| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Колись кінчається кохання:
Для когось з видихом,
Для когось просто зрання.
Колись кінчається кохання:
Для когось з новою зорею,
Для когось мокрою ріллею.
Колись кінчається кохання:
Колись -колись...колись,
Коли нема ніякого бажання.
Колись кінчається кохання.
Колись кінчається й усе -
Світ ні за що відповідальності не несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Ти не маляр,не художник -
Ти байкар.
Ти не Дедал, Ти не Ікар.
Ну й нехай.
А Я дитиночка мала,
Люблю Твої казки,
Люблю твої слова.
Ну що тут вдієш?Я така.
Кожного дня - сюжет новий.
Ти усміхнений.
Знову байка .
Ти трішечки хворий!
А Я хвора тобою,
Я хвора хворим.
Я не знаю,що хочу.
Давай безглуздість створим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2012
Осінь- пора незвична.
Листя розкидане хаотично.
То сонце, то дощ,
То спека, то холод.
І сильний панічний голод:
Нестача чуттів!
Все знову під молот!
Кап-кап-кап-кап...
Дощ награє мелодію суму.
І вітер звучить
Крізь красивих машин затерту гуму.
А люди ідуть,а люди- не люди,
Художник малює з них нові етюди.
Ш-ш-ш-шу-ш-ш-шу-шш-шшш-ш-шу-ш...
Шелестить лист під ногами у мами,
Що з роботи сильно спішить,
А по Т V йдуть мелодрами.
Банальні ті мами:
Годують сім"ю під час реклами.
Осінь- пора незвична.
Листя затоптане хаотично.
То сонце, то дощ,
То спека, то холод.
І панічна спрага- втамувався вже голод.
...Так кумедно відлунює молот...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376269
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
До болю гіркі спогади-то минуле,пуста далечінь - майбуття. Я так чекаю. Я ще й досі твоя...Чуєш, твоя. Німим обличчям самоти снується павутина часу. І те,що десь,колись, давним - давно було нам рідним, гниє в мовчанні забуття. Я ще твоя. А ти уже не мій. Забутий сад,довіри яблука хтось інший солодко смакує....А я закопую ті спогади в закуток серця,то приховане минуле,котре перегортаю,немов альбом. І перед сном малюю силует твоєї постаті чужої,цілують губи цю печаль....А місяць головою киває,йому так жаль,бо наше щастя вже розбите,як дорогий кришталь...Пишу вірші і створюю картини- в твоє їм\"я, бо ти для мене Бог єдиний...Немає слів ,і почуття снуються тілом. Думки застигли,у душі одвічно вже тривога,і сниться та дорога,котрою ти пішов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347894
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.07.2012
ЇЇ батьки шведи,а вона
Зовсім не схожа на них .
Любила джинси, постійно
Носила старі затерті кеди.
Вона завше сиділа
У тій конторі до світанку.
Дивилась на місто,
Ховаючись за жалюзеву фіранку.
Складала мрії у сейф
За герметично зачиненою
Пластмасою вікон,
Тримаючи мартіні склянку.
Їй було так зручно:
Постійна стабільність у всьому.
І задоволена посмішка до соціуму,
Навіть крізь байдужу пластмасу,
Виглядала штучно.
Доки вона у герметиці,
То для простолюдів,
Немов у вітрині Барбі лялька,
Немов новий бренд,
Немов нова якості марка.
І від дошкульних, скупих
Роздумів про втечу з міста
Її рятувала
Лиш наступна хенесі чарка.
ЇЇ зовсім не дивували банальні,
Короткі офісні ночі, фастфудні
сніданки, тупі томагочі.
А під призмою пластмаси
Ховались від світу
Лиш ще одні провінційні,
Буденно-нещасні ,заплакані очі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
Зима мете сніжинками подвір’я-
Це скам’янілі сльози,
Що пухнасто-білі.
Весною, восени-вони прозорі,
Дощами проливними губляться у морі.
А взимку сніжно-білі ввишині кружляють
Такі спокійні,хоч гіркі,
Народжені від болю,
Але ним вони й пухкі.
Такі тендітні,крихітні,
Безбарвні, однотонні,
Але надією наповнені -
Гармонійні,монотонні,
Закохані в життя
Хоча не ймуть там віри,
Але не замкнуті у них серця -
Все прагнуть так довіри.
Летять,летять......
Все сиплються з небес,
Чатуючи,щоб сенс в житті воскрес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2012
Так цікаво все виходить:
Нуль емоцій. Дим заводів
Чисте небо огортає.
Штучна хмара
Блуд наводить,
Серце сумом напуває.
Сині стіни. Сірі вікна.
Чорні очі. Вдих і видих.
Поїхав глузд
На відпочинок в Альпи.
І на душі сніги.
На почуттях кліше
І заборони штампи.
Навіщо це усе?
Питання риторичне.
Таке просте,
Таке всім звичне...
...Якби ж забути…
Хоч на хвилину...
Та ні, не те,
Забувалося і на годину...
Просто в серці
Тріщина з’явилась:
Невже я знову помилилась?
І синя ізолента вже не заліпить
Того чорно-білого фрагменту,
Та й навіщо?..
Уже проходить біль від давності моменту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Вона вірить Всевишньому. Весняні вірші - віддзеркалення веселкового водевілю. Вітрила віри вітер відносить вдаль. Видніються високі вікна. Впізнаю вузькі вулички. Волосся віддає в"ялими волошками. Вдих. Видих. Важко. Впевнена в відчуттях Ванги - втратила! Всесвіт вмить вмирає. Відстань. Відсутній вайфай. Вино. Вина. Витончено впала - вона. Вологі вії. Вода. Відірвалася. Вверх? Вниз? Вранці встала, вбивши всупереч всьому вищому відчуття. Відкинула всілякі вітання. Вбогий варений вираз. Втекла. Все віртуальне. Він. Вона. Відмінні. Вир вагання. Всередині війна вірі. Вона - велична відьма, володарка віхол,втамувавши відчай, вибачила. Все вкрилося ворсинками відрази. Ванна. Вода. Відчинені вікна. Повіяло віком. Все -вугілля. Відро відповідей вивернулося в вуха. Вони відібрали все вагоме всередині. Вістря втрати валить вниз. Восени весна взялась виправляти всі виноградові видіння в вірогідності. Виварка втраченого відчуття втопилася в ванні. Вміння відпускати віднайшла. Вона вже вільна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347041
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.06.2012
Ще декілька хвилин тому вигравало сонце своїм теплим промінням на безхмарному , блакитно – прозорому небі. Але, так зненацька, набігла суцільна, сіра, похмуро – холодна хмара. Вже не видно посмішки неба, яке було віддзеркаленням душі…. Легкий шум вітру перетворився в шум дощу. Його краплинки падають на чисте , нічим не вкрите , нічим не захищене тіло. В цей момент , коли краплинки – сльози падають на оголене серце,відчувається, що стало моторошно. Згодом все тіло стискається у судомах , але відразу ж настає блаженство : нарешті народилась перша сльоза душі. Вона переплітається з краплинками дощової води – це своєрідне прикриття , небажання показувати слабкість чарівної половинки людства… Світ створений у гармонії, котра проявляється в будь – чому…. Краплинки одна за одною стікають вниз по цнотливій матерії душі - беззахисному тілу, яке має все ще відкрите серце. Опущені очі дивляться на прозорі калюжі під ногами. Навколо так свіжо і зелено. Дивлячись вверх, бачиш сіре небо, небо, на якому не видно сонця. А його так чекає,так чекає душа… Сонячне проміння потрібне як панацея, котра подарує світло – надію на майбутнє… Порожні вулиці й сумні вікна добре проглядаються крізь густу ширму холодного дощу . Навіть десь там, де ледь – ледь видніються міліметрові дерева, не видно просвітку – тієї ж надії… Важко не помітити вишню…Її листочки, вкриті дощовою росою , метушливо тріпочуться . Скидаючи з себе цей тягар, немов кричать : « Годі! Годі…Все , вистачить цих сліз…». Поряд опущені голівки айстр . Здається, вони співчувають своїй сусідці, а , можливо, навмисне так похилилися, стуливши пелюстки, щоб не було видно обличчя, безмежно – жовтих сумних очей на ньому . Пройшов деякий час , стих дощ, але його поріддя – прозорі краплинки стукають одна за одною, падаючи на сиру землю : тук – тук - тук… Вони нагадують про нещодавній дощ. Впавши, зливаються з матінкою – годувальницею, входять у неї - і за короткий проміжок часу дощинок уже нема… Спокійно. Вітер не дме. По калюжах пливуть вишневі листочки. Життя неможливе без втрат. Душа припинила боліти, а серце сльозитися. Всі вважають зниклі краплинки висохлими . Все повертається із новими силами до нормального ритму життя. Принаймні, так здається на перший погляд .
Все знову, як і було! Але сонця немає. А кому воно потрібне?
Дивлячись у своє чисте відображення, що видніється з калюж, брешеш сама собі : « Все добре. Все знову так, як і було…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347040
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.06.2012