| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Дивна річ стосунки. З одного боку необхідна. А з іншого- якась марна трата часу.
Ну немає ідеальних людей, думаю тут ніхто зі мною не сперечатиметься.
Думаю можна сміливо поділити стосунки на два види:
коли маніпулюєш і коли маніпулюють тобою. Теоретично проситься ще й третій варіант - золотої середини. Але це тимчасове явище і в результаті хтось(розумніший і більш соціально адаптований) візьме верх. І що робити далі?
Ми на жаль живемо не вічно, тому потрібно обирати правильні варіанти і принципи. Моя життєва позиція характеризується однією цитатою-" отношения контроля и манипуляции". Іншими словами - я хочу жити так як я хочу і робити те що мені цікаво. Життя занадто коротке щоб перейматись чужими примхами (90% яких безглузді і обмежені). Звичайно що я черпаю все цікаве і корисне для себе, але чим далі тим менше я цього отримую від стосунків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486337
рубрика: Проза, Поетична мініатюра
дата поступления 17.03.2014
От я й повернувся до старого життя, яке так прагнув повернути.
Гулянки, зустрічі, знайомства, розїзди. Телефон повний номерів, контакти повідомлень і лайків. Побачивши красиву дівчинку підштовхую себе морально - це тобі потрібно. Жодних обов язків, ніхто не давить. Багато людей і нікого з ким справді хотілось поговорити..
Дивно але тепер мені не вистачає її. Тієї в якій я не бачу нічого людяного, спорченої....але найпотрібнішої мені людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368401
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.10.2012
От і довелося написати історію мого життя . Цікаво, стане вона коли-небудь надбанням людства чи просто зникне? Жартую. Але зараз це стосується тільки тебе.
Я не скажу що я був чемним, слухняним, вихованим..Швидше навпаки. Так я був активним і цікавим, але весь інтерес зникав швидко. Перегорав. І це стосувалось всього. Інтереси, захоплення, люди, навчання, партнери. Ким з ким, де тільки я не встиг побувати і чого спробувати. Отримавши волю (позбувшись батьківського впливу).
Не можу сказати що мені це не подобалось, але і радості особливо не приносило.
Відчуття пустоти і самотності , це все що залишалось після бурхливих вечірок і гулянок. Плаксиві смс в телефоні утримували мене, давали віру в те що я комусь потрібен. Але я ніяк не міг знайти тебе.
Люди ловлять пух і називають його щастям, ховають повіки за пазуху, шукають в нічному небі падаючі зірки. І все заради того щоб бути щасливими. Щоб загадати своє найдороще бажання.
Я до кінця в це не вірив, напевно тому моє бажання здійснилось не до кінця. Я хотів покохати і бути коханим. Безмежно кохати не бачити нічого, сходити з глузду від кохання.
Знаєш я покохав . Покохав тебе.
Шкода що зараз немає технологій здатних передати всю бурю почуттів , що вирують в мені. Ти б напевно не витримала і хвилини..
Мені вистачило менше трьох місяців, щоб зрозуміти що хочу провести все життя з тобою. І менше 10 хвилин при першій зустрічі щоб усвідомити - хочу бути з тобою..
Ти принесла стабільність у моє життя , бажання розвиватись. Ти стала опорною точкою. І тепер ти хочеш піти? Зруйнувавши все , що ми так довго будували?
Ти віриш у безглузді видумки й слова. У речі, думка про які не має права існувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359784
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.08.2012
За плечима відчуття провини. У неї нова забаганка. Тепер мені доведеться займатись рок-н-ролом. Відмовити не можу, йду.
Більша частина залу - дівчата. Все стає цікавішим. Помічаю погляди, роздивляюсь сам. Люблю дівчат, які займаються і мають цілі.
Брюнетка
Брюнетка викликала щире здивування. Після тренування підходить і голосно каже:
- Я тебе знаю , ми з тобою їздили на фестиваль.
Я здивований, питаюсь:
- Що ми там робили?
Сміється і відповідає:
- ти потягнув мене в кущі...
В цю ж хвилину підходить вона, я панікую.
Брюнетка:
- ...ви там з компанією сиділи.
Подумки похвалив її імпровізацію.
Через деякий час ми зустрілись знову, тепер я пам'ятав все.
Руда
Виглядала старшою свого віку. Висока і красива. Відразу привернула мою увагу. Руда подружилась з нею. Ненароком спитала, чи ми разом. Вона завжди робила мені все наперекір, але цього разу вийшло навпаки. Вона сказала рудій - ні, ми окремо, рок-н-рол.
Потім була зустріч, ніч, шампанське, сусідня кімната.
Блонда
Відразу її я не помітив. Вже якось потім, випадково, в групі рок-н-рол. Блонда частково була моделлю, а моделі завжди були моєю слабкістю. Спілкувались більше в інтернеті. Дивні в неї були інтереси: містика, відьми, рок.
Їй подобалось, як я готую.
Русява
Її фігуру зауважив відразу. Фігура була ідеальною, сама була веселою.
А в неї, як завжди, щось було не так. Не любила вона зі мною ходити на вечірки, думала, що я сплю вдома.
ВІП вечірка, я з друзями, трохи напідпитку. Контингент всередині старший, всі сірі, ніхто не кидається в очі. І в один момент помічаю її. Пряме, довге русяве волосся, як змії, в'ється в повітрі. Кругом неї коло - я повинен туди потрапити. Ось я вже танцюю з нею. Помічаю - ми вже не в клубі. Подумки - моя спонтанність, на неї можна завжди покластись. Так і було. Вино, цигарки, дах багатоповерхівки, русява і я. Лунає якась плаксива пісня з мого ж телефону! Здивування, секс. Прощання.
Я вже не можу займатись рок-н-ролом. Вибач, це не для мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351208
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Вона живе в сусідній кімнаті. Хоча ні, вона ж всього другий день там, а завтра її вже не буде. З'явилася спонтанно, нізвідки, хоча і була поруч все життя. Менша за мене, в її голові літають метелики. Бачить все в яскравих тонах, вірить в добро і свої мрії.
Моя зовнішність завжди мала шкідливий вплив. Так і зараз. Вона придумала кохання. Придумала іншу людину. Смішно... Я знаю, що ніколи не стану цією людиною. Кажу про це їй, розповідаю все. Але вже пізно. Фінішна пряма з прірвою в кінці.
Вона хоче, щоб я у неї був першим. Заманливо. Я відмовляюсь, щоб потім погодитись. Завжди був слабким до спокуси. Кожен чоловік хоче бути у жінки першим, у той час, як жінка хоче бути в чоловіка останньою.
Вона приїхала ввечері. Я взяв її за руку і повів в сусідню кімнату. За декілька годин мені стало нудно. Вона вже була не цікавою і несла якісь закохані дурниці. А зранку на роботу - подумав я. Ніколи не любив цю кімнату, тому тихенько встаю і йду в іншу.
Зранку вона засмучена, а мене рятує робота. Ввечері беру її за руку і веду на поїзд.
Все, що від неї залишилось - книжка. Плаксивий роман, який я ніколи не читатиму, всередині вкладка - "я тебе кохаю, посміхнись". Посміхаюсь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351176
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Я її покохав з першого погляду, або вона мені просто сподобалась. Я їй не менше. Вона зуміла цілуватись в той же день з іншим. В неї був хлопець, в мене дівчата. Вона ламалась, я наполягав. Я дзвонив, вона відповідала. Я думав, що вона спілкується зі мною, вона думала інакше. Ми були чимось схожі, от тільки цілі в нас були різні. Гуляли разом, обіцяли іншим. Сварились, мирились, знову сварились. Я навіть не можу пригадати, коли я вперше повірив в кохання між нами. Думаю, вона теж.
Все відбувалось бурхливо , хоч і бачились ми рідко. В неї було багато комплексів, вона була чемною домашньою егоїсткою. А я сам по собі.
Експеремент перейшов в життя. Я навчився миритись з її егоїзмом і брехнею. Моєї брехні вона не помічала. Я знайшов вихід. Ми вже не сварились, але причин стало не менше. Я зраджував, тільки коли ми сварились. Ми сварились менше.
Їй подобалась увага, ніжність, брати верх, в неї завжди було багато забаганок. Які я міг спокійно сприймати, тільки коли за плечима відчуття провини. Я зраджував, вона була задоволена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350956
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Все було як завжди. Кімната, люди, я. Люди здавились друзями. Зробив висновок - всі свої. Я не знаю жодного імені. Але знаю, що знаю їх.
Кімнату наповнювала дивна атмосфера. Багато дрібниць кидалось в очі, і ще більше взагалі не помічалось нами. Предмети і речі в кімнаті були звичайного вигляду, до якого я звик. Але їхня функціональність мене лякала, це не були звичайні предмети.
Як завжди в подібних ситуаціях (коли всередині заморозки), я звернувся до своєї іншої сторони. Веселої сторони , яка готова посміятись з чого завгодно. Пробую спілкуватись з людьми в кімнаті, виходить. Як з'ясувалось, вони теж помічають, що щось не так. Я продовжую досліди над предметами. Мою увагу првернула можливість міняти все навколо, і ще одна дивна річ. До всіх змін ми звикали відразу, це зовсім не лякало. Тільки думки, думки вітром наганяли мороз всередину. Я випадково пройшов крізь стіл. Знайшов це забавним. Сміюсь, показую друзям. Вони злякано дивляться, здивовані.
І в цей же момент я намагаюсь пригадати як ми тут опинились. Серія картинок, на них я, мені погано, щось мене душить, тиша. По переляканих очах друзів розумію, що це було не просто картинки в моїй голові, щойно весь страх і мої судороги побачили вони. Виривається жарт - друзі, я помер! Їм не смішно. Продовжую не втрачати контроль і з усмішкою - вибачте що вас злякаю, але я вас люблю і хотів зі всіма вами попрощатись. Все міняється і вони вірять. Мені вже не так страшно. Я прохожу ще через якісь предмети, кожного разу, як намагаюсь згадати, що трапилось, мене щось душить. Дивно, страх пройшов. Я опиняюсь поруч з дзеркалом. Обіпершись двома руками по краях, я заглядаю в нього і застигаю. В зеркалі все біле, я б сказав нічим не обмежений простір, немає стін, предметів, кінця. Безмежна біла пустота. Чотири постаті в дзеркалі. Я вдивляюсь, бачу найближчих. Люди, але не ми. Я пригадую яким я був, але зараз тут інші люди, всі злякані. Час від часу нас щось душить.
Ми померли. Стара газова плита - тому причина. Але нас це вже не лякає. Ми веселі, звикли, навчились маніпулювати всім. Міняти все так, як нам схочеться. Це весело! І ми йдемо кататись на трамваї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350947
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.07.2012