| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Зимове сонце більше не лякає,
А гріє навіть краще ніж весною.
В душі безмежне щастя відчуваю,
Бо я кохана: Богом і тобою.
Бо я кохана: щастя неосяжне!
Скликайте суд, я буду говорити!
Клянусь усім,панове вам, присяжним,
Що це можливо – щиро так любити.
Що це можливо – ніжність первоцвітна,
І сьоме небо, досі незбагненне.
У кожного любов різноманітна.
Моя любов до тебе – сокровенне.
Моя любов до тебе – нездоланна.
І сила в ній, немов стіна гранітна.
В душі безмежне щастя , я – кохана
І розквітає ніжність первоцвітна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Так страшно зізнаватися: люблю !
Це слово – птаха,що до сонця рветься.
І я боюсь – їй крила обпалю,
Тому й тримаю біля свого серця.
А крила все ростуть, і вже нема
Геть сил тримати пташку. Хоче волі.
До тебе сама доля привела.
Тож як тепер не вірити у долю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Замерзлі руки вже не мерзнуть,
Замерзле серце не болить.
Я надто ніжна. А ти черствий,
Ну як отут не полюбить?
Ну як ,скажи, піти від тебе?
Коли чим далі ти штовхнеш,
Ти вище піднесе до неба
Це поняття блудливих веж.
Тож кажуть правду, вірте люди!
Чим менше жінку ти кохай,
Тим ближчою до тебе буде
Хоч бий, хоч ріж, хоч проклинай.
І бив, і різав кожну мить,
Здавалось , розірветься Всесвіт.
Замерле серце не болить,
Замерзлі руки вже не мерзнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2013
Вже засохло дерево кохання,
Розцвітає квітка самоти.
Де знайти притулок для бажання,
Того, що єдине – тільки ти!
Розіп’яти б на мені прилюдно
Всі, які не вмерли почуття
І кричати : «Не кохайте люди!
Не марнуйте ви свого життя!»
Але хто мене, німу, почує.
Хто зустріне поглядом лице?
Кожну ніч в моїх думках ночує
Той, хто не дізнається про це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2013
Там , где мы были уже пустота.
Я не растаю от слова «прости».
Птицы души разучились летать
Ну а цветы – цвести.
Там, где мы были теперь метель,
Облачно, пасмурно и дожди.
Я разучилась слову «Поверь»,
А еще «Подожди».
Там где мы были, другие сейчас,
Нежность пытаются излечить.
Я обещала себе вновь мечтать,
А еще – любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390270
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.01.2013
Ти живеш, як раніше: безмежності власник,
Безросуддя король і весілля володар.
Тільки як зберігаєш себе від напасниць,
Почуттів, що затягують в лютії води?
Як раніше ти є: вільний птах, надто вільний
І ніщо не стримає твоїх поривань.
Тільки в тебе вони аж на грані свавілля,
Божевілля, похмілля та інших примар.
Ти живеш, як колись: не рахуєш години,
Не жалкуєш про втрачені нами пісні.
А у мене в душі застарілі картини
Про бувальщину дику і про руки твої.
Що ж тепер нам сказати, коли знову я буду
Поринати у очі, в їх безмежну блакить,
Хтось мене хай зупинить, вирве геть з того блуду.
Покалічену душу вже нічим не зцілить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2013