| Сторінки (1/16): | « | 1 | » |
зіткнулися з реальністю.
вона боляче б'є по обличчю.
не чекай від неї банальностей,
а очікуй нових сюрпризів.
ось кохання, ось друзі, ОСЬ ЩАСТЯ...
І ЦЕ справжнє... прокинся, не спи...
сонце знову згубило всі фарби,
тож цей світ розфарбуєш ти...
еврестичні думки надихають,
з них будуються пазли нові.
і ти сам свою створиш реальність,
у компютері чи в голові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407237
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
маленька сніжинка упала і розбилась об асфальт,
сніжинка летіла й присіла спочити на пальто.
вона знає, що скоро розтане, відчуває, як усу зміниться...
час зробив її краплиною себе, та не дав їй можливості відчути...
що таке час? колись настане момент істини,
та чи знайдеться мить для запитань та відповідей...
у сніжинки немає стільки часу... вона не зможе прийти на землю ще раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
спід кольорових парасоль здається небо сірим,сірим...
знов омиває срібний дощ увесь дорожній пил і сірість.
здається це іду не я, а привид, тінь чогось чужого,
світ кольрових парасоль, дощу холодного такого...
вмиває дощ моє лице, купає лист осінній в воді холодній,
і несе його тепло у будні сірі. злились будівлі, транспорт,вулиці
в якусь химерну круговерть. до парасольок листя тулиться,
шукає захисту... скрізь сіро вогко, пусто, сіро...
в барвистім світі парасоль сховалось моє сіре тіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
ти стукаєш у двері мого серця!? будь готовим,що вони можуть відчинитися...
ти хочеш запалити в ньому іскру? буть готовим, що вона стане полум'ям...
ти хочеш залишитися там назавжди!? Будь готовим платити любов'ю.
просто будь готовим прийняти моє серце в свої обійми і будь готовим віддати мені своє..
та ти просто стоїш біля дверей мого серця... Ти боїшся постукати. Ідеш далі...
жодні двері не відчиняться без стуку... любов не приходить просто так...
до неї варто бути готовим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2013
летіти і не падати,
боротися, щоб піднятись,
любити, щоб не зранити,
і жити, щоб не здатись...
в польоті іти за вітром,
іти, та не піддаватись...
попереду слави світло,
та чи варто у ньому купатись...
і дихати для того,щоб жити...
і знати, за що боротись,
не стелитися, щоб добитись,
і не вміти сказати:"Досить!"
не ділити те,що не ділиться,
неподільною є наша суть...
не шукайте те,що не сіється...
не збирайте те, що не жнуть...
піднімаюсь все вище і вище...
твердо знаю, що не впаду...
може марно, та, мабуть, ні...
в безперервнім польоті іду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012
спілі яблука пахнуть медом і солодким настоєм із трав...
ну а може, це присмак м'яти мої ніздрі залоскотав...
стиглі яблука соком налиті... це ж духм'яний білий налив...
стиглі яблука пахнуть житом,свіжим сіном зі скошених нив...
м'які яблука гріють долоні... Я впиваюся їхнім теплом...і
раптом бачу - це сонце в долонях... теплий промінь спочив перед сном...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2012
мій світлий бік - моя любов,
мій темний бік - шаленна злоба...
тут мій маленький біль і гріх,
це моя втіха люба...
між двох вогнів бистрий потік,
він лине в піднебесну,
загину в нім, розчинюсь в нім,
а може і воскресну...
мій світлий бік шукає щастя,
так прагнучи до тебе,
мій темний бік - жахливий світ,
де нікому нічого не треба...
по цім боці - бажання творити,
по тім боці - лише забуття...
може просто не варто так жити?
може варто змінити життя?!
мій світлий бік - моя любов,
недосконала проба. цілий такий,
маленький світ,цей світ "речей у собі"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356324
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2012
вона та сила,що створила чудо...
в ній зібрання усіх людських чеснот...
в ній ж бо наснага, і журба й огуда,
в ній джерело тілесних насолод...
вона приносить біль,печаль і радість.
чого ж є більше? зважуйте самі...
на терезах із шалькою "байдужість"...
на другім боці - "все віддам тобі"...
кує Вулкан Венері дивні шати,
не з срібла й злота, а з любові й мрій...
цнотливий одяг! чи ж варт одягати?....
чи світ готовий стріть в одежі цій?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
хочеш померти? вперед до суєциду...
покладем край мерзенності буттю..
немає болю,страху,встиду...
всьому кінець!!! досягнуто мету!!!
чужу мету... твоєї вже немає...
не зміг боротись... так, бракує сил..
чужі вершини легше підкорити,
своїм шляхом бо можна не дійти...
так,лекше вмерти, скажемо- простіше...
хвилина болю і без хвилювань...
візьмем щось важче, тлінніше, гостріше...
й нема любові, бідності, бажань...
ну що ж, вперед... нема й чого чекати
від потяга,що названий життям,
так свою вічність легше наздогнати,
ніж повсякчас встигати за життям!!!
не можна здатись ледь стикнувшись з світом,
і оголити перед ним свій страх!!!
кінець страхам,жалям,обідам...
що завжди служать й "помагають "нам...
здавалося б нічого вже немає,
та світ для тебе і для світу ти!!!
безсилих вічність забуттям карає!!!
та не для тебе цей "ясний мотив"!
досить страждати,корчитись від болю...
і рвати душу через суєту...
людина може все,а все це ж так багато!!!
тож не впускай у душу пустоту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354058
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2012
коли перестане битися твоє серце,
людсво продовжуватиме свій шлях далі.
коли ти перестанеш відчувати,
це не означає,що в світі зникли всі відчуття.
ти частина цього світу,ти з ним одне ціле,
але не все в цьому світі залежить від тебе.
ти можеш змінювати події,керувати часом,
втручатися вжиття інших людей...
але ти не можеш змінититого,що уже сталося...
відпусти минуле і ввійди в майбутнє
у чистоті душі і тіла...
звільнись від внутрішнього накипу і бруду,
і тоді,коли перестане битися твоє серце,
ти не перестанеш існувати для цього світу.
ти житимеш у спогадах, у витворах своїх думок і рук,
тож твори і не бійся, працюй не чекаючи....
коли спиниться твоє серце, коли прйде остання хвилина....
повір,вона не настане ніколи!усе дається і забирається з нашою вірою...
тож повір у себе! людино,ти прекрасна!
ти добрий початок чогось світлого і великого...
твоє життя- це ще один шлях божого творіння.
тож іди сміливо у світлі небес і ти ніколи не зібєшся...
навіть тоді коли перестане битися твоє серце...
навіть тоді, коли усе стане не важливим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354042
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2012
рожеві півони,рожевих світанків,
рожевих цілунків рожева мла,
нажаль нічого,нічого не варті,
твої брехливі,пусті слова...
вони серце і душу калічать...
краще б ти просто, просто мовчав,
а не плів свої рожеві сіті,
для своїх лише втіх і забав...
півони рожеві і мрії рожеві,
солодка брехня із солодких уст,
і смак карамелі і кава духм'яна,
рожеві півони так швидко зів'януть
а я твоїх слів і зізнань так боюсь...
вони наче попіл,пустий і рожевий,
і ніби ласкавий, торкнусь - обпалюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353732
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.07.2012
неслухняне волосся вклада гребінець,
над люстерком схилившись привітно,
знов і знов за вікном пустун вітерець,
плете коси з повітря і світла.
довга-довга коса,мов бурштину вуаль,
сміло йде проти буйного вітру,
це її запліта чиясь ніжна рука,
теплий усміх в дзеркальному світлі.
неслухняні кучері вже вклав гребінець,
і спокійно приліг для спочинку,
подаруй мені, вітре,золотавий вінець,
з падолисту і пізнього цвіту.
хай одіне його тая постать струнка,
та красуня в бурштинових косах,
грають яблука спілі на милих щоках,
ох,як щедро юність плодоносить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2012
прощальну пісню пише листопад,
карбую кроки на вогкім асфальті,
нема шляхів, які б вели назд,
нема доріг не вказаних на карті.
у снах пишу до тебе ще листи,
як жаль,що їх не можна надіслати,
чи ж може з зерен парость прорости,
коли її від сонця заховати.
скінчився сон і впав останній лист,
і грає дощ забуті віже акорди,
сумне залиш, у снах своїх залиш,
щаслива буть,нещасна а чи горда.
і знову сон і аркуш на столі,
"Тебе люблю!"-начеркаю недбало,
слова оті,не сказані тобі,
слова оті,що вголос б не сказала.
прощальну пісню пише листопад,
карбую кроки на вогкім асфальті,
нема шляхів,які б вели назад,
іду вперед, назад іти не варто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353396
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
ясне світло в душі моїй розбивається об твій лід,
моє світло в душі твоїй залишає невидимий слід,
я ітиму,ітиму у вись і не буду дивитись на тебе,
наші долі навік розійшлись...так далеко від мене до тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353393
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.07.2012
ще мить і знову північ,
щемить найбільше серце вночі,
сичів розбудили Амури,
спаливши любові свічі.
сичів не вгамуєш до ранку,
та чорнії думи не сплять,
терново-оливковим трунком,
у нетрях душі клекотять...
холодний ранок не близько,
гроза за вікном не вщуха,
так вогко, так холодно,слизько...
ох,лютує ж бо нічка лиха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012
Вона одягнула маску,
Але не тому, що хотіла,
А тому, що так треба...
Вона жила у нашому світі,
і цей світ був схованкою для неї.
Вона не хотіла відчувати на собі презирливі погляди,
Не хотіла здаватися іншою,
Не хотіла бути сама собою,
І вбираючи риси людей,
з їхніми пороками та вадами,
Вона не розуміла,що може втратити
Свою сутність, саму себе...
А ця маска стане не маскою,
А обличчям, прирісши до тіла,
Прижившись до нього...
Крок за кроком і пустота,
Любов і ненависть, дружба і зрада -
Усе змішалося в одну гримучо-ядовиту суміш,
Яка не приносить нічого,сіє байдужість.
Ця чорна маска ховає її справжнє єство,
Принаймі те, що від нього лишилося.
Вона намагається її зняти...
Але не може, не може сказати,
Яка вона насправді...
І ти і не ти! Що за дивна метаморфоза!
І йдеш і не йдеш, шукаєш спокою,
Відгороджуючись від світу і від себи самої.
Вона боїться людей,їх поглядів, жестів,
Боїться,що вони зрозуміють, хто вона насправді...
І відштовхнуть від себе...Вижмуть, викрутять,
І перемелють,через м'ясорубку життя.
І викинуть геть...На смітник життя...
Тебе не розуміють і не можуть зрозуміти,
Ну що ж ти уже до цього готова!!!
Ти для них ненормальна, а може і навіть трішки божевільна.
Так, божевільна, але ти лишаєшся сама собою,
ТИ це ТИ більш нікому цього не зрозуміти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353120
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012