,
І незабути вже мені посмертно,
Омріяні зневірою гіркою , сподівання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2013
Проходят дни, проходят ночи,
Уходят незаметно вдаль,
И в сердце рана снова кровоточит
И на душе тоска, печаль.
И кто сказал, что время лечит
Всё это лишние слова,
И вспоминая наши встречи
От них кружится голова.
И как забыть тебя возможно?
Давай, родная подскажи!
Тебе легко, а мне так сложно
Среди предательства и лжи!
Проходят дни, проходят ночи
Уходят незаметно вдаль,
И в сердце рана снова кровоточит
И на душе тоска, печаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2013
Зневірене життя,і з ним моя надія
І дух покинув, вже мене,
Та я ніхто, і звуть мене ніяк,
Розсудок мій став помутнілим,
Та страх поглинув, повністю мене .
Я не живу, але я все ж таки існую,
І подумки відходжу в небуття,
Хоч і мене туди ніхто не кличе,
Та шлях залишився один,
Пекельний та незрозумілий.
Над прірвою стою я кожен день ,
Мій шлях мов лезо бритви,
Але я знаю лиш одне ,
До поки, я собі потрібен,
До поки, ще бурлить в мені життя ,
Я буду жити та творити ,
На радість тільки тим, кому я буду ще, потрібен .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409812
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.03.2013
У снах являєшся мені,
Не будиш пам'ять спогадом приємним,
Приходиш тільки в роздуми сумні,
Душевним болем, думаю,приємним.
Приходиш ти розпачливим дощем
І бубониш сльозами в скло віконне,
А груди стискує різкий, пекучий щем
І розкриває серце безборонне.
Та бачу я обличчя осяйне,
Покрите тінню сірої печалі …
Далеко десь ти згадуєш мене,
Дрібнички ті ,що ми не помічали…
А невловимий час бере своє,
Роз’ятрені заживлюючи рани,
Нових проблем життєвих додає,
І забуваються прадавні шрами.
Змиває дощ сумні мої думки …
Та й сонце не додасть, на жаль, веселих.
Змирюся з тим , що випити таки
Я мушу цей гіркої втрати келих .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2013
Не зрікаюся тебе, не засуджую,
Не викреслюю спогад про нас,
Тільки прикро, що я не твій суджений,
Що не вернеш утрачений час.
Ти не винна у тому що сталося -
Це обставини склались не так.
З нами щастя тоді розпрощалося
І майнуло, як зляканий птах.
Просто довго весна не приходила ,
Просто довго тяглася зима,
Просто довго чомусь не погодило,
Просто щастя було - і нема ...
Тільки сни, ностальгією сповнені,
Повертають загублену мить,
В потаємних глибинах заховану,
Бо назовні пече і щемить .
Я з роками тебе не зрікаюся,
Хоч давно вже належу другій,
А за наше кохання не каюся,
Не зрікаюся втрачених мрій .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2013
Прекрасна пора, та чудесна весна
Бунтує в трепетних річках
Немов би хоче, щось змінити
На погляд свій, в жагу зеленого свавілля.
Дощами вмите сонце гріє,
Крізь сніг останній у ярках
Пробилося тендітне зілля мріє
В весну, щасливих мрій !
На райдуг струнах золотих
І серце в грудях завмирає
Передчуттям незваних втіх,
Хоч розум їх і не сприймає.
Крокують маршем по землі
А зболені за зиму зради
Такі нікчемні і малі …
Затьмарять їх весни принади!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409438
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.03.2013
Минають дні минають ночі
Пливуть роки у небуття
На серці, тільки й досі
Жевріє рана, й не одна.
Вони залишені тобою
Як кара, за мою любов
І не зажити їм, до поки
Ти є у спогадах моїх .
Хай будуть прокляті вони
В них ти повисла назавжди
Тепер нема мені покою
До поки ти живеш у сні .
Навіщо муки, мені ці любовні
Ті сни, де ти приходиш на яву
Я хочу жити без любові
Без думки, що ти прийдеш у сні .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409180
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2013
Хочу кричать:
Люблю!
Люблю!
И пусть я выгляжу нелепо.
Ты знаешь, как я лета жду?
Ведь это будет НАШЕ ЛЕТО!
Я прошепчу:
Люблю...
Люблю...
Губами к уху прикасаясь,
О встрече я Судьбу молю,
И бесконечно в этом каюсь.
Так просто...
Я - Люблю.
Люблю…
Тебя за то, что где-то дышишь.
И пусть лишь сердцем говорю,
Но знаю, ты меня услышишь........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409161
рубрика: Інше, Лирика
дата поступления 15.03.2013
Руйнуються плани ... і життя як наркоз.
Все в моєму житті йде під укос.
І я в цьому місті немов у гарячці ......
По тонкому лезу бритви йду.
Холодно мені, я намагаюся заснути ...
Сняться кошмари ...
І в цьому вся Суть ..!
В кошмарах - все простіше, ніж наяву
Я там гину ... і знову Живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Відлітають хвилини життя
З ними радість та смуток
Не збагнути того нам тепла
Що, нас гріє повсюди
Час тече мов бурхлива ріка
Розмиваючи спогади наші
Залишаючи лиш, розмиті берега
Та зневірені спогади наші
Тяжко потім любити
Бо вже серце розбите
Надія в зневіру увійшла ,
І вже зневірена надія
Що , час лікує в це не вірте
Це все надумане людьми
Потрібно жити просто жити
Та вірити так просто вірить …
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013