Антон Степовий

Сторінки (1/4):  « 1»

Чекаю на зиму і морози

Я  чекаю  на  зиму  і  морози,
Що  змінять  цей  похмурий  листопад,
І  припиняться  тоді  осінні  сльози,
Припорошить  рясно  землю  снігопад.

Розвіються  ті  сірі  тумани,
Пройде  весь  меланхолійний  сум,
Залікує  свіже  повітря  рани,
Викристалізується  тверезість  дум.

Не  боятимусь,  що  трісне  крига,
Ступатиму  вперед,  без  каяття,
І  не  потрібна  весняна  відлига,
На  старий  шлях  нема  вороття!



                                  29.  10.  2011;  21  :  18
вечірній  парк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012


Вітер степовий (або зимова алегорія)

Несеться  вітер  степовий
Нестримним  подихом  свободи,
Розійшовся  гультіпака  крижаний:
Здійняв  дніпрові  води.

Він  свистить  і  завиває,
З  хат  стріху  обриває,
Гне  стовбури,  гілки  ламає,
Все  живе  безжально  обпікає.

Стоїть  похмурий  небосхил:
Тут,  вже  втративши  свій  страх,
Рвучкими  помахами  крил
Так  відчайдушно  б’ється  птах.

Його  полишили  й  останні  сили:
Птах  гордо  розправив  крила
І  розбився  об  круті  схили...
Далі  морок...  холодна  могила.

Стихія  –  могутній  володар  усього...
Навіть  соколам  ламає  крила.
Не  шкодує  вона  нікого,
І  людина  тут  безсила...



19  :  15  (завершив).  27.  01.  2012  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2012


Высоцкому

Памяти  В.  С.  Высоцкого


Век  дуэлей  миновал  –  
перевелись  ныне  поэты,
всюду  маскарад  и  бал,
заржавели  пистолеты.

Лишь  холодные  маски  –  
лица  под  личиной,
блекнут  на  холсте  краски,
давно  обрастают  паутиной.

Зеркала  треснуты  и  кривы  –  
пусты  в  них  отраженья,
слова  легки  и  лживы,
а  исповеди  без  откровенья.


23  :  55.  22.  03.  2012.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349092
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2012


Безіменна могила

Всім  невідомим  воякам,  які  полягли  у  боротьбі    за  українську  землю,  присвячується.  .  .




Безіменна  могила  у  полі  чорніє,
Там  лежить  України  вірний  син.
Сонце  давно  його  вже  не  гріє,  –  
Підла  куля  зупинила  часу  плин.

І  ніхто  не  тужить  за  тобою  :
Старої  матусі  теж  нема.
Коли  ти  сміливо  йшов  до  бою,
Ненька  довго  ридала  у  вікна.

Понад  усе  ти  любив  Україну,  –  
Край  Дніпра  і  величних  Карпат  ,
І  бився  за  нього,  бився  до  загину,
Мужньо  тримаючи  свій  автомат.

Воював  ти  не  для  нагород,
і  не  було  шкода  крові  й  життя,
уперед  ти  ішов  за  край  і  народ,
А  тобі  не  поставили  навіть  хреста...





08.  08.  2011  р.  20:15.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2012