| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Осенняя меланхолия бьет по крышам,
Забыв опасность, мир бежит, спешит…
А я своему сердцу: тише, тише,
Себе сама кричу: дыши, дыши!
Твое молчанье снова на ладони
Вместо подарка. Мне не привыкать.
А сердце пусть и дальше стонет.
Я ничего не получила. Что терять?
А впрочем, жизнь прекрасна, как и раньше.
И нравится она мне без конца.
И вижу я сейчас намного дальше,
Не делаю ошибок я в сердцах.
Вот только настроенье под погоду…
И с крыш, и по щекам нелепый дождь.
Вот что он это взял себе за моду
Пускать… по телу… дрожь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454198
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.10.2013
- Не йди, прошу тебе, не йди!
Куди підеш ти в темну ніч?
Гадаєш, вдасться віднайти
Любов оту, священну річ?
- Я вже знайшов. Пробач мені!
Не можу більше я чекать.
Люблю, люблю, люблю її!
Прости, як здатна пробачать.
І він пішов. Вона сидить.
А сльози падають додолу.
Далеко він – вона не спить.
І плаче, плаче, плаче знову.
Навіщо сльози ті сумні?
Вона цього не розуміла.
Просто текли вони самі,
Спинити їх була не в силі.
А він до іншої пішов.
І цілував, і обіймав…
Здавалось, щастя віднайшов,
Він палко так її кохав!
Та інша просто молода
Була ще в той сумний момент.
Він думав: вже його вона.
Для неї ж був експеримент.
Їй просто заздрісно було,
Коли побачила їх щастя!
Вона задумала давно
Його в сім’ї цієї вкрасти.
Та щастя їй не додалось…
Скоріш вона нещасна стала.
Те щастя їй, мабуть, здалось.
Його насправді було мало.
І що робити далі їй?
Він знову прийде, приголубить…
А їй огидно, хоч убий!
Вона його зовсім не любить.
Вона покинула його,
Як жінку він свою покинув.
Йому ж не боляче було,
Чомусь до неї він не линув.
Він за дружиной сумував,
Він зрозумів, що не кохання
Оволоділо ним; він знав:
Свободи то було бажання.
Він повернутись захотів,
Йому без жінки щастя мало.
Він повернувся…і зомлів:
Його коханої не стало.
Вона померла в тиху ніч,
Коли він іншу цілував.
І то не дивна, певна річ:
Проблеми з серцем. Він не знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2013
Мое сердце пылает от чувства неистовой нежности,
Когда губы касаются кожи горячей твоей...
Как же мало и мира, и солнца, и вечности
Для любви и для счастья влюбленных друг в друга людей!
Я к тебе прилечу, прибегу в любом измерении,
Глубину твоих глаз не забыть мне уже никогда.
Я тебя обниму и скажу тебе в сладком забвении,
Что с тобою навек, что с тобою уже навсегда!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419575
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2013
Пусть утро помнит наши встречи,
Пусть ветер шепчет в тишине,
Что так прекрасен был тот вечер,
Когда ты улыбался мне.
Пусть день запомнит те мгновенья,
Но пусть молчит, как и молчал…
Когда быстрей сердцебиенье,
Когда меня ты целовал.
Пусть вечер сохранит, что было,
Продолжив то, что впереди…
Тепло не солнце мне дарило,
А пламя огненной любви!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406970
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2013
Як багато не сказаних слів!
Як багато не гратих мелодій…
І невже проковтнути зумів,
Те, що жалило душу до болю?
Як вдається тобі забуття?
Звідки ця нескінченна байдужість?
Дуже дивно…невже почуття
Притаманні не всім іще людям?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Хіба це мало – незабутня мить?
Хіба багато – вічність із коханим?
І що б не довелося пережить,
Твоєю я на віки вічні стану.
Нас із тобою понесе Земля
В світи далекі, до таїн чарівних.
Я буду горда тим, що я твоя:
Тобі на світі геть немає рівних.
Для тебе стану піснею, душею,
Такої пісні ти іще не чув…
Твоєю буду ясною зорею,
Я буду поруч, де б тільки не був.
І наші діти будуть дуже горді,
Що вийшов з нас такий собі альянс…
Я впевнена: твої кращі акорди
Будуть написані для нас.
Твій син буде добрішим за природу,
І сильним, й мужнім - копією тата.
А донька красивішою за вроду:
Промінчик сонця, чарівна соната.
Заради них, я знаю, ти на все!
В прямому сенсі, на усе готовий.
Ти на своїх руках їх пронесеш
Крізь болі манівцями в час ляльковий.
Мені ж майже нічого і не треба,
Адже немає більше радості на світі,
Ніж бачить, як під чистим ясним небом,
Стрибаючи, сміються наші діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404975
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Одна сльоза упала на плече,
Коли потоком сльози мусили стікати.
Коли душа від болю мусила згорати,
Вона лиш жевріла і все.
І серце ледь зжалося, хоча мало
Кипіти й битися щоразу все сильніш.
Боліти, наче в нього вп’яли ніж!
А серце зовсім не стогнало…
І погляд був холодний, наче сталь.
Навряд чи це була всього лиш маска.
Зіграти так байдужість дуже важко,
Бо видно справді як болить душа.
Одну хвилину щось здригнулось – все.
І все забудеться, як сон, як та примара,
Хоч і потужна сила справжнього удару!
Одна сльоза упала на плече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
В безодню поніс мене потяг-експрес,
Життя полетіло стрілою.
Навколо помітно суттєвий прогрес,
Та в серці немає спокою.
Я ж прагну пізнати всі чари життя,
На повні лиш дихати груди.
Я хочу емоцій, з блаженством злиття…
Натомість – машини і люди.
Натомість – проїхавший поруч експрес
Із дивною назвою – «Час».
Події і факти, і подорож без…
Напевне, це було…без нас.
Життя пролітає повз нас, наче сон.
Чи може щось вічне приснитись?
І нащо безпам’ятно мчить мій вагон?...
Якби хоч на мить зупинитись!
За горло схопивши плин часу швидкий,
Вмикаю нарешті я спокій.
Для мене цей шлях у погоні легкий,
Але для душі - зависокий.
Повільно і втома долає мене,
І смуток від того, що сильно
Засмічую я непотрібним одне,
Життя незворотне, єдине.
Я надто високо ціную життя.
Чи в світі є щось важливіше?
Для кожного подих і серцебиття -
Тріумфу невичерпна ніша.
Яскрава веселка людського добра,
Кохання розгорнуті крила,
Від рук материнських промінчик тепла, -
Це нашого шляху вітрила.
Це те, що торкає душі, її струн,
Кінетика нашого руху.
Так, серце – єдиний наш вірний двигун.
А ми все женемо щодуху…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Поезія – безмежність і надія,
Це казка й віддзеркалення буття.
Це чудо, радість, щастя, мрія…
«Поезія – це все!» - вважаю я.
Поезія – це почуття і воля,
Це плин думок, фантазій чарівних.
Тремтячі фрази, жалючі до болю,
Душа поета, втілена у них.
Це дивні фрази і нові звороти,
Інверсія, епітет, асонанс,
Оксиморон, гіпербола, літота…
Це букв і звуків чарівний альянс.
Це світ незнаних досі афоризмів,
І знову вкрай прониклива молва.
Це сум у радості і радість слізна.
Це те, що значить більше, ніж слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013