| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Залиш мене сьогодні у ліжку.
Нехай я прокинусь одна.
Я відчую самотність? Ні! Лиш похмілля від вина.
Я прокинусь одна.
Я буду лежати й дивитись у стелю
Обіймати повітря й цілувати свою волю.
Під мелодію скрипки рахувати секунди
Мліти від спокою, від бажання просто бути.
Залиш мене сьогодні у ліжку одну.
І я зустріну сама цю весну.
Якщо я змогла все збороти одна
То нехай я залишусь і зараз сама.
Мені вистачить друга, що по той бік скла.
Для мене в нього не лишилося зла.
Для нього я єдина любов,
Бо у ньому тече моя червона кров.
Залиш мене сьогодні одну.
Серед хмурих будинків і гулу машин.
Ти знаєш, звідки здіймається дим?
Це горить за містом звалище шин.
Звалище масок, здертих з обличчя
Жалюгідних образ, не сказаних у вічі.
Злого сміху, що колись колов душу.
Голосного мовчання, тихого крику,
Якого ніхто не чув з віку.
Залиш мене сьогодні одну.
І я пробачу,напевно, усе.
Я забуду про все. Я прокинусь нова.
Сама
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2012
Ніжно торкається листя Подолу,
В легкому танці літає по-колу.
Золотим блиском вкриває дороги,
М’яким покривалом стелиться під ноги.
Небо вкривається сірими хмарами,
Парком ідуть самотні і парами.
Краплини холодні змочили дороги,
Вітер зірвав всі бажання під ноги.
Двоє зустрілись у тихій кав’ярні,
Коли за вікном дощ картини безбарвні,
Розписував мокрими пензлями вміло,
Та в їхньому серці тепло лиш горіло.
Милі слова із чашок ковтали,
З запахом кави у мріях літали.
Руки сплелись у дотиках ніжних -
Немає кохання за їхнє сильніше.
Ніжно торкається листя Подолу,
В легкому танці кружляє по-колу.
Повітря згадало відтінки зимові,
Та зараз ще тепло, ще осінь любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382654
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2012
Вітер шепоче останні слова,
Останні рядки, якими жила,
Останні благання, які він забув,
Останні слова, які не любив.
Сонце заходить, і все знов мовчить,
У темряві лихо для неї кричить.
Листок розірвався, неначе душа,
Залишилась ненависть, біль й тишина.
І серце повільно у грудях забилось,
Нічого в її житті не лишилось.
Лиш кожного вечора плаче в кімнаті,
Й читає вірші про нього закляті.
Натиснула номер, й душа відімкнулась.
Далеко полетіла - назад не вернулась.
І так все лишилось – вона іншою стала,
Замість серця у груди каміння поклала.
Забула про все, чим раніше жила.
Врятувати кохання так й не змогла.
Місяць світив, як ліхтар, у вікно –
Її серце мовчить. Йому все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2012
Не зважай… Я майже забула,
В якій кишені міль прожерла дірки,
І на підлогу посипались зірки,
Що тьмяніли в залежаній свиті.
Не зважай, я майже порвала
Ті листи, що вогнем обливала.
І з каністри слова не ковтала –
Все палила без жалю. Що ж далі???
Не зважай, бо це не важливо,
Що тече зараз в моїх жилах?
Може кров, а може й байдужість.
Не зважай… Це точно не совість.
Не зважай. Навіщо вертатись???
За що боротись? Для чого здаватись?
Це не наш бій, та його ми програли.
Переваги емоціям певно віддали.
Не зважай. Я навчилась кишені латати.
Я навчилась усе до кінця забувати.
І колись в тих кишенях засяють ті зірки,
Що ніколи нічим у вік не згасити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382523
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2012