| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
С концом декабря, милый,
Он такой же пустой и холодный, как ты..
С концом декабря, милый,
В нем объятья мои, как всегда холосты..
А что предвещает конец?
А конец соответственно концом обречен..
Ведь не наш декабрь такой же наглец
Такой безутешен и горько-сладчён ..
Я на шаг от тебя ,
Но не шагом к тебе, ни душою.
Я не шаг от тебя,
Но иду без тебя больной и хромой.
Я возьму свой мольберт,
Нарисую счастливой себя,
Нарисую всеобщий запрет,
И наставлю секретны кода.
Я живу декабрём,
Последними днями в году.
Я живу декабрём,
И всю жизнь декабрём проживу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385082
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.12.2012
Ты недопив свое крепко-градусное
В молчании ночи смотрел в оба два
И все казалось такое напрасное
В том поцелуе касаясь едва
И каждый день уже по привычки
Мы недопьем трезвенных фраз
И уходя с сигаретой и спичкой
Снова я спрячу уныние глаз
Ты выдыхал губами изысканно
Дымом-вуалью пустые словца
И докурив меня выбросил мысленно
Мне же хотелось курить без конца
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372887
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2012
Нечаянно встретились, нечаянно остались
Нечаянно ложились, нечаянно поддались
Нечаянно проснулись, нечаянно привыкли
Нечаянно ласкали, нечаянно прониклись
Нечаянно ругались, нечаянно грустили
Нечаянно не спали, нечаянно курили
Нечаянно пьянели, нечаянно приходили
Нечаянно обнимались, нечаянно простили
Нечаянно быть вместе, нечаянно мы пара
Нечаянно сумели, нечаянно смеялись
Нечаянно мечтали, нечаянно целовались
Нечаянно сплетались, нечаянно молчали
Нечаянно признались, нечаянно в печали
Нечаянно нет сердца, нечаянно соврала
Нечаянно влюбился , нечаянно устала
Нечаянно уходил он, нечаянно не осталась
Нечаянно привык он, нечаянно пыталась
Нечаянно прождал он, нечаянно забылась
Нечаянно страдал он, нечаянно ошиблась
Нечаянно чужие, нечаянно сломались
Ошибочно ложились, ошибочно поддались
Нечаянно встретились, нечаянно расстались…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372845
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.10.2012
Голі лапочки на стелі, німа тиша свистить у вухах, за вікном – радість, усмішки, а тут – порох у очах,який іноді на самоті вибухає наболілим, і все тому, що серце плаче.
«Любовi усмiх квiтне раз…» - писав Павло Тичина. Без любові,здається, неможливо, а чи легко з нею?!.. Те слово, що для мене було таким особистим, про яке так страшно було говорити, на сьогодні для багатьох звичайне щоденне «любити».
Любов у моєму житті одна. Вона була, є і буде. Це моя любов – вічна. Вона завжди сп’яніла. Вона давно збудована мною у мені. Вона вигадана і написана на сотні паперах. Вона на самоті зі мною.. І думки з нею змушують очі усміхатися, підіймають кутики моїх вуст, а потім – пуста реальність, де серце плаче, а серце плаче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369974
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2012
І це моя перша вальсова осінь. Тактовна, ритмічна, в якій не дається право на помилки. Бо який початок – такий і кінець. А саме це найкраще запам’ятовує публіка. Тому із вальсу на чечітку , відшліфовуючи бруківку, відбиваю не до кінця впевнені кроки. Якими щодня метушусь у вирі подій, новин… І,здається, нещодавно тільки «там» втікала від рок-н-рольного літа, ховалась від пекучих днів,годин,хвилин.. І не на секунду не подумала б, що у цій моїй першій львівській осені я тими ж днями, годинами, хвилинами буду відчувати ностальгію. За чим? За переперченим сюжетом, в який ніколи не думала повертатись. А ні.. Ще в горлянці. Та все ж не про це.
Осінь, лише ти ламаєш грати моєї фантазії, лише ти домальовуєш яскравіше палітру мого настрою, лише з тобою я своя. Йдучи вулицями міста, вмить хочу забутись і сфокусуватися на всі здавалось би дрібниці, але такі вартові. Кожен крок живе новою думкою. Кожен погляд усміхається. І так добре, що, й справді, забуваєшся і починаєш жити у новому світі – райському Львові. Якось відвикла загрузати у болото стандарту і одноманітності. Адже тут багато не схожих між собою місць релаксу. Словами – куди оком кинеш, скрізь по-своєму. Все рідше тягнеться рука до телефону. Вчусь не забувати, але жити сьогоденням. Бо лише ще чотири осені, і остання для мене, така прикра. Бо зміни беруть своє, та прийде час для нових життєвих декорацій. Тому поспішаю не поспішаючи дихати на повні груди, рвусь довго й міцно обнімати, покірливо брати на себе ніжність тутешнього вітру, брязкіт улюбленого дощу, кайфувати від запашних ароматів львівської кави, насолоджуватись танцями медового листопаду. І разом з тим дихаєш по творчому, і слухаєш, і дивишся. Навіть люксовий проїзд у маршрутках, не псує настрою, а з кожним разом стає все дотепнішим. Тут не йдеш з понуро опущеним обличчям донизу, тут роздираєш погляд навколо себе, не дивлячись на ремонтні дороги. Тут не засліплює світло вечірніх ліхтарів, воно пеститься… Тут все по-іншому. Тут все на місцях, тут все в своєму ритмі: ноги - чечітку, серце – танго, а думка вальсує.. Це зовсім інакша осінь в моєму житті. Це моя солодка Львівська осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369969
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2012
Какое оно лето? В согревающих лучах солнца, в бушующих страстях моря, в лелеющих порывах теплого ветра, с золотыми отливами песка на шоколадном горячем теле… Все наверное и надеятся о таком лете? Поэтому я вам и расскажу о своем идеальном "взрослом" лете.
Наверное это б происходило на солнечных далеких берегах. Там где ты забудешь об обыденных: утре, дне, вечере и ночи. Где бы не было ни одной знакомой души и родных глаз. Только ты и лето. Ты и мысли. Там где утро начинается из кротости твоих шершавых от морской воды пят, от нежной игры лучей оранжевого солнца. Пробежка вместе с ветром по молчаливой утренней набережной. Красивый завтрак с красивым настроением и улыбкой. И каждое утро играется уже по-другому…
В обеденную жару ты лежишь под ярко красным зонтом, и в отражении на лиловых страницах читаешь очередной мыльный роман. И тебе есть время помечтать, отдохнуть от самой себя – нагруженной и колючей . И каждый день играется уже по-другому…
Вот вечер еще тот наглец. Так и тянет тебя по аллеям, так и кидает в шумы тесных от большого напора людей улиц. Знакомит из сотнями новых взглядов. Мой красивый ужин, с красивым шумным мальчиком, на красивой белой террасе, под красивую тихую музыку, под красивым светом фонарей и далеких огнях из моря. И каждый вечер играется уже по-другому…
И как мне нравиться обниматься с ночью, говорить с ней о простом, слушая и ее тихий разговор о лете, забывать о численных делах там, откуда убежала в ночь. Говорить о своей взрослости, о том что это мое первое "взрослое" лето, о том, что изменилось и что новое для меня обрело смысл, о том, как не хочется возвращаться в осень, а вечно прожить в летней ночи под миллионами мерцающих звезд-фонариков . И смотреть на пустой бокал и сухими губами выпускать белый дым, наблюдая как он рассеивается в темноте, и потом дальше говорить об своем лете… И каждый день я жду встречи уже с по-другому играющей ночью…
Да, а потом уже дома, каким-то вечером встречусь с летним дождем, прочувствую каждый его укол на теле. И если бы у меня был бы мотоцикл, я бы рассекала темные занавесы ночи. И точно бы нашла время что бы пролежать всю ночь на крыше с любимыми подругами и мы бы хохотали всю ночь вспоминая наше "взрослое" лето.
Наверное ни одна я хотела бы побывать в своем идеальном лете. Но увы.. не всегда все так, как хочется. Поэтому мое лето оказалось двухдневным. Первый "день" в квартире утомляющего Киева, одна я и вокруг стены, шумные дни, просящие отдохнуть меня вечера. Второй – домашний уют и короткая встреча. И мысли об учебе, работе и о делах которые так ждут моей заботы о них. Утомляющее первое "взрослое" лето, но даже оно не помешало мне помечтать об идеальном…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369223
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 07.10.2012
Моя душа у чорнім полотні,
о котре траур.
Краплі вина в очах на дні,
та їх замало.
Замало оживляючих тих слів,
та їх не треба.
Замало квітів на столі,
тих, що від тебе.
Недуга пронизує пам’яті вир ,
я хвора.
Ударів моїх ти клятий кумир,
покора.
На залізничній, розбіжній поховала,
у труні.
Так само легко як і жив, так і помер,
в мені.
Я викреслю нашу реальність,
і кам’яно забуду.
Лише тихесенько біля труни,
я пам’ятати буду.
Нехай іде той мокрий дощ, він заховає
рани.
Нехай ховаються в очистім склі,
мої обмани.
Я стану янголом твоїм на вічність,
грішним тим.
Ми поламаємо світів розбіжність,
политим.
Я віддарую всіх земель квіткових,
квіти!
Я відновлю у всіх щоденних «заповітах»,
що означає то – любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Что б вспоминал мои наряды
На ресторанной линии фасады.
Что б вспоминал хмельные взляды
И вкусы губ, что без помады…
Что б вспоминал, как под луною
Крутил мне волосы волною.
Что б вспоминал, как любил порою
Мне позволять дышать тобою..
Что б вспоминал глаза-фонтаны
И как немного ноги пьяны.
Что б вспоминал совместны планы
И улыбнувсь скажи: «обманы..»
Что б вспоминал телефонную нить,
Как хотелось вечностью жить.
Что б вспоминал и боялся забыть,
И не пришлось мне случайно напомнить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369064
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 06.10.2012
Як їх забракло,то де ж ту думку взяти?
Де їх шукати, а ліпше, де знайти?
Чи, може, варто краще промовчати..
Або ж відкрити на вустах замки?
Хтозна якими вони будуть:
Чи гострими, чи бідні й непрямі,
А, може,ненависть побудять
Й затопчуть на смерть на землі?
Або припустимо солодкі та нещирі,
Щоб так розбавити тони.
І ніби все у дружнім мирі,
Насправді то єхидні ми.
А де ті ніжні й справжні,що колись звучали,
Коли крім них не знала інших я,
Які на язиці з любов’ю проростали
Й не гралась ними, мов те немовля.
Де ті, які пігулками легко назвати,
Де ті, які не топляться в думках,
Де ті, які не важко промовляти,
Де ті, які вже складені в купках?!
Та всі слова, які могла б сказати
Так міцно замкнуті в тюрмі…
І вже вуста не вмію відкривати
Для тебе назавжди німі..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369063
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.10.2012