| Сторінки (1/28): | « | 1 | » |
Це життя із мільйонами правил,
Ненавиджу, здохніть всі!
Ходять дами павами,
і актори сліпі.
Ти для кого зіграла цю роль?
Знаєш? Ні. Це правила.
Заливаєш алкоголь…
Життям вдарило…
Ненавиджу усі дурні правила,
Ненавиджу фальшиву гру.
Я собі злукавила, -
на борьбу!
Я так втомилася від слів,
Від не почутих фраз.
Від домислів..
Від пазл…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013
Я завжди говорю правду,
те, що думаю - говорю.
І тобі так само раджу,
бо інакше, повір, піду…
Не люблю відчуттів паршивих,
недосказаності слів і фраз…
Ненавиджу фальшивих,
незрозумілих мені образ.
Я роблю тільки те, що хочу,
і плювати, що думають інші!
І це саме тобі зичу, -
ти говориш гарно у віршах.
Я зажди була прямою,
І слова не несуть смислів,
Я була і буду собою,
говоритиму тихо і стисло..
ВСЕ ХЄРНЯ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2013
Ти чуєш музику сумну,
Мінорні ноти мого серця.
Чи я пройду, чи я мину?
Чи біллю більше не озветься?
Скажи, що вже мене не чуєш,
В собі ж я сили ще знайду...
Життя з початку побудую.
Ти, знаєш, - краще я піду...
Ти, чуєш, музика звучить?
І біллю стукотить у грудях.
Це стон, сумна мелодія душі,
Все, що було в тобі, забуду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Убежать бы мне в не каком направлении,
чтобы лица знакомые не встречать,
Спать, и лишь во сне, на мгновение,
переступая границы, тебя вспоминать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461157
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
Алярмована душа,
як ви можете?
І красиве - не краса,
Одні рожи…
Ватра в серці не горить,
тільки холодно…
Лишилася мить
А так моторошно…
Душі конфронтація,
І не впізнаю…
де знайти легітимацію?
куди я іду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
Чарівний пендель під сраку –
це те що треба для інерції руху
Єдино-вірний спосіб для науки,
Коли не хватає духу, коли все глухо.
Життєвий пендель для науки, -
Проходять всі «оті» переживання,
Зникають всі «оті» і «життєві» муки.
Вмикається режим «виживання».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460050
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2013
Ти кажеш про мене: «холодний вітер»? Я згодна - мене не зв’яжеш. Сама того хочу - жити! Не можна мене любити, бо треба простір. Тобі так не просто? Я часто броджу по ночах - потреба. Самотня і трішки дивна, шукаю свою рідну душу – не маю... На вулиці пізній жовтень, у грудях щось трішки душить - себе ламаю... Мене мабуть треба любити. Боюся.
Ти знаєш про те, що душу мою хотіли вбити? Тепер я боюся пітьми і раю… Насправді хочу любити взаємно та зради боюся і болі.Нажаль, кохання та біль невід’ємні. Така вже в любові доля… Я знаю прекрасно вихід: любити до часу, трішки. Байдужість промовить: «тихо»…
Йому хай болить нестерпно, моє серце – лід. Для мене це мить, а він нехай терпить… А я люблю дощ, калюжі… Люблю коли мені байдуже… Люблю тишу і воду.
Захочу тебе залишу і стану писати вірші, я стану льодом. Коли мені буде байдуже, я буду тебе жаліти: ходити з тобою на каву. Можливо навіть любити і буду трішки ласкава. Проте почуття минули, точніше я вбила любов. Заставила себе, забула - холодила в жилах кров.
Забула - усе в минуле. Для мене так буде безпечніше, а з уст зрадливий сміх. Я знайду тобі заміну, щоб легше було не любити, щасливою зроблю міну , куплю сама собі квіти. Чи ще щось таке, не знаю. Та втішу себе думками, про те, що душа засинає… Можливо напишу вірша з якимись ніжними словами… Ти кажеш не можна любити – це правда. Не можна людей губити. Колись мене згубили, щоправда, тепер не болить, бо стала стійкою. Як вітер лечу куди хочу. Втікаю, якщо треба змійкою. І голови дурю охоче… Цей вітер в мені, хоче літати по світу. Перебувати інколи у журбі. І знову когось підкорити. Цей вітер в моїй душі вогнем не зігріти - він може вогонь загасити.
Я мрію в далекі зорі, чи жити з холодним морем. Я хочу сама любити, чи може в пустелі ходити. Мене не спинити. І хто б ти не був – залишу. Ти станеш писати вірші. А я полечу в політ, кохати той дивний світ… Бо вітер не можна спинити. Це правда. Він любить жити.
Не любить зраду . Він любить такий самий вітер. Він може мене спинити, якщо я сама захочу… Мій вітер… Люблю твої губи, очі… Не хочу… Бо це мене губить… Я ж вітер, а вітер
повинен жити…із вітром… мій вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
[i]Є слова, які краще не говорити…
Багато крапок – це несказані слова.[/i]
[b]Яка я?[/b]
Життя… Маски на моєму обличчі… Іду. Падаю. Встаю. Грішу…
… і оправдовую свої злі вчинки. Життя в масках – це не моє життя… Але парадокс: я сама себе не знаю …
Я роблю НЕОБХІДНІ справи. Встаю, іду і навіть падаю… а інколи і ні. Я ніколи не розбиваюся. Мрію про справжнє і чисте, і просто не витримую під тиском власних думок.
Швидко захоплююся і так само швидко захват минає. Я кидаю все. У такі хвилини мені не потрібні навіть найрідніші люди. Я хочу бути сама: їду світ за очі, або сама сиджу на березі озера, просто іду - проводжу час із собою. Інколи оглядаюся і повертаюся. Приймаю рішення, порушую правила. Я рухаюся.. а можливо – це просто міраж і стою я на місці?
Мене втомлює необхідність жити за правилами, а я так не можу – ненавиджу правила. Рамки тиснуть мене з усіх боків, згодом розумію: перебувати під тиском стає неможливо - знову біжу, їду, іду... Втікаю сама від себе, від порушених мною правил. Стоячи на місті я бачу безкінечність.
У мене багато амплуа. Інколи я цинічна і знаю все на перед - знімаю цю маску. Тепер я люблю людей і ненавиджу себе. Я знімаю ще одну маску… і тепер, люблю себе і ненавиджу людей, але і це маска. Я її знімаю. Тепер я люблю себе і людей – це мені підходить. Цю маску лишаю.
Я і люди… Люди і я… Ми по різні сторони. Я відчуваю себе відокремленою, іншою… Шукаю і не можу знайти. Не можу знайти себе серед людей, бо мене там немає. Чи можливо не має людини в мені?.. Скільки у моєму гардеробі масок? Маска — невід'ємний атрибут людського життя. Хочу добратися до справжньої своєї сутності.. Думок багато…
Яка я? Почалися дощі, а може це сніг? Ні, немає ні снігу, ні дощу – це душа моя як лід і сльози по щокам - дощ. Вночі не можу довго заснути: слухаю дощ, сніг, вітер чи просто тишу. А колись понад усе любила стан засипання…
Я дещо в житті бачила, але ніколи і нікому не розповім. Я сильна і ніколи не плачу – про це знають всі: все витримаю, все пройду, все переживу. І це вже пережила... Я так думаю, бо хочу, але це ще одна… маска, бо насправді часто плачу... Знімаю маску і плачу ще дужче, бо ніяка я не сильна, але про це ніхто не знає... І чомусь так жаль себе, але я не жалію і не дозволю це робити іншим!
Настала тиша. Роблю кілька кроків і бачу… нічого не бачу, як сліпе котеня, щойно народжене, яке інстинктивно шукає щось життєво необхідне, відчуває що воно поруч, але не знає яким є насправді. Тицяється носиком… Сліпе і є сліпим…
Інколи мене дратують звичайні побутові речі, натомість до справжнього зла лишаюся терпимою. Але в цілому все байдуже. І це теж маска. Знімаю її і хочу відшукати на землі місце, де барви будуть яскравими, а люди не фальшивими. Там мої очі будуть випромінювати зелене сяйво, а душа кристалічну, білу чистоту. Я хочу знайти місце де не буде брехні, голослівних фраз та не виконаних обіцянок, а можливо там буде тиша і слів зовсім не буде. Знаю, що колись вже там була відчувала себе щасливою. Душа була чистою… але це було колись не зараз, а тепер я навіть не можу згадати де це... А можливо мене там і не було і я ніколи не була щасливою?
Страшно. Гарячково хапаю руками повітря, тому що воно стало густим і липким - його не можливо вдихнути. Проте і пальці злипаються, я вся стаю липкою - це повітря обволікає мене всю і з середини теж. Від цього не розумію, що в моїй голові. Липке повітря проникає в голову і думки склеюються в одну… Хто я? Повітря липке як моє життя… Липке – правильне визначення. Я не можу жити, бо не можу дихати таким повітрям і тому я не живу… Я не живу, але я жива, жива і липка… Іноді виникає таке відчуття що я живу одна на планеті де нікого не має, а моє серце давно вже ні до кого не прив’язане. Я так хочу. Я одна сама в собі.
Варто лише усвідомити власну самотність і починаєш борсатися у липкому повітрі, шукаєш опору і не знаходиш - її немає, не існує… Одна. І все стає байдуже. Я кусаю губи до крові, стискаю кулаки до побіління. Тепер я знаю, власна біль робить людину байдужою до горя інших. Я знаю. Я байдужа, бо було боляче. Я сильна бо пережила. Я так хочу… Розумію - це маска.
Оживаю вільною, але зовсім іншою… Ковток свіжого повітря і я оживаю, борюсь за життя і навіть закохуюся… Проте, це вже не я…і не моє життя… це інша… я… По трохи приходжу до тями. І головне - це можливо. Я почула, те що уже не чекала, про, що мріяла у напівсвідомому мареві і приходячи в себе – забувала, забувала, бо не вірила. І от я це почула. Раніше померла б почувши. А зараз відчула: мені вже не потрібно. Я почула і злякалася. Мрія – солодка, а реальність – страшна. Я мовчатиму і нічого не скажу. Я жадаю, але ніколи в цьому не зізнаюся. Я почула жадані слова, але не отримала почуття щастя, а натомість вакуум в душі. Якось стало порожньо і байдуже. Ще гірше ніж було. Брехня вона і є брехня, а я і є та сама брехня. Більше ні про ще не хочу чути. Мені байдуже тепер. Маска. Це знову маска…
Я не скажу правду, про те, що від почутого насправді ожило серце із вакуумом у душі. Я стала вільною, але зовсім іншою. Я вже не та і ніколи «тою» не стану. Я шукаю яскравий барвистий світ, такий в якому я колись жила… я шукаю і не можу знайти. Я знаю, що він десь є.. я і є те сліпе котеня, яке інстинктивно шукає те, що йому належить. Я обвожу очима повітря і зупиняюсь ні на чому. Скінчилися мої сльози, висохли - мені байдуже. А раніше я плакала щодня. Я навчилася бути іншою.
Я пішла в далеку дорогу пошуку. Я можу собі перечити, або щось доводити. Я можу сміятися сама з себе, але іншим не дозволю! Що мені робити в цій царині неспокою? Це лише хвиля емоцій, але ними я живу. А після цієї хвилі буде інша, а потім ще… Для кожної обставини у мене своя маска. А я мрію випромінювати світло і щоб очі мої світилися зеленим сяйвом. Жити в яскравій, барвистій країні спокою та тиші. Де немає брехні і не виконаних обіцянок. Немає тому, що там не має слів, там повна тиша. Скільки б разів я не розпочинала свою гру, в кінці-кінців зніму чергову маску, але так до себе справжньої не дістанусь…
[b]Яка я?![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459856
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2013
Ты слышишь, музыка звучит
Моей печали?..
Моя душа в твоей молчит,
Весь мир отчалил.
Ты слышишь, музыка звучит
Моей печали?..
И птица в тишине кричит,
Я так устала...
Ты слышишь, музыка звучит,
Ты слышишь? Тихо...
Одна, одна теперь в ночи
и отзвуком ей эхо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
[b]Я знала, не повинна...
І це моя провинна.[/b]
[i]Не повинна тебе кохати,
Бо ти вітер так само як я:
Ти не будеш любов плекати -
Проте стала УЖЕ твоя…[/i]
[b]Через це я боюся...
Але зовні сміюся…[/b]
[i]Я боюсь – полетиш від мене,
у світи та далекі зорі…
Мо минеться твоє натхнення?
Ну, а серце? А серце стогне…[/i]
[b]Я сьогодні зізнаюся:
Закохалася, захлинаюся![/b]
[i]Я шукала тебе роками,
Серед тисяч мені зустрічних.
Я не спала колись ночами..
Я тебе прочекала «вічність»…
[/i]
[b]Це проста аксіома:
Ми з тобою ЗАВЖДИ знайомі.[/b]
[i]Обіцяй, що мене не залишиш,
Обіцяй: полетиш зі мною…
Ти ж почав вже писати вірші…
а я стала уже тобою…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459675
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2013
Ти знаєш, навіть думати боюся…
так сильно жадаю усього тебе…
До Бога про силу молюся… здаюся…
ти чуєш, здаюся сьогодні, тепер!
Бажання моїх химер...
Думки чортами скачуть в голові,
О, як мені боротись, Боже, з ними, -
вони такі… такі гарячі і живі…
і пахнуть насолодами гріха земними…
Не можу стримать…
Зачалася уява, так безумно,
Я відчуваю ніжний подих на вустах.
Кохання хочу я мабуть наївно ,
І сковує нутро холодний, липкий страх…
Це повний крах…
Я думаю таке… що ніби у твоїх обіймах..
Притоки крові відчуваю я фізично…
Думки шалені, дикі, навіть дивні,
і грає музика тихесенько лірична.
Це так не звично…
Та ні! Дарма! І думати не треба…
Перетерплю випробування долі…
Прошу, ти просто пригорни до себе,
Не хочу я чужого і не треба болі…
я мо піду по волі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013
Я д́умати боюся,
Жадаю усього тебе…
про силу молюся…
не можу… здаюся…
ти душу роздер….
Жаданий, милий гріх,
Пахуча, насолодо,
Чому мене не застеріг?
Не вгамував бажань отих?
Тобі мене не шкода?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2013
Боже, иногда так хочется кричать,
Стальные клещи давят душу,
Снова жизнь как-то нужно начать,
Ведь не слабая - я не струшу!
Хочется выть от холодного страха,
Тупик и чувство безысходности,
Долгий путь всегда начинается с шага,
Но стою я у края пропасти...
Я плакала сегодня - сильно плакала...
И плохо было мне вчера...
Слезинки руки жгли и больно капали,
Реальность страшно осознать...
Слезинки по щекам на душу-строчки,
тихонечко одна, дрожа...
Где не хватает слов - я ставлю точки...
За многоточием болит душа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2013
Сердечний сік сочиться біллю,
Піди пройдись і все пройде.
думки по типу: вірю чи не вірю,
таке усе смішне…
Цинічний погляд – очі ж плачуть,
собаки виють – самота.
Чи може бути якось наче? -
колись хоч раз спитай…
Дзвінок дверний проймає душу,
Та це лиш мить і не згадать.
А голос тиши розум душить, -
у цьому навіть благодать…
Так щоб боліло до нестями!
Так щоби не моглось стоять.
Так щоб розгризти рани,
але не заридать!
Накинути на плечі чорну куртку,
І світ за очі їхати – асфальт.
вдихати ротом пустку
і просто почекать.
Мене такою не побачать,
Я ж з тої породи сильних
тих відданих, вірних – собачих.
яких нещадно били…
А зараз їхати, бігли, стояти, іти…
І може навіть себе десь зустріти.
Злякавшись - втекти,
І знову самотньо тремтіти…
p.s
Це світ істот, яких можливо замінити – іншими.
Болить до часу, сумно – полічити дні…
А хочеться, я знаю, бути важливішими -
ці почуття завжди смішні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2013
Вірші - думки мої,
така собі сублімація.
Оголення душі,
а інколи абстракція.
Я відокремлююсь,
Відволікаюся від інших
Сьогодні я не впевнена,
але було і гірше.
Про що конкретно я пишу?
адже це все абстракція…
себе в собі душу…
моя сублімація...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2013
Я вдихаю
тебе собою.
Твої очі
кольору кави.
Ти асоціюєшся
із журбою, -
це тому,
що буваєш ласкавий.
Коли зустрічаю
тебе випадково,
мої почуття
двоякі…
я ніби згадую
дещо знову…
дрібниці якісь
всілякі.
Тоді було
тепле літо,
тепер льодяна
зима.
Тоді було сонце
та маки-квіти,
тепер вже
нічого нема.
Помалу відходиш
в минуле,
хоче ще щемить
в душі.
Я сама тебе
відштовхнула,
не люблю
метушні…
Я до того
тобою марила,
загасає…
бо скоро вечір.
Синє небо
затягує хмарами
і у мене замерзли
плечі.
А ти знаєш
це якось дивно,
ти для мене -
колись життя.
Не по-справжньому
певно
появились
усі чуття.
І я знаю
минуться роки,
я згадаю усе
з теплом.
І можливо
зроблю якісь
кроки,
розігріємо
нашу кров.
Ну, а поки
люблю я ранки
і дивитись
у чашку з кавою.
Твої очі –
мої забаганки,
та проходжу
повз тебе павою………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411530
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Ти трохи любиш сни про мене?
Чи може я тобі уже не снюся?
а може так і треба…
щоб зґвалтувати мою душу…
Ще й досі думаю про тебе,
проте вже не щемить в грудях…
а може так і треба…
та може й треба, та не знаю як…
Думки мої рождають ахінею,
Арідник мучить, клятий чорт,
Обійми лагідні Морфея,
нагадують про тебе знов…
Мій сон з забарвленнями суму,
і хоч у грудях не щемить уже,
але і не затихли шторми,
хоч не болить, але пече…
Р. S.
Одна стою, а поруч річка,
по-під ногами сніг і лід.
Немов самотня в полі дичка,
переді мною не пізнаний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2013
Я дивлюся на неї у дзеркало,
Я дивлюся, і не впізнаю.
Ніби зовні вона відверта,
Та закрила душу свою…
На обличчі у неї посмішка,
А у мене по дзеркалу дощ,
Мені інколи жити не хочеться,
А у дзеркалі хто?!
Я дивлюсь і себе не бачу,
Очі, губи ніби мої…
Не сміюся, я часто плачу..
Очі в мене від того сумні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380075
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2012
Себе асоціюю з неслухняним вітром,
Лечу як він куди сама захочу.
Лечу уверх до світла,
пірнаю в холодні ночі.
Я вітер з душею самотнього звіра,
Кохати не хочу, себе не дозволю,
Ніколи нікому не вірю,
Найбільше боюся болі...
Буває, що вітер за чимось сумує? -
І плаче холодним, дрібним дощем…
Або свистить, кричить, бушує…
Влаштовує видовища.
Коли почуєш гул та стогін вітру,
не вітер, то сумую, плачу я...
Коли побачиш зелені квіти -
значить збулася мрія...
Коли побачиш дощ безжальний і холодний,
Це значить сили більше вже немає,
Це значить вітер дуже кволий,
Без тебе значить вітер помирає…
́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2012
Зазвичай не пишу вірші коли щаслива,
лише рядки сумні друкую я.
Але сьогодні маю крила,
втішаюся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Незвичний інструмент бринить в душі,
Торкає потаємні, непомітні струни.
так не природно це в тиші звучить,
І брязкає, і хлюпотить, і навіть білю студить…
Я думала, я мріяла і так хотіла…
Я йшла, шукала - не знайшла…
Надіялась на чудо, прагла дива,
І знаю, знаю, знаю, що змогла б!
Я знаю, що змогла б, але не встигла…
Застигла біль в моїй душі…
Завмерла, перестала дихать…
і це мене страшить…́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2012
Мені сьогодні сон наснився,
Що ніби двоє: він, вона…
Що він на неї так дивився…
Дивився, але із-даля…
Дивився так, ніби його вона,
Дивився і очей не опускав,
Ну, а вона - вона сумна…
Чому така – він добре знав…
Прощальний погляд слізний,
У кожного своє життя…
Очей цілунок непомітний,ніжний.
Прощай! Хороший мій, прощай…
А в тих очах весь сум кохання,
У тих очах стальна рішучість,
У них і щастя, і страждання,
І сила волі... тільки штучна…
Такий сьогодні сон наснився,
І ніби, я, ото у сні була…
Мені здалось - це ти дивився,
І знав , чому душа сумна…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2012
Побіжу за тобою слідом…
а насправді,я просто стою…
Ти стаєш моїм білим світом,
я не можу без тебе… люблю?
Я так хочу багато сказати,
та німіє моя душа,
я не вмію, не хочу кохати…
не шукала я те, що знайшла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2012
Я руки в кулаки стискаю,
Я сильна і знаю,що зможу…
Все забути себе заставляю…
Боже де ти? Боже! Боже…
Я тихенько пройду стороною,
Переплачу і перетерплю,
Нам ніколи не бути з тобою -
ти прости, я напевно піду…
Лише в мріях торкнуся рукою,
до твоєї руки…
Я мабуть вже не стану собою,
Бо немає поняття як «ми»…
Біля річки сиджу і сумую,
Або йду і не знаю куди…
Я в уяві тебе малюю,
і шукаю, – не можу знайти…
Я так хочу тебе зустріти,
ненароком на хвильку одну,
Я блукаю великим світом,
Може ще десь тебе знайду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2012
Порушити гармонію квадратної кімнати -
Зробити круглими прозорі стіни.
А замість тюлі – грати,
обов’язково білі...
Порушити всі правила на світі -
Іти туди, куди не ходять.
Так просто жити,
Жити знову...
Сміятися тоді, коли не смішно,
Дивитись чистими очима,
А може трішки грішно,
Ще не стомилась..
Я дуже сильно прагну, хочу жити
І не губитись в просторі думок.
Я вирощу зелені квіти,
Лишився лише крок...
Безглузді деякі життя обставини,
Залежність від думок людей.
Так хочеться, щоб кануло
Сумне у темряві ночей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376756
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2012
О, незабутня, дивна мить...
Очей твоїх прекрасне сяйво…
Когось хотіла полюбить...
Скажу хотіла, але марно…
Тебе хотіла я забути
Сумую в темряві ночей,
я думаю про ніжні, теплі руки
і в грудях солодко пече…
І солодко, і гірко -
сама не знаю, що зі мною,
Не хочу двічі в одну річку,
Я краще знову із журбою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2012
Я холодний самотній вітер, -
хіба можна вітер любити?
Можна любити квіти,
Можна любити жити,
Можна життю радіти,
Можна, але не з вітром...
Вітер летить куди хоче, -
пірнає в кохані очі...
Сьогодні він любить небо,
а потім йому не треба...
А завтра цілує ночі...
і все за любки, охоче.
Вітер не можна любити,
Він хоче літати по світу...
Я - справжній вітер...
Не можна мене підкорити,
Не можна теплом зігріти...
Я можу вогонь загасити…
Я хочу в далекі зорі,
чи жити з холодним морем,
я хочу сама любити,
а може в пустелі ходити.
Мене не спинити...
Я просто холодний вітер...
Я знову тебе залишу...
ти станеш писати вірші...
Не треба, повір, любити...
Люби краще гарні квіти,
а я потечу в політи...
Люби краще білий світ..
А в світі десь буду я,
Можливо в думках ожива…
І може тобі приснюся,
тихенько руки торкнуся...
Почуєш про мене в піснях,
в віршах і простих словах,..
Тому, що я вітер...
нажаль, я - нещастя квіти,
Не треба, прошу, любити,
Ти будеш про це жаліти,
Мене вже не можна спинити,
Тобі ж ще потрібно жити..жити..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376686
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2012
Якщо хочеш мене побачити, то приходь до мене у сні,
Якщо прийдеш, то це може значити, один одного ми знайшли.
Якщо хочеш зі мною побачитись, знай, чекатиму зранку я,
Хоча може, я думаю, статися, - все минулося… я не прийшла.
Це сьогодні ще мрію про тебе, не сплило почуття за роки́,
Чи можливо мені вже не треба? Хоча є ще якісь думки́…
Я сьогодні дивлюсь в твої очі, відчуваю тепло і любов…
Знаю будуть ще довгі ночі, і відчую... усе пройшло...
Я чекатиму щастя вдосвіта... це сьогодні мені ще треба...
Ми підемо ногами босими, під рожевим і світлим небом.
Знай, чекала тебе сьогодні, але ти не прийд́еш ніколи,
Почуття мої кануть, потонуть... але серце чомусь ще стогне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2012