Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
****
Завжди був час коли ми все здається знаєм.
Встаєм, ідем до цілей крізь дірки в серцях.
Нитками болю, губи, з криком, мовчки зашиваєм.
«все добре» крізь щілини видихаєм… в забуття
Пірнути б й утопитись… більше не спливати...
Струбнути б з гори в прірву так, щоб не звестись,
Щоб більше не хотілося і подумки спитати…
Скільки триматися… питати… озернись…
Дивлюся собі в себе… очі видерати…
Захлеснуто у відчаї лишається ковтати…
Хто знав, що тріщини у масці затріщати,
Пролити все і показати-верещати
Змогли.. і не змогли… не нам… ми… це покажем
Нікому більше... не віддати...вже нічого...
У снах хіба прийдеш... вирвеш і докажеш
Собі, що краще не буде без нього…
Прийди і пошматуй мене в останнє,
Ножі в собі триматиму для нас.
Убий це ненароджене кохання.
Усьому в цьому світі є свій час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2017
****
Дивлюся в тебе мов у літнє небо.
Безхмарне, чисте… Віяло теплом
у твоїм полі спокою… Потреба
в обіймах… Ніжно дихала…. Нутром
відчую стримання твоє і… Дикий трепіт
крил твоїх… Спокою не бачу і… Не зна
моя душа вже спокою без… Тільки шепіт
твій чую криком у душі моїй… Луна
у голові моїй мовчання… Не закрити
пусте порожнім… Не наповниш … Не чекай
з розбитої посуди пити і напитись.
Залились очі пеленою пустоти. Не дай
мені тебе у цьому бруді утопити,
в своєму болі, смутку, злості… Бережи
себе від мене… Хочеться згубити
мене від тебе й… Більше не знайти
від болю… Хочеться щоб тіло загорілось
яскравим полумям. Я б дарував тепло
тобі, щоб ти в мені хоч раз зігрілась,
як твоє полумя в мені не раз було
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2016
****
Тендітне віття... вітер колихає
Густії трави-хмари… у моєму полі
Самотнє деревце зростало… проти долі
Не підеш… не коріння бо тримало
З останніх сил… Воно тягнулося до неба
З останніх сил лунало «ну…»… потреба
У сонці її віття погубила… висихало,
Покрилось полум’ям, обвуглилось… трималось
За ледь жевріючу жаринку й не пустила,
Навіть коли палала…. Ніжно голубила
Кусок вугілля, що діру в ній пропалило.
Вугілля ж бо не дерево… й згоріла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
****
До сонця потягнулося прокляте віття
Майже забув, як це коли… уже століття
Прожив здається й знову… щось забилось
у скам’янілостях затрепетало… і пролились
ці кляті ріки сліз… ніяк, нічим не зупинити
цього серцебиття… секунда й утопитись
в очах твоїх… і захлиснувшись твоїм горем
дивуюсь як посеред шторму й зливи морем
спокійненько пливеш… притримуючи маску,
і пари з уст не подаєш… даруєш іншим ласку,
що не заслужена… артистка… знову посміхнись
усім… а всередині закричи… тепер й колись
ніхто крім… цього не побачить… не почує
твій крик, що зводить з розуму… вирує
холодний вітер, листя, що моє тобі зриває…
лише пробач, що ти мене не… пам’ятаєш…
Пробач, що ти… сьогодні не щаслива,
Що я не подарую тобі сили-крила
Злетіти в небо радості… коріння
Надто глибоке не зірвати… і молінням
Росте закам’яніле… й віття простягає
До свого сонця… що й сьогодні раєм
І не назвати… тихий хрускіт рветься
У тишину… мовчання криком роздається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016
Осінні вечором, захрипло,
розіллюсь криком... як самотній...
У полі вітер дише. Видно,
її шукаючи... голодний
вовчара стереже... ягнятко
попробуваши... не спинитись
боявся... голодом упитись...
Коханням ситий.... аж до ранку
від насолоди зводить розум...
якої все чомусь та й мало...
її тепла б та тіла дозу,
солодку наче бджоли жало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
я досі памятаю як стікали
від болю слізьми... гірким горем
на всіх й на Бога нарікали...
як заливались слізьми... морем
пливли, шукаючи тонули
в глибинах ран... не затяглись
і не затягнуться. Пірнути
в твої обійми й... розійтись
проткнувши... різко захлеснутись
у твоїм-своїм горі... схаменутись
і стало пізно... не було потреби
усе заради того щоб у небо
з'явився шанс... до тебе повернутись
прийми цю скромну рану в груди
й запам'ятай... кров'ю як дз'юрчали...
я досі памятаю як стікали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2016
****
Знову тече… живе не заживе
Надто розірване щоб часом залатати
Забилось у конвульсіях й пливе
Захлеснуто ще бореться спливати
Солодкий біль шматує. На устах
Смак крові власної змученої страхом
Вони рятують задіравий дах
Який уже і не назвати дахом
Їх голови у мене в голові
Ще стільки треба перерахувати
Думок що кровоточать мов живі
Й яку із них потрібно рятувати
Ти плачеш, значить врятував не ту,
Я сподіваюсь можна все вернути
Я вистрелив цю кулю холосту
А в дірку в тілі можна зазирнути
Якщо ти плачеш значить я дурак
Це значить я роблю щось не старанно
Розслабившись залежано розм’як
Без болю булоб гірше ніж погано
Я дякую що ти у мене є
Що мною ти живеш і розквітаєш
Нехай воно у мені розіллє
Солодкий біль котрим ти оживляєш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2015
****
Вона до нього мовчки приєдналась,
Що біль і гнів і помста розлилась
В її очах, обманутих коханим
Обліком, присутнім і лукавим
Холодним лезом. З сумом правосуддя
Чинила дико зі слізьми в очах.
Мов божевільна стала на розпуття.
Руді розкішні коси по ночах
Безжально і без болю виривала.
Шукала винуватців і вбивала?
У порошок стирала й шматувала
Ввесь світ прокляла і з мечем в руках
Понівечені рани тихо розривали,
Тендітне тіло, кров’ю заливались
Всі люті вороги… помста солодка
Спокій принесла, боліло ж доки
До нього не вернулась і упала
Він там лежав благавши «зупинись,
Нетреба, мила, прошу схаменись»
Й вона до нього мовчки приєдналась
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2015
****
Все... відкрилось і світає.
Очі тихо протерає
і питає: "Де? Живу?
Чи існую?". Знов встаю
і за пензля. Цю рутину,
що шоденно, як тварина,
на картини, чорно-біло
ще живу, плоть зігнилу.
Й розірву... Свої очі
опущу в існування
і подамся в заслання.
З полювання до ночі,
повернувшись - за пензля.
Знов відкрити наважусь...
Пригорну лиш до серця,
знов приріже й розмаже...
Закриваю й розірву...
Розірву собі душу.
Утомившись, у прірву
відійду... тихо... мушу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
****
Прийдеш і дивлячись сердито,
обіймеш ніжно і без сил впадеш.
Воно ще б'ється, хоч розбито
і пошматовано... Стечеш
від мого болю кров'ю. Тихо,
не плач, ще бється, ще твоє.
Захриплий вітер зірве, лихо
під маскою розірве, розібє.
Ти тепла... Встанеш посміхнешся,
замріявшись, зірвешся, полетиш
від мене. В жилах розільється
твоє тепло, яким гориш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392264
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2013
****
Утрачене мовчання не зібрати.
Цей вітер розриває тиші крик.
Вже не почути її сміху і не знати
її тепла душі. Захмарених утіх
вже не відчуєш... Сон не сон,
лежиш і чуєш хрускіт серця,
він зводить з розуму. Добром
підпалений, дивлюсь в озерця-
очі. Закриєш, встанеш і підеш
без крику. Знов тихо. Розілєш
у ріках спогадів... Вогнем гориш,
чекаєш, смерті подих лиш...
Закований мовчанням за потребу,
сиджу, а руки рвуться вберегти...
для тебе... Краще буде тобі
потім. Згорю за горе. Ти
живи без болю. Рвись до волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
****
Яскраві крики сліплять очі
До болю стиснутий, а жаль
Відпустить тільки після ночі,
Коли розсмокчеться печаль.
На тому ж місці ти чекаєш,
Я рвусь крізь радощі і біль,
Щоб нагадати, що страждаєш,
Через розлиту кислу сіль
Усе так дико і спокійно,
Захоплює і все нудне,
У твоїх снах раз мелодійно,
Раз криком диким зареве
Чи холодно, а чи то тепло,
Агонія чи то екстаз,
Здається небо чи то пекло,
Коли цей час тече для нас.
Заплакані зітремо сльози.
Обіймеш... зніму й заберу
твій біль... розібючись у змозі...
І сон твій знову наберу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2013
****
Ненавиджу коли ти швидше б'єшся,
коли течеш по жилам, ритмом ллєшся,
З понівечених ран, стікаючи теплом,
ти дико рвешся з мого серця… злом
просочений, утоплений впадаю.
Ще й знизу вверх, де мого раю
не чути навіть. Заросте барвисто...
Мій крик розтоптаний... Намистом
насилений на долі нитку. Шлях
розповстаний. В чужих ролях
наховстаний, готовий у ярмо...
Придушений своїм ж клеймом,
прийму чи вирвусь - треба зачекати
коли почує... Станемо мовчати
про все не сказане... Біжи,
тікай і серце бережи...
Воно твоє... і раб я твій...
Давно вже програний цей бій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
****
Сьогодні небо ледве стримувало сльози.
Яскравим криком знов лунали грози.
Солоний дощ ще змочує мої вуста.
Упала, утомилась,ще тепла, не пуста.
Говорю в двері за якими плачеш...
Там боляче, я бачу, а це значить...
Розбите серце тільки спокій просить.
Ти посміхалась й повторяла «досить...»
Як ніжно й наче дико просять очі
«Почуй мене» лунає ще щоночі
Як страшно розламати, що зламали.
Я доторкнувся лиш - ти дико закричала
від болю... двері свої залишаю
відчиненими... я не відпускаю...
живи, існуй, роби сама як знаєш,
люби, дивись, допоки сили маєш...
Румяне небо тихо полумям згасало,
яскраві зорі мерехтіли, танцювали.
Різке проміння то зявлялось, то зникало
хтось десь горів, а ти спокійно спала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2013
****
Сьогодні разом... і знову так солодко
Заснемо поруч... моя дівчинко, крихітко...
Тендітно й ніжно за плечі трималася...
«Не відпускай» у душі карбувалося...
Всю ніч в полоні твоїм, й не упитися...
З тобою час витікає між пальцями...
Це рай чи пекло, боюсь помилитися...
Душа по струнам стікає канальцями...
З тобою усе наче рветься і гоїться...
І зорі з неба згасаючи заздрили
Твоєму щирому горю чи радощам...
Ми разом рвалися, жили і марили
Я був твоїм... ти моя... задихаючись,
Злітали й падали... все було байдуже...
З тобою щастя секунди вживаючи,
Пяніли знаючи, як буде боляче...
І навіть ангели з неба нам заздрили,
Від того раю, що в світі вже не знайдеш...
Згасало все і тьмяніло... палали ми
Вогнем кохання... будь ласка лише не йди...
І раптом різко у небо зірвалася,
Відпустиш руку у хмарах розільєшся...
Прокинусь з криком проклявши усе і всіх
Це тільки сон і немає тепла і сліз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
****
Яскраві крики виривали твої сльози...
Самотнє божевілля видерало коси...
Кривавим хрипом-криком ти лунала
У голові моїй... співаючи упала...
І не звестись... затихла захлеснулась
У своїм горі... гори в прірву... утопись...
Трощила гедь усе і раптом схаменулась...
Твій біль гірко солодкий... роздивись...
Як пустота углиб в могилу закопає
І заведе... тьмяно... осліплено незнаєш
На світі Світла... сили віддавай...
I бери нові... болить… не обіймай...
Приймай... гори... палай... ридай... і вір
У себе в нього в світ... протри до дір
Чеканням час... я буду там ковтати
Твій дико ніжний крик... вертатись
Уже нема куди... рости до неба...
До мене мила... смертоньки потреба...
Звучала пісня крику аж до сліз...
Я її слухав і ридав, бо ти ридала...
Неначе блискавиці хмар і гріз,
Лунала дзвінко в голові... не затихала...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2013
****
Вона тихо чекала тепла.
Кров холодна по тілу текла.
Утопившись, дивилась у небо,
смутком різала свою потребу.
У куточку, закрившись в пітьмі,
шепотіла крізь сльози собі:
"Повернись! І добий,я прошу,
і я світу на тебе збрешу,
як даруючи, світло ти вкрав,
моє серце у память забрав.
Це був ти, хто з нас двох помилявся,
це був ти, хто узявши зазнався..."
закричала:"Вернись! Як ти міг!
ти прийняв і у серці беріг,
Раптом витягнув й дико встромив.
Я упала, ти рвав і дробив.
Ти убив... та не всю, поверни,
моє серце, прошу, й розітни!"
здається вічність плакала вона,
у цьому була лиш його вина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012