| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я хочу бачити народження світила
Я хочу знати й розуміти сенс життя
Але наука і краса мене втомили
Я хочу знати, де поділись почуття
Я хочу вірити а віра помирає
Я хочу славити, та не знайду кого
Найкраща пісня та яка вбиває
Я хочу славити та не знайду за що
Я хочу правити та не знайти народу
Я хочу в найми та господаря нема.
Такий сумний кінець мойого роду
Я хочу спокою і хліба і вина
Не хочу правити і бачити і чути
Не хочу славити і вірити і жить
Не хочу силою свою мету спіймати
Не хочу піснею нікого отруїть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012
Прощальний вальс
На струнах надприроди
Шукає вітер ноту з надоктави
Прощальний вальс
Зими смертельна ода
Весна над сумом вершила розправу
Зимова пісня
Відлітає у тривогу
Тремтить у повітрі радісна розмова
Зима вмирає
А природа у пологах
І родиться весна прекрасна й нова
Така традиція і Всесвіту і світу
Смерть не страшна
Це епілог поеми
В якій завжди і всім дарують квіти
В якій звучить сумна й весела тема
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2012
Богдан Городиський
Героїку останнього поета
Так важко зрозуміти і пізнати.
Він розірвав буденності тенета
І полетів за піснею шукати.
І не знайти його,
І не загнать за ґрати!
Він вільний словом — це його багатство
Він не самотній — це його розрада
Він не один, не два -- їх ціле братство,
Де не було й не може бути зради.
Тільки у них ми знайдемо пораду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.09.2012
Богдан Городиський
Ноmо Sаріепs?
Ноmо Ludens?
Ноmо Fаbеr?
Яке ми "Ноmо"?
І. Світличний.
У всякого своя доля
І свій шлях широкий...
Т. Шевченко.
Хроніка світу. Шпальти газет.
Вітальна промова. Прощальний банкет.
Наука. Мистецтво. Релігія. Трон.
Даремна ілюзія. Втрачений сон.
***
Я так довго себе шукаю
І не можу ніяк знайти
Чорний біль і розпука до краю
За бездумні мої гріхи
Я по горло вже ситий думками
Що приходять і вдень і вночі
Все гіркіші й гіркіші з роками
До зневіри моєї ключі
Не шукай хай все буде як було
Без знання жити легше дурний
Це століття тебе забуло
А забутим цей світ тісний
Я не хочу себе шукати
Я боюся себе знайти
Довго будуть зі мною блукати
Мої думи мої гріхи
ПАМ'ЯТЬ
Не забувай -- я повернусь додому
Через століття, через океан
Я поки що не відчуваю втоми
І моє тіло поки що без ран.
Не забувай — дорога не безмежна,
Хоча блукати можна все життя
Ти від залежності своїх тривог залежна,
А я не відчуваю каяття.
Запам'ятай -- ми можем бути разом,
Коли існує певне почуття.
Душа не підкоряється наказам,
Ані законам вічного буття.
Перечекай всі негаразди долі,
Перечитай всю класику століть.
Свою свідомість загостри до болю,
Тоді ти переможеш людську хіть
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361577
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.09.2012