| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Прикро та сумно
справедливість забула слова
відібрала правду
на честь посягла.
Не дивно та звично
істина- струна тонка
де совість мовчить
а чесність бліда.
Соромно та бридко
честь тільки одна
забуваєте часто
вами дані слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407925
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2013
Чи не досить благати?
Навіщо долі цуратись?
Кати повстали
влада волю ховає
народ же натомість
Дніпро розділяє.
Люди забули
або і не знали,
просякнуту кров'ю
історію краю.
Історія наша,
червона у книгах
за волю то мито
кров, що пролита.
Дитину свою
ти не візьмиш на руки
бо голос бринить
коли її будиш,
у очі не глянеш
бо сором задушить.
Забули, заснули усі
холодні у серці
та дикі в душі.
Дикість,
увесь наш народ
неволя єднала,
натомість
омріяна воля
Дніпром роз'єднала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407908
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2013
Переді мною ти
вся ніжність і ці очі
так солодко мені в цю мить,
переді мною ти
осінні ночі
я мрію в сні з тобою провести.
Викради до себе у полон
і хоч ще мрія
головне, що більше- це не сон,
твоє тепло прекрасне відчуття,
рука в руці
душа у стані забуття.
Любити можна до схочу
коханням лікувати рани,
не знаючи де будеш ти
я знову блідну до безтями.
Твої уста несуть надію
а дотик серце зігріва,
я мав би знати, що ці мрії
ще свіжа рана не здола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407896
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2013
Тихо у пітьмі
надія помирає
сльоза кипить,
а серце завмерає.
Забув на мить
і згадую долю,
лиш серце стукотить
чекає на волю.
Тепер інакше все,
як виявляється
надія теж вмирає,
забув тебе
ніщо нас більше не тримає.
Очі бачать у пітьмі.
Хоч зраджений
проте я вільний
я дякую тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407891
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.03.2013