| Сторінки (2/142): | « | 1 2 | » |
Без тебе я - в анабіозі.
Без тебе – летаргічний сон!
Стою з букетом на порозі
У косметичний твій салон.
Ти неприступна недоторка,
Незмінно модна, «от кутюр».
Наводиш кожного вівторка
Свій манікюр і педикюр.
Тебе вигулює ротвейлер.
А ми збиралися гульнуть?…
І я, багатий, мов Рокфеллер,
У кулаці півсотні мну.
Біжу, пришпорюю планету.
Ти знову зникла, як міраж!
Беру мобілку:
-Де ти? Де ти-и-и?
-Привіт! Я тут. Приходь на пляж.
Спішу, пливу до тебе брасом,
В зубах тримаючи букет,
А ти… пірнула із Тарасом!
У аквалангах тет-а тет!
Ах ти чудовисько лохнеське!
Чому ти дражнишся на зло?
Сама ж писала есемеску,
Що буде краще, ніж було.
Але ж були колись моменти…
Серця забились в унісон,
Й мені казала компліменти:
«Ти приставучий, мов гудрон»!
В мені вібрує кожен атом.
Молю тебе сказати «так»!
Ти знову клацнеш дипломатом:
-Ну, я пішла. Пока, дивак!
А за вікном летять лелеки,
І малюків комусь несуть…
К бісам! Іду на дискотеку,
Щоб розгадать жіночу суть.
А там знайомі: Зойка й Настя.
Кричу: «Бон жур! Парле франсе?»
Та Зойка зойкнула від щастя,
Сказала:
- Згодна я. На все.
Та незборимі твої чари…
Я долю взяв на абордаж.
Хто там сказав, що ми не пара?
Я ідеальний твій типаж!
І знай, примхливая чаклунко,
Спізнаю губ твоїх дюшес!
І в безкінечнім поцілунку
Удвох полинем… до небес!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405452
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.03.2013
(діалог лірика і скептика)
-Над білим тлом брунатна смужка крапу.
Рожеві хвильки стрічкою сплелись…
-Це що, новий національний прапор?
-Та ні, це сало! Ну лиш, придивись!
Вкраїнське сало, ми твої васали.
Тобі на п’єдесталі височіть!
-Боюсь, що його швидко б там ум’яли,
Вгамовуючи нездоланну хіть.
-Коли хтось каже: «Фу, какая гадость!»
Повір, що я радію в цей момент.
-Не розумію, друже, в чім тут радість?
-А в мене є залізний аргумент:
Якщо, (не дай Господь!) оцю смакоту
Розпробують Росія і Китай,
То, маючи охоту й купу злота,
Ми сала не побачим, так і знай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405394
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 02.03.2013
Просят у Неба
Навара, приплода, налива.
Жаль, интеллекта не просят,
Но речь не о том.
Видно, Господь
Наделил нас умом
Справедливо –
Так, что никто
Не считает себя
Дураком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405082
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.02.2013
ЛЮБОВ ІГНАТОВА. СУПЕРЗБРОЯ.(з посмішкою)
В кожної жінки є зброя велика,
Та, що на мозок вплива чоловіка.
Хто б міг подумать, що в пазусі в нас
Є стратегічний військовий запас!
Блузка на ґудзиках то - супербомба!
Враз позбавляє мужчин від апломбу.
Повільно я в блузочці верх розстібаю-
Мозок суперника вмить вимикаю...
А декольте- то вже зброя найважча,
Не користується цим лиш ледащо.
Нема макіяжу? Всім чхати на те,
Якщо є глибоке у вас декольте!
Для виховання домашніх суб'єктів,-
Вже необмежений показ об'єктів.
Тут головне- не дійти до звикання,
Тож будьте уважні із використанням!
ВІДГУК на вірш Люби Ігнатової «Суперзброя».
Жіночка гарна – мов крейсер ракетний.
Склад суперзброї й військових секретів.
Очі-радари сканують уміло
Статки противника, наміри й тіло.
Губки – щоб збити його з пантелику-
Тактильний контакт – і не в’яже він лика.
Ніжки – манок. Привертають увагу,
Й легше військову здобуть перевагу.
Авторка ж мило розкрила секрет
Застосування магнітних торпед.
Є ще гіпотеза, що макіяж –
По технології «Стелс» - камуфляж.
Навіть всесильне в Москві ФСБ
Всіх таємниць аж ніяк не вгребе.
От і шниряєм в місцях дислокацій,
Для пеленгації локалізацій.
Та розвіддані скупі і неточні.
Кнопку для пуску не видно наочно.
На супербомбу натиснеш не так –
Вибухне враз! І на лобі - синяк!
Руки піднявши, в полон здаємось.
Де ж суперзброя?
-Та ось вона. Ось!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404728
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 27.02.2013
Було це геть давно. В середньовіччі,
Чи ще давніш – всі дати навмання.
Учителеві дивлячись у вічі
Сотали учні мудрість і знання.
І запитав один юнак завзятий:
-Учителю! То як цей світ пізнать?
Чи розум, а чи срібло треба мати,
Щоб осягнути суть усіх понять?
В усіх куточках світу побувати
Без срібла і коня не пощастить.
Мабуть, що саме срібло є початком
Того, що розум досягне мети?
Завмерли всі. Цікава ж бо розмова!
Чи дасть мудрець на те ясний одвіт?
Учитель усміхнувся і промовив:
-Поглянь навколо. Що ти бачиш?
-Світ!
-Тепер поглянь у дзеркало, мій друже.
-Тут лише я! Ні світу, ні небес…
-Затям! На склі тім срібло осоружне,
Тому і бачиш ти лише себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403936
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2013
Что ни познакомлюсь – снова Рыба!
Только Рыбы. Так из года в год.
Звезды против, я на грани срыва -
Рыбы – мой полнейший антипод!
Эх, судьба! Со знаков зодиака
Вечно ты ненужные суешь.
Ну зачем мне Рыбы? Дай мне Рака!
Понапрасну душу не ерошь.
А тем часом свадьбы отыграли.
Где ж ты, запоздавшая моя?
Лошадей и Кошек разобрали,
Есть только Тигрица и Змея.
Вымели достойных под метелку!
Я в тоске травиночку грызу…
Мне бы вот Тельца, (точнее – Телку),
Или, на худой конец, Козу.
Надо мне семью, детишек свиту,
И свою Венеру я ищу.
Говорят, что Свиньи плодовиты…
Но Свинью чегой-то не хочу.
Звезды могут все переиначить.
Был вчера тузом, а щас облом.
Лошадь мне хозяйка. Энто значит,
Будет восседать на мне верхом?
Впрочем… врут научные прогнозы!
И маэстро Глоба был неправ.
Я женюсь! На пышной и курносой!
…А у Рыб такой чудесный нрав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403662
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 23.02.2013
Там, де зорі-красуні,
І судьба у вітрах,
Я обірвані струни
Волочу на плечах.
Ті вітри заповзяті
Обірвали струну.
Не дають доспівати
Мою пісню сумну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2013
Дійові особи: Петро, новий українець.
Наталка, його наречена.
Епоха: двісті років після Котляревського.
Купив собі заводик біля траси:
Приватне підприємство «Більшовик».
І на столі манюнький Карлик Марксик
Борідкою до принтера приник.
Я скоро нову лінію відкрию.
Не бачу я ні ночі, а ні дня.
Звернув би гори, (як не звернуть шию
Налогова, пожежна й рекетня).
А ти прийшла неждано й недоречно,
Кивнула: «Трудоголікам привіт!»
Наталю, я люблю тебе сердечно,
Але ж у мене післязавтра звіт!
П р и с п і в:
Тебе благаю, застебнись,
Поки контракт не підпишу.
І так на мене не дивись,
Я на роботі, і спішу!
Сьогодні ти уся така принадна.
Себе я змусив погляд відірвать.
- Петрусю, погуляймо в парку, ладно?
Там, певно, будуть солов’ї співать…
- А, може… погуляєм в Інтернеті?
Або, візьми з полиці детектив.
Передають дощі по всій планеті.
Пес покачався: жди грози і злив.
Ми тут новий свинарник напитали.
Як хочеш, то поїдемо туди.
А там саме повітря пахне салом.
Прибуток вироста, як із води!
А рівно в два з тобою ми заїдем
На галушки, банани і вергун
В мій ресторан «Веселі людоїди».
А на закуску – кава і кавун.
- Ну не шуткуй, не смійся наді мною.
На серці тяжко від твоїх реклам.
Я хочу заміж, зрозумій, бо хто я:
І не мадмуазель, і не мадам.
І я обняв тебе, мою кицюньку.
Злилися ми у вирі почуттів.
Та на біду, за мить до поцілунку
В моїй кишені пейджер затремтів.
П р и с п і в:
Наталко, люба, застебнись,
Поки контракт не підпишу.
Відкладемо це на колись…
Я на роботі. Я спішу!
Ввімкнув я пейджер. Треба ж подивиться!
І ти пішла, лютіша від змії.
Я знову ухопився за таблиці…
…А за вікном сміялись солов’ї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403126
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.02.2013
У тиші нічній, до господи
В єдинім небеснім строю
Безсмертна душа мого роду
Приходить у пам’ять мою.
Я чую грядущого рокіт,
І предків далекий мотив.
Орійці мої світлоокі,
Де нині ваш плуг золотий?
Орійці, і скити, і руси –
Ви різні у назвах лишень –
Стривоженим поглядом Буса
Вдивляєтесь в нинішній день.
А буйні вітри не вщухають,
Жбурляють сніги з верховіть.
Супроти бандитської зграї
Народ на Майдані стоїть.
Плечима підіпремо небо!
В минуле нема вороття.
І нашу Вкраїну для мене, для тебе
Вкарбуємо в Книгу Буття!
Нам буть сіячами довіку.
Новий розвидняється день.
- Дай Боже вам повні засіки -
Ледь чутно лунає з давен.
28. 12. 04.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402892
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2013
Тільки й чуєш: підлість, лайки, гроші…
Все!
Сьогодні тільки про хороше:
Он у лузі річка тиха в”ється,
Із-за хмарки сонечко сміється,
Пташечка до пташечки співає,
Очерет з водою розмовляє…
Тут колись ще бігав я босоніж.
А тепер корови ходять сонні.
О-ондечки пасеться біля рову
Дідова Кіндратова корова.
Тітка Галька щоб її здоїла,
Молоком Рябка щоб напоїла,
А Рябко щоб нових сил набрався,
Та й від цепу хутко відірвався.
І щоб він не лащився до діда,
А пряменько – до мого сусіда.
У сусіда бик, як грім, гуляє,
Ось його Рябко та й налякає.
А бугай новий паркан потрощить…
Хай сусіда вигрошиться трошки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402582
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 19.02.2013
Я на вершину камінь знов кочу.
А він зривається – і вниз у хмарі пилу.
Навколішки тягну я вічну брилу.
- Вже недалечко – вітру шепочу.
Яке тут небо! Погляд не одірвеш
На рубежі останнього кидка...
...Зірвався й цей. І з гуркотом – у прірву.
А щоб ти в землю вріс там сторчака!
А там, внизу, де музика і танці,
Безжурний світ снує свої стежки.
Кричать: Сізіфе, кинь! Даремна праця!
Облиш ті непотрібні іграшки!
Я не Сізіф. Та я його нащадок.
До Світла мій упертий вічний рух.
Зі мною дар, залишений у спадок,
І цей призвідник – невгамовний дух.
І догори – а, значить, у грядуще,
Горну слова незвершених томів.
І тих, що не читають нині сущі,
І тих, що написати не зумів.
Я сам звалив цю ношу на рамена,
І мушу до кінця її нести.
У цім труді покладено на мене
Знайти Слова. І Ближнього спасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2013
Іван Кулик. «Чари осені»… (Дніпропетровськ, ІМА-прес, 2005)
Серцю імпонують
Спалахи кохання,
Серцю до вподоби
Хлюпати добром,
Тож буває прикро
Слухати єднання
Слів таких несхожих:
«Серце» і… «порок».
* * * *
Носу імпонують аромати кави,
Горлу імпонують чарка і шашлик.
Чом же день сьогодні видавсь неласкавий:
Хлюпаючи носом, чхаю в носовик.
А мені ж казали: одягайся, Ваню!
Не форси без шарфа, подивись прогноз!
Тож тепер виходить боком поєднання
Слів таких несхожих: «горло» і «мороз».
Як же їх до біса, слів тих несумісних:
«Гепатит» - «печінка», «серце» і «порок »…
Варто було вчора виїхать за місто,
Зразу ж поєднались «шина» і «гвіздок»!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401304
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 15.02.2013
Іван Кулик. «Чари осені». (Дніпропетровськ, ІМА-прес, 2005)
…Дівчино мила,
Серце зомліло,
Вітер шепоче: «Кохай».
Лиш далиною
Лине луною
«Хай, хай, хай…»
* * * *
Дні пролетіли,
Зрадила мила,
Я шепочу: «Проморгав»!
Лиш далиною
Лине луною
«Гав, гав, гав…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401300
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 15.02.2013
Ти хмаринко білая,
сонечка не застуй.
Манить мене стежечка
у луги квітчасті.
Чую голос радісний,
чистий, як дзвіночок.
То моя коханая
запліта віночок.
В срібно-світлім мареві
пісня рветься в далеч,
Буйноцвіттям грається
вітерець-зухвалець,
І на жовтім килимі
синьоока зваба -
Сонцем позолочена
дівчина з кульбабок.
-Ти моя весняночко
золотоволоса,
Ти моя сопілочко
солодкоголоса.
Зоренятко лагідне,
ти моє натхнення,
Першого кохання
тайна незбагненна.
Пригорну до серденька,
обійму за плечі.
Лиш торкнуся губ твоїх –
лину в безкінечність.
А природа дихає,
струмиться від щастя.
Спрагла хмарка проситься
до землі припасти.
І Всевишній в небесах
усміхнеться мудро –
І засвітиться роса
дивним перламутром.
Він незримим порухом
ледь торкне за струни,
Й заспіває все навкруг
про кохання юне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
І день і ніч біжу, біжу,
кручусь, як вентилятор.
В портфелі тисяча адрес –
рекламний я агент.
Усе в диму – не вулиця,
а газогенератор!
На розі пробки розгрібає
очманілий мент.
Димлять жінки й чоловіки,
і хлопці, і дівчата,
Таксисти і артисти,
і члени їх родин.
В колясочках, прокурені,
попискують малята,
А мами, замість сосок,
видихають нікотин.
Та не паліть на вулиці! -
задихано волаю –
Для цього є квартира,
балкон, чи туалет.
А то, як в тубдиспАнсері,
цей кашель дошкуляє,
Руйнуючи мій бізнес:
ПРОДАЖ СИГАРЕТ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400900
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 13.02.2013
Моєму щирому другові Віталію Миколайовичу Григор’єву, автору відомої документальної монографії «Роде наш прекрасний», присвячую цю епіграмічну ОДУ (чи ОДИЧНУ епіграму?)
Лякають нас постійно:
В Багдаді неспокійно.
Повсюди Коза Ностра —
Ім’я їй легіон.
А про людей хороших
Не пишуть ані трохи,
Отож, про них згадати
Великий є резон.
У нас на видноколі
Віталій, син Миколи.
Дав Бог йому великий
Діапазон бажань.
Він рідний край вивчає,
І у футбола грає,
Читає книги мудрі,
Бо тягнеться до знань.
Він чесно, без суфлера
Зробив собі кар’єру.
Тепер він знаний всюди:
З титанами - на "ти".
У будь-якій роботі
(Якщо хто у цейтноті)
Над шефом візьме шефство
І досягне мети.
А компетентні люди
Подейкують усюди,
Що написав він книгу
(Півтисячі листків!)
Про геніїв, учених,
Про їхніх наречених –
Загалом книга буде
Про наших земляків.
Бажаю ювіляру
Знайти достойну пару.
Щоб серце тріпотіло,
І шумувала кров.
Добавлю: всім нам браття
Пора за розум братись.
Любов’ю слід займатись,
На те вона й любов.
Йому я зичу грації,
Купатися в оваціях,
І в хвилі чорноморській
У «бархатний» сезон.
Здоров’я щоб – по вінця!
І щастя навздогінці.
Сміятись – гомерично.
Співати – як Кобзон!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400547
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.02.2013
Лейкоцити
покрили
руків’я меча*
Стрептококи
в тампонах
нуртують.
Гей, хірург!
Не рубай же
з плеча,
Бо кінцівки
не
регенерують!
*Меч, мечик (застар.) - скальпель
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400298
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 11.02.2013
Силой разжали змеиную пасть,
Влили по капельке влагу.
В общем, не дали змеюке пропасть,
Двое парней из общаги.
Только гадюка, пришедши в себя,
Вспомнила это насилье.
- Как эти наглые люди грубят.
Жало не так прикусили!
И выжидала в засаде, шипя –
Больш-ш-е они не пос-смеют! –
Вот эти двое! Раскрыв свою пасть,
Прыгнула с веток на шею.
…Травы шумели, и ветер принес
Вести змеиному богу.
Смерть человека – особый вопрос.
Здесь наказание строго.
Змее не простили загубленных жертв,
И бросили в сумерки ада.
А ей наплевать, что укушенный мертв,
Что уличили – досада.
Молча змея проклинает свой век,
Плача сухими глазами.
Притчу пишу для тебя, человек –
НУ, ОТОРВИСЬ ОТ РЕКЛАМЫ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400029
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 10.02.2013
«Од отця Орія походите, і він в лиху годину знов народжується серед вас…»
Велесова книга.
Вони штовхали геть драбини куті,
Трощили люто палями щаблі,
А ті все дерлись, лізли, щоб наткнутись
На гострі окривавлені шаблі.
Три тижні не стихала люта січа,
Відтоді, як Батий привів орду.
Повсюди гук чужинського наріччя,
Верблюди, скрип возів і кінський дух.
Ворота Лядські впали під тараном,
І ринула орда в тісний провал.
Бенкетував Батий. Але зарано:
За ніч узвЕли поруч новий вал.
І знов клекоче бій несамовито.
Та враз хитнувсь, розкинув руки вшир –
Немов силкуючись нукерів зупинити –
І впав на мур останній богатир.
Вогонь і меч вершили дику тризну,
Палали хати, корчились тіла.
І був солодкуватим дим Вітчизни,
І чорна мла на Київ налягла.
Понурий ряд рабів світловолосих,
Дівоче голосіння, хтивий сміх.
І волокли живий товар за коси,
На площі впевнившись в незайманості їх.
А навкруги димілася руїна,
І Десятинні впали куполи.
Підпливши кров’ю, мати-Україна
Своїх дітей тулила до поли.
Захрипли дзвони з горя і розпуки,
Розтерзаний, чорнів іконостас.
Сліпий чернець підняв до неба руки –
О, Господи, за що караєш нас?
Устами Первозваного Андрія
Прорік ти славу, що не відлуна,
Й на цих горбах засяє наша мрія ...
Та де ж та ласка Божа? Де вона?
І вдарив грім. Сяйнула блискавиця.
Святий Андрій постав перед старим.
- Не богохульствуй! – І підняв десницю –
Не всі боролись із врагом лихим.
Он, княжі раті відійшли за обрій.
Не помогли. Та мудрий Божий глас.
Ваш праотець, засновник роду, Орій
В смутні часи родиться знов між вас...
***
Я знаю стільки, скільки пам’ятаю.
Сочиться час через піски віків.
І те одвічне „Моя хата скраю”
В кривавих ранах вражих канчуків.
Душа Вкраїни знов кричить від болю
У сутінках неправедних і злих.
Вори в законі вершать наші долі.
Для них ми тільки бидло і козли.
Їм легко правиться в байдужості совковій,
В пітьмі чужих думок, чужих речей.
Та народившись в пелені Дніпровій,
Народ зірвав пов’язку із очей.
Вперед, на площі! Світло оживляє.
Відчули ми, що Бог присутній в нас.
Із нами Правда, що усе здолає.
Прабатьку Орію. Вставай! Прийшов твій час.
9 грудня 2004р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399690
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.02.2013
Як солодко, коли з тобою знов
Ми поруч, і мнучи волошки в житі
Натомлені, щасливі і розкриті
Під сонцем прославляємо любов.
І жайворон, тріпочучи вгорі
Огляне нас із крихтою поваги:
-Бач. Люди чинять так, як вільні птахи!
А день - дзвенить! І літо на порі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Де ти є, мезозойськая еро?
Я прадавній твій пласт підійму—
Не було ні машин, ні паперу,
Ні Чорнобиля в чорнім диму.
А були колись чисті озера,
Лісостепу незаймана даль...
Де ж ти є, мезозойськая еро,
Мрій моїх незбагненна печаль.
Зневажаю нітрати і смоги,
Теплі ванни, дивани, книжки.
Я відкрию в минуле дорогу,
І піду на звірині стежки.
Там знайду я шикарну печеру,
В пастку мамонта, гей, зажену,
Приготую смачне на вечерю,
І чарівну дикунку гукну.
А коли серед ночі насниться
Шум атак і машинних погонь,
Я нап’юся водиці з криниці,
І підкину гілок у вогонь.
А от (буквально через 20 хвилин після публікації) з'явилась експромт-пародія на цього вірша, яку я із задоволенням публікую. Її авторка - Люба Ігнатова.
я жила у затишній печері,
їла мамонтів, воду пила.
Та з'явився чувак дивноперий-
Саме з ним мене доля звела.
Шепотів мені: ''О, Галатея!
Я навчу Вас мистецтва кохання!''
Ну а сам все якогось там гея
Від печери ганяв до світання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399116
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.02.2013
Ледь розвиднялося. Небо ще в зорях.
Снилось мені щось легке і прозоре.
Світлою тінню на темній стіні
Прадід, мов голуб, явився мені.
Був, як на фото в старому альбомі,
Прадід мій рідний, мені незнайомий.
Очі сміялись в ранковій імлі,
Руки зчорніли від плуга й ріллі.
--Правнуче, здрастуй,--він тихо промовив,--
Довго чекав я з тобою розмови.
Вчора ти предків сердечно згадав:
Добре зробив. Ти нам сили додав.
В пам’яті сила, що простір долає.
Та, що приходити в світ дозволяє.
Ми прилітаєм на хліб і пісні,
Щиру молитву, і думи ясні.
Дивно у вас. Вже не наша розмова.
Нова, чудна, перекривлена мова.
Гупають бубни. А пісні не чуть!
Бога не знають, і хліб не печуть.
Та крізь віки, крізь невіру, незгоди,
В сни ваші, правнуче, знову приходим.
Застерегти, захистити від бід...
Так повелося. Такий заповіт.
--Прадіду, любий, а що з нами буде,
Як у майбутньому житимуть люди?
--Тим, що воліють по совісті жить,
Воздано буде. Любов бережіть!
Хмаркою — зник. Не сказав. Та й не треба.
Знати майбутнє... Чи є в тім потреба?
Знати день смерті? Та як тоді жить?
Дні доживать і хвилини лічить?
Я ще подумав: ми владні над часом.
Рід наш безсмертний, коли тільки разом.
Ми -- як ріка, що в МАЙБУТНЄ біжить.
Плин поколінь.... А життя — лише мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398860
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.02.2013
автор: Роман Хвил. 17.01.2013
…Веслом розбивати навіяні хвилі,
По вітру тримати заточений ніс.
І гордо корити замучені милі,
Ще й знати при цьому, що користь приніс.
Та мріям не збутись, я це розумію,
Не зможу вже вибрати точний маршрут.
Щось сталось зі мною, я більше не вмію…
Щось тягне на дно, велетенське, як спрут.
Мій текст:
Фінал кохання
Гачу кулаком у замучені двері,
У шпарки стрімляю заточений ніс,
Кричу: -Відчини! Став на столик фужери!
Дивись, я букет і цукерки приніс!
Та мріям не збутись, я це розумію.
Тривожна здогадка у грудях пече.
Щось сталось зі мною, я більше не вмію…
А ззаду дільничний торка за плече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398501
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 05.02.2013
Не понимаю!- І прискорив крок.
Пішов земляк. Не вийшло в нас розмови.
Я розумію: “русский говорок”
Приємніший йому за рідне слово.
Ох, цей “русскоязычный контингент»!
Такого в світі не було ще зроду:
Що українці — видає акцент,
А ще — зневага до свого народу.
Хоч сумно це, судить я не берусь.
То епілог тривікової драми.
З тих пір, коли була Вкраїна-Русь
Приєднана московськими царями.
І наша мова їм була “невпрок”.
Щоб ми її скоріше забували,
У душі наші “русский говорок”
Як у розп”яття гвозді забивали.
Слова молитви в серці воскрешу:
Великий Боже, ти нам дав свободу.
Так поверни ж, молю тебе, прошу,
Забуту гідність нашому народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398198
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.02.2013
Ми вражено дивимось, що наробили:
Знічев’я, з погорди і марних образ
Кохання своє, наче вазу, розбили—
Таке, що приходить один тільки раз.
Осколки кохання, останнє причастя,
Осколки кохання гостріші ножа.
Ти легко ступила до нового щастя –
Зосталась моя босонога душа.
Прийди, повернись в наші дні осіянні.
Кохання ж було в нас!? Таке, що ого!
А ти посміхнулась: яке там кохання.
Минуща захопленість, тільки й того…
…Чорне сонце. Дикий вітер свище.
Б’є у груди, палить спориші.
А бридкий лапатий павучище
Смокче кров з метелика душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2013
Літературна пародія
Вадим Собко. Інфляція думок. П/В Савчук О. О., Харків – Полтава, 2012
…Коли ти змочиш свої губи
Тебе будь хто тоді полюбе.
Коли губами доторкнешся,
Солодким соком не нап’ єшся.
А як ти руку подаєш,
Немов ножом у серце б’ єш.
А як ти руку підіймаєш,
Немов танцюєш, чи співаєш…
МІй текст.
Коли ти очі відкриваєш,
Мою любов ураз пізнаєш.
Ходжу кругами біля тебе,
Воно й поручкатись би треба –
Боюсь торкнуть- на серці шрами,
Бо все потикане ножами.
Мелькнеш коліном ненароком –
Мене болюче вдарить током.
А як ти руку підіймаєш,
Я очі й вуха закриваю,
Бо як побачу тебе в танці,
То цілу ніч на валер’янці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397663
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 02.02.2013
Літературна пародія
Вадим Собко. Інфляція думок. П/В Савчук О. О., Харків – Полтава, 2012
Повір у мрію, глянь подалі,
Зітри із роздумів печалі.
Попий чайку, до дна, до дна!
Адже на вулиці весна.
Мій текст:
Почав поему про печалі –
Сказали, щоб ішов подалі.
Купив із горя оковиту.
Вгатив до дна. Прокинувсь – літо!
Тепер пишу віршІ бравурні.
Все, що творив – закину в урну.
П’ю тільки «Моршинську». До дна!
Ну… думка щоб була одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397209
рубрика: Поезія, Літературна пародія
дата поступления 01.02.2013
Споконвіків ми тут несли свій хрест.
Іще з трипільських веж, крізь лихоліття
Вростало в землю, вилось до небес
Мого народу мозолясте віття.
На рідній мові тисячі років
Молились ми, сміялись і співали.
Немов добірне зерно засівали
Вкраїнське слово у ріллю віків.
Чому ж сьогодні в нас переважа
Імперський рик північного ведмедя?
Бентежить слух говірка та чужа,
Згина мене аж до земної тверді.
Я підіймусь. І стану я на прю
Сторуким велетом, і стоголосим словом!
Піснями предків небо підіпру.
Ти ще розквітнеш, рідна моя мово!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397181
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.02.2013
Той дивосяйний світ
далекого дитинства…
Ті довгі-довгі дні
з десятками пригод,
Де казка, яв і сон
сплелися в триєдинстві,
І Ангел вів мене
від лиха і негод.
Всі брались прищепить
мені найкращі риси,
А я метикував,
сховавшись за стіжком,
Чому це у кота
не вуса, а вібриси,
І де воно росте,
какао з молоком?
Я вірив щиро в те,
що завтра буде краще,
(Сам перший секретар
мій галстук пов’язав!)
І землю, де я ріс,
не зрадив би нізащо.
У латаних штанцях
в поля отару гнав.
Там, де сарматський слід
ще видно між ярами,
Схід сонця у степу
стрічав я на стерні.
І з пагорбів крутих,
отесаних вітрами
Мадонни кам’яні
всміхалися мені.
А думка, як стріла,
летіла в нескінченість.
Між зорями пливли
усі мої чуття.
В космічнім кораблі,
між видатних учених,
А за штурвалом – я.
І курс – у майбуття.
І хай не все в путі
складалось так, як треба,
І човник мрій моїх
втонув у вирі справ,
Нехай не я, а хтось
зірки хапає з неба –
Ніколи я в житті
за цим не жалкував.
Ті спогади ізнов
мене в дитинство манять,
Промінчиком надій
у серці збереглись…
Все далі крізь роки
видніються в тумані
Моїх дитячих мрій
далекі береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2013
- Чув я, внуче, про дівчину твою, Галю.
Похвалили, що не курить і не п’є.
Та для мене похвали такої мало.
Чуєш, в мене кандидатки й інші є…
Я б узяв оту Варвару, шинкарівну.
- Що ви, діду, в неї ж голосу нема!
- Не швиди. Такій жоні немає рівних:
І вродлива, й при горілці, ще й німа!
А як ні, то сватай кумову Наталю,
Та й весіллячко зіграєм в акурат.
В кума вже напоготові діжка сала
І потужний самогонний апарат.
- Вам би, діду, лишень сало та горілка.
Тут Микола, хмирь, до Галі пристає.
В нього мерс і наворочена мобілка,
А у мене он мопед. І той стає.
- Не поможе та… кобилка, чи мобилка.
Якщо любить, то грішми не заманить.
А за мерса вийде – то вже в хаті пилка.
І Миколі, зваж, не дуже пощастить.
Я й кажу: ось придивись до Катерини.
І кругленька, і живуть як багачі.
Там добра!.. Що у коморі, що у скрині.
Будуть любощі, і з салом калачі.
- Ну при чім тут, діду, любощі до сала!
Не укоськуйте мене, то все дарма.
В Катьки тої он аж сало позвисало.
Краще Галі в світі дівчини нема!
- Та не сердься, внучку, то була провєрка.
Я в тобі лиш пересвідчитись хотів.
Це та Галя, що в Дмитра, і мати Вєрка?
Жди. В неділю посилаємо сватів.
Там, дасть Бог, і на весіллі погуляєм.
А крім діда, хто ж іще тебе й навчить.
Пам’ятай: остання чарка вирубляє.
Так ото її й не треба пить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396545
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 29.01.2013
Що життя?
Гра випадку, гра долі,
Гра природи,
наслідок жаги...
...Літня ніч
і запах матіоли.
Сплять дива,
закутані в стоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Твоє ймення — відлуння варязьких дружин —
Від норвегів прийшло в наші землі.
Юних предків твоїх між холодних крижин
Нібелунги купали в Ульгемлі.
Твої очі — мов сполох зірниці вночі.
Недосяжні, й такі мені любі.
Ніжним шалом любові в полон беручи,
Залишають в сум”ятті і згубі.
Твої губи — троянди в едемських садах.
Так гріховно жадають кохання.
Я до тебе лечу, наче з вирію птах:
-Чи ти любиш? ... Мовчання... Мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2013
.
Джерри:
В апартаментах ЦРУ подписан был декрет
О том, чтоб выведать секрет украинских ракет.
Уже готовился агент: негр, Джерри Мак Огон –
Учил украинский язык, пил только самогон…
В кармане спрятан пистолет и длинные ножи,
Три пачки баксов, чтоб купить секреты, чертежи.
Над сельской местностью рывком открыл он парашют
И в огороде чьем-то сел через пяток минут.
Галя:
Такой девчонки, как она, наверно больше нет:
Стройна, красива и свежа как утренний букет.
В свои семнадцать каждый день она ждала чудес,
И, как ведется, жениха просила у небес.
- Великий Боже! Дай же днесь мне принца поскорей.
Чтобы он был красивый весь, и голубых кровей.
Чтоб… синеглазеньким он был… пшеничные усы.
И чтоб одну меня любил!!! Дай Господи, еси…
Вдруг страшный грохот за окном. Кудахтанье курей…
Подкрасив губки, Галя вмиг явилась из дверей.
И что ж увидели ее прекрасные глаза?
(Кто знает Галю, подтвердит – сейчас грядет гроза!)
Курятник сломан, куры врозь, и яйца там и тут,
А в грядках прячет парашют какой-то шалапут.
- Куди ж ти вперся, паразіт, немов свиня в барліг?
А щоб ти як Бровко вночі світ за очі забіг!
Ах ти опудало сліпе, товчешся, як ведмідь.
Ось як візьму я кочергу, уставлю клепку вмить!
Потолочив мені грядки, і затоптав піон.
Небритий, чорний, як смола, до того ще й шпіон!
Нутром предчувствуя провал, сэр Джерри прохрипел:
- Сержант Петренко… із ГАІ… прибув на ДТП…
И ближе, ближе подходил, чтобы накоротке
Бегом свидетеля убрать приемом каратэ.
Глаза их встретились… они застыли чуть дыша,
Услышав, как небесный гимн душе поет душа.
И стала лишней в этот миг вуаль банальних слов,
Все потому, что в их сердца пришла Она – любовь!
П’ять лет спустя:
Вот это дом! Хай-тек, модерн, ротонда и портал!
(Хоть раз вложило ЦРУ к добру свой капитал!)
И Галя, солнышка ясней, выходит со двора.
Встречает мужа из полей, а с нею детвора:
Мария, Мэри, Джон, Иван, и Сэм, и наш Семен-
(Кто скажет, сколько вместе их – крутой знаток имен.)
Кругом веселый тарарам, и слышится опять:
-Сьогодні татко буде нас на тлактолі катать!
Теперь он в паспорте не сэр, не Джерри Мак Огон,
А український хлібороб Гаврило Макогон.
И от возмездья ЦРУ он скрыт не второпях –
Пускай попробуют найти в украинских степях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395713
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 26.01.2013
В бетон одягнута байдужість
Міняє вірші на рекламу.
Коли вже нице не подужать,
Дивлюся в небо, що над нами.
Ти наче білий-білий голуб
У потемнілім передгроззі.
Зорій! Щоб не було ніколи
Кінця Поезії і Прози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2013
Предивний сон!
Такий чудний спочатку-
Був день ясний,
І річка чиста-чиста.
І я, малий,
Стрімляв у воду
рученятка,
І обіймала їх
Вода іскриста.
Та враз роки
Димами промайнули,
І та вода вже
Обпікає руки.
Бо в ній сліди
Чорнобильського мулу.
Бо в ній жахкі
Ціанисті сполуки.
…Я плакав уві сні
Від того болю,
В отруті
Захлинаючись
поволі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2013
Вчора кум позвав мене
Випить пляшку «Шардоне».
Досить, каже, пoгань пити --
Маєм імпортне, міцне.
Осушили геть усе!
А воно ні те, ні се…
Почитали етикетку,
Кум освоїв «ля франсе»…
Знов пішли по «Шардоне»
До кіоска у турне.
Після третьої не брало,
А тоді… як шардоне!
Кум гука: шерше ля фам!
Знаю я веселих дам.
Значить так: мені - Наташка,
Лізу я тобі віддам.
Скажеш їй: бонжур, Лізе!
Натякнеш на же ву зе.
Не зважай на габарити…
Більш не пий, бо розвезе.
Доки ми тих дам шукали,
Пики нам понабивали,
І в міліцію наряд
Запроторив всіх підряд.
Слава Богу, в кума блат:
В нього жінка – адвокат.
І де Юре, чи де факто
Визволя нас із-за грат.
Кум правицю їй трясе:
Гранд мерсі тобі за все!
А вона: -Не диш в обличчя!
Самогоном з вас несе.
Нализавсь, як свинопас!-
Й не пустила в хату нас.
Довелось нам (се ля ві!)
Ночувати у хліві.
Ох, воно ж таки й дурне,
Оте кляте «Шардоне"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394785
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.01.2013
Подвигу Олекси Гірника присвячую.
Уночі по снігах – на Тарасову гору.
Чорна темінь чіплялась, тяглась, як смола.
Тільки ніч. Він давно собі вибрав цю пору.
Вдень гебісти в цивільному шиють діла.
- Здрастуй, Батьку Тарасе! Прости, що тривожу.
Я усе, що замислив, відкрию тобі.
Без надії і віри я жити не можу.
В мене серце болить, як народ у журбі.
Змордували, зросійщили всю Україну.
Тож у кого сьогодні нам долі питать?
Сотні кращих синів хто в Сибіру, хто згинув,
А на тих, що зігнулись – мовчання печать.
Я спалю себе, Батьку! Й піднімуться інші.
Годі плакать. Сатрапи не вірять сльозам.
Мій останній протест, аргумент найсильніший
На вівтар незалежності й волі віддам.
…Ніч завмерла від жаху. Принишкли алеї.
Сильний запах бензину… Сірник між долонь.
І живим смолоскипом, вогнем Прометея
Спалахнув він, щоб вічно горів цей вогонь.
Тьмяне сонце червоно зійшло на морози.
В лютім холоді день розповивсь і зачах.
У багрянім промінні льодинками – сльози
Мерехтіли в Шевченкових сивих очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394473
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 22.01.2013
Точить запахи цвіт на зеленім ущерть рушникові.
І косаті русалки сміються у листі вербовім.
І нащо вам, сеньйори, здались Емірати далекі.
Ви послухайте, як у пампасах клекочуть лелеки!
Може вразить щось вас, і дасте ви нам добру пораду,
Бо місцеві пеони ніяк не дадуть собі ради.
Головний тут – дон Федро, і донів до біса, як личить.
На фасадах фазенд імпозантні квадратні обличчя.
Вони кожного чують і пильно вдивляються в даль:
Чи куються мачЕте? Чи вариться експортна сталь?
Обіцяють залізний закон і судовий процес,
Бо на волі ще банди злочинців у формі і без.
А хто дихати хоче – дозволять (свободи ж пора!)
Тільки слід кому треба по-чесному дать хабара.
Хлопчик хоче в Тамбов? То й чого ж? І нехай собі їде!
Бо вже зайвих парковок нема. Джипи ставити ніде.
Ще від Нестора так повелось – нами правлять чужинці.
Козиряємо хвацько вождям, государям і принцам.
І вчимо ми терпляче, століттями мови чужі,
І зостався лиш крок, щоб до рідної нам збайдужіть.
Вже в історії пишуть, що ми – нерозвинута раса.
Радять досвід вивчати у старших братів-папуасів.
Але нам все одно, ми вже звикли. До всього звикаєш.
За роботою ніколи все… і хати наші скраю.
Нас побачите в білих платочках і жовтих сомбреро
На безкраїх просторах цукрових плантацій і прерій.
Хлібом-сіллю зустрінем, і щиро запросимо вас:
Завітайте, аміго туристо, до нас в Гондурас!
Ех!.. Текіли б із перцем… і вишиті пончо нам би.
Та й утнем гопака під веселу мелодію самби…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394250
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.01.2013
Присвячується І. Ю.
Край лісу притулилася хатина.
Дубки там перелазять через тин.
В зеленім царстві тім живе дівчина,
А очі в неї – мов аквамарин.
Там ластів’я вигулькує з-під стріхи,
Троянди пломеніють гаряче,
І білочки, експерти по горіхах
Спускаються з ялини на плече.
Квітують там Любов, Добро і Віра,
У царстві королеви лісу й вод.
А солов’ї заливчастим клавіром
Для неї шлють вінки веселих од.
Я вирвуся з бензинового чаду,
Поставлю хрест на метушні й ділах.
Прощайте друзі і міські принади,
Я до дівчини проторую шлях.
Примчу до її царства проти ночі,
Кордони нелегально перетну,
Загляну в ті бездонні сині очі,
І впевнюсь, що люблю її - одну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2013
Все біжимо, поївши нашвидкоруч.
Підошвами тремо опалий лист.
А десь далеко...Там... А може й поруч?
Готує вибухівку терорист.
І заспішать хвилини швидкоплинні.
Сяйне сліпучо-біло… Дзенькіт скла.
І падають підкошені невинні.
Мов жертви на вівтар людського зла.
Виходять з тіні, наче поторочі,
Політикани, банди, кримінал.
Оскал варфоломіївської ночі.
Там кров і смерть сьогодні правлять бал.
Хто спинить цей розгул бандитських кланів?
Злочинці, кілери на нас пішли у бій.
І здійснюють свої криваві плани,
Поправши слово Боже: “Не убій!”
Все біжимо...У клопотах невпинних.
Чергова жертва: знову журналіст.
Ви чуєте? Вже цокає годинник.
Готує нову бомбу терорист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392904
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2013
Де ти є, відгукнись, половинко моя.
Ти десь ходиш по світу, я знаю.
Як співала весна, не знайшов тебе я,
І тепер без надії шукаю.
Ти відкрийся мені, посміхнись, ідучи,
Мила, рідна, як важко без тебе.
Ти і я – наче два журавлині ключі
На осінньому сірому небі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2013
Темна ніч, наче тінь фантастичного птаха,
Силует вітряка при дорозі накрила.
І легкий вітерець, мов останній невдаха,
Все хотів покрутить його стомлені крила.
Та закуті вони ланцюгами розрухи,
В круговерті століть зупинили свій порух...
Проти ночі, тримаючись ніжно за руки,
Ми скрадались по сходах, збиваючи порох.
Блудник-місяць сміявся тихенько, беззвучно,
А зірки підглядали, відверто і хтиво.
Наші губи злились, як вода, нерозлучно.
Наші руки сплелися в гарячім пориві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013