| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Протерлась кнопка видалень від необмеженої кількості натискань,
Старт чекає , нас нема серед учасників змагань,
Пустий блокнот через вирвані аркуші, які складають купу вагань,
Суцільний непотріб марних переживань..
Нестримно хочеться зберегти хоч мізерну частину знань,
Назбирати щось для сюжету без цих непотрібних надуманих драм,
Які кишать неприбраним через надлишок ресурсів сміттям…
Так чекаєм листків без закреслених букв під впливом буття…
І шукаєм тих епізодів, що варті піти під заголовком – життя..
Тягнуться пальці до клавіші «зберегти» навмання..
Із острахом заглядаєм в вікно ще непочатого дня..
Чекаємо змін, джек- потів, виграшів у лото,
Боїмося, що нас по дорозі зіб»є випадково авто..
І всі наші здобутки, набуті і ще нездобуті , підуть у кантору депо,
Де шоферу тролейбуса буде абсолютно все одно,
Що ти зробив, а тим більше зробити не встиг чи не зміг..
Як дібрався до входу й завмер, не спромігшись переступити поріг..
По якому маршруті невпинно біг,
І який кадр кінцевий в серці таємно беріг…
А надвечір на диво приходим додому живі і невдячні,
Бо ніхто не вилив на голову порції щастя..
Може, блистів якийсь скарб вдалині і хтось його навіть бачив,
тільки не вірив, що власником може стати простий перехожий-бродячий,
повернувся ні з чим, потім собі не пробачив..
Подумки прокрутив в голові, що чув і що бачив…
Вирізати сторінки з блокноту ставало все важче,
бо вони тримались там, ніби склеєні вмістом невдачі.
Залишаєм,чорт з ними, вже завтра все буде значно краще.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406159
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2013
Голодні… в пошуках біжать…
Шукають в кожному кутку поживи,
Обнишпорюють всі місця…
Хто що вхопив - тікає і ховає…
Комусь дісталась радість на цей раз,
тобі дісталась біль,
ти приміряй – не бійся,
щастям сит не будеш,
розбав свій смак гірким- солоним- кислим,
відчуй хоч щось з розряду всіх цих дій
якщо ти відрізняєш спеку й холод,
темноту і світло,
це значить - що живий…
якщо ти бачиш смуток,
розум твій ще реагує…
і чуєш звуки
відкликаєшся на них…
вдихаєш все, що тобі пропонують…
а потім це фільтруєш, відкладаєш, бережеш
то ще живий….
Ти не втечеш від темряви,
але знайдеш десь свічку,
і не сховаєшся від холоду,
але знайдеш все необхідне для іскри…
ти не уникнеш сірості,
але здобудеш фарби,
і понесеш тепло холодними провулками,
розставиш світло у закинутих місцях,
порозливаєш кольори яскраві у сирих кварталах,
ану ж бо засліпить всіх тих, хто спить,
закутаний у призму безчуттєвості.
вони згадають, що живі,
що мусять бігти,
щоби відчути холод, темноту і біль…
і доведуть, що в найтемнішому кутку
заховане десь світло,
в найхолоднішому провулку десь горить вогонь,
а в найсирішому кварталі є яскраві кольори…
ти дякуй, що живий,
і не дивись на мертвих,
хоч їм й не холодно
вони не пам’ятають,
що таке «тепло».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406157
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.03.2013