| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Скоро веселощі і Рік новий прийде,
Цікаво,що саме нам він принесе?!
І з нетерпінням ми його чекаєм
В старому році погане залишаєм.
І з надією на чудеса пишуть дітки,
До Святого Миколая свої листівки
І просять подарунки,і машинки,
ЛЯльки,планшети під ялинки.
Хтось хоче котика,хтось Пепу свинку,
Щоб Миколай поклав їм у торбинку
І мандаринки,банани й Барні,
А комусь і рукавички гарні.
Але серед усіх оцих листівок
Про потяги,песиків,автівок
Цього року будуть й інші побажання
Про дитячі нездіІйсненні бажання:
Доброго Дня,Святий Миколаю,
Просити в Тебе можна,я знаю,
Ти виконаєш усе і усе принесеш
Для Тебе не має певних там меж.
Цього року не дуже слухняною була я,
Тому напевно зазнала біди моя сім"я:
Не слухала маму,іграшки розкидала,
Билась в садочку,когось ображала.
Плакала гірко,вночі я не спала,
Відерка у діток я відбирала,
Виховательку в садочку не слухала я
В цьому усьому провина тільки моя!
Мені не треба нічого,забирай усе,
Але хай Новий Рік мені принесе
Не ляльку,що у платті пишнім,
І не те,що буде мені лишнім.
Не візочок для фруктів і не Лунтіка,
І не Сімку розумну,що із мультика,
Це навіть не цукерки і солодка вата,
Святий Миколаю,поверни мені тата!
Я Його пам"ятаю і згадую часто,
Я хочу бути із ним-це моє щастя!
Радіти,танцювати,співати пісень,
ПровОдити із ним цілісінький день!
Він поїхав далеко,туди,де війна,
Я чула говорили люди і мати моя,
Яка плаче не вдень,а ридає вночі,
Я прокидаюсь і чую голосні її плачі.
Я чемною бути Тобі обіцяю
Шлю цей лист і подарунка чекаю,
Не треба війни,хай не вбиває "брат" брата,
Святий Миколаю,поверни мені тата!!!
Ми дітки маленькі та чуємо все,
Скільки війна біди нам несе,
Миколаю,хай стріляють люди в тирі,
А я хочу поруч тата і жити у мирі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631235
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
Тобі я стала зовсім не потрібна,
Ти викреслив мене з життя свого,
Любов до тебе все ж іще надмірна
Тобі не треба стукіт серця вже мого.
Спочатку все було,немов у казці,
Я вірила в твої пусті слова
Та ти грав добре у своїй химерній масці
І від кохання кружляла голова.
Я вибачала,часто сподівалась,
Що такого не повториться потІм,
До краплі останньої віддалась
Та ти життя шикарного хотів.
Тобі лиш треба було мене поруч,
Щоб підтримувала і оберігала
Та згодом почав ходити ти ліворуч,
А я,мов те дитя тобі все довіряла.
Тобі лиш треба були друзі й алкоголь,
Життя красиве і,щоб без зупинок,
До всіх моїх мереж був доступ і пароль
І на рибалці з колегами був відпочинок.
Тобі потрібна була слава й честь
І думав ти про себе,більш нікого,
Похвала для тебе лиш в почесть
І задоволення від алкоголю вже гіркого.
Вважав себе ти понад усе й усіх
І грошей хотілось цілОго світу,
Радів на стороні від зрадливих втіх,
Був на своїй планеті,окутавшись в орбіту.
Як можна із людиною так гратись,
Як іграшку м"яку викинути геть
Лише за себе переживати й піклуватись,
Тоді де ж вона та знаменита честь?!
Навіщо було голову крутити
Казати,що кохаєш й бережеш,
А потім інших дівчат ловити
І не сказати,що з-за кордон втечеш?
Навіщо я довірилася знов?
Навіщо вибачала і кохала?
Навіщо така мені любов,
Якщо тебе інша дівчина забрала?
Забрала тебе лише на ніч одну,
Забрала тебе і країна інша,
Залишив мені смуток і тугУ,
Я не повернусь вже до тебе більше.
Я витерплю,кусаючи губу,
Я буду зубами скреготіти,
Хоч проти течії усе ж гребу
Не буду більше тобою я горіти.
Вже догоріла й вижата до дна
І з стоном в грудях відпускаю,
Ти з іншою-і це не дивина
Я не повернусь,хоч іще кохаю.
У Господа попрошу знову сили,
Благати буду,щоб тебе забути,
А пам"ятаєш в церкві разом ми молили?
Та ні...Забудь...З тобою нам уже не бути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
Так хочеться кричати на весь світ,
У кулаку стиснувши свою біль,
В душі давно вже слізний пустоцвіт,
На рани далі люди сиплять сіль.
Так хочеться лягти і не вставати,
Відкрити очі,коли буде все гаразд,
Як хочеться на світ увесь кричати,
Що на душі примножений баласт.
Кричати далі чи просто вовком вити?!
Так хочеться та сильною повинна бути я,
Своє життя з усмішкою прожити,
Зробити все для Тебе й піти у забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610941
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2015
Я не повернусь до тебе вже ніколи
І більше не проси мене,
Я пам"ятаю останню ще розмову
І біль цей ніколи не мине.
Душа боліла,дихать не давало,
А серце виривалось із грудей,
Як тебе кохать уміти знало
Тепер побите,йому лише в музей.
І перехожі будуть там дивитись,
Сміятись,плакати і дивуватись
Як можна було так влюбитись,
Коли ти вмів по серцю потоптатись?
Не має в ньому вже місця для любові
Воно усе потріпане й в рубцях,
Люди туди приходитимуть нові
Та будуть в секторі на дружніх лиш місцях.
Скажи,Амуре,як тобі ще довіряти,
Як ще тебе пускати у свій світ,
Як ти не вмієш влучно вже стріляти,
Як замість кохання даруєш солений лід?
Не пущу я тебе до себе більше
Вдягну броніжилет й від тебе я втечу,
Закрию двері на замок сильніше,
Щоби знову не отримати стрілу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2015
Із тобою мені дня не вистачає
Хочу,щоб ти поруч завжди був,
Лише серденько знає,як тебе кохає
І боїться,щоб мене ти не забув.
Я з тобою,наче вільна птаха,
Що у небі так високо літає
І не боюсь,не відчуваю страху
Навіть,коли вітер все навкруг здіймає.
Я з тобою,наче божевільна,
Наче,те малесеньке дитя,
Я і ти-це одне велике спільне,
Поринаю в тебе я до забуття.
Із тобою мені замало часу
Не вистачає твого погляду й тепла,
Із тобою я живу у ритмі джазу
І не холодна навіть лютая зима.
Із тобою я щаслива,справді,
Я тону в обіймах твоїх рук,
Дні проведені з тобою славні
Чую сердець наших кохання стук.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2015
Безглуздо казати:"Ти моя!",
Життя пливе,мов течія
І всі слова,які ти говорив
У цій ріці ти загубив,втопив...
З одного боку єдине ціле ми,
А з іншого-стоємо по різні береги
І ніби разом ми,ніби все вдається
Та нічого кращого все ж не стається.
Ми разом сміємося й радієм
Та зберегти це не умієм
І цю любов,яка у нас була
Вибач,коханий,я не вберегла.
Таке життя...і дві дороги різні,
Нові,не стоптані та грізні,
Не має там тебе,не має нас
І швидко чи помалу проходить час.
І б"є він бумерангом,мов у грі,
І губи вже не солодкі,а терпкі,
І очі вже не ті,що так кохали,
Вони окрім любові й біль зазнали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2014
Вона іде легенькою хотьбою,
Вся ніжна,пишається собою
І вітер розколисує її волосся,
Немов довге і пишнеє колосся!
Вона висока,чорнява і струнка,
Ніби гітари певная струна,
Крок за кроком,не поспішає
Такі чудові очі має!
А погляд просто ворожить
Задля нього хочеться і жить!
Іде і усім посміхається
Ніколи не зупиниться,не зламається!
Ніколи не покаже,що в душі,
А там безжалісно ідуть дощі,
А там і блискавки,і грім лунає
У серце нікого вона не пускає.
Зайнято там і закрито повік
Сльози спускаються з важких повік,
Але це все,коли ніхто не баче,
Тоді вона сідає й гірко плаче...
Виходячи на люди знову
Всі чують її приємну розмову,
Всі бачать її щасливою й усмішку,
Вона сильна з вином в келішку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2014
Їх було сорок дев"ять на борту,
Летіли Україну-неньку захищати,
Дали їм покарання у вигляді тортур
Й можливість в небі зіркою блищати.
Всі мужні,милі,добрі й молоді
У всіх сім"я,батьки й маленькі діти,
Не знали,що політ останній був тоді,
Чому заставили туди Вас полетіти?
Ротація тоді була чи ні
Та зараз багато можна говорити,
Життя тепер пливе по течії
У Бога сили приходиться просити.
Яка відвага в кожного із Вас,
Наснага,патріотизм і сила волі,
Політ останній та останній час
І обірвалась Ваша квітуча доля.
Можливо це була підступна зрада
Та й з боку терористів-божевілля,
Але вони попереджували,дали пораду,
А Вас всерівно відправили!Яке жахіття!
Ви пережили мить оту,Ви-сильні,
Не зрадили народ і Україну-мати,
Це-Ваша перемога і тепер Ви вільні,
Пишаємось,що Україну можна так кохати!
Кожний із Вас-Герой визнаний у цілім світі,
Ми пам"ятаємо й тримаєм у серці Вас,
Не забудемо ту катастрофу,що сталася у літі,
Ви-найкраще,що колись було у нас!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537498
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 17.11.2014
А я ще згадую тебе...та рідко...
Ти думав,що не забуду я тебе,
Підмітив це ти дуже влучно,мітко
Та час проходить й усе колись мине.
Минають дні,минають ночі
І все життя так пролітає,
Я забуваю все і навіть твої очі
Моє серденько тебе вже не кохає.
Звичайно,боляче йому було тоді,
А зараз реабілітацію проходить,
Топила очі у своїй соленій я воді,
Коли чекала,а він все не приходить.
Я плакала,стогнала,била в груди,
Що більше не буду тебе я вибачати,
А ти далі кидав у мене брили бруду
Та не могла тебе я не кохати.
Я вірила,що все налагодиться в нас,
Я каялась,чекала тебе вірно
І так в чеканні проходив швидко час
Ти вибачався,а потім робив підло.
"Чи ти кохав мене-себе я запитаю,-
Чи мною колись ти дорожив?"
Та відповіді істинної все ж не знаю,
А може мене ніколи й не цінив...
Слова казати кожний добре вміє
На вітер їх любив кидати ти,
Любов згасає й невпинно тліє
Чи можеш ще до мене ти прийти?
Чекати далі чи все уже забути
І далі жити й шукать нову любов,
Могли б і ми з тобою разом бути
Та не забуду я й не покохаю тебе знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014
Я думала,що без тебе жити не зможу,
А я живу досі,я змогла,я можу!!!
Спочатку задихалась,повітря не ставало,
Дихати було важко,бо кисню замало.
Я думала,що не зможу дихати ніколи,
Що вже не вийду з тієї страшної я коми
Та я задихала на повні груди знов
Й забула я,шо таке любов!
Я думала,що я ніхто без тебе
І лише думала вночі про себе:
Навіщо я живу,якщо не разом з Ним?
І випускала з рота сигарети їдкий дим.
Я думала,що вже не засміюсь
Без тебе страшно,без тебе я боюсь,
Без тебе так самотньо було й пусто
І сльози гіркі лилися з щік моїх густо.
Я думала,що серце перестане битись
І встигло вже воно від всіх закритись,
Не пускало тебе,нило й боліло
Без тебе не хотіло,воно-не уміло.
Я думала,що серце лише кров качає
Й більше нікого у світі не покохає
Та воно стерпіло,потепліло,відновилось,
Рани на ньому знову сміло загоїлись.
Я думала,що не зможу без тебе жити,
Не зможу ходити,радіти,їсти і пити
Та я перехворіла тобою,я ожила
Ще один роман перечитала,пережила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2014
Люлі-люлі,спи,моє дитятко,
Плаче за сином матір,ридає і батько,
Ти спи солодко і не тривож свого сна,
Пробилась у матері перша сивина.
Люлі-люлі,спи,синочку мій,
Тепер у сні не лише хмари,а і вітер твій,
Можеш тепер разом з ним Ти вільно літати
І до нас в домівку не забувай прилітати.
Люлі-люлі,спи мій рідненький,
Сокіл мій мужній,голуб сизенький,
Хай Тобі присняться найсолодші сни,
А Ти до мене у віконечко птахом залети.
Люлі-люлі,спи,мій ангелочку,
Залишив Ти мамі лише свою дочку,
Залишив нас всіх й вогняною зіркою впав,
Як любив Ти небо й там крилоньки зламав.
"Люлі-люлі,спи,синочку,спи
І у сні до мами знову Ти прийди"-
Так тихо над могилою матінка співає
Й на руках не сина,а портрет плекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523309
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.09.2014
Вже рівно місяць ,як небо Вас забрало,
Сховало за хмаринками і не віддало,
Останній рейс,який не закінчився,
Політ останній,що так і не здійснився.
Сьогодні небо сльози ллє без перестанку,
А ми 14 червня Вас чекали на світанку
Та сонце вже взійшло,а Вас усе не має
Не знали ми,що тіло і душа Ваша згорає.
Злочинний приказ...Ніч...Вибух і зрада,
А в серці молитва остання лунала,
В очах потемніло,так боляче стало,
А серце битись повільніше стало.
Перед очима у Вас вже життя пробігло,
А навкруги усе горить,лише дуже притихла,
Згадала ніжні руки матері старої
І ніжний поцілунок жінки молодої.
Пробігло перед очима малесеньке дитятко,
Любиме,рідненьке своє зайченятко
І тихо молитва в думках прочиталась-
Це душа відлітала і з тілом прощалась.
Усе...Все закінчилось...Долі хвилини...
За Україну Ви кров свою в небі пролили,
Серця віддали,сповненні останніх надій,
Любові й не здійснених крилатих мрій.
Горіло навкруги усе,усе палало
Й новину цю страшну лиш небо знало,
А ми,як завжди сумлінно Вас чекали
Й надію на повернення любляче плекали.
Кінець...І мить лише одна:
Заплакані батьки,сестра,вдова
І діти й родичі,брати,і друзі
Оплакують й стоять у вічній тузі.
Та що казати,місяць промайнув,
Та горе це ще жоден не збагнув,
А як нам в це повірити скажіть?
Ви хоч тіла до 40 днів нам віддадіть!
Щоб ми своїх Соколиків у землю поховали,
А може щось від нас Ви зрадливо приховали?
Та що робити,та і кому тепер докажеш?
Що хлопців не повернеш,одне лиш знаєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511311
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.07.2014
Братику мій,як тепер ми без тебе?
Забрало до себе Тебе синіє небо,
Забрало далеко й не хоче віддати
Тепер,мій Соколику,можеш вільно літати.
Знаю,не побачимо більше Тебе
І ніколи цей пронизливий біль не мине
Не зможемо знову зустрітись з Тобою,
Я знаю,Ти завжди будеш зі мною:
У пам'яті,в серці,у сні й наяву,
У спогадах завжди-допоки живу,
В думках,у піснях,у щасті,в біді,
А зараз прошу прийди хоча б в сні!
Ти вибач,рідненький,не змогла врятувати
Та зараз щось вже пізно казати,
Слова не доречні і вже не потрібні нікому,
А я ще надіюсь,що повернешся додому!..
Дякую Тобі,що захищав Україну,
Яку перетворили зараз в руїну,
Літаючи в небі захищав Ти її
Був на своїй українській війні!
Любив Ти і небо,у ньому літати,
На Іл-76 любив працювати,
Знав все на ньому,кожну деталь
Натомість отримав посмертну медаль!
І зараз перед Тобою низько вклоняюся
Ти знай,мій рідненький,Тобою пишаюся!
Люблю Тебе,пам'ятаю і завжди чекаю,
Як жити без Тебе далі не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511310
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.07.2014
Чому буває так на світі,
Що сестра брату несе квіти,
Не в подарунок,ні на свято,
А до могили йде завзято?
Чому буває сумно так в житті,
Що земля тоне в кровопролитті,
Що свою дитину ховає мати,
Кого про це можна запитати?
Чому батько збирає форму?
Прасує,приводить її у норму
Та не собі,а синові збирає,
У цинкову труну складає...
Чому буває,що сльози навернуться?
Бо знають,що Вони ніколи не повернуться....
І жінка сидить і тихо плаче сама
Тепер вона вже любляча вдова.
Чому буває в житті така велика утрата,
Що дітки мають рости без тата?
І серце рветься,одне хоче запитати:
Хто за ці смерті буде відповідати?
Чому буває так несправедливо,
Коли свій свого здає зрадливо,
Коли дивляться тобі у очі
Й брехню говорять страшнішу ночі?
Чому буває так самотньо,
Коли людина прямує незворотньо
Вперед,у вічне майбуття,
Де Бог лише один суддя!
І запитань є безліч,а кого питати?
Жоден з нас не може відповіді дати
І голова вже від думок болить,
Але потрібно якось далі жить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511228
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 13.07.2014
Любий Боже,знову сьогодні вклонюсь
Запалюю свічку і тихо молюсь,
Благаю одне-допоможи і спаси
Нашу Україну і людей збережи.
Благаю дай сили ,витримки,терпіння,
Дай миру наступному нашому поколінню,
Здоров"я міцного,любові й теплоти
Благаю,Боже,нас благослови!
Дай незалежності і міцності державі цій ,
А хлопцям,що за неї згинули дай упокій,
Вічне життя,всі блаженства раю
Прости їм гріхи-Тебе я благаю.
Єдиний,Святий,Покровитель наш,Боже,
Я знаю,війну починати нам було не гоже,
Ти вибач нас всіх,прошу-нам прости,
А зараз даруй мир і нас захисти.
Своєю рукою опусти мира пелену
Зупини цю безстрашну,кроваву війну!
Я дякую,Боже,хай буде воля Твоя
Хай здружиться вся українська сім"я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511226
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.07.2014
А далі стає все важче і важче...
Чому небеса забирають найкращих?
Чому не стає легше хоча б на краплину?
Чому від мене забрали найріднішу людину?
Одні запитання,а відповіді навіть не чути,
Як із цим жити?!Ніяк не можливо забути!
І сліз вже не має,лише душа на шматки,
Надія,порожнеча і чорні хустки....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508521
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014
А знаешь,мама,я его дальше люблю!
Его взгляд,нежные руки никак забыть не могу,
Его голос и смех,и злость,и упрёки
Я сижу у окна,плачу...соленные щёки.
А знаешь,мама,я его дальше люблю!
Каждый день я его так увидеть хочу,
Извини меня,мамочка,что когда-то врала,
Извини,но счастливой я никогда не была.
А знаешь,мама,я его дальше люблю!
И о нём тёмной ночью у Бога молю,
Чтоб счастливым он был,никогда не болел,
Чтоб когда-то меня любить он сумел.
А знаешь,мама,я его дальше люблю!
И о нём в одиночестве песни пою,
Извини меня,мамочка,начала я курить
И алкоголь от несчастья могу тоже пить.
А знаешь,мама,я его дальше люблю
И под окнами ночью его я стою.
Знаю ,что ему не нужна,но хотя бы увидеть хочу,
А знаешь,мамочка,я его дальше люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2014
Осінні листочки ще облітають,
Танцюючи вальс повз нас пролітають
І тихо так плавно на землю летять
У вигляді ковдри яскраво лежать.
Надворі так затишно й гарно
Інколи бувають дощі та хмарно
І завжди так красиво й перехоплює дух,
Бо це-час кохання й осені,тобто подруг.
Ця пора неперевершена,казкова,
Чарівна,не проста і загадкова!
Тут теплий чай,лимону смак,
Під силою вітра все танцює в такт.
Осінь-це пора гарячих поцілунків
З листочків букети-подарунки,
Це-прохолодно,це-рук зігрівання,
Осінь-це пора кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2013
Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Гарно,а я хочу спать.
Прийду на роботу я працею зморена,
Й буду всю ніч працювать..
Сяду вкупочцi тут я і з хворими —
I над панами я пан!
Гляньте, ріднесенькі, я засинаю
Й перед очима туман.
Приймальний чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй каталочці
Хворий до нас уже мчить…
Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген між ліжками
Стоїть смерть і коса.
Ми не лякаємось, що нiженьки босiї
Вмочим в холодну росу:
Як швидкої нема,то в трупарню
Сама на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
В морзі — нi вiтру, нi хмар…
От вже здає і легені і серденько,
Високий тиск і жар.
Ти не лякайся, що тут не вилікують
Слабості й хвороби твої:
Недуга поклала всiх, соном окутала, —
Заманила у сіті свої…
Сплять вороги наші, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля спання,то за грiх?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444837
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013
Я би все Йому подарувала:
І очі й посмішку і сміх,
Ніколи б Його не забувала
І пам"ятала б кожний вік...
Я би все Йому подарувала:
І радість,і турботу й теплоту,
Я би Його міцно так кохала
Й показала б свого серця глибину...
Я би все йому подарувала:
І любов,і ласку й мабуття,
Разом з ним-я б горя і не знала,
Було б заквітчане життя...
Я би все Йому подарувала:
І думки,і погляд й світ,
Я би все зробила б і віддала,
Щоби розтопити Його серця лід...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444836
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013
Колись і ти її згадаєш,
В обіймах іншої,вночі,
Відчуєш,що лише її кохаєш
Та буде соромно це визнати тобі.
І тільки потім зрозумієш,
Що руки ці,які так обіймають,-
Це не те,про що ти мрієш,
Вони ж тебе взагалі не знають!
Вона...Вона з"являється у сні...
Приходить,обійме і поцілує...
Зачне тихенько наспівувать пісні
І душу аж тобі милує.
І просинаєшся у сні від болю,
Серце розриває на шматки!
Гарячий ніби то від зною,
Бо це-не гра і люди-не ляльки!
І відкриваєш сонні очі
З надією побачити її
У тінях зачарованої ночі,
А там нема,нема її!!!!
А збоку є,лиш не вона...
І з сумом ти це все сприймаєш.
Її небуде і її нема!
Зрозумів тепер ти,що кохаєш...
Зрозумів...та що тепер робити?!
Тепер вже ти її не повернеш!
Лишається одне-просити,
Щоби прийшла...коли заснеш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
Одного разу,після ночі встанеш
Про сон,минуле,все згадаєш...
Ти зрозумієш,що кохаєш,
Але поруч дівчину іншу маєш.
Руки,погляд,брови,очі,
Ти проводиш з нею ночі,
Але розумієш,що все не те,
Що скоро це закінчиться,мине...
Не буде вже погляду очей коханих,
Не буде вже дотиків рук бажаних,
Не буде вже нічого...Баста!
Зумів ти крапку вже покласти.
Захочеш знову її поруч відчувати,
Від її кохання просто потопати,
Бути коханим і щасливим,
Бути просто її любимим.
і тут знову як удар току...-
Спогади,не чуєш тепла її притоку
І починаєш замерзати ти,
але тобі її вже не знайти.
Ти сидітимеш і думати будеш
Та її ти ніяк не забудеш,
Уявляєш,що вона не твоя
і завмирає тоді на хвильку душа.
Не вистачає повітря,-асфіксія
От і не здайснилася мрія...
Захочеш все забути,
Захочеш її ти повернути!
Захочеш повернутися,до неї підійти
Та вона не твоя,до неї не йди!
Вже чужа наречена вона,
Бо вона не твоя,вона не твоя!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Спогади…Одне слово,але скільки радості і сліз,скільки горя і не сказаних слів…Навіщо вони?От живеш ти і все,сталось щось погане-забудь,викинь з голови,так ні-це не можливо ніяк. І,щоб не сталось,навпаки ти пам’ятатимеш найгірше,найпоганіше,найнестерпніше. Таке життя…Воно заставляє нас все пам’ятати. А так хочеться все забути. Деколи,встати зранку і все-амнезія-не пам’ятаєш нічого…Та такого не буває…Точніше є випадки,але дуже рідко…Але чи дійсно ми б цього хотіли?Адже ті люди віддали би все,аби згадати своє минуле,згадати ту радість і ту печаль. От сидиш деколи так і згадується найпоганіше, згадуються печаль,сум,біль, падіння.і навертаються сльози,вони навіть не течуть,а ллються по щоках,всередині відчуваєш нестерпній біль-біль помилок,біль від невміння жити,не правильно щось робити,біль згадування. І здається все,не будеш більше пам’ятати, забудеш… Так ні,проходить час і побачивши ту людину,чи предмети пов’язані з нею,побачивши якесь місце-ти відразу все згадуєш,все пролітає,як глянцева картинка перед очима. і ти заплющуєш їх,але вона стає все яскравішою і яскравішою і ніяк не може покинути думки твоєї голови…І стає ще важче…Але з іншого боку подивишся-все ж таки користь від них є…Ти вчишся жити на помилках,ти їх оцінюєш,стараєшся не повторювати. Ти починаєш розцінювати якість життя:хто ворог,хто друг,де добре,а де ні,як краще зробити в тій чи іншій ситуації. У спогадах є все-є люди,яких ми більше не побачимо,не почуємо їх голос. Лише в пам’яті,у спогадах,у снах ми зможемо ще раз бачити їх,відчувати. Лише так ми зможемо повертатись і згадувати щось не тільки погане,але приємне,яке було в нашому минулому,яке б воно не було. Пам’ять-така штука,-це не комп’ютер, тут не має клавіші -delete.А так би хотілось. Просто треба аналізовувати, думати про все,що з нами стається,але потрібно жити реальністю,треба позитивно тягнутись в майбутнє,а не жити спогадами…а спогади…спогади використовувати лише в назначений час-час,коли хочеться щось приємне згадати і в час,коли потрібно порівняти,що так не варто робити,що це буде новою помилкою життя. Ми,люди-складна система,яка б хотіла жити лише в радості,ми хочемо,щоб все завжди було добре,але так не буває.Ми ж для цього самі нічого не робимо,а навпаки…ми любимо мстити,любимо ображати,любимо руйнувати чужі надії і життя.Без пам’яті,без горя,без спогадів,якими би вони не були,ми б не знали про щастя,адже воно ж поруч,воно крокує з нами в одну ногу. Просто інколи воно не встигає за нами,не встигає рватись і бігти до чогось кращого і кращого,воно відпочиває і тоді ми розуміємо про горе. Ми згадуємо про щасливі моменти,ми кличемо на допомогу,а щастя ж близько,просто потрібно дочекатись його,не потрібно тікати від нього,потрібно нести його завжди поруч….у своєму серці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403984
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2013
Здається ніби все було недавно,
Пам"ятаю руки,погляд,але марно...
Твоя посмішка на обличчі сіяла,
Що так станеться я і не знала.
Пам"ятаю все я тепер до болю
І не стримати сліз гірких волю,
Пам"ятаю сміх,погляд,очі,
Розмови вдень і серед ночі.
Радість і тягу до життя,
Дивились разом в майбуття:
Про зустрічі наші говорили,
Бо зустрітись ми хотіли...
Якби хто попередив,якби я знала,
Що смерть коло Тебе стояла,
Щ ходила біля Тебе навкруги,
Боляче зараз мені...
Скільки не сказано слів...
Лежиш Ти,ніби,онімів...
І не рухнешся,і не скажеш,
Уже інше життя Ти маєш!
Другий світ,потойбічне життя
І назад вже нема вороття...
Вибач,що не захистила,
Не вберегла,я не зуміла!..
Якби я знала,що зла сестриця
Прийде...А у руках-косиця,
Окрутить,зуміє закружити
І до себе забере Тебе жити...
Ніхто не знає,що його чекає
Потрібно завжди робить,що душа бажає,
Потрібно всі слова сказати,
Бо завтра може не настати!..
Я пам"ятатиму завжди Тебе
І смуток ніколи не мине!
У серці,в пам"яті назавжди Ти!
Вибач,що не змогли Тебе уберегти!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Ми кажемо,що серце є у нас,
Ми кажемо,що вміємо любити,
Але як часто показує нам час,
Що замість любові,любимо ми-бити.
Ми любимо знущатись над людьми,
Ми любимо "терзать" душевні рани
І часто ліземо ми не туди
Завжди переходячі певні грані.
Навіщо?Ну скажіть!Чому?
Навіщо ліземо ми в душу?
У відповідь почую лиш:"Тому...
Я не щасливий й інших зробити мушу!"
Ми думаємо лише про себе завжди,
Ми думаємо часто не в той бік,
І добре це,але майже,
Бо щастя атоми пливуть в другий потік.
Не буде прощення,не буже вороття,
Не буде радості,не буде майбуття!
Якщо ми далі будемо такі-
Неприступні й дуже,дуже злі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2013
Я так бажаю сонцем стати,
Бо хочу промінчики кидати
У твої очі,на твоє волосся,
Таке яскраве,мов колосся.
Я так бажаю нічкою стати,
Бо хочу тебе я обіймати,
Дивитись,коли солодко ти спиш ,
Коли так тихенько й ніжно сопиш.
Я так бажаю зіркою стати,
Бо хочу тебе у вісні колесати,
І з неба на тебе дивитись...
Ну як можна в тебе не влюбитись?!
Я так бажаю місяцем стати,
Бо хочу дорогу тобі освітляти,
У віконце твоє заглядати,
Колискову тобі заспівати.
Я так бажаю снігом стати,
Бо хочу дорогу перед тобою замітати
Коло тебе навруги покружитись
І на губах солодких розтопитись.
Я так бажаю травою стати,
Бо хочу землю перед тобою устеляти,
І милуватись твоєю красою,
Бо хочу бути я з тобою.
Я так бажаю квіткою стати,
Бо хочу аромат тобі віддати,
Цвісти для тебе одного,
Бо ти єдиний для серця мого.
Я так бажаю сльозою стати,
Бо хочу по щоках тебе ласкати
Так ніжно опускатись і жаліти..
Хто буде так тебе іще любити?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2013
У саду,де колись ми гуляли,
Впали роси на зелену траву,
Там слова ми любові казали,
Там кружив ти голівку мою.
Лише там я жила...оживала!
Лише там я цвіла,як жасмін,
Я так палко й шалено кохала,
А ти розбив моє серце,потоптався по нім...
Ну і що ж...вже не будемо ми танцювати
І не будемо разом навік,
Не забуду тебе,ще я буду кохати,
Але буде у мене новий чоловік.
І пройдуть ті сурові години і дні,
Ми почнемо усе забувати...
Навіть десь в глубині буде байдуже мені
І не зможу тебе я кохати.
Бо у мене сім'я-я її так люблю
І я буду завжди так робити,
А тебе,як шип троянди вколю
І мене ти почнеш знов любити.
Коли побачиш мене-онімієш,
Лиш побачу сльозу на очах,
Та підійти ти не посмієш...
Будем разом ми лише в снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2012
Котилася сльоза,горіла свічка,
Проходила тихо темная нічка.
Тихо навкруги,нікого немає,
Тільки віск капає і просто тає...
В"їдається він в шкіру рук,
В душу моїх печальних мук...
І залишає він свої сліди
Ніби пам"ятку біди.
І тихо так...Нікого не має
Лише душа моя страждає,
Вона і виє,і кричить,
І плаче й тихо так мовчить...
І чути ще стук серця мого,
Б"ється за двох,не може без твого...
І знову сльози і погасла свічка
Скоро вже ранок,але і ще нічка...
Тихо...Стукіт і ридання...
Зітхання...Стогін...Плач кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
"Війна"-радіо промовило,
Нещастя воно замовило.
І плакали усі,ні,вони ридали,
І падали на землю,і кричали.
Кричали,що не треба цієї гри,
Цієї безстрашної,кривавої війни!
А час ішов,його не зупинити,
Хотілося кожного лишити.
Лишити вдома і не відпускати,
І у руках міцно обійняти і тримати....
Хотілося так кожного лишити,
Бо кожен хоче на цьому світі жити.
І він пішов,ще молодим він був,
Але про сім"ю і Неї там він не забув.
А матір плакала й казала:
"Не йди!"Благала,заклинала.
Та він все вирішив-він йде,
Але обов"язково він до них прийде.
Батько як міцний дуб стояв
Нічого не промовив,він мовчав.
А наречена,що й казати і не знала,
Бо так палко вона кохала...
Остання ніч...і тихо надворі
І не літали навіть комарі...
Усюди горе і печаль
І буде скоро й у нього медаль...
І тут Вона порушила тишину,
Вона сказала:"Я люблю,
Тебе,не йди,залишся і зі мною"
-Та я прийду вже скоро за тобою,
Зіграємо шумне весілля ми,
Я знаю,що про це так мрієш ти!"
-Ні,я мрію не про це,на жаль
Відчуваю,що буде мені печаль.
Мрію я,щоб ти живим лишився,
Бо як тебе не буде,то на кім жениться?
Кого кохати і любити?
-Я повернусь,я обіцяю,
Клянусь тобі і заклинаю....
Настав світанок,ранкові роси,
А у душі сум і сльози...
і він пішов,зник,мов тінь,
А вони ще довго дивилися у слід...
Вже все інакше і не те,
Здається біль ніколи не мине...
А матір й наречена вдвох,
Плекають і несуть любов...
І звечора до рання на колінах
Моляться за жениха і сина...
А там війна йде,не згасає
І багатьох у землю забирає.
А там прокляття і журба,
А там в крові стоїть верба...
І шум,і страх,і постріли лунають
Скільки їм жити-не знають....
І так і він,пішов й боровся,
І на ножі не раз він напоровся!
І кров текла червона і багряна
-Ой,рідний батьку,мати і кохана!
Та він вставав і йшов,
Тут вже не один з життя пішов.
Та він ще є,він ще живе,
Його ще тіло не гниє,
Бо він так хоче просто жити,
Він обіцяв і жити,і любити.
І ось вечоріє,скоро ніч,
Темно і не має свіч.
І пише він листа додому,
Надію його життя складного.
І пише він на білому листку:
"Привіт рідня!я вас люблю,
У мене добре все,мене чекайте,
Не забувайте.Побіг я.Прощавайте".
І знову ранок,що він принесе?
Та знову життя він забере.
І знову крик і вистріл гармати
Й стоїть сполохана мати.
Забилось серце в неї так
І зрозуміло-щось не так!
Та отримала листа вона,
Але чула невістка,що вже вона одна.
Читаючи листа прийшла їм звістка,
А на ній чорная мітка!
Упала мати вниз і закричала:
-А я чекала!я чекала!
А важко як було дівчині,
Майбутній солдатовій дружині!
А батько нічого не знав,
Він мочав...мовчав...
І ось з неба краплі дощу,
Він пішов!чому?чому?
Він став проти ворога страшного
Та не боявся він нічого.
Любив країну він свою,
Україну нашу молоду!
І сльози з краплями дощу змішались,
І жити їм теж якось не бажалось.
І бачить небо сіре-сіре
В крові землю загорілу,
І бачить матір,батька,сестру
І цинкову заплакану труну.
Кричала матір"ну не йди,
Не йди,зажди,зажди,зажди!»
А батько дуб міцний стоїть
Й мовчить,мовчить,мовчить.
Лиш тихо схлипує,ридає
І сльози,мов воду солену ковтає.
Дівчина схилилась над труною,
Тепер залишиться вона йому сестрою.
Й згадала ніч вона останню,
Й сказала вона слова йому прощальні:
-Ти ж обіцяв,що повернешся!
Ти ж казав,що ти клянешся!
І що?дивлюсь в сиру труну,
Але я тебе так палко ще люблю!
А я кохала,кохаю і кохати буду,
Тебе мій,милий голуб,не забуду!
І небо плакало й від блискавок палало
Як жити далі їм-не знало!
Та буде далі мить одна-
Старі батьки і наречена все сама!
І буде пам"ятати Україна,
Вже незалежная країна,
Сина свого і патріота,
Сокола й духа народа!
І буде ще печаль,
І посмертная медаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339675
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 25.05.2012
Я шукаю тебе усюди..
По сторонах чужії люди,
А тебе не має ніде….
Час летить,час іде…
Де ти ,милий є?озвися
Йди до мене й не барися!
Та тебе нема ніде…
Час летить,час пливе…
Приспів:
Час рікою пливе незамітно
Я шукаю тебе,це помітно,
У промінчиках сонця й небес
Я шукаю тебе,ти-the best!
Дні летять,а за ними і ночі
Невеcелі й заплакані очі,
Через тебе вони є сумні
Ти потрібний,потрібний мені!
2 куплет:
Я шукаю тебе у листках,
Я шукаю тебе по мостах,
А тебе не має ніде…
Час летить,час іде…
Я шукаю тебе в своїх снах,
Я шукаю тебе у піснях
Та тебе не має ніде..
Час летить,час пливе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339665
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Було вже темно надворі,але горіли ліхтарі…Вона вибігла з під'їзду вся всльозах..Здавалося,що вже її нічого не зупинить,вона біжить до бажаної мети.А що саме є її головною метою?Важко сказати,напевно-смерть…Потойбічне життя….Адже на цьому світі важко жити….Та вона і не живе,а просто існує.Вона посміхається усім,коли на душі буря,допомагає,коли там-ураган…Ніхто не знає,що там всередині у неї.А життя грає з нею у сувору гру…Рулетка…Ще одне випробування,як вистріл.Запитання лише одне:"Хто переможе:Вона чи дуло пістолета підназвою «Життя»?"…
Вона сильна,скільки всього пережила:….і біль,і смуток,і печаль,і жаль,і ненависть,і радість водночас…Вона не може постійно плакати,така вже її натура…Бо десь там всередині її душі,в шматочку ще живого серця закладена любов до всього живого,до життя,до людей.А які зараз люди?Світ змінився.Коли навіть близькі не розуміють,що можна говорити про чужих?!Де справедливість?Нема!В одних є все:гроші,успіх,слава,в інших-горе,біда,злість…
Вибігши наподвір'я,вона не знала куди прямувати.В її голові було все сплутано…Всі її думки танцювали хаотичний танок,від якого паморочилась голова…
Пішов дощ…Але це на краще...Він приховував сльози,на які звертали увагу прохожі…З іншого боку-дощ-це погано,коли бракує парасольки…Вона промокла до нитки,була в розпачі…
-Куди мені бігти,куди іти і,що робити далі,Господи?!-кричала вона,-забери мене до себе,БЛАГАЮ!!!
Та здається,що все було проти неї зараз…
Вона побігла на міст…Там їхав поїзд,всередині якого були люди…У всіх них різні обличчя.У когось на лиці обіда,в когось радість,у когось невиспані очі,у інших сльози…Дивилася вниз…Не було вже страху,вона забула як це боятись…Життя її навчило всьому,показало всі свої сторони.Але страшно покидати всіх…Друзів,близьких,батьків…Це миттєва слабість,стан душі і тіла…А що далі?Для кого краще?Лише для неї…Егоїстка…Бо якби життя виграло цю гру,щоб було далі?
Труна обшита червоним бархатом,білі лілії,кали,гвоздики,вінки…Засмучені родичі,друзі,близькі,сльози,крики ридання…Але саме головне заплакана і втративши надію мама,яка подарувала можливість жити,подарувала життя.А яке життя-кожному своє,кожний обирає свій шлях сам…
Постояла,подумала,закурила…Обіда на життя минула…Життя програло ще один раз…Перестав падати дощ…Десь зацвірінькала пташка…Вона вже не думала,просто стояла і докурювала сигарету…Їдкий дим подразнював невміюче курити горло,попіл падав униз,легко і безвучно…
Волосся колихав мокрий вітер,туш розтеклась по щоках,вії похилились від солоних сліз,повіки були важкими,бо немогли вмістити в собі стільки сліз…
Заплакана і душевно розбита вона думала:-Що буде далі? Незнаю,але я мушу поборити ці чорні смуги життя…І тут згадались слова розумної людини,якої вона не знала:»Хочеш бути щасливим?-навчися страждати»…Так,вона страждає,та це все випробування її долі,життя…Вона їх подалає…А далі її чекає лише радість,сміх і щастя…
Спустилась і пішла поволі…Куди йшла?Вона сама не знала…Але невдовзі опинилась дома.
Прийняла душ…Сиділа накрита теплим пледом і пила теплий чай,гріла простужене і подразнене сигаретою горло.Думала….В кімнаті стояла тишина і запах лимона,який легкою смугою виходив з чашки,яку вона тримала тремтячими руками.Заснула…
Зранку вона встала весела та бадьора,правда дещо відчувала в'ялість вчорашнього вечора,про який згадувати навіть не хотілось,адже почалось нове життя…Саме так-нове життя…Вона змогла і витримала все…Вона сильна….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Останній вальс...Останній танець...
І перстень,що колись надів на палець...
Останній раз...дивлюсь у вічі
І йду у спогади та мрії вічні.
Останній раз...Останній раз...
З\\\"єднала доля тут ось нас-
У цьому танці,у цій залі,
На цьому прощальному балі.
Останній погляд...поцілунок
Дякую тобі за цей дарунок.
Останній раз...і прощавай,
І більше ніколи не згадай.
Останній раз...я закохалась
І від цього я зламалась.
Прощаємось сьогодні ми
Кохаєш іншу.Мене залишив ти.
Останній раз...котилася сльоза
Не хотіло серце відпускати і душа моя.
Останній раз...останній раз...
Останній погляд...і останній вальс.
Ще трохи:\\\"ну музико,загравай!\\\",
Останнє слово:\\\"ПРОЩАВАЙ\\\"!
Колись кохав,тепер забув у раз...
Ти вибач...останній раз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339461
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2012