| Сторінки (7/648): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Отзвучали оркестра звуки нашей любви,
Мы с тобою не вместе, мы с тобою далеки,
Развела нас дорога по разным местам,
Видно так суждено было нам.
[color="#002bff"] А, вокруг зашумели листвою сады,
Тучи вдаль уплывают, проносят дожди,
И осенние ветры несут налегке,
О тебе мое воспоминание.[/color]
Возвращаюсь в те дни, когда встретил тебя,
Мы с тобою близки, в нас любовь расцвела,
Звезды падали в ночь на ладони твои,
Почему же не сбылись мечты.
[color="#002bff"] А, вокруг зашумели листвою сады,
Тучи вдаль уплывают, проносят дожди,
И осенние ветры несут налегке,
О тебе мое воспоминание.[/color]
Далеко вы теперь, мои прежние дни,
Не найти к вам дорогу, по ней не пройти,
Тихим шелестом листьев утолю я печаль,
Не сложилось все в жизни, а жаль.
[color="#002bff"] А, вокруг зашумели листвою сады,
Тучи вдаль уплывают, проносят дожди,
И осенние ветры несут налегке,
О тебе мое воспоминание.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468139
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 24.12.2013
Я выдохся, может быть, что ли,
Не в силах я больше читать,
И запахи чьи-то чужие,
Устал в свою душу вдыхать.
Усталость затопит волною,
Я знаю, что вскоре уйдет,
И все унесет за собою,
Оставит лишь каменный гнёт.
Не просто стянуть эту гирю,
Ненужности горе-труда,
Копал бы я лучше пустыню,
Хоть сделал бы меньше вреда.
Молчу... Пустоту обнимаю,
Не слышно в душе моей слов,
А сердцем невольно взлетаю,
К белесым стадам облаков.
Как все же прекрасно на небе,
Просторно, легко и свежо,
Так искренно, радостно, нежно,
Остаться бы здесь мне еще.
Но нет, на земле много горя,
Заблудших и страждущих душ.
А, что я могу дать такого?
Лишь пальцем тыкнуть в нужный путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468117
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.12.2013
Приходьте дітки в дитсадок,
Де ждуть вас рідні стіни,
І зграйка сірих пташечок
Сидить на горобині.
Шкідливі ваші носики,
Хитренькі оченятка,
Приходьте до нас хлопчики,
Приходьте і дівчатка.
Несіть веселий щебет,
І сонячні усмішки,
Відкрийте ширше двері,
Ідуть маленькі ніжки.
(Вірші моєї мами Л. Є.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
З дитинства я плекала світлу мрію,
Дорослою робити в дитсадку.
Зерно добра посіяти зумію,
В дитячу душу світлу, гомінку.
І от збулась моя завітна мрія,
Тепер я маю двадцять малюків,
І хлопчики й дівчатка, хитренькі оченятка,
Довірились мені під мій дорослий вплив.
І що мені робити - я не знаю,
З чого почати працю вже свою,
І як усіх навчити, і як всіх помирити,
Бо страх із розпачу я в радості знайду.
Не так усе це просто, щоб зробити,
Хоч і навчалась довгі роки я.
Та серцем я радію і щаслива,
Що у руках тримаю паросток життя.
І як до сонця тягнеться рослина,
Так до добра хай тягнеться дитя.
(вірші моєї мами Л. Е.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Тому, кто правит этим миром" АВТОР: Natali Farina
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467545
****************************************************
Не правильно вы мыслите, как жаль это признать,
Не нравится вам с Богом, тогда идите вспять,
Пусть дергает за ниточки другой вас кукловод,
В погибель его мнимая свобода заведет.
Вы с сожаленьем смотрите на Бога пастуха,
Все кажутся вам лучшими иные берега,
Упрямая овечка не хочет в стаде быть,
Ей хочется с волками без устали кутить.
Течет речушка малая, крутые берега,
Не могут воды вырваться на ровные луга,
Течет, куда по уровню воды струя лежит,
И как ей предначертано до моря добежит.
Но все ж она без устали течет, куда должна,
И роль свою неистово играет до конца,
А вы в упрямстве ищете иные все пути,
И роли вам не нравятся, дурацкие они.
Ну что же, вот свобода вам, летите кто куда,
Что выбрать вы сумеете, наполнится душа,
А в час, когда исполнятся намеченные дни,
Приду без сожаления судить ваши грехи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467699
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.12.2013
Как много тех, кто в жизнь мою приходят,
Без стука, без ненужных лишних слов,
Проходят рядом, в дверь мою не входят,
Её коснувшись лишь слегка рукой.
Не много тех, кто мимо не проходят,
И в дверь открытую заходят не спеша,
Осмотрят все неторопливым взором,
И выйдут прочь, не возвращаясь никогда.
Как мало тех, кто дверь мою искали,
Во тьме, в снегах, в забвении души,
Так искренно ее найти желали,
Те остаются, но не многие они…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467698
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Чужая душа" АВТОР: [b]Река[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243888
********************************************
Скажи мне, река, твои берега,
Умеют на небе гонять облака,
Огонь разжигать или ветром дышать,
Иль могут луч солнца они обогнать?
Скажи же, как можешь узнать до конца,
Что есть, в самом деле, чужая душа,
Иль можешь услышать ты стоны сердец,
Иль Бог говорит тебе это с небес?
Ну, что ты молчишь, опустив берега,
Скажи, что умеешь, волною бурля,
Скажи, что ты знаешь все тайны души,
Коль так поскорее ко мне ты приди.
Открой мою душу, найди в ней беду,
Скажи в чем проблема, и я изменю,
И я все исправлю, ты лишь подскажи,
Как вырвать из сердца иголки нужды.
Как мне не нуждаться в истоке любви,
Как мне оставаться собой среди лжи,
Как душу очистить от боли и зла,
Болезни из тела изгнать навсегда.
Не знаешь? Ну что ты, меня подвела,
Приливом омыла лишь только слегка.
А, знаешь, я сам знаю этот ответ,
Лишь Богу возможно очистить мой след.
Лишь Бог знает душу твою и мою,
Мы можем лишь только читать наяву.
Понятно нам горе, понятна беда,
Коль сами страдали мы ей иногда.
Так вот я отвечу тебе на вопрос,-
Возможно ль другому нам в чем-то помочь?
Касаясь души чуть лишь только слегка,
Не лезь глубоко, где кладовка греха.
Пойми, что мешает другому идти,
К тому, что б очистить кладовки свои.
Упрямство, гордыня иль просто тоска,
Ты лишь подтолкни, чуть лишь только едва.
Будь рядом, будь другом, в терпении ищи,
Ту тонкую нить, чтоб другого спасти,
Не бей его словом, не жми на мозоль,
Любовью в прощении веди за собой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467537
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.12.2013
Скажи, мій друже, чом плачеш ти,
Чом знову сльози ти ллєш свої,
А чи не гріє тебе любов,
Чом знову в серці холоне кров.
[color="#0015ff"] Ти, мій друже, не журись,
Лагідно до мене пригорнись,
І навколо засяє все знов,
Буде знову у серці любов.
Доброта і тепло моїх слів,
Розженуть товсті хмари дощів,
У душі заспівають пташки,
Хоч на дворі лежать ще сніги.
І тоді хоч би як було там,
Стане легше повір разом нам.
Ну же друже не мовчи,
Серденько своє звільни.[/color]
Скажи, мій друже, ти не мовчи,
Чому настали сумні часи,
А чи не дарять тобі тепла,
Чом знов на серці твоїм журба.
[color="#0015ff"] Ти, мій друже, не журись,
Лагідно до мене пригорнись,
І навколо засяє все знов,
Буде знову у серці любов.
Доброта і тепло моїх слів,
Розженуть товсті хмари дощів,
У душі заспівають пташки,
Хоч на дворі лежать ще сніги.
І тоді хоч би як було там,
Стане легше повір разом нам.
Ну же друже не мовчи,
Серденько своє звільни.[/color]
Скажи, мій друже, скажи мені,
Свій смуток з серця свого звільни,
Хай залишає тебе біда,
Для теплоти і мого добра.
Хай залишає тебе біда,
Для теплоти і мого добра.
Скажи, мій друже, скажи мені,
Свій смуток з серця свого звільни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467451
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.12.2013
Грає сопілка і грають цимбали,
Ти мене, люба, причарувала,
Тож затанцюймо разом щосили,
Будеш зі мною довіку щаслива.
Грає баян і грає гітара,
Ти, мій коханий, моя ти відрада,
Тож затанцюй зі мною щосили,
Будеш навіки зі мною щасливий.
Скрипочка грає і б‘ють барабани,
Всіх навкруги ця пісня зібрала,
Тож затанцюймо разом щосили,
Будете всі навколо щасливі.
Грають музики, грають щосили,
Танець шалений вони закрутили,
Б‘ють каблучками дівчата й хлопчини,
Будуть здорові й щасливі в вас діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467312
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.12.2013
Ця пісня написана за мотивами віршів Галі (нік. malinka )
*************************************
Нас розділили з тобою моря,
Я далеко на теплому сході,
Поміж нами тепер небуття,
Поміж нами тепер тільки зорі.
Ти на схід я на захід лечу,
Роз‘єднались шляхи наші й долі,
Я у Бога одне лиш прошу,
Щоб Він дав тобі крила для волі.
[color="#000dff"]Небо, небокрай, незабутній край,
Любов моя,
Юності зоря, зіронька ясна,
Галинонька.
Хоч далеко ти, в серці назавжди,
Лишилася,
Ти мене пробач, що тебе лишив,
Так сталося.[/color]
Пам‘ятаю той день на весні,
Як уперше з тобою зустрівся,
Соловейко співав нам пісні,
А я в очі твої задивився.
Ти схилила обличчя своє,
Відкриваючи ніжную шию,
Полонила ти серце моє,
І забрала мій спокій й надію.
[color="#000dff"]Небо, небокрай, незабутній край,
Любов моя,
Юності зоря, зіронька ясна,
Галинонька.
Хоч далеко ти, в серці назавжди,
Лишилася,
Ти мене пробач, що тебе лишив,
Так сталося.[/color]
Ми з тобою давно вже не ті,
Вже дорослими стали обидва,
І життя наше йде як завжди,
Тільки пам‘ять любов залишила.
Не зітреш її ластиком, ні,
Не заміниш на іншу пригоду,
Ти пробач мені Галю, прости,
Що завдав тобі стільки я болю.
[color="#000dff"]Небо, небокрай, незабутній край,
Любов моя,
Юності зоря, зіронька ясна,
Галинонька.
Хоч далеко ти, в серці назавжди,
Лишилася,
Ти мене пробач, що тебе лишив,
Так сталося.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467192
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 20.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Скажи мені…?", АВТОР: Реформатор
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466281
**********************************************
Ну, що ж скажу тобі по правді,
Пишу вірші лишень тоді,
Коли я маю щось сказати,
Коли слова живуть в душі.
Для мене вірш, це спілкування,
Думок моїх шалений ритм,
І знаєш, це моє пізнання,
То ж це і є мій алгоритм.
Та що ти, друже, я не хворий
І не нужденний, ні, повір,
І не шукаю я історій,
Лишень пишу свій довгий твір.
Чому душа, як пташка, рветься?
Тому, що крила маю я,
Ні, ти не віриш, а даремно,
Бо крила ці - мої слова.
Ти хочеш знати, ну для чого
Я лізу в іншії світи,
Бо дуже хочу я пізнати,
Як можу їм допомогти.
Чужа душа - пітьма, це вірно,
Та я не лізу в глиб душі,
Не вивертаю я назовні
Чиїсь заховані гріхи.
Я не суддя, і я не лікар,
Та те, що маю у душі,
Дано мені напевно Богом,
Тож з Богом і слова мої.
Та чи навчився я любити,
Як вмієш ти любить вірші,
Напевно ні, та тільки серцем,
Любити вмію я завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467102
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.12.2013
Мені сказали так у світі зажди є,
Що повертається крізь час назад усе,
І доброта яку даруєш світу ти,
Завжди повернеться промінням теплоти.
І твоя посмішка наївна і смішна,
Тобі повернеться у вигляді добра,
І посміхнуться люди також і тобі,
Та буде сяяти все сонцем навкруги.
[color="#3300ff"]Але нажаль не повернуться вже роки,
Мого дитинства й юності старі часи,
Не повернути вже ніколи їх назад,
Бо вже на скроні мої сипле снігопад.[/color]
Мені сказали так у світі зажди є,
Що повертається крізь час назад усе,
І ті птахи, що відлітають восени,
Невдовзі прилетять до рідної землі.
І сонце, що сховалось з вечора за край,
Вже зранку буде виглядати знову, знай,
І після довгої холодної зими,
Весна невдовзі прийде знову, як завжди.
[color="#3300ff"]Але нажаль не повернуться вже роки,
Мого дитинства й юності старі часи,
Не повернути вже ніколи їх назад,
Бо вже на скроні мої сипле снігопад.[/color]
Мені сказали так у світі зажди є,
Що повертається крізь час назад усе,
Не повернути лиш назад мої роки,
Мого дитинства й юності старі часи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467100
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 19.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Холодно" АВТОР: Віда Вансель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466487
******************************************
Так боляче від холоду твого,
Неначе серце крига розчавила,
Бурульками наскрізь мене пробила,
Аж так нестерпно болячи! За що?
Скажи за що ти муку цю несеш,
Страждання у словах твоїх нестерпне,
І не зігрієшся віршами ти напевно,
Бо мріями своїми ти живеш.
Ах мрії, мрії ви вітрила зла,
У муках ваших напнуті вітрила.
А навкруги лютує вже зима,
І вітром виють сніжні заметілі.
А ти одна серед зими стоїш,
Розхристана, оголена душею,
І хоч тремтиш, та міцно ти несеш,
Оті вітрила напнуті тобою.
А віхола несе твій човен вглиб,
У Антарктиди сніжнії тороси.
Та ти не хочеш човен зупинить,
Лиш гірко плачеш й ллєш в долоні сльози.
Ну зупинись! Благаю зупинись!
Поглянь навколо іншими очима,
Ти молода і серденьком вродлива,
Все зміниться, ти тільки зупинись!
Залиш страждання, мрії всі спали,
Живи життям яке дається Богом,
Простішою любов‘ю ти люби,
І передбачуваною стань для нього.
І він знайде тебе серед снігів,
Обніме лагідно тебе рукою,
Щаслива станеш, і не стрінешся з журбою,
Лишень благаю, чуєш, зупинись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466848
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2013
Не оставляйте близких вам, друзья,
Не покидайте тех, кто сердцу дорог,
Кто вас хранит в душе, кто стоек,
Не оставляйте, слышите, друзья.
Пусть сотню раз споткнетесь на пути,
Иль разведут кривые вас дороги,
Не забывайте искренность любви,
А возвращайтесь к ближним сквозь невзгоды.
Не предавайте прирученных вами,
Не вырывайте сердце из груди,
А пронесите сквозь огонь и пламя
Ту верность, что для вас хранят они.
Не уходите прочь без сожаленья,
Не рвите тонко сотканную нить,
А попросите лучше вы прощенье
За то, что не сумели сохранить.
Не оставляйте близких вам, друзья,
Не покидайте тех, кто сердцу дорог,
Кто вас хранит в душе, кто стоек,
Не оставляйте, слышите, друзья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466847
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.12.2013
Неужели все прожитое,
Неужели все прошло,
Я смотрю в окно разбитое,
Сквозь немытое стекло.
Тучи воронами черными
Над моею головой,
Где ты, солнце, с днями ясными,
Я скучаю за тобой.
Где ж ты, дождик, теплый, ласковый,
Где ты радуга-дуга,
Где ж ты, речка, счастья полная,
И в цветочках берега.
Все осталось в детстве радужном,
Все осталось где-то там,
Что ж ты, жизнь, так расточительна,
Что несешь теперь ты нам?
(Стихи моей мамы Л. Е.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466674
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2013
Це було як сон - дитинство, мама, батько,
Дві сестрички-квіточки малі.
Жили ми під небом синім, ясним,
Де літали білі журавлі.
Збігли роки як потоки скорі,
Відійшли батьки у небуття,
Розлетілись ми по світу з горем,
У гніздо немає вороття.
Ранки й вечори в чужому краї,
За вікном то сонце, то дощі.
Дві сестрички-квіточки, благаю
Не ставайте тільки ви чужі.
Хай вам сонце світить в ваші днини,
Квітнуть зорі і вітри гудуть,
Хай мене вас стороною горе,
І путі ваші щасливими будуть.
(вірші моєї мами Л.Є.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2013
Душа моя сільська і вітром пахне, й полем,
Люблю я шум беріз і шелестіння трав,
Та інше все мені судила доля,
І зовсім не сільським мій шлях життєвий став.
Прекрасний витвір рук і розуму людини,
Мені ти сонячні обійми дарував,
Прекрасний Києве, і я щаслива,
Що ти навіки моїм серцем став.
Трамваїв стук і шум машин вже рідний,
В травневих ранках шелестіння крон,
І за життям прожитим дзвони срібні,
Березових сережок за вікном.
(вірші моєї мами Л.Є.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013
Поспілі вишні, яблука налиті,
Згасає ранок, розцвітає день.
Сліди з доріг зметуть дощі умиті,
І спогади хмарками плинуть ген.
Відкриті двері у хатину чисту,
Димок вишневий пахне звідусіль,
Варення варить в жовтому намисті
Бабуся, на тинні зелений хміль.
І спогади дитинства милі й тихі
Спливають в душу чистим чебрецем.
Зелені клени, як зелені вихри.
Ласкавий вітер над моїм лицем.
(вірші моєї мами Л.Є.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013
Летять птахи вогненно-білі,
Зривають крилами вітри,
В холодних вихрах заметілі
Ховаються твої сліди.
Сліди до серця і від серця,
Сліди у безвість, наче вість,
Прийшов до мене ти як гість
Земний, а чи посланник неба.
Тебе сховали до пуття
Холодних вихрів білі груди,
І, як весняна повінь, буде
Прожитих днів розкаяття.
(вірш моєї мами Л. Є.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2013
Білим помахом птаха, наче крила розкрила,
Вікна чистим кришталем, мов той майстер, засклила,
Землю снігом покрила, наче килимом білим,
І вітрами своїми, мов би стогін, завила.
Хай і люті бувають твої сніжнії бурі,
І морози пекучі, наче жало медузи,
Але серце чомусь так закохано мріє,
Щоб на дворі заграли знов твої заметілі.
Щоб дерева під снігом своє гілля схилили,
І бурульки на світлі, мов вогонь, заяскріли.
Щоби знов, як раніше зарипіли підошви,
І під снігом ліхтарним заіскрилися ночі.
Щоб морозної днини запашіло повітря,
І почулись навколо жартівливії крики.
Мов у казці дитячій опинитися знову,
І душею своєю полюбить все навколо.
Щоби ближчими стали мої рідні та люди,
І зустріли всі разом новорічнії будні.
За столом щоб великим вмістилися разом,
І всі співи різдвяні заспівали одразу.
Щоб ялинка святкова засвітилась яскраво,
В новорічні прикраси наче заміж убралась,
І святковий цей настрій залишився надовго,
Поки знову не прийде час святковий невдовзі.
Так чому не любити, тебе зимо прекрасна,
Хай сурові і хмурі дні бувають так часто,
Але все те забуду і все те не згадаю,
Бо у серці тримаю казку щиру й яскраву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466227
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2013
Поміж перевалами крутими,
Серед гір засніжених Карпат,
Починається країна,
Найцінніший в світі скарб.
У смереках заховались полонини,
З гір стікають срібнії струмки,
[color="#0000ff"]Ця країна, ненька Україна,
У моєму серці назавжди.[/color]
Україна, милая моя,
Рідна нене, рідная земля,
Батьківщина роду ти мого,
Ти дитинства зрощенне зерно.
Хмари через гори полетіли,
Кличуть далі зоряні шляхи,
В далечі на небосхилі,
Розляглись дубовії гаї.
А край лісу хати білосніжні,
У цвіту вишневому стоять,
[color="#0000ff"]Ти мій край, любима Україна,
З іншою не можна порівнять.[/color]
Україна, милая моя,
Рідна нене, рідная земля,
Батьківщина роду ти мого,
Ти дитинства зрощенне зерно.
У полях дозріла вже пшениця,
Жайворонок пісню з неба ллє,
А степами вітер лине,
Подих моря він несе.
На Дніпрі здіймає білі хвилі,
Об пороги б‘є води блакить,
[color="#0000ff"]Ти мій край, моя ти Україна,
В моїх жилах кров твоя біжить.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465985
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.12.2013
Искал всю жизнь, найдя - не верю,
Мне кажется, что это сон,
Что я в раю и ты мой ангел,
Согрей меня своим теплом.
Душа устала от скитаний,
И сердце плачет от тоски.
Ты мне нужна, и это правда,
Я не могу молчать, пойми.
Тобой одной живу теперь я,
Тебя одну хочу любить,
Хочу из губ твоих красивых,
Напиток сладостный испить.
Хочу обнять твой стан прекрасный,
Хочу увидеть глаз тепло,
Хочу обжечь тебя как пламя,
Чтоб не осталось ничего.
Чтоб мы с тобой как две свечи,
Горели пламенем в ночи…
(стихи юности)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465831
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.12.2013
Парадокс человека ищущего понимание.
Он хочет, что бы его понимали, но, ни в коем случае, об этом не говорили, иначе ему становится больно и страшно.
Парадокс человека ищущего любовь.
Он хочет, что бы его любили, но всячески прячет свои чувства, дабы не показать этого.
Парадокс человека ищущего поддержки.
Он хочет поддержки, но когда ему предлагают помощь или совет, он воспринимает это как проявление жалости, оскорбляющие его гордость.
Парадокс человека ищущего истину.
Он хочет услышать правду или мудрость, услышав - хвалит, а поступает иначе.
Парадокс человека желающего что-либо дать.
Он очень огорчается, когда другие не берут то, что он дает. Но, когда кто-то хочет дать ему, он отказывается и отворачивается.
Парадокс человека желающего, что бы его слушали.
Он хочет, что бы его слушали, но упорно отказывается слушать другого.
Парадокс человека говорящего умные слова.
Он говорит правильно, но постоянно совершает ошибки.
Парадокс человека желающего жить в культурном обществе.
Он хочет, что бы вокруг все было чисто, но без стеснения выкидывает мусор на улице.
Парадокс человека ищущего уважение.
Он хочет, что бы его уважали, но при этом не умеет уважать других.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465816
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 13.12.2013
Я держу в руке кусочек льда,
Обжигает руку не спеша,
И стекает теплая вода,
Словно капает с души моей слеза.
Я держу в руке кусочек льда,
Умирает в нем моя мечта,
Наполняется водой рука,
Словно горем и тоской моя душа.
Я держу в руке кусочек льда,
Растопилась льдинка от тепла,
Утекла с руки моей вода,
Не осталось в сердце не черта…
(стихи юности)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465596
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 12.12.2013
Прохладная осень уносится вдаль,
Её заступает зима.
Ветром холодным, снегом и вьюгой,
Встретит она меня.
Вспомню про лето, вспомню про солнце,
Вспомню ее глаза,
И на лице моем тает снежинка,
Вроде бы как слеза.
Снег белоснежный крыши покроет
И заметет следы.
Кажется, будто бы все уходит,
И не вернутся мечты.
Но зимний холод не бесконечен
И наступает весна,
А на душе растопился холод,
Словно вернулась она.
(стихи юности)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465595
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "На межі…" АВТОР: Полоні
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465339
*****************************************
Розгадаю малюнки твої я на скельцях віконних,
Задивлюся з тобою на неба безмежну блакить,
А в думках, що зав’язані в снопи із терцій,
Я зумію знайти ту єдину із зірочок мить.
Спроектую для тебе пізнання сердечного крила,
Невблаганно з’явлюсь серед тисячі інших облич,
І раптово зірву із петель твої двері закриті,
Щоб в душі залишити до цього незвідану річ.
І нехай розгойдаю німих відчуттів рівновагу,
Не зґвалтую твій розум відвертістю своїх віршів,
Подарую тобі теплоту і надію на щастя,
Що з’являлась у снах, біля серця твого полюсів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2013
[img]http://eco-turizm.net/wp-content/uploads/2013/04/myis-Kaliakra-Bolgariya.jpg[/img]
У Болгарских берегов тихо,
Красит солнце горизонт мило,
А в душе моей тоска воет,
И по мысу Калиакра бродит.
Ветер в арке мне шептал тихо,
Я тебя сюда позвал видно,
Посмотри на гладь морской дали,
И найди в душе покой от печали.
Как могу найти покой, ветер,
Я совсем один на белом свете,
Одиночество мне душу гложет,
И печаль волною сердце топит.
Где найти мне на земле счастье,
Помоги мне ветер разогнать ненастье,
Приведи меня скорее к милой,
Сердцу дорогой мне и любимой.
Ветер молча колыхнул маки,
По тропинке ты пройди к арке,
Сквозь нее ступай, о ней помня,
И найдешь ее, поверь, скоро.
Я прошел под аркой, сердцем помня,
А молитвою просил Бога,
Пусть же будет, как сказал ветер.
Успокоил душу мне вечер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465396
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 11.12.2013
Шумит волной морской прибой,
Ты так далек мой край родной,
И ветер южный дарит мне
Воспоминанье о тебе.
Мой милый край, моя земля,
В душе люблю одну тебя,
Земля полей, земля лесов
И соловьиных голосов.
А, вдалеке тучи летят,
Душу мою брать не хотят,
[color="#0015ff"]Ах, почему я не могу
С вами лететь в детства страну.[/color]
Шумит волной морской прибой
И словно манит за собой,
Плывем скорей со мной туда,
Душа где корнем проросла.
Болит душа моя всегда,
Воспоминания храня,
И не заменит никогда
Тебя другая мне земля.
А, вдалеке тучи летят,
Душу мою брать не хотят,
[color="#0015ff"]Ах, почему я не могу
С вами лететь в детства страну.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465205
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 10.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Гупые люди» автор: Yume Doriel
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142106
*******************************************
Конечно, вы правы, мы глупые люди,
Но все же мы изредка искренне любим,
Стремимся к добру, словно бабочки к свету,
И очень страдаем, как странно, при этом.
Мы просим прощения, когда обижаем,
И даже, когда мы других осуждаем,
Невольно свои согрешения вспомнив,
От тяжести в сердце глаза мы отводим.
Конечно, вы правы, мы глупые люди,
Свои души прячем, а масками дурим,
Когда мы страдаем не ищем причины,
А молча склоняем избитые спины,
Себя не меняем, ведь это так сложно,
Нам легче принять, что любить невозможно,
Но все же без нас этот мир опустеет,
И глупость ведь наша лишь в том, что не верим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465054
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.12.2013
[color="#ff0000"]Уважаемые читатели, данный стих не рекомендуется к прочтению лицам младше 18 лет!
Просьба читать до конца, иначе вам не будет понятен замысел автора.
Стих состоит из трех отдельных стихов, поэтому длинный, но все же рекомендую дочитать до конца. Будьте терпеливы.[/color]
[color="#0015ff"][u][i][b]Объятья любви[/b][/i][/u][/color]
Стоишь, стесненно в зеркало глядя,
Иль ты красива? Или лишь слегка?
Распустишь волосы, расчешешь нежно их,
И искренний свой взгляд опустишь вниз.
На плечи нежно ляжет крепкая рука,
И ты поймешь, всю жизнь его ждала.
А он обнимет крепко, навсегда,
Прижмет к груди, прижмет как никогда,
И ты доверишься ему, ведь вы одно,
Единая душа уже давно,
Обнимешь, голову на плечи положа,
А сердце бьется, ты лишь чуть жива.
И он подымет, в спальню отнесет,
А поцелуями остудит жаркий лоб,
Глаза целует, шею и уста,
Так откровенно, сам лишь чуть дыша,
И грудь твою, кормилицу детей,
Он поцелует нежностью неистовой своей.
Стекает ночь, как слезы на щеке,
Он спит, а ты молитву шепчешь в тишине,
"О, Матерь Божья, матушка моя,
За все, за все благодарю тебя!"
А он сквозь сон прижмет тебя сильней,
И нет души счастливее твоей.
[color="#0015ff"][u][i][b]Страстные объятья[/b][/i][/u][/color]
Любуясь собственной невинною красой,
Распустишь волосы дрожащею рукой,
Подымешь бровь, открыв слегка уста,
Наклонишь голову небрежно чуть слегка,
И осторожно, с нежностью ведя,
На грудь опустится застенчиво рука.
В зеркальном отражении ища,
Мужские руки обожгут тебя,
Коснутся шеи, волосы сомнут,
И опускаясь, грудь твою найдут,
В тески возьмут, подымут обводя,
И жарким пламенем горят твои уста.
А рук мужских несдержанная страсть,
Так хочет всю тебя немедленно познать,
Волнами хлещет эндорфиновый прибой,
И ты ныряешь в это море с головой,
Прогнешься, открывая всю себя,
И изогнешься, словно скользкая змея.
В порыве страсти руки не сдержать,
Они стремятся вниз - тебя познать,
Коснутся нежно краешка пупка,
Пройдут по линии чуть ниже живота,
И вот скользят по коже у бедра,
Заветный приз - услада до утра.
[color="#ff0000"]Уважаемый читатель, для нормального восприятия дальнейшего текста, советую прерваться и передохнуть, можно покурить или кофе:)))) Без шуток, переведите дыхание и очистите мозги. Спасибо.[/color]
[color="#0015ff"][u][i][b]Выбор[/b][/i][/u][/color]
Что выбрала ты? Посмотри в душе,
Каких объятий хочется тебе?
Подумай, говорить не торопись,
А я скажу, как будешь дальше жить.
Вот страсть объятий, пламя и вода,
Стихии бьются, жажда в них одна,
Хотят все поглощать, заполнить все собой,
И ничего не оставляют на постой.
Как взрыв, как буря, как волна,
Объятий этих мнимая краса,
А час пройдет и стихнет кутерьма,
В душе останется сомненье, тьма.
И только жажда хочет вновь испить,
Агонию огня как прежде ощутить,
Но, топливо не вечно, а жаждешь ты всегда,
И ищешь ты другого, чтоб жажда отошла.
Рабыней стала жажды, и он ее слуга,
Но, он не может больше напиться от тебя,
Скитаетесь по свету, заблудшие года,
Не знаете - что счастье, сгорели от огня.
А вот любви объятья, как солнечные дни,
Они не обжигают, в них растворишься ты,
Растаешь, возродишься, как феникс из огня,
Навеки будешь счастлив, ведь ты испил до дна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465028
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 09.12.2013
Ця пісня присвячується Марині (нік. філосов), яка нещодавно вийшла заміж.
Музика Р. Паульса
************************************************
Дружина милая моя, моє життя, моє життя,
Ти так чарівна і легка, небес краса, небес краса,
На крилах з неба ти зійшла у мої сни, у мої сни,
І другом стала ти мені назавжди, назавжди.
[color="#0055ff"]Два серця разом з‘єднав нам Господь,
З‘єднав два серця міцний ланцюжок,
Навіки вічні з‘єдналися серця,
Тепер ми разом назавжди, Ти і Я.[/color]
До тебе мила я ішов все життя, все життя,
Тебе єдину лиш бажала моя душа, моя душа,
В небес благав, щоб ти зійшла, о ангел мій, о ангел мій,
І Бог створив тебе для мене із моїх мрій, із моїх мрій.
[color="#0055ff"]Два серця разом з‘єднав нам Господь,
З‘єднав два серця міцний ланцюжок,
Навіки вічні з‘єдналися серця,
Тепер ми разом назавжди, Ти і Я.[/color]
[color="#0055ff"]
Навіки вічні з‘єдналися серця,
Тепер ми разом назавжди, Ти і Я.[/color]
До тебе милая я ішов все життя, все життя, все життя…
Ти так чарівна і легка, небес краса, небес краса, небес краса …
P/S. Боже, кто так мычит (Ужас!!!) , а это же я (Пардон! :))
Прошу прощения уважаемые слушатели, лучше пойте сами, безопасней :) :) :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464825
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.12.2013
Бог мой прекрасен и Бог мой велик,
Бог меня любит, меня Он простит,
Душу излечи от боли и зла,
Богу я верю, спасет Он меня.
Бог - моя радость, мой солнечный свет,
Он мое счастье и неба рассвет,
Мудростью душу наполнит мою,
Бог мой любимый, Тебя я люблю.
Бог - мой судья, наказанье за грех,
Он справедливость одна и для всех,
Я благодарен за участь свою,
И в покаянии грехи искуплю.
Бог - моя милость, прощенье для тех,
Кто в искуплении попросит за всех,
Ты мой спаситель и мир для души,
Царь мой небесный, достойных спаси.
Бог мой - святыня, мой храм и мечеть,
Бог - моя истинна, правда и честь,
Он бесподобен, Ему поклонюсь,
Ты моя гордость, Тебе я молюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464446
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.12.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ "Месть" АВТОР: Анна Берлінг
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454504
*****************************************
Слова как нож пронзают тело,
Ты так безжалостен ко мне,
И так небрежно, но умело,
Рождаешь ненависть к себе.
Я, выпив яд, возненавижу
Улыбку мерзкую твою,
Оставлю прошлое в забвенье,
В молчанье тихо я уйду.
К чему мне месть, к чему упреки,
Не изменить твоей души,
Но сквозь осколки прошлой ночи,
Любовь смогу свою спасти.
Пускай любви совсем немного,
Пускай она совсем мала,
В душе моей, где плачут звезды,
Она по-прежнему жива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464308
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2013
Не тревожьте молчаливого мужчину,
Вам его сегодня не понять,
Как найти забвения причину,
Он, увы, не сможет вам сказать.
Он как прежде любит вас, поверьте,
Любит сына, любит маленькую дочь,
Подозрениями сердце не тревожьте,
Дайте тишину, уйдите прочь.
Вам нужна любовь его и ласка,
Что бы он мечту вашу берег,
Но и он мечтал, когда-то страстно,
Разобраться для чего живет.
Что он смог постигнуть в этой жизни,
Как он изменился, что сумел,
Где найти источник вечных истин,
Перемен в душе он захотел.
День за днем он ходит на работу,
Деньги зарабатывает вам,
А в душе своей он неустанно,
Ищет исцеление от ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464066
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.12.2013
[u][i]Цей вірш присвячується поетесі Людмилі Мартиненко[/i][/u].
Я Ваші прочитав вірші,
І зрозумів одне єдине,
Таку любов шукав завжди,
Шукаю зараз і понині.
Немов омився в чистих водах,
Немов напився з джерела
Святої, чистої любові,
Хай і розбавлена вона.
Хай всі слова горять від болю,
Хай попіл горло обдира,
Я хочу пити Ваше слово,
Так пише лиш любов свята.
Я вдячний Вам за ваше слово,
За те, що Ви дали мені,
Знайти в собі той скарб любові
Й бажання жити на землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464018
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.12.2013
Она словно ветер легка и прозрачна,
Она бесконечна, а значит прекрасна,
Она окрыляет, дурманит, заводит,
И сердце уже без нее жить не сможет.
Она непокорна, ревнива и страстна,
Она откровенна, и этим опасна,
Она угнетает, томит нас и гложет,
И в этом увы нам никто не поможет.
Она одинокая, тайная часто,
Она безответна, а значит печальна,
Она убивает мечты и надежды,
И все же о ней мы мечтаем как прежде.
Она терпелива, по-дружески теплая,
Она понимает, и этим надежная,
Она наполняет уютом и нежностью,
И в ней исцеленье находим мы верностью.
Она материнский источник рождения,
Она совершенна, а значит безвременна,
Она неподвластна, душе лишь покорная,
И только лишь святостью истинно гордая.
Она многогранна, клубками запутана,
Она так желанна, и этим безумная,
Она безгранична в познании истины,
За это тобою, ЛЮБОВЬ, мы неистовы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463093
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.11.2013
Ти не пишеш вірші, чому?
Ти ховаєш свій біль у собі,
Наче скарб нескінченних мук,
Наче полум’я, що у тобі.
Зачаїлась мов дикий звір,
Полохлива рівнинна пташка,
Ти прищурюєш мовчки зір,
Недовіра - твоя вже маска.
Не рахуєш свої роки,
Не шукаєш в житті відради,
Лиш надія живе в тобі,
Лиш одне ти прохання маєш.
Щоб любові терновий вінок,
Не колов твоє зранене серце,
Ту любов щоб ділить на двох,
До останку, до самої смерті.
Анонімно зайдеш на сайт,
У чеканні, що хтось напише,
І самотньо скуштуєш чай,
В прочитанні останніх віршів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462802
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2013
Засумувало серце, що поробиш,
Осіннім листопадом рве струну,
І сивина відкриє старі рани
Минулого, яким я ще живу.
Не стрималося серце, руки трусить,
Нестягнуті джгутами болісні думки,
І виллється рядками на папері
Мій смуток, що запікся у мені.
Затягнуть небо хмари темно-сірі,
У мряці заховаються шляхи,
І лиш осінній вітер лагідно обніме,
Немов рука твоя на моєму плечі.
Та я не плачу, сльози вже минули,
Цей смуток, мов гіркий напій життя,
Який я мушу ще не раз за тебе випить,
Хай і самотня випивка моя.
Та я бажаю щастя тобі щиро,
Всміхнуся, бо схмеліла голова,
Ти будь щасливий, чуєш, будь щасливий,
Бо лиш для тебе я живу життя...
(вірш навієний жіночим смутком)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2013
Мне стыдно, да, мне стыдно за себя,
Мне горько, что не в силах измениться,
Сквозь грязное животное пробиться,
Пройти давно намеченным путем.
Но как могу я победить врага,
Когда борьба идет внутри меня?
Как изменить себя самим собою,
Как светом стать под мраморной плитою?
Кто даст ответ на эту ерунду?
Кто в силах изменить мою судьбу?
Никто! Никто не может изменить меня,
Лишь только я, один лишь только я…
(Стихи юности)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456753
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.10.2013
Субботний вечер медлительно наползал на холодный хмурый день, заполняя сумраком опустевшую квартиру. В мирной тишине робко зазвучал шелест переворачиваемой страницы, наполняя комнаты признаками жизни. За письменным столом сидел парень, укутавшись выцветшим пледом, а на столе лежала старая книга с пожелтевшими от времени страницами. На серьезном лице парня прослеживалось огромное желание познать, осознать написанное, и лишь изредка в краешках глаз можно было разглядеть саркастическую улыбку.
- Странная книга. Сразу видно, что старая. Попробовал бы автор прожить так в наше время, я бы с удовольствием посмотрел, как бы это у него получилось, – сказал он, нехотя переворачивая страницу – Между прочим, почему не указан автор и год издания. Странно. Наверное, книга действительно очень старая. А название, только вдуматься – «Книга жизни», у автора явно прослеживается мания величия.
Усмехнувшись, он наугад открыл страницы в средине книги. Среди пожелтевших страниц лежал белый лист бумаги, на ней было написано – «Учитель мудрости», и указан почтовый адрес. Глаза замерли на листке в бесконечном недоумении. «Что за чертовщина» – первое, что пришло в голову. Взяв лист, в который раз почитал написанное.
- Интересно, что это за фигня, наверняка кто-то прикололся. Хотя, конечно, было бы хорошо найти такого учителя. Мудрость на дороге не валяется, - усмехнувшись, он переписал адрес, положив лист на место в книгу.
Взяв чистый лист бумаги и конверт, он написал всего два слова - «Хочу научиться». Сложив лист, положил в конверт, написал адрес и отнес на почту. К удивлению через неделю пришел ответ. На листке бумаги ровным почерком было написано – «Чем измеряется богатство?».
- Что за бред! Конечно деньгами, ну, в крайнем случае, тем, что можно превратить в деньги. Тоже мне учитель, он бы еще спросил, зачем нужны деньги. Бред! Сразу было понятно, что это розыгрыш. Хотя, безусловно, странный розыгрыш, - посмотрев снова на листик с вопросом, он решил написать ответ.
- Посмотрим, чем это все закончится.
Отправив письмо, он стал ждать ответ, но ответа не было.
- Я так и думал, что этим все и закончится, - подумал он и занялся своими обыденными делами.
Был прекрасный осенний день. Желтые листья устало шуршали в парке, падая под ноги прохожим. Прохладный ветерок задувал за шиворот, напоминая о скором приходе холодов. Он шел парковой аллеей, думая о цели своей жизни, чего он хочет достичь и как этого добиться. Погруженный в свои фантазии, он не заметил, как подошел к автомобилю, возле которого толпились люди. Перестроечный рефлекс заставил его остановиться, напрочь отбив охоту к фантазиям. Из машины раздавали бесплатную помощь нуждающимся: одежду, одеяла и т.п. Чувство сострадания заполнило место еще недавно бушующих фантазий о богатом будущем.
- Все-таки жизнь не справедлива, одни живут в роскоши и богатстве, а другие побираются и собирают милостыню, - подумал он, собираясь уходить.
Невдалеке остановилась иномарка, преградив ему путь. Из машины вылез полный мужик с наглым выражением лица и, не обращая внимания на недовольство прохожих, ринулся в толпу. Расталкивая старух, он пробрался к машине и потребовал дать ему два одеяла и кожух. В ругани и крике, кроя всех матом, он схватил желаемое, залез в свою машину и уехал.
- Вот сволочь! Наглая, мерзкая сволочь, - сжав кулаки в приступе гнева подумал парень.
До конца дня эта картина не выходила у него из головы.
- Как же так. Ведь у него есть все что нужно, машина, еда, деньги, а ему все равно мало. Почему люди становятся такими?
На другой день он шел рядом с храмом, возле которого сидели нищие, прося милостыню. У тротуара остановилась машина, из которой вышел прилично одетый мужчина. Закрыв машину, он быстрым шагом пошел в храм, даже не посмотрев в сторону нищих. Мимо шла пожилая женщина, скромно кутаясь в старое, но чистое пальто. Остановившись у нищих, она достала гривну и положила в стаканчик, мило улыбнувшись, вошла в храм.
Парень молча наблюдал в стороне за этой картиной. Из глубины сознания вдруг возник давно забытый вопрос – «Чем измеряется богатство?».
- Я понял. Богатство это не деньги, и не то, что можно превратить в деньги. Богат не тот, у кого есть, а тот, кто умеет давать. Именно! Неважно сколько у тебя есть денег, если ты не можешь никому ничего дать, а лишь берешь, то ты нищий, потому как нищий просит милостыню и берет ее. А богач дает от имения своего, и не важно, что у тебя пусто в карманах, если ты умеешь давать, ты истинно богат. Ведь можно дать не только деньги, можно дать улыбку, нежность, любовь, доброе слово. Так много можно дать, если умеешь давать.
Быстрым шагом он пошел домой, взял лист бумаги и написал ответ «Умением давать». Вложил в конверт, написав старый адрес, отнес на почту. Через неделю пришел ответ. Он жадно распаковал конверт, достал лист и замер. Снова лишь пару слов – «Что есть богатством?».
- Да что такое, опять какая-то ерунда. Почему не написать понятно. Что значит «что есть богатство». Бред! Богатство есть богатство. В конце концов, мы все нуждаемся в пище, одежде, уюте. Мы все стремимся добиться успеха, иметь какие-то блага. Все это можно получить лишь за деньги. Разве есть иной способ? Бред! Ладно, если ты один, можно пробыть на хлебе и воде, носить одну одежду пока не порвется, а если есть дети, семья. Как тогда? Извини сынок, но богатство не в деньгах. Бред! Что за ерунда. Что же ему написать? Не знаю. Ничего! Ничего не буду писать. Хватит! - кинув в ведро лист, он отправился спать.
Жизнь шла своим чередом. Работа, дом, работа. Он совсем забыл о прошлом, впереди ждали большие возможности и перспективы. На работе ему предложили поехать в далекую страну, в длительную командировку. Особенно радовала перспектива хорошенько заработать. Вначале все шло превосходно, новая страна, новые впечатления, но вскоре в стране произошли непредвиденные перемены. Власть попытались захватить группа племен, страну охватила гражданская война. С каждым днем ситуация ухудшалась, смерть, страх, ненависть охватили страну. Одним утром снаряд попал в соседний дом, из дома выбежал окровавленный мальчик, обнял его за ноги, умоляя помочь спасти маму и братика (по-видимому, отец был в армии), но было слишком поздно. Дом горел, внутрь уже нельзя было войти, и только маленький мальчик все еще продолжал умолять, надеясь, что его мама и братик живы.
Заплатив все деньги, которые у него только были, чудом ему удалось вернуться на родину. Все, что удалось ему привезти, была лишь седина и морщины на немолодом уже лице. Поздним осенним вечером он снова сел за письменный стол. Настенные часы неспешно отмеряли отпущенное ему время, напоминая о неумолимости жизни. Тишина, воспоминания, и лишь стук шагов соседей сверху возвращал его к реальности.
На столе в углу лежала запыленная, старая книга. Да, та самая книга. Он вспомнил, что не ответил на вопрос.
- Какой же был вопрос? Ах, да, - «Что есть богатством?». Что есть богатством? – снова и снова спрашивал он себя, не зная, что ответить. В памяти мелькнул мальчик, окровавленный и молящий спасти его близких. Вот и ответ. Конечно. Взяв лист бумаги, он написал – «Мир, любовь, доброта, милосердие, прощение, здоровье, жизнь». Подумав еще немного, дописал, - «Я хочу с вами встретиться». Свернув лист, он вложил его в конверт и отправил адресату.
Через неделю пришел ответ. На листке было написано – «Верь и я рядом». Минуту он седел молча, неподвижно, вдумываясь в значение этих слов. Он знал, что ответ не прост, ведь он не мог понять даже вопрос.
- Что значит «Верь», как это. Что я должен чувствовать? Не понимаю.
Медленно он повернулся назад, заглянул за спину, в надежде увидеть, что-то невероятное, но сзади никого не было, лишь до боли знакомый одежный шкаф.
- Не понимаю…
За окном зима вступала в свои права, а он вновь и вновь оборачивался в надежде, что его вера принесет ожидаемые плоды, но все оставалось по-прежнему. Одно он знал наверняка, он найдет ответ, жизнь предоставит ему шанс, лишь надо захотеть его найти, увидеть, понять, осознать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452875
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 06.10.2013
[u]Предисловие:[/u] Мотивом написания этой (как бы сказать) «статьи» стало желание помочь разобраться людям в их отношениях с противоположным полом. Безусловно, эта статья – это мое мнение, не более. Я ни в коем случае не хочу обвинить никого, я лишь хочу обрисовать основу (модель).
[b]Скелет взаимоотношений между мужчиной и женщиной.[/b]
Как у тела есть скелет, который определяет форму тела, так и у отношений есть основа (скелет), который определяет мотивы поведения. Безусловно, есть масса различных факторов (характер, опыт, любовь и т.д.), которые непосредственно влияют на мотив поведения, но, все же, это ближе к понятию «плоть», я же хочу обрисовать «скелет».
Итак:
ЖЕНЩИНА – по сути, женщина есть ЖЕНА. Этим все сказано. Целью жизни женщины является семья (муж, дети и необходимые для этого условия). Достижению этой цели посвящена вся жизнь женщины. Здесь все предельно ясно, интересным является способы достижения цели. Основным, безусловно, является половое влечение мужчины к женщине. Именно на этой почве происходит искажение цели, непонимание и недоразумения (рассмотрим эти примеры позже).
МУЖЧИНА – однозначной цели, как у женщины, у мужчины нет. Основным стремлением на начальном этапе формирования мужчины является самореализация, проявление своих наилучших качеств, формирования собственного «Я». Последующий выбор цели зависит от многих факторов, в частности от успешности начального этапа. При достижении половой зрелости мужчина воспринимает женщину, в большинстве случаев, как объект удовлетворения своих сексуальных потребностей. Такое восприятие, в частности, навязывается обществом, фильмами, журналами, общением с другими мужчинами, общепринятым мнением.
ОТНОШЕНИЯ со стороны женщины – как уже ранее я говорил, для достижения цели женщина использует половое влечение мужчины (этот процесс происходит иногда на подсознательном уровне, на уровне рефлексов). Когда девушка взрослеет, ей необходим опыт общения (управления) мужчиной, для этого она часто прибегает к отдаленному флирту, намекая на половое влечение (взгляд, обращение внимания, открытость в одежде, постоянное нахождение в поле зрения желаемого мужчины). Данные проявления любой мужчина, достигший половой зрелости, воспринимает однозначно, как желание половых отношений. При взаимном увлечении завязывается определенное общение, в котором девушка учится управлению (направлению желаний мужчины в нужное ей русло). Этот навык необходим для дальнейшего успешного создания семьи. Получив достаточно практики, девушка предпочитает разрыв отношений. Безусловно инициатором разрыва зачастую формально становятся мужчины, не получив желаемого сексуального удовлетворения, понимая, что их использовали, но по сути причиной является поведение девушки. В дальнейшем девушка ищет мужчину соответствующего ее представлению о будущем отце ее детей. Найдя его (безусловно, при возникновении любви) она, опираясь на полученный опыт, старается привлечь внимание, вызвать половое влечение, дабы начать отношения. Напоминаю, что мужчина воспринимает такое проявление внимания в большинстве случаев, как желание взаимного удовлетворения половых потребностей. Пока мужчина получает удовлетворение, его все устраивает, но, безусловно, такой сценарий не может устраивать женщину. Не забываем, что целью женщины является создание семьи. Поэтому женщина вынуждена начать действия по достижению цели. Для этого, безусловно, используются различные методы, в частности, отказ от секса. Изменение требований партнерши мужчины воспринимают по-разному. Во-первых, понимая, что женщина хочет замужества, мужчина оценивает свои силы (здесь играет роль на какой стадии самореализации и развития своего «Я» находится мужчина.) Если мужчина понимает, что не в состоянии (не готов) на данном этапе удовлетворить потребности партнерши, он предпочитает окончить отношения (откровенный разрыв, бегство, создание ситуации, при которой партнерша сама захочет расстаться). Понимая возможность такого сценария, женщина вынуждена настолько овладевать желанием мужчины к сексу с ней, что бы при возможных колебаниях склонить чашу весов в свою пользу. Дальнейшее развитие отношений лежит в плоскости направления женщиной мужчины к созданию необходимых условий для рождения детей и их воспитания.
ОТНОШЕНИЯ со стороны мужчины - как уже говорилось, мужчина воспринимает женщину (на ранней стадии зрелости и формирования своего «я») как объект удовлетворения половых потребностей. Видя признаки женского влечения (взгляд, открытость в одежде, флирт…) мужчина воспринимает их как взаимное желание секса. Процесс ухаживания (разговоры, кино, совместные прогулки…) служат для мужчины необходимостью для получения желаемого удовлетворения. Мужчина крайне чувствителен к проявлению женщиной своих чувств. Мужчину интересует взаимность. Другими словами мужчина говорит женщине «Я хочу тебя потому, что я тебя люблю, не за что-то, и не ради чего-то». И соответственно ожидает взаимного чувства «Я тебя тоже люблю просто так, без какой либо цели». (безусловно женщина не может ответить так, ибо само ее существование обозначает цель). Но мужчина сначала этого не понимает, а ждет того же, что чувствует сам. Рано или поздно отношения выходят на уровень, когда женщина обозначает цель. Тогда мужчина ощущает себя обманутым (все твои чувства были лишь игрой, что бы добиться результата). Мужчина воспринимает такой поворот как выставление счета за оказанные услуги. Представьте, вы пришли в ресторан, на вывеске которого написано еда бесплатно, вы едите что хотите, а в конце вам приносят счет (примерно такие же чувства испытывает партнер). Ответная реакция мужчины может быть разной в зависимости от многих факторов, он может нагрубить и разорвать отношения, может сделать ваши отношения невыносимыми, может согласиться на ваши условия. Дальнейший ход событий зависит от многих факторов. В данной статья я не упоминаю о зрелых мужчинах, которые воспринимают отношения с женщиной, как этап создания крепкой семьи, по той причине, что в таких отношениях проблемы индивидуальны.
ОТНОШЕНИЯ в семье – Интересным является также фазы полового влечения. В начале отношений инициатором секса является мужчина, для женщины это, по большому счету, лишь способ достижения цели (безусловно удовлетворение взаимное). В средине семейной жизни инициатором становится женщина. Это обусловлено желанием женщины ощущать себя молодой, и секс является для нее доказательством ее привлекательности в глазах мужчины.
Я обрисовал лишь каркас, безусловно, отношения между мужчиной и женщиной – сложный процесс, зависящий от многих факторов.
Возможно, кто-то возразит: «Но ведь бывает, что люди любят друг друга от начала до конца, без манипуляций, откровенно и честно». Безусловно. Этой статьей я не отвергаю любовь, ни в коем случае. Я обозначаю точки возможных проблем.
Скажем так, если парень воспринимает девушку исключительно как будущую жену, а девушка откровенна с парнем относительно своих целей построения семьи, то безусловно они могут найти соприкосновение (по воле Божьей) и создать устойчивую семью, основанную на взаимном уважении и любви. Чего я вам и желаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444006
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 18.08.2013
А я хотел, чтоб ты понять сумела,
Тот мир, в котором я живу,
Чтобы познать меня ты захотела,
Ведь все стихи для этого пишу.
Чтобы спросила, - «Стих мне не понятен,
Что ты сказать хотел, никак я не пойму?»
Или сказала, - «Этот стих мне ясен,
Но я его иначе напишу!»
Я так хотел познать твой мир душевный,
Сказать тебе, - «Смотри ведь можно так».
И может ты принять бы захотела
Мои слова, когда найдешь в них истинности знак.
Но ты в молчании закрываешь двери,
Закрыты ставни и весят замки,
И только говоришь сквозь стены, -
«Ну, как дела? Что делал? Расскажи».
Мне не нужны пустые разговоры,
Мне не нужна бездушья пустота,
Ищу друзей, с кем поделиться смог бы
Тем миром, что наполнена душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435361
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.07.2013
Прекрасные черты стерильностью отточены,
И парафином сглажены душевности следы,
Так горделиво возвышается твой взгляд заточенный,
Нет в нем ни милости, нет правды, ни любви.
Молчанию обученная временем,
Разумности внебрачное дитя,
Запарафинена душа твоя бездействием,
Заполирована до блеска пустота.
Слова твои змеей скользят в промежности,
И с осторожностью исследуют пути,
Так сглажено, приятно, взвешенно,
Вокруг сплетаешь сети ты свои.
Лишь иногда коснувшись где-то пламени,
Слеза на восковом появится лице,
Но лишь о том душа твоя печалится,
Что так легко растаял воск в тебе.
С усердием в упрямстве необузданном,
Отточишь образ свой из мраморной плиты,
Теперь не тронет пламя образ твой заносчивый,
Навеки похоронена душа под ним, увы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435356
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.07.2013
На музику автора Анатольевич "Мелодія"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434597
**********************************************
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе повернуся, матір сивокоса,
У край села, свого села.
Я пригорну твої натружені долоні,
І на коліна упаду свої,
А в небі хмари вітер носить,
І срібні падають дощі, І срібні падають дощі.
О, Україно моя, нене білороса,
Моя любов, моя земля,
До тебе лине моє серце, русокоса,
В твої лани, в твої поля.
Я загорнуся в твої свіжії покоси,
І повернуся в молоді роки,
Там де палають в небі зорі,
Карбуючи у серці дні, карбуючи у серці дні.
О, УкраїнО, моя нене білороса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434605
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.07.2013
Пройдясь сквозь сотканные дни,
Узором прядева любуясь,
Смотрю украдкой на следы,
Что в памяти моей вернулись.
В безмолвном ропоте души,
Дыханье грузом каменея,
Кладу дела я на весы,
Судья безмолвно взвесит время...
Зашелестит листва в саду,
Заплачет иволга украдкой,
А тучи вдаль несут дожди,
Следы стирая свежей краской.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434590
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.07.2013
Привіт мій друже, як життя?
Куди ти зник, невже не скучив?
Тобі пишу прості слова,
Бо спомин серце моє змучив.
Ти не мовчи, скажи хоч щось, -
Як жив, як мріяв, як любив?
Скажи мені про літній дощ
В якому шлях свій загубив?
_____________________________
Привіт друзяко, все гаразд!
Так, маю справи... Звісно скучив.
Твої слова - жива вода...
І моє серце спомин змучив.
Живу як всі, життям простим,
В труді, в любові, у пізнанні,
Що є в душі, чи став таким,
Яким Господь закликав стати.
Що роблю зараз? Пізнаю.
Шукаю ВІРУ, ту що справжня,
Шукаю довго... Чи знайду?
Без неї все на світі марне...
Читав вірші твої. Без слів.
Ти як завжди чудово пишеш.
І полотно буденних днів,
Тоненьким пензликом розпишеш.
Ти не змінилась. Наче, ні.
Все таж постава, рима, слово.
Чи може так здалось мені,
А ти змінилася раптово?
Ну що, мій друже, от і все.
Що маю ще тобі сказати?
Час має плин, життя іде,
І я повинен крок ступати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431749
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2013
Любовь моя, я знаю это ты!
Я с самого начала знал тебя, но наши пути разошлись. Я искал, но сбился с пути. Закрыл пеленой свои глаза, наполнил свою душу горечью. Я заблудился в самом себе, запутался в сетях необузданной страсти. Я потерял тебя. Но каждый день моей жизни был нестерпим, как будто страшная болезнь завладела мной, бросая меня, то в пылкий жар, то в безразличный холод. Я как Кай в плену у Снежной королевы. Сердце мое превратилось в лед, глаза затянуло инеем. Прости.
Я прошел долгий путь, что бы снова найти себя. Осознать, что всегда искал лишь тебя одну. Вернее, я всегда был рядом с тобой. Дышал с тобой одним воздухом, смотрел в одно и то же небо. Вечерами мы рассматривали в темном небе одинаковые звезды, вдыхали ароматы вечернего ветра. Когда ты радовалась, мое сердце радовалось вместе с тобой, когда слезы наполняли твои глаза, мое сердце стекало кровью. Я так часто хотел сказать тебе, - « Я люблю тебя! Я не могу жить без тебя! Каждое мое дыхание, это дыхание твоей груди ». Всей бумаги мира не хватит, чтобы вместить все то, что у меня на душе, никакими словами не передать наполняющие меня чувства…
Ты, наверное, думаешь, кто бы это мог быть? Не утруждайся, мы не знакомы.
Я видел тебя в девушке застенчиво склонившей голову, когда ее взгляд ненароком встречался с пристальным взглядом парня. В детских глазах, наполненных искренней любовью. В женщине, чей стан обнимает утренний свет, а волосы расчесывает южный ветер. Я видел тебя в любящей матери, нежно обнимающей свое дитя, в верной жене, готовой быть всегда рядом и безропотно переносить все тяготы жизни. В веселой и жизнерадостной девчонке, беззаботно бегающей по улице. Я видел тебя во многих, но никогда в одной. Я жадно искал тебя, но ошибался. Я уже начал думать, что тебя просто не существует, что просто невозможно вместить все это в одно слабое женское тело.
Но, я не сдавался, я искал. Я протягивал тебе руку, но ты отстранялась от меня. Когда ты просила о помощи, я приходил, но ты пренебрегала мной. Когда ты искала опоры, мое плечо было рядом, но ты сочла его ненадежным. Я всегда был рядом, но ты не хотела знать меня.
Ты спросишь, кто ты?
Я обыкновенный человек, такой же, как и миллионы других. Ты можешь меня увидеть в любом застенчивом парне, жадно глотающего твой взгляд. В некрасивом, но надежном друге. Ты искала красивого, я незаметный. Ты искала сильного, я слаб. Ты искала властного, я как раб. Ты искала богатого, я беден. Веселого и интересного, я прост и скучен. Ты искала того, кто бы завладел тобой, а мне важен твой выбор.
Нам не суждено встретиться, по крайней мере, не в этой жизни.
Ты спросишь, почему я выбрал тебя, что бы все это написать?
Ты права это безрассудно с моей стороны. Я не знаю, кто ты, чем живешь, что в твоей душе. Я ничего не знаю о тебе. Просто мне почему-то показалось, что это можешь быть ты. Возможно, мне просто сильно хочется, что бы это была ты. Это уже не важно, я решился написать, дальше тебе решать ты ли это или не ты.
Вот я тебе пишу, и с каждой строчкой ты почему-то становишься все дальше и дальше от меня. Почему? Не знаю. Просто такое чувство, что я кричу в бездонный колодец. Вначале эхо близко, а затем все дальше, дальше и дальше. Пока не исчезает совсем.
Мне много лет и я уже не мальчик, но в душе я все еще тот, верящий в чудо романтик. Время наверно бессильно против меня…
А знаешь, что самое обидное, что если бы ты и в самом деле была той девушкой, которую я ищу, то нам все равно не суждено быть вместе. ( Ты скажешь, – « фаталист! » ) Я выбрал путь, по которому вряд ли можно пройти вместе.
Прощай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428797
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 01.06.2013
Вот и пришла пора прощаться,
Что я имел в душе, сказал.
Осталось лишь себе признаться,
Что поезд мой давно умчал.
Промчался быстрою ходою,
Скрепя железом на углах,
И словно звонкою трубою,
Словами правды звал я Вас.
Ну что ж, друзья мои, прощайте,
Прощайте лиры детский мир,
И ветхих слов мои сюжеты,
Все, что имел, я вам дарил.
Простых словес зерно спасенья
Оставил я в своих стихах.
Иду совсем без сожаленья,
Ведь верю, встретимся не раз.
Когда в унынье, зимней ночью
Вы позовете, - Где ты, друг!
Согрею вас я теплотою,
В стихах моих к вам возвращусь.
Ну, а потом, в смирении сердца,
Запрячусь в полке между книг,
И запыленными годами я буду ждать,
Храня свой лик...
______________________________________________________________
Этим стихотворением я прощаюсь с вами,
мои друзья, на чьи произведения я писал
свои стихотворные комментарии. Не пугайтесь,
ничего дурного. Просто я прекращаю комментировать
таким образом. Я не ухожу, я лишь замолкаю.
Я буду писать свои стихи по собственным мотивам.
Все остальное сказано в стихотворении. Спасибо вам за все! :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428796
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.06.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Не приходите." АВТОР: Flexis
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380407
****************************************
Приди ко мне моя любовь,
Мое спасенье и награда,
Ты мой маяк у берегов,
Подводных скал, указчик рая.
Приди ко мне мой верный друг,
Наполни чашу для прозренья,
Спаси меня от горьких мук,
Пойдем дорогою спасенья.
Приди ко мне душевный штиль,
И МИР наполнит день ненастный,
Оставлю горестный мотив,
Пусть светит свет в душе приятный.
Вы - круг спасенья для души,
Вы - многозначность без сомнений,
Вы - так бесценны, так легки,
Вы - клад забытых откровений...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428217
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "О последнем стихотворении." АВТОР: Flexis
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424395
******************************************
Нужна ли Богу пустота внутри?
"Пустым пустое!" - сказано однажды.
И от того молитвы не слышны,
Что в пустоте душевной нет признаний.
Уйти к краснеющим ладоням горизонта...
Сперва сумей себя в себе найти.
И как нелепо боль свою украсив,
Искать в ней вдохновенье для любви.
Пред жизнью тела стал ты на колени,
В душе ищи те силы, что б идти,
И в вере ты найдешь источник несомненный,
И в нем сумеешь жизнь свою спасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428216
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Я тебе вишила…" АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426786
*************************************************
Ти мене вишила снами грайливими,
Місячним променем в голці думок,
Я тебе вишию світлими днинами,
Сонячний промінь зв‘яжу в вузолок.
З темної ночі візьму тільки ниточку,
Щоб змалювати волосся твоє,
Синіми хвилями погляд твій вишию,
Що глибочить наче море хмільне.
Брови змалюю легенькими крилами,
Що піднялися над морем у даль,
Губи твої намалюю трояндами,
Що посміхнувшись вбивають печаль.
Ти не журися, що пальчики сколені,
Я їх зцілю світлим сяйвом зорі,
Що діамантовим блиском висвічує,
В вічність торуючи шлях назавжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Намалюй мені ранок…" АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425743
******************************************************
Ось і сонце сховалось за обрій,
Ти вляглася, Любавушка, спатки,
Я візьму свій мольберт і фарби,
Стану ранок твій малювати.
Ранок цей тільки твій навіки,
Ти у ньому завжди щаслива,
Поруч бігають радісні дітки,
Відчуваєш, як ти любима...
Золотистий грайливий промінь,
Розфарбує твоє волосся...
Світло ллється неначе повінь,
Мов достигле в полях колосся.
Запашіє вологою земле,
У ночі мабуть дощ пролився,
Над водою легкий серпанок,
Наче в дзеркало задивився.
Запалає ясний світанок,
Кава в чашці димком парує,
І легкий розпашілий сніданок,
Нас усіх за столом чатує.
Усміхнуся тобі привітно,-
Як спалося, моя Любава?
Ти потягнешся так граційно,
І притулишся ніжно справа.
Запитаю тебе грайливо, -
Пам‘ятаєш як ти хропіла?
Ти надуєш пухкенькі губки,
Наче це вже така провина...
Розсміємося потім разом,
Діти дивляться загадково...
Навкруги розцвіли кульбабки,
Вишиваючи малюнково.
Запашним відголоском літа,
Нам повіє в обличчя вітер,
У безмежній прозорості неба,
Заіскрився весілля бісер.
Знай же мила моя Любава,
Ти ніколи не будеш інша,
Я назавжди лишусь у тобі,
Мов на льолі яскраве квіття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
В молитві до Тебе, мій Боже, прошу
І благаю пробач це життя моє грішне.
Я до тебе крізь темряву помацки йду,
Пригорни Ти мене у обійми скоріше.
Знаю я, що у всьому я винний був сам,
Не шукаю тепер для гріхів оправдання,
Лишень прошу Тебе не залиш сам-на-сам,
Укріпи для спасіння мої сподівання.
У гріхах я далеко від тебе пішов,
І тепер довгий час мушу знов повертатись.
Боже вийди на зустріч, щоб я вже прийшов,
І з тобою навіки я міг залишатись.
Свою душу в хресті покаяння очищу,
Бо це храм, куди входить Твоя благодать.
Боже мій, в мою душу прийди й залишися,
Бо не хочу вертатися більше назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427604
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2013
Скажи, мій друже, зараз ти не любиш?
Любові хочеш - ти любов вже маєш!
Якщо на небо хочеш, чи не знаєш,
Господь сказав, що наче ангелом ти станеш.
На небі не одружуються й не виходять заміж,
Усі в любові об‘єднаються єдиній!
То що ти просиш? Чоловіка хочеш мати?
Щоб чоловіку лиш казати, - Мій любимий!
Та це вже не любов, це грішна пристрасть.
Ти хочеш в ній згоріти до остання,
І в пристрасних обіймах об‘єднатись,
І лиш йому молитись до світання.
Так Єва богом назвала Адама,
Кали Адам прийняв її в обійми,
І ти б так радісно його вітала,
Коли б від тої пристрасті злетіли.
Так от, мій друже, розберися, що ти хочеш,
На небо, чи в кохання чоловіче?
Бо якщо небо, то вже зараз маєш
Любити так, як наш Господь, безгрішне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Вот это есть цена улыбки…" АВТОР: На-д-е-ж-да
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426562
************************************************
Дождь слезинками мочит реснички,
Гладит кудри намокшие ей,
А она в ожидании улыбки
Пальцы крутит - скорей бы, скорей...
Нет уж сил в ожидании тревожном,
Так хотелось его увидать,
И в порыве души откровенном,
Без оглядки его бы обнять.
Бьется сердце тревожной струною,
Он подходит... Она замерла...
Вечный миг закричал тишиною, -
Посмотри же, молю, на меня!
Он, конечно, услышал, бесспорно,
Взгляд ее, словно адский магнит.
Он лишь мельком взглянул осторожно,
Взгляд ее обжигает, томит.
Вдаль пройдя, что б огня не касаться,
Обернулся он к ней не спеша,
И улыбкой своей откровенной,
Пожелал ей любви, без греха.
И в ответ ничего не желая,
Он пошел вдаль ведомый звездой,
А она, от улыбки сверкая,
Шепчет вдаль, - Возвратись дорогой.
Как же завтра? Увижу ли снова?
Он не хочет ее обижать,
Той дорогой идти очень сложно,
Он не может с собой ее взять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427395
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Батько прийшов" АВТОР: Христина Т.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425458
**********************************************
Узимку батько до дітей прийшов,
Узимку мерзнути на двір від них пішов,
Узимку попросив у них притулок,
Узимку діти виставили його клунок.
Чому так сталося, що діти не пустили,
Чому від холоду його не захистили,
Чому байдужість в серці їх з‘явилась,
Чому любов у серці не лишилась?
Тому, що він колись до них був черствий,
Тому, що в душах їх колись став мертвий,
Тому, що у навчанні був байдужий,
Тому, що у любові був недужий.
Що ж з цим робити, де знайти прощення,
Що б віднайти в душі своїй смирення,
Що б знов знайти любов у своїм серці,
Що б не жаліти потім після смерті...
А може він інакший чолов‘яга,
А може він давав любов їм зрання,
А може він навчав їх віри в Бога,
А може то вони пішли від нього?
Все може бути, я тому не свідок,
Все може бути також від невісток,
Та хай там як, я тільки закликаю,
Таких дітей до Бога привертаю.
Бо Бог сказав - "Шануйте свого батька".
Бо сказано - "Прощення в собі майте".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427394
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "… І падав дощ" АВТОР: Олександр Яворський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426150
*************************************************
Стоит девчонка с мокрыми глазами,
С двумя букетами печальных алых роз,
А дождь накрапывает вещими рядками,
О том, что в жизни суждено немало слез.
И вроде бы любила, и вроде бы хотела,
Но все же разобраться в себе не удалось.
Максима полюбила, с глазами краше неба,
Ивана захотела, надежный в нем прогноз.
Что выбрать, красоту с улыбкою Орфея
Или практичный и надежный в жизни тыл,
Ах, если бы волшебник по воле Гименея,
Их красоту и ум в одном объединил...
Стоит, себя терзая, букеты обнимая,
А дождь свое решенье давно ей объявил,
Не будет ни с красивым, не будет ни с богатым,
А будет только с тем, кто Богом ей судим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Солодке цвітіння лілей" АВТОР: Ірина Кохан
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424867
**************************************************
Вспоминаю ли я? Ту прозрачность последней весны,
Когда мы попрощались, уходя по промокшим, безлюдным аллеям,
А в руках твоих лилий букет холодел от безмолвной тоски,
Оставляя в душе замерзающей сладкий до боли оттенок.
Вспоминаю ли я? Те бессонные зимние ночи,
Когда в сердце печаль и так хочется снова любви,
Но тебя отпустил, позабыть не могу лишь те очи,
Синевою волны снова топят все чувства мои.
Вспоминаю ли я? Почему попрощался с тобою,
Почему словно враг уходя, разрушал и сжигал все мосты.
Потому, что в свой путь никого не беру я с собою,
Потому, что так выбрал! С тобой мне мой путь не пройти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427180
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Сколько их…?" АВТОР: Реформатор
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426065
********************************************
Много непонятных нам желаний,
Много боли и беды вокруг.
Мы душой скитаемся без знаний,
Тянем согрешений горестных хомут.
В них причина всех наших страданий,
Горьких огорчений адский круг.
И в безверии сладкий мед мечтаний,
Ядом отравляет наш смертельный путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426967
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "ЗАПОМНИ!" АВТОР: Валентина Володина
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425734
*************************************************
В Рай войдет, увы, не каждый,
Лишь смиренный сердцем и отважный,
Кто сумел пройти все испытания,
Кто у Бога отыскал признание.
Кто любовью душу наполняет,
С добротою людям отвечает,
В мире, кто всегда с тобою,
Не желает жить ни с кем войною.
Кто сумел найти алмаз спасения,
Вера в Бога, вот исток прозрения,
Кто оставил жизнь свою пустую,
И у Бога отыскал себе иную...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426966
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Невесомость" АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425209
*************************************************
Благодарен, благодарен, благодарен я тебе,
Что могу любить украдкой наяву, а не во сне.
Хоть меня ты не любила, благодарен я судьбе,
Ведь меня ты научила отыскать любовь в душе.
Пусть тебе я не красивый, не виню тебя, поверь,
Значит, где-то есть тот милый, пусть найдет тебя скорей.
Красота моя не в теле, красота моя в душе,
Просто ты не разглядела, светит солнышко во мне.
Я не плачу, отчего же, почему мне слезы лить,
Я люблю и эту нежность я сумею сохранить.
Ничего, поверь, не нужно мне в ответ моей любви,
Я любовь в себе так долго до тебя не мог найти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426712
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Поринь у дитинство…" АВТОР: Олександр Яворський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425816
**********************************************************
У дитинство повернуся, ну і що, що я малий,
Та я щиро подивлюся і не треба зайвих слів.
У дитинства світле небо, хоч і хмари є на нім,
Та назавжди залишитись хочу в нім без плину днів.
Вже дорослим стало тіло, та в душі я все ж такий,
Наче часу не підвладно, щоб душею я старів.
Хоч мовчати я навчився, та в душі завжди прямий,
Непотрібно стало іншим, щоб усе я говорив.
Хтось сміється наді мною, ну і що мені з того,
Я живу собі як хочу, хоч і важко від цього.
Хмарочосів не будую, свої мрії залишив,
Ясним ранком пробудився, Бога серцем полюбив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Вакуум" АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422536
********************************************
Зануривши у вакуум свої серця,
Ми привітаємось в тактовному вітанні, -
Привіт, як справи, як твої діла?
Все добре! - Відповідь в короткому прощанні.
Сховавши коливання душ своїх,
Надягнемо старі знайомі маски.
У мізансцені почуттів сліпих,
Даруємо пожовклі стерті ласки.
І крадучись крізь морок відчуття,
Чекаємо, хто перший включить "Викл",
Щоб знов з‘явилася у серці та іскра,
І вакуум наповнився повітрям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426601
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Поміж нами…" АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421891
***********************************************
На твоє прощання віднайду прощення,
Обійму в обійми, загорну золу.
Поміж нами щирість юного зізнання,
Ті часи назавжди в серці залишу.
Хай не все здолати ми в собі зуміли,
Та з тобою разом шлях цей я пройду.
Поміж нами зимні, сніжні хуртовини,
Той колючий спомин з часом загублю.
У нічному небі розіллються зорі,
В місячному сяйві я до тебе йду.
Поміж нами вічність в ніжному коханні,
Цю любов безгрішну у душі знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Мне бы нежности полладошки" АВТОР: Віда Вансель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421155
**************************************************
Каждым словом меня ты ранишь,
Боль свою словно камень точишь,
Чтобы кровью сверкал твой камень,
Ведь иначе ты жить не хочешь.
Я бы нежность тебе насыпал,
Так, что ты унести не сможешь,
Только ты оглянись, увидишь,
Что в душе ты не этого просишь.
Углубилась в свои мечтанья,
Хочешь лож свою сделать былью,
А у правды не ищешь признанья,
Ведь иное развеешь пылью.
От того не даю я нежность,
И свои закрываю ставни,
Чтоб в тебе не рождать надежду,
И в мечтах не играть спектакли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426265
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "таких ніхто не помічає…" АВТОР: Олександр Яворський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412996
**************************************************
Прийшов Господь у світ цей грішний,
До нього були бідні вже тоді,
Пішов Господь на небо світле,
А нам сказав,- Бідноту матимете ви завжди!
Скажи мій друже, чом так вийшло,
Що Бог не захотів змінити,
Щоб на землі не було бідних,
Навіщо наказав їх залишити?
Для нас? Щоб ми навчились милосердю,
Чи щоб навчити їх просити?
Чи щоб вони в тяжкому цьому гніті,
Змогли то милосердя полюбити?
Скажи мій друже, якщо б так зробили,
Щоб від держави гроші до них йшли,
То милосердю як людей навчити,
І милосердя щоб просити ми змогли.
Якщо у когось дуже важка ноша,
Ти не кидайся зразу все змінити.
Спитай його, - Чого ти тягнеш камінь,
Чого не хочеш ношу залишити?
Бо дуже часто ношу, яку маєш,
Ти маєш за важкі не прощені гріхи.
І ноша ця для того нам дається,
Щоб ми у них покаятись змогли.
Бо якщо б тато наказав би сина,
За те, що він насмілився брехати,
То лиш для того він його примусив,
Щоб він розкаяння зумів пізнати.
Та ти не думай,- Так йому і треба,
Бо можеш опинитись там і ти,
А краще віднайди в душі своїй прощення,
І милосердя в подаянні ти зроби...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426264
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Занадто мало" АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414526
**************************************************
Я - ємність. Що наповнюється смутком,
А зрідка там з‘являється журба,
Та невагомими здаються ті здобутки,
І в ємності відверта пустота.
Я - ємність. Інколи мене наповнять
Любові щирої вагомі почуття,
І ту любов хочу у собі мати,
Навіки хай залишиться вона.
Я - ємність. Часом хтось попросить,
Такий же самий як і я,
Любові тої чисті роси,
Взамін залишить лиш слова.
Я - ємність. Та буває зрідка,
Коли й мені дають любов,
Тоді оті безцінні зливки,
З‘являються у мені знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426044
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2013
**** Весняна печаль ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Замело сиву даль… АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407408
*****************************************************
Ту печаль у піснях
Не виспівую,
У душі своїй я
не утримую.
Хай летить сива птиця,
здіймається,
Хай до мене вона
не вертається.
Не шукаю мережив
заплутаних,
І клубків Аріадни
закручених.
Хочу серцем своїм
посміхатися,
У любові дитячій
купатися.
Хай весна сиву даль
замережила,
Але серце моє
не збентежила!
______________________________________________________________________
**** Обірвана струна ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Мрія дотліла АВТОР: Марамі
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408253
*********************************************
Остання струна
Обірвана вже,
Любов не вернеш
Згоріло усе.
Твій подих ще тут,
Та я відлетів,
У мареві снів
Тебе залишив.
Дотліє любов
У серці твоїм.
Бажати цього,
Повір, не хотів.
Та все ж я іду,
Бо крила мої
Несуть мене в даль,
Де зорі ясні...
____________________________________________________________________________
**** Красота души ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Красота АВТОР: Натали Вадис
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408866
**********************************************
Нам красоту души порою сложно видеть,
Бывает красота запрятана в снегах,
Болезненных обид и горьких расставаний,
Несбывшихся надежд в заброшенных мечтах.
Что красота души? Смотрите на ребенка.
Так Бог дает нам изначально красоту,
Но за свои грехи мы платим красотою,
Тому, кто отнимает всю нашу чистоту.
И только в покаянии грехов своих заблудших,
В стремлении осмыслить и веру сохранить
В ту красоту, что лечит делами нашу душу,
Мы сможем уберечься и мир свой изменить...
____________________________________________________________________________
**** Сохраню… ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Оставьте… АВТОР: Натали Вадис
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408593
**********************************************
Сохраню я любовь в себе,
Даже если вся жизнь в тюрьме,
Даже если дыханье ветра,
Не смогу отыскать нигде.
Сохраню чистоту в душе,
Если даже глаза в беде,
Если даже кругом враги,
Не отдам им свои мечты.
Веру в сердце своем храню,
Там друзей я себе найду,
Там свободу я обрету,
От грехов, что в себе несу.
____________________________________________________________________________
**** Не сумуй ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Замальовка АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410643
************************************************
Олов’яні хмари в небі розжену,
Теплими словами радість збережу.
Пригорну до себе ніжну дорогеньку,
Поцілую в щічку лагідну рідненьку.
Не сумуй маленька, снігові на стріху,
Краще посміхнися березню на втіху.
Посмішку чарівну на вустах знайду,
Сніжну королеву з тебе прожену.
____________________________________________________________________________
**** Жебраки ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: По вулиці і по однім містечку АВТОР: Віда Вансель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410783
**********************************************************
Пройшли роки тепер усе змінилось,
Вже перший їздить завжди у авто,
А другий ходить смітниками нині,
Шукає їжу, одяг - все одно.
І перший з кожним днем все забуває,
Той час, коли і сам жебракував,
А другий тільки Бога закликає, -
Допоможи, щоб я вже не блукав.
Бо лиш тоді до Бога йде людина,
Коли не має вже достатнього майна,
Щоб жити так як завжди їй хотілось,
Лишень бажати «світського» життя.
Не думайте, що той хто просить нині,
Отримавши почне все віддавати,
А краще придивіться ви до інших,
Хто вміє душу людям роздавати.
_____________________________________________________________________________
**** Відродження з попелу ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Попіл АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406367
*********************************************
А я зберу той попіл крадькома,
Зцілю тебе, хоч крила обгоріли.
В любові щирій віднайду слова,
Щоб крила твої знов залопотіли.
Злікую поцілунками тебе,
Вдихну життя в знедолене обличчя.
І посмішка воскресне попри все,
Коли пір’їнкою вуста твої торкнуся.
А потім в радості пущу тебе - літай!
Мов пташка говірлива в синім небі.
Співай мій ангел, знов таки співай!
Хай буде радість від життя у серці...
____________________________________________________________________________
**** П‘яничка (жарт) ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Родная хата" (гумореска) АВТОР: Іван Мотрюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418606
*********************************************************
Йде п’яничка по дорозі, плутає слова,
А на зустріч йому хлопчик, пісеньку співа.
Каже він п’яничці, - Дядьку, чом такий сумний?
А той каже, - Бо на серце завжди сивий дим.
Та хлопчина посміхнувся й відповів йому,-
То ви дядьку не журіться, вихід я знайду.
Ви мерщій біжіть до хати, жінка із відром
Зразу дим отой загасить й обдере рядном.
____________________________________________________________________________
**** Была ли та любовь? ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: А было ли то чувство??? АВТОР: Катерина Дмитрецька
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413520
**************************************************************
Я пренебрег надеждой?
Я пренебрег мечтой?
Но было ли то чувство?
Была ли та любовь?
И мне порою грустно,
Меня ты не вини.
Сложилось все не просто,
С тобой расстались мы.
Воспоминаний прежних,
Оскомина внутри.
С тобою мы расстались,
Но ты живешь внутри...
_____________________________________________________________________________
**** Пошана ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Спасибо родителям! АВТОР: Ірина Кохан
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414480
****************************************************
Своїм батькам в пошані поклонюсь,
Бо поважаю їх важкий фізичний труд.
За те, що все життя своє вони,
Мене як пташенятко берегли.
За те, що у любові кожний день,
Мене оберігали від проблем.
За те, що віддавали все тепло,
Аби зростити у мені оте зерно.
Зерно любові, щирості й добра.
За це зерно я дякую щодня.
І в Бога у молитві попрошу, -
Убережи, Господь, мою рідню.
____________________________________________________________________________
**** Щенок ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Верный друг… АВТОР: Катерина Дмитрецька
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419409
*******************************************************
Да я мал, ну и что с того же,
Защитить я смогу друзей.
Я же ПЕС, а не просто пёсик,
Нету в свете меня верней.
Я охранник и злой собака,
Просто может я мал еще,
Но я вырасту - Правда хозяин?
Ты возьмешь меня под крыло?
Научусь я лежать и гавкать,
Буду лапу давать тебе,
Буду ночью тебе охранник,
В стужу, дождь защищу везде.
Посмотри мне в глаза хозяин,
В них я верно люблю тебя.
Ты конечно же это знаешь,
Быть с тобою моя судьба.
_____________________________________________________________________________
**** Рибалка з кумом ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Добрий врожай (бувальщина) АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420054
*************************************************************
А колись із кумом разом ми пішли рибалить,
Добре було нам із кумом у ставку купатись.
Трохи випили, скупались, трохи закусили,
Ну а потім ще й пивасик на двох ми розпили.
А коли вже було треба пертися до хати,
Ми пішли із кумом разом рибу купувати.
Стали в дядька, що рибалить, сп‘яну вимагати,
Щоб продав нам свою рибу, що зумів спіймати.
Дядько трохи покрутився, тай продав нам рибу,
Цілу торбу наваляв нам він з якогось дива.
Йдемо з кумом ми до хати, тягнемо торбину,
Дома жінка зустрічає темна наче злива.
Кажу, - Жінко, моя мила, чом така ти злая,
Ми ж бо риби наловили он аж торба мала.
Та як стали витягати, там одне каміння,
Було нам тоді із кумом, бігли аж до млина.
____________________________________________________________________________
**** Котику – муркотику ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Всім Котам присвячую АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420714
********************************************************
Котику - муркотику
Чухає животика,
Лапкою вмивається,
Хвостиком він грається,
Муркотом співає,
Сонно позіхає.
Дуже утомився,
Цілу ніч трудився,
Мишенят наївся,
Молочком напився,
А тепер куняє,
Очки закриває.
Лагідно хазяйка
Шерстку почесала,
Ніжністю мурчання
Душу злікувала,
Вушко почесала,
Любчиком назвала.
Котика - муркотика
Ніжно обійняла.
_____________________________________________________________________________
**** Размышления о душе ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Что в душе у нас? АВТОР: Натали Вадис
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415743
**************************************************
Душа - желанья наши. Вот простой ответ.
Не то, что нам дают, любовь иль пониманье,
А то, что сами мы желаем дать в ответ.
И жизни суть - души своей познанье.
Мечты и грезы в нереальности живут,
Подобны лжи, в туман затягивают души.
Реальность - Богом данный жизни путь,
В ней истина, хоть иногда находят тучи.
_____________________________________________________________________________
**** Воїнам УПА ****
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Прохання ветерана. АВТОР: Іван Мотрюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423856
***************************************************
В день Перемоги над фашистом,
Згадаю також і про тих,
В лісах карпатських хто загинув,
В молитві прошу і за них.
Всіх тих в душі я спам‘ятаю,
Хто боронив свій рідний дім,
Хто так хотів, щоб день цей ясний,
Зустріти мирним я зумів.
За Україну хто боровся,
За край в якому я живу,
За рідну мову променисту,
За вільну нене дорогу.
____________________________________________________________________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Чи плаче камінь? Запитаю я.
Чи серце кам‘яне любов’ю обігріє?
Чи може добре слово віднайти,
Воно у скам‘янілому сплетінні?
Роки розтрачені ніколи не збирай,
Бо не зумієш ти зібрати їх ніколи,
Лишень теперішні роки загубиш там,
У намаганнях нездійсненних кволих.
Чи треба погляди зміняти інших,
Спочатку може треба змінюватись нам?
Чи треба когось нам любові вчити,
Бо я не впевнений, що люблю серцем сам?
Багато запитань на думці маю,
Та лишень знаю серцем я завжди,
Що у молитві щирій не згасає,
Та іскра, що від Бога у душі.
Та іскорка, то віра в серці нашім,
Вона розколе каменю граніт,
І серце наше сльозами заплаче,
У покаянні наших грішних літ.
Та якщо вже така нагода стала,
Зробити у житті своїм добро,
Когось наставити на шлях спасіння,
Будь милостивий серцем хай би що.
Не віднімай руки від подаяння,
Не відвертай зневірившись очей,
Що маєш на душі своїй ти дати,
Давай хай буде мир серед людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425912
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "ГОСПОДУ чи ДИЯВОЛУ ?" АВТОР: Олександр Яворський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413019
***********************************************************
Ось ти питаєш - Бог чи сатана,
Кому із них служити вірно мусиш?
Як розібратись, що таке душа,
Кому її віддати сам себе примусиш?
Тобі скажу лиш те, що знаю сам,
В пізнанні, що вдалося зрозуміти.
Що Бог то світло, сатана – пітьма!
Та маєш сам пізнати це зуміти.
Питаєш - Хто сильніший? Ось дивись,
Коли запалиш у ночі лампадку,
Пітьма відразу відійде навколо скрізь,
Не може тьма осилити паланку.
Але якщо погасне цей вогонь,
То темрява відразу наступає,
Та не пітьма взяла його в полон,
Він сам по собі мляво загасає.
Та Бог, то вічний промінь серед ночі,
Ніколи він не згасне у пітьмі,
Тому завжди по волі Божій бути,
Бо сатані ту силу не знайти.
Кому служити, сам ти обираєш,
Бо завжди знаєш шлях яким ідеш,
Якщо погане зробиш, то пізнаєш
Ти темряву, а світла не знайдеш.
Не думай, що змінитись буде легко,
Сьогодні вибрав зло, а завтра вже добро,
Бо сатана затягне душу твою в пекло,
В кайданах не знайдеш вже світле джерело.
Ця боротьба не зовні, а в душі,
В бажаннях твоїх, в твоїм почутті,
Ти обираєш сам любов чи зло,
Яке в житті своїм нести тобі ярмо.
Шлях в темряві здається нам легким,
Бо не потрібно змінюватись в нім.
Неначе звір до себе все гребеш,
Та щастя у житті так не знайдеш.
Багато ще можливо написати,
Та сам ти маєш все оце пізнати,
Бо вибір твій, тобі і обирати,
Я можу лишень трішки підказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425911
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Той погляд…" АВТОР: Nikita13
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423653
******************************************
Згадаю погляд твій, в безодню задивлюся,
Шукає серце ще не сказані слова.
Мов вантами за кнехти зачеплюся,
Повернеться із плавання душа.
Із плавання розлуки і страждання,
Із забуття, зневіри, у життя.
Шукаю розумом в очах твоїх зізнання,
Хоч знаю вже у чому є вина.
Від спогадів колоте серце в грудях,
Надії воскресають з небуття...
Та біль страждання розіллється в скронях,
Вітрила напнуті розірве на шмаття.
Колись від погляду душа моя вмлівала,
Мов квітка в променях купалася вона,
А зараз на хресті тим поглядом розп‘ята,
Кровить у серці зранена душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "…" АВТОР: Nikita13
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396001
******************************************
Вже весною запахло в повітрі,
Сніг розтанув, відкрились стежки,
Знову в квіття дерева убрались,
Пріле листя щезає в траві.
Ти пройдешся стежками любові,
Загорнешся в звучання пісень,
Нагадаєш у пам‘яті осінь,
Й повернешся крізь час у той день.
Станеш біля крислатого клена,
І рукою погладиш кору,
А у кроні щебече синичка,
Закликає чимдужче весну.
Ось й зустрілася осінь з весною,
У душі майорів листопад,
Осипались в душі жовті клени,
А бузок розквітав на очах.
Промайнули січневі морози,
Та холоне від спогадів кров,
Хоч давно загубились ті зорі,
Все ж зринають у пам‘яті знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Декадентское" АВТОР: Анаит Агабекян
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379714
************************************************
Без надежды скитаешься с болью,
С перебитым крылом не летают,
Море слез сердце высушит солью,
И глаза все черты забывают.
В клетку спрячешь иссохшую душу,
Вдохновения в жизни не ищешь,
Недоверие влезло под кожу,
Безразличие в лицах лишь видишь.
Проигравших навряд ли полюбят,-
Подытожить сама ты сумела.
Только знай, что тебя не забудут,
Если б ты полюбить захотела.
Ведь любить можешь ты, понимаешь,
Даже если тебя все не любят.
Ведь Господь так любил, если знаешь,
И не ждал, что его все полюбят.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425649
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.05.2013
Давай з тобою пройдемось, мій друже,
Вечірнім Києвом тебе я проведу,
І хай усі спішать, а нам байдуже,
У гомінкому місті, мила, я живу.
Почну свій шлях із Дарниці старої,
Щоб між алей каштанових пройти,
Цвітіння їх згорну в твої долоні,
Щоб залишити спогад назавжди.
У світлі ліхтарів іскряться пірамідки,
Немов гірлянди в новорічну ніч,
У хвилях аромату скресли зайві свідки,
А ми залишились з тобою віч-на-віч.
Та хвилі здалеку приносять подих інший,
Бузок цвіте у парку в далечі,
А поряд з ним журчить фонтан старенький,
Нагадує журчанням наспіви легкі.
Присядемо на лавці біля парку,
Щоб чутно було нам журчання хвиль,
А вітер нам наллє у філіжанку,
Старих акацій подих від цвітінь.
Нап‘ємося медвяного квітіння,
Сп‘яніємо від пахощів отих,
І підемо додому до світання,
Щоб не побачив промінь нас таких...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425475
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Небо…" АВТОР: Катерина Дмитрецька
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423001
***********************************************
В вечірнім небі Бог відлив із міді хмари,
З‘юрбив їх в вишині, прикрасив золотавим.
Чарують око кольори вечірньої заграви,
А сонце вже сховалось за обрієм багряним.
Безмежний простір у блакиті небосхилу
Ще зранку був безхмарним і грайливим,
І танув погляд в нескінченності відтінку
Блакиті бірюзи осяяній промінням.
Та вечір полонить блакить відтінком мідним,
Одягне небо все у рясу надвечірню.
Тужить моя душа за обрієм безхмарним,
Блакить в моїй душі я сумом затуляю.
Ах, небо, небокрай, чому я не літаю,
Чому у простір твій мов птиця не пірнаю,
Душею б полетів, та тіло не пускає.
Тужить моя душа. Та небо все те знає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425454
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2013
Этот стих посвящается замечательной поэтессе Виде Вансель.
*************************************************
С морской пучины возвышаясь, маяк сигналит в темноте,
Тому, кто в плавании остался и не пристал еще к земле.
Бушует море, волны хлещут, но он сигналит без конца, -
Плыви сюда, я здесь любимый, ко мне вернись моя душа.
Проходят годы в ожидании, но веру все ж маяк хранит,
Любовь дает ему те силы, что б огонек не угасить.
Пускай давно на побережье погасли окон фонари,
А он хранит в себе надежды, сигналит гордо о любви.
И пусть в округе кто-то скажет, - Он сумасшедший, странный тип!,
Маяк сигналить не устанет, любовь свою он сохранит.
Он верит искренно, всем сердцем, любовь не может не прейти,
Ведь для того он здесь оставлен, чтобы суметь ее найти.
И вот однажды в море бурном вдали увидел паруса,
Вот, наконец! - в порыве ветра к нему плывет его судьба,
Сияют белые сигналы, - Люблю тебя, любовь моя!
Но парус слева исчезает, - Ошиблась ты, прости меня!
Засветит красными огнями от раны в сердце маячок,
От боли хочет он заплакать, закрыть все чувства на замок.
Но все ж светить не перестанет, ведь верит, что любовь прейдет,
И в гавани его когда-то круизный станет пароход.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425340
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 16.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Жаль" АВТОР: Лили
**********************************
Слов ненужных уста пусты,
Когда нет ни любви, ни дружбы,
Омертвеньем несет с души,
И гниеньем от рвотной лужи.
Для чего ты живешь тогда,
Если сердцу никто не нужен?
Умирать не спеши душа,
Смерть прейдет и сама на ужин.
Лучше ты научись любить,
Нет не телом, душой как друга.
Не того, с кем хотелось жить,
А того, кто душе лишь нужен.
Научись другом быть всегда,
Даже тем, кто тебя не знает.
Дружбу тем предложи сама,
Кто в углу от обиды тает.
И увидишь, что можешь любить,
И друзей у тебя так много,
И душа в небе будет парить,
И сияньем засветит слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425236
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 15.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "МИ" АВТОР: морський лев
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387365
******************************************
Наші мрії, то є недоліки,
Бо не має в них правди, істини.
Ми бажаємо те, що хочемо,
А що маємо, те не цінуємо.
Заховались у нерозбірливість,
Все змішали в душі коктейлями,
Тільки хочемо знати відповідь,-
"Що то далі, за цими скелями?"
Не шукаємо з Богом зустрічі,
Хоч тіла наші тлінні, з попелу,
А шукаємо вперто юності,
Для спасіння не хочемо клопоту.
Запитаємо в себе, - "Хто ми є.
Для чого живемо у світі ми?"
Лишень в Біблії є та відповідь,
Й про кінець, що накочує хвилями.
В цій задачі - "Пізнати істину",
Ікс - души, ігрек - тіла наповнення,
Розділи всі бажання порівну,
Зрозумій, що в душі твоїй коїться.
Тож для тіла ти став епітафії,
Для душі напиши епіграфи,
В вічність підеш без ампутації,
Якщо зможеш те все залишити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Спить горіх…." . АВТОР: Ірина Кохан
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420936
**********************************************
Весна прийшла у сад, всміхнулась до нарциса,
З бруньок вилазить сонне, зім‘яте перше листя.
Все мружиться від сяйва і тягнеться до світла,
Лишень старий горіх не квапиться до квіття.
А поруч біле плаття вдягла вже абрикоса,
Зваблива і чарівна, в фаті сплелися коси.
У пахощі духмяні, мов шлейфом обгорнула,
І тягне до горіха в благанні ніжні руки.
Та все ж горіх уперто не хоче розквітати,
Не хоче своє листя на зовні викидати.
Зіщулив своє гілля й весну не хоче знати,
А хоче лиш у спокою зі смертю розмовляти.
А в небі білі хмари снують ще спозаранку,
І вітер сухе гілля гойдає біля ґанку.
Скрипить горіх сварливо - Залиште у спОкою,
Я вже старий, не можу тягнути більше воду.
Заплаче клен й береза, що поруч при дорозі,
Заплаче також вишня смолою у розломі,
І абрикоса сльози обронить бурштинові,
А серце заридає від споминів й любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424993
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Прости мама" АВТОР: Ярмульська Галина
**************************************************
В субботний день приду к родным,
Всем тем, кто отошел к мирам иным.
В безмолвии, в душе я им скажу,
Что в памяти всегда я их храню.
Не в силах я исправить ход судьбы,
Не в силах воскресить былые дни,
Чтоб рассказать, как я живу сейчас,
Как горько, одиноко мне без вас.
В молитве я склонюсь к сырой земле,
В объятья обниму я вас в душе,-
"Простите милые, что редко вижу вас,
Ведь не хочу тревожить сон ваш лишний раз."
Накатится слеза из глаз скупых,
Окропит землю у колен моих.
Я знаю, вы всегда в душе со мной,
Хотя давно ушли вы в мир иной.
Возьму цветы, украшу ваш покой,
Венок поставлю я над вашей головой,
Налью в стакан, поставлю у креста,
За упокой, пусть будет пухом вам земля.
Налью себе и выпью не до дна,
Остатком пусть окропится земля,
Пасхальной пасхой закушу в сей день,
За воскресенье мертвых в час Господень.
В молчании я посижу среди могил один,
К воспоминаниям вернусь своим былым,
Я вспомню все хорошее, что получил от вас,
И с сердцем успокоенным пойду домой сейчас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424842
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 14.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Ти прийшов з минулого життя" АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420814
******************************************************
Не возвращайся в прошлое душа,
И не ищи в гордыни утешенья,
Не говори не нужные слова,
Испей душа с источника прощенья.
Пусть кто-то возвратился, не вини,
Ему теперь идти еще обратно,
Душою счастья пожелай ему в пути,
Не оставляй ему надежд напрасно.
Когда-то так хотелось этой встречи.
Воспоминаний прошлых боль крушенья.
Сожги душа моя любви прошедшей свечи,
В прощении простись без сожаленья.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424684
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Сни" АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418656
******************************************
Я не стану більше лізти в твої сни,
Спи собі спокійно на морському дні.
Хвилі заколишуть твоїх мрій печаль,
В напівтемних водах відпливу у даль.
Не знайшов підтримки слів своїх в тобі,
Лишень відмахнулась в коматознім сні.
Ліпиш в сновидіннях монстрів ти морських,
А в глибинах серця кров береш для них.
Не прийду до тебе, більше не зови,
Заховаюсь в темряві на глибокім дні,
У пісок зариюсь, більше не шукай,
Відлечу у всесвіт к зорям так і знай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424683
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Квітнева ніч." АВТОР: Іван Мотрюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421090
*********************************************
БОМ! БОМ! Гучний лунає містом дзвін,
Людських трагедій й горя передзвін.
У пам‘яті зринають далекі теплі дні,
Коли у школі дзвоники лунали голосні.
На дворі майже літо, і теплий вітер дує,
А тополиний пух над містом вже вирує.
Сміються дітлахи, не знають що біда,
Десь поруч біля них здригнулася земля.
Це мирний атом смерті є вісником біди,
Назовні виривається в отруйному стовпі.
Ніхто іще не знає, що то є за свіча,
Кому за упокій поставлена вона.
А смерть вже зовсім поруч, заходить в кожний дім,
Не стукає, не дзвонить, а лізе в кров усім.
Від неї не сховатись, не відкупитись, ні.
Для неї всі ми рівні і бідні, й багачі.
Чорнобильська четвірка палахкотить вогнем,
То братська вже могила, бетонний монумент,
Всім тим, хто для спасіння життя своє віддав.
Героям вічна слава! В сльозах хтось написав.
Вони ж бо зовсім юні, десь років двадцяти,
Життя своє віддали, аби лиш жили ми,
Щоб ми любити вміли людей і рідний край,
Щоб ми завжди цінили життя їх вічний дар.
Роки ж бо вже минули, і хто згадає це,
Так болісно дивитись, як хтось униз стрибне.
Життя своє не цінить, не хоче жити ним,
Та краще б час той лишній Господь віддав би їм.
Заб‘ється швидше серце і запульсує кров,
Пробачте мої любі скажу я знов і знов,
За те, що забуваю я інколи про вас,
В турботах і бажаннях не приділяю час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Син." АВТОР: Іван Мотрюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420483
******************************************
Сидить старенька біля хати,
З в‘язниці жде своє дитя,
Сумне й заплакане обличчя,
Тай посивіла голова.
Одне завжди в житті бажала,
Щоб в сина склалося життя,
Щоб став він зіркою - актором,
Чи співаком, щоб мав звання.
Бо не хотіла, щоб у полі
Батрачив все своє життя,
Щоб як вона з сльозами горя
В труді важкому ніс хреста.
Вона хотіла, щоби легким
Було завжди його життя,
Щоб не складав він ті копійки,
А жив в достатку багача.
Та що поробиш, що в синочку
Акторських даних не знайшли,
Та він рішив інакшим чином,
Здобути все те у житті.
Бандитом став він знаменитим,
І навіть має він звання,
Живе шикарно, навіть більше,
Не снилось їй таке життя.
Про матір свою він забувся,
Навіщо та тепер йому,
Вона ж бо жде кіноактора,
А він бандит вже на яву.
Та раптом все в житті змінилось,
І він потрапив у тюрму,
І все що мав, розвіяв вітер,
Лиш мати жде його в весну.
Бо лиш для неї він ще хлопчик,
Який потрапив у біду,
Його притисне у обійми,
Обронить радісну сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424380
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Карантин" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420119
******************************************
Не шукай розуміння у тілі,
Не шукай красоти у нім.
Тіло наше немов пір‘їнка,
Тінню згасне неначе дим.
Ні для чого тобі ті фарби,
Не потрібні підбори теж.
Ти знайди красоту у серці,
Там знайдеш невагомість без меж.
Навіть якщо чарівне тіло,
Не дивись на його красу.
Тобі стане в душі зрозуміло,
Так потрібно шукати судьбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424088
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Карантин" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420119
******************************************
Як багато книжок на світі,
Всі вони про одне і теж,
Як нам треба на світі жити,
Віднайти те життя без меж.
Все одне, все одне те саме,
Нащо було їх всі писать,
Все давно Бог сказав словами,
Навіть заповіді схотів дать.
Книга Божа одна єдина,
Хоч багато в ній сторінок,
Книжку цю прочитать потрібно,
Хоч як важко зробить цей крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424087
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Карантин" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420119
******************************************
Читаю те, що написав хтось інший,
Хтось мацає у темряві холодні почуття.
Назовні виливає біль свій невгамовний,
Шукає відповідь, шукає навмання.
Колись були часи я також мацав душу,
Чавив у ній зізнання, душив всі відчуття.
Тепер дивлюсь як інший плюхкатися мусить,
Бо тільки так навчиться вмінню плавання.
Так хочеться сказати, - Греби отак, чіткіше,
Не плюхкайся у вирі, пливи де є земля.
Де зможеш стать на ноги, вдихаючи повітря,
Забути все минуле, іти у майбуття.
Та знаю вже напевно, що сам він має плисти,
Ніхто не допоможе йому свій шлях пройти.
Бо мусить сам навчитись і вибір свій зробити,
Така вже наша доля, - шукати і знайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424046
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Карантин" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420119
******************************************
Я захворів, хвороба прогресує,
З’їдає крихти мого відчуття,
Що той, хто поруч душу зрозуміє,
Коли в відвертості накотиться сльоза.
Ось мама ніжно к серцю пригортає,
І каже, - Розкажи, синочку, в чім біда?
Я спробую, душа щілинку знов відкриє,
А мати скаже, - То дитинства твого маячня!
І все… Сховаю біль самотній в серці,
Зневірюся в відвертість почуття.
Ніхто не може душу зрозуміти,
Мій біль, моя лиш ноша все життя.
Минають дні, зневіра душу наповняє,
Я став тепер немов батон черствий,
І біль чужий мене вже не торкає,
Я став такий як всі, душею геть сухий.
Та мама непокоїться, бо бачить збайдужіння,
Душею відчуває, щось коїться в мені.
Благає моя рідна, - Синочку, йди до Бога!
А я сказав, - Не зви, сама не віриш ти!
Бо якщо віриш, не скандалиш з батьком більше,
Не лаєшся і не шукаєш вигоду в житті.
Бо якщо віриш, робиш лишень добре,
В смиренні ти проводиш завжди свої дні.
Навіщо йти до церкви? Треба з Богом жити,
Робити завжди добрії діла.
Чи Бог у церкві до людини завжди ближчий?
Чи не на небі Він сидить бува?
Та тільки раз-за-разом сам в житті збивався,
Робив невірні вчинки і коїв навмання.
Лиш з часом зрозумів, що також помилявся,
До Бога треба йти усе своє життя.
Цей шлях я вибрав сам - душею очищатись,
І в церкву я ходжу, там молюсь за гріхи,
І вдома у молитві до Бога став звертатись,
Бо Бог, то справжній лікар. Його ти віднайди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424045
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Пил на душі" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419490
*******************************************
В щоденності буденного неспинного життя,
Зроблю спокійний крок, завмру і оглянуся.
Навколо все кишить в байдужості буття,
Не помічаючи як я загублено дивлюся.
Їм байдуже, що я самотньо оглядаюсь,
Для них мій біль в душі лишень пусті слова,
Пройдуть, штурхнуть, облають, а інколи спитають,
Чому така велика не йду в житті сама.
А я сама не знаю, чому я зупиняюсь,
Чому в душі не маю таких бажань як в них.
Шукаю я лубові, шукаю розуміння,
Шукаю світлий промінь в байдужості для всіх.
То може я каліка, якась примара дивна?
Чому так відрізняюсь від інших я в житті?
Іду сама блукаю, не з ким не розмовляю,
Лишень в своїй кімнаті зариюсь в диво сни.
До книжки доторкнуся, відчую присмак дивний,
Горну сторінки ніжно у теплих почуттях.
Зариюсь в чиїсь вірші, знайду в них розуміння,
Того що є і інший, такий як я шукач.
У тих словах поволі прийду до розуміння,
Життя таке мінливе, цінуй в житті що є.
Іди в житті до світла, в душі його проміння,
Не залишай любові, бо це завжди твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423731
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: Свинцева ніч АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418186
************************************************
Самотня ніч розкрила крила,
В обіймах холодом своїм пече...
Із порожнечі відгуком лунала
Моя журба, - Де милий мій, ти де?
Не вирватись із лап її кігтистих,
Не відлетіти у дитячі сни.
Навколо все у сутінках зависло,
А я мов акробат, канатом мої дні.
Душа в тривозі від конвульсії здригнеться,
Думки розлізуться з‘їдаючи мене.
Чи маю я для тебе щось змінити?
Чи залишусь собою попри все?
Якщо шукаєш ти лишень розпусту,
В моїх обіймах чи моїх словах,
То може треба інколи змінитись,
Щоб віднайти мене ти зміг нараз?
Чи не залишусь іншою назавжди,
І те що серце гріє відлетить?
А ти не прийдеш, бо не знайдеш,
І я назавжди загублю цей світ?
Та навіть якщо прийдеш, чи впізнаєш,
Мене серед мільйон чужих гримас,
Якщо душі моїй в мені не стане,
Лиш буде грим у розкоші прикрас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "стАрець" АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416020
*********************************************
Я дівчинка мала, рижоволоса Христя,
Піду у ліс в ночі, коли усе принишкло.
Серед дубів сухих сховаю своє серце,
Хай не знайде його, для кого те воскресло.
Зарию в глибині і ямку закопаю,
Ногою притовчу, хай серце спочиває.
Судин своїх погнутих не стану ворушити,
Химерно розтинаю в усмішці я обличчя.
А роки пробігають, і коси посивіли,
Та не знайшла любові, бо серце загубила.
Іду неначе старець я згорблена по світу,
Чому ж не схаменулась, все згадую те місце.
Хай краще б серце моє боліло пеклом в грудях,
Ніж я тепер на старість й любові не відчула.
Іду собі по світу, рахую дні останні,
А в грудях моїх гулко лиш вітер калатає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423617
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Образа" АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414482
*********************************************
Отруйним жалом у душі
Твоє безжаліснеє слово.
Як злікуватись від журби,
І захиститись від утоми?
Якби це слово хтось сказав,
То я би щиро посміхнулась.
Але це слово ти сказав,
І моє серце загорнулось.
Болить душа моя чому?
Невже слова такі болючі?
Та наче б то такі як всі,
Прості словесні грубі звуки.
Бо не від слів болить душа,
Від почуття, що я відчула,
Що я для тебе вже не та,
Вже не така як досі була.
То що ж робити, розкажіть?
Як нам змінити наші долі,
Як об‘єднати почуття,
Які розходяться поволі?
Мій друже, ось що я скажу,
Ти сміхом ділу не зарадиш,
В смиренні спокій ти знайди,
Змирися з тим, що є відразним.
Але у серце не пускай,
Оту отруту зневажання,
Любов у серці зберігай,
Хай навіть у тілесному стражданні.
Залиш його, він захворів,
Ти не кажи йому нічого,
Бо знає він в своїй душі,
Що він сказав тобі учора.
Його зцілити може віра,
Терпіння і любов твоя,
Словами справу ти не зміниш,
Лишень поглибиться біда.
Тому мій друже будь терплячим,
Бо так тобі дано терпіть,
І у любові своїй вірній,
Його від пекла захистить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423616
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Пил на душі" АВТОР: філософ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419490
******************************************
Буденний шум невпинного щоденного життя.
Зринають постаті у вирії запиленого бруду,
В байдужій скам’янілості відходять в небуття,
Лиш залишаючи в душі зневіру і отруту.
Майне у попелі усміхнене, щасливе ще дитя,
Що грається із вітром, заплутаним у косах.
А навкруги вирує спізніла вже весна,
Що ароматами нагадує минулу пізню осінь.
Коли з тобою разом знайшли любов на двох,
Коли я посміхалась, а ти казав невпинно,-
З тобою разом будемо щасливі ми удвох!
А вітер все свистав, словам твоїм не вірив.
А потім розтавання, все снігом замело,
Стягнула у кайдани все серце товста крига.
Від холоду душа завмерла наче скло,
А серце все питало, - Де щастя загубила?
--------------------------------------------------------
І ось тепер іду, не помічаючи прекрасне,
Душа в байдужості згортає в попіл дні,
Утомлено вдихають груди сонце ясне,
Думки ліниво крутяться у моїй голові.
Ось поверх мій, відкрию тихо двері,
Зайду і залишу все інше в стороні.
Сховаю поміж книг розірвані портрети,
І в тиші зацвірінькають знадвору горобці.
Знайду в словах чужих бальзам на свої рани,
Загублюсь у чуттєвих наспіваних рядках.
Душі моїй потрібно зцілитись від отрути,
Що серце наповняє в нестерпних почуттях.
Де вихід? Де спасіння? Як вирватись на волю,
Від цих колючих голок, що рояться в думках?
Так може просто треба відкрити серце Богу,
Залишити той смуток, життя любити враз…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423256
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Мандри" АВТОР: Іван Мотрюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410853
******************************************
Мій синочку, маленький, рідненький,
Десь далеко у інших містах.
Ти пробач мені мій дорогенький,
Що тебе ми залишили так.
В батька серце не втримало тиску,
Відійшов він у інші світи,
Але Бога просив перед смертю,
Щоб тобі пощастило в житті.
Щоби ти не зганьбив його честі,
Щоб не пив і не шлявся кудись,
Щоби мав собі вірну дружину,
І дітей народив штук десь шість.
Щоби вірно служив Україні,
Мову рідну зберіг у душі,
Діточок своїх з ранньої днини,
Віри в Бога навчав у житті.
Ти пробач мені рідний синочку,
Мабуть також я скоро піду,
Не журися мій милий соколик,
Дуже сильно тебе я люблю.
Я бажаю тобі світлі днини,
У твоєму житті назавжди,
Пам‘ятай мій синочку любимий,
Ми навіки у тобі живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423255
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Я найду тебя, милый, найду" АВТОР: Віда Вансель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416563
********************************************************
Дай Бог, чтоб ты его нашла,
Дай Бог, чтоб все у вас сложилось,
Чтоб душу успокоить ты смогла,
И от любви, чтоб сердце колотилось.
Но стану ли молиться за тебя...
Я знаю точно я пропащий грешник!
Молиться должен тот, душа кого чиста,
Как Ездра помолился о евреях.
И Бог в ответ ему сказал слова, -
Кто любит больше, ты их или Я?
Так я в молитве к Богу говорю, -
Ты любишь больше, я в тебе люблю.
Лишь веру в сердце я всегда храню,
Бог даст тебе любовь, ведь я тебя люблю.
Любовь у Бога больше чем моя,
Поэтому любви тебе желаю я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423125
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Безконтактний контакт" АВТОР: Олександр Яворський
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415299
*****************************************************************
Ось гарним запитанням задаюся,-
Що є матерія? Мені ти підкажи.
Матерія, це мабуть те що поруч,
Цей світ, в якому я живу і ти.
Скажи мені, думки - матеріальні?
Та нібито... здається... наче ні.
Вони немов оті скажені бджоли,
Постійно крутяться у нашій голові.
Їх не відчуєш ні на смак, ані на дотик,
І передати іншому не зможеш ти,
Лишень у слові висказати можеш.
То значить слово є матерія, скажи?
А почуття, вони матеріальні?
Чи можна почуття комусь віддати?
Якщо без слів і не стрічаючи ніколи,
Чи можна відчуття чужі забрати?
Ніяк не можу з цим я розібратись,
Аж круговертю ходить голова.
Але до чого тут оці питання?
А, ось згадав, на що ота біда.
Матерія, це є контакт контактний. :)
А безконтактний, мабуть не скажу.
То може почуття якісь контактні,
Та як до них дібратись не збагну.
Ось віра наче завжди безконтактна,
Бо віримо окремо я і ти.
Але у вірі ми з тобою об‘єднались,
Бо віримо в одне з тобою ми.
То бачиш, нас з тобою об‘єднала,
Не та натягнута дротами мережа.
Нас віра безконтактно об‘єднала,
Бо віра ця і є наше життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423119
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.05.2013
Закину пасмо сітей в синій океан,
Піймаю дивну рибку для щирих побажань.
Вона мене благає, – На волю відпусти!
Ну добре, - скажу рибці, - Скоріше вже пливи!
Та тільки ти ніколи - кажу я їй вдогін, -
Не забувай про мене у тій пучині хвиль,
Одне лишень бажання я маю назавжди,
Хай сяє світле сонце і мирні будуть дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2013
Ах, радостная весть ко мне пришла,
Христос Воскрес! - сказали небеса.
Сияньем солнечным сияет в синеве,
Свое спасенье дарит Он земле.
Христос Воскрес! - запели соловьи,
Прекрасных песен вестники любви,
Несут на крыльях вдаль сии слова,
Христос Воскрес! Запели небеса.
И вторит им застенчиво река,
Бурлит волнами, омывая берега.
Христос Воскрес! - шумит речной прибой,
И окропляет всех святой водой.
А берега в сиреневом цвету,
В благоухании несут всем весть сию.
Христос Воскрес! - шуршат листвой сады,
А ветер эту весть несет на край земли.
Христос Воскрес! - завоет он в полях,
И громко зашумит в задумчивых лесах.
Над морем волнам пенным скажет он слова, -
Христос Воскрес! Возрадуйся Земля!
Карпатским горам, обогнув весь свет,
Он скажет радостно сию благую весть, -
Христос Велик! И звуками трембит,
Карпаты эхом отвечают, - Истинно Велик!
И я скажу вам люди, не тая, -
Христос Велик! Возрадуйся Земля!
Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!
И трижды отвечают, - "Истинно Воскрес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422940
рубрика: Поезія, Стихи к Праздникам
дата поступления 05.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Я вийду в ніч…" АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420588
*************************************************
Наснюсь тобі у мареві сонливім,
Притисну ніжно до своїх грудей,
У забуття твоє з тобою я полину,
І заспіваю ніжну пісню, мов Орфей.
Спіймаю зірку в океані гонорову,
Затисну що є сили у руці,
Не випущу тепер її ніколи,
Бо зірка ця зі мною назавжди.
Хай місяць круглобокий не сумує,
Багато має ще яскравих зірочок,
А ти для мене лиш одна єдина,
З тобою разом запалаємо удвох...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Квітнева ніч." . АВТОР: Ірина Кохан
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418918
***********************************************
Вечірній промінь оповився в коси-хмари,
Розбризкав кольорами різнобарв‘я мрій,
Сором‘язливо заховався за кошлатими горбами,
І споглядає, як на небі місяць розтовстів.
Ліниво він повзе із схованки у лісі,
Байдуже розглядає хмаровиння кольорових мрій,
І безнадійним поглядом безжалісно зриває,
Мереживо ажурним плетивом гаптованих надій.
Фіалки розцяцьковують зелено-косі трави,
У зорянім сіянні сигналять їх вогні,
І традесканції садові розквітають,
Духмяним ароматом майорять блакитні пелюстки.
Цвітуть сади вишневі білим квітко-сяйвом,
Запалюють у темряві тягучу весно-ніч.
Заплутано блукає сп‘янілий вітро-шелест,
У сонному буянні веснЯних диво-квіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422693
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2013