| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Так…
не помітно
рік за роком
спливає десь-кудись
моя подоба…
Зникає…
Я не бачу тіні…
хоч тінь – моя…
(так я ж не тінь).
Р-р-ричить
і з кр-р-риком покидає
свою, замелену кусками,
тр-р-ривожних слів…
холодну плоть
В руїні
пам’ять залишилась...
у мурах,
в камінцях,
у глині….
Лиш там…
де слід
розбитих грат…
… і сотні рук…
ТАМ ХОДИТЬ КРУК.
Я - крук.
Я крок
за кроком
іду…
ступаю не нароком
на прохолодну
вимиту пісками
зимову ртуть…
Вони ідуть…
вже тут…
несуть
в своїх руках
кусок правління…
в моїй рутині…
мов дитина
стоїш
(і тішишся)
мовчиш…
сказати хочеш,
а мовчиш…
ще мить
одна
і закричиш…
до них…
Тривожно поглядом проводиш…
їх до зірок.
ще крок…
(один)
(єдиний)
і будеш ти
до рук…
мов крук…
іти…
Лиш звук:
ТУК,
ТУК,
ТУК.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392694
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.01.2013
він взяв молоток
і вдарив дружину три рази
так
просто
аби та не дивилась на нього
коли він напився.
вона упала ниць на підлогу
і юшка червоної ртуті зі скроні та носа
все текла і текла
розпливалась потоком покосу
так спокійно
він дістав з холодильника сало
нарізав кусками
нє
мало...
налив двісті грам і випив все залпом
а вона ще дивилась
дивилась на нього з підлоги
і чому молоток
там ще й сокира лежала
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392692
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.01.2013