| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Ну от і все! Скажу лише: "Бувайте",
і вам подякую за все..
Ви тільки друзів не ламайте,
як поламали ви мене.
Усе було колись між нами:
і сльози, радість, зрада, й сміх.
Але все сплинуло між днями..
Забудем це, як страшний гріх!
Так треба!
Я в цьому впевнена, я знаю!
Нам Бог шляхи такі обрав:
Вам зраду й ненависть безкраю,
Мені - життя нове надав!
Лише уроком вас замап*ятаю,
а ви - перевіряйте понад все:
як членів знайдете у зграю,
не зрадять вас, як ви мене?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Заплакані вокзали,
Ти покидаєш зали,
Ти покидаєш її.
До зустрічей скорих,
До нових відчуттів,
Лише б не забути основи,
Тих, кого покидати не хтів.
Заплакані вокзали,
Розірвані усі звязки,
Ти хотів відносно мало,
Я хотіла спільні думки.
До зустрічей скорих,
Крізь пройдений час
Коли набудемо новий
душевний каркас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
знаєте,
насправді людину від деперсії може спасти лише вона сама,
читаючи влучні книжки, які допомагають вибратися з цього кутка
п'ючи теплий чай, що огортає тебе зсередини, ніби знайомий.
слухаючи музику, яка ще більше завдає шкоди.
пишучи вірші, якісь фрази, що в принципі роблю і я..
навправді в такі хвилини навіть не хочеться дзвонити до найрідніших,
вони все одно тебе не зрозуміють
(що найгірше в такі хвилини)..
і ти залишається сам, наодинці.
беручи в руки теплі книги,
огортаючись палкими спогадами,
ніжними словами,
красивими фразами...
ти починаєш усвідомлювати життя,
всі його сторони, всі його виямки,
всі його промахи,
надорахунки, прорахунки,
провали,
несправедливість.
саме в такі хвилини, години, дні
народжується та істинна,
якої ти прагнеш,
провалюючись і "депресію".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395486
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.01.2013
кожного разу, коли у тебе проникає зима
в усі куточки твоєї душі і твого смутку,
вона повинна приносити радість, щастя, дива,
але мене охоплює депресія, і дуже хутко
мабуть, це від того,
що для мене, ти є прихисток останній,
такий близький та далекий.
я нікого не маю окрім тебе, коханий
особливо важко стримати себе в умовах зради,
зради друга, який так віддано дивиться в очі,
і не здогадується, скільки ти знаєш правди.
ти не скажеш: "ну?
і як воно зраджувати та брехати?",
адже ти пообіцяв мовчати.
ти дивишся в лице, і відчуваєш огиду,
і ховаєш її, ніби серце твоє покрите в кригу
важко зрозуміти, що останній порятунок може піти,
немає кому розказати, аби заспокоїтись.
і вперше перед лицем постає самотність.
вона приємна, коли маєш кому про неї розповіст́и.
ти скажеш :
"не сумуй, все добре, з тобою я ".
"так-так, звичайно", - відповім я.
і так воно і буд́е.
я перестану сумувати,
а точніше говорити тобі про це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2012
не відчувати твоїх рук,
присмаку твоїх вуст,
не бачити твого погляду,
не відчувати твого запаху,
твого тепла.
і кожного разу,
ненавмисне торкаючись когось,
марити тобою,
проступати спогадами,
які запам'ятало моє тіло,
пахнути ними,
вивільняти їх через повітря,
яке видихаю.
це, мабуть, захворювання -
захворювання тіла -
гіперпам'ять на твої дотики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2012
І саме найгірше, що ти вже до цього звик,
найгірше те, що ти вже нічого не відчуваєш.
Ти ні на кого не реагуєш, зови тебе чи не зви, -
типу "контроль" над собою тримаєш.
Апатія, якою ти прокурений наскр́ізь,
беземоційність, яку ти видихаєш
і спогади, що оточуюють тебе скрізь -
це все, що при собі ти маєш.
Жити без неї протягом такого часу
виявляється повністю реальним.
Лише, кожного разу біля каси,
ти купуєш щось аморальне.
в повітрі пахне її волоссям, її вустами,
очами, тілом, руками, ногами,
її теплою, м'якою шкірою,
якої торкаєшся - і поринаєш у прірву,
її словами, спогадами, інтонацією, вимовою,
її усмішкою, яка найбільше тебе зачаровує.
ти можеш без неї жити,
ти можеш це витримати,
можеш вулицями ходити
і д́умки про неї не мати.
Але ці дні - дні очікування,
завжд́и матимуть її запах,
будуть з функцією гальмування,
усвідомлення відстані на мапах,
будуть приємними і гидкими,
солокими і бридкими.
ти втратиш дар говорити,
а може, навіть, і любити..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2012
За вікном знову дощ. Він -
прихисток для самотніх.
Каплі води вдаряються об шибки,
Ніби щось стукає в душу.
Він хапається за будь-які ниточки,
Запевняючи себе: "я повинен, я - мушу"
Він знову листає записник,
шукаючи кому зателефонувати,
Згадує свої ідеальні сни
і йде по келих до шафи.
Сп'янілі думки уже в голові,
і руки тянуться до ручки й паперу,
Вірші пишуть самотні, коли зовсім одні,
заспокоюючи надію померлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012
Знаєте, коли закінчується літо і починається осінь - це, мабуть, найгірші дні за рік. От так вже останні дні літа, початки осені; вже вся твоя меланхолія починає переважати; вже починає дощити, погода псується, ночі стають ходними, слизькими, ніби слимаки, нерідними, ніби вороги.. Вже, начебто, і повинно все стати на свої місця, і ти правильно готувався, ти вже себе налаштував на осінь, але тут, як завжди... Вересень починається теплими днями, повертається на декілька днів літнє повітря, літній настрій, і все... Все йде наперекосяк.. Погода, атмосфера, люди.. Все починає виносити тобі мозок. Твоє м'яке меланхолічне нутро починає вилазити назовні, коли інші в той час ще веселяться, ще згадують літо, ще ним живуть, не приймають осінь, і тільки ти ходиш, наче якийсь неправильний, не свій... Ці перепади, ці повернення, ну от навіщо? Ну чому вони приходять і виносять тебе з колії, з твого обраного напряму? Ну що це за ***ня? По мені так літо, то літо, то три місяці радості, щастя, а от осінь... Вона повинна йти вслід, а не переплетами, міняючи все...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361512
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.09.2012
Знаєш, і ось знову сиджу,
знову пишу про тебе,
по ́одному колу ходжу,
припинити б це треба.
Я знову сумую і знову реву,
а ти вперто не чуєш, рвеш серце по шву.
Я знову все згадую, я не живу.
Існувати пам'яттю - це божевілля,
але я переживу.
ти в сотий раз кажеш слова про любов,
я вкотре мовчу, питаю себе знов:
- Дівчинко, люба, навіщо ти це робиш?
Може ти любиш, але чи так зможеш?
А може нічого і не треба тобі?
Може ти просто собі нав'язала?
мабуть, ти як завжди: сама по собі.
можливо, він не потрібен тобі...
хоча, розберися в собі!
Не край, не рви душу нікому,
нічого хорошо не вийде з того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
пробач, що я інша, що не така, як ти
може це добре, але скоріш навпаки.
ти п*єш вранці каву, солодку й міцну.
я люблю чай, щоб позбутися сну.
ти любиш зірки, такі світлі яскраві,
я люблю темряву, густу й без краю.
ти любиш фізику - науку природи,
я - математику, точну і строгу.
Ти любиш мріяти, але не плануєш,
я - навпаки, ти з цього жартуєш.
ми різні з тобою, але ми одне.
час пливе, а я досі люблю тебе..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Сидиш собі. Мрієш про життя,
мрієш про кохання, друзів, сім'ю,
про своє благополуччя, про буття...
сидиш собі, мрієш.. про неї, одну.
Таку близьку тобі і рідну,
згадуєш змах її повік,
як стрибали разом у прірву,
а потім виринали у світ.
Її теплі й вологі у стужу вуста,
які затишно тебе цілували..
знаєш, а ти, мабуть, єдина така,
що в серце настільки запала.
Я б, мабуть, тебе вбив, розірвав,
на клаптики тіло розрізав б твоє,
а потім з сльозами в очах би збирав
твою фотографію у ціле, одне.
Дивився б на тіло твоє і знову,
знову морив би годинами пам'ять й себе.
Настільки прекрасна, реальна й чудова
краса твоя! Вона втілена у живе!
Торкався тебе, цілував. Відчуваю
приливи крові й адреналіну.
Я, мабуть, тебе, справді, кохаю
й красу твою, що ллється невпинно!
Я все відчуваю і досі, до самих кінчиків вій
і марю, марю тобою, де тільки в змозі..
Усе оце відчуваю щодня
з моменту, коли попрощались....
дівчинко, люба моя,
прошу, поскоріш повертайся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
дай мені хоть крихту надії,
дай малесеньку, хоч одну,
щоб вгамувати колишні мрії,
щоб придумати собі нову.
Щоб полинути в небо,
щоб відчути в долоні хмарки,
щоб зрозуміти, що треба
сенс у житті знайти.
Де його тільки б набратися?
звідки і в кому знайти?
може ти допоможеш мені вгамуватися?
може відповідь станеш ти?
А може, ти - просто примара,
що в душі поселилася моїй?
Ідеєю фікс вона стала,
вона - не потрібна мені..
І взагалі, що це коїться у житті?
Що зі мною сталося?
Навіщо душу відкриваю тобі?
Навіщо її калічу собі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012