| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Зійти з розуму - покохати знову
у сорок, як в сімнадцять юних літ.
Повірити йому - втекти із дому.
Збагнути незбагненний світ.
Знайти ключі від пекла чи від раю.
Забитися в найдальший там куток.
А потім вже кричати: "Пропадаю!
Тисни, життя, на спусковий гачок!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376583
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2012
іДУ, ЩОБ ЗНОВУ ПОВЕРНУТИСЬ
ДО ГІР, ДО СКЕЛЬ ФАЛЬШИВИХ ФРАЗ,
ДО РІК ПЕЧАЛІ І ОТРУТИ,
ЇДКОЇ КУРЯВИ ОБРАЗ.
щОБИ З ТОБОЮ ЗНОВ ЗБИРАТИ
ІЗ ВОВЧИХ ЯГІД МЕД-НЕКТАР.
бЕЗОДНЮ БАЧИТИ Й СТУПАТИ
У СТВОРЕНИЙ МЕНІ "ТАРТАР".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2012
Коштовний камінь в дорогій оправі
зняла з руки й поставила на стіл,
а потім вже промовила при каві:
"Якби змогла, то не пішла б, повір!"
Йому з очей нестримно лили сльози.
Він їх спинив би, якби тільки міг.
Але вони сіяли, мов алмази,
біля її чужих і рідних ніг.
В її руках у сто карат світлина -
із дому хтось прислав, немов на зло.
На ній її маленька Україна -
із бантиками "диво" і село.
Ну, що йому сказати на прощання?
Сам відповідь в очах її знайшов:
на світі є понадземне КОХАННЯ,
та над кохання в світі є ЛЮБОВ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2012
Я їхала у поїзді до тебе.
Всміхався місяць лагідно мені,
блідим обличчям молодого Феба
виблискував у темному вікні.
Простягнутий між заходом і сходом
цей потяг цокотів навперебій.
І провідник приніс содову з льодом -
для спраглих душ жадаючий напій.
І ніч була. І ранок був. День перший.
І друга ніч. І знов чужий вокзал.
Усе подібне, тільки ставав менший
на небі мій величний ідеал.
І коли сьома ніч осіла птахом
(читачу романтичний мій, пробач),
я зрозуміла з невимовним жахом,
що замість Феба там сіяв рогач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2012
Я думала: "Що є життя?"
Я ніч не спала,
коли нещасна, молода
від раку жінка помирала.
Та вічні істини тоді
не доторкались мого серця.
А жінка, що чужа мені,
в той вечір мусіла померти.
Навіщо зорі, небеса?
Навіщо здалась людям доля?
Нащо уся земна краса,
коли лиш смерть на світі - воля?
Я хочу жити! Хоч раба
завжди я буду й полонена
земного щастя і добра!
Хай смерть не прийде навіжена!
Я думала. Я не могла
заснути тої злої ночі.
Нещасна жінка молода
в той вечір закотила очі.
Великий світ цей і страшний!
Нам смерті не знайти причину!
Той, хто створив, той і забрав
великий витвір свій - ЛЮДИНУ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368744
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.10.2012
Я не була в Парижі.
Місто оце, де я,
називається у столиці
словом - п р о в і н ц і я.
У нас живуть таланти,
а там - професіонали.
Там співають, танцюють люди,
тріумфують - концертні зали.
Нам добре у нашій провінції!
Щастю немає меж!
Лиш іноді вирветься з серця,
як нині: "Париж, Париж..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368741
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.10.2012
В Івано-Франківську сніги.
Аеропорт не приймає.
Вона не чує біди.
Вона на нього чекає.
Льотчик міняє курс.
Лайнер летить до Львова.
Як йому гірко тут.
Як їй самотньо вдома.
Вперше зустрілась зі злом,
чайкою полетіла.
Впала з розбитим крилом
біля розбитого тіла.
Тануть важкі сніги.
Сльози течуть додолу.
Смерті страшні сліди
йдуть поміж нас по колу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367903
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.10.2012
Звичайно бідність не порок.
У бідного великі плани.
До нього в сни приходить Бог
і гоїть невигойні рани.
Злидар за мрією іде,
сади вирощує в пустині,
Семираміда не знайде
подібних у своїй країні.
Як випє - сам собі король,
його життя чарівна казка.
Не відбирайте в нього роль,
не розбудіть його, будь ласка.
Черствої булочки шматок
для жебрака - небесна манна.
Ще день, ще ніч, останній крок,
а там - земля обітована.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367899
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2012
Жасмину кущ розцвів біля криниці.
Знайомий незабутній аромат
пусеають невигадливі косиці,
як і колись - багато літ назад.
Стояли ми біля пянкого зілля
в травневу ніч. Був місяць уповні.
Загадували нишком на весілля.
У коси квіти ти вплітав мені.
І біле дивовижно пасувало
до моїх довгих шовковистих кіс.
Було нам ночі для любові мало.
Мовчав у небі делікатно Віз.
Ти памятаєш? Вранці я спитала
(у голосі чомусь тремтіла мідь):
Велика Ведмедиця нам сіяла,
а де її коханий? Де Ведмідь?
Травнева ніч. І знову Ведмедиця
на небі, мов у озері провин.
І ловить сльози розпачу криниця.
Й дурманом пахне, як колись, жасмин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2012
Літак летів на Львів
і білий слід
лишав по собі
в голубому небі.
Тим літаком
через багато літ
летіла я
до тебе.
Та звіялася буря
із думок,
із спогадів
скрутились заметілі.
Грудневий сніг,
а не дрібний сніжок,
по голім тілі.
Сховалось сонце
за пелену літ.
Я замерзала
в сніговій пустині.
Невже отой
двадцятирічний лід
розтане нині?
І лід розтав!
Він тріснув і потік
струмком живим.
Були тривоги марні.
Клубився над гарячим
льодом дим
в кав*ярні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2012
Як ненаписаний роман,
моє життя перегорталось,
була любов і був обман,
і там, де тонко, завжди рвалось.
Страждання, муки, біль розлук
з чиєїсь неземної волі.
Я відчувала дотик рук
фортуни злої, злої долі.
Тоді поспорила з життям,
що цю химеру переможу,
що більше я себе не дам
на милість неба, милість Божу.
Я розпочала цей роман,
я вже зайшла за половину.
В очах рябить, в душі туман.
Я прославляла там ЛЮДИНУ.
Та засміялася судьба,
що я її не переможу:
"Хоч ти красива і молода,
та я тебе зламати зможу".
Як недописаний роман,
моє життя перегорталось,
була любов і був обман,
і там, де тонко, знову рвалось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2012
"В тебе очі грозового неба,
з них ще мить і блискавка злетить".
В тебе очі грозового неба -
фраза ця мені й тепер болить.
Потім говорили:
- Дві криниці.
- Дві безодні чистої води.
- Твої очі, мила, мов зірниці,
що вогнем висвічують сюди.
Вже минуле вдалеч відлетіло,
та чомусь, як в небі загримить,
в мене раптом все здригнеться тіло,
й фраза давня знову заболить.
Синє небо скаламутить хмара,
по землі розкотиться гроза.
Давній спомин, наче Божа кара.
Із очей покотиться сльоза.
В мене очі грозового неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2012
Сліди. (За легендою).
Нема нічого - лиш сліди
і небо, кольору слюди.
Там двоє - Бог і чоловік,
що поєдналися навік.
- Чиї сліди це, - він питає.
- Це наші, - Бог відповідає.
- А он, дивися, угорі,
чому сліди тільки одні?
Ти мав якусь роботу може,
що там мене покинув, Боже?
- Тобі було там важко йти
і мусів я тебе нести.
Нема нічого - лиш сліди
і небо, кольору слюди.
Скрізь по землі ступають люди,
а поряд Бог із ними всюди.
І я благаю, хоч не гоже
- Неси й мене хоя трошки, Боже!
Не знаю чи це легенда, але передісторія вірша така: Після смерті чоловік зустрівся із Богом і захотів побачити свій пройдений земний шлях. Бог висвітлив його сліди, а поряд була ще одна пара слідів. Чоловік запитав: "Чиї ці інші сліди?" і Бог відказав: "Це Я завжди ішов поряд з тобою". Придивившись уважніше, чоловік побачив, що в одному місці видно тільки одну пару слідів і засмутився, що в той час напевно Господь покинув його. Але Бог пояснив: "Тобі було там важко йти, і Я тебе ніс". Бажаю всім, щоб Бог завжди підтримував вас у складний час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366287
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.09.2012
Забула погасити світло
в минулім наших почуттів.
Так ясно там і так там вітряно,
неначе ангел пролетів
Моє життя багато років
освітлюється тим вогнем.
Горить, немов зоря висока,
навіки втрачений Едем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2012
Палали в полум*ї листи
тієї ночі,
це відходили назавжди
мрії дівочі.
Я півжиття жила колись
листами тими,
тепер горіла у вогні
разом із ними.
А може ще врятую все,
й вогонь задую?
Задула. Клаптик у руці,
а там - "Цілую".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2012
Збудуй мені Едем в своєму серці,
Де ми жили б не голі, а відкриті.
І посади там Дерево любові,
Хай родить воно яблука налиті.
І не пускай туди змію повзучу,
Щоб не зривала яблук з того древа.
Хай там живуть, як в давній добрій казці,
Король - то ти, і я - то королева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2012
Шумить вода всесвітнього потопу
в моїх думках.
Шукає десь притулку одинока
душа, мов птах.
Знайдеться може дерево чи гілка
в стихії бід,
врятується самотня українка
і її рід.
Але пливе ковчег по хвилях
розбрату в вир,
не видно гілки порятунку
ні вздовж, ні вшир.
О де ти, дерево спасіння,
від власних дум?
Я голубом до тебе лину,
прийми мій сум.
Злітаю ластівкою в небо
над морем сліз,
хоч би верба, хоч би калина,
хоч тінь беріз.
Ось чорним птахом піднімаюсь -
вода шумить.
О, появися, проведіння,
хоча б на мить.
Не дай пропасти одинокій,
слабкій на дні.
Нехай в душі післяпотопні
засяють дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365804
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2012
Вона нічого не сказала.
Вона пішла.
Лиш осінь зранено кричала:
"Тепер сама".
Бувало часто запивала
водою біль,
мені і внукам залишила
і хліб і сіль
У сні і наяву чекаю
її дарма,
замкнені двері відчиняю:
"Нема? Нема!"
І тільки спогади по колу
тривожать ніч,
і скапують, пливуть додолу
сльозами свіч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2012