| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
У якомусь дивному сні давно вже блукаю
В цьому мареві ти мене поглинаєш
Біжучи в нікуди, двері всі закриваю
Але, наче на зло, ти їх легко ламаєш
Весь цей сон, неначе у нестерпній в’язниці
Де кожен день хочу напитись рятівної водиці
Та спрага шалена не вбиває, а мучить
І я розумію свою безвихідну участь
В цій холодній в’язниці я щодня знемагаю
Байдужого твого погляду, наче ліків чекаю
Голос чаруючий, спрагло п'ю як еліксир
Та залишається все менше вже сил
І так день за днем вже довго минає
Час поступово надію методично вбиває
І все більше наближаюсь до краю
Лиш вночі несміливо благаю:
Хоча б на день, хвилину чи на мить
Втамуй мою спрагу, щоб не хотілось пить
На більше не сподіваюсь і не треба
Хай залишається для мене ця дилема
Навіщо ж у в'язницю нестерпну мене ти піймала
Та ключі від неї ти в собі глибоко сховала?
Що зробити, щоб зі свого полону звільнила?
І від солодкої муки мене розбудила?
Але сон все триває, як спокуслива гра
Може згорить все коли-небудь дотла?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2018
Кабан допхався до корита
Впав перед кормом на копита
«Нарешті нажерусь до сита»
За ним присунула вся свита
Середні кабани, підсвинки, кабанята
Навіть молочні поросята
Зібралось поважне свинство
Згадать нелегке в кабана дитинство
На «сходянку» всі кровні родичі й пани
Із Азії гібридні ішаки, з кавказьких гір
Безрогі барани
З республік братніх є породисті козли
На задніх лавах вперті і тупі осли.
Немає тільки бугая і мула,
Не запросив їх цей бамбула
Сімейна трапеза не на одну годину
Чарує око приваблива й хвилююча картина,
Настільки мила й екзотична вся родина
«Авторитетні й знатні тварини»
Банкує за столом «пахан».
Наче турецький в давнину султан.
Тож придивіться, хто цей пан?
Та це ж відомий всім кабан
Вже не у робі, і не в зоні
Вмостився на державному Він троні
Змінив «прикид», став Хам поважним,
Шляхетним, впевненим, вальяжним
Костюм шикарний від Армані
П’яток дипломів у кармані
Порядність, благородність – всі чесноти
Присвоїла собі безсовісна свинота
«Прохвессор» невідомих нам наук
А на трибуні як віслюк
Не вдалась біографію змінити
І кримінальні плями змити
Не помогли шампунь і мило
Громада впізнає свиняче рило
Застосувати б маску й грим
На люди вийти майже святим.
Хотів змінити «фейс» мутант
В державних справах дилетант.
Тюремна камера – жахливий сон
Недосконалим був закон
Феміді не сподобався вуркан
«Чалив» на нарах строк кабан
Але мінливе в нас життя
Пройшовши муки каяття,
Поліз він вгору по драбині
І потяглись за ним всі свині
Сьогодні злодій у законі
У царській золотій короні
А все парнокопитне і «голодне» стадо
Стовпилось біля парадного під’їзду рядом.
Жирний шматок збіглись урвати
«Баблом» кишені всі напхати
І на Канари віддихати
Для темних справ слід сил набрати
Пиріг народний ділить кабан
Братам, всім родичам, синам
Заводи, банки, залізницю,
Вугілля, нафту й газ, пшеницю,
Цукор, олію, масло й птицю
Горілку, пиво і водицю
Гребуть під себе кабани,
Поки керманичі вони
Пуща-водиця, Крим, Карпати,
Курорти – Люкс, пансіонати
Навіть до Лаври і Софії, до святині
Ненажерливі добрались свині.
Майна громадського багато
Поки при владі, слід зібрати
Діткам і внукам дарувати
Вірним соратникам презентувати
Де взялись у бездарних у кризову лиху годину
Маєтки, замки, яхти, лімузини?
Для цих тварин у нас Клондайк
Зробили тут для себе рай
Щоб не пропали «бабки» й золото
За паспортом вони вже кіпріоти
Райський куточок серед моря
Не знати тут біди і горя
Щоб спати міцно і спокійно,
Сховали капітал надійно
Щоб в нашій Україні плодились свині круглий рік
Тут хліба з маслом та ікрою вистачить повік
В майбутнє з оптимізмом крокують їхні діти
І пошуках харчів не доведеться змелю рити
Свиняче те життя давно пора забути
«Милитися» тепер в Європах гарно жити
А наші діти вчитися не в змозі
Холод у класі, як на дорозі
В шкільній їдальні голод на порозі
Батьки і вчителі – усі в тривозі
Це не бентежить жирних кабанів
Вони не бояться зимових штормів
Арктичних морозів і лютих вітрів
Товста у них шкура, як у моржів
В Червону книгу слід занести Батьківщину
Знедолену й нещасну Україну,
Де кабінетний паразит фантастичні блага має,
А трудовий народ ледь виживає.
Чесних людей я поважаю
Здоров’я й щастя їм бажаю
Тривогу б’ю, попереджаю:
«Не буде гідного життя в країні,
Поки при владі нечестиві свині»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408698
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 13.03.2013
Холодный весенний ветер со снегом мне дует в лицо,
Идти пытаюсь куда-то, но в душе, все залито свинцом.
В заброшенном темном, лесу стараюсь от ветра и снега укрыться,
И прошу у безмолвных веками деревьев тоскою помочь мне забыться.
С неприветливым взором деревья и звери встречают меня,
От того, что я пришел с чашею полною чувств и любовью горя.
Стою с истомленной душой, прошу чашу выпить до дна
И надеюсь также, что жар мой здесь погасят дотла
В ожидании ответов немых, провел много времени здесь надежду храня,
И желая, что бы звери укрыли в листьях холодных меня.
Но все отрешённо молчат, уводя безразличный взгляд в никуда
И я с грустной покорностью ухожу, чашу полную с собой унося
Неприкаянный выхожу на перепутье, небрежно идя по сломанным прутьям,
В душевных терзаньях пытаюсь найти верный путь я.
Но даже увидев в тусклом свете в конце дороги тебя,
Понимаю, что полная чаша осталась лишь для меня...
Хотел бы вернуть всё назад, душу истерзанную свою не томя,
Часто мучаюсь перед сном, очень крепко хочу обнять я тебя
И печаль зажимает крепко душу в тиски, нажимая педаль до конца
Но я жду все, что любовью своей разожмешь ты крепкий метал от сердца,
И, быть может, вновь расцветет та любовь, что когда-то была.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408170
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.03.2013