| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
От ти ідеш дорогою німою!
І біль у серці - в грудях аж пече !
Не знаєш чи була земля твоя святою,
Чи билось її серце вогняне?
Бо ти не вірив, що в твоєї неньки
На лоні будуть гинути сини,
Що їхні діти - ще такі маленькі
Зостануться сиротами війни!
Ти і не міг подумать, що у тебе
В країні буде правити біда,
Що з чистого святого неба
Гіркою кров\'ю випаде роса.
А може ми того просто не знали,
Що мертва Україна вже давно,
Що прокляті перед всіма віками
Її душа, її священне тло.
І те, що не судилось нам з тобою
У мирі жити, в правді й доброті.
Що доля нам встеляється війною,
Що зиче нам дороги не прості.
Та наш народ не кориться поганій долі,
сильніший він за будь-яке прокляття!
Він прагне миру, доблесті і волі
І славиться він мужністю й завзяттям!
Я вірю, будем ми ще панувати!
Орати землі, сіяти свій хліб!
І кожен день зі славою вітати
Героїв України славний рід!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
Моя мамо, чого плачеш?
Чого сльози ллєш гіркі?
Свого сина вже не бачиш,
Син погинув на війні!
Не плач мамо-син герой став,
пролив кров за свій народ!
Наче лист осінній він упав
Не для грошей й нагород!
Не для пафосу й визнання,
А за діточок малих,
за майбутнє сподівання,
За загиблих і живих!
Слава вічна Твому сину!
Вічна пам*ять і любов!
Він погинув за Вкраїну
за народ наш пролив кров!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481134
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2014
Життя несе печалі і тривоги,
нестримну радість і любов святу.
А я повіки вдячна буду Богу,
що він послав мені мою сестру!
A пам'ятаєш як ми у дитинстві
сварились часто, билися до сліз.
A мама научала нас любитись,
бо ми є найрідніші на землі!
Cестра моя вдягнула біле плаття,
бо під вінець пора уже іти
і завтра ти покинеш рідну хату, нашу хату,
благословлять у путь тебе батьки!
Hа жаль,ти будеш дальше вже від мене,
у тебе інша вже тепер сім'я,
але спасибі небо світле небо,
що появився брат і є сестра!
Навколо сміх, ну а батьки в куточку,
тихенько стануть i зронять сльозу,
Бо віддають сьогодні старшу дочку, любу дочку,
бо заміж віддають мою сестру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421822
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.04.2013
Війна. Повсюди страх і гнів,
лунають постріли гармати,
минула безтурботність днів,
ідуть на бій палкий солдати!
і кожен постріл - в кожне серце,
і кожен вибух - в голові.
Коли ж закінчиться усе це?
я жити хочу на землі!
Ніхто не знає.А тим часом,
крокує смерть за нами вслід,
Шукає жертву щоб віддати
її у пекло на обід!
і ось вже дуло навелося,
яке надумало стріляти,
але закрив солдатик тілом
серденько бідного дитяти!
упав як лист і стихнув біль,
вже серце докір не бентежить.
сказала Смерть:\"не мій солдат-не мій.
такий ж бо смерті не належить\"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Ти лицемір?-тебе спитаю
ти впевнено промовиш-"ні"!
"я не обманюю, я люблю правду!"
але слова твої пусті!!
ти лиш згадай як ти людину
в лице безмежно шанував,
а після цього їй за спину
ретельно кості обмивав!!!!
або коли у дружбі клявся,
у вірності присягу клав.
а при потребі відвертався,
і іншим баки забивав!!!!
я розумію, всі ми люди
в особі грішні ми своїй.
але не голоси повсюди,
що ти правдивий і святий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.05.2012
Я орхідея, я рослина,
Але в душі моїй вирує світ.
І кожен раз коли людина
торкається до моїх віт-
я плачу...
Але не від болю.
Я з радості роню сльозу!
Бо знаю, що комусь дарую
безмежне щастя і красу!
Всі кажуть, що не маю серця.
Всі думають, що мертва я.
І через це з душі озветься
непрохана роса-сльоза!
Я тут, огляньтесь, я жива!
моя не зломана стеблина,
Я прагну ніжності й тепла.
Та на землі глуха людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338906
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.05.2012
Доборолась Україна до самого краю,
Гірше ляха свої діти її розпинають.
А чи хотіла наша мати жорстокої долі?
чи прагнуло її серце шаленого болю?
Хотіла-не хотіла, а хто його знає
її ж бідну каліку ніхто й не питає!
Тепер люди вчені стали, свою правду знають,
А про славу могутню козацьку ніхто й не згадає.
Навіть Бога зневажають!-вони ж бо умніші,
чим їм Бог поможе? Гроші важливіші!
Узнав би це Хмельницький-воскрес із могили.
І своїх же нащадків склонив в домовину!
Тоді б,може, і навчились матір признавати,
Не панам вклонятись, а братів шанувати.
І поля б орали, і хліби збирали,
А земельку за се теє свою поважали!
Не любили б тільки себе, ґонору б лишились,
За життя своє на світі Богу поклонились.
Україно моя рідна, де твоє щастя гуляє?
чи хто відав, чи хто чув, а, може, хто знає?
Де його шукати? Куди за ним йти?
Боже покажи! Сліпим путь освіти!
Бо посліпли і не бачим тої дороги,
Що веде нас до волі, до правди святої.
Сидить Кобзар на розпутті і думу гадає.
"За що ж власні діти матір убивають?"
Задумався Кобзар, став на коліна,
Бога помолити за свою країну.
Перехрестився тричі...
"Поможи нам ммилий Боже, правду розшукати,
Щоби неньку-Україну на ноги підняти!
Щоб її розбите серце знову усміхнулось,
А слава стара-добра додому вернулась!!
Перехрестився знову тричі, підвівся на ноги .
Узяв свою кобзу і гайда в дорогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338891
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.05.2012