| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Боже,мій милий,
Прости за ненавіть мою!
Та плачу,ридаю,молю!
Бодай я б не чула й не бачила того
І серце з камню було,
Щоб воно не боліло так туго,
Аби вмерла і менше гріху було.
Бо зло в собі ношу,
Кохаю ненавість свою
До тих катів,що топчаться хатину мою,
Дух і душу рідного краю!
І хто це говорить із вашого рота?
Може то диявола гідна робота?
Бо Бог не міг би так правду скрутити,
Щоб сукню навиворіт вдіти.
Пишете історію минулого самі,
Викреслюєте факти,дописуєте коментарі.
Ах, забудем погане,ті злидні,
Ті бичування й страхи,
Які пережили,були та й були.
Подумаєш голод,подумаєш розстріл,
Ну і що,що там і там чути постріл.
Померли мільйони, вмирали наші діди
Та й що,що було то було,когось тай лишили.
Які ми толерантні і ввічливі стали,
Простимо й ту кров,що проливали.
Та ба ми ще й прославимо їх,
Пам'ятники величаємо,душугубців тих.
Ми ж пам'ятаємо добрі наміри їх.
І як на те місце поставити інших?!
Та де там козацтво,якісь там гетьмани,
Що вони робили?-Бились,Волю добували?
Для кого,за кого,-питаюсь-,помирали вони?
І нащо нам ті війни,старшини,козаки,
Бандера,Петлюра,українофіли?
Нащо нам мова,віддаймо тому дурному солов'ю,
Що ніколи не встидається співати нею!
Нам добре в ярмі, ми будем коритись,
Кому скажете, тому й будем молитись.
Закинем той сад , що Рильський заповів,
Покинем Україну,повернемось до малоросів!
Ох, яка тоді панорама органічна буде.
Степи почорніли, вишневий садок не гуде,
Хати повалились та гірше за все:
Що бродять виворотні - то український люд іде.
Дорогі панове, вам так файно жити?
Потурати неправді, брехню пити?
Невже так добре вам жити?
Тоді не гріх так палко ненавість до вас любити!
Та схаменіться,бо нема майбуття!
Немає правди - немає життя!
Де та волелюбність і іскри в очах?
Почахли, втопились в грошах.
Та Бог Всемогутній і молю Його
Хай відкине від вас лукавого.
Побачте Світ,Вкраїну свою,
Її біль,відвагу надію.
Бо вірить у вас й надія горить,
Що й у вас вогонь запалить
Щирої істини і прагнення палкого
На втілення в життя Закону Святого,
Який глаголить: люби і тримайся свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2013
Лиш Бог один чує мене у ночі,
І тільки він знає як важко мені,
Як капають сльози,як ридаю я
Й шепочу ,шепочу Його ім'я.
Благаю спокою осіннього вечора,
Сірого неба й безлисті дерева.
Щоб тихо вітер шумів опалим листям
Й гойдав голим віттям.
Бажаю вогню в душі і в очах,
Щоб гріло з середини і в прах
Згорів той смуток,той злобний хробак,
Що курить мою душу,як добрий табак!
Прошу і дощу,і грози й грому,
Щоб верталась я скоріш додому.
Нехай буде блискавка і б'є грім,
Тоді все - як милий дім.
Та не хочу ховатись й тікати кудись.
Я стану,сяду, мушу зупинитись.
Жоден шум не притупить слів
Які в розум ти собі вплів.
А я плету барвистий вінок
Із різномаїтих квіток.
Кожна має запах свій і тим він цікавий,
Що є унікальний!
Дай, Боже, сили бути барвінком твоїм
У великому вінку,світовім.
Хай не встидаюсь бути собою
І відкрию той дар ,даний тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2013
Тону в його очах,
Як подих без повітря.
Літаю в них як птах,
Сягають серця їхні віття.
Вони мої , його, лиш наші.
Ті очі навіть кращі,
Ніж небо голубе!
О,Боже, прости мені за це!
Та так мені вже милі,
Що здаються бурхливіші за хвилі.
Бачу в них я більше чистоти,
Ніж у моря - глибини.
В них я тону, в них пливу,
В них літаю і живу.
Ні повітря й крил не треба,
Коли маєш СВОЄ небо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392834
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2013
Вночі я спати не хотіла
І вчитись лінь мені було,
та загалом не відчувала свого тіла,
бо душу мою віднесло...
Кудись далеко від реальй
і метушні,і всіх думок,
і монотонний маю настрій,
заплутавсь знову мій клубок.
Вже навіть я лягла у ліжко
та все не спалось,все гуло
і всередині щось так трісло
я не знаю,що це було...
Мені нічого не хотілось.
Іти - куди вело;
не розумію,що це сталось?
Куди мене вже віднесло?
Я знаю,я десь посердині,
стою на екваторі доріг
і не збираюсь нікуди йти нині
хоть би як близько був поріг!
Це рівновага почуттів?
Це спокій,якого я чекала?
Ти ж мене такою бачити хотів
Тепер я такою стала.
А ти лиш зараз зрозумів,
що не вподобив холодний камінь?
Ти ж так цього хотів
Гасив,гаасив мій пламінь.
І що тепер,ну,що ти радий?
Що забрав мої ти фарби?
Радій!Тепер багатий.
А я - холодний камінь.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392832
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2013