| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Звук телевізора з кухні проходить через зачинені двері моєї кімнати. Сьогодні його не буде, сьогодні я його не почую – ми не домовлялися. І тому я можу ще спати, незважаючи на ніби тихі розмови батьків та посуду.
Прокинулась без нього і більше не можу провалитись в міцний сон, як раніше, лише на секунду заплющивши очі. Навряд саме він у цьому винен, той, хто кличе мене лише зранку, а потім більше не турбує, той, чий ненависний голос так не хочеться чути.
Перші декілька хвилин намагаюсь пригадати ранковий сон, але марно і лише згадується вчорашній вечір. Не люблю вранішнє відчуття нереальності, фальшивості гарного самопочуття, бо через кілька хвилин прийде правдивий спогад вчорашньої розмови.
Сьогодні можна спати довго, але лише шоста і вже повна голова думок. Прокляті очі не хочуть занурити мене назад у ранкові марення.
Встаю. Холодно і важко йти. Зайти на кухню у ковдрі о шостій ранку? …мама одразу почне питати. Не хочу. Пішла до батьківського ліжка, залізла іще під одну ковдру і знайшла пульт. Тепер же ж ніхто не здогадається!
Мультики. Мультики. Новини. Ні, таки мультики. Сподіваюсь на допомогу незаконних дітей паперу та олівця. О Дісней! Знав би ти!
А таки стає краще. Біль не зникає і навіть не стає меншим, а просто стає звичкою. Тіло, голова починають налаштовуватись на його хвилю. Стало тепло і затишно. Дві ковдри, не своє, але ще більш рідне ліжко і дивний стрибаючий кріль знають свою справу.
Я вже знаю рецепт від болю, своє власне незапатентоване заспокійливе. Тоді коли на місце паніки приходить здоровий глузд. Вчора хотілося плакати, бити голову руками, бити руками коліна, коліна, коліна!і знову голову! Сьогодні хочеться спокійного болю, простої отрути і ніякого пафосу.
Приводить до свідомості звук ключа в дверях, тихо пішли, на диво тихо. Півтори години десь випали. Пів на восьму. По телевізору новини. Новини. Новини. Мультики. Ні, таки новини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349520
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2012
..або лисбійський досвід
Вчора ти була поряд. Ти сиділа навпроти мене, а твоє незвичайного кольору волосся спадало на запавші очі. Я тебе розуміла. Ти наче мовчала, а ніби і говорила, бо я бачила як рухаються твої вуста…вони такі тонкі і якось мені довелося навіть доторкнутись до них. Це було дивно, якось несподівано, наче й зовсім не зі мною…але ти сама все зробила, ти просто захотіла і для тебе цього було достатньо…а я..а що я?!
Тоді я про тебе багато думала, ти сиділа в моїй голові, ти торкала щось більше ніж розум, щось більше ніж серце та душу. Я тебе знала хоч і бачила втретє, ти вже була у моєму житті раніше.
Вчора ти сиділа навпроти мене і я тебе розуміла. Ти ніби щось говорила, але я не чула слів, лише бачила як дивно танцюють твої вилиці. Я тебе не слухала. Я лише дивилась у твої очі...які вони дивні…Навіщо я дивлюся на тебе?!
Люблю те як ти одягаєшся. Я тебе знаю. Ти вже була у моєму житті, тільки то була не ти. Я чую,що ти зараз кажеш…Ні-ні! Не те, що промовляють ті тонкі вуста з тими танцюючими вилицями, а те що кажуть чудні очі. Хоча то мені лише здалося…
«-Ти мені снилась вчора вдень»
Дитячі пальці, чому вони такі малі і чому я про них так багато знаю?! Ти тримала свою руку в іншій, дивилась на мене і ніби вже там була моя рука.
Навпроти мене вчора сиділа ти і щось казала. Я тебе знаю! Я тебе знаю! Я тебе знаю… Знаю, що ти кажеш насправді, бо ти вже колись була у моєму житті.
«-Тобі в тому сні потрібно було зі мною поговорити. Це правда?»
Я дивлюся на тебе. Яка ти дивна, яка незвична, яка не я! Ти вже була у моєму житі…але розмовляєш зі мною вперше, а я навіть не слухаю. Я просто тебе знаю.
Вчора ти була поряд. Пряме волосся і запавші очі. Вчора ти мовчала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349483
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2012