| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Летаргічний сон… В тісній труні
Сновида спить і бачить сни…
І в труні все очі примарні
Нагадують про дотик чорної весни,
Про те як на білому папері
Чорнила залишають глибокі рови,
А над столом все очі примарні
В душі прорізають кроваві рови.
Всі спроби прокинутися марні –
Повітря обмаль, кволе серцебиття…
І в темряві все очі примарні
Виривають із серця залишки життя!
А у кімнаті його пустій –
Лиш годинника стукіт:
«Час летить, tempus fugit»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
Сядь і заспокойся
Вже не виправити старих помилок
І лиш залишається на зустріч вічності
Зробити лиш один останній крок
Заспокойся і заплющуй очі
Щоб почути ангельський спів
Щоб зоряний пилок
В сади що снились щоночі
Переніс тебе помахом білих крил
Опинись в кімнаті захищеній від вітрів
Ангелом хранителем незвіданих сил
Де день і ніч втратили одвічний вплив
Сядь і заплющуй очі
Посеред кімнати ефірних хвиль
Щоб поза владою дня і ночі
Стали зрячими твої очі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2012
Попрощавшись на вокзальному пероні
З останньою електричкою життя,
Кладеш вогонь свій у чужі долоні,
Кудись бредеш коліями забуття…
Навколо у їдкій зимовій сльоті
Мліють, ржавіють вокзал, перон…
Ти на колії, п’яніючи в самоті,
Зрієш на яву полум’яний сон:
Ми примарами в ночі кружляєм,
Нас зжирає таємний вогонь –
Ми все шукаєм те, що є раєм,
П’ємо його світло з божих долонь.
Та тут насправді – вокзал, перон
Покинуті назавжди вогнистим містом.
А ти на колії як самотній вагон
Все ще хочеш щось наповнити змістом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Фешенебельне кафе, під сонцем
відкрита тераса,
Запахи кави і на пальці сяє
ювелірна прикраса.
Життя повзе повільно по розжареному
сонцем асфальті
Під шум приторної попси,
гидкого шансону.
І на вулиці обідрані перехожі,
мов вороги закляті,
Проклинають, але так жадають
шарму притону!
Емоції ж твої грають барвами
запахів, звуків
І все твоє єство наче просякло
романтикою стародруків.
Ти квіткою цвітеш під сонцем
чорної весни,
Зовсім не важливо реальність це чи
короткочасні сни.
Бо всі ідеали – ілюзії розтоптані
в кров, в гівно
В аксіомах людського життя,
романах де Сада!
Так на очі легко лягає брехні
рожеве панно,
А у вуха ллється болотних ангелів
солодка серенада…
Але ти відчуваєш як чорної весни
росте перемога
І над світом чорніє сліпе око
мертвого Бога…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Там, на краю ночі,
пливуть
вогні сірого міста
і червоних автівок.
Вогні розпливаються,
наче ртуть,
під приторні мелодії
старих платівок.
Наші життя як ті
вогні, ртуть
пливуть за течією
в ночі край.
Там, на бездонному дні,
душі мруть!
Молю тебе, про це
завжди пам’ятай…
Пам’ятай про те, що
в ночі заблукали,
потрапили в чужі
павучі тенета.
Наші життя ллються
у їх бокали
із серця розбитого
пострілом пістолета.
Ми розчиняємося тут,
на їхньому дні…
Та я вірю – тигра
потрібно осідлати,
рішуче сказати
«досить», «годі», «ні» –
їм наше істинне
єство показати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
́́В тумані замерзлі пальці,
Уривки листів, віршів
Про сонце, що сходить вранці,
Про тисячі теплих морів…
І все кружляють слова, слова
У наркотичній імлі туману.
І все руки, холодні руки залива
Діоксин у відкриту рану.
І все вниз, вниз драбиною
У фрактальну імлу льоду,
Де година за годиною
Щось кидається у холодну воду.
Щоб на дні стати туманом,
Бути скутим колючим дротом
І слова, слова, мов під дурманом,
Палко карбувати порваним ротом.
Герді, що за стіною туману
Живе, вірить, пам’ятає
Про льоду холодну оману,
Чий пломінь все ще палає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012