| Сторінки (2/109): | « | 1 2 | » |
Цвіте ружа в квітнику:
Біла і червона.
Горобина на кутку –
Оранжеві грона.
Біля хати – бузина,
Поодаль – калина.
А у лузі, низина,
Пасеться маржина .
Ся кошлатить хвойний ліс,
Гуде за узліссям,
Вітер оболок проніс
Тінню над поліссям…
Величезні гарбузи
У чужім городі
Виглядають мов тузи
В картковій колоді.
Під вікном на призьбі, кіт
Ся на сонці гріє.
Плющить очі паразит,
Мурликає, мліє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
Йде мокрий сніг. І тане. І калюжі
Ростуть попід кущами мов живі.
Зими початок видався не дуже.
Долонь сховалась в теплім рукаві.
Я брьохаю, обходжу калабані,
Шукаю шлях у світлі ліхтарів.
Під ковдру б зараз в хаті на дивані…
Та далеченько ще іти домів.
Тролейбуси завмерли… Трохи лиха
Зима зненацька нам подарувала.
А мокрий сніг лягає й тане тихо –
На темну землю біле покривало.
Закапотіло. І гілля, і стріхи
І чорно-білі й мокрі, і сумні.
Від ляпавиці не буває втіхи.
Принаймні, так подумалось мені.
Тепло і сонце вже далеко, в літі.
Вже й промайнула осінь золота.
І ось зібрали все найгірше в світі
Грудневі мокротеча і сльота.
Хандра і туга, сум і нудьгування
Йдуть поряд з нами до Нового Року.
Й горілки випити з'являється бажання,
Яке міцнішає і дужчає щокроку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
А ось і осінь. Ну, нарешті…
Сльота блукає коло хати.
Я одягну осінні мешти
Й піду попід дощем блукати.
Накрило листя де-не-де
Стежки, траву попід кущами.
Всі знали – осінь приведе
Нас у негоду із дощами.
Всі знали, осінь принесе
Легку зажуру з падолистом…
Ні що від цього не спасе.
Я брьохаю промоклим містом
Поміж будинків і калюж,
Вздовж хідників і тротуарів.
Я подумки спішу чимдуж
В полоні літніх мемуарів
Повз квітники зів’ялих руж
В тепло і розкіш будуарів…
… І ось у затишнім фотелі,
І комин дихає теплом…
Як контрастують білі стелі
І сіра мжичка за вікном…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2015
Прозрачен воздух. Лист резной
К земле не торопясь кружится.
Пейзаж пронизан желтизной,
Что под ноги ковром ложится.
Сошлись прохлада и тепло,
И легкий шелест листопада.
Рябина ветками в стекло
Стучит, стучит – зовет куда-то.
А воздух дивной чистоты,
И солнца луч из-за березы
Ко мне спустился с высоты,
Мой разум погружая в грезы.
Сквозь полуголые кусты
Ведет меня к реке тропинка.
Шуршат опавшие листы,
И пролетает паутинка.
И темно-синий плес спокоен.
В нем осень видит отраженье.
Как дивно все же мир устроен…
А ветра легкое движенье
Волнует и тревожит нежно
Речную гладь и ветви ивы.
И мои мысли безмятежны,
Движения неторопливы…
Я замер, затаив дыханье,
В плену тревог, в плену волненья…
Опять "очей очарованье"
Нам дарит чудные мгновенья…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600184
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 17.08.2015
Чорний дим у чорні хмари…
Круки чорні крякають.
Люди йдуть, немов примари,
По болоту чмакають.
Під очима чорні плями,
На тілі лахміття –
Із пустими кошелями
Бреде лихоліття…
Чорторию чорна хвиля –
Спливає вся скверна…
Нескінченне божевілля…
Й надія мізерна…
На цвинтарі вітер віє.
Довкруж чорні звалища,…
Жовте листя не закриє
Попіл біля згарища.
Жовте листя кружеляє,
Падає під ноги.
Людські душі оселяє
Відчуття тривоги.
Окіл чорне попелище
Пожежі, руїна…
Впала біля кладовища
Мати на коліна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2015
Я п'ю холодну воду із криниці.
Полегшено зітхаю, губи витер…
Повз мене сміючись дві молодиці
Пройшли. Гойдає теплий вітер
Високі явори. Звід заскрипів.
Я на дівчат гарненьких задивився,
Немов води холодної й не пив.
А поглядом з білявкою зустрівся
І, чи не в перше у житті, почервонів.
Миттєво впрів. Застукотіло в грудях.
Незрозуміле щось пролопотів.
Збентежився, зніяковів на людях...
І… залишок води з відра допив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2015
В еще зеленую высокую траву
Дубы бросают желуди и листья.
Над лесом белых облаков канву
Нарисовала осень словно кистью.
Особенно лазурь ей удалась –
Оттенок светло васильковый, нежный.
Вот вдохновенье! Осень разошлась!
На полотне мы видим безмятежный
Дубовый лес. Тропинка у реки.
По ней идем навстречу листопаду.
Желтеет лес желаньям вопреки,
Нас окуная в свежесть и прохладу.
И потемнел за перекатом плес...
Теряют листья вербы у излучин...
И свысока глядит на все утес…
И шорохом листвы процесс озвучен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599350
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2015
Ловят ветки кустов паутинки.
Красит осень листву желтизной.
И ковром укрывает тропинки,
По которым идем мы с тобой.
Но не все еще листья опали,
И не вся пожелтела трава.
Нас с тобой восхищают детали
Исключительного волшебства.
Преподносит нам осень любезно
Перемен бесконечный поток.
Как подобраны краски чудесно,
Как прохладен и свеж ветерок…
Покрасневшие гроздья калины,
Обласкали их солнца лучи,
Рдеют кисти, как будто рубины,
На поверхности желтой парчи.
На реке, на пруду стала темной
И совсем непрозрачной вода,
Ожидая в тоске неуемной
Кандалы из холодного льда.
Хоть еще и цветут георгины,
Нет любимых пионов твоих.
С каждым днем все скромнее картины,
Все скромней и прохладнее стих.
Все унылее с летом прощанье,
Все печальней становятся дни.
Мы идем – между нами молчанье,
Что мелодии Грига сродни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599348
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 13.08.2015
Ловлять гілки кущів павутинки.
Осінь фарби на листя кладе,
Килимами вкриває стежинки,
По яким поряд з нами іде.
Хоч не все іще листя опало,
І не вся пожовтіла трава,
Та вже зимно на вулиці стало,
На повітрі холонуть слова.
І підносить нам осінь люб’язно
Дивних змін нескінчений потік.
Жовтий лист покружився мовчазно
Й разом з вітром у поле утік.
Червонішають грона калини,
Бачу я, у садок ідучи.
І жевріють вони, мов рубіни,
Зверху жовтої ковдри-парчі.
А на річці гладінь стала темна,
Наче ніч упірнула у воду.
Бідолашна, бо знає напевно
Про кайдани з холодного льоду.
Хоч іще і квітують жоржини,
Та півонії твоїх вже немає.
Кожен день все скромніше картини,
Кожен день – мов життя відцвітає.
Все похмуріше з літом прощання,
Й весняна ще далеко відлига…
Ми йдемо - поміж нами мовчання,
Схоже так на мелодію Гріга…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015
Початок літа. Червень. Спека.
Парує. Мабуть до грози.
В гнізді на дереві лелека.
А там пасуться дві кози
Побіля тину. На ослоні,
Закрив від сонця діда бриль.
На костурі лежать долоні.
Навколо тихо – повний штиль.
Криниця. Звід. Відро. Нарешті!
Ковток холодної води.
Он висять у саду черешні –
А йдіть-но з дерева сюди.
Я зняв сорочку. Ґедзь одразу
Почав атакувати спину
Жену від себе цю заразу –
Машу руками без упину.
Відстав. Настирлива комаха.
Через дорогу вздовж узлісся
Іду. Десь, чую, шурхнув птаха.
Легенький вітерець пронісся.
З'явилися з нічого хмари.
Заворушилися дерева.
Тру очі, бо побачив мари,
Які створило в спеку мрево.
Загуркотіло десь близенько.
Гроза крадеться з поза лісу
Важкою хмарою низенько,
Яка несе дощу завісу…
Коли я буду йти узвозом,
Дощик припустить. Не біда.
Не помилився із прогнозом
Метеоролог Кульбіда.
І дощ намочить все й умиє.
Промчиться хмара над селом.
Ой, як городина зрадіє…
Левада вкриється зелом…
На ганки повиходять ґазди.
Впаде в долоні крапля з вишні.
Дощ перервав спекотні тижні.
Дощик – надія на гаразди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599142
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.08.2015
Планує незабаром повернутися.
Готується у путь заздалегідь.
А щоби їй ніде не зашпортнутися,
Пригадує розміщення угідь.
У серпні починає фарбувати
У не зелений листя де-не-де.
Мабуть ся хоче зорієнтувати –
Куди, за чим і як вона піде.
Остуджує потроху в річці воду.
Те саме вона робить на ставку.
Готується серйозно до походу,
Щоб встигнути у пору нетривку,
Що буде поміж літом і зимою,
Подарувати трохи мряки й суму.
І щоб думки кружилися юрмою
Разом із листям і пірнали в стуму,
Поміж кущів або поміж гілками,
Немов тікаючи кудись від журу…
Бо розстаються квіти з пелюстками...
Так, починає осінь процедуру
Повернення на тимчасову владу.
Нас здивувати хоче бодай чим.
Тож ми йдемо назустріч листопаду,
Бо для відмови в нас нема причин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
Ти пам'ятаєш той старенький тин
І відшліфований ногами перелаз…?
Під стріхами шевченківських хатин
Ми починали ранок свій щораз.
Через дорогу, за узліссям, ліс,
Куди ходили разом по гриби.
На стежках тих, мабуть, розрісся хмиз.
Звичайно, постарішали дуби.
Напевно, помілішала ріка,
Яку малим хотів переплисти.
Тверда і сильна батькова рука,
І тепла мамина… Розведені мости
Безжально від дитинства віддаляють.
Життя плутає, сплутує шляхи.
А спогади і згадки кружеляють,
Немов якісь невидимі птахи…
А я забув багато що, хоч плач.
Згасають в пам'яті минувшого світлини
Щоразу я повторюю "Пробач…",
Коли побачу кетяги калини.
Вони немов із втраченим зв'язок.
Їх гіркота – й покара, і спокута.
Тягну я спогадів невидимий візок,
Бо пам'ять до минулого прикута.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2014
Уж рдеет у ворот рябина.
Калина свой меняет цвет.
И над окошком паутина
Встречает первою рассвет.
На эти глядя изменения,
Я вывод делаю простой,
Что через месяц, без сомнения,
Придет к нам осень на постой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014
І вже шаріє горобина.
Й калина колір свій міняє.
І над віконням павутина
Світанок першою стрічає.
І, натякаючи на зміни,
Кружить донизу з неба пір'я…
Вже скоро осінь на гостини
До нас загляне на подвір'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2014
Від обрію до небокраю
Ані хмаринки. Я у тінь.
Від спеки тут ся заховаю.
Приспить садочка шамотінь
Мене миттєво у катразі.
Після чарчини до борщу
Чом не спочити тут… Наразі,
Вві сні, чекаючи дощу,
Щось кольорове подивитись…
Та коле крізь сорочку сіно –
Кручусь, не можу зупинитись.
Ще й об кілок забив коліно.
Й задзеленчав комар над вухом.
Собака скавучить у буді.
А ця зелена клята муха…
Ну що їй треба тут, паскуді!
Ні, не дадуть сьогодні спати.
Негайно лікувати стрес!
Із саду човгаю до хати.
Беру з шухляди пулярес.
Хутчій до кума… Теж не спить.
Очима наче щось шукає.
Один на рундуку сидить.
Я зрозумів – мене чекає…
Йдемо в шинок. Напругу зняти.
Шинкарки – добрі молодиці.
Їм ні до чого розрізняти,
Де п'ють з притуги, де – п'яниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
"Край села стоїть оселя, за оселею левада"
(Юрій Яновський, V, 1959, 20).
"Край села стоїть оселя,
За оселею левада …"
Так… Украйна не пустеля…
Стрекотить в кущах цикада…
Кружить чорногуз над лугом –
В кожного свої потреби.
Біла хмара ходить кругом,
Розростається у небі.
"Буде дощ, чи ні?" – гадаю,
Сидячи попід вербою.
"Ой, у гаю при Дунаю…" –
Заспівали за рікою.
У траву на теплу землю
Ліг собі. Заплющив очі.
Хлюпає вода о греблю.
Десь лунає сміх дівочий.
Форкають на лузі коні.
Корови жують травичку…
Як спекотно на осонні –
Нумо з берега у річку.
На той берег і назад
Разів зо три, або й більше.
Нема в спеку кращих знад –
Хіба море було б ліпше.
Та далеко синє море…
А тут шовкова травиця,
Й небо чисте і прозоре,
Й рідна річка Роставиця .
Тут левади і садочки.
Вздовж шляхів стоять раїни .
Тут ростуть сини і дочки,
Тут майбутнє України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514010
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014
Даря надежду в увядании,
Очаровав своей печалью,
На первом же своем свидании,
Закрыв свое лицо вуалью
Из желтых листьев и дождя,
Нам дарит осень дни и ночи,
Неслышно мимо проходя,
Упрямо зиму нам пророча…
И в доме, ставнями скрипя,
Затопит печь. Заварит чаю.
И, занавеску теребя,
В окно я осень изучаю…
В однообразии туманов,
Дождей и листопадов, луж,
В плену у кресел и диванов,
Мы ждем прихода зимних стуж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513496
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.07.2014
Ах, осень, осень… Наваждение…
В тебе покой я нахожу.
И в листопаде я с волнением
Остаток года провожу.
От увядания природы
Меняет мир свои черты…
Ах, осень, ты глоток свободы
Средь бесконечной суеты…
Есть упоение в прохладе,
Восторг в желтеющей листве.
И в каждом новом променаде
Я главный гость на торжестве.
Все для меня: и дождь, и тучи,
Изгибы золотых аллей,
И у дороги дуб могучий,
И эта стайка журавлей…
У горизонта, улетая,
Исчезнет в пелене дождя.
Махну рукой, слезу глотая,
Все дальше в осень уходя
Под бесконечное движение
Листвы шуршащей у дорог.
Ах, осень, осень… Наваждение…
Пора загадок и тревог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513474
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.07.2014
Через село іду до річки гайно.
Вечірня сутінь кинула росу
На трави лугові. І як же файно
Освітлює з небес всю цю красу
В серпанку місяць. Вітер коливає
І осоку, і очерет, й комиш …
А що, якщо в чагарнику ховає
Ся вовкулака, гайовик… Біжиш
Повз швидко. Ще і цвинтар поряд –
І острах з переляком на душі.
А із кущів зловісний хижий погляд
На маківці волосся ворушить…
І ні душі. Куди всі подівались?
Сидів би в хаті, видершись на піч.
Мабуть від чортівні всі поховались.
Чого ж поперся я до річки в ніч!
Піт покриває скроні. Мокра спина.
Побіг струмок солоний у труси.
- Настигла кара "сукиного" сина!
Гріхи замолюй! Милості проси!
Мене трясе. У грудях щось кигиче
Хтось руку на плече поклав мені…
- Прокиньтесь, тату! Бо Вас мамка кличе!
Ви похмелятись будете чи ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513070
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
Уламки щастя, що обабіч шляху
Розкидані узбіччям там і тут.
Я все частіше тріпочу від жаху –
Все менше часу в мене для спокут.
Жаль, неможливо знов пройти дорогу,
Щоби хоча б що-небудь повернути.
Підхопишся вночі немов спрожогу,
А потім довго сил нема заснути.
І що не день, то спомини та згадки,
Немов тягар на серці, на душі.
Навколо нас безклопітні нащадки.
Вони свої і, начебто, чужі.
Їм не відомо, що вони щось втратять,
Не знайдуть щось… Не пояснити їм,
Що спокоєм затим вони заплатять,
Як розраховуюсь сьогодні я своїм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
Блокпост. Спекотно. Наче в пеклі.
Ковток води – ковток життя.
Четвертий день бої запеклі –
Не виглянеш із укриття.
В очах пилюка, в горлі, в носі…
Відламки з кулями свистять.
І я, на диво, живий й досі…
Я чую, листя шелестять,
Немов у рідному садочку,
Гудуть із бджолами джмелі…
Я на травичці в холодочку
Лежу. Так затишно мені…
Та знов з-за лісу б'ють гармати.
Я у видінні і в бою.
…В садочок вийшла моя мати –
І я на зустріч їй встаю.
Вона принесла вишиванку.
Я одягаю – мати плаче:
"Дай обніму тебе, Іванку!
Най пощастить тобі, юначе…"
І от цей бій. Невже дарма….
До неба очі піднімаю…
Та раптом куля… Все… Нема…
В обіймах неньки помираю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2014
Уже не будет, как когда-то было.
А было-то – не очень, знаю сам.
И ты меня, конечно, позабыла.
И, при случайной встрече, не узнав,
Прошла, не обратив вниманья
На удивленный позабытый взгляд.
И, моего не слыша бормотанья,
Не оглянулась ты, увы, назад.
И ты ушла, из прошлого виденье,
Кольнув мне сердце острою иглой.
А я пишу опять стихотворенье,
Держа перо дрожащею рукой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512632
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.07.2014
И с привкусом малины нынче лето,
И с надоевшей музыкой дождя....
Мы с радостью и грустью вспомним это
С тобой, из лета в осень уходя...
Нам не забыть дождливые недели,
Нескошенную мокрую траву,
Как на веранде вечером сидели
И слушали шептавшую листву.
Нам не забыть, как радовались солнцу,
Когда переставало с неба лить.
Лучи бежали по стеклу-оконцу.
Дрожала в каплях паутинки нить.
Ну, а пока… Пока в разгаре лето.
До боли надоевшая гроза.
И не найти меж облаков просвета,
Чтобы хоть раз увидеть небеса.
И все длиннее ночи до рассвета…
И мы не в силах изменить что-либо.
Мы с радостью и грустью вспомним это,
За все, что было, всем сказав "спасибо".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512631
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.07.2014
І з присмаком малини нині літо,
І з шепотом настирливим дощу ....
Дерева мокрі біля хати й квіти.
Ну як журу я в душу не пущу…
Нас посмутили дощовиті тижні,
Нескошена намочена трава…
Хоча й були хвилини дивовижні,
Та якось сумно літо проплива.
І дуже рідко бачили ми сонце,
Коли переставало з неба лити.
І променям, що світять крізь віконце,
Не часто спосудилося радіти.
А поки… Літо в розпалі. До болю
Обридла нескінченна та гроза.
Крізь хмари хоче сонечко на волю...
Стікають з даху краплі мов сльоза.
Ночами гуркіт грому, блискавиця,
Яка освічує в задуху наші сни.
І все частіше осінь мені сниться…
У снах стоять пожовклі ясени.
У снах торкає шкіру прохолода…
У снах летять на південь журавлі…
Й така, приємно дивна, осолода,
Яку знайду в осінньому жалі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Смарагдові довкола кольори.
Строкатіють де-де барвисті квіти.
На мене юрик дивиться з гори.
Якби я міг як ластівка злетіти…
Я никаю безцільно між ланів.
До річки стежка повела від лісу.
Давно я як дитина не радів…
Давно не посилав усе до бісу…
Погожий вітер помагає йти.
Сорочку зняв, закинув на плече.
В нікуди я крокую без мети.
А сонце вже не гріє, а пече.
До річки недалеко – між дворів
І далі, навпрошки, через леваду…
Я від ходіння в спеку навіть впрів –
Зроблю зупинку біля цього саду.
Над тином вишня звісила гілки.
І руки самі рвуть плоди червоні.
На тин не стану, бо слабкі кілки…
Почервоніли губи і долоні....
Перепоїв… Та як же далі йти –
Кущам малини і кущам порічки
Вдалось мені дорогу перейти
В саду чужім, біля самої річки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2014
Засидівся до півночі на ганку.
На темнім небі зорі рахував.
Котився вечір гайно до світанку
І тишею своєю чарував.
По вікнах стукотіли час від часу
І падали із хуркотом хрущі.
І я здригався, сміючись щоразу,
Коли їжак пролазив крізь кущі…
Затим пішов в альтану у садочок.
У крісло плетене під ковдру… У саду
Це мій улюблений і затишний куточок –
Хоч щось в житті моєму до ладу.
Ховались зорі в ледь помітні хмари,
Які пливли мов темні кораблі.
Нагадуючи деколи примари,
Що оживають в прохолодній млі.
… Я задрімав і солодко, й безпечно,
Як тільки місяць сів на димарі,
Аби прокинутись щасливим безкінечно
Від променів уранішніх зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Дощить, дощить, весь день дощить.
Прогноз погоди не втішає.
Щеня під тином скавучить
І сховища в кущах шукає.
Калюжа розлилась за ґанком.
Й слизька до перелазу стежка.
Закритий небокрай серпанком.
І хмар на обрії мережка.
Біжить з піддашшя на рундук
Струмок із крапель дощових.
І чую я тук-тук-тук-тук…
І запах квітів польових
У двір приносить вітер з лугу.
Й альтернативи в нас немає:
Щоб розігнати смуток й тугу,
Горілку ґазда розливає.
Хліб житній з печі, огірок…
Жінкам наливочка тернова…
Й під сяйво місяця й зірок
Про ні про що іде розмова.
І прохолода, і тепло
Туди-сюди із саду й хати…
На пляшці запітніло скло.
І почало вже хилитати…
І кров хмільну п'ють комарі –
Комахи з нами трапезують.
"Несіть горілку ще, скнарі" –
Господарів тероризують
Підпилі гості. Час спливає.
Остання чарка – "на дорогу".
Вже біля хвіртки хтось співає…
Все обійшлося, слава богу,
Без бійки, сварок, матюків…
Похмілля ж буде тільки зранку,
Коли, підвівшись з будяків,
Шукатимеш розсолу банку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
В майбутньому не буде як колись,
Коли безглузді вчинки ми робили.
І скільки у минуле не дивись –
Шляхи до нього ми давно згубили.
Вони десь обірвались. От біда.
Позаростали травами стежини.
А душу мучить нібито жада.
Й захочеться знеобачки ожини.
Захочеться так сильно у садок,
Де медом пахнуть алича і вишня,
Що мріючи зайдеш аж на куток…
Десь там блукала молодість колишня.
Десь тут плутали з нею почуття,
І відчуття надії і тривоги…
Минуло се. Й немає вороття.
Односторонні у житті дороги.
Побігти б нам до річки навпрошки,
Щоби пірнути сміючись воду…
І на гладіні хвилі й бульбашки
Хай викличуть колишню насолоду.
До біса і поважність, й сивина.
Най вітерець розхристує сорочку.
І як колись, завзятий сміх луна,
Й твої сліди на мокрому пісочку.
Й немов завмерло сонце угорі.
У синім небі чисто – ні хмаринки.
Сміються діти: "От, дають старі…"
А в оченятах заздрості іскринки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Прокинувся посеред ночі.
Чому не спиться мені знову?
Неначе вдень відкриті очі.
Зорю стрічати світанкову
Іду, вдягнувши ся, надвір.
В садочку тихо, а ні звука.
Лягає, наче на папір,
Відтінків різнобарвних злука.
Літають кажани беззвучно.
Там де-не-де роса блищить.
Присяду на ослоні зручно.
Як парить, може задощить…
І зорі, й місяць, і хмаринки
Кружляють в небі у зеніті.
І я не сплю біля хатинки,
Немов один в цілому світі.
Травнева ніч. І духмяніє,
Квітує й зеленіє світ,
Й неначе від весни п’яніє,
Й виблискує мов чароїт.
Ось він момент, та мить щаслива,
Коли забудеш ти про все.
Ніч швидкоплинна і мінлива
Щось надзвичайне принесе…
І сум, і радість, і тривога
Впадуть немов імла на листя.
Щаслива й водночас убога,
Моя ти доля, мов розхристя…
І ти пригадувати будеш
Через роки ті відчуття…
Й за тим відгадувати мусиш –
Що ж то було? – усе життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Травневі грози звичні навесні.
І блискавка, і грім, і чорні хмари…
Пташок потому співи голосні.
Як сяє сонечко завжди опісля чвари!
Немов умилось все рясним дощем
І разом дружньо небу посміхнулось.
Свій шлях струмок шукає під кущем.
Береза мокрим листям ворухнулась.
Підсушує дерева вітерець.
З них капотить. Чомусь мені за комір.
Вода холодна, хай їй буде грець.
Вражає неба дивовижний колір.
Дзюрчить, шумить потоками бурчак.
Парує із городу на леваді.
Яругою планує стать рівчак.
І я йому у цім не на заваді.
Я йду в садок завжди після грози,
Аби помилуватись на дерева.
Повітря посвіжішало в рази.
Крайнеба наче габа перкалева.
На заході багряний небосхил –
Малює сонце нам прогноз погоди.
Я досхочу сьогодні ся напив
Повітря свіжого із присмаком свободи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Яка ймовірна неймовірність
Ймовірних неймовірних дій?
Яка надійна безнадійність
Від безнадійності надій?
А помилкова помилковість
Безпомилкових помилок?
І випадкова випадковість
Бездумних отаких думок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Ще з ранку холодно. Подеколи дощі.
Так дні травневі нас ведуть до літа.
Паркан гіллям обкутують плющі.
Така вона, весняна "Dolce vita".
Свята травневі – дача та город,
Шашлик побіля хати на природі.
Немов нема притичин і негод,
А всі проблеми – хопта на городі.
Та "хата з краю" точно не для всіх.
Сховатись бо від долі неможливо.
Сьогодні сльози, а на завтра сміх…
І ти – людина, інше не важливо.
Й весна най принесе нам перемог,
Й бажання, і натхнення, і наснаги.
Най допоможе нам у всьому Бог,
Лиш не вгамує до свободи спраги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
Учитель, врач и инженер,
Артист и депутат из Думы,
Ребенок и пенсионер,
И представители культуры
В экстазе крикнули "Ура!
Крым снова наш! Виват Россия!"
Я новости смотрел вчера:
Их новоявленный мессия,
Их новый (старый) президент,
Пошел войной, увы, на брата.
Мол, исторический момент,
И Украина виновата
Уже хотя бы тем, что есть!
И что нашла свою дорогу.
И что решила предпочесть
Тирану выбор свой, ей-богу…
Ах, да, забыл, у нас все врут,
Перевирают все безбожно.
Я украинец – значит плут,
К тому ж "бендеровец", возможно…
Еще я националист.
Я "западенець" из Европы.
Для русских – просто террорист.
Им видно лучше из той ж..ы,
Куда, к несчастью, забрели
Они без компаса и карты –
Кто сам дошел, кого вели.
Рублей теряя миллиарды,
Построя вместо рая ад,
Создав концлагерь для народа,
В котором даже нищий рад,
Что у него ест воевода…
До біса всю цю маячню.
Вже час згадати рідну мову,
Бо перейду на матючню,
Комунікації основу
Сепаратистів всіх мастей,
І люмпен-пролетаріату,
І всіх небажаний гостей,
Які приперлись в нашу хату…
Якщо не хочете дружити,
Тоді хоча б не заважайте
Нам обирати, як нам жити,
Й дрючки в колеса не стромляйте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
Осенних чувств метаморфозы –
От восхищения до грусти.
Берез желтеющие косы,
Очарованием конфузьте.
И, желто-красные ковры,
Тревожьте шорохом округу.
Укрыты вами все дворы –
Спасибо, осень, за услугу.
Вечно зеленый хвойный лес
Щетинит острые иголки.
Как будто манны от небес,
Ждут снега сосны, ели, елки.
И дождь, и слякоть надоели –
К зиме помалу все стихает.
Пургу, и вьюги, и метели
Зима взамен нам предлагает.
Мороз и иней. Лед в нагрузку.
На стекла окон – кружева.
Чай черный с сахаром вприкуску.
И печку, где трещат дрова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493678
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2014
Останній жовтий лист ганяє вітер –
Дме так, що не запалиш сірники.
Чорніють на деревах голі віти,
Немов чиїсь замолюють гріхи.
Зима перемогла. Дивує хистом.
Сніг землю укриває де-не-де.
Вона все наповняє білим змістом
І крок за кроком з півночі іде.
Зима загляне на усі подвір'я.
Огляне ліс, дроги і бескети.
Вона окіл подивиться з узгір’я –
Де намести їй снігові замети.
Зима торкне на річці темну воду,
Обов'язково обійде ставок.
Поверху кине панцера із льоду,
І іній – на засмучений садок.
Зима засипле, замете, завіє.
У димарях ночами загуде.
Хуртеча-сніговиця ошаліє.
На землю небо снігом упаде.
Зима прийшла. А осінь вже далеко.
Приємний сум в оправі золотій
Залишив нам у вересні лелека…
І ось зима, і хуга, й хуговій…
Тріщать у грубі дрова. На лежанці
Пишу я вірші, гріючи боки.
Цвітуть у хаті квіти на фіранці,
Які в дворі зів'яли, навпаки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2014
Ловят ветки кустов паутинки.
Красит осень листву желтизной.
И ковром укрывает тропинки,
По которым идем мы с тобой.
Но не все еще листья опали,
И не вся пожелтела трава.
Нас с тобой восхищают детали
Исключительного волшебства.
Преподносит нам осень любезно
Перемен бесконечный поток.
Как подобраны краски чудесно,
Как прохладен и свеж ветерок…
Покрасневшие гроздья калины,
Обласкали их солнца лучи,
Рдеют кисти, как будто рубины,
На поверхности желтой парчи.
На реке, на пруду стала темной
И совсем непрозрачной вода,
Ожидая в тоске неуемной
Кандалы из холодного льда.
Хоть еще и цветут георгины,
Нет любимых пионов твоих.
С каждым днем все скромнее картины,
Все скромней и прохладнее стих.
Все унылее с летом прощанье,
Все печальней становятся дни.
Мы идем – между нами молчанье,
Что мелодии Грига сродни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489790
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.04.2014
Ой, де вишневі ті садочки?
Де ті хрущі, що в них гудуть?
Де ті кутки і ті куточки,
В яких мене чекають-ждуть?
Де та найщасливіша пісня,
Яку би я щодня співав?
Де ґражда та і те обійстя,
Де б я неспокій вгамував?
Де те кохання нескінченне?
Де успіх, вдача… де талан?
Чи знає це хтось достеменно?
Чому завжди пустий гаман?
Де те дитинство босоноге?
Щасливі й молоді батьки?
Ой, де широкі ті розлоги?
І де та стежка навпрошки?
Ой, де ті верби і вербички?
Де ті дівчата чорноброві?
Де вплетені у коси чічки,
Що на пів кроку від любові?
Хто відповість на всі питання?
Вгамує хто серцебиття?
Не кінчаться ці клопотання,
Нажаль, аж до кінця життя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Соловей в саду щебече…
В літньому розмаї
Вишня гілками за плечі
Ніжно обіймає.
Цвіт на вишні духмяніє ,
Листя зеленіє.
Про кохання дівка мріє –
Серце шаленіє.
Зіркам з місяцем пірнати
Іноді у хмари.
Як дівчині розпізнати,
Хто є їй до пари?
Помилитися не хоче.
Й страх розчарування.
Ниє серденько дівоче.
Де воно кохання?
Отого, що впав у очі,
Душа не сприймає.
Чому завжди проти ночі
Сумнів серце крає?
Та, нажаль, щастить-таланить
Не всім, хто кохає.
От, бідаху й лихоманить,
Спокою немає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
Я пригадав ту теплу ніч
І той серпневий зорепад –
Летіли зорі зусібіч
Й зникали раптом поміж хат.
Через дорогу темний ліс,
І явори побіля тину,
І стежка через луг навскіс,
Й жаби стрекочуть без упину.
Додому, ніч бо, треба йти.
Та у садочку біля сливи
Мене цілуєш палко ти,
І ми удвох такі щасливі.
Іще секунда, півхвилини…
І поцілунки ще останні
Із дивним присмаком малини,
Що щезне згуб лиш на світанні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
Чи не щодня пригадую дитинство,
Мабуть тому, що надто постарів.
І так мене захоплює це дійство…
Я б розповів, аби достатньо слів…
Стара хатина, тут жила бабуся.
Блукав поміж дерев я у саду.
Нема хатини, й я не повернуся,
Щоби лягти в садочку на траву.
І так мені, хоч плач, не вистачає
Почути вдень, як ляскає батіг.
То мій хрещений коней підганяє,
А я злякався і до мамки втік.
На ганку мати с батьком розмовляє.
Собака в буді, а на призьбі кіт.
На горобині птах якийсь співає…
Невже для мене створено цей світ.
Були моїми стежка з перелазом,
Солодка вишня й яблука в саду.
Я полюбив усе оце одразу.
Бо все було до серця, до ладу.
Моє дитинство – вічно юна чічка,
Яка цвіте у пам'яті роками.
Яка на вітрі в'ється наче стрічка,
Що зачепилась між чагарниками.
Я майже все забув, не пам’ятаю,
Та дивні відчуття завжди зі мною.
Я був щасливим, це я точно знаю,
На цій землі з красою неземною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2014
Молюсь за тебе я, Небесна Сотня.
Бо ти змінила все, що буде з нами.
А біля ніг моїх така безодня,
Яку щоденно я наповнюю сльозами.
За всіх разом й за кожного окремо
Молюсь, не піднімаючись з колін.
За те, що вас нема, а ми живемо,
Від нас усіх вам до землі уклін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481780
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.02.2014
Ліг у траву я посеред поляни,
Блакитної торкнувся незабудки,
На небі хмари наче з порцеляни,
Розкидані навколо кокорудки.
Зозуля щедро роки прокукає.
Верхівками торкнеться ліс небес.
Натхнення і піднесення шукає
Мого віршоутворення процес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481721
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
Ой, як не хочеться старіти.
Лишитися в ночі без снів,
Пігулки замість їжі пити,
Щотижня йти до лікарів.
Забути, що таке кохання
Через наявність простатиту.
І бути приводом бажання
Для запиту: "Як справи, діду?"
Але усе це не для мене,
Моя ти доле – моя нене.
Не здамся старості без бою –
У мене є іще набої.
У мене плани на майбутнє.
Минуле в мене незабутнє.
Сухий іще у мене порох
Й бажань усяких цілий ворох.
І я живу, життю радію.
Від хоті часто червонію.
Скажу вам: "Вікові проблеми
Нехай ідуть під три холери".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481720
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 24.02.2014
Беззаперечна перемога!
Ціна її, нажаль, життя.
І замість радості – знемога…
Нема в минуле вороття.
Не хочу я ні в якім разі
Ся повернути у злиденність.
Загиблих мені жаль наразі.
Від того біль і незбагненність.
Розчарування і зневіра.
Й постійно сльози на очах.
Після війни всі хочуть миру.
Немов тягар він на плечах
З відповідальності і болю,
Нічного жаху і страху…
Ми здобули бажану волю,
Братів згубивши на шляху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481235
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2014
Мені наснилися Шевченкові вірші…
Мені наснилися Шевченкові малюнки…
А зранку голос: "Сон свій запиши –
Не всім Бог надсилає подарунки!"
А я забувся, леле! От біда.
Пригадую, що ж бачив уві сні:
Село, різдвяне свято, коляда…
Я чув сумні і жалісні пісні.
А ще повітка, хата, стежка, тин…
Он жінка йде із хмизом за плечима.
Біжить до перелазу її син –
Щасливий, бо малий іще, хлопчина.
Колись йому тринадцятий мине…
Скидає мати в’язку біля хати.
Навряд його злиденність омине…
А їй немає й миті спочивати…
Зайшов іще я у вишневий сад –
Гули джмелі. Я їх і досі чую.
А потім ніч, і місяць, й зорепад…
Сором’язливо я дівча цілую…
І кріпаків я бачив і панів.
Ставки і греблі, коні біля броду.
Я їхав на підводі вздовж ланів.
Світило сонце ясне нам зі сходу.
Я бачив шлях з минулого в майбутнє,
Назустріч щастю, волі і свободі.
Я відчував щось сутнє й незабутнє,
Коли дивився в небо на підводі…
Це був чарівний і казковий сон,
В якому чув я пісню солов’їну.
Душа співала з серцем в унісон,
Бо у вісні я бачив Україну!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Так хто ж ви, пане президент?
Час дати відповідь Народу.
Сьогодні істини момент –
Кінці не заховати в воду.
До речі, де ви? У бігах?
Народна кров погана страва?
Покаятися у гріхах
Не легка, очевидно, справа!
Та й не спроможні ви на гріх.
Всі ваші вчинки то є злочин.
Як ви ненавидите всіх…
Тож, не надійтеся на спочин.
Отож, рятуйся що є сили,
Біжи від нас хутчій, падлюка,
Ми вирок вже оголосили!
Горіти в пеклі тобі, сука!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481159
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2014
За всі гріхи розплата неминуча –
Усім розіслані запрошення до суду.
Когось вже жде сковорода пекуча
За злочини, за зраду, за облуду…
Смола гаряча чи цебер окропу –
Чорти із задоволенням наллють
Й багатію, і бідоласі хлопу,
Там на посади і чини плюють.
Карають там, на диво, по закону.
Байдужі в тім суді до каяття.
Із нетрищ хтось попав, а дехто з трону –
Хто де паскудив й шкодив за життя.
І в мене є якісь гріхи, напевно.
Були ж негарні справи і думки.
Тож мрії про пом'якшення – даремні,
Ведуть у пекло всі мої стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479753
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2014
Біля хати сніг рипить.
Хто це до нас зранку?
Чую, в сінях кум крехтить.
Знімає ушанку,
Скинув чоботи, кожух,
І хутчій до столу.
Сів, розпалює цибух:
"Треба зняти втому…
День святого Валентина!!!
Новомодне свято!"
Як на мене – це причина.
Треба відмічати.
Разом ляснули в долоні
Від такої думки.
Кров ударила у скроні –
Кум дістав із сумки
Цілий бутель самогону.
Жінка біля печі
Бере в руки макогона,
Розправляє плечі…
Та кум знає, що робити,
Він підготувався.
Дістає за бутлем квіти
З ослону піднявся.
Жінка глянула на мене,
На кума Миколу.
Каже з посмішкою: "Леле,
Сідайте до столу…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Ловят ветки кустов паутинки.
Красит осень листву желтизной.
И ковром укрывает тропинки,
По которым идем мы с тобой.
Но не все еще листья опали,
И не вся пожелтела трава.
Нас с тобой восхищают детали
Исключительного волшебства.
Преподносит нам осень любезно
Перемен бесконечный поток.
Как подобраны краски чудесно,
Как прохладен и свеж ветерок…
Покрасневшие гроздья калины,
Обласкали их солнца лучи,
Рдеют кисти, как будто рубины,
На поверхности желтой парчи.
На реке, на пруду стала темной
И совсем непрозрачной вода,
Ожидая в тоске неуемной
Кандалы из холодного льда.
Хоть еще и цветут георгины,
Нет любимых пионов твоих.
С каждым днем все скромнее картины,
Все скромней и прохладнее стих.
Все унылее с летом прощанье,
Все печальней становятся дни.
Мы идем – между нами молчанье,
Что мелодии Грига сродни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479307
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2014
Риплять колеса у підводи.
Поволі коні тягнуть віз.
Он там я бачу вже городи,
Росте біля узлісся хмиз…
"Нарешті… Куме, прокидайтесь!
Доволі у вісні хропіти.
Що, не впізнали? Не лякайтесь.
Не треба було вчора пити".
Були ми на базарі в місті –
Великий ярмарок в районі.
Музики грали там троїсті.
Людей… Неначе в Вавилоні.
Качки продали, поросята,
Городину… Все, що було…
Та в нас із кумом звичка клята,
Відзначити, щоб аж гуло.
Грошей чимало вторгували.
"Розбагатіли" мов пани.
У пазуху щось заховали,
А решту, на пропій, в штани.
"Несіть-но нам хутчій горілки" –
Кричали з кумом в унісон.
Взяли соління дві тарілки,
Картоплю, сало, сальтисон…
Пили-гуляли аж до ночі.
Чіплявся кум мій до дівчат,
Що до пригод нічних охочі
І мають вдома байстрючат.
Музика, як угледів гроші,
Мов віртуоз на скрипці грав,
Такі слова казав хороші…
Батяром я ся почував
Вночі. Але, нажаль не вранці,
Коли прокинулись ми вдвох
В чагарнику, немов засранці,
Без грошей, шапок, без жінок…
І ось вже близько біля дому
Виходимо із кумом з коми.
І вкотре з ним, а що робити,
Ми поклянемось більш не пити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479306
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 14.02.2014
Лине пісня з саду в сад,
Через поле, річку…
Та вертається назад,
Де чекаю чічку.
Соловейко, соловей,
Пісню заспівай-но.
У садочку без пісень
Щось не дуже файно.
Заспівай нам, соловей,
Пісню проти ночі.
Моя дівчина пісень
Твоїх чути хоче.
Тільки сонечко зайде,
Тільки час до ночі,
Спів пташиний де-не-де
Чується урочий.
Соловейко, соловей,
Пісню заспівай-но.
У садочку без пісень
Щось не дуже файно.
Заспівай нам, соловей,
Пісню проти ночі.
Моя дівчина пісень
Твоїх чути хоче.
Тож співай, співай, співай,
Невелика птаха.
Без кохання я, вважай,
Хлопець-сіромаха.
Соловейко, соловей,
Пісню заспівай-но.
У садочку без пісень
Щось не дуже файно.
Заспівай нам, соловей,
Пісню проти ночі.
Моя дівчина пісень
Твоїх чути хоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479098
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 13.02.2014
Накрила місто темна ніч –
Мороз на вікнах скло розпише.
Зима холодна цьогоріч,
Та погляд твій ще холодніше.
В твоїх очах холодний лід,
Тепла в них зовсім не зосталось.
Твої слова – колючий глід,
Скажи мені, чому так сталось.
Гірчить кохання, мов мигдаль,
Хіба такого ми чекали.
Любов втекла від нас, нажаль,
Її ми чимось налякали.
Немов в полоні у біди,
Немов у клітці серце билось…
Прокинувсь раптом – поряд ти,
Це ж треба, щоб таке наснилось… )))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479096
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.02.2014
Коло річки, коло броду
Розпустила косу
Та занурилась у воду
Біля верболозу.
В небі зорі. Місяченько
Світить над вербою
Й, немов парубок, тихенько
Дивиться за мною.
Як ступаю я легенько,
Й брижиться водиця,
Як купається гарненька
Молода дівиця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
З одного боку хати горобина,
А з іншого, у квітнику, бузок.
Цвіте біля колодязя калина,
Даруючи криниці холодок.
Гудуть в садочку бджоли біля вишні.
Від аличі п’янливі аромати.
Обожнюю я ці липневі тижні.
І солов'ї співають серенади.
На гребні хати сокорить сорока.
Спішить усі новини розказати.
Ой, розійшлась поштарка білобока,
Кричить вона, немов з трибуни, з хати.
Уздовж межі є аґрус і порічка.
А в тім кутку кущиться бузина.
Затим город, левада, стежка, річка…
А там болото, мабуть низина.
Якщо захочеш наловити риби,
То на ставок, за греблю в комиші.
До пастухів опісля до колиби.
Їм принесімо з рибою коші.
І проти ночі буде з риби юшка…
І просто неба сон на купі сіна.
У темряві темніє ліса смужка.
Добраніч, моя рідна Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478925
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.02.2014
Як тепло – сонце у зеніті.
Вже дозрівають перші вишні.
І трави шовкові розлиті,
Й цвітуть у лузі квіти пишні.
І хмара – біла порцеляна.
І роси зранку – мов перлини.
І тане в роті незрівняна,
Із дивним присмаком, малина.
Веде до річки тепла стежка.
І порох гріє босу ногу.
І павутиння, мов мережка,
В кущах ускладнює дорогу.
І череда побіля броду.
І очерет біля каміння.
І вітер морщить тиху воду.
Й комах докучливе бриніння…
Такий собі бузковий рай,
Де лине пісня солов’їна,
Там де шумить зелений гай,
Де рідна ненька – Україна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478833
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.02.2014
Закружляли в небі хмари,
Круки закружили.
Припиняймо браття чвари,
Поки нас не вбили.
Поки нас не розіп'яли
За гріхи та злочини.
Доки кров'ю не залляли
Шляхи та узбочини.
Разом ми непереможні,
Нас не подолати.
Ще на витівки спроможні
Козаки-солдати.
Ще живі народ і мова.
Жива Україна.
Ще зірниця світанкова
Стріне біля тину.
Ми звоюємо свободу
Один раз – назавжди.
І за неї, якщо треба,
Живоття віддавши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Сивим снігом лани запорошені.
Замерзають в повітрі слова.
На землі нашій гості непрошені.
Отже, битва чекає нова.
Оселедець на макітрі,
Запах крові у повітрі,
Час до бою вже.
Досить, годі жартувати,
Най від сорому і зради
Доля вбереже.
Вже накази про збір проголошені.
Розставання приходить пора.
Біля тину у свитці поношеній
Знов зажуриться мати стара.
Оселедець на макітрі,
Запах крові у повітрі,
Час до бою вже.
Досить, годі жартувати,
Най від сорому і зради
Доля вбереже.
Ся домів повернути нам хочеться.
Поталанить в цім, звісно, не всім.
Порох шляхом за кіньми клубочиться.
"Дочекайся мене, рідний дім…"
Оселедець на макітрі,
Запах крові у повітрі,
Час до бою вже.
Досить, годі жартувати,
Най від сорому і зради
Доля вбереже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478657
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.02.2014
Надворі дощ, а я в кав'ярні.
Людей чимало. Легкій гомін.
Тут пережду хвилини хмарні.
До того ж бік мій гріє комин.
Сиджу один, біля віконця.
Чекаю тістечка і каву,
Коли з-за хмари вийде сонце…
Може замовлю якусь страву?
Дощ припустив. Вже є калюжі.
Стрибають перехожі смішно.
Дощ розійшовся, бачу, дуже.
А тут так затишно, утішно,
Неначе вдома на дивані…
Духмяний напій на столі.
"Сідайте-но до мене, пані,
Самому сумно щось мені.
Ви звіддаля? …А я тутешній.
Поїм хоч тістечка нарешті.
І каву, завдяки дощу.
Давайте, я Вас пригощу?"
Ми розмовляли, плинув час,
Допоки дощ йшов, у кав'ярні.
Звучав з колонок падеграс,
Й думки з'являлися примарні.
Ми раптом перейшли на "ти".
Парфуми, на душі тривога…
Беру ся в руки – треба йти.
Вклонивсь: "До зустрічі, небого ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Я на бруківці підсковзнувся і упав.
Щось вигукнув, але не матюкнувся.
Якийсь малий, він з мамою гуляв,
Як закричить:"Он дядько на…ся!"
Хтось засміявся, хтось загомонів…
І тільки я один почервонів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478172
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.02.2014
Лежу. На грудях в мене кішка.
Мурчить і вусами лоскоче.
Я для тварини на кшталт ліжка.
Вона до того ж спати хоче.
Оце у кішечки житуха!
Їй ліжко чухає за вухом.
Ще й можна пазурі у груди…
Хіба могла вона збагнути,
Коли прибилась кошеням,
Що зможе "вибитись у люди",
Й за жалісне кошаче "няв"
Їй будуть пробачать облуди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Минають дні, минають ночі…
Й чомусь складаються в роки.
Я пригадав твій сміх дівочий
І дотик теплої руки.
Я пригадав вишневий смак,
Що дарували твої губи.
Чому в житті буває так –
Нас відділяє крок від згуби.
Накриє спогадів потік
Раптово, часом серед ночі.
Іще один минає рік,
А серце у минуле хоче.
Пірнаю в спогадів ручай,
Аж серце розриває груди.
Та все минуло – вибачай,
Те що було, уже не буде.
Минають дні, минають ночі…
Й чомусь складаються в роки.
Чому душа в минуле хоче?
Чому не хоче навпаки?
Чому журба? Чому печаль?
Чому сльоза воложить очі?
І відпускає нас, нажаль,
Минуле, часом, неохоче.
Накриє спогадів потік
Раптово, часом серед ночі.
Іще один минає рік,
А серце у минуле хоче.
Пірнаю в спогадів ручай,
Аж серце розриває груди.
Та все минуло – вибачай,
Те що було, уже не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Я тебе цілував біля вишні,
У вишневому, звісно, саду.
І думки я пригадую грішні,
Що ніяк у слова не складу.
Ніч котилася швидко до ранку.
Я контроль поступово втрачав.
Твоя мати чекала на ганку,
Поряд з нею твій батько бурчав...
Леле, іноді я відчуваю
Від долоні тепло на плечі.
Образ твій я уже й не згадаю,
А та вишня ще сниться вночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Жовте листя від вітру ніяк не втече,
Врозсип-врозтіч від нього шугає.
Гілка клену торкнула мене за плече:
"Бачиш – осінь", – мені натякає.
Жовте листя злетить догори і впаде.
Жовте листя сумне і красиве.
Осінь в нас непомітно тепло украде,
Замість дасть щось журне і щемливе.
Жовте листя нечутно впаде на долонь –
Схоже щось на секунди прощання.
Не зігріє нікого холодний вогонь,
Ні до чого моління й благання.
На додачу узавтра іще задощить.
Гляну я у вікно – мокротеча.
І на стежці до саду калюжа блищить.
І на серці якась порожнеча.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Вода в струмку прозора, чиста,
Виблискує, немов кришталь,
Трава, галявина тіниста –
Сюжет у жанрі пастораль …
Дзюрчання, дзюркіт, дзюркотіння
Утішить слух в гарячу спеку.
Птахів невпинне сокотіння
Поблизу десь і десь далеко.
Умиюсь, заспокою спрагу –
І дивний смак, і прохолода.
Так п’ється, начебто малага ,
Та стократ більша насолода.
Пастораль (від лат. pastoralis — пастуший) — жанр у літературі, театрі, музиці і балеті, сюжет яких пов\'язаний з ідеалізованим зображенням сільського життя, відтворенням підкреслено простих, наївних переживань на лоні природи. Був популярний в 17—18 столітті в Італії та Франції.
Малага – сорт десертного лікерного виноградного вина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Жінки схопились за костури.
Як не дійшло до тумаків? –
Не в тім городі чужі кури
В землі шукали хробаків.
Межа куркам не загорожа.
Й мозків у них, як в тих тіток…
Чим винна курка та, небожа?
А вереску на весь куток.
Шумить вся вулиця із ранку.
Десь чути лайку, а десь сміх.
Ще півень не співав на ґанку,
А кури розбудили всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476723
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 02.02.2014
Гуляв по небу місяць золотавий
В оточенні хмаринок і зірок.
І теплий вітер хвилював отави.
І все ховалось у вечірній змрок.
До річки стежкою я йшов через леваду
Повз осокори і тремтячі вільхи.
Яскрава ніч в полоні зорепаду,
Немов серпневі випадкові примхи…
Так, це було. Та все зима накрила.
Розтали літа теплого примари.
І вже зимовий вітер у вітрила,
І вже на небі бачу я Стожари .
Отож, зима. Морози, холоднеча…
Одноманітні кольори довкруж.
Часами чи завія, чи хуртеча –
На теплі сонця промені сутуж.
Вже намело намети біля млину.
Немов сеанс в безбарвному кіно,
Куди навкруг я поглядом не кину,
Скрізь безперервне біле полотно.
І тепле місце в хаті на лежанці
Раптово стало популярним дуже.
І так не хочеться з під одіяла вранці…
Ти, знаю, розумієш мене, друже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476498
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.02.2014
Холодний дощ. То ллє, то затихає.
На підвіконні придрімала киця –
Подеколи так смачно позіхає –
Байдужа їй знадвору ляпавиця.
Холодний дощ. Осіння непогода.
Наруга в серці, на душі сльота,
І у думках безладдя і негода,
У почуттях неначе жеброта.
Холодний дощ. Вистукують по даху
Мотиви нескінченного лиття.
Я сам ся пожалію, мов невдаху,
В якого не вдалось чомусь життя.
Холодний дощ. Набридло до огиди
Природи сумовите прив'ядання.
Сумні з вікна я бачу краєвиди,
Які, нажаль, не збуджують бажання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Іще не осінь, та нема вже літа.
Журливий дощ виспівує пісень.
Потоки дощові нові корита
Торують у моїм дворі щодень.
Жовтіє листя якось неохоче.
І вже злітає долу де-не-де.
І носа запах осені лоскоче,
Яка до нас невпевнено іде.
Вона, немов соромиться, крадеться
Навшпиньки, ледь ступаючи в траву.
На гілках саду павутинням в'ється,
То кине з неба хмару-булаву…
Одного дня, це трапиться раптово,
Вона загляне прямо у вікно.
І ти побачиш ранком на Покрову,
Лежить жовто-червоне полотно.
Воно укрило все до виднокраю,
Намочене дощем, немов сльозами.
Ніяковіє ліс зелений з краю –
Насупився хвоїнами-бровами.
Ти прошепочеш: "Осінь…" на світанку,
Здригнешся захололими плечима.
Вона уже чекає нас на ганку,
Тупцюючи надворі за дверима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Як вітру опираються тополі –
Я навіть чую, стовбури скриплять.
На опір цей дивлюся мимоволі –
Мов паруса корони лопотять.
Ця боротьба потроху шаленіє.
Ламається слабке гілля й униз.
А вітер гне дерева що є сили.
Приймає, що донизу впало, хмиз.
Раптово підхопив мого картуза
І покотив мов колесо вперед.
Тремтіло підчас бігу моє пузо,
До поки наздогнали ми кашкет.
Захекався. Стою біля криниці.
Гойдає вітер наді мною звід.
Почервонів – сміються молодиці:
Мовляв, іще нічого – спритний дід…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439058
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.07.2013
Багато хтів, та не вдалось зробити
Всього, що я собі запланував.
Не зміг чимало таємниць відкрити,
Замало вмінь, на жаль, опанував.
Згадати соромно, як лінувався часом,
Багато часу витрачав даремно,
Робив подеколи нікчемні викрутаси,
Й поводився в житті не завжди чемно.
Давав я волю лихослів’ю й люті,
Не прощавав і не просив пробачень …
За це, мабуть, душа і серце в скруті –
Як вирок за надмірність звинувачень…
Тож оминай сумнівні вчинки й втіхи,
Щоб не дістати потім на горіхи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439057
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2013
Пісня над селом пливе –
Поза словом слово.
В пісні наче оживе
Українська мова.
В пісні чарівні слова –
Із корінь коріння.
В пісні тій, немов жива,
Мрія покоління.
Про кохання та любов,
Щастя і свободу
Нам співає знов і знов
Представник народу –
Чорнобровий і стрункий,
З стрічкою у косах,
Незбагненний і п'янкий,
Як світанок в росах.
Зачарує дивним співом
Нас дівча й красою.
Ллється пісня переливом –
Я, мов скутий, стою
І молю: "Співай, співай
Пісню без зупину".
Як люблю я рідний край –
Неньку УКРАЇНУ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013
Сумні і тихі дні прощання,
Коли йде літо за поріг.
І падолист, немов вітання,
Нам ковдрою під ноги ліг.
Перефарбовують дерева
Незримі оку малярі –
Безмежні дивних фарб джерела,
І неповторні кольори.
І перестрибують калюжі,
Спішать у справах, пішоходи.
Й останні пелюстки із ружі
Впадуть, втомившись від негоди…
1.
Сумні і тихі дні прощання –
З минулого в майбутнє крок.
Співає літо на прощання,
Підспівує йому струмок.
Спішать цвісти останні квіти.
І вже не так гаї шумлять.
Сумують вже за листям віти,
Хоча іще їх не жовтять.
Вже починає холодати.
Дощ мочить покриття доріг.
І треба осінь зустрічати,
Коли йде літо за поріг.
2.
Коли йде літо за поріг,
Жура з'являється раптово.
Зникають ластівки з під стріх.
І стигне у повітрі слово.
Шибки закриті і кватирки.
Жовтіють листя і трава.
Бояться застудитись нирки.
Кашкета хоче голова.
Он як міняють кольори –
Зоря вечірня, зоря рання…
Лягає мряка вниз згори…
І падолист, немов вітання…
3.
І падолист, немов вітання,
І листя жовте, мов листи,
Що літо пише на прощання.
Куди їх вітру віднести?
Кружляє вітер-листоноша,
На лавицю листи пускає.
Хоч неважка у нього ноша,
На допомогу всіх гукає.
Кружляє вітер між домами,
Несеться з реготом за ріг,
І раптом барвними листами
Нам ковдрою під ноги ліг.
4.
Нам ковдрою під ноги ліг
Осінній ранок ненароком.
Упав, неначе довго біг…
Іду по ковдрі крок за кроком.
Приємно листя шарудить.
Приємна чиста прохолода.
Я тут один, ще місто спить:
"Привіт, осіння насолода!
Привіт, жовтіючі алеї,
Повітря непрозоре мрево".
Дивлюсь, як осені лакеї
Перефарбовують дерева.
5.
Перефарбовують дерева –
Якась палітра нескінченна.
Гуляє осінь-королева
В жовто-червонім незбагненна.
Вона собі зробила свято,
Й нас запросила на виставу.
І служники її завзято
Готують сцену золотаву.
А після свята, незабаром,
Загомонять тут школярі.
Та поки роблять свою справу
Незримі оку малярі.
6.
Незримі оку малярі
Стають щоденно до роботи.
Вночі їм світять ліхтарі
І вікна із домів навпроти.
Вони працюють без перерви.
Їм зовсім не знайома втома.
Вони залізні мають нерви.
Вони у парках наче вдома.
Робота – кольори навколо.
Вона цікава і весела.
Немов відкрилися довкола
Безмежні дивних фарб джерела.
7.
Безмежні дивних фарб джерела,
Акордів нескінченні гами.
Співають нам пісні дерева,
Які написані богами.
Підспівує деревам вітер,
Птахи – які ще мають час.
Слова із незнайомих літер
З лібрето дивляться на нас.
Лунають арії і хори
Неперевершеної гри.
Я бачу промені Аврори
І неповторні кольори.
8.
І неповторні кольори,
І не повторні оті звуки,
Прийдуть осінньої пори,
Як витвір дивної сполуки.
За допомогою вітрів
Хтось об'єднав це просто неба,
Немов між сивих яворів
З'явилась вічно юна Геба .
І спроби зупинити це
Слабкі у літа і недужі.
А люди йдуть, і бачать все,
І перестрибують калюжі.
9.
І перестрибують калюжі
Кросівки, туфлі, черевики.
Стрибають сильні і недужі.
Жінки, і діти, й чоловіки.
Стрибають, наче зайці, люди –
Для них калюжі не проблема.
Дехто плює, як ті верблюди,
Але це зовсім інша тема.
Через проспекти і бульвари,
Й усі можливі переходи,
Неначе зомбі або мари,
Спішать у справах пішоходи
10.
Спішать у справах пішоходи –
З'їдають справи дні і ночі.
Лежить дорога до роботи
Крізь осінь, що милує очі.
Пронизані стежками парки
Між хмарами синіє просинь.
Народ проходить через арки
Й одразу попадає в осінь.
А через осінь шлях у зиму,
До снігу білого і стужі.
Я лишу тут лише сльозину
Й останні пелюстки із ружі.
11.
Й останні пелюстки із ружі,
Чи із жоржини або айстри…
Чомусь мені ви не байдужі,
Чомусь ви змінюєте настрій.
Чомусь приваблює негода,
Чомусь дощі неначе струни,
Чомусь осіння непогода
В душі породжує буруни…
Хоч осінь з вересня при владі –
Ніяк не знайде з літом згоди.
Та всі проблеми в листопаді
Впадуть, втомившись від негоди
12.
Впадуть, втомившись від негоди,
Мов листя жовте в небуття,
Мов долу водоспаду води,
Проблеми нашого буття.
Нас осінь наче очищає –
Все заберуть жура і сум,
Повітрям чистим причащає.
Щось пробіжить неначе струм,
І щось велике прийде дійсно,
Щось подарує сподівання.
Отак завершать своє дійство
Сумні і тихі дні прощання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438847
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 22.07.2013
І знов грозі після обіду,
Ближче до вечора, гриміти.
Це вже приміта цього літа.
І нам цього вже не змінити.
Ось насувають чорні хмари.
Сильнішає потроху вітер.
За обрієм, немов примари,
Гроза будує дивний витвір,
Який росте, стає все ближче,
Оточує зі всіх сторін:
То зупиняється, то швидше
Іде на нас із хмар загін.
Щось, наче на "капрічос" схоже,
Подеколи людей лякає –
Гучне, і темне, і вороже –
На потойбічність натякає…
Забились ластівки під стріху.
Собака заховався в буду.
На дворі стало тихо-тихо…
А я в садок у халабуду.
Вона міцна – з гілок і глоду.
Можливо не пропустить воду.
Під ятку слідом шурхнув кіт…
І, от, вже блискавиці світ
На землю сяйнув поміж хмар.
Й почався грозовий кошмар…
Години дві було всього:
На хаті розтрощило дах,
Води налило ого-го-го,
На ліс неначе впав літак –
Дерев зламало під півсотні.
Тріщало так, що просто жах,
Неначе гаспид із безодні
Тягнув чортів на ланцюгах.
Яри, яруги і байраки
За мить залив стрімкий бурчак.
Хто не сховався – небораки.
Рікою став малий рівчак.
Куди не глянь – біжать потоки.
Біди накоїть завжди чвара.
Чому не кажуть нам пророки,
За гріх який така покара?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433989
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.06.2013
Як до вподоби після спеки
Пройтись у затінку в саду.
Побачить звідти, як лелеки
В гнізді скупчились до ладу.
Як все стихає проти ночі.
Як обрій сонце поглинає.
Плітки і гомони жіночі
Пліт з перелазом вже чекає.
Біля колодязя за тином
Вони завжди о цій порі.
Я пізнаю їх по хустинам…
Задзеленчав ланцюг в дворі.
Собака холодок шукає -
Лежить, байдужий до курчат.
Немов прибитий, кіт блукає…
З кутка почувся сміх дівчат,
То молодь повертає з річки –
Вода мов тепле молоко.
Скуштую, мабуть, я порічки…
А ластівки ще високо
Комах полюють і під стріху,
Де гомонять в них пташенята.
Іду від яблунь до горіху –
Як ввечері тут махне м’ята!
І деревій тут дражнить носа.
Не оминають його бджоли.
Немає краще медоноса.
Його багато є навколо.
Іду до хати до ослону.
Посиджу трохи, бо не спиться.
Ослін нічим не гірше трону –
Такий царям хіба що сниться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013
Пливуть по небу хмари й зорі.
На нім є місяць й сонце сяє.
Воно то чисте і прозоре,
То кольори свої міняє.
Воно низьке, воно високе.
Краї за обрій заховало.
Воно глибоке і широке –
Землі блакитне покривало.
Воно нас радує й лякає.
Воно дощить. Воно нас гріє.
Із неба часом грім гукає,
Або веселка майоріє.
І вільний птах розправив крила –
Немов торкається блакиті.
І мої груди, мов вітрила,
Наповнив вітер тої миті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2013
А мы с тобой, мой друг, не понимали,
Ведь мчалось время сладко и беспечно,
Что через годы вспомнится едва ли
Все, что тогда, казалось, будет вечно…
Ах, одноклассники, с годами реже встречи.
Мешает им любая ерунда.
Увидев вас, охватит дрожью плечи
Та часть меня, что вечно молода.
Я вас люблю. Но только через годы
Я осознал всю прелесть школьных лет.
Съедают жизнь проблемы и невзгоды.
А из альбомов школьных льется свет.
Улыбок ваших контуры нечетки.
Не все дожили – пухом им земля.
Перебираю мысли, словно четки…
Я помню вас! – Вы помните меня?
Ах, если б мы с тобою понимали,
Что время мчится сладко и беспечно,
Что через годы вспомнится едва ли
Все, что тогда, казалось, будет вечно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433694
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.06.2013
Відпустка. Дача. На горищі
Перебираю мотлох зранку.
Через шпарини протяг свищіть –
Хитає на вікні фіранку.
Велосипед тут триколісний,
Чайник старий, чавунна праска...
Стоїть в кутку верстат залізний.
Дитяча зламана коляска.
Старі журнали і газети.
Плакат часів соціалізму.
Заіржавілі два багнети –
Як символи сюрреалізму.
Картини, копії напевно,
Шинель, військовий шабельтас –
Від батька залишились певно,
І схоже щось на тулумбас.
Я третій день перебираю.
Дитинство згадую своє.
Хвилююсь, часом завмираю,
Аж чутно – серце в грудях б'є.
В речах – історія родини.
Повикидати – жаль, хоч плач.
Біжать під стріхою хвилини.
В кутку лежить старенький м’яч.
Я лупцював його ногами –
І в мене вирвалось: "Пробач".
А він пролежав тут роками –
Гармидеру спостерігач.
Щоденник на столі в пилюці –
Пригадую я вчителів.
Хто це на фото в капелюсі?
Це ж я, коли в селі ще жив.
Ці знімки не ввійшли в альбоми
Як не потрібні елементи –
Такі забуті і знайомі
На них з минулого моменти…
"Агов!" – мене гукають знизу.
"Ти часом там не задрімав?
Ти обіцяв принести хмизу" –
З подвір'я голос десь лунав.
Так, так…Мангал, шашлик, горілка –
Життя біжить, спливає час.
З вікна знімаю павутинку:
"Я завтра повернусь до вас".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433526
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.06.2013
Я бачу у вікно – блондинка
Паркує свій автомобіль.
За рухами її машинка –
Це послідовність божевіль.
Тойота смикає, лякає,
Гуде, і глохне, і гарчить.
І шлях, немов сліпа, шукає…
Блондинка щось під ніс бурчить.
За що білявці оця кара?
За що і за які гріхи?
Вона ж красуня, а не мара…
Паскудять з дерева птахи.
І, як на зло, загримотіло.
Зненацька дощик лупонув.
Щось під капотом загриміло,
Вперед її седан рвонув.
…Розбита в мерседеса фара.
В дворі лунають матюки.
"Куди ти їдеш, клята шмара?" –
Кричать до кралі мужики.
"Де ти взялась? Якого біса?
Зніми ті чорні окуляри…"
І знову матюків завіса,
Й бажання скорої покари.
Забуті чемність і культура.
Багато непотрібних слів…
А я дивлюсь – яка фігура! –
І за фіранкою умлів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433525
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.06.2013
Дерева поламав у лісі
Останній у цю зиму сніг.
Він тягарем лежить на стрісі,
Немов невибачний чийсь гріх.
Під ним смереки і ялини –
Закрита білим снігом глиця.
Стоять закутані хвоїни –
Зима чаклує чарівниця.
На кольорі зеленім біле –
Холодне снігове прощання.
Зима свої втрачає сили –
Жбурнула снігу нам востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412186
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.03.2013
Вечір впав на білу землю
Сніговиця завиває.
Підемо хутчій за греблю -
Душа випити бажає.
У шинок, у шинок
По хрусткому снігу -
Ми сьогодні без жінок
Знайдемо утіху.
У шинок, у шинок
Льодом через річку…
Ми сьогодні без жінок -
Не дамо осічку.
Є за греблею корчма.
У корчмі горілка.
Нап'ємося ми - дарма -
Буде річка мілка.
У шинок, у шинок
По хрусткому снігу -
Ми сьогодні без жінок
Знайдемо утіху.
У шинок, у шинок
Льодом через річку…
Ми сьогодні без жінок -
Не дамо осічку.
Гей, шинкарка, наливай.
Подавай закуску.
Часу нашого не гай…
Проженемо туску.
У шинок, у шинок
По хрусткому снігу -
Ми сьогодні без жінок
Знайдемо утіху.
У шинок, у шинок
Льодом через річку…
Ми сьогодні без жінок -
Не дамо осічку.
Важка стала голова,
Підкосились ноги,
Заплітаються слова…
П'ємо до перемоги.
У шинок, у шинок
По хрусткому снігу -
Ми сьогодні без жінок
Знайдемо утіху.
У шинок, у шинок
Льодом через річку…
Ми сьогодні без жінок -
Не дамо осічку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412184
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 25.03.2013
Піднімається димок,
Вітерець дмухає,
Одуд подудів і змовк,
Зозуля кукає…
Маринується м’ясце –
Перець, сіль, лаврушка...
Шашличок понад усе!
Кришиться петрушка,
Нарізаймо помідор,
Баклажан, грибочки…
Викладаємо фавор –
Огірки із бочки.
Біля хати у садку
Зібралась родина.
Чути навіть на кутку –
Смажена свинина.
Заспіваємо пісень,
Вип'ємо за щастя…
Який гарний випав день –
До біса нещастя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403179
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2013
Поэт стихи свои писал.
Поэт не мог остановиться.
Он мало ел и мало спал –
Когда творишь, не очень спится.
Из слов он складывал куплеты,
Преобразуя в рифмы чувства.
Лились из-под пера сонеты
Ручьем волшебного искусства.
И дотекли они до нас.
Я в них купаюсь ежедневно,
Я в них купаюсь каждый час,
И лучше становлюсь мгновенно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403177
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.02.2013
Проминає літо, наступає осінь.
Кольори міняє над землею просінь.
Жовте листя вкрило всі стежки, дороги.
На душі з'явилось відчуття тривоги.
Від тепла у холод нас життя прямує.
На прощання осінь барвами чарує.
Проминає осінь, нам віщує зиму.
Із теплом у серці до зими я йтиму.
Зараз я крізь зиму до весни крокую.
По дорозі в весну ці рядки римую.
Я складаю вірші про тепло і квіти.
Все навколо мене почало бриніти.
Знову буде літо. Знов все ся повторить.
Квітне все довкола і мене бадьорить.
Я іду до тебе весняним світанням
Із весною в серці і в душі з коханням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
У день святого Валентина
Напивсь я знову як скотина.
Якщо точніше – як свиня.
Пробач мене, любов моя.
Я не хотів, щоб так все склалось.
Але все сталось так, як сталось
Мій друг знайшов мене на службі.
Ти ж знаєш, я не зраджу дружбі.
Була спочатку кінва пива.
Повір, пили за наших милих!
Горілку виключно за вас
Ми замовляли і не раз.
Наприкінці коньяк ще був.
Що було далі – я забув.
Я зовсім не відчув біду –
Яким додому я прийду.
І прошу я пробачення
За вчинки необачні,
And I will give to you last dime…
Forgive me please, Saint Valentine.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401948
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.02.2013
Пори року
Я дуже хочу написати осінь
За допомогою римованих рядків.
Мене на це благословила просинь
І надмір почуттів і гарних слів.
Бажаю ще я написати зиму,
Бажаю весну й літо написати.
Я віршами до читача ітиму:
Чекав достатньо – треба починати.
Осінь
Жовто-червоне змінює зелене.
Свіжішає повітря довкруги.
До парку або лісу кличуть мене
Ці дивовижні зміни навкруги.
Жевріють знову кетяги калини,
Спливає в дітвори пора розваг,
Клин пролетить у небі журавлиний,
І холод звідкись з'явиться в словах.
Зима
Зима на дворі. Перший сніг
Мов ковдра біла біля ніг.
На нього боязко ставати –
Шкода неначе зіпсувати.
Крізь хмари сонце проглядає
До снігом вкритої землі,
В замерзлі вікна підглядає –
Хто там ховається в теплі?
Весна
Весна до нас приходить завше,
Коли набридла вже зима,
І завірюха, покружлявши,
Вже розуміє все сама,
Коли мороз втрачає сили,
Коли подовжується день,
Коли птахи зрання щосили
Співають весняних пісень.
Літо
Буває дощове, спекотне…
Барвисте, різнокольорове…
Буває часом прохолодне…
Але воно завжди чудове.
У луках квітів аромати.
Зелений в барвах переміг.
Не заженеш дітей до хати –
Лунає безтурботний сміх.
***
Отак міняють пори року
Самі себе. Отак щороку
Зміняє нас й себе природа.
В природи гарна й непогода.
Буває, іноді, в шаругу
Ти допоможеш чимось другу –
За тим усе життя в сльоту
Він згадує подію ту…
___________________
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401946
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.02.2013
У Києві іще зима –
Я у Криму, де сонце сяє.
І хоч далеко до тепла,
Метелик, бачив сам, літає.
Так, на святого Валентина,
Коли ясні стояли дні,
Всіх приголомшила картина
З метеликом на полотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401717
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2013
Кінець зими. Відчутна втома.
Сніг замінила ляпавиця.
Весна відома й невідома
Вночі усе частіше сниться.
У лютому вже на межі
Усі на весну сподівання,
І знову зовсім не чужі
На час кохання сподівання.
Воно мов пролісок зійде
Крізь сіру зимову негоду.
Воно усіх, усіх знайде,
Змінивши на тепло негоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401716
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2013
Твой взгляд меня околдовал,
Едва тебя я встретил.
Был чуден так лица овал –
Я сразу заприметил.
Хмельные чувства, стынет кровь –
О! как нам славно вместе…
Четвертый месяц, как любовь
У нас на первом месте!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401186
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 14.02.2013
Заметает снег пороги,
И мороз крепчает –
Может, угостишь с дороги
Ароматным чаем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401185
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 14.02.2013
Колись мабуть і я згадаю день.
Але який на саме – я не знаю.
Під час яких, в майбутньому, знамень
Я саме цей, минулий, пригадаю.
Чим саме він вкарбується мені
У пам'ять, щоб прокинутись раптово.
Важливого що трапиться в житті
Сьогодні достеменно не відомо.
Ця невідомість збуджує мене.
Розпалює, бентежить і хвилює.
Час від сьогодні швидко промине.
І в пам'яті як спогад намалює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2013
На дворі вечір. Час у ліжко.
Хутчій піл ковдру своє тіло.
Зігрію зараз свої ніжки.
Їм цілий день тепла кортіло.
Після вечері, після чаю
Я до подушки ся схиляю.
Покліпаю очима трохи
І вже до сну на пів дороги.
А сни бувають в мене різні:
Сумні, веселі і капризні,
Марудні трохи й екзотичні.
Метикуваті й… еротичні…
На жаль, у розпалі пригод,
Лиш почуванням шаленіти,
Перериває епізод
Прохання жінки не хропіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400494
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 12.02.2013
Колись мабуть і я згадаю день.
Але який на саме – я не знаю.
Під час яких, в майбутньому, знамень
Я саме цей, минулий, пригадаю.
Чим саме він вкарбується мені
У пам'ять, щоб прокинутись раптово.
Важливого що трапиться в житті
Сьогодні достеменно не відомо.
Ця невідомість збуджує мене.
Розпалює, бентежить і хвилює.
Час від сьогодні швидко промине.
І в пам'яті як спогад намалює.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399227
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2013
Зацвірчали горобці,
Навкруги застрибали –
Ніс додому хліб в руці,
Вони мене здибали.
Накришив я їм хлібця:
"Смачного клювати".
Скачуть біля деревця –
Не час спочивати.
Наїдаються взапас.
Метушня і гомін.
А мені іти вже час –
Кинув ще на спомин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399226
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2013
Я нахожусь в стране стихов –
Бежал сюда из царства прозы,
Освободившись от оков,
Не веря в грустные прогнозы.
Да я и сам не ожидал
Удачи на стезе поэта,
Но я писал, писал, писал…
И ты, надеюсь, видишь это.
Во мне рифмуются слова.
Во мне рождаются сюжеты.
Они во мне живут сперва,
Затем – слагаются в куплеты.
Скрипит, лаская слух, перо…
Я словно над землей лечу
(Ведь у Пегаса есть крыло)
И рифмой за полет плачу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398962
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.02.2013
Сніги міняють кольори.
Скрізь проступають сірі плями.
Джеркочуть струмені з гори,
І бурчаки дзюрчать ярами.
Вода в калюжі хлюпотить.
На річці лід помалу тане.
Бурулька з стріхи капотить.
Весна – ще трохи і настане.
І сонця променів яріння
Розбуркає навкруг природу.
Весна чимсь схожа на видіння.
Можливо – на винагороду
За довгі місяці зими,
За сніг, морози і хуртечі…
А нагороджені – це ми,
Всі – від дорослих до малечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398960
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.02.2013
Під ногами острівок.
Закачані брюки.
Засіпався поплавок –
Затремтіли руки…
Захотілось карася,
Линка та плотвичку –
От, й послали Івася
З вудкою на річку.
Накопав він хробаків
Біля купи гною.
Івась з роду рибаків –
Знає справу свою.
Поплював на хробака,
На гак наживляє.
Після сьомого плювка
Вудку закидає.
А запльований хробак
Висить та сумує –
Чи то він, чи то рибак
Карася полює?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398673
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.02.2013
Беру собі після вечері книжку.
Є в мене трохи часу перед сном.
Її читатиму я лежачи у ліжку
Під місячне світіння за вікном.
Занурюсь з головою у пригоди,
В шалений світ кохання і скарбів,
Герої книг долають перешкоди,
З неволі визволяючи рабів…
Я засинаю – випадає книжка.
Одразу потрапляю в вир подій:
Трьохщогловим корветом стало ліжко,
Що програє із хвилями двобій...
Хтось невідомий моїм сном керує.
Я вже в пустелі. Спека. Караван.
Міраж мою свідомість провокує…
Зненацька гуркіт – вибухнув вулкан.
Навкруги жах – горять Помпеї…
Та я вже в Африці – пігмеї,
Слони, жирафи, бегемоти…
Безлюдний острів. Пальми. Гроти.
Халупа Робінзона Крузо.
Сумний самотній бородань…
Та раптом заспівав Карузо
Трагічним тенором страждань…
У сні я ся перевертаю.
Мене колотить, ллється піт.
Я б'юсь, кохаю і страждаю,
Та захищаю цілий світ.
Прокинусь я посеред ночі.
Що трапилось? – Кого спитати?
Та тільки-но розплющу очі –
В думках "А що ще почитати?".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
Робота – спосіб заробити.
Єдиний він, якщо не красти.
Бо гроші треба, аби жити
І щось на чорний день відкласти.
Тому я вранці як багнет
О пів на сьому прокидаюсь.
Поснідаю немов аскет
І на роботу відправляюсь.
Отак щодня – аж до суботи –
Неначе я невільник праці…
І від сидячої роботи
У мене вже мозоль на сраці.
А грошей завжди бракувало,
Не буде досить їх ніколи.
Життя мене не дарувало
З тих пір, родився я відколи.
Безвихідь, вочевидь, у всьому.
Але я знов о пів на сьому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Пасуться на леваді коні.
Вільху торкає вітерець.
Натруджені сільські долоні
Рвуть для цигарки папірець.
А сонце припікає спину,
Під пахвами сорочки піт,
Канчук собі на карк закинув,
Гайдар збирає в торбу глід.
Гасають діти біля броду.
Веселка в бризках миготить.
Жінки гуртом ідуть по воду.
На березі рибалка спить.
У розпалі пекельне літо.
Скрізь смарагдóві кольори.
Земля розквітчана зігріта –
Земним теплом зігріті ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
Напівп'єса… на пів дії… (жарт)
Ведучий 1
– Через хвилину – дуже скоро –
Нова комедія про Зорро.
Вона наївна і смішненька,
Та дуже-дуже коротенька.
Ведучий 2
– Нова Іспанія у захваті від Зорро -
Він у новинах, балачках, плітках.
І там, де від багатих тільки горе,
Він з'явиться з рапірою в руках.
Ведучий 1
- Он чорна шляпа, маска, плащ –
Тремти, лихвар, хапуго, позичайло.
Нам захист прийде з гір, а може з хащ…
І це стає для Мексики звичайним.
Бар – сидять відвідувачі…
Багатий відвідувач бармену
- Налий мені текіли склянку,
Тремтять від страху руки, ноги.
Зіткнувся з Зорро я із ранку –
І серце ниє від тривоги…
Бармен
- І я журюсь. Мені здається,
Що наді мною він сміється.
Бо знає – я займаюсь грою -
Що зветься "Розведи водою
(А потім се продай народу)
Усе, що п'ється, – навіть воду".
Бідний відвідувач 1
– Приїхав з Мехіко я вчора…
Бідний відвідувач 2
– Кажи хутчій які новини.
Бідний відвідувач 1
– Та тільки й чути "Зорро, Зорро…"
І так усюди щохвилини.
Пара танцює танго… він танцює незграбно… вона сумна…
Він
– Чому сумна моя партнерша?
Чим помогти я можу кралі?
Вона
– Незграбні Ви, мій друг, по-перше,
Мене, по-друге, обікрали.
Будинок, винний погрібок –
Усе забрали до ниток.
Він
– Дозвольте в випадку такому
Прийти вночі до вас додому?
Вона (кокетливо)
– О, Ви сміливі і шляхетні –
Мене вночі охороняти!
Він (до глядачів)
– Сеньйори в Мексиці кумедні –
Вночі я буду просто спати!
Заходить білявка Лоліта з подругою (теж білявкою)…
Подруга (до бармена)
– Дві кави й пляшку пепсі-коли.
(до Лоліти)
Ти чула про дива навколо?
Приїхав Зорро в наше місто…
І в мене є нове намисто…
Лоліта
- Ти розумієш, таке діло –
Я цього Зорро полюбила.
Я до нестями покохала
Не кавалера, не амбала,
А всенародного героя –
Така вже, мабуть, моя доля!
Забігає Зорро. Його ніхто не помічає. Залпом випиває склянку чогось невідомого. Кривиться.
- Бармен! Сюди! Попереджаю!
Я теж, буває, розбавляю…
Але ж не напій із агави…
Ти чуєш, паразит кульгавий?
Бо він надія наша й мрія.
(Дивиться вгору) Прости мене, свята Марія!
Пробач мені, святий Миколо!
(до бармена) Тож не розводь його ніколи!
Музика. Зорро й Лоліта підходять один до одного. Танцюють.
Зорро
– Скажу тобі, моя Лоліта!
Мені ти снилася щоліта!
Одного разу навесні
До мене ти прийшла вві сні…
Лоліта
- Найщасливіша я сьогодні –
Неначе вибралась з безодні.
Зорро
- Приємно чути – ти герой.
І гулі в боротьбі набити…
А не якийсь там геморой,
Що заважає людям жити.
Зорро звертається до глядачів
- А вам скажу у цю хвилину
Я вирушаю в Україну.
Тремтіть злочинці, торбохвати…
(дивиться на годинник)
Бувайте – треба вирушати…
Артисти по черзі читають по одному рядку:
1 - Яка мораль цієї п'єси?
2 - В суспільстві завжди є абсцеси!
3 - І їх потрібно лікувати,
4 - Або нещадно видаляти.
5 - Щоби було усе прозоро,
6 - Щоб честь по честі все було
7 - Нам конче свій потрібен Зорро
Всі разом
– Непереможний, як в кіно!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398036
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.02.2013