| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
***
Мені твоя душа леліями заграла,
Лугами золотими, купальським джерелом.
І що мені, людині? Зовсім слів замало,
Щоб силу оцінити й всю твою любов.
Ти багрянієш в полі, а долоні мокрі
На них заснули сльози, ти стоїш сумна.
А я не знаю скільки будем такі кволі.
І скільки ще чекати будеш зму-че-на.
Я знаю, твої руки підняли всю вічність.
Я знаю, твої очі замерехтіли днесь.
Але боюся рідна, щоб той неситий січень
Твою любов безмежну не запорошив десь.
Я хочу,моя люба, прекрасна Україно,
Щоби сміялась завше ти людям у піснях.
І зацвіла казково чарівна cолов’їна.
А білий цвіт надії не танув на устах.
Моя ти славно пані, моя найкраща квітко!
Любитиму тебе допоки я живу.
І поки Бог на небі, для тебе ,Україно,
До твоїх ніг найкращі я квіти понесу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557555
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
Мені твоєю бути не дано
Куди ж я маю діти відчай,зраду?
Червоні ноги ,зорі і вино?
Коли я стану більше,аніж пара?
Я мокра вже від дикого вогню,
Я з розпачу печу собі коліна.
Молитву, грішниця ,складаю на ходу
Я болями замовкнути хотіла.
Та де ж...ніщо не змінить висоти,
Ніхто не допоможе, не надійде.
Я дама серця , й мабуть гіркоти,
Твого світанку і служниця тіней.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2015
Я задрімаю тихо на скронях вітру вранці…
Я задрімаю, тільки не чіпай.
Я божевільний ангел, поглянь на мої пальці.
Хапаю ними вітер, та тільки не втікай….
Я відчуваю пристрасть, і що мені робити?
Я задихаюсь в лісі й в небесах.
Моє розбите серце як маю залічити?
На ранах сходить сонце, на крилах сидить птах.
Болять вже дуже очі, не знаю скільки зможу…
Та прошу тебе, вітре, зачекай!
Тримай незламне серце, дарую тобі вроду
Бери в світи, неси в далекий край…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Павутина твого обличчя така тоненька і така проста. Але всеодно бездоганна для мого серця.
Там де ти бував вчора, вже осліпли небеса і захлиснувся вітер, а ти навіть не здогадуєшся про це. Твоя павутина вовтузилась у моєму волоссі, і там загубилася, а що мені тепер? Відстригати її чи залишити? Не буду чіпати, а то заболить, нехай собі буде там. А може вітер колись відплатить тобі, коли повіє в твій бік крижаною прохолодою, і небеса нагрюкають на тебе грозами?.. А може, навіть трава-ковила замотає тебе в клубок. Але щоби там не було, ти знаєш, що я всеодно не дам їм цього зробити, а може, я ще подумаю… От тільки ти не намагайся більше залізти в моє проміння, бо пошкодуєш… Не треба нарікань, живи там із Сонцем і з лісом, з ніжністю і вітром. І знай, твоя павутина в моєму волоссі вже тоншає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Сніг - як смішний лікар,ти - як моє щастя.
Я навіть уже не згадаю, скільки було біди.
Тільки троянди колючі серце скололи і душу.
Ніжно,але так надійно скажу тобі я не йди.
Вітер - як маків воїн, стебла на полі від квітів.
В сонці давно завмерли твоїх очей полюси.
Але мені бентежно, ти так не вмів радіти,
Зараз підносиш серце, що ж це таке поясни?
Я не холону, ні ще, я не ховаю обличчя
Душам морозним вранці я покажу шляхи.
Тільки ти ніжний-ніжний, серце моє, здається
Хоче тікати знову в макові ті вечори.
Ой, ти такий хороший, сонцю моєму радий,
Знаєш, я більше не зможу падати десь туди,
Завжди ти був так близько, завжди був біля мене
Але чому наше сонце не подає нам руки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380571
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2012
***
Завмре світанок, завмреш і ти в мені.
І шелестом небес пройдеться тиша.
А сонце світу хвилі заколише,
Коли пройдешся і завмреш в мені.
Запахне біла сонячна гроза,
Залиється восковими свічками.
І ти пройдешся разом із листками,
З похилими сумними вечорами.
***
Коли ти в моїй тривозі, то знаю: я хочу жити.
І знаєш, колиска неба до тебе чомусь гряде.
Але як повіє вітер і сонно ляже на сосни,
Я мить свою пелюсткову не знайду більше ніде.
А тільки як сонце встане, й ранкову траву заколише,
На віттях морозу вранці проб’ється сумна хода.
Ти тільки шепни на вушко, тривога пройде й залишить.
І більше ніхто не посміє рвати душі небеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2012