| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Мово – пресвята Богородице мого народу,
З чорнозему м'ятою, ромашкою цвіти,
Мово – берегине святого народу,
Не дай загасити нації свічки.
Мово ,велична молитва ,за тебе,
тихо звучить,
ще з народження ти нам даруєш
цікавий й незайманий світ.
Мово – моя дзвінка криниця,
Яка не має дна,
Дай сили ,здоров'я і довгії літа,
Дай кольори духовності Божі ,
Хай сяє натхненням душа молода.
Дай сили тому,
Хто за тебе боровся,
Прости усіх тих ,
Хто знищити хотів тебе,
Але попри час , війни та грози,
Ми мову свою у серцях бережем.
Забуяй вічним цвітом ,
у небі, освіти нам затемнений шлях,
і ми будем за тебе боротись ,
більш нічого не треба,
й ніяк, нас не зупиниш,
будем до останнього за мову свою,
ми, не з тих ,хто здається так просто ,
а ми з тих , хто відстоює честь у бою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392398
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.01.2013