| Сторінки (1/52): | « | 1 | » |
Про таких як вона, ні, не пишуть вірші.
Загадкова, замріяна, дивна…
Не складають ніколи поеми в книжки.
В неї очі – як суміш та димна.
Для таких як вона не купують квітки.
Заполохана, ю̀рка, весела…
Про таких не пускають кутками плітки,
Не знімають кіно режисери.
До таких як вона не приходять вночі.
Вона мудра, талант має, силу...
Від таких як вона не чекають дочки,
Та й вона, правда, більш хоче сина.
Бо такі як вона - неземні, ірреальні,
Їм простелені хмари під ноги...
Лиш таким як вона сняться зорі мигдальні,
Лиш для них всі відкриті дороги.
vk.com/lyutaola29
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418674
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.04.2013
Порой мне кажется, что я очень скучаю по детству. По тому безудержному смеху вперемешку со слезами. По абсолютной беззаботности вне зависимости от времени года или суток. Мне очень жаль, что это время уже не вернуть. Потому что я все чаще замечаю, что вызвать улыбку на моем лице очень трудно, а искренний смех – так и вовсе практически невозможно. Раньше меня забавляло абсолютно все. Какой-нибудь мелочи хватало на получасовой хохот. Грустно осознавать, что я становлюсь взрослой. Это ведь так пугало меня в детстве. Мир людей старшей возрастной категории слишком жесток и угрюм. Им намного проще накричать на кого-то или понервничать из-за глупых проблем, чем улыбнуться и решить их. И понять потом, насколько легко это было. Боже. Как же страшно. В том мире нет ярких красок радуги, нет поющих птиц, нет цветущих растений. Есть черно-белые, а нет, пожалуй, серые, слишком бледные тона. У них даже глаза не излучают радость.
А что уже в принципе говорить о детстве? Это ведь в прошлом. Почти. Странно осознавать, и одновременно обидно, что воспоминания о дружбе или общении на тот момент с важными для меня людьми уже не приносят мне никакого удовольствия и не вызывают целую бурю эмоций. Жаль, что я потратила время не на тех людей. Жаль, что не замечала элементарного. Хотя. Нельзя сказать, что это были бесполезные или бессмысленные отношения. Нам всем ведь нужен опыт. Горький, печальный, пусть. Но без него невозможно. Говорят же, что на ошибках учатся. Но почему нельзя научиться с первого раза? Почему нужно наступать на одни и те же грабли? Иногда хочется поставить себе в мозг фильтр, который спасал бы нас от последствий, выраженных в нежелательных страданиях души. На самом деле мы должны быть искренне благодарны всем людям на нашем жизненном пути без исключения. И помнить одно – мы всегда находим что-то, чтобы потом его потерять. Но самого важного мы лишаемся только тогда, когда мы умираем. Потому что самое значимое в нашей жизни останется в ней до конца.
Мне трудно вспоминать о детстве. Оно прошло. В часовых рамках. Но я очень хочу, чтобы в душе я навсегда осталась той маленькой солнечной Олюшкой с конопушками на носу и никогда не плачущей из-за разных проблем. Но все же, когда я пишу эти строки, слезы затуманивают мои глаза. Почему? Потому что это время уже не вернуть. И поэтому мне всегда. Всегда. Трудно вспоминать. О детстве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415628
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 04.04.2013
Так сидели тихо, сердито
И коричневый цвет вокруг
То ли состояние души
То ли цвет дивана
Ты помнишь, мой друг?
Друг на друга мы злились
Молча, с криками иногда
Словно волки в лесу
Словно два ишака на горе
Ты же помнишь, милый, ведь да?
За забором людей куча
Нам не скучно, мы спорим
Кто тут прав же из нас
Кто вину всю возьмет на себя
Я хочу для тебя быть морем
А пока для меня ты целый океан
Где все тонут мои чувства
Там найти можно весь мой свет
Там запрятаны мои мысли
Я люблю тебя до безумства
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415324
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2013
Разбуди в себе зверя пучины,
Свежий воздух как комом вдохни.
Ты проснись и беги от рутины, -
По мосту над каньоном пройди.
Загляни в тихий лес над рекою,
Познакомься с гордым оленем.
Ты с природою связан судьбою:
Склонив голову, стань на колени.
Слушай шум высоты водопада
И по нотам его запиши.
Преклоняться пред ним тут не надо,
Просто радуйся нежной тиши.
Стань на гору, чертой выше неба,
Громко крикни звуками эха.
Побывай там, где ты еще не был,
Разразившись раскатами смеха.
Сто шагов вдоль экватора смело
Ты пройди, упиваясь мечтой.
Старик, вспомни, как сердце горело,
Когда был ты совсем молодой.
Вспомни, в лужи как прыгал ребенком,
Как садилась заря за поля,
И как мама при сумерках строго
Загоняла вас в дом со двора.
А как Машке, своей первой даме,
За селом собирая цветы,
Под луною ты сделал признанье.
Мы с природой повсюду на "Ты".
Пойте песни, хвалите дары все,
Что дала нам природушка-мать.
И под куполом неба парите,
Даже время когда умирать.
Нету разницы, что происходит,
Сколько счастья в жизни, печали.
Просто то, что дано нам господним,
Тоже есть с двух сторон у медали.
Пейте воду с ручья - даст вам силы,
Грейтесь солнцем - поможет вам жить,
Свежий воздух - и жизнь не уныла.
Нам с природой в друзьях надо быть.
Эта женщина - твердый фундамент
Для персон молодых и не очень.
Для всех нас она кроит пергамент
На весну, лето, зиму и осень.
Так живите же, бед вы не зная,
Так любите же всю нашу землю.
Ведь она нам настолько родная,
Ведь она для нас воля и вера!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415274
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 03.04.2013
Довелося мені віднайти
В чистім полі живу незабудку.
Крізь життя її буду нести,
Щоб не було у ньому лиш смутку.
Квітка дивна волею зветься,
В ній вбачається певная сила.
Точно знаю - це не минеться, -
За спиною у неї є крила.
Та й зростає на крилах бажань
Мудре серце дівчини дитинства.
Я нестримно чекаю «кохай»,
Ти як риба для того таїнства.
Все найвище в світі для тебе,
Почуття, відчуття, світлі мрії.
Ти до сонця тягнешся в небі,
І в душі твоїй линуть надії.
Попрошу тебе, моя мила,
Ти не зраджуй собі лиш ніколи.
І нехай хоч думку стомила,
Твоє серце ніяк не схолоне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414465
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.03.2013
Хотіла б я був щоб ти поряд,
Плекали щоб хвилями руки.
Єдиний щоб місяць та зорі,
І навхрест єдналися рухи.
Щоб музика лилась солодка,
Співали щоб милі надії.
Та й тіло, на ласки голодне,
Отримало лиш свої мрії.
Нехай би хоч злива чи повінь,
Мені всеодно не завадить.
Це буде нестримная сповідь,
Для тебе одного й заради.
Тобі розповім по кохання,
Про те, що тримає мій човен.
Я маю одне лиш прохання,
Щоб завжди був поряд зі мною.
Маленьку присвяту дитячу,
Тобі навесні подарую.
Я вірю, що мрії хлопчачі,
Ти разом зі мною муруєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2013
Цените, пока это есть,
Живите лишь только моментом.
Откиньте ненужную лесть
И спрячьте ее за портретом.
Запомните - счастье - тот миг,
Когда там внутри бьется сердце.
Вздымите глаза, вот он - блик,
Открыта где к радости дверца.
Не плачьте, что это проходит,
Не рвите рубахи и майки.
А знайте - это заводит, -
Накиньте свой праздничный бантик.
Улыбку ж себе в зеркалах
Дарите на утро как завтрак,
Тогда и он, великий Бах,
Сыграет, с вами, да, на картах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413676
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.03.2013
Она полностью тебе отдалась,
Она ведь душу тебе открыла.
О чувствах вечных тебе клялась,
А ты же просто ее зарыл.
Она ждала тебя, гнусный людина!
И верила каждому вздоху...
Но ты же ведь полный кретин, да ?
Не пробуй молиться Богу.
Не пытайся вину свою искупить
И не пытайся просить прощенья.
Ты так шлюхами будешь крутить,
Задыхаясь до забвенья.
Запомни ты, маленький мой человек,
Даже торкнувшись святой чистоты,
Не искупить поступок вовек,
Как-то наказан будешь ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413290
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.03.2013
Мы двигаем свой вагон навстречу мечте,
Мы парим над землей на большой высоте.
Кто же там с высоты тихо смотрит на нас?
Это око земли, наш всевидящий глаз.
Много разных желаний бывает у нас,
Каждый миг - это словно отдельный заказ.
Нарубите-ка дров, соберите хвор(о)ста,
И зажгите огонь - так совсем неспроста.
Сядьте тихо в углу, досчитайте до ста.
Поднимите перста, прикоснитесь к устам.
Посвятите по мысли на каждый свой грех,
Посвятите полжизни на соблазны утех.
Не беда, что за стенкою слышится смех,
Эту цель ведь достигнуть совсем вам не в спех.
Просто будьте сильны и поверьте в свой сон,
Пусть хоть время от времени слышится стон.
И не бойтесь все силы поставить на кон,
Напишите для жизни свой личный закон.
И подвиньте вагон свой навстречу мечте,
Чтоб отныне парить на большой высоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413273
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.03.2013
А я в цій повісті за символ чистоти.
А я в ній, дивно так, шалена недотрога.
Я тут для того, щоб з тобою поряд йти,
Бо нам в житті, ти просто вір, одна дорога .
Ти просто знай, що ти мій вічний власний світ.
Волію так нестримно в ньому потонути.
Здіймаю крила і збираюся в політ,
І ти тепер немов у віти ці закутий.
Тепер солодкого полону в'язень ти,
Де фіолету кольори і помаранчі.
Як люто Дана з "Вів'єн Морт" кричить: "Лети",
Так ти врізай шалений рух зі мною в танці.
А ти врізай словами ніжних променІв
І оперізуй ними юну мою душу.
Та й так невпинно, милий, аж благай богів,
Бо я в цій повісті героєм бути мушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2013
Я тебя бесконечно любила.
И сейчас ведь естественно тоже.
Твое сердце так сильно манило –
Не попасть в него было негоже.
Летним бризом подуло несмело,
Я окинула взглядом… Ты – сон?
Но сомнения в пепел сгорели:
Как шепнул мне на ухо: «Я – он!»
«Заходи, не стесняйся, – ты дома.
Аккуратней, порог. Не споткнись же!»
А все тело изводит истома,
Подходи, ну давай-ка, поближе.
Поцелуи в вискИ, крепкий вИски,
Дальше шея, ключицы, душа.
Я прошу! – не уйди по-английски,
Мои чувства невинно круша.
Ты же клялся быть рядом со мною.
И сейчас ведь клянешься не меньше.
«Тут ложись, я лишь пледом накрою».
Нет уж больше таких, как я, женщин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.03.2013
Розповім тобі про свої чари.
Знаю, ти цього давно чекаєш.
Розжену рукою темні хмари,
Ти мене одну таку пізнав лиш.
Вітер стан мій ніжно обіймає,
Промінь яскравіє ластовиння.
Тонкі віти у руці тримаєш,
Та перед тобою трохи винна.
Що тоді була така зваблива,
Що співала пісню в тихий шепіт,
Знаю, я накрила, наче злива,
І вбачається крізь хмари блемкіт.
Але я твоє прозріння чисте,
Хочу небом лиш для тебе стати.
Руку пальцями сильніше стисне,
Та вже не боюсь з тобою грати.
13/03/13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2013
Луч солнца пробирается сквозь тучи.
А знаешь, милый, мне намного лучше!
С тех самых пор, как этот теплый луч
Достиг меня. Так был горяч и жгуч...
Он, словно по спирали красной лентой,
Обнял девичье тело диким ветром.
И закрутил, как лютым февралем,
Навеки в танец страсти под огнем.
Сгустились тучи, молния блеснула, -
С тобою в море счастья мы тонули.
Но горькими слезами плакал дождь,
И губы влажные сводила дрожь.
Так медленно до кончиков касаясь,
Кружились мы, друг друга не стесняясь.
А луч двоих нас вместе обвивал,
Шепнул тихонько вдруг: "Барьер пропал".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407776
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 10.03.2013
Положил мне руки на грудь,
Крепко тазом прижал к себе.
И сказал: "Хочу твою плоть".
Я любовь подарю тебе.
Белое платье вьется вьюном,
Руки твои также близко.
Тихий я отпускаю стон,
То глоток мягкого виски.
Танец страсти. Испания. Небо.
Ты уже глубоко во мне.
Заверяю тебя: "Верю!"
Как-то голос дрогнул извне.
Души - вместе, тела - одно.
И на спине сжаты руки,
Но опять вырывается крик,
Гонят кровь громкие стуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407775
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 10.03.2013
Научите меня любить…
Научите! В последний раз.
Разрешите тайну хранить
В нежном образе Ваших глаз.
Научите меня не лгать…
Научите! Ложь – огонь.
Разрешите Вас приласкать
Страстно гладя Вашу ладонь.
Научите меня стонать…
Научите! От горя, утех.
Разрешите спокойно спать
Рядом с Вами. Это не грех.
Научите меня не ждать…
Научите! Чтобы сразу.
Разрешите о Вас мне знать.
Вы затмили юный разум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401646
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.02.2013
Вы общаетесь уже двадцать первый день. Дни и ночи напролет. Сейчас он немного занят, а ты пошла пить чай на кухне. И ты жуешь пряники (или мармелад допустим). Ну а он все еще занят где-то там. А ты сидишь. Смотришь в окно. Чему-то улыбаешься. И вдруг! Как гром среди ясного неба. Самолет. А за ним на хвосте плакат. Ну а ты все сидишь. А на плакате том слово. Из девяти букв. Обычное такое слово. В-Л-Ю-Б-И-Л-А-С-Ь. И все! А ты сидишь. И не знаешь. То ли плакать от горя, то ли смеяться от счастья. А может смеяться от горя и плакать от счастья? А ты сидишь. И думаешь, думаешь. Сотни маленьких человечков (мысли это конечно же) бегают по лабиринтам мозга пытаясь понять (или найти, чтобы потом понять) то, что они почему-то упустили. А он все еще занят. И даже не догадывается, что у тебя тут целое горе. А может огромная радость. Ты думаешь. И понимаешь – надо бежать. Нет, не от любви вовсе. А наоборот. К ней навстречу (ну пока только в соседнюю комнату). На столе остались местами откушенный пряник (или все-таки мармелад?), недопитый чай. А ты уже на балконе. Взгляд нервно прыгает то на небо, то на море, то на экран мобильного (телефона, понятное дело). Он берет трубку. И так взволнованно (а может просто сердито) – «что-то срочное? Я ведь предупредил, что буду немного занят…». А ты ему в трубку улыбаешься. Улыбка эта перерастает в смех маленького ребенка, который только что осознал очень важную для себя (как ему кажется) вещь. Например, что мама и папа тоже когда-то были детьми; или что мальчики иногда делают свои маленькие дела в туалете стоя. А он все понял. Улыбнулся (а она ведь не знает, он же тихо). И в ответ ей нежно : «Ты знаешь?.. Я тоже». То есть догадывался оказывается.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401159
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 14.02.2013
Вивчаючи творчість і біографію Марини Цвєтаєвої, а в особливості її відносини із Софією Парнак, мимоволі задумалась над доцільністю існування кохання між чоловіком і жінкою. Мені, як з точки зору дівчини/жінки (просто кажучи, особини жіночої статі), бридка навіть одна лише думка про можливість якихось романтичних почуттів між двома чоловіками. Але я в принципі нормально сприймаю лесбійські відносини. Адже ми, жінки, дуже милі і ніжні створіння. Саме ми знаємо, як можна задовольнити одна одну. Де провести подушечками тонких пальців, куди заховати кінчик язика, щоб цим змусити іншу вкритися маленькими мурашками і кричати як востаннє. Коли разом з’єднуються дві палкі, тендітні, мудрі жіночі натури, тут вже не посперечаєшся, що це ніби витвір мистецтва. Вони немов дві пантери, які зустрілися на одному рингу і одним лише взаємним звабливим поглядом вже змусили одна одну тремтіти від бажання.
І за цими думками мені повільно відкрилося розуміння нетрадиційної орієнтації чоловіків. Але все ж… Тут не те. Це не арт, це не шедевр. Це – суцільне приниження.
Та і лесбійське кохання – то є лише мої прихованні фантазії, які ніколи не знайдуть відгук свого існування в моєму житті. Бо як би гарно це не виглядало, набагато краще і приємніше оволодіти своїм чоловіком. Зробити із звабливого лева тихого ласкавого котика, а самій, ніби голодною тигрицею, накинутися на цей смачний п’янкий десерт мужнього, гарячого і нестримно сексуального тіла.
В мене все. Я кінчила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400868
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.02.2013
А знаешь, как трудно любить на расстоянии? Как порой невыносимо сложно, когда рвет на части, а ты понимаешь, что не в силах на что-то повлиять или пока не можешь ничего изменить. Знаешь?.. Когда не можешь прижаться, а это так нужно в тот момент. Когда не можешь поплакаться в мужественное плечо. Когда не можешь смешно и даже по-детски обнять его своими маленькими ручками где-то в районе несуществующей у мужчины талии. В эти объятия ты вкладываешь всю свою нежность, которая накопилась за время, пока страдал и ждал. И больно, и обидно. Смотреть на пары, гуляющие за руку по городу. Сгорать от желания увидеться, прижать к себе, чтобы почувствовать тебя всеми клеточками своего тела. Притронуться кончиками пальцем и почувствовать как пьянящий ток любви прожигает миллиметр за миллиметром нашу кровь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398689
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 06.02.2013
Кто-то не верит. Кто-то осуждает. Но ведь и в 16 лет можно любить. Возраст не имеет значения. Важно - чувства! Все остальное - мелочи. Гнусные и никому не нужные. Вы спросите: "Как? Как можно по-настоящему любить в столь юном возрасте?" А вот так. Легко и просто. Нежно и непринужденно. Искренне, без лжи. Не думаю, что все зрелые и взрослые люди на это способны. Хотя зрелые - это ведь не обязательно в возрасте дело. Вся загвоздка в моральной готовности личности. Если внутри тебя все волнуется, тебя всего переворачивает с ног на голову, если хочется кричать с крыши 16-ти этажного дома от счастья, если чувствуешь, что готов отдать человеку всего себя, что хочешь на самом деле, чтобы его/ее копии бегали в памперсах по дому, что хочешь по ночам (и не только) кричать в унисон, - вот это и есть настоящая любовь. И если это чувство рвется наружу, хочет стать творением искусства, твоим личным успехом или просто желает поделиться собой с другими, то это именно то, о чем поэты пишут уже много веков подряд, что не могут объяснить ученные и о чем с таким трепетом говорят влюбленные.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398688
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 06.02.2013
Уезжаю...
Стук колес режет тишину.
Точно знаю -
Ты там вот стоишь на ветру.
Уходи же.
Вернусь еще, обещаю!
Буду ближе...
Умру, тебя обнимая.
Разорви мне
Ребра к сердцу-душе нагой.
Я погибну,
Если станешь вдруг неживой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397114
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2013
Наверно, глупость - это мой конек.
Наверно, дурой быть - мое предназначенье.
Возможно Вы возьмете мой урок.
Возможно даже, это Ваше одолженье.
Но мне плевать на Вас! Я лишь скажу, -
Мне просто иногда бывает так обидно.
Я рядом Вас ведь вовсе не держу.
И точно мне пред Вами, нет, не будет стыдно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396834
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 30.01.2013
Не попадайте под влиянья.
Ни здесь/ни там. И никогда.
Пусть лучше будет все спонтанно.
Сюрпризов тайны череда.
--------------------------
Я ненавижу расстоянья.
Я ненавижу "без любви".
Хочу я небо твое рядом.
Хочу я губы петь твои.
--------------------------
(Что мы говорим людям, а что на самом деле думаем)
"Разрешите мне высказать свои мысли.
Разрешите хотя бы открыть мне рот".
Ну а может не вам учить меня жизни?!
Ну а может идите вы к черту?.. Вот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394833
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.01.2013
Ганьба ж тому народові,
Який за стільки літ
Боровся і молився Богові,
А зберегти не зміг!
За що ви проливали свою кров?
За що? Скажіть мені.
Навіщо підіймались знов і знов?
Згоріло щоб в огні?..
Не в тому полум'ї, що від війни.
Не ворогів гранати.
А в тому, ненько, де твої сини
Здіймають автомати.
Невже, коли в своїх стріляють,
Коли вбивають в спину,
Це словом честі називають,
Оце тоді Людина?!
Вони крадуть у ближнього свого,
Вони плюють в лице.
Для них готують в пеклі вже вогонь, -
У Данте є кільце.
І тільки як подохнуть тварі ці, -
З них стануть "попелюшки",
Тоді ми виправим свої хребці
І поїмо галушки.
Нарешті візьмемось за розум
І поскидаєм кайдани.
Та власноруч напишем прозу,
Де помирають тирани.
Згадаєм гордість вічну України,
Її козацьку силу.
І заспівавши пісню солов'їну,
Вклонімося їй до загину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394635
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.01.2013
Ты никакого права не имел!
Та девушка была еще юна...
И это был, нет, не ее удел,
Она ведь попросту была пьяна.
И от вина ли или от любви?
Никто на это не найдет ответ.
Ты кончил и сказал: "Живи",
А ей всего-то было -надцать лет.
Даже сперва подумать ты не смог,
Что жить ей после этого нет сил.
Надеюсь для тебя то был урок,
Когда она шепнула: "Ты убил..."
По сути ты животное! Да, так...
И это похотливый был порыв.
Твой личный зверь - больной ишак,
Чем больше шаг, тем ближе тот обрыв.
А камни сыпятся и режут твою плоть, -
Ты истекаешь темно-бурой кровью,
Ведь изнутри ты как изгнивший плод.
И тихо шепчет смерть: "Я успокою!.."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394075
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 20.01.2013
Картография юного тела.
Полюса твоих рук и касаний
До меня доплывают несмело.
Я согласна. Тут без колебаний.
Как на гору взбирается кто-то,
Так и ты покори мою плоть.
И пойми, что я вовсе не против,
Когда в тело вливается дрожь.
Те колебания пенистых волн
И скрежетания стиснутых рук...
В воздух диффузия врезала стон.
Чингиз-хан даже сдох от этих мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393625
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.01.2013
Катапульта дыхания страсти;
Тихий шепот сошел с твоих губ.
Наши души у нас во власти.
В тайне скрыты черты мои, друг.
Разорви на своей грудной клетке
Сети листьев осенних и жгучих.
И желанные, пусть даже редко,
Поцелуи тотчас же получишь.
Кровь течет, заполняя бокалы, -
Может выпьем с тобой в унисон?
Мы подобны тем диким шакалам,
Что собой заполняют любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393330
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.01.2013
Люди умирают,
Люди рождаются.
Люди теряют,
Люди нуждаются.
Люди находят,
Люди глумятся.
Люди проходят,
Люди плодятся.
Люди сидят,
Люди смеются.
Люди гнобят,
Люди толкутся.
Своим чередом
Всегда все идет.
Сначала роддом,
Потом все умрет.
Концом на века
Станет первая строчка.
И жизни река
Заплетется веночком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393289
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.01.2013
Що я ненавиджу?
Дибільне слово таке - \"ненавиджу\". Мабуть, варто сказати \"не люблю\" або \"не подобається\". Але не в тому сенс.
Просто хочеться дійсно зрозуміти, чи є те, що заважає відчути себе по-справжньому щасливою людиною? Чи буває таке, коли нічого не дратує? І чи може бути так, щоб в нашому житті не було місця для негативу?
Складні питання. Можливо, частково риторичні. Над ними можна думати і думати. І так і провести своє життя в тих нікчемних думках.
Мене так багато всього дратує, що іноді здається, що дратування - саме те, що тримає мене на цьому світі, що це моє покликання. Мене дратує крик і плач дітей, музика, яку я не сприймаю. Несмачна їжа. Коли щось не виходить. Коли все йде не по плану. Коли хтось суперечить і не дає можливості розкритися. Дратує, коли хтось вважає себе кращим за іншого. Коли тупі дури думають, що вони кльові чікуні. І ніхто ж не пояснить їм, як безглуздо це виглядає. Дратує, коли не вистачає часу. Коли хтось вказує, як мені правильно робити, і не приймає мою думку. Не люблю, коли знущаються над тваринами. Та ви над собою познущайтеся, дегенерати довбані. Дратує, коли хтось робить з себе жертву долі і просто здається. Як тряпка, як сопля, як нікчемний кусень м\'яса. А всі бігають за ним і потакають. Дратує, коли ті, хто нас навчають (вчителі, педагоги і всякі інші штуки), вважають, що вони знають все, а ми тупі деградуючі недоростки. Хочеться підійти і врізати. Щоб зрозуміли - вони не королі. І взагалі багато чого ще є.
Можна довго-довго писати і всеодно не закінчити.
Але на противагу всьому цьому в моєму особисто і в багатьох життях інших є стільки плюсів, що всі ці проявлені з плівки негативи щезнуть в мить.
Ви прокинулися зранку. Ви можете посміхнутися в дзеркало своєму відображенню, сказати \"Добрий ранок, сонечко! Сьогодні, як і завше, в тебе все вийде.\" Можете поїсти. І навіть попити, бо ми не з Африки. А можете поснідати в якісь затишній кав\'ярні, що принесе, можливо, більше задоволення. Ви можете обійняти своїх рідних. Обійняти коханих і близьких. Потім підете в школу або на роботу. І не будете всім незадоволені, а навпаки. А ввечері матимете змогу займатися улюбленою справою або розважатися. Можете втрачати розум від кохання або від різних дурощів. Можете купатися в фонтані або гризти чупачупс (ага, мама ж не дозволяє гризти його). Можете навіть раз кинути з балкона яйце або пакет з водою. Можете купити собі шоколад, багато шоколаду, і наїстися вдосталь. Можете слухати улюблену музику і співати, танцювати, відриватися. По кайфу, так! Можете автостопом проїхати всю Європу, а може й весь світ. Можете купатися під водоспадом або приймати ванну з піною. Можете пірнати в море і боятися медуз. І ще є стільки веселих речей, які можна придумати за одну хвилинку. Головне - триматися як профі-серфінгіст на позитивній хвилі :)
І пам\'ятайте - якщо ви прокинулись, то ви живете і тому маєте радіти цій можливості. Не марнуйте час. Постійно робіть щось важливе, корисне і потрібне.
Наостанок - ось правило, якого варто дотримуватись протягом всього життя. Правило риби, а точніше The life-rule FISH. Ваше життя має бути - Funny, Interesting, Simple, Happy.
Все в ваших руках. Ваше життя. Ваші думки. Ваші цілі. Ваші смаки.
Нехай щастить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2013
Пройде шостий серпень, за ним ще чотири.
І в танці повільнім закружимось ми.
Маленький художник змалює картину,
Це буде наш власний різновид чуми.
Мине ще десь місяць, а може аж два, -
На аркуш паперу потрапить краплина.
Вона закричить і враз впаде сльоза.
То буде з тобою в нас перша дитина.
Малесеньку ми будемо плекати.
І знаєм вже, яке дамо ім'я.
Навчу тебе, як треба пеленати.
Така от мила й затишна сім'я.
І далі все по плану буде, ніби в казці.
А може й ні? Найкраще - це сюрпризи.
Найцікавіше все ховається у масці,
Дитячі навіть і мої капризи.
Така історія, написана про нас,
Належати не може більш нікому.
Забродить навіть в бочці п'янкий квас,
Заповнюючи в тілі палку втому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2013
Когда открою только книгу,
О нем прочту главу иль две, -
Любовью улетим мы в Ригу;
Я громко закричу во сне.
Бывало ведь, не там встречались,
Улыбками сливаясь нежно,
Губами пылко целовали,
А холодно вокруг и снежно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388311
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 28.12.2012
Рапиры друг на друга направляя
Движением одним неловким,
В сердца мы вводим два кинжала,
Молчанием врезая их негромко.
Круши и режь! Ломай, кричи, беги!
Не окунайся глубоко в ту муть.
Расстанься с разумом! Себя губи!
И про рассудок сразу свой забудь.
Но есть к этому злу один антоним:
Если поймешь ты правды тайну,
Найдешь той истины синоним,
Что этот бой проходит не случайно.
Когда все льдины в океане грохнут,
И айсберги из сердца упадут,
Тогда лишь чувства не иссохнут,
И ангелы над нами запоют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388310
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.12.2012
Когда над городом сгустятся тучи,
Когда к нам грозы снизойдут с небес, -
Тогда поймем, что так не лучше,
Тогда поймем, что нет чудес.
Когда над головой гремит обуза,
Когда не радует собою сон, -
Тогда умрет навеки муза,
Тогда услышится лишь стон.
Когда зашепчут звуками страданья,
Когда постигнешь мировое зло, -
Тогда останутся желанья.
Но знаешь, будет тяжело.
Когда исчезнет вера в свои силы,
Когда потерянною станет цель, -
Тогда из сердца выйми вилы,
Тогда пойми, что нет - не лень !
Когда проснешься все же утром рано,
Когда увидишь солнца свет в окне, -
Тогда поймешь, что очень мало
Невзгод бывает на стекле.
Когда вдруг ауру свою познаешь,
Когда откроет радугу свою, -
Тогда никак не проиграешь,
Тогда ты скажешь: "Я люблю!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387035
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.12.2012
Наша жизнь подобна паутине:
Вроде все просто и логично.
Мы буднями живем в рутине,
И кажется, что так прилично.
Бывают эти нити хрупкие, -
Неверный шаг – и порвалась.
Также они, как души, чуткие, -
За ними нужен глаз да глаз.
Ты потерял контроль внезапно -
И вот уже в других руках смычок!
Пытаясь объяснить невнятно,
Забылся ты, а он уж уволок.
И борешься, и плачешь, и не спишь,
А он все тащит – не остановить.
Попытку делаешь – встаешь, бежишь,
Скрепляешь порванную эту нить.
А он неравен – этот громкий бой.
Ты духом слаб ведь, ты лишь муха!
Паук тебя легко привлек собой;
Повелся ты: достала скука.
И что в итоге? В чем цель была?
Сломал своими лапками судьбу.
Надежда твоя тихо умерла,
И ты покоишься на дне в пруду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385645
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.12.2012
Я как закрытый холодильник,
Что в поле в одиночестве стоит.
А может грубый морозильник,
В котором жарко пламя не горит.
Но расстоянье, осознай ведь,
Растягивает невесомо нить,
Которая должна нас вроде греть,
А вроде души наши леденить.
Порой неженственна и холодна.
Люблю колоть, как нитка без иглы.
Тупая ревность, - может и она,
Рисует мне все правила игры .
Девиз: "Стереотипы рушить!"
Но как, если иду на поводу?
Ту госпожу не стоит слушать,
Ведь с ней тогда совсем невмоготу.
Так надоело мне все, правда.
Хочу по-тихому, как в детстве,
Когда не думаешь о "завтра",
Когда преданно любишь всем сердцем.
А что по-детски мне мешает?
Вопрос не прост, но знаю я ответ.
Помеха в том, что быстро тает
Душа моя, храня тебе обет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385568
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.12.2012
На голове так много волос,
Как и много людей на земле.
Наша жизнь состоит из полос
Как узор на холодном стекле.
Кто-то тихо рисует его,
Тенью он остается для нас.
Мертвый, сказочный или живой
Этот кто-то напишет рассказ.
Наши судьбы вершит он умело.
И, казалось бы: все суждено.
Вдруг рукопись эта сгорела –
Я увидела в ней одно «но».
Этот кто-то напишет рассказ…
Этот кто-то – и есть ведь мы сами.
Наша жизнь – лишь граненый алмаз,
Что читается только глазами.
Дни потратит тот не впустую,
Кто умеет прилежно гранить.
Тот, кто пулю одну холостую
В черном ящике долго хранит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384623
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.12.2012
На вулиці так само як на серці, -
Там дощ стучить краплинами в гаю.
І ніби смутно скрізь, та я в раю:
Закрила від усіх в кімнату дверці.
Не одинокість це, ніяка не журба.
Це просто теплая самотність
І прагнення вловити ту високість,
Де вас нема, а є думок юрба.
У дні такі лиш хочеться творити.
Закутатись у ковдру, пити чай.
Не розуміє, злиться хтось, - нехай!
Тебе одного буду я любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2012
Привет, моя родная!
А знаешь? Я ведь тебя люблю.
Но ты, не понимая,
Железом запекла мечту мою.
Оно ворвалось колко,
Пронзив меня лишь лезвием ножа.
Не сразу понял толком, -
На память остается лишь душа.
Но кто позволил, объясни, -
Лишить меня луча надежды
Прожить хоть раз те сны.
И дни, где было все так безмятежно.
Где вместе мы бы были…
Я бы дарил тебе лишь радость.
Не обошлось без пыли,
Но не познать тебе ту сладость.
И мог тогда я рядом быть:
Помочь тебе, поплакать, поддержать.
Чтобы по морю счастья плыть,
А остается тихо лишь страдать.
Но не грусти, МАМА !
Не в праве на тебя держать я зла.
Ты ведь попала в яму,
В которую сама же заползла.
Пойми одну лишь правду –
Я это принял, я извинил.
А наш всемирный РАЗУМ
Поступок этот грешный не простил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380806
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.11.2012
Серпень. Місяць останній, літній.
Балкон. Тиша. Свіже повітря.
Телефон. У руці. Інтернет.
Підключення. Надпис «connect».
Соц.мережа. Заявка у друзі.
Здивована. Трохи в напрузі.
В голові думки. Спогади.
Знайомі. Давно. Здогади.
Вінниця. Сьомий ліцей. БУга.
Зелені очі. Білявий. ШУльга.
Повідомлення. Перше «привіт».
То пізніше: метелик-живіт.
А зараз подумки – так треба.
Подальший контакт – немає потреби.
Без розуміння. То є доля.
Сприйняття всього – несвідоме.
Наразі ти – все. Божевілля.
День без тебе – ніби похмілля.
Екран телефону. Sleep, sugar.
Нікалюша. Знов напруга.
Але інша. Мила. Приємна.
Хвилювання. Може взаємне.
Надія. Віра. Сподівання.
Що в тебе, як в мене. Кохання?
І так. І ні. То є питання риторичне.
Але це точно – між нами щось містичне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2012
Пробачте, любі, як щось не так було.
Ви знайте: я вас люблю понад усе.
Ві сні явитися чудовому могло,
Що мене вам саме доля принесе.
Пробачте, милі, що маю я образи,
Коли ви не пускаєте мене кудись.
Лиш хочеться дитиноньці щоразу
Пізнати незрозумілу тАмту вись.
Пробачте. Щиро, від серця ці слова.
Просто забудьте все, що крає серце.
Від того, що робила. Лиш голова,
Вона аж обертом. Відкрию дверцю.
Брами душі вам тихо одчиняю.
Вона зчорніла зараз від переживань.
Не знаю, чи почую "Пробачаєм.",
А знаю тільки - вся щезне пoгАнь.
Молю я Бога і прошу одного:
Було щоб щастя повно і здоров'я.
Позбутись хочу всього холодногО,
Зростивши крила злагоди й любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376688
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.11.2012
Я довго думала над цим питанням,
Щоночі тих думок не полишала.
Дійшовши висновку зробити вам зізнання,
Я цей нескромний віршик написала.
Тепер і ви подумайте лиш трохи,
Таку цікаву тему пропоную.
З уважністю вчитайтеся в ці строфи,
Я поки ними тихо поміркую.
Доводилось в житті мені стрічати
Володарів лялькового театру.
І поміж них там прийнято вважати,
Що лиш вони керують нашим «завтра».
Не тільки то можна гіпнозом зробить,
Просто знайти людину слабку духом.
Вона, не зрозумівши ні на мить,
Одразу піде за рукою рухом.
Яке ж ви право мали так безбожно
Віднестися до часточки людського?
Не думайте, що стало їм порожньо,
Ви в сОбі спочатку вбиваєте свОго.
Всі люди поряд рівні, пам*ятайте!
У кожного є свої думки й почуття.
Одну лиш ціль потрібно відгадати,
З якою ти сміливо йдеш у майбуття.
Не має право жоден з нас, повірте,
Людину іншу смикати за нитки.
Для кожного у світі є повітря,
У всіх із нас тут зацвітає квітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2012
"А я влюблен",- сказал он мне когда-то.
"Мне все равно",- ответила ему.
Тогда еще не знала , виновата,
Что я потом в глазах тех утону.
Ну что же делаешь со мной, любимый?
Да, да. Он самый. Вовсе не ошибся.
Ты снишься мне только мечтой незримой,
Когда в кровати рядом не ложишься.
В мечтах теперь моих ты постоянно,
Навеки затянулся в мои сети,
Вот так ворвался в жизнь мою нежданно,
Мелодия холостяка уж спета.
Признаюсь искренне - мечтаю об одном:
Чтоб грезил мною ты, а я тобой.
Ты сразу жизнь перевернул вверх дном,
Однажды взяв мою ладонь своей рукой.
Желание: обнять тебя надолго
И ни на миг не отпускать из рук,
Меня ведь, словно острою иголкой,
Уколет расставание так колко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375928
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.11.2012
А чується лиш стукіт чобітків...
Я сиділа у "Віденській каві".
Та й писала поему з рядків,
Що придумала любому дяді.
Я замовила каву, сказав ти:
- Олюш, тобі ж її буде мало.
- Трохи хочу посмакувати.
Ще з корицею не куштувала.
Ми сиділи тихенько з тобою.
Й загалом були наодинці.
Я не знаю, чи думав ти мною.
Я жила лиш в тобі в тій годинці.
Ти сказав, що повернешся скоро.
Я тобі як і завше повірю.
Заспіваю з думками хором,
Вийду з "Відня" ходою повільно.
Поринаю у вулиці міста,
Замилуюсь його красою.
І замислююсь нині, звісно.
Чи порадує мене любов'ю?
Це місто Вінниця. Воно моє.
Я в цій фортеці народилась,
Я тут пізніше віднайшла тебе,
Ні тим, ні тим я ще не наживилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2012
Дождь. По капле с неба.
Ах, а мне бы...
Мне бы к тебе
На чашечку крепкого кофе.
В нем горечь вся в моей судьбе.
Моя жизнь - моя катастрофа.
Давай поговорим о жизни-пыли.
О том, кто мы с тобой такие.
О том, кто мы друг другу были.
А может будем? Мы ведь молодые.
Потом разбавим кофе молоком.
Мы черное закрасим краской белой.
Оставь плохие мысли на потом,
А зебра тоже ведь добро рисует мелом.
Добавь в напиток этот сладости немного.
Мне полных ложки три, тебе лишь две.
И тут уж разговор начнется долгий.
Вопрос: зачем ты мне, а я тебе в нашей судьбе?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375644
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2012
А мне никто никогда не писал стихи.
Неужели я этого не достойна?
Меня никто никогда не спасал от тоски.
А мне ведь и вправду делают больно.
Меня никто никогда искренне не жалел.
Все только ложь и гнусное притворство.
А мне никто никогда ничего не велел.
Огромное вам за это спасибо просто.
Меня никто никогда не ценил, как я их.
У меня лишь вопрос - неужели я хуже?
А ведь никто никогда не слышал мой крик.
Разве видели вы мои слезные лужи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375640
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 05.11.2012
Нема «Ласкаво просимо!» при вході
І не зустріне вас привітливий швейцар,
Але гостинність щира тут у моді.
Прошу до столу, кипить вже самовар!
Ми поговоримо про мого тата.
Лише для нього з рядків цих складу вірш.
Дійсно багато хочеться сказати!
Ви пийте чайчик, а я почну скоріш.
В нашій родині такий він є один,
Тому що інші всі – жіноче тріо.
Живе вже більше трьохсот тисяч годин,
Навколишнє сприймає досить зріло.
За тих шістнадцять років, що ти поряд,
Жодного разу мене ще не підвів.
А коли бачу твій суворий погляд,
Враз відчуваю, що ти все зрозумів.
Я на тебе частенько ображаюсь,
Але я знаю, що ти свариш не зі зла.
Лише тому (відчула це, признаюсь),
Що хочеш, аби в тебе я «най…» була.
Скільки тебе свідомо пам’ятаю,
Зазнала зовнішність твоя змін мало:
Статурою змужнів; в очах читаю, –
Мудрість своїх років відчув ти вдало.
Батьків ти рідних любиш й поважаєш.
Будь певним – вони цінують цю любов.
Є в тебе брат. Я думаю, що знаєш, –
Вірне плече він, бо ви є рідна кров.
Так само і на нас ти розраховуй.
Ми – тебе частина і твого життя.
Долю краще свою не випробовуй,
А просто з нами разом йди в майбуття.
Єдине, що тобі ще не сказала:
Не потребую іншого я тата!
Ніколи кращого я не бажала,
Щирість цих слів вбачаєш в очатах.
Тому в цей день я хочу побажати,
Щоб завжди був здоровий і сміх лунав –
Постійно будеш гарно виглядати
І щастя буде, бо ще не все пізнав.
На цьому скінчаю я свій монолог,
Надію маю – вам було цікаво.
Допили чайчик, з*їли смачний пирог,
Дякую за увагу. Піду я, вип’ю каву…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373855
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.10.2012
Сиділа. Ридала.
Чого? Не знала.
Всі кажуть – стала мрійлива.
Не згодна. Не знаю.
На щось я чекаю.
На щире кохання можливо ?
Кохати. Любити.
Синоніми… Вбита!
Так важко здавалося б, але то є так.
Жахливо. Журливо.
Кінчаються сили.
Дурна ж бо. У всьому вбачаю я знак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2012
Жила-була така дівчина,
Сама себе не розуміла.
Душа така – втопитись можна, –
Там океан думок тривожних.
Блакитньо-сірі очі в неї,
А голос гарний як лілеї.
Вродлива, стан тонший від Галѝ,
Цю дівчину кохав би теж Далі.
Вона – немов ласкава кішка.
Кохає щиро, любить ніжно.
Дотик руки, тебе як струмом
Пронзить, наповнивши безумом.
Поглянь в ті очі, що побачиш?
Якщо ти сильний, не заплачеш.
Бо стільки смутку, скільки там
Не є сумісним по життя літам.
Хоча водночас там ховає
Вона таке, що зігріває.
То радість щира і доброта̀,
В душі – там сонячна погода.
Ніколи не розкриє карти.
Ви зрозумійте – це не жарти.
Вам не до тями буде точно,
І не вгадати остаточно.
А варто – світ той осягнути,
Щоб в океані потонути?
Тут кожен вирішить вже сам,
Наважившись ввійти в той храм.
Якщо ви стали тим героєм,
Чекайте на винагороду.
Відкриє серце вам дівчина,
Щоб ВИ її хоч зрозуміли.
25/10/12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373641
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.10.2012
Всего лишь год осталось подождать.
Всего лишь год до этого момента.
Когда уже смогу тебя обнять.
Когда сплетутся жизненные ленты.
Закрутится тогда наша планета,
Орбиту выбрав верности взаимной.
И будет наконец душа согрета
Песнью дуэта двух половинок.
Открыв глаза, сияющие счастьем,
Взгляну в твои; без слов пойму: ты – мой.
Войдет любовь, шепнув нам тихо «здрасьте!».
Без слов… И это словно фильм немой.
Это тот август свел двоих нас вместе,
Симфония любви решила все за нас.
В субботу ты жених, а я – невеста.
Согласием своим судьбу решим за раз.
Всего лишь год пройдет и здравствуй радость.
Всего лишь год… Ведь он наш самый первый.
Их будет трое: казалось бы – не малость.
Но с гордостью мы сотворим эти шедевры.
Ни разу не дадут они нам повод,
Который заставляет горевать.
Получат все и упорхнут на волю,
Оставив наш дуэт романсы допевать…
26-27/09/12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373638
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.10.2012
Час – не вода.
Час – то пісок.
Пустелею летить так швидко,
Життя годинник тихо блимка.
І тік, і так.
А ми живем.
Все навкруги тече пре стрімко,
Постійно десь мобільник тринька.
А ми біжим.
Рідко лежим.
Піднятись кожен раз потрібно,
Кохати варто лиш нестримно.
Чи варто нам?
І так, і ні.
З канонами моралі згідно
Або ж як нам самим повинно?
Сьогодні тут.
А завтра там.
До нас відносяться нещадно,
Вгадати, що буде, – то складно.
Чи має сенс
Твоє життя?
Ти маєш осягнути гарно,
Щоб гру зіграти цю не марно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373440
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2012
Я так хочу, чтоб не было веселья,
Когда так хочется грустить.
Я так хочу, чтоб не было похмелья,
Когда нам хочется запить.
Еще бывает на душе так плохо,
Когда нам хочется завыть.
Бывает же: об стену хоть горохом,
Когда так хочется забыть.
Я так хочу, чтоб не было сомненья,
Когда нам хочется послать.
Потом бывает совести грызенье,
А хочется ведь так поспать.
Я это все веду к тому,
Что есть такое состоянье,
Когда не хочешь никому
Показывать свое признанье.
И ненавидя всех и все,
Заводишь ты себя в изгнанье.
Там запускаешь колесо
Жизни своей, найдя призванье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373439
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2012
Квартира. Тиша.
Думками у Львові.
Шепочу в тишу ніжно
«Львів, я помру без твоєї любові».
Так ласкаво приймаєш мене ти,
Обіймаєш свої повітрям.
Ця історія – срібна монета.
Обплітає мене дві̀йним суцвіттям.
І без тебе не можу, і з тобою наразі.
Я покинула б все і примчала,
Але ще не зросла в рівновазі
Квітка мудрості мого начала.
Через рік ти відкрийся мені,
Розтули свої брами й вулѝчки.
Ми згорімо з тобою в огні,
Що спалахне коханням з кринички.
Зазирни в ту криничку, що зобачиш?
Відображення неба блакиті.
Поряд з хмарами сонце неначе
Колихається на тонкій білій ниті.
Я вдихну твого того повітря,
Повні ним наповню легені.
Відчую тоді всю львівську палітру
І постануть в уяві всі тво̀ї легенди.
Зійду з Площі Ринок,
Порину в тихий провулок.
Чути лиш стукіт ботинок,
Тут для кожного знайдеш притулок.
Душа рветься до тебе, Левику-любий.
Споглядаю на себе в люстерце.
В оченятах читається згубно –
«Ти – то місто, де лишила я серце».
25/10/10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
Осінь. На вулиці прохолодно.
Почуття. Сьогодні це не модно.
А є любов. І навіть різна.
Батьківська, дружня. Тепла й грізна.
Буває дитяча , буває доросла.
Але це все не так вже й просто.
Тобі, мені, йому і їй. Для всіх вона.
Але для кожного одна, своя.
Це щось таке незвідане й прекрасне.
Коли людина гарна: без пафосної маски.
Коли вона відкрита, щира, добра.
А іноді жорстока, трохи хвора.
Любов. Це наші справжні почуття.
До когось, до чогось – не важливо. Бо то є я.
Бо то є ми. Відверті і без гриму.
І це дає мені великий стимул.
Життєвий стимул, стимул для кохання.
І розуміння. Головне в житті – єднання.
Єднання двох сердець, єднання двох долонь.
Це так чарівно, коли всередині спалахує вогонь.
А осінь. Осінь вогняна. Осінь – то буття.
Вона найяскравіше розкриває почуття.
Любов до осені. Любов до тебе.
І більше нічого нікому не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2012