| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Осіння ніжність вже не та.
Меланхолійність черства і сумна
Крапок над "і" тепер не розставляє,
Лише логічність прибирає.
Закрила очі світлим небесам,
Пускаючи туман мені у очі,
Вітрами викрадає почуття
Й думки пророчі.
Кому потрібне це протистояння,
Між мною та осінністю війна,
Щоб зрозуміти хто кого утопить:
Чи я ту осінь, чи мене вона?
Союзники важливі для війни,
Тоді, обнявшись, з ціллю в добрий путь
В протистоянні настроїв й століть
Шукати суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366338
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2012
Ти вартий того, щоб дістатись з червоного неба зла?
Чи вартий того, аби серце не билось частіше,
Щоб душа моя так і ніколи тебе не взяла
Із собою в полон до постійних страждань, що не тішать?
Ти вартий того, щоб терпіння своє витрачала
На всю нечисть думок, що так прагнуть помститись дрібницям?
Чи вартий того, щоб і очі лишались жадані
Серед всіх тих очей, що різняться своїм протиріччям?
А чи вартий того, щоб слова твої були почуті,
Щоб всміхнене лице цілувало загублену душу?
Чи ти вартий того, коли міць кам’яну не пробити,
Я все рівно збивала всі руки у кров. Це я мушу?
***
Так. Ти вартий цього, бо і досі твій образ спливає.
Навіть дум ти цих вартий, бо жила ними завжди лиш я.
Але все ж майбуття … та до тебе це все повертає…
Час покаже, навіщо й за що боролась сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362844
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.09.2012
Закрутило, заманило й виїло
Те, що й так було вже надкусане
В милій дівчині з простим іменем,
В тій, що палко кохає музику.
Дивність рухає, чесність палиться
Що залишилось? - зникло разом все!
Мозок сердиться, серце крається...
Тіло дихає? - задихається!
Мандариновий чи гранатовий?
Який сік з мене випить хочеться?
Той, червоний? Він називається
Кровоградовий.
З вен, що проситься
Вилитись.
Що? Вже неясно, як
У кінці-кінців посміхається
Мила дівчина з простим іменем? -
...вона спогадами вмивається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362117
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2012
Я подумала, що як знову
Ми зустрінемося раптово?
Ти потилицею повернешся
І не скажеш мені нічого?
Ну, а я просто йтиму поряд,
Не помітивши ані сліду
Від тіней твоїх кольорових,
А не як у всіх - чорно-білих.
Може щось, та примусить тихо
Проковтнути дихання збите,
Але я просто йтиму поряд,
І від слів моїх - ані сліду.
Через мить, прийдучи до тями,
Ти так головсно крикнеш строго:
"Хоч кажи мені не словами,
Та не смій пройти без нічого!"
Не пішла б я його обійняти,
Хоч як дуже цього хотіла.
Ти не вартий мого привітання,
Нам обом це все є несила.
* * *
А душа моя не здригнеться,
Бо будує вона із боєм
Жовтий пагорб, де там, на ньому,
Уміщатимуться лиш двоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2012
А нам з тобою себе любити:
Свої і вигини, й іншу дивність,
Й в очах своїх же свої молитви
Про те, що дуже собі потрібне;
Свої і пальці, які тендітні,
І кисті рук, що такі ласкаві,
Свої бажання, вони і мрії,
Своє болюче, що теж страждає!
Та нам з тобою себе любити,
Бо лихо спільності нас не криє,
"Стіну" цю пристрастю не пробити
("Пристрасть" - це є поняття спільне).
А ми долоні свої опустим -
Покажем долі загиблі душі.
Чому ж себе ми душити мусим?
Чому я мушу? Чому ти мусиш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361933
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.09.2012
День за днем складно дивитися в чергу,
Бо ти, крім всього в кінці там воюєш
Легше від слів твоїх падати в прірву
Й вуха заткнути, наче "не чуєш".
Найголовніше, що з цього я винесла
Те, що утричі прощати не можна.
Тому вже годі розпалювать пристрасті,
Я не бажаю їх, я ж бо не кожна!
Не зарікаючись думати правильно,
Мабуть, у відчай впадати не буду,
Лиш моє серце грішне із правидним
Так закрутило, наврядчи забуду.
Зараз не я боюсь долі голчастої,
То вона, мила, не зна, що зі мною
Гратися важко, бо я, як учасниця,
Викраду правду свою. За собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361172
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2012
І хто б подумав - сьогодні танго.
Невимушене, недовге, дивне,
Спокійне й рухає правду плавно,
Себе розчинює у повітрі.
А соло скрипки? Ну хто б подумав?
Руки і спина - усе в мурашках,
Бо хтось думками моїми рухав,
І їм від того ставало важко.
Сказати "досить"? Та як сказати...
Щоб несподіваність вся зникала?..
Тому волію я промовчати,
Бо те повстало, що я чекала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012