| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
подъезд состоит из встреч
случайных, ненужных, быстрых,
и чтобы себя развлечь,
он возит людей на лифте.
кто-то заходит в него
с улыбкой и добрым утром.
кто-то - носом в пальто,
поглубже печаль закутав...
кто-то идет по делам,
кто-то - на встречу с любимым.
слева - в сапожках мадам,
справа - малыш шаловливый.
пятый: мужчина с бульдогом.
третий: девчушка с котенком.
у лифта знакомых много
на этажах-остановках.
он открывает двери
без исключения всем!
но люди, хотя и соседи,
друг друга не знают совсем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
У світ приходять натхненні й крилаті,
Тікають зі світу розбиті й безкрилі.
На покуті гроші і влада у хаті,
А душі оголені та нещасливі.
Понад бруківкою тиснуться плечі
І виром буденності затягаються.
Щотижня годинник від часотечі
Лікує п’ятниця-рятувальниця.
Знов хмариться клітка на небосхилі –
Звикли Землею її називати ми...
Та, може, все ж душі приходять безкрилі,
А повертаються в небо крилатими…?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540804
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2014
А знаешь, мне плевать на все!
и просто так тепло с тобой…
в моменты эти все равно:
хороший ты или плохой.
мы вместе в парке греем вечер,
я не твоя и ты не мой,
но поцелуи так беспечно
ласкают фразы про любовь..
играет осень в чехарду,
дня догорает уголек,
а я так утонуть хочу
в тепле твоих колючих щек!
пускай меня осудит кто-то,
хоть я в тебя не влюблена,
в душе симфония полёта:
сегодня я люблю тебя!
а завтра утром всё как прежде
вернется на круги своя,
и лишь твой запах на одежде
меня обнимет за тебя.
Ты знаешь, мне плевать на все!
и просто так тепло с тобой…
в моменты эти все равно:
хороший ты или плохой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
Мене до землі притискає небо,
Неначе кремезний бетонний шмат,
Тисне і тисне. Дихати треба,
А я не можу, не знаю як!
Нема чим дихати, хоч повітря
Мене оточило і взяло в полон,
Здається, Землю знесло з орбіти -
По альвеолах сочиться бетон!
Мене до землі притискає небо
Я задихаюсь, допоможіть!
- Дихати хочеш? Вдихни у себе!
А не роздмухуй все мимохіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2014
...Люди!
вже час умикати опалення,
бо дихає холодом паморозь
на скронях душ...
...Люди!
вже час ставати простішими,
покиньте конструкції рішень,
зайвих проблем не створюйте
...Люди!
вже час п'яніти навчитися,
до денця всю чарку випити,
з жагою життя ковтаючи
...Люди!
вже час перестати бундючитись,
бо Всесвіт живе РіВнОвАгОю,
Сонце - весні, Зливи - осені
...Люди!
вже час умикати опалення,
в квартирах ще якось зігрієтесь...
ДУШІ РЯТУЙТЕ ВІД ХОЛОДУ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
коли зустрінуться двоє
у лоні жіночого серця,
ґлузде здоровий, не сердся -
дуель цю спонсує доля:
фартова і таємнича,
у фантах своїх - причинна,
яка на розпутті кине,
лиш серденько закурличе..
двох соколів душі вкравши,
легко навчитись літати,
(із ризиком самострати -
у грі зостатись назавше)
щоб потім вити совою,
у серця благать пощади,
і бути не в змозі ради
дати любові з любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
я тебе іще не зустріла,
але вже назавжди гублю.
десь ховаю зламані крила,
на губах кусаю журбу.
ти мене пробачати не маєш,
бо у тебе доля своя.
ще,можливо, мене покохаєш,
але я вже буду не я.
ну чому ми іще не знайомі
і так важко казати "стій!"
уникати чужих територій
і чекати на тебе, МІЙ.
мій коханий, мій перший-останній,
мій назавжди у щасті й біді,
де ти є? застрягаю в незнанні,
а у серце залазять не ті..
в окулярах рожевих так зручно
відкривати двері брехні
та міняти справжнє на штучне,
розгубивши святе у багні.
я благаю тебе, не барися!
бо навколо зграї вовків
і життя без тебе- в'язниця,
де мій вогник майже згорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
Леза сніжинок шматують щоки.
Задублі пальці кров’ю налиті.
Ковзаю містом. Різдво за два кроки.
А я десь блукаю в окремому світі.
В метро поцілунки соромлять стіни,
А пасажирам просто байдуже…
Хоча…Ні. Не так: одні - осудили,
Інші - позаздрили трохи й забули.
Крапають гроші у пляшки злиденних,
Стомлених пилом зруйнованих доль,
Тих волоцюг в переходах підземних,
Котрим не дався від щастя пароль.
Я у метро. Відчиняються двері,
Рвуться уламки небес у вагон,
Наче у такт тваринній манері
Людської навали на сірий перон.
Гострі сніжинки збираються в зграї,
Змикаються двері - наступна «Дніпро».
Ти спиш десь під гуркіт колес у трамваї,
Мене ж надихає запах метро.
І пазурі ночі дряпають спину
Бізнес-партнеру зими – морозу,
Пірнаючи в сніг кричу: «Я не згину!
Сесію здам! Я сильна. Я зможу…»́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389912
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2013
Хмарочоси думок зачесали свідомість
Гребінцем оскамитових фраз.
Хоч в душевних пітьмах загубилася совість,
Ще сірник сподівання не згас.
Вітер вправно лабає по сонячних струнах
Самоцвітами сніжних перлин…
Шепіт суму з думок відлітає понуро,
Відкриваючи двері для див.
Марно цока годинник буденним тік-таком,
Бо для тебе зупинено час:
Б’ється серце щомиті у ритмі стакато –
В нім любов витанцьовує джаз.
лютий 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Присвячується усім , кого зачепила війна.
Зоріє сад у росах смутку,
Чека на вранішню блакить.
Вуста сплелися в поцілунку
В останній раз, в останню мить.
Як струни нерви натягнулись –
На них вибринькує життя
Піснями про палке минуле,
Яке пішло у забуття.
А в тих піснях моє кохання –
Журливе свято навесні.
П’янке, тріпочуче зізнання
Й твоя рука в моїй руці.
Тоді ще зовсім ми не знали –
Мінливий щастя зорепад
Сховають лиховію хмари
І не повернуть більш назад.
Ті незабутні щастя миті
Розбила вщент обитель зла –
В літа зловіснім зелен-цвіті
Наш мир сполошила війна.
Вона підкралась до нас тихо,
Шубовснула своїм крилом
По озеру страшного лиха,
Яке розбризкалось кругом.
Гудуть бої на Придніпров’ї,
В степах,містах і у селі
Вмивається країна кров’ю…
Вмиваєшься сльозами й ти:
Замість весільного костюму
Обсмикуєш мою шинель,
Цілуєш пристрастно у губи,
І серце рветься із грудей.
— Моя лебідочко кохана!
Пробач мені за все, пробач!
Моя любов твоєю стала…
Я повернусь.Не плач,не плач…
Зоріє сад у росах смутку,
Чека на вранішню блакить.
Присмак шовкових поцілунків
У серці лірою бринить…
10.10.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Ще 20 хвилин і кава
Збадьорить мій кровообіг.
Для когось пара - забава,
Для мене - порожній пробіг.
Татуювання наношу
На білу шкіру паперу
І зливу за вікнами прошу
Втопити смутку галеру..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2012
Солодкий сон двадцятої весни
Трансформувався у примхливу осінь.
В пустелі часу загубились ми,
Де почуття розхристані і бос
Розтало літо медом в молоці,
І златовусе сонце на світанні
Відбилось в ластовинні на щоці
Відтінком смутку вічного чекання...
Я захлинаюсь поспіхом думок..
Куди ти, щире літо, відлетіло?
Життя без часу - міста анекдот
Невже це те, чого я так хотіла..?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2012
творити добро нині в моді
І благородство вітається,
та стати комусь у пригоді
Не дуже модним вважається..
Сьогодні друкує моду
зелений колір купюр-
Добра спотворює вроду
І селить у голову дур
Проте пам*ятай, що ти - вільний:
Як раптом пройдеш на бюджет
Внесок неси благодійний
Таким тепер є етикет)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2012
Дождь моросит...Украшая листву серебром,
Сыплет кусочки небес в сонном движении улиц,
И под цветастыми шапками мокрых зонтов
Шахматы жизни ходы совершают сутулясь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363390
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2012
Я йшла по вранішній зорі у росах
Очі сміялись, бавлячи сльозу.
Життя я малювала в злотокосах,
Та гаптувала перлами дощу.
В моїм волоссі сонця павутинки
Сплелися в кольорові почуття,
Жевріють в них останні теплі днинки,
Та присмак яблук забавля вуста.
Журавлик шурхотів пожовклим листям,
Ішла я полем ніжна і легка:
Розлилася прощальна барва- пісня
І помах крил колихнув небеса.
Світ обгорнувся у шалені фарби
І сміючись я бігла крізь юрбу,
Та люди попід ноги поглядали -
Не бачили Царівну Золоту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363389
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2012
На столе стоит пустой стакан,
Будто осужденный перед казнью.
Весь в осадке.. .По его краям
Трещины, пропитанные грязью.
Он не нужен больше никому,
И сейчас рука хозяйки дома
Бросит его в чёрную дыру
И не молвит на последок слова.
А когда-то он был молодым
И пленял своим прозрачным блеском.
Много кто стакан сей пригубил,
Утоляя жажду водным плеском.
В нём любовь искрилась и текла,
Но однажды про неё забыли -
И взамен воды иль молока
Чаем боли стенки окропили.
Он стоял. Никто его не видел,
Или не хотели замечать...
Крепкий чай, что впредь внего налили,
Начал понемногу высыхать.
День за днём часы давали ритмы,
Струны жизни издавали звук,
А стакан, осадком чая сытый,
Всё мечтал о нежном тепле рук.
Быть с мечтами нужно осторожней:
Для них сбыться - как рукой махнуть,
И стакану стало вдруг тревожно,
Как перед дорогой в дальний путь...
Тут внезапно всё вокруг встряхнулось,
Грязь на дне кольнула теплотой
И надежда в сердце встрепенулась -
Вот сейчас польют его водой!!
Но, увы, жестоким стал финал -
После детских игр шаловливых
Весь в песке он на асфальт упал
И раздался треск надежд игривых.
Все мечты по трещинам на стенках,
Словно ток по медным проводам,
Враз сплясали с чувствами фламенко
И помчались птицей к небесам..
А стакан разбитый и холодный
По привычке принесли домой,
Но конец всё ближе безысходный
Нужен ль он теперь кому такой?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353398
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.07.2012
Вона була мила, завжди сексапільна.
Вдягатись любила і модно, і стильно.
Зустріч швидка запалилась, як свічка,
Пристрасть солодка — з коси впала стрічка,
Злетіла додолу. А за вікном
Дощ рахував часу лік перед сном.
Він все забрав – і немає нічого,
Крім болю, та сліз, і щастя лихого.
Довго не знала, як далі з цим жити,
Вона не зізналась про те, що... вагітна.
Та все ж побоялась дитину вбивати,
Від всіх заховалась і стала чекати.
В свій час народила здорове дитятко,
Навіщо воно?.. «Прощавай, янголятко!», —
Цілує маленьку – і швидко тікати,
Та з болем у серці, бо все ж таки мати.
А потім ночами, хотіла заснути, -
Думки заважали про доньку забути...
А дитинка без мами в притулку росте,
Там скоро пізнає, що життя не просте.
Їй дуже самотньо, хоча й не одна.
Достатньо турботи, та мало тепла.
Маленьке дівчатко ходити навчилось,
Як те янголятко в надії молилось:
«Де ж ти моя мамо? До тебе так хочу!..»
Та небо мовчало тієї ночі.
На щочці у неї – дві теплі сльозинки
Цілує не мама, якась інша жінка.
Отак лине час. Повільно та швидко.
Хоч посмішка сяє у неї нерідко,
Роки пролітають. Минуло чимало.
Вже стільки сама, як зозуля кувала.
І в подушку стару вночі вона плаче:
«Матуся, вернися і я все пробачу!!!»
Березень 2009р (8-й клас)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
«По правді кажу вам: коли не навернетесь,
і не станете, як ті діти, -
то не ввійдете в Царство Небесне!»
Біблія, Матвія 18.3
Ховаючи думки під парасольку,
По вулицях крокує чоловік.
Обсмоктує самотності пігульку,
А в ній – підступний гордісті барвник.
У ньго, що не день, -то сіра маска,
Що губиться у тисячах життів.
Одна і та ж набридла стара казка,
Де править крижана байдужість слів.
А за чолом склубочені й холодні,
Як учорашня з сиром вермішель,
Зажурені думки, які вже згодні
З химерами нав’язливих ідей.
Та раптом він з дитиною стикнувся -
Їх погляди в один переплелись,
В цю мить він до святих небес торкнувся,
З яких любові ноти полились…
І чоловік стрибає по калюжах,
Розгойдує туди-сюди портфель.
Свою самотню гордість він подужав –
То відновилась щастя карусель!
3.11.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2012
Дощ втопив у калюжі пелюстки троянд.
Тих, що кинула ти мені в очі.
І, вколовшися ними, любовний атлант
Не утримав безцінної ноші.
Почуття зледеніле звалилося ниць
І розбилося вщент на асфальті,
А уламки його розлетілися скрізь —
Заховались в буденному гвалті.
І як жити тепер, куди дітись від них?
Виє в серці безмежне провалля,
Від постійних уколів шматочків отих,
Від пекучого болю й страждання…
11.12.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2012
Крізь гомін зливи над сонним містом
Липневим ранком злетіла душа
Душа Маестро, душа Артиста —
СТУПКИ БОГДАНА СИЛЬВЕСТРОВИЧА...
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
Зажура кригою блищить
На почуттях, що геть застигли,
А в серці пафосно звучить
Іржаве слово: «Остогидло!»
Замкнувся круг твоїх обійм
Над океанами спокуси,
В яких диявол-лиходій
Мене втопитися примусив.
Ти світ новий мені відкрив,
І незбагненне щось відбулось
На перехресті тих шляхів,
Де наші долі перетнулись…
Та я не перша й не остання
Була в тенетах твоїх чар
Мені примарилось кохання,
А ти був пристрасті гончар.
І в тебе не глибокі очі,
А лиш палкі-палкі вуста…
Вже не змінити тої ночі
З вій покотилася сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
На перехрестях тисяч слів та думок стрічаються приємні метелики щастя, від коливання їхніх крилець тріпоче серце. Воно сповнюється м’яким, чистим теплом світанку…
Я щосили тисну босими ногами на яскраво-ядучу зелень трави, неначе хочу злитися з нею в одне, а вона ніжно омиває мені ступні поживною вологою роси.
Я дихаю літом. Останнім літом мого дитинства. Я хочу розчинитися у відблиску сонячного сяйва, хочу зупинити цю мить гармонії та ніколи не розлучатися з нею. Хочу!А літо тане… Легким відтінком розгубленості просочується у мій світ відчуття підступаючої межі: літо викарбовується епітафією на надгробку мого дитинства, а навколо розпускається розмаїття квіток, зрошених сльозами дощу. Процес прощання – болючий процес, але він неминучий. Дитинство завжди буде в мені, а я в ньому, проте офіційно відведений нам час спливає…
Дорослі проблеми закутають мою безтурботність ковдрою невідкладних справ, і я звикну. Не можна боятися змін, адже життя – поетапний процес, і якщо занадто довго десь затриматися, можна пропустити щось важливе.
Це літо відчинило переді мною завісу майбутнього, небосхил його можливостей. Дитинство обмежувало мій погляд своїм затишком, а тепер я можу бачити і діяти.
Головним для мене є знайти себе, свою зірку на цьому небосхилі та впевнено рухатися до неї крок за кроком. Адже де ховається щастя? Це розуміється в дитинстві, а згодом — забувається. Це щира емоційна піднесеність, душевний порив, відчуття успіху, для яких одним з домінуючих джерел є улюблена справа, тобто те, до чого є хист.
Спочатку хлопчик будує пісочні замки та з палаючими очима слухає похвалу від матері. Потім юнак, склавши останній вступний екзамен, летить наввипередки з вітром і хоче, аби весь світ знав, що він – студент. І нарешті молодий архітектор креслить новий проект, а за ним захоплено спостерігають співробітники. Він дістався до своєї зірки. Знайшов її. Він щасливий…
Так само і це літо проводжає мене у подорож за зіркою щастя, але воно не в змозі допомогти у пошуках.
Ласкаво гомонить шепотіння вітру та стиглої гречки, мої стривожені почуття та непевні думки плутаються в сонячних віях, а літо тане.
Тане в обіймах надії…
Десь понад полем курличуть птахи.Поза лінією хаток височіє стіна лісу. Кремезного, могутнього, але не страшного.Якщо довго впинатися в нього поглядом, починає відчуватися дивний спокій і захищеність.
Пообідня втома заколисує існування.
Останнє літо дитинства тане…А я дослухаюся до мелодії гаїв. Десь поряд дзижчать невтомні бджілки-працівниці. Це літо – перше в їхньому житті. Перше, і останнє. Але вони не зважають на це і, натхненно тріпочучи крильцями, збирають нектар. Вони знають своє покликання, їхня цілеспрямованість надихає.
Години безупинно сіються мереживом хвилин. Солодким маревом розчиняються понад заходом сонця останні секунди. Я намагаюся хапати їх зубами, дихати ними щосили, аби затримати хоч на мить, проте вони, зливаючись із срібними смужками туману, безжально тікають.
Літо розтало…
Сумними залишками засмаги втиснулась у мій світ непрохана осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352690
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Убитим та духовно скаліченим радянською
владою творцям присвячується.
Ви чуєте, як липа шелестить?
Шепоче про закуті почуття,
Безсмертне полум’я яких горить
У променях над схилами Дніпра.
Вам серп і молот затикали рота,
Але незламний дух жадав іти
Та витягать з «червоного болота»
Загублені свідомості сурми.
Відродження стискали батогами,
Хотіли заломити на свій бік,
А Ви – Гіганти думки – нездоланно
У буквах віддзеркалювали світ.
Вам чулося, як липа шелестить
Крізь міста рухобіг, трамваїв дзенькіт;
Як строга течія думок летить,
Мов срібний човен-птах у світа бренькіт.
Двадцятий Жовтень відгримів святково…
Та у відлунні пострілів глухих
Завмерло Ваше невимовне слово
І мудрий голос навіки затих.
Десь осінь золотіє на могилі,
А липа безупинно шелестить:
У голих вітах, наче в домовині,
Все Вами недосказане бринить.
Ви чуєте, як липа шелестить?
2.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352689
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.07.2012