| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Ох реклами ті реклами
Як ви надоїли:
Що слухати вас щодня
Вже немає сили
Чую,раз,таку рекламу,
Що винайшли ліки,
Коли вип'єш, про хвороби
Забудеш навіки.
Раз думаю , подзвоню,
Що будуть казати
Вони мене налякали
Що не могла спати.
"А ,конкретно ,скільки грошей "
Я їх запитала
Він сказав:до тисяч трьох
Я мало не впала.
Я відповіла їм прямо,
Що на ті уколи
Треба продать навіть хату,
А сам ходи голий.
То, можливо ,у вас є родичі,
Що такі багаті.
Що помогли б вам у нас ліки
Не раз купувати.
Ще відповів так пихато:
Бо такі ліки.
Що стають міцно на ноги
Навіть і каліки.
Ось до чого ми дожили
Дідусі , бабульки
Треба їхать аж у Київ
По тії пігулки.
До чого ми дожилися,
Україно-мати,
Що всім править не держава,
А ті хто багаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425402
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Щиро дякуємо нашій владі,
Що дали нам окуляри,
Тепер будем придивлятись,
Щоб добрать когось до пари.
Дуже добре в окулярах
Так сидять на носі,
А то сліпою, як раніш
Ходила б і досі.
А то вдягла окуляри,
Взялася у боки,
Бачу здаля,йде мужчина
Чорнявий,високий.
Я кивнула йому пальцем,
І він повертає,
Зайшов в хату,сів на стілець
На стіл поглядає.
А на столі вже стояла
У пляшці горілка,
І закуска добряча
І стакан, і вилка.
Поїв смачно,облизався
Вже після обіду,
Пита мене: Чого звала?
Кажу: Треба діда.
Сів близенько, підняв руку
Хотів обійняти,
Як побачив, що горбата
Та як чкурне з хати.
За порогом, та як грюкне
Отими дверима,
Задзвеніли навіть вікна,
Посипалась глина.
Тільки й бачив чорнявого
І не оглянувся,
Я глянула скрізь по хаті
Мо що хоч забувся.
Ні , нічого не забувся
Більше не побачу,
То так важко на серденьку,
Що сиджу і плачу.
Добре , що є окуляри,
Я їх так шаную
Може, ще кого зустріну
Полюбить й такую.
От, якби нам ще прислали
Якої вазелини,
Щоб ті зморшки де поділись,
І горб зник із ними.
Слава Богу , що у мене
Ще є своя хата,
Мо знайдеться який дідусь,
Хоч стара й горбата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
То не вітер берізоньку хилить,
Не зелена травиця шумить.
То моє серденько плаче і стогне,
Як осиновий лист від вітру тремтить.
Соловейку , мій маленький
Яку силу маєш?
День і ніч співаєш пісню
І не угаваєш.
Прошу тебе ,прилітай!
Розваж мою душу.
Пробач мені , що про це
Просить тебе мушу.
Старість! Навіщо ти проходиш до нас
Ми тебе не виглядали,не просили
Забираєш нашу молодість щасливу,
Забираєш нашу радість , наші мрії.
Переступаєш ,непрохано,поріг нашої оселі
І робиш з нами,що тобі заманеться
То зморшок,то сивини проносиш в "дарунок"
Не маєш ти ні сорому, ні серця.
Якби можна було на тебе в суд подати,
Або заявити , за насильство,тому прокурору
То прошу тебе , змилуйся над нами
То прошу тебе,щиро,їй-Богу.
А то тепер,здається , не так світить сонце,
Не такий місяць,як був колись, і зорі
То через тебе старість так змінилось
Не світять очі, не такі прозорі.
Але скидаю з себе ці літа
Сідаю на велосипед і лечу вдалину
Можливо дожену молоді літа
А можливо і не-до-же-ну.
Але падати духом не гоже
Що дасть Бог з тим будем миритись
Ох,я сиджу і пишу, а на дворі весна.
Треба йти і щось трішки трудитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
Вже березень на порозі
І свято жіноче.
То кожна бабуся від держави
Небагато хоче.
Ми то знаєм, що в держави
Немає достатку,
То просимо,небагато,
Хоч на шоколадку.
І просимо наших вчених,
Щоб винайшли ліки,
Щоб покружлять у таночку
Як грають музики.
Всі ми будем дуже вдячні
За ту допомогу.
Щоб на поріг влізти в хату
Могли піднять ногу.
І просимо,ще вас дуже
Як рідної неньки,
Щоб ті ліки були для нас
Трошки дешевенькі.
О таке то в нас прохання
До нашого свята.
Щоб ми себе відчували
Немов ми дівчата.
А як ще ухвалите
Дать по шоколаді,
То старенькі,як маленькі
Будуть й тому раді.
І хто з бабусь буде йти
За тою шоколадкою,
То щоб паспорт був в кишені
Й довідка з печаткою.
Що я маю право
На такий дарунок.
То буде все тихо-лихо
І не буде сварок.
Можливо кому буде смішно,
Що ми попросили.
Невже ми,учасники війни
Того не заслужили!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405037
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
Зоя,моя Зоя
Невісточко ти моя,
Вибач мені, що я тобі
Клопоту завдала.
Я поводила себе ,
Як мала дитина.
То болить в мене животик,
То не гнеться спина.
А ти то все так терпляче
Мовчки вислухала.
І все няньчилась зі мною,
Щоб ніде не впала.
То пробач мені за все,
Я вже від'їжджаю,
Чи побачимось ми ще,
Я цього не знаю.
Бо життя людське таке,
Хоч воно прекрасне,
Наче свічка горить ясно,
А вмить і по гасне.
Вам бажаю в щасті жити
І донечку одружити,
І внученьків колихати
Й колискову їм співати.
На кінець , тебе цілую
В носик, лобик,вуха.
А тобі це написала
"Лихая" свекруха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2012
Вже пройшов і рік новий,
А морозець десь подався,
Кажуть,що він молоденький
В хризантемку закохався.
На красуню хризантемку,
Скоса поглядає.
Заподіяти їй лиха
І в думці не має.
І не хоче заморозить
Квітку чепурненьку,
Яке серце треба мати?
Й згадав свою неньку.
І у неї є матуся,
То, що вона скаже?
Коли з неї на-глумлюся,
Ох , враже, ти враже!
Не хочу чути таких слів
За її дитину,
Не хочу материнських сліз
За свою провину.
Яку треба мати совість?
Цю красу згубити,
Краще підійду близенько,
Щоб поговорити.
Хризантемка руки простягає,
Ой, дайте пожити!
Хочу ,ще покрасуватись
На білому світі.
Морозенко так сердешно
Слізки витирає,
Квітни,квітни, моя люба,
Й тепленько вкриває.
Туман сивий і сніжинки
Із нього сміються,
Дивись, який милосердний
Про обов"язки забувся.
Нехай прийде твій батенько,
Ми йому розкажем,
І , ту твою хризантемку,
Ми йому покажем.
Морозенко застидався,
Годі глузувати.
Передаю вам на поруки,
Щоб не ображали.
І сніжинки прилетіли,
Стали пригортати,
Щоб осінню знов розквітла,
В взимку тепло спати.
Хризантемка покорилась,
Бо все теє чула.
Й заплющела оченята,
І до весни заснула.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2012
Ой, калинонька моя
У вікно заглядає
І думає, чом бабуся ягід не збирає?
Калинонько ,ти моя, як мені їх рвати?
Вони діточки твої, а ти їхня мати.
Ти обігрівала їх,своєю материнською любов"ю,
Ти вмивала личка їх,
Ранньою росою.
-Бабусенько, ти моя,
- Ти мене садила,
-Щоб я тобі кожен рік
-Ягідок вродила.
Полива , огортала,
Як мати дитину,
Скільки рости буду пам"ятати
Доброю людину.
Не буду я мати зла,
Бо великий урожай,
Бери, лікуй голівоньку,
Добрим людям роздавай.
А ,хто буде після мене,
Жить в моїй господі,
Бережіть цю калиноньку,
Від злої негоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Які підібрати найщиріші слова,щоб висловити свою любов до тебе рідна наша земле.
Ранковий туман розіслався по землі
А сонечко пригріє - він швидко пропаде,
А моя любов до тебе, Україно,
Скільки б"ється серце , ніколи не вмре.
Не одну ти сотню літ,
Ти йшла до перемоги, кривавою дорогою,
Тепер ми всі радієм, наша рідна
І славимо тебе з твоєю перемогою.
Ти появилась нам, красуне ,незалежна,
Як перша квіточка з-під снігу на весні.
Ти велику радість вселила в моє серце,
Неначе і я вперше родилась на землі.
Встаю і лягаю , мрію лиш про тебе,
Щоб ти в віках щасливою була,
І кожен день , молюсь за тебе Богу,
Щоб кожен день приносив лиш добра.
Так хочеться, ще трішки хоч пожити,
Почуть про тебе, лиш хороших слів,
Що ти кожен день збиваєшся на ноги,
Мов та дитиночка встаєш ти із колін.
Мов та берізка, струнка і білокора,
Що стояла в полі при дорозі,
І кожен,хто не їхав ,ламав із тебе гілля,
Спускав із тебе сік, мов кров пили і сльози.
Тепер , о зась ! Розправ широко плечі.
Хай на молодих гілочках, розпустяться духм"янії сережки.
А злії вороги, що знущались віками з тебе,
Щоб не знайшли до тебе більш лихої стежки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355696
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
У кожній країні своя рідна мова.
І люди пишаються нею.
Тільки в нашій Україні,
Можуть нехтувать своєю.
Мово наша, люба , мила,
Хто тебе зневажає,
Той не тільки серця в грудях,
А й розуму не має.
Не соромтесь рідної мови,
Якою розмовляють , мама і тато,
А таких в нас в Україні,
Ох , багато , багато.
Отямтеся ! Яка мама вас родила!
Пеленочки прала,
Яку пісеньку над вами
Тихеньку співала.
За , що інша мова
Вам до душі припала ?
Своя мила, рідна,люба
Вам противна стала ?!
Хто нехтує рідною мовою,
То прийдіть до тями,
Ви плюєте у вічі рідним
Перше своїй мамі.
Ви не зважаєте , не тільки мову
А і Батьківщину,
Ви можете її зрадити
В лихую годину !
Ніхто вам не забороняє,
Багато мов знати,
Тільки свою рідненьку
Повік шанувати.
Розмовляйте різними мовами,
По-чеськи, по- грузинське,
Тільки до своєї рідної
Не ставтесь по- свинське.
То як назвати тих людей,
Це перевертні кожен і кожна,
Що зреклися рідної мови
Інакше їх назвати можна.
Кожна тваринка має свою мову
Поросятко- хрюкає,
Корівка- мукає,
Курочка- сокоче,
І ніхто з них своєї мови міняти не хоче.
То ,як можна, ще сказати,
Про таку людину?
Її можна поставити
Нижче за тварину.
Україно,Україно,
Наша рідна мати,
Ну, як тобі таких дітей
Своїми рідними назвати !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Оженився гарний Петрусь.
Взяв дівку Олену.
Таку гарну , молоденьку,
Як, кажуть, зелену.
Ще женихом той Петрусь
Любив, любив пити.
А взяв жінку, то забув,
Що треба глядіти.
В взимку любив щовечора,
Ходить на вечорниці,
І любили Петруся
Усі молодиці.
І було , навідь таке,
Що десь й заночує,
А жіночка сама вдома,
Так важко працює.
Надоїло тій Олені
Весь вік догоджати,
То на старість ухитрилась
З діда насміятись.
Встала раз вона раненько,
Сповзла з ліжка раком,
Бо було вже тій Олені,
Вже сімдесят з гаком.
Що зварити тому діду?
Їй-Богу не знаю,
Наллю води, хай вариться
Та насиплю чаю,
І ще чогось, аби чого,
Туди повкидаю.
Нехай дума, що я стара
Все позабувалась,
Що прийшов вже той "скрельоз"
Якого боялась.
Взяла все на скору руку,
Чай засипала в горнець,
На приправу жменю перцю
І петрушки корінець.
Йди дідусю , та поснідай,
Вже чайок зварився.
Дід на ліжку потягнувся,
Встав, навіть не вмився.
Сів за стіл і нюхнув носом,
Ще відігнав стаю мух,
Та як сьорбне той чайок,
І забило діду дух.
Як жбурнув той кухоль в кут,
Ой Боже, мій Боже!
Навіть чаю наварити,
Вже баба не може!
Ой, дідусю, не сварися,
В мене не виходить,
Мо то вже о-той "скрельоз",
Що по людях ходить?
На обід тоді зварю
Супчику смачного,
Що оближеш навіть ложку
Й пальця не одного.
Стала баба суп варити,
Й посміхнулась у кулак,
Що його туди втулити?
Щоб забило дух знов так.
Накидала гарбузи,
Картоплі в мундирах,
Засмачила олією
І не посолила.
Йди , дідусю , наминай,
Обідай, смачненько,
А я піду , полежу
Щось болить серденько.
Взяв дід в руку черпака,
Зачерпнув добряче,
Думав : м"яса кусень важкий
Чи стегно свиняче.
А щоб ти , бабо , сказилася!
Що ти наварила?
А я бачу , що сама
Й ложку не вмочила!
Ну, що-ж ти наколотила?
Та ти Бога бійся!
І підсунула мені,
На , та отравися!
Ой, Петрусю, я так старалась
Воно не виходить,
Думаю, що роблю так,
А воно підводить.
З того часу , дід узявся
Сам господарювати.
Встає рано, варить їсти,
Прибирає в хаті.
А Олена лежить нишком,
Гляне - посміхнеться,
О так тобі треба діду!
Гулять не заманеться!
І пішло вже по селу,
Що баба склерозна,
Але їсти хоче смачно,
То, що воно, хто- зна !
Нехай собі кажуть,
Що буде - то буде,
А я собі хоч на старість
Від-почину люди.
О таке то , жіночки,
В кого така доля
То зробіть так чоловіку
Як та баба Оля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355445
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 05.08.2012
Ішов якось дід Макар,
А на зустріч Марта.
Опустила носа вниз -
Нічого не варта.
Ой, Бабусенько моя,
Любов колишня, Марто!
Опускати носа вниз
Їй Богу не варто .
Скільки то того життя?
Так як разок плюнуть,
Так хочеться мені з тобою
По чарочці клюнуть.
Давай зайдемо у шинок
Забуде про старість,
Поговорим про любов
Як колись кохались.
Зайшли , клюнули по чарці
Дід не угаває,
Підморгує до шинкарки
І другу замовляє.
А за другою і третю
Й так понабирались,
Давай згадувать гріхи
Як колись кохались.
Згадували все колишнє
Про старе кохання,
Як на призьбі під хатою
Кохались до рання.
А пригадай но , ще одне
Як в полі косила,
Марта Макару рукою
Рота затулила.
Макар руку відкидає,
Витирає соплі,
А забула , мо склерозна ,
О тії коноплі?
Що росли там на городі
У баби Явдохи,
Марта скоса поглядає,
Щось сердиться трохи.
Після якось сон під крався
І по засинили.
Бо втомились, згадуючи
Вже сили не мали.
І приснилось Макару
І старенькій Марті,
Що вони , ще ого-го!
І ще на щось варті.
Хропли , хропли , ще й з під свистом
Старенькі небоже
Макар перд.... на весь бар
Марта за ним то же.
За столиком гурт людей
Засміялись гучно.
Старий Макар , аж проснувся
І стало не зручно.
Але ось прийшла шинкарка
Й бабу розбудила,
І поплентались до хати
Бо вже вечоріло.
По дорозі ідучи,
В голос розмовляли,
Тихо внуки йшли за ними
Та все підслухали.
-Ох, Марточко , ти моя
-Ти була , як вишня,
-А тепер то так змінилась
-Якась стала смішна.
- Ой ,дідусю, Макарику,
- Годі кепкувати
- А , я думала про тебе
- Йде смерть мене брати.
-Такий лисий і худий,
-Як тая жердина.
-Ноги зовсім калачем ,
-І зігнута спина.
Але іншую розмову
Не сказать ні кому,
Бо йшли внуки й Макара
Й повели додому
Взяли внуки бабу Марту,
Підтягли спідницю,
Двері в хату відчинили,
Завели в світлицю.
О така то ,люди добрі ,
Казка про сивеньких,
З кого б тільки не посміятись,
Як не із стареньких.
О така то була згадка,
Про колишнюю любов,
Чи доведеться цим стареньким,
Ще хоч раз зустрітись знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355252
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.08.2012
О таке то люди добрі
На світі буває,
Прийшли вже ті вибори
А баба не знає.
Колись баба була ого !
Така віртуозна,
А то стала на пів сліпа ,
на пів глуха, та ще і склерозна.
Ідуть люди все гуртом,
А баба думає:
"Куди вони шкандибають ?
Мо то хто вмирає ?"
Ходіть , бабо, ходіть з нами
Зовуть усі бабу,
Треба віддать голос свій
У Верховну Раду.
Голос? Як я віддам голос свій ?
Тож буду німа я,
Перехрестилась і згадала
Святого Миколая.
Таки вдяглась і підтюпцем
Пішла доганяти,
Раз всі люди здають голос-
Треба й собі здати.
Мо то вже такий закон
Без голосу жити,
То буду вже як і всі
Німою ходити.
Все рівно живу сама,
Нема з ким балакать,
То буду лиш нишком думать,
А коли й плакать.
Прийшла , сіла у куточку,
Бачить сидять люди,
І дають рулон паперу
Від землі - по груди.
Підійшла , взяла й собі
Аж зігнуло спину,
Але робить як усі,
Зайшла у кабіну.
Перекрутила той рулон
Догори ногами,
Що робити з ним не знає,
А чорт нехай з вами !
Подивилась, подивилась,
Ніщо не второпа,
Поставила на всіх хрест
Тай дала галопа.
А нехай йому грець,
Нехай йому трясця.
Вже біля хати оглянулась
Стара баба Настя.
Оглянулась, посміхнулась,
Чи не доганяють,
Мо , ще зловлять, відлупцюють
Та ще й покарають.
Але якось обійшлося
Старенькій бабулі,
А би голос мій лишився
Й скрутила дві дулі !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355245
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.08.2012
Прости, моя липко, що зрубали тебе
Я садила тебе своїми руками,
І кожен деньок поливала тебе,
І ти ставала все більшою з роками.
Ти росла і я з тобою мужніла,
Ти була свідком моїх радощів, незгод,
Ти була свідком різного дозвілля,
Ти була свідком різних розваг і тривог.
Не забути мені до останніх моїх днів
Чи сиділа я під тобою , чи лежала,
Коли в гарячий сонячний деньок,
Ти тінь для мене свою дарувала.
І коли, втомившись, я відпочивала
Під твоїм стовбуром у прохолодній тіні
Я вдихала запах твоїх духмяних квітів,
І так легко було на серці мені.
Ти спасала корів і теляток,
Які йшли із паші , від назойливих мух,
І терлись об твій стовбур своїми боками,
І від жари переводили дух.
І було не раз радісно й смішно,
І не раз я бачила , що було воно так,
Що ти , наче мати, своїми гілками
Спасала котів від злючих собак.
На твоїх міцних гілках
Все гойдались маленькі діти,
Я раділа, коли сусіди мої,
Рвали із тебе цілющі квіти.
Під тобою росли мої дітки,
Грались у різні забави гуртом,
Ти бачила все, що було тоді,
Ти бачила все,що було тоді і потом.
Весною ти рясно так уквідчалась,
І бджілки до тебе пускались в лет.
І дружно по бджолиному так працювали
Із твоїх квітів висмоктували мед.
Тепер буде скучно і не привітно
У весняний ранок і сонячний деньок,
Бо з тобою стовбура й гілочок розкішних
Залишився один лиш пеньок.
Радощів в житті було мало,
Більше горя і інших інтриг,
Але ти радувала мене, коли я поверталась
Із близьких чи далеких доріг.
Ти проводжала й зустрічала мене,
Наче рідная мати на хатнім порозі,
І махала гілками, наче питала мене ,
Як почувалась я в далекій дорозі.
Ти бачила все і співчувала мені,
Що в моєму житті прийшлось пережити,
Більше сліз, не веселих пісень.
Така моя доля на білому світі.
Ти була свідком моїх сліз і печалі,
Ти бачила мою тугу й тривогу,
Коли я господаря свого дорогого
Випроваджала в останню дорогу.
Та хоч старенька була, як в я
Все пережила і прийшла,
Але ти весною духм"яним запахом
Наповнювала все наше село.
Я буду в руки брать сухенькі полінця,
І наче долю свою в руках тримати,
І буду згадувать, що було і пройшло,
І буду тебе споминати.
І я вже старенька, така, як і ти,
І скоро мені вже запахне могилка,
Можливо, й мене хтось згадає колись,
Що жила в селі така дивная жінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Годинник про північ сповістив вже давно,
Так хочеться спати, але не спиться.
Вітер шалено так стукає в вікно,
Вітер холодний щось злиться.
Вітерочку, не стукай так сильно в вікно
Я ще не сплю, хоч вже пізня година,
Ти літає по світу , можливо,ти бачив синочка мого.
То розкажи, як живе моя рідна дитина.
Розкажи про синочка мені
Я ще не сплю,хоч вже клонить ,
Чи здоровий синок, як живе,
Бо вже давно щось не дзвонить.
Не злись , вітерочку , не злись.
Ти кажеш , що ніякої звістки нема,
То пробач мені , соколе мій,
Що тебе я просила дарма.
То прошу тебе , поверни своє лице у той бік,
Де живе мій синочок, моє сонце,
Передай сімейці від мами привіт,
Але тихенько, тихенько постукай у віконце.
Ох, як крається серце від туги,
Коли мовчать і нема звістки про них,
То лети,вітерець, через поля і луги
не зупиняйсь ні на мить.
І вітерець, так сильно загув
Я втомивсь, мені тяжко летіти туди,
А якщо матінка старенька просить-
То відмовити негоже мені.
Полечу і скажу , але аж сміх,
Так пізно , а матуся ваша ,ще не спала,
Що молилась Бегу за вас усіх
І здоров"я , щастя усім вам прохала.
Полетів, послухав старої матусі,
Мабуть і свою має неньку стару,
Коли згодився повернутись.
І звістку принести яку.
Але я не діждалась, заснула,
Не знаю, повернувсь вітерець чи ні,
Але ранком так легко на серці,
Бо побачила всіх у щасливому сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Край Висоцька ,на Чорновірці
Росте груша-дичка,
Як за-квітне, така гарна,
Мов та молодчика
Стоїть сама,як сирітка
Одна серед поля.
І скучає ,мабуть бідна
така її доля.
Стоїть сама , зажурена
Як не співчувати,
Ні до кого прихилитись,
Про щось розказати.
На ту грушу, мої милі,
Щоб нащадки знали,
Мій господар затяг вулик,
Щоб бджілки сідали.
Як прийшов такий наказ,
Щоб поле осушити,
То вирубали всі дерева,
А грушу лишили.
Бо побачили на груші
Вулика-колоду,
Пожаліли, залишили,
На всяку погоду.
Ой,як добре у тіньочку
В таку днину жарку,
Утомившись пообідать,
Щей випити чарку.
Хто втомившись в полі,
Ляже відпочивити,
То та груша свою тінь
Буде дарувати.
І згадайте ту людину
Це правда, не обман,
Що господаря то мого
Звали Феофан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Як лелека, щоб дать проствір,
Лелечатам у гнізді.
Він вистоїть ніч на лапі
Лише на одній нозі
А когутик, коли знайде
Маленьке зернятко,
Віддасть його ципляточкам-
Примірний він татко.
Беріть приклад депутати
З когута, лелеки,
Щоб не були від людей
Такії далекі.
Як би вчені винайшли цей прилад,
Щоб вимірять правду й зло
То і нашій Україні
Хоч би в цьому повезло.
Бо у нашиї депутатів
Так виходить ловко,
Що дивиться лисицею
А думає вовком.
І у наших президентів
Те саме буває,
Руку ложить на Біблію
В думці інше має.
Не мішало такий прилад
Президенту ,приложить,
Чи щасливо будем жити,
Чи у горі будем жить?
А хто преться вдепутати,
То помірять так і знай!
Будеш людям служить вірно,
А ні, к чорту, вимітайсь!!!
То від простих людей прозьба,
Створіть такий апарат,
То і наші прості люди
Кожен бувби цьому рад!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2012
Скільки мудрого на світі
Придумують знов і знов,
Жаль, що нема апарата,
Щоб вимірювать любов.
Якби дав Бог розум вченим
Придумати апарат.
Дати його не для хлопців,
А лиш тільки для дівчат.
Коли хлопець все клянеться,
Ой, люблю, люблю тебе!!!
Приложити враз до серця
Не бреши! Горе моє!
Звідки знаєш? Подивися!
Стрілка стоїть на нулю,
А ти брешеш, все клянешся,
Що люблдю,люблю, люблю.
От дівчатам було б добре
Не збрихав би ні один,
Було б правди більш на світі,
Менше слів: ти підлий син!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2012