| Сторінки (1/33): | « | 1 | » |
Всі кажуть: ти романтик!
Але для них це просто фантик.
Для них то лишень гра.
Цікава гра, але пуста.
А ти замріяний фанатик,
І бережеш тепла свій клаптик.
І ось приходить, ось вона...
З якой запалюєш костра,
Але ж ти іграшка, ти фантик,
Хоч ти і запальний романтик.
А це все гра, а це все гра
І ти програєш в ній до тла.
З душі залишиться лиш кантик,
Ти лиш згорівший паперовий бантик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
У скроню стріляй,
Мрії розбивай,
Серце виймай,
Цвяхи забивай,
Тіло розривай,
Голки втикай,
Кров випивай,
З обриву скидай,
В землю закопай,
В прірву скидай,
Лиш очі мені не зривай,
І спокою нарешті дай,
Останній нерв не мотай,
Не люби, не кохай,
Обриваєш? То обривай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Не покладай надії
на пусті слова.
Це будуть болючі мрії,
з низ холоне душа.
Щоразу тоді думка одна:
навіщо літати у снах,
коли мрія - це пустота.
І так зірве лиш дах.
Забудь, не літай, приземлись,
у мріях своїх схаменись.
Тоді не будеш кричати,
коли будеш мрії свої топтати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Ти запах ніжності й дощу
Ти мрія радості і жару
З тобою силою вдихну
Повітря пристрасті і шалу.
Ти милість Божа
І ти є Божа кара.
Без тебе день-зима
Без тебе я примара.
З тобою дихать забуваю
З тобою в мріях я літаю.
Ти спокій мій, моя біда,
Але ти надто дорога.....
.....моя ти мила, неземна....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933440
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Страх покинув очі
Чоло відпустив.
Не буде безсонної ночі,
Дух без тіла вже полетів
Ніхто не розкаже
Живому тепер,
Де тіло приляже,
Де погляд завмер.
Лиш душа стає вільна,
Всі звуки пусті.
Тепер вона вільна
І все без ціни.
Прикро за сльози
Тих, хто поруч стоїть.
За колючі морози до тих,
Хто тебе був згоден любить.
Невільні думки
Відвідують душу.
Зараз вже невтямки,
Кого зустрінути мушу.
Скільки друзів і рідних
За тим кроком стоїть?
Скільки залишиться їх ще земних?
Їх серце утрата ще буде кроїть.
Ніяк не відомо,
Що буде в нас там.
Лиш тим це знайомо,
Хто з Ним і не сам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2021
Настали часи
зброю нести.
Набої дістань,
закінчилася брань.
До бою готовий,
вже одяг стройовий
на плечах сидить,
цигарка неспішно димить.
Хоч сам в полі стоїш,
але всіх покориш.
Бодай у думках
відсутній вже страх.
Для себе ти переміг,
закінчився страху біг.
Фінішна пряма і
перемога твоя.
Нагорода за обсяг сил,
коли дух при цьому не полишив.
Характер не зламав
і душу не продав.
Що тепер для тебе
ця перемога?
Коли під ногами
знову безлюдна дорога.
Задуматись треба
про посмішку неба.
Про силу свою
і душу міцну!
Оцінити свій шлях,
забути свій страх,
подумати про ціну:
чи варто йти за таку мету?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770917
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2018
Багаття горить під сосною старою
Ішов не дорогою, а десь, стороною.
Багато людей втрачають свій час
І хтось орієнтується лиш по кострах.
Їх треба в тумані вчасно розвести,
Щоб всяк подорожній міг душу відвести,
Зігрітись теплом перед довгим шляхом…
Не бути самотнім, зігрітим теплом.
Хоч у кожной людини відстань своя,
Про це не знає жодна душа.
Багаттям когось ти зігрієш в дорозі,
То й сам далі йти будеш у змозі…
Ось так і я зараз багаття розклав,
На когось подорожнього в надії чекав.
Кожен з нас має розкласти костри
І знайдеться той, хто прийде сюди
І ти не залишишся сам, без теплоти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767428
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2017
Краще спати тоді,
коли знаєш, що
думки чиїсь
тобою лиш зайняті
і ти в них не гість
Теплішим віразу
серце стає,
мов крига на сонці
все розстає
Не думай про болі,
про страждання й проблеми
його і так вдосталь,
як на дні морським солі
Згадай лиш про коло
своїх дорогих і близьких,
що думки про тебе
не пускають на сміх
Особливо цікаво
все буде тоді,
коли ти дізнаєшся,
хто всі вони
Один із зних - автор,
що це написав.
розкидані думки
про тебе зібрав,
бо весь цей обсяг
думок йому спать
не давав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2017
Людина може стати
настільки сліпа,
скільки просить її душа
щоб негативу більше не брати
Не чути, не бачити,
мовчати, стояти
не хочеться більше
нічого збирати
все в купі розвалено,
все прахом іде
і лиш надія
сил дихать дає
Поглянь лиш на обрій
для когось там сонця спокій,
для інших там ранок
початок надій
прокидайся щоранку
дивись у вікно
подякуй Богу,
що сонце прийшло
все буде тепло,
все буде майямі
забудеш про зло
спробуй, лети з променями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711298
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2017
Зігнуті зуби, нігті печуть
Це так виходить кохання вся лють
Чи дійсно справи так кепсько бувають,
Якщо люди один одного щиро кохають?
Іскри літають, блискавки б’ють,
Та тільки часу пустого вже не вернуть.
Така от халепа, а іскри летять,
І жаляться боляче, що вже тут взять.
Тепер тишина, лиш Вона може спать,
А Він мовчки лежать і в стелю плювать.
На старість згадаєш, як часто буває,
Куди у нас часу стільки даремно спливає.
У сварки й скандали, зіпсовані нерви.
Це краще забути, не думать про то
Бо нащо так жити й тримати все теє зло.
Прощайте, цінуйте життя, посміхайтесь щодня
Тоді й зовні буде весняна краса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2016
Гвинтівка в зброярні, приціл в капшуку.
Набої в підсумку, ми йдем на Москву!
Москаль нам не брат, росіянин із нами.
Разом ми будемо бити їх наглі навали.
Прицільний вогонь чи обухом в лоб.
Не скориться наш український народ.
Покажемо зуби народного гніву.
Упрем москалям по саму шерстину.
Будуть їх сраки мелькать на Кавказ,
де регулярно кацапів розвалять на раз!
Їх там чекає непокорена сила
яка не згасає і свободой омита!
Чекати не довго, короткі ті дні,
коли ти, ст*рво, потоптало
крихти нашої рідной землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483471
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.03.2014
Як вірити людям,
коли страх навкруги?
як вірити сонцю,
коли все у пітьмі?
Як жити потрібно,
щоб радість була?
І страх свій спалити до тла?
Складне це питання,
та відказка одна!
Як любить людина,
то віра одна для неї й для нього!
От справа така.
Коли віра всесильна
і страху нема,
то міцна та пара,
як сила свята.
Боїшся сказати,
але краще скажи,
бо не знатимете щастя
ви навік.
І любощі серце кохане зігріють,
всі прикрощі долі
відразу зомліють!
Лиш ти не ховай правди від мене,
каже все як є.
Найкраще чути правду тільки від тебе!
Надіюсь я щиро і віра така,
що ти не обманиш мене до кінця,
не порушиш любові святої буття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012
Тепер кому дарити троянди,
кому дарувати тепло?
Розбиті всі фоліанти,
тепле щастя потоптано.
Його потптала впертість
і характеру злого втіха.
Тепер між нами роз*єднаність,
пожинаю плоди сумного лиха.
У снах своїх лечу до тебе,
не відігнать тебе від себе.
Розвіяні думки, криза лиха,
серце натягнуте, неначе струна.
Ось-ось і трісне вона.
Та знаю точно я лиш одне,
не показуй слабкості нігде.
Зміцнюйся духом, піднімай очі
і промінь прошиє темряву ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012
Любов приносить радість,
а поряд з нею смуток.
Цей тяжкий крові згусток
затягує в залежність.
Тобою хворий і тобой живу,
лиш ради я ніколи не помру.
Свята любов жива в мені
і не зітруть її гріхи.
Я світло щастя пронесу
у глибочінь свою пусту.
Черпнув гіркого аж за край
і так я бачу, ти мій рай.
Але ніяк не попаду туди,
живучи на грІшній землі.
Вклонюсь тобі,скажу прости
за всі невдалі спроби ті.
Зірву останній я цілунок
і тихо відійду потай,
потай, у світлий, тихий край.
Не злись на мене,будь щаслива,
і так щоб доля незрадлива,
тобі дала тільки тепло,
яке від нас спочатку йшло.
Тоді було спекотно дуже,
а зараз холодно в душі.
Пекучий вітер її сушить,
тобою марево колись погубить
мої нехитрії думки.
Тобі віддав я серця силу,
тепер бз тебе я дійду схилу.
Віддав тобі я теплоту,
тепер без тебе в холоді живу.
Ходжу до тебе хоч ввісні,
лиш тОді бачу барви й кольори.
З тобой душею поряд я живу,
від тебе ні на крок не відійду.
Носити тільки на руках
й тонути у твоїх очах.
Плекати віру у любов
і ділом справ, а не розмов.
З тобой дістану до зірок
і наберу тобі мішок
чудових, рідких,різнокольорових.
Покласти світ до твоїх ніг,
але лиш знати,що поріг
не переступиш ти один.
Не скористаєшся святим,
єдиним тим і дорогим,
що подих змушує робить,
і знову жить, і знов любить.
Та ти не та, ти не така,
для мене вічно ти свята,
одна, єдина, дорога.
Тобі я вірю як собі,
і всі проблеми,всі вони
такі нікчемні і малі,
коли зі мною поряд ти.
Моє ти чудо незрівнянне,
таке кохане й невблаганне.
Я міг би далі ще писати,
але вже сну пора настати.
Там знов зустріну я тебе
і щастя знов мені прийде.
І доторкнусь до губ коханих.
Згорю я опаром від них,
а потім знов для радощів таких
повстану з попелу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2012
Тебя люблю, не зная края,
твои глаза во сне я представляю,
без тебя душой своей сгораю,
ведь ты моя судьба родная.
Твой милый взор, манящий голос,
прекрасный, мягкий, нежный волос
мои разум оставляет без опор.
Нуждаюсь в этом каждый день.
Могу лиш для тебя я жить,
тобой дышать, тебя любить.
Свернуть все горы для тебя не лень.
С тобой хочу я жизнь прожить,
с тобой хочу детей растить.
Любить их буду, как тебя,
а это значит без конца.
Малыш любимый, цветок жизни,
все о тебе лиш мысли!
Тебя люблю,хожу по краю,
без тебя как звёзды утром
гасну, пропадаю.
Вернись ко мне, прошу, скорей.
Прерви мои мучения быстрей!
Я знаю, сколько ты дала попыток,
чтоб счастье наше смог вернуть.
но был местами не столь прыток,
чтор бы не дать им ускользнуть.
Ошибок много страшных делал,
теперь горюю от них я,
но без тебя теперь я жизнь отбегал,
теперь тебя я умоляю, лиш любя...
Любя со страшной силой мысли,
любя с немыслимой душой
и без тебя, цветок мои дорогой,
мне свет не нужен, он пустой...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362062
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.09.2012
Друже мій, не йди по краю,
це погано, по собі знаю.
Не з радості тобі я це розповідаю.
Отож послухай, братчику, мене.
Вірші раніше рідко я писав,
слова під рафму не часто підбирав,
але зустрів свою пекучу долю.
Я втратив сон і втратив волю
Вірші писав,слова плекав.
Її,немов шалений, я кохав.
Та занепало щастя в півдорозі,
страшенно зачипилось на порозі.
Один тепер, прошу у Бога,
щоб скорше проминула та негода.
Вернути дух в життя примарне
і збудувати щастя гарне.
Та край приходить, бо немає тої,
долі коханої,долі святої,
яку прошу, яку молю,
але ніяк не поверну.
Одне лиш радує незатишно мене,
що в крайності не падаю нігде.
І не шукаю я заміни
від тої самої гіркої днини,
коли залишився один.
Поки живу, тобою дишу,
думки про тебе не полишу.
Кохати буду все своє життя,
аж поки не підкоситься душа.
Молода,але побита ранами душа.
Коли ж настане той момент?
Коли з косою скосить вщент,
залишивши низьку стерню.
Тоді я спокій свій знайду
і від землі я відлечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2012
Сниться мені дивний сон
що дожинаю я жито своє.
Немає більше в житті перепон,
а життя тепер неземне й не моє.
Тяжко буває душі відійти,
коли за нею численні й тяжкі гріхи.
Піднесеться над тілом усяка душа,
питання лиш в тому чи вернеться вона.
Тяжко підти, якщо тримає кохана,
коли серце горить і любов незрівнянна...
Та в серці пустеля, печеться там лід,
надірваний зараз душевний політ.
Надія в очах, на серці печаль,
та своїх вчинків не повернеш, на жаль.
Таке от життя непросте
і, хоч тіло живе,душа тихо помре.
Не тримає її ніяка рука,
але мрія моя, щоб це була та,
лиш моя, лиш одна...
яку любив,яку люблю,
та іншої такої не знайду.
Та й шукати бажання нема,
душа моя тобі віддана.
Тепер у повітрі витає сама,
без тебе холодна вона і пуста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2012
Вночі покинула мене душа,
сама без тіла десь пішла
Вісні піднісся над собою
і подививсь на себе я з журбою.
Один на світі я живу,
більш не для кого не дишу,
незрозумілий сенес життя,
коли відсутня в ньому Та, одна.
І полетів я душею в безкраї світи.
Де сонце і тепло, прекрасна пора,
де запахи свіжі й духмяна трава,
де спокій душевний і неземна доброта.
Та враз повернув я очі свої
і страшеє диво відкрилось мені.
Прикристь і сльози,печаль і журба,
ненависть,підлість,болюча біда.
Але повернувся я в тіло своє,
так,нібито влилась вода у сухе.
Відразу прокинувся в страхі тоді,
не знаю, що й думати тепер мені.
Тільки згодом зрозумів я задум Його.
Тепер я ще так побачив зло і добро.
Розумію тепер навіщо це все,
щоб думки і вчинки не спустити в пусте
і потім не варто, не треба жаліти себе.
Цінуй свою гідність,та не твори зла,
бо вийде якось із тебе душа,
піде десь по світу самотня й пуста.
Тільки тут може бути прикрість одна:
не вернеться до тіла вона більше сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359987
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2012
Що ти шукаєш, що навкруги бачиш?
Що для інших людей ти значиш?
Для кого маєш дихати і для кого жити?
Кому ти повинен щастя тепле дарити?
Кому ти приносиш радість і сміх?
Кому ти один важливіший за всіх?
Така людина має бути тільки одна,
яка понад усіх буде дорога і свята.
А жити для себе-не є егоїзм,
це пуста трата часу і абсурдизм.
Ти бачиш навколо тільки себе,
точніше відзеркалення своє пусте.
Багато таких я зустрічав по життю
але я забув про ту густу пустоту,
яка тягне на дно і темно дихнути,
де можна душею навіки заснути.
Було сонця проміння і радості знак,
але те все минуло, лиш не забути ніяк.
Як не маєш для кого, ти друже мій, жити,
так живи для ідеї, нею потрібно горіти!
Вдосконалюй себе, плекай свою мрію,
доведи до кінця свою шалену затію!
На шляху до мети знайдеш справжніх людей,
їх не багато, але для світлих ідей
ти не шукай пустого натовпу і безглуздих очей.
Знайдеш і ту, з якою розділиш кохання,
з якою збудуться всі мрії і сподівання.
Але не чекай безкоштовного дарунку
справжнє щастя на землі дорогого гатунку.
Але ж так то приємно в радості жить
І знати, що душа для когось горить.
Для інших людей ти значимий сильно
і дишиш для інших ти теж не повільно.
Приносиш ти радість і сміх ти несеш
і смуток як попіл ти рознесеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359241
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2012
Радість моя рідна,
Ти освітила шлях життя,
І сил до нього додала.
Я знав, що колись прийде час,
І я зустріну ту єдину,
Заради кого я створю Нас.
Моє життя доходило до краю.
І ось побачив я тебе!
Душа піднеслася до раю.
І там знайшов нарешті я себе.
Моє ти серце все заполонила.
В собі мене ти утопила.
Одного в світі я боюсь.
Не зможу жити я без тебе,
Мені паскудно буде
Й ТРЕБА!!!
Точніш я хочу бути разом.
Тебе цінити, цілувати,
І на руках весь час плекати,
Я мушу, можу зберегти,
Я буду жити ,щоб щастя розпалити,
Я знав, я міг би ще писати,
Але крім того, щоб писати,
Я хочу все своє життя віддати
Одній єдиній, тій неповторимій,
Яка вдихнула в мене силу,
Ще жити далі, покохати,
Змогти, схотіти все життя віддати,
Тій, яку кохаю до нестями.
Без неї чесно жити перестану,
Не зможу дихати зовсім.
Ти моє серце, душа, радість.
Але моя страшна недбалість...
Я знаю—Ти моє життя!
Моя, моя ти радість неспоглядна.
Кохаю, люблю лиш тебе,осанна!
Моя ти рідна назавжди.
І я не знаю, як там що,
А я люблю тебе без краю.
Ти моя радість лиш єдина.
І моя спрага до життя.
Я так кохаю тебе мила,
Ти лиш моя така!єдина
Тепер за ТЕБЕ все життя я покладу!
Але тепер немає вже за кого
Віддати те життя просте,
Без тебе тяжко й непроглядно,
Але тобі , я думаю, не складно
І я надіюся на це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.08.2012
Господи, дай мені знак уві сні,
чи буде щастя в моєму житті?
Чи будуть ще радісні дні,
скільки жити мені в темноті?
Відповіді одразу я не чекав,
але Господь її щиро надав.
Я Той, хто життя вам подарував
і Той, Хто любов*ю не обділяв.
Тобі Я скажу через снів кольори,
ти тільки відповідь ту розбери.
Я щастя дарую не раз у житті
і серце буває не раз у вогні.
Твоє серце спалила кохана твоя,
тепер же їй легше, а в тебе журба.
З тяжкою душею заснув знову вночі,
не міг я заснути, мав думи сумні.
Прийшла мені відповідь Божа ввісні.
Янгол Господній в обличчі Її,
нестримно пекучий і такий дорогий,
так палко цілує і так обійма,
що з радості навіть мізки зрива.
Палаючі очі, медові вуста, але...
ти не моя, ти дівчина сна.
Це думка про ту, що спалила до тла.
І як мені відповідь ту зрозуміти:
чекати нового чи старим зітліти?
Незрозумілий цей знак є тепер
і стукіт мій серця зараз завмер.
Відповідь дана Богом одна:
кожен отримає свого щастя сповна.
-А як же та, що спалила серце до тла?
-Їй теж подарую щасливе життя,
але то вже не разом і то ваша вина.
Тепер я щоразу прошу в Батька одне-
забути колишнє й не колихати старе,
не бачити зовсім, забути її,
зтерти ті думки, щирі й прості.
Господи, Батьку, дай мені сил
почати жити новим...
Та не сила набратися мужності тої,
не можу забути тієї, одної.
Що серце спалила, що душу взяла,
що в кольори розфарбувала життя
Без неї не дишеться повною мірою,
життя розмальовано грацієй сірою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2012
Судьба подарила мне тебя,
но отняла потом подарок
свои небесный.
Теперь погаслый дух телесный
едва ли блещет у костра.
Моя судьба была полна тобою.
Теперь она полна лиш пустотою.
Живеш ли ты счастлива без меня?
Но вот моя душа ночами плачет
без тебя.
Неведомое чувство теплоты
теперь оно утрачено, увы.
Теперь я нем и глух
не от любви, а от сумы.
И не понятен жизни замысел теперь
Живу себе один как дикий зверь.
Забыть любви не в силах я,
и без тебя сейчас и жизнь не та.
Нет в ней красок утреннего солнца,
нет в ней радости начала дня,
ведь ты теперь уж не моя.
Если бы ты прочла эти строки
и забыла все те тяжкие склоки,
что нашу с тобою жизнь отравили,
что нас с тобой разъеденили,
мы бы с тобою счастливо жили,
мы б до конца друг друга любили.
Но ты оставляеш меня одного,
горячее сердце теперь холодно.
Теперь всё угасло и нету тепла
и нет больше света с небес
на земле для меня.
Теперь не знаю, как жизнь продолжать,
какие сюрпризы от судьбы ожидать.
Не интерестно мне больше в даль смотреть
и сколько так можно из середины гореть?
Сколько можно тобою болеть?
Неведомо это! Какая беда.
Эти крики без усжаса и без конца.
Ну что же поделать, такая судьба.
Жизнь с лёгкостью делит сачстье на два.
Вот и нас с тобою теперь не собрать до конца.
Но поверь, если бы ты сказала мне ДА,
радости моей не было б конца!
Но я просто живу, живу без тебя,
не зная ни радости дня,
ни спокоиствия сна, потому что ты не моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356972
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.08.2012
Як швидко біжаить час,
минають дні і ночі,
немає більше нас
й мої погаслі очі
у натовпі не відкривають
більше нікого.
Не хочеться дивитись
бвльше ні на що.
Як набридло вже воно,
життя без сонечка свого,
яке любив, яке благав,
але так і не втримав.
Тепер один, забув про сон.
Забув про радістть всіх утіх.
Усіх, великих і малих.
Не тягне більше до пригод
і до земних всіх насолод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Чого ми шукали, чого ми хотіли,
чого ми щастя своє загубили?
Ми просто забули кохання своє,
життя змарнували на прикре й пусте.
Тепер ми не разом і ти не моя.
Невже така доля завжди складна?
Втрачене щастя, неприйнятий дзвінок,
повітря сухого останній ковток.
Нехочеться іноді рясту топтати,
а просто закритись й навіки змовчати.
Все разом забути, всі ночі і дні,
всі поцілунки твої вогняні.
Забути, заснути, не стояти, тікати
Після падіння відразу вставати.
Інакше не встати тоді взагалі
і ти станеш безславним в скорім кінці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355353
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Ты ярче солнца,слаще мёда,
Твои уста — то дар от Бога!
Ты есть награда для меня.
Тебя ценю я більше,чем себя!
Твоим прекрастным взглядом дорожу,
И без тебя себе я места в жизни не найду!
НО ты ушла, погасло солнце,
Погасли звёзды, неба гладь
Теперь зловещим духом еле
Дышать даёт, не умирать.
Просил тебя я, умолял,
Простить, вернутся и забыть.
Но Бог молитву не принял
Ты запретила мне тебя любить.
Сейчас предамся вере я своей,
Что бы забыть тебя скорей.
Страдать я долго ещё буду,
Надеюсь, скоро позабуду,
Но это *скоро*-длинная строка,
Как будто вечность целая она.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354763
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2012
В очах лід,
на щоці полум*я,
останній хід-
це пекуча агонія.
Марні старання
і марні думки.
З тобою не я
і моя рука
без твоєї руки.
А що нам ще треба?
То зайві слова.
Нема що сказати,
бо ти не моя.
Перетерпіти, перескипіти,
зуби до болю зціпити.
Тільки не здатись,
до алкоголю не братись.
Будувати заново своє життя
і не зважати на це розбиття.
Жити, любити, кохати й радіти
і капітали душевні копити.
Зтерти все в попіл,
почати розділ
нового життя і вершинів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Нічого не бачу,
нічого не знаю,
нічого душею
не відчуваю
там попіл і пусто
примарне життя.
Точніше,
фарби його забуття,
але я знайду
свого сонця проміння,
бо маю велику
силу терпіння.
І буду чекати,
буду воліти,
щоб радість ту
більше не загубити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Тебя запомнил навсегда,
В моей душе лишь ты одна!
Забыть тебя не в силах я.
И буду помнить до конца
Твои прекрасные глаза,
Что полонили навсегда.
И ныне я живу одной надеждой
Хоть не вернуть,
Но знать, что ты на свете есть.
Тебя любить,
Но быть тобой гонимым.
Себя не помня, гнаться за тобою.
Промчалась времени вода,
Тебя забыть не вышло у меня.
Пришлось проверить мне на деле,
Как время лечит эти трели.
Одну я вещь усвоил для себя—
Оно не лечит никогда.
Быть может, даже портит всю картину.
Всё это время травит только кровь…
И врядле вылечит меня
Любовь моя,
А затравить— так это да.
Загадить душу может так,
Что не узнает даже мать,
Не говоря уж о тебе,
Чьё имя я шепчу во сне
И позабыть я не могу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354267
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.07.2012
Спи, засинай,
думки звільняй,
віддайся сну.
Забудь про біду
не думай про погане
і щастя до тебе загляне.
Думай про нього завжди
й воно прийде
тільки злови.
А як піймаєш,
міцно тримай
Бережи його, вір
і кохай,
бо як покине
тебе твоє щастя,
не потрібен весь світ
бодай йому трясця.
Не милі ті зорі,
не миле життя,
коли ти не моя,
коли ти не моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Темно вночі, а сну все нема.
Куди він подівся,
пітьма скрізь одна.
І я все сумую:ну де ж це вона,
та радість земного життя.
Я знайду її, питання лиш часу
і хоч би не дать нігде сильного маху.
Не пропустити те сонце,
ту долю святу,
що дана Богом мені одному.
Знайду я святиню душі своїй теплій
і здійсню хвалу їй у пісні славетній.
Про те як чекав, про те, як жадав,
про те, скільки сил я поклав
і ціну яку я цьому віддав.
Я вірю, що буде ще сила в мені
знати б тільки одне-коли?
Коли я ту радість візьму до рук
і радість та скаже-тримай завжди тут,
у серці своєму без прикрощів й мук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Коли людина починає щось писати?
тоді, коли немає духу те сказати
що сон ночами забира?
Причина є лишень одна.
коли єдина та кохана
та що твій розум відібрала,
тепер, нажаль, вже не твоя.
І ти не знаєш,що робити,
куди ту голову подіти,
як зупинити серця стук,
як приинити сотні мук,
що ладні мізки розтрощити.
І невимовне тихе слово
в думках моїх тепер живе,
нехай вона полюбить того,
хто щастя знов їй принесе.
Але згадає наше щастя,
яке ми разом провели.
заплаче стиха і неясно,
за що спалила всі мости.
За їх нестрашно при пожежі
лиш серця мого стали межі
обірвані і ледь живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Таке дивне відчуття,
коли щось рветься в середині,
коли вся тяга до життя.
Зникає різко і до нині
ти не радий будь-якій людині.
Життя минає на раз-два
а де вона? а де вона?
Та посмішка бажаних вуст солодких
таких пекучих, дорогих.
І неймовірно тяжко жити
буття без тебе це терпіти.
Зійти зі світу в забуття,
згасити зірку свою темну.
Спустити занавіс повік
сказати-\"Баста!\"
це вже пік!
а ти могла б сидіти поряд.
сидіти зараз, просто тут.
теплом своїм би ти зігріла
й невідворотне припинила,
невідворотна ж тільки смерть.
Та пізно вже, прийшла вона,
з тобою в дверях розминувшись
і з диким оскалом всміхнувшись,
спитала тихо: ти давно чекав?
Збирайсь, тепер зі мной твоя дорога...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
Земля не покаже більше такої краси.
Таке буває лиш раз на віки.
А ми цінуємо те,
До чого торкнутися в змозі
Й не бережемо того тепла,
Що маємо в дорозі.
Лиш ледь запалало те місто
І знов під покровом затихло воно.
Поглянути варто на це полотно:
На голі і тихі кораблі і причали,
На башти й театри, на палаци і храми,
Що видом своїм простяглися на небо й поля.
Вся та краса, неповторна, яскрава
Заснула в бездушші повітря й не знала,
Що всьому на світі приходить кінець.
І лиш тільки сонце так гарно
Ще ніколи не спало,
Завмерши на першому пагорбі
Кінця свого сну.
Все це доповнила тиша,
Якої не міг я напитись і слухав її глибину.
Порушує тишу лиш річка,
Що солодко води по волі несе.
О, Боже! Всі ті будинки!
Вони всі так солодко сплять,
Та всі ті серця, що вони їх ховають.
Для сонця Твого прокинутись мають
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353756
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.07.2012