Леся Приліпко-Руснак

ПОВЕРНЕННЯ МАНДРІВНОГО ПОЕТА

Час  зупини.  Залишися  на  трошки  
Відішли  ніч  на  парад  подивитись  планет  
Принеси  польові,  ніжні  волошки  
Мій  мандрівний,  забутий  поет  

Розкажи  про  далекі  країни  
Ти  ж  бачив  пустелі  й  красу  пірамід  
Величні  Колізею  руїни  
І  Антарктиди  сяючий  лід  

Я  приготую  нам  кави  міцної  
І  твої  руки  замерзлі  зігріє  горня  
Ти  спогадів  розгорнеш  яскравих  сувої  
Даруватимеш  мрій  тендітне  зерня  

Струн  торкнешся  гітари-чарівниці  
Мені  щемний  співатимеш  романс  
Безлад  вчиниш  в  почуттів  моїх  столиці  
А  на  тебе  вранці  вже  чекатиме  Прованс  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  10.05.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017

І ХОЧ ЖИТТЯ ПОДІБНЕ ДО ТЕАТРУ…

Крилате  небо  падало  навколішки  
Від  образи  сонце  скотилося  униз  
Йому  набридли  почуттів  огидні  домішки  
З  акторських  надуманих  реприз  

І  хоч  життя  подібне  до  театру  
Таки  мав  рацію  Шекспір  
Ти  захисну  читаєш  мантру  
Щоб  не  вчепив  тебе  брехні  й  облуди  звір  

Твоя  душа,  немов  покинутий  будинок  
Без  вікон  вже,  а,  може  й  без  дверей  
А  навколо  галасливий  ринок  
Де  створіння  ниці  оцінюють  людей  

В  полон  здаватись  їм  не  варто  
Уяви,  що  ти  метелик  і  лети  
Вони  за  тобою  полюватимуть  завзято  
А  ти  граційно  й  гордо  наближайся  до  мети  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  18.04.2017  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2017

ПОБАЧЕННЯ

Запроси  мене  на  побачення  
Уявімо,  що  це  ще  початок  
Роки  ще  не  мають  вагомого  значення  
І  на  майбутнє  немає  нотаток  

Подаруй  троянду  яскраво-багряну  
Як  почуттів  символ  палких  
Дай  відчути  неспокій  твого  океану  
Глянь  на  світ  з  моїх  скель  занадто  стрімких  

Гратиме  знов  хвилюючий  джаз  
Моєї  душі  маневруючи  струнами  
Не  існує  для  мене  країни  образ  
Де  товклися  слова  здичавілими  гунами  

Весна  –  офіціант,  принесе  нам  вина  
Воно  солодке  й  водночас  терпке  
Наше  щастя,  мов  знахідка  золотого  руна  
І  байдуже,  що  явище  «світ»  нетривке  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.03.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2017

З МОРЕМ НА САМОТІ

Сонце  поспішало  до  горизонтного  бунгало
Теплий  вітер  шовком  мостився  на  плечі
Збирав  день  свої  речі  недбало
Готувався  сміливо  до  втечі

Скелі  одвічні,  звично  похмурі
Розповідали  морю  свої  таємниці
Шукали  в  бузковій  небесній  глазурі
Своїх  спогадів  примарні  столиці

Лоскотали  ніжки  хвилі  оксамитні
Дівча,  мов  Афродіти,  краси  неземної
Її  б  на  бал  запросили  у  Відні
Про  неї  одами  списані  цілі  сувої

Її  шкіра  виблискує  золотом
Її  стан  стрункий,  неначе  тополя
Від  неї  не  віє  манекенності  холодом
До  кохання  байдужість  –  не  її  парасоля

Вона  наодинці  з  своїми  думками
В  них,  мов  в  кімнаті  наводить  лад
І  те,  що  бентежить  серце  роками
На  порядку  денному  власних  нарад

©  Леся  Приліпко-Руснак,  13.03.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2017

ВЕСНО, ДЕ Ж ТИ ЗАБАРИЛАСЬ?

Крилате  сонце,  сполохане  вітрами  
У  небесній  сховалося  фортеці  
Куди  подітись  від  сумної  панорами?  
Коли  дощі  зайшлися  в  дикім  герці  

Весно,  де  ж  ти  забарилась?  
В  чиїх  маєтках  розкошуєш,  п’ючи  мед?  
На  чиїй  перині  теплій  примостилась?  
Нащо  тобі  мудрість  старовинних  Вед?  

Замість  істин  філософських  краще  йшла  б  в  поля  й  міста  
Несла  їм  зелені  і  квітучі  чари  
Та  виглядаєш  з-за  лінощів  щита  
Ти  ж-бо,  дівко,  не  боїшся  кари  

Одягни  сукню  ошатну  хутчіше  
З  польових  квітів  не  забудь  діадему  
В  атаку,  у  бій  кидайсь  сміливіше  
Краси  доведи  палку  теорему  

Зима  принижено  плазує  по  болоті  
Ось-ось  капітуляцію  підпише  
І  в  марші  переможному  у  кожній  ноті  
Нове  життя  вже  щастям  дише  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  26.02.2017

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720504
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.02.2017

ТРОЯНДОЮ РОЖЕВОЮ СВІТАНОК

[i][/i]Трояндою  рожевою  світанок  
Розквітнув  на  зимовім  небосхилі  
Ніжні  хмарки  подібні  до  панянок  
В  білосніжнім,  вишуканім  стилі  

Новий  день  дістає  свою  палітру  
Шукає  пензлик  і  мольберт  
На  полотні  чистім  хвиля  вітру  
Непересічний  творитиме  сюжет  

Кава  стигне  в  глинянім  горнятку  
Сонце  дивиться  на  неї  ласим  оком  
Воно  одягне  вбрання  найкраще  і  краватку  
І  до  вікна  піде  рішучим  кроком  

І  чаруватимуть  красою  жіночі  плечі  
На  них  ще  відбиток  солодкого  сну  
Вони  варті  з  реальності  наглої*  втечі  
Вони  втілюють  в  собі  вогонь  і  весну  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  03.02.2017  р.  

*наглої  -  тут,  в  значенні  раптової  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2017

МІСТО В ЗИМОВИХ ОБЛАДУНКАХ

 [i][/i]
Коли  місто  спить  в  зимових  обладунках  
Приходить  тиша  на  гостину  
Приносить  в  зоряних  пакунках  
Сну  солодкого  перину  

А  ти  в  вікно  все  визираєш,  мов  маленька  
Візерунки  дивні  розглядаєш,  наче  вперше  
То  виноградна  китичка  малюється  гарненька  
То  панна,  що  гребінцем  волосся  чеше  

Білий  килим  простягся  вуличками  
Така  чиста  й  недоторкана  його  краса  
І  снігом  сиплять,  мов  велетенськими  снопами  
Зі  всіх  комірок  щедрі  небеса  

І  як  в  цю  мить  не  вірити  у  казку  
Коли  примарою  стає  буденний  світ  
Жалі  й  турботи  визнають  свою  поразку  
Та  налякано  втікають  до  безвиході  боліт  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  13.01.2017  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2017

ЧИМАЛО СЦЕН БАЧИВ СВІТ БАНАЛЬНИХ

[i]Чимало  сцен  бачив  світ  банальних  
Що  за  одним  сценарієм  ішли  
І  слів  радісних,  і  формулу  прощальних  
В  його  лексиконі  століття  зберегли  

Тримають  небо  на  своїх  плечах  атланти  
Таке  ж  похмуре,  мовчазне,  як  і  колись  
А  під  ним  люди  –  долі  арештанти  
Сюжет  ліпити  свій,  наївні,  узялись  

І  я,  мабуть,  не  виняток  з  загалу  
Бо  я  тебе  зустрів  і  палко  покохав  
Ти  прийшла  в  життя  моє  подібне  до  вокзалу  
Де  потяг  ніколи  й  ні  на  кого  не  чекав  

Мені  б  тебе,  тендітна  квітко  
Берегти  від  холоду  й  вітрів  
І  в  свої  обійми  заховати  швидко  
Від  розлуки  грізних,  безжалісних  полків  

Та  я  хто?  Я  Всесвіту  піщинка  
Я  не  герой,  я  зовсім  не  герой  
Я  відпустив  тебе  –  ось  моя  помилка  
Тепер  завжди  зі  мною  трагедії  конвой  

А  ти  на  іншому  березі  ріки  
Твоя  історія,  то  справжня  лебедина  казка  
Лиш  мені,  дурню,  якось  невтямки  
Мені  робити  що  скажи,  будь  ласка  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  28.12.2016[/i]

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2016

КАВА ХОЛОДНА…. ЯК ПОЧУТТЯ

[i]Розпушив  вечір  павлином  пір’я  
Пішов  місяць  на  шахи  до  ліхтарів  
Шаленіло  зимове  всесилля  
В  царстві  підступних  вітрів  

І  в  дикій  безодні  міста  
Стукіт  підборів,  наче  набат  
В  голові  крутилось:  «Baby  astalavista»  
Як  невдалий  вчорашній  жарт  

Маленьке  кафе  –  тепле  кубельце  
Перед  очима  давній  неспокій  
Немов  з  машини  минулого  вкрадено  скельце  
Зі  світом  своїх  церемоній  

Як  почуття,  моя  кава  холодна  
Дарма,  що  солодка  і  схожа  на  мед  
Твоє  обличчя  –  маска  підробна  
А  від  погляду  хочу  сховатись  у  плед  

Я  мовчу.  Що  ж  іще  сказати?  
Між  нами  товща  непройдених  років  
Які  слова,  мов  ягоди  до  жмені  назбирати  
Щоб  ти  усе,  одразу  зрозумів!  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  06.12.2016  р.  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/[/i]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016

В ОЧІКУВАННІ РАНДЕВУ

 
В  мереживі  тоненьких  рукавичок  
Сховалася  краса  тендітної  руки  
І  зорі,  мов  сотні  запальничок  
Зігрівали  втаємничені  думки  

Душа  співала  давно  закинуті  романси  
Перипетіями  кохання  йшла,  немов  по  битім  склу  
Осінь  чемні  робила  реверанси  
І  золотою  фарбою  малювала  по  чолу  

Молоде  дівча,  граціозніше  за  лань  
Походжало  в  очікуванні  бруком  
Серед  зустрічі  солодких  побажань  
Ім’я  священне  звучало  ніжним  перегуком  

Він  на  побачення  прийде  обов’язково  
І  подарує  гілочку  пахучого  бузку  
Зімкнеться  обіймів  чарівне  коло  
І  кружлятиме  їх  вітер  у  вальсовім  танку  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  31.10.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2016

НЕ ХОЧУ СПІВАТИ ТВОЇ ПІСНІ

Я  не  хочу  співати  твої  пісні  
Вони  сумні  і  аж  надто  якісь  філософські  
Вони,  мов  розпачу  сльози  рясні  
Або  ж  як  злющі  трактати  відьомські  

Не  дивись,  не  благай  –  то  все  марно  
І  моєї  гітари  ручиськами  ти  не  чіпай  
Ти  лиш  вибачатися  вмієш  незграбно  
І  тицяти  під  носа  захололий  чай  

Мене  не  вабить  твоє  зелене  світло  
Я  ще  колись  ввімкнула  стоп-кран  
І  не  говори  мені  змучено  й  хрипло  
Що  десь  загубив  свій  талан  

В  мою  скриньку  не  кидай  поштову  
Свої  геніальні  неначебто  ноти  
Вони  байдужості  несуть  прохолоду  зимову  
І  вічної  гордості  мерзлоти  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  16.10.2016  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016

ДЛЯ ЩАСТЯ БАГАТО НЕ ТРЕБА

Людині  для  щастя  багато  не  треба
Людина  –  істота  проста
Її  в  коханні  найбільша  потреба
Бути  потрібним  –  її  найвища  мета

Та  життя  –  суміш  жорстоких  законів
І  безлічі  порогів  стрімких
Комусь  марних  зізнань  і  поклонів
Ідеалів  напрочуд  крихких

Людина,  мов  дурнувата  сорока
Тягне  в  гніздо  все,  що  блищить
Атрибутів  безглуздих  коробка
Від  навантажень  затятих  тріщить

Не  в  багатстві  оманливім  сила
А  в  обіймах  коханих  й  близьких
І  щоб  заздрість  на  вушко  не  шепотіла
Вони  дорожчі  від  будь-яких  примх


©  Леся  Приліпко-Руснак,    11.10.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2016

ОСІННЄ ПОЛЕ РОЗЛУКИ

На  осінньому  полі  розлуки  
Вітер  танцює  гопак  
Пересохли  кохання  усі  акведуки  
І  став  чужим  замріяний  дивак  

До  ранкових  літніх  снів  уже  байдуже  
І  до  ромашок  пахучого  букету  
Дощ,  зіграй-но  пісню,  друже  
Привіт  надішли  старому  корвету*  

Там  з  спогадами  пляшка  і  вином  
Шоколадка  з  відбитком  рожевої  помади  
І  спостерігає  самотній  астроном  
Далекі  зіркові  принади  

Жовта  сукня  падає  до  ніг  
На  прощання  і  на  прикру  згадку  
Остання  репліка  –  банальності  батіг  
На  чолі  залишить  зморшку-крапку  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  10.10.  2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

*  вжито  в  значенні  марки  авто  Jet  Corvette  (1978  р.)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016

ЛУКАВИЙ ЛЕГІНЬ

Вбраний  легінь  за  останньою  модою  
На  всі  тридцять  два  всміхався  безлико  
Хизувався  манекенною  вродою  
Немов  казав:  «Ну  що  попалася,  рибко»

А  вона,  дівча  наївне,  молоденьке  
Дивилося  на  нього  й  боялось  навіть  кліпнути  
Воно,  мов  лілія  ніжне  й  тоненьке  
Йому  таку  за  щастя  скривдити

Бо  він  не  принц,  а  чисто  кінь  троянський  
Що  його  доля  підкинула  нещира  
Йому  не  потрібен  дух  повстанський  
Йому  близька  сліпа,  безглузда  віра

Вона  натхненно  слухала  
Його  наперед  складені  казки  
Про  майбутнє  спільне  думала  
І  що  це  гра  їй  було  невтямки

І  ось  він  веде  її  в  свої  тенета  
Мов  полюванням  задоволений  павук  
Він  не  відає,  що  за  брехню  його  колись  чека  вендета  
А  поки  Амур  поспішно  свій  ховає  лук

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2016

ПАНІ З МИНУЛОГО СТОЛІТТЯ

Вона  –  пані  у  чорнім  капелюшку  
Зі  стримано-звабливим  водночас  декольте  
Зачепився  кучерик  на  ніжнім  вушку  
І  дише  вродою  личко  молоде  

Вона,  немов  з  минулого  століття  
Де  диктує  моду  ще  Коко  Шанель  
Вона  квітка  романтичного  суцвіття  
Янгол  із  книжкових,  затишних  осель  

Схожа  на  скрипку  її  фігура  
І  напрочуд  горда  у  неї  хода  
Її  світу  чітка  партитура  
Від  сторонніх  ховає,  наче  льода  

Їй  на  принца  чекати  марно  
Бо  юнакам  бракує  інтелігентності  й  манер  
Їм  в  голові  або  pick-up,  або  «динамо»  
І  огидний  часто  адюльтер  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  04.08.2016  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016

ЕЛЬЗА

Весняні  терпкі  пахощі  полонили  собою  все  навкруги.  Їхня  краса  приємно  лоскотала  нюх  найвибагливіших  поціновувачів  аромату.  І  лише  одне  створіння  на  всьому  білому  світі  не  відчувало  і  не  могло  належно  оцінити  переваги  й  недоліки  заворожуючого  запаху.  
Ельза  дивилась  у  вікно.  Поза  його  межами  прямою  ходою  йшла  воля.  Вона  дражнила  дівча  своїм  впертим  та  незалежним  кроком.  Вона,  немов  спеціально  кружляла  пташкою  великим  зеленим  лугом.  Там  безтурботно  грали  в  футбол  хлопчаки.  Вони  з  дитячим  азартом  та  запалом  бігали  за  м’ячем,  а  дівчатка,  їхні  знайомі,  стояли  на  стежці  поряд  з  лугом  і  активно  вболівали  за  юних  гравців.  Було  чути  веселий  дівочий  сміх,  що  дратував  Ельзу  ще  більше.  Ельзі  так  хотілося  опинитися  поруч  з  ними,  ось  так  задоволено  всміхатись,  щиро  тішитись  кожній  перемозі  і  гірко  сприймати  невдачу.  
Ще  одна  обставина  надзвичайно  погіршувала  Ельзин  стан.  Вона  вперше  закохалася  і  це  почуття  було,  на  жаль,  невзаємним  та  напрочуд  даремним.  Воно  її  шматувало  та  не  давало  ніякого  спокою.  
Її  героєм  став  хлопчина  з  того  футбольного  гурту,  що  постійно  товкся  під  їхніми  вікнами.  Через  нього  Ельза  була  змушена  кожного  дня  дивитись  цю  футбольну  виставу.  Вона  не  пропустила  жодної  гри,  де  був  ВІН.  Його  пишне,  руде  волосся  було  для  неї  одночасно  і  прапором  відчаю,  і  прапором  надії.  
Ельза  в  думках  завжди  будувала  їхнє  знайомство,  їхній  перший  поцілунок,  а  далі  руйнувала  сама  ж  цей  тільки-но  створений  будинок  з  піску  з  дивною  насолодою,  що  мала  прикрий,  гіркий  смак  реалізму.  Вона  відчайдушно  повторювала  собі,  що  їхнє  знайомство  –  це  така  ж  неймовірна  річ,  як  існування  життя  на  пекельному  Марсі.  
Ельза  з  огидою  поглянула  донизу.  Її  погляд  спинився  на  ненависних  поручнях  інвалідного  візка,  що,  мов  кайданки  тримав  її  у  своїх  залізних  лещатах.  Її  стрункі,  маленькі  ноженята  тепер  здавались  їй  безглуздими,  великими  дерев’яними  колодами,  що,  мов  на  зло  нічого  не  хотіли  відчувати.  
Ельзі  не  подобалась  її  немічність,  вона  доводила  її  до  злих,  обурених  сліз.  Ельза  дивилась  ображено  кудись  вдалину,  а  сльози  стіною  рясно  затуляли  очі.  
Заспокоївшись,  вона  помітила  тінь,  що  промайнула  в  неї  під  вікном.  За  спиною  почулися  чиїсь  кроки.  Коли  Ельза  обернулася,  вона  не  могла  від  здивування  промовити  ані  слова.  На  порозі  її  дому  височів  той  рудокосий  хлопчисько.  Він  стояв  від  Ельзи  на  відстані  витягнутої  руки  і  тому  Ельзі  здавалось,  що  вона  спить  і  снить  неймовірно  ніжним  сном.  
А  хлопчина,  привітно  всміхнувшись,  промовив:  

-  Привіт!  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2016

ЛІТНЯ НІЧ

Літньої  ночі  тиша  блаженна  
І  чорнильного  неба  краса  
Моя  душа,  як  ніколи,  сьогодні  натхненна  
І  чомусь  вірить  ще  в  чудеса  

Може  вона,  як  маленьке  дівчисько?  
Вважає,  що  все  не  насправді,  а  гра  
Що  до  зірок,  мов  до  м’ячика  близько  
А  камінь  маленький  зі  скарбами  гора  

Їй  багато  здається  страшним  і  великим  
Хоч  не  побачити  те  й  під  лупою  
І  світ  гарчить  на  неї  звіром  диким  
Невпинно  кличе  до  двобою  

І  серпень  вечором  недільним  
Постає  в  уяві  прикрим  фактом  
Бачить  літо  себе  ще  вільним  
А  в  думках  мчить  до  осені  трактом  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  04.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2016

ТИ МУДРА ЖІНКА, УКРАЇНО!

Ти  мудра  жінка,  Україно!  
Хоч  тобі  всього  і  двадцять  п’ять  
В  тебе  скроні  сиві,  то  й  не  дивно  
Тебе  всі  мріють,  мов  гілку  поламать  

Ти  святкова  вбрана,  в  вишиванці  
Стоїш  у  полі  жовтогарячої  пшениці  
Вітер  кружляє  волосся  в  дикім  танці  
А  на  горизонті  б’ють  скажені  блискавиці  

Ти  чекаєш  синів  своїх  додому  
І  час  від  часу  поглядаєш  на  безлюдний  шлях  
Чекаєш  вперто,  пересилюючи  втому  
І  ховаючи  подалі  материнський  страх  

А  вони  лиш  шлють  тобі  листи  із  фронту  
І  в  них  із  трепетом  цілують  твої  руки  
Тримати  просять  в  настрої  мажорну  ноту  
І  перемоги  їхні  –  тобі  безцінні  подарунки  

©  Леся  Приліпко-Руснак,  14.08.2016  

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685666
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.08.2016

ГІРКИЙ ВІДГУК З МИНУЛОГО

Ольга  знов  прокинулася  серед  ночі.  Її  збудив  чийсь  холодний,  нелюдський  доторк.  Хтось,  мов  льодяною  лінією  провів  по  її  оголеній  спині.  Хоч  для  Ольги  це  явище  було  не  вперше,  проте  все  одно  жахливо  неприємне.
Історія  цього  фільму  жахів  розпочалася  тоді,  коли  Ольга  назбиравши  грошенят,  придбала  собі  окрему  від  батьків  квартиру.  Нове  помешкання  мало  старовинний  антураж  і  абсолютно  несучасний  дух.  Квартира  продавалася  за  доволі  низькою  ціною,  проте  Олю  це  не  налякало,  а,  навпаки,  втішило.  Вона  давно  мріяла  про  незвичайне,  цікаве  житло.
Минулий  власник  навіть  відмовився  забирати  меблі,  що  ще  більше  сподобалось  Ользі,  адже  меблі  зі  старовинними  ліпленнями,  ручками,  тисненнями  здавались  їй  невід’ємними  атрибутами  нового  затишного  гніздечка.  Без  них  помешкання  втрачало  свій  лоск    та  самобутню  красу.
В  першу  ж  ніч  в  новій  квартирі  Ольга  відчула  присутність  ще  когось.  Ця  сутність  час  від  часу  торкалась  спини  та  рук  Ольги.  Від  цих  доторків  в  неї  німіло  тіло,  а  прокидалася  вона  з  скаженим  головним  болем.
Оля  знесилено  піднялася  з  ліжка  і  попрямувала  на  кухню.  Весь  час  їй  здавалось,  що  за  нею  хтось  йде,  просто  дихає  морозним  подихом  в  потилицю.  Вона  поволі  відкрила  кран  з  холодною  водою,  набрала  в  чашку  трохи  рідини  здалека  схожої  на  воду  і  підняла  до  своїх  вуст.  Раптом  хтось  здушив  її  горло,  неначе  залізним  обручом.  Ольга  відчула  брак  повітря  та  зрозуміла,  що  небезпечна  межа  між  життям  та  смертю  вже  горить  під  її  ногами.  В  цю  ж  мить  її  вухо  встигло  вловити  ледь  чутне  виття.  Воно  було  схоже  на  вовче,  але  хрипами  нагадувало  людське.
Обруч  на  Олиній  шиї  послабився  зненацька.  Зір  повернувся,  розум  почав  трохи  яснішати.  Ольга  гайнула  геть  з  квартири,  навіть  не  встигла  перевдягтись.  Вона  тарабанила  у  всі  підряд  сусідські  двері.  Їй  якось  байдуже  було,  що  на  годиннику  третя  ночі.  Їй  хотілось  поділитися  з  кимось  пережитим,  заховатись  в  теплому,  надійному  місці.
П’яті  по  рахунку  двері  під  її  настирливим  гупотом  не  встояли.  На  поріг  вийшла  старенька  бабуся,  що  єхидно  всміхнулася  Ользі  та  промовила:
-                  О,  дівко,  я  тебе  давно  чекала.  Маю,  що  тобі  сказати  та  знаю  від  чого  ти  втекла.
В  Ольги  не  було  сил  запитати  звідки  і  чого,  а  тому  вона  просто  пішла  вслід  за  сухенькою  старушенцією.  Чому  вона  їй  довірилася  після  всіх  жахіть,  вона  й  сама  не  розуміла.
Бабуся  закип’ятила  залізний  чайничок,  що  гордо  виблискував  своїми  начищеними  боками,  вкинула  в  маленькі  філіжаночки  з  квітковим  візерунком    кілька  щіпок  заварки,  залляла  кип’ятком,  і  втулила  перед  Ольгою  домашнє  звабливе,  з  цукровою  пудрою,  пахуче  печиво.
-                  Їж,  дитинко,  пий,  -  мовила  вона,  -  а  я  розповідатиму.
Стара  поправила  і  так  гарно  вчеплену  хустину  та  продовжила:
-    Квартира  твоя  проклята.  Ніхто  до  тебе  так  довго  в  ній  не  протримався.  Всі  тікали  світ  за  очі  після  кількох  тижнів  життя  в  ній.  А  я  знала,  що  маю  право  розповісти  правду  лише  одній,  тій,  яка  витримає  найдовше.
В  далекому  1942  році  це  житло  належало  досить  відомому  на  той  час  лікарю.  Він  вмів  пристосовуватись  до  будь-якої  влади,  а  тому  й  при  німцях  йому  жилося  непогано.
В  який  момент  в  його  голові  щось  дзенькнуло  і  повернулося  не  в  той  бік  –  невідомо,  але  він  перетворився  в  некерованого,  винахідливого  звіра.  Може,  збили  його  з  пантелику  великі  гроші,  які  він  хотів  отримати  та  не  хотів  для  цього  нічого  робити.  А  може,  в  нього  вселилась  якась  нечисть.  Хто  зна..
Там,  де  зараз  твоя  спальня,  був  колись  його  кабінет.  Він  запрошував  туди  потенційних  пацієнтів,  або  ж  євреїв,  яким  обіцяв  допомогти  врятуватися  від  німців,  і,  звісно,  ж  брав  за  допомогу  наперед  гроші,  а  потім  залишав  їх  самих  на  хвильку  у  кімнаті,  щільно  зачиняв  двері  і  якимось  єдино  відомим  йому  чином,  впускав  до  кімнати  отруйного,  задушливого  газу  Люди  труїлись,  помирали,  а  це  паскудство  поверталось  у  своє  лігво,  відчиняло  люк,  що  знаходився  під  килимом,  і  скидало  їх  туди  в  негашене  вапно.
Довго  ніхто  не  знав  про  його  злочини.  Аж  після  перемоги,  коли  встановився  хоч  якийсь  лад,  в  лікаря  був  проведений  обшук  і  знайдено  той  зловісний  люк,  а  в  ньому,  як  ти  вже  здогадалась,  залишки  кісток  невинних  жертв.  Лікар  швидко  зізнався  у  всьому,  навіть  вказав  скільки  вбивств  він  вчинив  –  63.  Його  було  засуджено  до  розстрілу.
Стара  закінчила  розповідь,  з  полегшенням  видихнула  і  ковтнула  вже  охололий  чай.  Ольга  вперше  подала  голос:
-    А  якщо  все  завершилось,  до  чого  ті  всі  жахи,  що  відбуваються  в  квартирі?
Бабуся  здивовано  поглянула  на  Ольгу  і  промовила:
-    Дух  того  проклятого  виродка  мандрує  по  своїй  барлозі.  То  його  помешкання  і  йому  невтямки  якого  біса  крутяться  там  якісь  чужі.  А  жертви  пекельного  лікаря,  вірніше  їхні  душі  не  можуть  нікуди  подітися.  Після  обшуку  люк  був  замурований  з  рештками  нещасних  людей.  Наступні  господарі  квартири  навіть  не  здогадувалися  про  такий  «приємний»  сюрприз.
-                  І  що  мені,  бабусю,  робити?  Тікати  звідти  чи  що?
-    Ні,  так  це  коло  ніколи  не  розімкнеться.  Поклич  будівельників,  нехай  розберуть  підлогу  та  знайдуть  те  сумне  місце.  Забери  звідти  ті  рештки,  поховай  по-християнськи.  І  не  забудь  покликати  священика,  щоб  освятив  все  житло.
-                  Дякую  Вам  за  пораду,  -  стиха  промовила  Ольга.
В  її  голові  вже  склався  чіткий  план  дій.  На  наступний  день  вона  почала  втілювати  його  в  життя:  найняла  будівельників,  влаштувала  ремонт.  Вони  дійсно  дістали  купу  кістяків,  які  згодом  Ольга  поховала  за    всіма  традиціями  і  на  свої  ж  кошти  встановила  надгробок.
Після  освячення  житла  Ольга  відчула  як  житлом  розлилось  приємне  тепло.  Ніч  тепер  не  нагадувала  їй  сюжети  романів  Стівена  Кінга.  Оля  вирішила  подякувати  бабці  за  своєчасну  пораду  і  попрямувала  до  старої  на  гостину,  попередньо  придбавши  в  крамниці  смачного  тортика.
Але  на  великий  подив  Ольги  двері  в  старої  ніхто  не  відчиняв.  Більше  того,  від  них  віяло  запахом  самотнього,  покинутого  приміщення.  Раптом  відчинились  двері  поряд.  Розпатлана  сусідка  Валя,  в  старому,  вицвілому  халаті,  гаркнула  до  Олі:
-                  Ти  чого  товчеш  туди,  дурне?  Там  давно  ніхто  вже  не  живе.
-                  Аякже  бабуся?  –  прошепотіла  Ольга.
-                  Ну  жила  стара  якась,  але  десь  років  з  тридцять  тому.  Вона  давно  до  предків  пішла.

Валя  гримнула  дверима,  а  Оля  залишилась  з  перелякано-здивованим  обличчям.  Вона  так  і  не  могла  зрозуміти  –  хто  ж  їй  допоміг?

©  Леся  Приліпко-Руснак,    14.08.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684528
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016

НІЧ… І ЗНОВУ НІЧ

Ніч.  І  знову  ніч
Печаттю  чорною,  лихим  прокльоном
Я  знетямлено  торкаюсь  твоїх  пліч
А  в  голові  думки  у  марші  батальйоном

Хто  ти?  Скажи  мені,  дівко?
Мавка,  а,  може  відьма
Де  зілля  ховаєш  своє,  чорнобривко?
І  за  глузд  мій  монета  платиться  срібна?

І  що  тобі,  юній  особі  за  радість
Жити  від  дати  до  дати
Це  Купідона  прикра  лукавість?
Чи  за  справу  взялись  його  кати?

Скульптор  натхненний  ліпив  твоє  тіло
З  мармуру  найкращих  порід
Ланіти  і  перса  так  створені  вміло
Що  й  в  Антарктиді  розтанув  би  лід

Мені  хочеться  шматувати  на  тобі  одежу
І  щось  бездумно  кричати  в  напіввідкриті  вуста
Здається,  я  сам  собі  не  належу
А  ти  мовчиш,  неначе  свята

І  ось  повільно  впала  пристрасті  завіса
О,  Боже,  що  ж  я  наробив
Я  зрозумів  нарешті  –  ти  актриса
А  я  себе  у  зради  дикім  терені  згубив

©  Леся  Приліпко-Руснак,  29.07.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683720
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2016

ЖИТТЯ ЛЮДСЬКЕ ЗВИВАЄТЬСЯ ЗМІЄЮ

Життя  людське  звивається  змією
Серед  річкових  порогів  і  гірських  стежин
Давно  людство  шукає  панацею
Від  швидкоплинності  оманливих  хвилин

Часто  штовхають  з  пантелику
Слова,  що  все  на  світі  цім  мина
І  коли  печаль  зустрінеш  ти  велику
І  коли  кубок  щастя  питимеш  до  дна

В  часу  на  рівному  рахунку
Й  бідняки  нещасні,  й  пишномовні  королі
Від  неминучості  немає  порятунку
Куди  ж  ти  плистимеш  на  зламанім  веслі?

В  божих  створінь  така  природа
Прийти  й  лишити  слід
І  не  скасують  ані  гроші,  ані  врода
Останній  у  вічність  самотній  похід
                                                                     

©  Леся  Приліпко-Руснак,  18.07.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2016

ДЕСЬ В ЗАБУТОМУ ДОМІ

Десь  в  забутому  домі
Грало  сумне  піаніно
Пустка  й  самотність  сиділи  на  троні
Привіт  заблукале,  бамбіно!

Чого  шукаєш  і  куди  зазомбовано  пнешся?
Невже  тобі  захотілось  пригод?
По  чиємусь  минулому  капцем  товчешся
Де  повно  фото  старих  і  пожовклих  банкнот

Вікна  пустими,  сліпими  очицями
Дивились  байдуже  крізь  морок
Лиш  часом  небо  злими  блискавицями
Зі  спокою  зривало  корок

А  ти,  немов  Тесей  у  лабіринті
По  коридорах  блудило  брудних  й  необжитих
І  лякали  гнізда  пташині  під  стелею  звиті
І  на  мольберті  незавершений  запилений  триптих


©  Леся  Приліпко-Руснак,  15.06.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2016

ПЕРОН. ГЛУХА Й ТРЕМТЛИВА НІЧ

Перон.  Глуха  й  тремтлива  ніч
Що  тягне  комір  аж  під  шию
Він  повертає  її,  мов  позичену  річ
Наче  в  когось  вкрадену  мрію

Він  говорить  відсторонено  й  байдуже
«Забудь,  мала!  Когось  собі  знайдеш»
І,  як  завше,  смалить  сигари  і  лукаво  очі  мруже
І  його  думки  нагадують  сливовий  фреш

А  вона  розгублена  й  сердита
В  руках  нервово  стискує  білет
Її  потяг  має  вигляд  розбитого  корита
І  яке  знущання  цей  прощальний  тет-а-тет

Знову  в  неї  статус  «мандрівниця»
Через  поля  безкрайні  до  нових  зірок
Доля  –  велика  чарівниця
Що  десь  намисто  їй  збирає  з  щастя  пелюсток


©  Леся  Приліпко-Руснак,  28.07.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2016

ХРИПЛИМ ГОЛОСОМ СПІВАЄ ГРАМОФОН

Хриплим  голосом  співає  грамофон
Життя  чиєсь  змальовує  у  нотах
Де  світ  повний  солодких  заборон
І  живе  кохання  на  стрімких  висотах

По  колу  крутиться  дзиґою  платівка
Плавно  торкаючись  кожної  із  віх
І  як  спогад,  напарфумлена  хустинка
Від  райських  залишилася  втіх

Гратиме  фокстрот  давно  забутий
І  шепотітимуть  на  вушко  чиїсь  палкі  вуста
«Я  Вашою  красою,  пані,  скутий
Прихильність  Ваша  –  ось  моя  мета

Жаль,  що  дуелі  вже  не  в  моді
Я  б  за  Вас  змагався,  наче  лев
Я  хоробрий  воїн  по  своїй  природі
А  Ви  найяскравіша  з  усього  жіноцтва  королев»

Прийде  світанок  і  розвіються  туманом
І  музика,  й  видіння  романтичне
І  сучасність  диким  доберманом
В  реальності  поверне  коло  звичне

©  Леся  Приліпко-Руснак,  27.07.2016


http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016

Мій творчий вечір "На крилах поетичного слова"

10  липня  2016  року  в  Центральній  міській  бібліотеці  імені  Костя  Солухи  відбувся  мій  творчий  вечір  під  назвою  «На  крилах  поетичного  слова».  На  цьому  заході  були  присутні  мої  родичі,  знайомі,  друзі,  а  також  учасники  поетичного  клубу  «Ліра»,  до  якого  я  належу.
Перед  глядачами  я  мала  змогу  відкрити  завісу  до  свого  поетичного  світу.  На  початку  творчого  вечора  я  зосередила  увагу  аудиторії  на  віршах  про  страшні,  буремні  події,  що  змінювали  і  продовжують  змінювати  нашу  країну  (Євромайдан,  загибель  Небесної  сотні,  війна  на  Сході).
Не  могла  я  не  звернути  увагу  і  на  красу  нашої  неньки-України.  Цьому  був  присвячений  вірш  «Моя  Україно!»,  що  був  продекламований  учасницею  поетичного  клубу  «Ліра»  Тетяною  Дорошенко.
Далі  я  поетичними  рядками  розповіла  про  історію  та  сучасне  життя  Кам’янця-Подільського.  Допомогла  мені  у  цьому  учасниця  поетичного  клубу  «Ліра»  Юлія  Ковальчук,  продекламувавши  мій  вірш  «Троянда  Поділля  на  камені».
Наступним  етапом  творчого  вечора  була  моя  розповідь  про  почуття,  які  я  відчуваю,  коли  пишу  вірші,  про  ставлення  до  Музи,  до  книг  як  джерела  натхнення,  а  часом  і  порад  та  підтримки.
Жанна  Мадич  –  учасниця  поетичного  клубу  «Ліра»  зачитала  мій  вірш  «Не  дивись  на  тіло».  Головним  покликанням  цієї  поезії  було  показати  як  важко  творчим  людям  пристосуватись  до  соціуму.  Дуже  часто  суспільство  звертає  увагу  не  на  творчість,  не  на  якісь  позитивні  особисті  якості,  а  більше  на  вади,  зовнішню  оболонку.
Наступний  блок  поезій  присвячений  темі  кохання,  як  всеосяжного,  глибокого  та  пануючого  почуття,  що  здавна  керує  світом.  В  своїх  віршах  я  намагалася  розглянути  це  почуття  як  з  жіночого,  так  і  чоловічого  боку.
Один  з  віршів  –  «Я  уезжаю»  був  продекламований  Світланою  Кремінською  Мною  була  прочитана  поезія  –  своєрідна  ода  жінці,  в  якій  йде  мова  про  жінку  як  про  неземне,  а  часом  і  не  логічне  створіння.  А  також  прочитаний  жартівливий  віршик  «Сьогодні  душа  танцює  танго»,  який  створив  гарний  настрій  для  присутніх.
Наостанок  мною  була  розкрита  тема  батьків,  батьківського  дому,  дому  моїх  дідів  та  прадідів.
Протягом  усього  творчого  вечора  лунали  прекрасні  пісні  у  виконанні  Жанни  Мадич.
Дякую  всім,  хто  завітав  на  мій  творчий  вечір  і  щиро  дякую  за  допомогу  в  його  проведенні  Ліщинській  Нелі  Миколаївні,  Тетяні  Дорошенко,  Юлії  Ковальчук,  Світлані  Кремінській,  Жанні  Мадич  та  колективу  Центральної  міської  бібліотеки  імені  Костя  Солухи.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677425
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2016

ЛЕГШЕ З КНИГАМИ БУВАЄ ГОВОРИТИ…

Легше  з  книгами  буває  говорити
Аніж,  здавалося  б,  з  розумними  людьми
Від  книг  образи  не  терпіти
І  в  них  нема  зарозумілості  стіни

Книги  ні  за  що  не  докоряють
Для  них  не  треба  виправдань  шукати
Питань  болючих  не  чіпають
Не  поспішають  в  кут  глухий  загнати

Книги  не  насміхаються  ніколи
Ні  з  вад  твоїх,  ані  з  дивацтв
Тебе  не  кидають,  мов  голку  до  стодоли
І  від  тебе  не  чекатимуть  багатств

Книги  не  часто  розчаровують
І  на  тебе  мають  завжди  час
Таємниць  ніяких  не  приховують
І  слова  їм  невідомі  «Вогник  згас»

©  Леся  Приліпко-Руснак,26.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2016

ВІН ПИСАВ….

Розбираючи  мотлох  старий
Я  знайшла  лист  зі  шрифтом  друкарським
І  раптом  побачила  погляд  чийсь  молодий
І  дух  до  долі  відчула  бунтарський

Він  писав,  що  кохає  так  ніжно,  як  вітер
Що  обережно  торкається  березових  віт
Через  пітьму  типових  і  закутих  літер
Розкрився  мені  його  замріяний  світ

Він  писав,  що  чекатиме  на  неї  в  альтанці
З  букетом  її  улюблених  багряних  троянд
І  що  принесе  гітару  обов’язково  у  ранці
І  буде  героєм  з  сумних,  романтичних  балад

Він,  мабуть,  по  життю  був  письменником
Бо  слова  його  –  це  полум’я  краси
І  лист  сторінкою  болючою,  щоденником
Недарма  зберігся  нащадкам  на  часи
                                                                 
©  Леся  Приліпко-Руснак,16.05.2016    

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016

Я ПРОСТО ХОЧУ БУТИ ПОРУЧ

Я  просто  хочу  бути  поруч
Без  всіляких  там  «але»
Творити  нашу  реальність  власноруч
Зігріти  тоді,  коли  зле

Коли  сумуватимеш,  я  не  спатиму
Тебе  вислухаю  і  зроблю  нам  чаю  з  м’ятою
Про  дурниці  тебе  не  питатиму
Я  в  долі  твоїй  хочу  бути  персоною  гратою

Читатимеш?  Не  заважатиму
Проживемо  разом  лінії  сюжетні
З  любов’ю  за  обличчям  твоїм  спостерігатиму
Твої  ж  риси  чарівно-портретні

І  коли  йтимеш,  милий,  до  вершини
Я  тебе  за  руку  триматиму  міцно
Я  пам’ятатиму  кожної  хвилини
Що  кохання  –  це  все  таки  навічно
                                                                           

©  Леся  Приліпко-Руснак,  09.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2016

ВТЕЧА З ПОЛОНУ

Розтрощила  телефон  об  асфальтну  покрівлю
Потягнулась  рука  до  авто-керма
Життя  нагадало  чомусь  божевільню
Нема  з  якої  рятувального  човна

Швидкості  стрілка  в  червоній  зоні
А  ти  оскаженіло  тиснеш  на  гальма
Ніби  минуле  за  тобою  в  погоні
Що  б  не  купила  навіть  задарма

Спинишся  посеред  поля
Закричиш  про  свій  біль  що  є  сили
Може  почує  зрадниця-доля
І  змінить  на  краще  свої  директиви

Дощ  періщить  по  плечах,  мов  батогом
І  вперше  зайвою  є  парасолька
По  щоках  розлилися  сльози  Дніпром
І  кісткою  в  горлі  –  брехні  патока  солодка

©  Леся  Приліпко-Руснак,07.05.2016  р.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2016

Я НЕ ЛЮБЛЮ ДОВГИХ ПРОЩАНЬ

Я  не  люблю  довгих  збирань  і  прощань
І  на  пероні  обіймів  нашвидкоруч
Після  них  чимало  запитань
До  яких  не  відшукати  ключ

Не  люблю  дивитись  з  потягу  в  вікно
Де  ти  застиг,  немов  скульптура  в  сподіванні
В  думках  панує  принцип  доміно
І  сум  нахабно  виграє  в  атакуванні

Завжди  чомусь  тяжка  дорога
Що  веде  від  дому  в  далечінь
Скаче  звірятком  сполоханим  тривога
І  можливих  змін  кульгава  тінь

До  душі  мені  додому  повертатись
І  розуміти  як  люблю  свій  Кам'янець  нічний
Від  зустрічі  з  тобою  радісно  всміхатись
Рецепт  щастя  –  він  такий  простий

©  Леся  Приліпко-Руснак,  06.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2016

ЗІГРАЙ МЕНІ НА ГІТАРІ

Зіграй  мені  на  гітарі
Пісню  якусь  монотонно-сумну
І  щоб  я  в  твоєму  музичному  дарі
Відчула  почуттів  новизну

Хай  підтанцьовує  багаття  вихором  яскравим
А  ти  перебирай  зачаровано  за  струною  струну
Заспівай  голосом  ніжним  і  ласкавим
І  я  в  очах  твоїх  синіх  потону

Одягну  ромашкове  намисто
І  питиму  духмяний  чай
Десь  за  межею  залишилося  місто
І  для  душі  моєї  тут  духовний  рай

Твоя  пісня  проникає  до  глибин
Мого  зачерствілого  й  зневіреного  світу
І  зникає  спогадів  гіркий  полин
Серед  весняного  п’янкого  цвіту

©  Леся  Приліпко-Руснак,  07.05.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016

В ЩАСТІ НЕ ЛІЧАТЬ ХВИЛИН

Ранок  вдягає  яскраво-лимонні  шати
Море  хвилями  голубить  пісок
І  спів  пташок,  немов  чарівна  мелодія  сонати
Таким  хвилюючим  до  тебе  здається  кожен  крок

І  ось  ми  нарешті  на  березі  вдвох
Ніжно  вітер  торкається  твого  волосся
До  роману  пише  нашого  пролог
І  про  кохання,  що  присмаком  солодким  розлилося

З  термосу  кава,  що  пахне  корицею
Твоя  гаряча  долоня  на  моїй  руці
І  сонце  з  небесною  своєю  колісницею
Купається  в  туманнім  молоці

Я  не  зверну  уваги  на  годинник
Бо  в  щасті  ніхто  не  лічить  хвилин
І  коли  місяць  ввімкне  свій  світильник
Я  до  розлуки  з  тобою  не  знайду  причин

©  Леся  Приліпко-Руснак,  06.05.2016  р.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2016

КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ ВНОЧІ

Оживає  картинна  галерея  вночі
Коли  пітьма  простирадлом  на  землю
І  відмикають  старовинні  ключі
Те,  що  схоже  днем  на  пустелю

Експозиція  згадує  друге  життя
І  століття,  коли  була  у  фаворі
Своїх  господарів,  їхні  дні  й  почуття
І  образи  кличе  з  небуття  їх  прозорі

Ось  дівча  пливе  манірно  до  домашнього  органу
І  дістає  зі  сховку  ноти
Грає  мелодію  тиху  і  плавну
Поринає  знов  у  божественні  висоти

А  з  великого  настінного  портрету
Повільно  виходить  пара  сімейна
Закружляє  у  вальсі,  як  колись,  по  паркету
На  балах,  де  збиралась  еліта  богемна

Ось  дзеркало  коштовне,  венеційське
Мов  кіно,  показує  чужі  радості  й  жалі
І  дно  революційне,  низьке
І  людські  затоплені  на  нім  кораблі

©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.04.2016  р.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016

ПОДІЛЬСЬКА АТЛАНТИДА

Не  кажи  нічого,  не  потрібно
Просто  слухай  шепіт  хвиль
Мені,  як  ніколи,  сьогодні  вільно
Я  від  людських  втомилась  божевіль

Я  знайшла  Подільську  Атлантиду
З  купою  забутих  таємниць
Я  ще  не  бачила  прекраснішого  виду
І  сонця-кошика  спілих  полуниць

І  в  келіях  холодних  монастирських
Що  знайшли  притулок  свій  в  скалі
Сховатись  можна  від  поглядів  чужинських
І  до  Бога  звернутись  у  хвалі

Як  наше  життя,  там  стежина  стрімка
Вчить  вона  йти  до  успіху  навіть  крізь  біль
До  останнього  кроку  й  рядка
Працелюбність  і  впертість  брати  за  стиль

©  Леся  Приліпко-Руснак,  24.04.2016


http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2016

В ТОЙ ВЕЧІР, НЕНАЧЕ ЗГОВОРИЛИСЯ БОГИ

В  той  вечір,  неначе  зговорилися  боги
І  ти  у  барі  дудлив  роздратовано  текілу
Тобі  обридли  й  друзі,  й  вороги
Що  зрад  і  підлостей  принесли  зливу

І  тут  ввійшла  до  залу  неземна  ВОНА
У  приталеній,  бузковій  сукні
Сіла  навпроти  твого  самотнього  човна
І  її  лукаві  очі,  здавалось,  незабутні

Її  краса  затьмарювала  розум
У  ній  щось  було  східне,  неслов’янське
Думки  юрмились  розбурханим  потоком
І  нагадала  кров  шампанське

Малювалася  картина  у  твоїй  уяві  -
Вона  ноженятами  босими  кружля  на  піску
Червонястим  зблиснуло  волосся  в  заграві
Вона  почуття  вивільняла,  що  до  цього  були  на  гвіздку

І  в  співзвуччі  хвилі  морські
Довершили  магію  танцю
Дивним  чином  сплелися  долі  людські
І  небо  місяця  всміхнулось  окрайцю

©  Леся  Приліпко-Руснак,  16.04.2016  р.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2016

ПРО ЩО ТИ МРІЄШ, ДІВЧА?

Про  що  ти  мрієш,  дівча?
Вперто  книг  студіюючи  сотні
Аж  поки  місяця  не  згасне  свіча
І  день  не  вирине  знову  з  безодні

Які  шукаєш  істини  коштовні?
У  працях  мислителів  прадавніх
Безсилі  тут  ресурси  електронні
Філософія  не  терпить  ледарів  безкарних

Побачити  Париж  ти  мрієш,  певно
Що  надихав  творити  Руссо  і  Монтеск’є
І  Ейфелеву  вежу  невід’ємно
Що  в  уяві  фотом  зараз  постає

Дівча,  ти  надміру  амбіційне
Тобі  б  потрапити  в  Сорбонський  виш
Тобі  життя  набридло  провінційне
Де  рух  повільний  і  нестерпна  тиш

Тобі  б  парфуми  справжні  від  Шанель
І  елегантну  сукню  від  кутюр
І  щоб  якийсь  захоплений  Мішель
Дарував  тобі  свою  amour

©  Леся  Приліпко-Руснак,  16.04.2016  р.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665735
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2016

ВІЙНА – ЧОРНА ПАНІ Й БРИДКА!

Тихий  червневий  світанок
На  шматки  розірвали  залізні  птахи
Став  закривавленим  світлий  серпанок
І  стерто  будинки  людські  в  порохи

Війна  –  чорна  пані  й  бридка
Збирала  смертельний  врожай
І  затопила  сліз  невгамовна  ріка
Український  зажурений  край

Ще  безвусі,  молоденькі  хлопченята
В  бою  вчилися  тримати  автомат
Там  і  була  у  солдати  їх  посвята
І  батьком  другим  став  для  них  комбат

Життя  своє  вони  за  Батьківщину
Віддавали,  не  вагаючись  ні  мить
Десь  лиш  ридала  мати,  що  не  дочекалася  дитини
І  наречена,  що  нащадків  вже  не  народить

©  Леся  Приліпко-Руснак,  07.05.2016  р.

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664824
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.05.2016

ЯКИХ ДІВЧАТ ВАМ ХОЧЕТЬСЯ ЛЮБИТИ?

Присвячується  хлопцям

Яких  дівчат  вам  хочеться  любити?
Сумних  чи  радісних,  добрих  а  чи  злих?
Таких,  щоб,  мов  фортецю  підкорити?
Чи  таких,  де  доречним  є  бліцкриг

Без  тіні  сорому  скажіть
До  вподоби  вам  стрункі  чи  пишнотілі?
І  щодо  інтелекту  поясніть
Він  для  вас  в  прерогативі?

Тип  який  вам  до  смаку?
Бізнес-леді  чи  в  справах  хатніх  пані?
Ті,  в  яких  все  по  зразку
Чи  ті,  що,  мов  вулкан  спонтанні

Який  малюєте  собі  ідеал?
Коли  мрієте  в  вільну  хвилину?
І  коли  прийде  вирішальний  фінал
Яку  оберете  єдину?

©  Леся  Приліпко-Руснак,  29.03.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664569
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016

ПОШТОВА СКРИНЬКА МИНУЛОГО

Десь  в  глибинах  ілюзійного  світу
Існує  минулого  скринька  поштова
Куди  надходить  з  недосяжного  повіту
Чиясь  чужа  в  палких  листах  розмова

Там  хтось  кричить,  а  може  і  волає  гнівно
Про  почуття  розсіяні,  мов  пил
Або  мовчить  демонстраційно
І  надсилає  рештки  крил

Там  опиняються  спогади  в  світлинах
«До  запитання»  ждуть  на  адресата
Там  ностальгія  пливе  на  бригантинах
Здоровий  глузд  персона  там  нон-грата

І  вирішує  кожен  з  нас  сам
Чи  чіпати  цю  скриньку  Пандори
Чи  молитись  усім  можливим  богам
І  будувати  для  захисту  гори

©  Леся  Приліпко-Руснак,  29.03.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2016

РОЗЛИЛОСЯ СОНЦЕ СОКОМ АПЕЛЬСИНОВИМ

Розлилося  сонце  соком  апельсиновим
По  гігантській  небесній  склянці
І  весна  з  намистом  бурштиновим
Кружляє  у  жвавому  танці

Пташки  співають  оду  новизні
Що  поспішає  певним  кроком
Вона  дерева  зцілить  мовчазні
І  стане  для  майбутнього  пророком

Несе  весна  їй  у  дарунок
Свій  казково-бузковий  парфум
Мажорної  ноти  на  них  візерунок
Хай  сум  не  пнеться  в  буденності  трюм

А  місто  їй  –  тюльпанів  пелюстками
Всі  дороги,  вулички  й  мости
Від  злих  духів  відлякують  там-тами
І  щіпку  перцю  в  обличчя  самоти


©  Леся  Приліпко-Руснак,  29.03.2016

 http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660024
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2016

ДУМКИ-МАЛЕНЬКІ СТВОРІННЯ

Думки  –  маленькі  створіння
Танцюють  вперто  й  дико  в  голові
Тебе  лякають  їхні  творіння
Бо  їх  ідеї  скажені  й  вихрові

Вони  самі  собі  будують  ідеал
Утопічну  державу  у  державі
І  їх  войовничо  налаштований  капрал
Несе  тобі  війну  у  сумнівів  приправі

Для  них  світло  місячне  стане  сигналом
Тобі  влаштувати  безжальний  бунт
І  спогади  брязкатимуть  металом
Твій  кожен  атакуватимуть  пункт

Хихотітеме  місяць  презирливо
І  на  годинник  вкаже  –  дивись,  третя  ночі
Від  болю  скавулітимеш  тихо  й  зневірено
І  від  сорому  знову  ховатимеш  очі

©  Леся  Приліпко-Руснак,  27.03.16

 http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2016

ВСЕ ВІД ЖІНКИ БЕРЕ СВІЙ ПОЧАТОК

Все  від  жінки  бере  свій  початок
І  світанок,  й  пітьма,  і  краса
Їй  кохання  платить  податок
І  схиляється  низько  весна

Жінка  –  почуттів  ціла  гамма
Що  можуть  змінитися  в  мить
То  на  її  сонці  з’явиться  пляма
То  голос  сміхом  знов  забринить

Жінка  –  система  складна
В  неї  бажань  тисяча  опцій
Раптом  їй  заманеться  вина
Або  шоколаду  незлічених  порцій

Кожна  жінка,  мов  Афродіта
Що  з  Олімпу  спустилась  прикрасити  світ
Вона  втілення  щастя  і  літа
І  загадкових,  далеких  орбіт

Жінка  –  це  зірка  яскрава
Що  загубленим  вказує  шлях
Її  кожне  слово  –  вистава
З  нею  суперечка  –  це  крах

Жінка  –  життя  нового  символ
Її  серце  завжди  поруч  із  дітьми
Вона  –  безмежний  стимул
Втекти  до  світла  із  пітьми

©  Леся  Приліпко-Руснак,  08.03.2016

http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/2016/04/blog-.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2016

ТРЕБА ВМІТИ ВІДПУСКАТИ МИНУЛЕ

Треба  вміти  відпускати  минуле
Щоб  не  гризло  душу  зубами
Не  варто  тривожить  заснуле
І  берегти  вчинків  чужих  телеграми

Треба  вміти  прощати  образи
Навіть  якщо  вони  за  цикорій  гіркіші
А  не  трощити  ефектно  даровані  вази
І  в  алкогольній  ховатися  ніші

Треба  вміти  зачиняти  двері
За  тими,  хто  стовбичить  на  порозі
А  не  кликати  їх  вперто  до  вечері
І  крихти  слів  байдужих  не  збирати  по  підлозі

Треба  вміти  перейти  рубікон
Зробити  крок,  перейти  у  майбутнє
Не  чіплятися  за  солодку  оманливість  грон
Де  поняття  про  волю  відсутнє

©  Леся  Приліпко-Руснак,10.02.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2016

КОРАБЕЛЬНІ НАПНУТІ ВІТРИЛА

Корабельні  напнуті  вітрила
Куди  плисти  вирішуєш  ти
Курс  туди,  де  чекає  золотоносна  жила
Чи  туди,  де  змикаються  світи

Ти  сам  обираєш  з  ким  пройти  шлях
Де  штиль  швидкозмінний  чи  шторм
В  бортовім  журналі  звітуєш  по  днях
Як  оберіг,  ікону  тримаєш  за  склом

Життєва  течія  часом  зносить  у  бік
Помилишся  –  підеш  на  дно
І  не  розкаже  про  твій  славетний  вік
На  друзки  розтрощене  трюмо

Пливи,  не  втрачай  оптимізму
Навіть  коли  через  море  не  видно  землі
Сприймай  все  через  милосердності  призму
І  будь  подібний  працьовитій  бджолі

©  Леся  Приліпко-Руснак,10.02.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643883
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2016

ПОДОРОЖ

 

Ранкова  імла.  Я  в  дорозі
Слухаю  шепіт  автоколіс
Моя  свідомість  дрімає  у  своїй  барлозі
Тому  споглядаю  усе  без  завіс

Бачу  безкрайні  поля
Що  з  горизонтом  зливаються  плавно
Як  під  снігом  дихає  земля
І  дерева  ще  не  точать  ляси  безугавно

Сільські  хатинки  чепурні
Дивляться  на  мене  рідним  оком
Вони  зачепили  те,  що  було  в  давнині
І  обеззброїли  спогадів  блоком

В’ється  смужечка  шляху
Різні  навіює  думки
Лад  наводить  небо  у  льоху
Збира  докупи  розкидані  зірки

©  Леся  Приліпко-Руснак,02.02.16

[url=""]https://vk.com/public63831684[/url]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2016

ГОРОСКОПИ НЕ СКАЖУТЬ ПРАВДИ

Гороскопи  не  скажуть  правди
І  блага  не  вручать,  коли  немає  мети
Ти  колекціонуєш  їхні  поради
Фантазій  під’єднавши  дроти

Ти  з  ними  мандруєш  в  просторі  й  часі
Де  ти  заможний  і  з  коханням  не  маєш  проблем
Сидиш  на  вілли  власної  терасі
І  тренуєшся  в  складанні  астрологам  поем

Там  твоє  визнання  і  слава
А  тут  в  обіймах  телевізор  і  диван
Там  кубинські  сигари,  ефіопська  кава
А  тут  чай  дешевий,  мов  коштовність  відважуєш  на  грам

І  все  ще  обіцяють  гороскопи
Твого  життя  казкові  міражі
Ти  не  зрозумів  ще  досі  хто  ти
І  несправедливість  записуєш  в  пажі

©  Леся  Приліпко-Руснак,02.02.16

[url=""https://vk.com/public63831684][/url]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2016

МИ ЖИВЕМО У СВІТІ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

 Ми  живемо  у  світі  соціальних  мереж
Давно  забуто  вже  про  реальний
Почуття  закутані  в  сотні  віртуальних  одеж
І  лиш  там  кожен  з  нас  ідеальний

Замість  за  чаєм  гарячим  розмови
Повідомлень  стандартний  набір
І  не  знайти  серед  словесної  полови
До  істини  хоча  б  найменший  орієнтир

І  все,  що  болить  нерозказане
Знаходимо  в  змісті  чужих  цитат
Сприймаємо  те,  шо  кимось  нав’язане
І  кожен  з  нас  війни  інформаційної  солдат

Рідко  хто  тепер  читає  книги
Такі,  на  жаль,  на  золота  вагу
Вже  не  цікавлять  сюжетні  інтриги
Тих,  хто  перед  павутиною  всесвітньою  в  боргу

©  Леся  Приліпко-Руснак,  23.01.2016  

[url=""][/url]https://vk.com/public63831684

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016

ТАНЦЮВАТИ В ЖИТТІ ПІД ДОЩЕМ

 Танцювати  в  житті  під  дощем
Не  кожен  зможе,  напевно
Мовчить  від  предків  вспадкований  тотем
Невже  зусилля  всі  даремно?

Визираєш  сонце  на  горизонті
Щоб  парасолю  сховати  чомусь  схожу  на  шмаття
Хочеш  опинитись  у  власнім,  вільнім  П’ємонті
І  невдач  зняти  вбивче  закляття

Та  не  поспішає  сонячний  диск
На  простори  майбуття  твого  неозорі
Краплин  божевільних  холодний  тиск
Жадає  бачити  тебе  у  покорі

А  твій  танець  на  заздрість  усім  хореографам
Уявою  продуманий  до  деталей  мілких
І  щастя  десь  в  черзі  за  твоїм  автографом
Поки  ти  демонструєш  свої  па  для  чужих

©  Леся  Приліпко-Руснак,  23.01.2016  
 
[url=""][/url]https://vk.com/public63831684

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2016

ЙОГО ФРАЗ МОРОЗНИЙ ВІТЕР

Його  фраз  морозний  вітер
Дмухав  нестерпно  у  обличчя
І  набір  перед  очима  темних  літер
Плив,  мов  зламане  патиччя

Він  ховав  за  коміром  пальта
Своє  самозакохане  й  ліниве  его
Оболонка  гарна,  а  начинка  пуста
Він  чужі  долі  розбирав,  мов  конструктор  лего

А  ти,  дурненька,  малювала
Сукні  весільної  ескізи
Його  ім’я,  як  мед  осінній  смакувала
А  він  сміявся  саркастично  з-за  куліси

Біль  величезним  й  важкезним  молотом
Бив  по  вразливих  скронях
Він  був  щасливий  вгамованим  голодом
І  твоїм  серцем  сплюндрованим  в  своїх  долонях

Ти  чергова  відмітка  у  списку
Його  віртуозних  зваб
Він  відвів  тобі  позицію  низьку
Ти  для  нього  не  жінка,  ти  раб

Тобі  вперше  не  хотілося  весни
Бо  життя  твоє  усе  руїна
І  його  знущальне:  «Раптом  що  –дзвони»
Ковтнула  ехом  розпачу  долина

©  Леся  Приліпко-Руснак,09.01.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016

ЗАКВІТЧАНЕ ПОЛЕ ТВОЇХ ДУМОК

Заквітчане  поле  твоїх  думок
І  мрій,  що  не  втратили  ще  глибини
Життя  розповідає  за  уроком  урок
Наводить  приклади  доречні  з  давнини

Варто  опанувати  науки  ази
Про  людську  неоднакову  сутність
Щоб  під  час  неприємностей  грози
Не  жалітись  на  їхню  нечуйність

Кожен  з  нас  має  дві  медальних  сторони
Одна  на  люди,  інша  –  потаємна
Одна  говорить  ввічливо  на  «Ви»
А  інша  від  цинізму  й  злоби  темна

І  знати  треба,  що  поміж  рядків
Доводиться  постійно  всіх  читати
Бо  не  кожен  в  очі  сказав,  що  хотів
Бо  часто  воліють  за  краще  мовчати

Вірити  не  варто  в  похвалу
Може  то  підлабузництво  чи  заздрість  добре  схована
Дивись,  кого  лишаєш  у  своїм  тилу
Щоб  твоя  довіра  раптом  не  була  анульована

©  Леся  Приліпко-Руснак,02.01.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2016

НЕ БІЙСЯ, МРІЄ, Я НЕ ЗДАМСЯ!

Не  бійся,  мріє,  я  не  здамся
Перед  тобою  на  коліна  не  впаду
На  моє  місце  хтось  чужий  прокрався
Та  я  рахунки  з  ним  зведу

Якщо  хочеш,  не  спатиму  до  ранку
І  з  Кліо  бесіду  вестиму
А  потім  вип’ю  кави  філіжанку
І  тактику  продовжу  офензивну

Справді,  не  проростають  особистості  під  ковдрами
Як  казала  Люко  Дашвар
Вони  творяться  діями  невтомними
І  успіх  ніколи  не  отримати  у  дар

Мріє,  я  буду  скільки  завгодно  писати  
Аж  поки  не  дійду  до  своїх  вершин
Я  мушу  і  хочу  багато  знати
І  довести,  що  і  в  полі  буває  воїн  один

Я  прямуватиму  тими  стежками
Що  для  інших  неприступні  і  складні
Там  земля  встелена  колючими  гілками
І  далеко  десь  заховані  фінішні  вогні

©  Леся  Приліпко-Руснак,02.01.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2016

НОВИЙ РІК – ЦЕ НОВА СТОРІНКА

Новий  Рік  –  це  нова  сторінка
На  якій  не  написано  й  рядка
І  в  життя  нове  стежинка
На  тебе  в  ніч  казкову  цю  чека

Рік  старий  добуває  на  посаді
Останні  лічені  хвилини
Його  радо  проводжають  в  кожній  хаті
А  він  сидить  байдуже  на  своїй  дорожній  скрині

Новий  Рік  хутко  поспішає
І  сніг  несе  в  дарунок  у  торбині
Атрибути  влади  у  старого  забирає
Дивиться  поважно  в  очі  хуртовині

І  зима  –  старезна,  біла  пані
Що  грілась,  мов  дитинча  маленьке  на  печі
Вже  перед  новим  господарем  в  благанні
Від  палацу  крижаного  не  знищувать  ключі

А  мавпочка  червона  –  року  символ
Сміється  й  хитрі  придумує  сюрпризи
Старі  проблеми  гайнули  кудись  димом
І  чекають  люди  у  країну  щастя  візи

©  Леся  Приліпко-Руснак,02.01.2016  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2016

БУДЬ-ЯКА КНИГА ДОХОДИТЬ КОЛИСЬ ДО ЕПІЛОГУ

Будь-яка  книга  доходить  колись  до  епілогу
Будь-яка  свічка  догорає  колись
Не  розсіять  пекучу  тривогу
І  вуста  не  промовлять:  «Вернись!»

На  самоті  час  лишитись  настає
Щоб  годинник  гучно  бив  на  сполох
Та  чомусь  серце  повільно  визнає
Що  моє  ім’я  давно  вже  стерли  в  порох

Бути  не  хочеться  валізою
Яку  тягнуть  за  собою,  мов  непотріб
І  звички  перекреслюючи  візою
У  темний  кидають  байдужості  погріб

Я  не  винен,  що  почуття  твої  застрягли
На  мені  невідомих  орбітах
Ти  від  мене  чекала  звитяги
А  моє  терпіння  спинилось  на  вітах

Я  не  міг  воювати  з  тобою  за  першість
Я  хотів  бути  просто  коханим
Ти  була  моя  прикра  залежність
А  я  кандидатом  на  руку  і  серце  поганим

©  Леся  Приліпко-Руснак,  19.12.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016

ТАК БУЛО ЧИМАЛО ЛІТ

Так  було  чимало  літ
І  з  того,  мабуть,  повелося
На  дві  половини  розділений  світ
І  люди,  щоб  не  сумно  жилося

Кожен  блукає  у  пошуку
Мріє  зустріти  своє
З  доль  переплутаних  в  кошику
Навмання  свій  скарб  дістає

Писали  мудреці  недарма
Про  кохання,  що  спалахує  вулканом
Та  самотність  –  проклята  чума
За  людством  полює  з  капканом

Планета  знов  насміхається
У  русі  своєму  чимдуж  поспішає
Навмисно  щастя  від  нас  віддаляється
Вона  його  в  різних  містах  і  країнах  ховає

©  Леся  Приліпко-Руснак,  16.11.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2016

БЛУКАЄШ ПО ВУЛИЦЯХ ЗАСМУЧЕНА

Блукаєш  по  вулицях  засмучена
Провулки  чорно-білі  і  мости
Ти  поєдинками  з  коханням  змучена
Давно  когось  просила:  «Відпусти»

Додому  повернешся,  а  там  тиша
Лиш  кран  на  кухні  краплями  нагадує  про  світ
Ти,  мов  сполохана,  заклякла  миша
Дивишся  на  воду,  мов  на  динаміт

Наче  вона  підірве  твою  реальність  і  думки
Що  тісняться  в  голові  без  ладу
Хотіла  щастя,  а  маєш  тепер  навпаки
Лишився  лиш  присмак  від  губ  його  шоколаду

В  величезне,  холодне  ліжко
Одна  лягаєш  щоночі
В  крижаному  царстві  так  білосніжно
Що  аж  вбирає  сліпучістю  очі

І  по  плоті  ножем  чужі  погляди
Що  ріжуть  душу,  не  знаючи  правди
Течуть  рікою  чорною  спогади
І  нема  в  кого  спитати  поради

©  Леся  Приліпко-Руснак,  16.11.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016

ДОЩ ЗА ВІКНОМ. ТЕПЛА КАВ’ЯРНЯ

Дощ  за  вікном.  Тепла  кав’ярня.
Чашка  експресо  та  краусан
Моє  кохання  –  історія  давня
Що  перескочила  в  майбутнє  паркан

А  ти  –  неспокою  мого  причина
Сьогодні  моє  візаві
І  я  знов,  мов  15-літній  закоханий  хлопчина
Що  твоє  фото,  мов  скарб  береже  на  столі

Твій  голос  ніжний,  як  мелодія
Що  всі  роки  в  моїй  душі  звучала
І  до  смаку  твого  амурного  злодія
Вона  теж,  напевно,  припала

Не  ховай  оченята  –  озерця  блакитні  
І  тендітну  руку  з  обручкою  теж  не  ховай
Ми  перед  долею  будемо  винні
Якщо  розлукам  не  покладемо  край

Ти  ж  янгол,  що  живе  в  моїх  снах
Твоє  ім’я  у  серці  пишеться  курсивом
І  тебе  в  не  надісланих  листах
Я  вважав  для  себе  божим  дивом

І  мені  б  вік  дивитись  як  ти  каву  п’єш
Як  мило  рученятами  чашку  обіймаєш
А  я  боюсь,  що  дощ  скінчиться  й  ти  підеш
І  в  просторах  часу  заблукаєш

Мені  б  вуст  твоїх  торкнутись  хоч  на  хвильку
І  присмак  твій  солодко-пряний  зберегти
Та  ти  нову  здійснюєш  помилку
Мій  монолог  послухавши,  зібралася  іти…

©  Леся  Приліпко-Руснак,  08.11.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2016

«СІМ’Я» - НАШ КОРАБЕЛЬ

«Сім’я»  -  наш  корабель
Що  по  хвилях  життєвих  мандрує
День  за  днем,  з  щабля  на  щабель
Він  між  проблем  маневрує

Синьоокий,  мій  капітане!
Про  що  думаєш  ти  за  кермом?
Не  хвилюйся,  якщо  шторм  нас  застане
Ми  його  подолаєм  коханням  й  теплом

В  обіймах  твоїх  моя  сила
Наснага  до  нових  здобутків
Зім’яті  розправим  вітрила
І  гайда  на  острів,  де  щастя  повно  пакунків

Не  дивись,  що  море  бурхливе
І  з  курсу  збиває  нас  часом
Життя  –  воно  створіння  примхливе
Але  ми  пройти  його  маємо  разом

©  Леся  Приліпко-Руснак,  30.10.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015

РАНОК ПОВИНЕН ПОЧИНАТИСЯ З….

Ранок  повинен  починатися  з  кави
Міцної  й  солодкої,  мов  хороший  чоловік
А  не  з  проблем  постійної  заграви
Що  тобі  вкоротять  вік

Ранок  повинен  починатися  з  посмішки
З  теплих  і  лагідних  слів
А  не  кидати  настрій  навколішки
Щоб  він,  мов  залишенець  скнів

Ранок  повинен  починатися  з  сонечка
Навіть  коли  дощ  в  твій  човен  лізе  нахабно
Хай  небо  доброти  залатає  голочка
Щоб  день  не  пройшов  намарно

Ранок  повинен  починатися  з  мудрості
В  очікуванні  приємних  новин
А  не  з  сірої  примхливої  байдужості
До  життя  щасливого  доктрин

Ранок  повинен  починатися  з  музики
З  мелодій  улюблених,  що  сил  додають
Хоча  б  в  уяві  стати  господарем  Корсики
І  вірити,  що  біди  тебе  там  не  знайдуть

©  Леся  Приліпко-Руснак,  07.09.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609732
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015

МОРЕ ЗАКОРКОВУЄ СПОГАДИ

Море  закорковує  спогади
І  відкидає  подалі  від  тебе,  на  дно
Нівелює  презирливі  погляди
І  зрадою  не  штрикне  в  чоло

Море  не  виганяє  зі  свого  порогу
І  на  березі  хвилями  ніжно  лоскоче
Давню  змиває  тривогу
І  слова  надії  тихо  шепоче

Море  руйнує  замки  з  піску
Щоб  з  життя  твого  зайве  забрати
А  на  те,  що  судилось  на  твоїм  віку
Воно  не  забуде  з  часом  вказати

Море  співає  тобі  колискові
Коли  разом  з  безсонням  рахуєш  зірки
І  вітри  відправляє  ранкові
Від  сну  подалі  твого  навтьоки

Ти  прокинешся  і  дню  новому  посміхнешся
Простягнеш  до  сонця  рученята
І  зовсім  інша  у  реальність  повернешся
Де  світ  фальшивий,  мов  бридка  солодка  вата

©  Леся  Приліпко-Руснак,  18.08.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2015

ДЕСЬ В МІСТІ…

Десь  в  місті,  в  задушливій  квартирі
Чекаєш  зустрічі  намарне
Вона  наречена  не  твоя  в  перспективі
Зате  лялькою  поруч  дивиться  гарно

Їй  раз  у  раз  телефонуєш
А  у  відповідь:  «Недосяжний  абонент»
Палиш  і  роздратовано  нервуєш,
Мов  на  екзамені  життя  схвильований  студент

А  вона  в  Карпатах,  на  котрійсь  із  полонин
Сонцю  сповідається  і  небу
Минуле  у  сотні  ховає  ряднин
І  щодень  тебе  чути  зайву  потребу

Їй  набридло  жити  за  розкладом
Вона  не  потяг,  а  знесилене  дівча
Набридло,  як  нищиш  презирливим  поглядом
І  не  шукаєш  до  неї  розуміння  ключа

І  не  клич  її  більше  в  міських  лабіринтах
Її  ім’я  пустим  спогадом  дарма  не  чіпай
Зрозумій,  що  не  на  твоїх  ординських  візитах
Для  неї  земний  побудований  рай

Вона  не  Єва,  а  ти  не  Адам
І  яблука  зрад  їй  твоїх  не  потрібні
Розклав  час  жорстокий  усе  по  місцях
І  долі  шляхи  ваші  вже  не  підзвітні

©  Леся  Приліпко-Руснак,  15.08.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2015

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, КРАЇНО!

 З  Днем  Народження,  країно!
Дай  Бог  процвітання  тобі  на  віки,
Мов  ока  зіницю  тебе  берегтимо
І  присвятим  поезій  чарівні  рядки

Краса  твоя  –  долини,  гори  і  поля
Це  скарби  народу  найцінніші
У  тебе  найродючіша  земля
І  діти  твої  найвірніші

І  хто  б  не  опинився  з  них  на  чужині
Завжди  згадають  неньку  добрим  словом
Твоє  обличчя  виглядатимуть  в  вікні
Сумуючи  за  теплим  материнським  домом

Рідненька,  часи  лихі  тебе  минуть
І  ворогам  твоїм  по  справах  їх  воздасться
Твої  мрії  у  світанку  мирнім  оживуть
І  ти  пізнаєш,  що  таке  те  справжнє  щастя

Синьо-жовту  сукню  одягнеш  улюблену
І  червоне  намисто  з  калини
Невдалу  долю  сховаєш  загублену
В  історії  запилені  ряднини

©  Леся  Приліпко-Руснак,  23.08.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604770
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.09.2015

УКРАЇНА СУМУЄ ЧЕРВОНИМИ МАКАМИ

Відкрило  небо  сховані  резерви
І  дощем  ллє  рясно  цілий  день
Львівські  зіщулился  леви
І  київський  майдан  змовк  від  жалісних  пісень

Хоче  сказати  щось  Всевишній
Стражденному,  нещасному  народу
А  війна  зриває  стиглі  вишні
І  їй  плювати  на  шеврони,  і  на  вроду

Україна  сумує  червоними  маками
На  боями  згвалтованім  полі
І  біль  гострими  цвяхами
Протинає  розтрощені  долі

Та  Україна  ще  розправить  плечі
За  нею  армія  із  відданих  синів
Вони  не  цінують  ані  гроші,  ані  речі
І  за  мир,  за  волю  не  жалкуватимуть  голів

©  Леся  Приліпко-Руснак,  11.08.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015

ДВОБІЙ БРЕХНІ Й БАЙДУЖОСТІ

Кімната  –  сцена  двох  акторів
Він  і  вона  зійшлися  в  двобої
І  брехня  всіх  марок  і  фасонів
Гірким  присмаком  звучить  у  передмові

Вона  механічно,  мов  робот  його  обіймає
І  ледь  торкнеться  за  звичкою  щоки
На  ланцюзі  кохання  давно  вже  не  тримає
І  на  пусту  фабулу  втрачаються  роки

А  він  слова  занадто  пишні  повторює  невпинно
Він  їх  в  книжках  столітніх  відшукав
І,як  вперше,  посміхається  невинно
Ніби  з  янголами  разом  на  вірність  присягав

І  ось  вистава  на  фінішній  прямій
Він  попрощається,  старе  пальто  одягне  змучене  дощами
Він  дарував  море  щастя  цій  жінці  чужій  
А  вона  вбачала  лиш  крихітні  грами

©  Леся  Приліпко-Руснак,  11.08.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015

ЛИСТ КОХАНОМУ ЧОЛОВІКУ!

Коханий  чоловіче,  пишу  тобі  листа  
Туди,  де  Київ  і  дніпровські  кручі  
Туди,  де  сонце  вранішнє  віта,  
День  новий  на  варту  звучи

А  я  лишилась  тут,  де  квітка  на  каньйоні
 І  фортеця  береже  одвічний  спокій
 Замерзли  без  тепла  твого  долоні  
І  по  місту  самотність  у  тисячу  копій

Ти  десь  в  серці  самому  столиці  
Роздивляєшся  здивовано  навкруг  
Там  не  чути  запах  кави  і  кориці
 Зате  сучасності  відчутний  дух

Я  чекаю  з  нетерпінням  вже  коли  
Експрес  торкнеться  рідних  кам’янецьких  колій  
Щоб  пішли  розлуки  гості,  що  випадково  забрели  
Без  складних  і  непотрібних  церемоній

Я  обійму  тебе  чимдуж  і  не  відпущу  
Нічний  перон  з  під  ніг  від  щастя  попливе
 І  небо  кавове  зірками  розмалює  свою  гущу  
І  світ  удруге  для  мене  оживе

©  Леся  Приліпко-Руснак,  12.07.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015

ДВІ ДОЛІ В РУКАВІ

Написано  під  натхненням  від  пісні  Ю.Думанської  «Пробач»

Дві  долі  він  тримає  в  рукаві  
І  смикає  за  ниточки  любові  
Сто  планів  і  два  фронта  в  голові,  
Де  німфи  віддані  й  чудові

Одна  –  чорнява  і  сумна  
Прийшла  з  хвилею  лірично-романтичною
 Він  два  обрізав  їй  крила  
Щоб  земля  –  не  небо  їй  здалося  звичкою

Друга  –  білява  і  проста  
Їй  не  треба  солодких  сентиментів
 За  ним  вона  прямує  крізь  літа  
Без  прав  на  нього  і  майбутнього  білетів

Йому  вдень  належала  чорнява  
А  вночі  білявої  приходила  черга  
І  життя  яскравого  заграва
 Вітала  свого  генія-стратега

Якби  можна  двох  повести  під  вінець  
Якби  не  заборона  буквою  закону
 Якби  не  відправляли  на  гріховний  острівець  
Слова  з  церковного  канону

Може  хтось  розірве  на  кінець  жахливі  пута  
Дверима  гримне,  попрощається  навік  
Він  зрозуміє  -  любов  то  не  валюта  
І  їй  не  варто  вести  лік

©  Леся  Приліпко-Руснак,  12.07.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2015

ПАНІ, ВАМ ВСЬОГО ЛИШ ЗА 30

Пані,  Вам  всього  лиш  за  30  
Кар’єра,  успіх  і  гроші  –  що  ж  іще  треба  
Відпочинок  Вам  часто  сниться
 І  окраєць  чистого  неба

Ви  королева  офісних  склепінь  
І  володарка  імперій  бізнесових  
Ви  схожі  на  тих  роботизованих  створінь  
Працьовитих,  але  гонорових

Ви  ляльковод  ступеню  першого  
Стихія  Ваша  –  маріонетки  
Вас  не  приваблює  те,  що  задешево  
Вас  ваблять  пусті  етикетки

Ви  додому  приходите  втомлена
 І  там  вже  знімаєте  маску  
Ви  раптом  змарніла  і  згорблена
 Стара  кішка,  що  мріє  про  ласку

Розстебнути  нема  кому  сукню
 І  поцілувати  ніжно  в  плече  
Вечеряти  покликати  у  кухню  
І  пригорнути,  коли  в  грудях  від  сліз  аж  пече

Маленьке  сонечко  не  бігає  в  кімнаті  
І  іграшок  розкиданих  нема  за  ким  збирати
 Виникає  думка  в  мозковому  чаті  
Склянку  хто  води  на  старість  Вам  захоче  дати

©  Леся  Приліпко,  25.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2015

ЗОЛОТИЙ БУКЕТ

Золотий  букет  із  твоїх  вчинків
 Понад  усе  в  житті  ціную
 Мені  не  треба  ані  яхт,  ані  будинків
 Я  проти  користі  коханням  протестую

Не  дорогі  мені  слова  
Вони  просіються  крізь  часу  сито
 І  повітряні  палаци,  що  вогнем  брехливим  виграва  
Перетворяться  в  розтрощене  корито

Я  дійсно  хочу  бути  і  в  радості,  і  в  горі  
Чи  що  там  ще  спіткає  на  доленосному  шляху?
 В  тунелі  темному  завжди  шукати  зорі  
Не  піддаватись  розлуці  і  страху

І  обручка  для  мене  не  прикраса
 А  вірності  тобі  одвічний  знак  
Для  мене  інші  –  чорно-біла  маса
 Без  будь-яких  потрібності  ознак

Лиш  раз  весільну  сукню  одягаю
 І  я  не  пташка  спіймана  у  клітку  
Від  свободи  і  самотності  не  хочу  чаю  
Чужим  хай  ліплять  свою  печальну  мітку

©  Леся  Приліпко,  25.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2015

ЛІТАК ПОМАЛУ НАБИРАЄ ВИСОТУ

Літак  помалу  набирає  висоту  
Сьогодні  дощ,  а  завтра  –  сонячні  Дубаї  
Ти  сховалась  на  авіа  борту  
Від  минулого  страшної  зграї

Вперед  туди,  де  сонце  й  море  
І  нема  ні  обіцянок,  ні  зобов’язань
 Де  не  турбуватиме  насмішниця  -  аморе  
З  провокаційною  халепою  бажань

І  мариться  тобі  шезлонг  самотній  і  коктейль  
Що  вуста  твої  гарячі  охолодить  
П’ятизірковий  чекатиме  готель  
Де  навшпиньки  тиша  ходить

Ти  лишила  під  хмарами  багаж  
З  сумом,  відчаєм  і  болем
 І  щастя  тривалого  міраж
 Туманом  розсіявся  над  полем

І  той,  що  тепер  називається  колишнім
 З  іншою  танцює  палке  танго
 І  в  ліжко  з  балдахином  пишним  
Він  їй  приносить  сік  із  манго

©  Леся  Приліпко,  24.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2015

ХМАРОЮ ДИМ ЦИГАРОК

Хмарою  дим  цигарок
 Біль  чи  розпач  у  ньому  б  втопити?  
Лиш  один  телефонний  дзвінок
 Та  про  що  з  нею  тепер  говорити

Тебе  нестримно  тягнуло  у  гори
 Її  вабили  море  та  кораблі  
Ти  жадав  від  неї  покори
 Як  жадають  в  епохи  усі  королі

Вона  –  буйний  вітер
 Де  вона,  там  і  шторм  
Як  сіль,  набір  пекучих  літер  
З  листа  випав  розбитим  склом

А  у  тебе  купа  планів  
Карта  складена  на  років  10  уперед  
Все  стабільно,  без  туманів
 І  на  стіні  в  золотій  стрічці  твій  портрет

Обручка  вже  чекала  свого  часу  
В  промовистій,  червоній  коробчині  
А  їй  байдуже  авто  якого  в  тебе  класу
 Їй  важать  більше  почуття,  що  всередині

©  Леся  Приліпко,  23.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2015

БАГАТТЯ. ПІСНІ ПІД ГІТАРУ.

Багаття.  Пісні  під  гітару.  
Десь  тихо  в  струнах  співає  душа  
Природа  першості  одягає  тіару  
Хвилини  цінні  збирає  в  ковша

Веселі  розмови.  Дружнє  тепло.  
Нема  на  світі  щасливішого  місця  
Буденність  сховалась  за  скло
 І  глянути  навіть  боїться

Річка  вкладається  спати  
І  хід  сповільнює  води  
Нас  кличуть  до  себе  в  Карпати  
Мольфарської  сили  шукати  сліди

Трембіти  голос  там  до  неба  дістає  
І  трав  свіжістю  чарує  полонина  
Сонце  вдячно  роси  п’є  
А  в  нагороду  –  проміння  намистина

Повітря  чисте  розриває  груди  
Аж  дивуються  в  легенях  альвеоли  
Їм  був  життям  напій  отруйний  від  Гертруди  
І  бруд  міський  сідав  вперто  на  престоли

©  Леся  Приліпко,  23.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2015

СУКНЯ ВИШНЕВА

Сукня  вишнева.  Коктейль  дайкірі  
В  оченятах  заплаканих  іскра
 Мала,  люди  деколи  звірі  
Без  розуму  відсутнього  шарніра

Танець  простий  з  незнайомцем  
Бажання  когось  обійняти  
Лиш  не  дати  двом  істини  сонцям
 Свої  горизонти  тобі  відкривати

Десь  телефон  мобільний  криком  сходить  
Мов  мале,  голодне  мишеня
 І  в  голові  хмільним  туманом  бродить  
Чиєсь  ненависно-улюблене  ім’я

Правила  нові  приймаєш  гри  
Тепер  все  легко,  без  проблем
 Без  образ  застиглої  кори  
І  складних  моральності  дилем

Двері.  Швидше  б  на  вихід  .  
Таксі.  Від  світу  подалі.  
Бути  щасливою  –  невже  це  не  привід?  
Скинути  зради  огидні  медалі

©  Леся  Приліпко,  16.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015

СОНЦЕ, ЧУЄШ?

Сонце,чуєш  я  втомилась  
Мене  вітер  з  ніг  кида,  а  ти  тримай
 Я  до  останнього  за  успіх  билась
 А  тепер  кричу  фортуні:  «Почекай»

Сил  моїх  нема  ні  в  яких  закапелках  
І  кава  не  рятує,  хоч  і  друг  
Біда,  мабуть,  в  розбитих  часу  глеках  
Вони  виною  мого  розуму  посух

В  літописах  і  хроніках  чимало  згадок
 Про  те,  як  гідно  триматися  в  бою  
Як  зустрічати  переможений  світанок  
І  що  робити,  коли  впинився  на  краю

Та  немає  там  ні  слова  що  робити
 Коли  до  землі,  здається,  ближче,  ніж  до  неба
 Під  дощем  поразок  цуценятком  скавуліти  
Керуючись  девізом:  «  Не  хочеш,  але  треба»

Сонце,  як  зібрати  ту  віру  й  надію,  що  лишились  
І  тендітну  долоньку  перетворити  у  кулак  
Щоб  переможці  нещодавні  розступились,  
Свої  амбіції  повішавши  на  гак

Я  терпляче  буду  сподіватись  
І  Бог  зна  скільки  ще  перетерплю  
Ти  лиш  накажи  мені  не  здатись  
І  дай  мені  для  зрадників  вогню

©  Леся  Приліпко,  14.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015

НОВИЙ ДЕНЬ

Ранок.  Від  сну  сплутані  коси
 Кава  з  турки  на  кухню  кличе  
Тримає  небо  за  невидимі  троси
 Голуб,  що  на  підвіконні  про  своє  курличе

Босі  ноги.  Гаряча  підлога  
Добре,  що  сонце  червневе  не  жаліє  тепла  
Улюблена  музика,  приємна  дорога  
Душі  не  дають  зотліти  дотла

Філіжанка  кави,  декілька  тостів  
Гайда,  назустріч  новому  дню
 Твоє  життя  без  ВК  і  репостів  
Тебе  не  знайти  в  соціально  мережнім  бою

В  сумочці  завжди  блокнотик  маленький  
Про  всяк  випадок  (раптом  Муза  прийде)  
Її  дзвінкий,  мов  кришталь  голосочок  тоненький  
Барвистою  квіткою  на  сторінках  розцвіте

Сукня  легенька,  туфельки  літні.
Переступаєш  поріг  в  невідомість  
І  вулички  ще  тихі  й  самітні  
Продовжать  далі  віршовану  повість

©  Леся  Приліпко,  12.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2015

ЦІЛУЮ ТВОЄ АПОЛЛОНОВЕ ТІЛО

Цілую  твоє  аполлонове  тіло  
А  ти  торкаєшся  мого  волосся
 Від  тебе  очі  мармуром  сліпило
 І  на  сонці  можливим  жити  здалося

До  біса,  що  вогонь  спалить  пристрасті  
І  попіл  розвіє  в  глибину  атмосфер  
Вуста-вишні  набралися  стиглості  
А  руки  напружені  в  сотні  ампер

Нема  ні  кордонів,  ні  меж  у  закоханих  
Лиш  кохання  складний  еліксир
 Не  існує  нічого,  окрім  душ  двох  оголених  
І  пахне  парфумом  солодким  імбир

Не  треба  ні  скарбів,  ні  золота  ясного  
Ти  у  мене  чудо  із  всіх  семи  чудес  
Із  світанням  стежка  піде  в  край  нового  
А  нам  байдуже,  що  у  світі  –  чи  то  прогрес,  чи  то  регрес

У  нас  своя  планета,  і  свої  зірки
 І  дощі  у  нас  теж  іноді  бувають  
Та  після  них  ще  буйніш  гілки  
На  дереві  любові  стрімко  виростають

©  Леся  Приліпко,  06.06.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2015

ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ

Вже  літ  промайнуло,  мабуть,  із  п’ять  
Все  та  ж  кімната  і  рояль  
Свічки  яскравим  полум’ям  горять  
В  її  очах  замість  любові  жаль

Вона  не  спить  і  сну  не  бачила  давно  
Її  думки  турбують,  наче  оси
 І  солодкого  минулого  руно
 Ховають  альбомів  нотних  стоси

Ти,  як  колись,  сидиш  навпроти
 І  троянду  ніжну  стискаєш  у  руці
 Намагаєшся  чимшвидше  побороти  
Бажання  тої,  що  купалась  в  молоці

Тобі  б  торкнутись  до  неї  на  хвилину
 Та  Гіменея  пута  під  шкіру  вже  вросли  
Ковтаєш  болю  застряглу  намистину  
І  б’є  громом  у  вікно  ось  те:  «Були!»

Ти  нею  помилуєшся  востаннє  
І  на  прощання  лишиш  терпкий  поцілунок
Їй  не  допоможе  небо  раннє  
Їй  вогнем  пектиме  твій  дарунок

І  музика  безсмертного  Шопена
 Їй  рани  вперто  лікуватиме  
І  кімната  не  баталій  амурних  сцена  
Любов  там  довіку  спатиме

©  Леся  Приліпко.  25.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2015

ДОДОМУ. . . (Провінціалка)

Валіза  в  руках,  заплакані  очі.
 Бігти  чи  йти,  не  розбирати  дороги.  
Шукати,  просити  притулок  у  ночі,  
Об  чужу  байдужість  збиваючи  ноги

Сукня  вечірня,  то  вже  ганчірка.  
Нею  підлогу  помити  страшно.
 Твого  щастя  засипана  нірка,  
І  дощ  з  проблем  ллється  рясно

Спіймати  перший  трамвай,
 І  тихо  й  самотньо  сидіти  в  вагоні.  
В  голові  кричить  божевільним  фальцетом:  «Прощай»  
Кохання,  мов  в  дурнім  фейлетоні

Вокзал.  Гаряча  кава  три  в  одному,  
І  булка  з  невідомим  змістом  
Додому…Додому…Додому  
Нажерлась  доста  фальшивим  містом.

©  Леся  Приліпко,  24.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2015

ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО

Я  часто  згадую  дитинство  
І  бабусину  хатинку  у  селі.  
Як  вранішнє,  сонячне  намисто  
Забирало  в  мене  всі  жалі

Пам’ятаю  чай  духмяний  з  самовара,  
Що  бабуся  наливала  в  філіжанки.  
І  ця  ароматна,  дивна  хмара  
Тепер  прийшла  в  мої  дорослі  ранки.

Пам’ятаю  як  стояла  на  межі,  
І  видивлялась  долю  в  безкрайнім  горизонті.  
Ще  не  були  підлості  чужі  
Записані  в  життєвому  блокноті.

Пам’ятаю  казки  старої  груші,  
Альтанку  з  винограду  й  поготів.  
Немає  місця  ріднішого  на  суші,  
Ніж  дім  моїх  прадідів  й  дідів

Цей  рай,  що  існував  для  мене  на  Землі  –
Мого  дитинства  далекого  міраж.  
Давно  нема  хатинки  у  селі,  
А  мене  вкрав  міський  пейзаж

©  Леся  Приліпко.  24.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2015

ДІАДЕМУ З ЗІРОК ОДЯГАЄ ВЕСНА

ДІАДЕМУ  З  ЗІРОК  ОДЯГАЄ  ВЕСНА

Діадему  з  зірок  одягає  весна  
А  я  до  твого  плеча  притулюся  
І  на  казково-місячного  човна  
Немов  дівчисько  мале,  задивлюся

Ти  мене  обіймеш  міцно,  міцно  
І  ми  будемо  купатися  в  тиші  
Ми  без  слів,  нам  думками  мінятися  звично  
І  нечутно  росою  падають  вірші

Ти  торкнешся  вустами  мого  волосся  
Той  цілунок  –  печать,  що  твоя  
Все,  що  мріяла  -  з  тобою  збулося  
Навколо  тебе  крутиться  щоденно  Земля

Польові  квіти  з  твоїх  гарячих  долонь  
Теплом  любові  мене  зігрівають  
І  десь  в  районі  обеззброєних  скронь  
Нотки  пристрасті  п’янко  заграють

На  нас  дивиться  Смотрицький  каньйон  
І  захоплено  голову  схиляє  
На  розлук  ніколи  не  ставать  перон  
Він  щиро  й  палко  нас  вмовляє

Наш  світ,  що  лиш  для  двох  
Танцює  танець  запальний  
Ні  поразок  тут  нема,  ні  перемог  
Він  до  дрібниць  легкий,  простий

А  мені  йти  не  хочеться  нікуди
 Цю  мить  пронести  б  крізь  життя  
І  в  які  б  доля  не  закинула  усюди  
Хай,  мов  сад  весняний  квітнуть  почуття

©  Леся  Приліпко,  11.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2015

ВИ Б ЗНАЛИ…

Ви  б  знали  що  за  щастя  –  пройтися  по  полю  
Після  міста  жахливих  вистав  
Виступає  тут  тиша  гарантом  спокою  
І  небо  не  повне  чорнющих  заграв

На  цій  площині  безкінечній  свободи  
Ти  ілюзій  не  раб,  а  вільна  людина  
Тобі  плювати  на  віяння  моди  
Ти  сонцю  радієш,  немовби  дитина

Нарешті  йому  дивишся  у  вічі  
Без  цегляних  і  бетонних  перепон
 Яке  ж  це  щастя  в  двадцять  першому  сторіччі  
На  мить  покинуть  сучасний  Вавилон

Ти  чуєш  гармонії  мелодію  
Що  огрубілих  струн  твоїх  торкається  непевно  
Смієшся,  бо  минуле  нагадує  пародію  
Що  оригінал  знищила  у  зародку  нечемно

В  вуста  тебе  сонце  цілує  ласкаво  
І  приводить  до  тями  природна  краса  
Відсутні  думки  і  вже  нецікаво  
Бачити  містом  сплюндровані  вкрай  небеса

©  Леся  Приліпко,  02.05.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597440
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2015

БИЛА ВЕСНА ПЕРЕМОЖНО В ЛИТАВРИ

Била  весна  переможно  в  литаври  
І  півсонний  світанок  на  варту  ставав  
На  місто  спускаючи  кавові  чари  
День  новий  на  екрані  вмикав

Мов  човники,  вулички  вузенькі  
Збирали  в  мандри  перших  пасажирів  
І  проміння  смужечки  тоненькі  
Грали  роль  шляхових  орієнтирів

Старовинні  будинки,  здається,  всміхались  
На  різних  мовах  казали:  «Доброго  ранку!»  
Ранковою  росою  бадьоро  вмивались  
І  поспішали  гостей  зустрічати  на  ганку

А  вежі  фортечні  додивлялися  сон  
І  бачили  війни,  що  в  стінах  колись  шаленіли  
Перемоги  солодкі,  кривавий  полон  
Калейдоскопом  в  видіннях,  мов  мить  пролетіли

Та  вежі  відкриють  свої  оченята-бійниці  
І  сонце  їхні  грітиме  зболені  тіла  
Весна  приготує  їм  каву  зі  смаком  кориці  
Щоб  фортеця  засмучена  враз  розцвіла

©  Леся  Приліпко,  29.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597439
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 03.08.2015

ЛАГІДНО ТОРКАЮСЬ ТВОЇХ ГУБ

Лагідно  торкаюсь  твоїх  губ
Міцно  обійму  наскільки  зможу
Я  не  боюсь  скажених  згуб
Я  зло  з  тобою  переможу

Ти  лицар  століття  двадцять  першого
Не  перелічити  всіх  твоїх  чеснот
Ти  ніколи  не  шукаєш  шляху  легшого
Мелодію  не  граєш  з  чужих  нот

Твоя  любов  –  моя  цілюща  сила
Ліки  до  роками  обпечених  клітин
Моя  зірка,  що  раптово  засвітила
Серед  життєвих  грозових  годин

І  коли  розколовся  звичний  світ
На  молекулярні  шкалки  нової  ери
Минуле  гайнуло  в  політ
І  згоріло  в  серцях  атмосфери  

Ти  став  моїм  стимулом  і  амулетом
В  щоденній  тяжкій  боротьбі
Важко  бути  юристом,  істориком  і  поетом
Та  я  розчинитись  не  хочу  в  юрбі

Не  дай  мені  залишитися  крапкою
Заплакану  з  побитих  колін  підіймай
І  теплим  словом,  доброю  згадкою
Мов  сонце,  мене  зігрівай

А  я  берегтиму  тебе  і  кохатиму  вірно
І  в  дяку  –  писати  вірші
Ти  і  щастя  –  для  мене  єдино
     Твоє  ім’я  пломеніє  в  абзацах  душі

©  Леся  Приліпко,  01.04.2015  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2015

РОЗКЛАД ЖИТТЯ У БІЛЕТАХ…

Розклад  життя  у  білетах
В  дорозі  вже  ліпше,  ніж  вдома
І  в  днів  яскравих  портретах
Тихо  сховалася  втома

Калейдоскопом  міста  і  вокзали
Пейзажі  один  за  одним
Вони  рими  нові  навівали
І  вели  мене  в  третій  Рим

Туди,  де  гори  на  відстані  руки
І  по  вуличках  мандруєш  у  століття
І  мудрості  одвічної  рядки
Вплелись  у  модернізоване  суцвіття

Тут  будинки  вміють  говорити
Лиш  варто  прислухатись  до  них
Вони  душу  ладні  Вам  відкрити
Щоб  до  років  вернутись  золотих

 Їхня  сестра  –  alma  mater  студентська
На  порозі  привітно  мене  зустрічає
Вона  –  скарбниця  знань  велетенська
Що  юридичні  науки  плекає

І  котрий  поспіль  світанок
Вона  проводжає  й  вітає  своїх  дітей
Щоденно  виходить  Феміда  на  ганок
Від  них  чекати  добрих  вістей

©  Леся  Приліпко,  01.04.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2015

МИ НА МЕЖІ СТОЯЛИ ЛИХОЛІТЬ

Ми  на  межі  стояли  лихоліть
Коло  долі  сліпого  ліхтаря
Я  знав,  що  завтра  загримить
Тепер  чуже  твоє  ім’я

З  весною  ти  пішла,  затята
І  розцвітеш  мені,  мабуть,  на  зло
Минулого  закрилися  дверцята
І  між  нами  з  нерозумінь  і  сварок  скло

Я  на  троянди  дивитимуся  часом
Ти,  напевне,  була  одна  із  них
Ти  без  зупину  марила  Парнасом
І  не  прагнула  звичайних  людських  втіх

Я  не  принц,  кохана,  просто  хлопець
Що  не  здолав  до  тебе  тисячу  морів
Я  не  дарував  прикрас  із  сонець
Та,  мов  вітер  небом,  тобою  захворів

А  твої  очі  –  краплинки  шоколаду
З  іншим  поділяться  теплом
І  твої  вуста  зі  смаком  винограду
Чудовим  мені  здадуться  сном

©  Леся  Приліпко,  16.03.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2015

НЕ ТОБІ КАЗАТИ….

Як  на  шматки  рубають  землі
Не  тобі  казати,  Україно!
Бо  на  твої  вилазять  скелі
В  наживи  пошуках  невпинно

Тобі  не  раз  плювали  у  обличчя
І,  мов  килим  стелили  попід  ноги
Ти  кричала  крізь  сторіччя
Супостатські  оббиваючи  пороги

Ти  своїх  дітей  ростила  не  на  мир
До  боротьби  привчала  змалечку
Їх  в  смертельний  затягувало  вир
Де  вони  ставали  схожими  на  крапочку

І  скільки  таких  зкривавлених  імен?
По  твоїх  розкидано  просторах
Скільки  батальних  залишилось  арен?
Що  в  історичних  сховалися  коморах

Твій  вінок  давно  в  зів’ялих  квітах
Твоє  волосся  –  сплутаним  кублом  
Десь  ворона  каркає  на  вітах
Щось  недобре  відчуваючи  нутром

Та  я  зичу,  щоб  лихе  тебе  минуло
І  біда  забула  підступи  усі
Зло  стяг  білий  розгорнуло
І  ти  в  весняній  відродилася  красі

©  Леся  Приліпко,  10.03.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589819
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.06.2015

ЧАСОМ ХОЧЕТЬСЯ…

Часом  хочеться  побути  наодинці
Наодинці  в  натовпі  людей
У  своїй  замкнутися  столиці
Десь  всередині  міцно  зв’язаних  грудей

Мені  хоча  б  на  мить,  хоча  б  уявно
В  хатинку  потрапити  сільську
Де  час  іде  нешвидко  –  тихо  й  плавно
І  бузиха  щось  нашіптує  бузьку

Де  в  садку  груші  величні  і  столітні
Розповідають  історії  з  свого  життя
Їм  невідомі  вподобання  новітні
Не  з  казок  вони  знають  про  почуття

Бо  на  їхніх  очах  чиїсь  долі
Сплелися  у  стрічку  одну
Вони  бачили  щастя  доволі
Вони  бачили  смерть  і  війну

Я  хочу  до  них  притулитись
З  ними  вести  свій  діалог
Вони  обставинам  навчать  не  коритись
І  захистять  від  буденних  тривог

А  згодом  я  повернусь  на  подвір’я
Де  дерев’яний  стоятиме  стіл
І  поезія  яскравим  сузір’ям
Чистий  аркуш  поділить  навпіл

©  Леся  Приліпко,  24.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015

ЖИТТЯ ШВИДКОПЛИННИЙ КОРАБЕЛЬ

Життя  швидкоплинним  кораблем
Незабаром  до  берега  пристане
Я  зійду  на  сушу  дідусем
І  ніхто  на  мене  не  погляне  

Я  прийду  до  батьківської  хатини
Вустами  до  рідного  порога  припаду
І  як  спогад  китичку  калини
До  серця  ближче  покладу

Пустка  в  домі  –  пострілом  у  скроні
Давно  на  них  вже  жменьки  снігу
Біля  ікон  старих  застигну  у  поклоні
Гортатиму  дитинства  свого  книгу

І  промайне  перед  очима  як  малий
Я  по  воду  бігав  до  криниці
І  в  ночі  як  місяць  молодий
Кидав  у  зорі  грізні  блискавиці

А  ще  згадаю  як  материнські  натруджені  руки
Мені  в  дорогу  рушник  вишивали
І  в  передчутті  близької  розлуки
За  щораз  мати  сльозу  витирали  

Я  всі  шляхи  пройшов:  і  чорні,  і  червоні
По  вінця  мав  любові,  і  стільки  ж  і  журби
Відрадою  лишилися  дві  доні
За  них  я  з  часом  став  до  боротьби

©  Леся  Приліпко,  03.02.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015

ЖИВЕШ У СВОЇЙ АТМОСФЕРІ…

Живеш  у  своїй  атмосфері
Кава  гірка  і  сполохані  ранки
У  свїй  маленькій  сховалася  ері
Де  жорстокі  встановлено  рамки

Вхід  чужим  навік  заборонено  -
Брудними  ногами  по  душі  не  топтатимуть
Твій  замок  самотній  ніким  не  підкорено
Його  секрети  Іуди  не  знатимуть

Ти  в  сукню  дощу  одягаєшся
Він  натхненний  тобою  співає  французький  шансон
Ти  у  віповідь  грайливо  йому  посміхаєшся
А  він  дарує  тобі  жартівливий  поклон

Поспішаєш  весь  час  кудись  без  зупину
І  місто  стрічкою  за  тобою  біжить
Ти  відчуваєш  велику  провину
За  кожну  даремно  згаяну  мить

Смітник  великий  мозок  нагадає
Повний  спогадів  і  слів  болючих  стріл
Чому  ж  їх  минуле  не  зжирає?
А  береже  з  останніх  сил

©  Леся  Приліпко,  21.10.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015

ФІАЛОЧКА…

Нічний  спокій  місто  огортає
Фіалка  в  кришталевій  колисочці  спить
Страх  днів  важких  минає
І  справ  постійних  факел  не  горить  

Сни  сняться,  напевне,  квіточці
Як  десь  цвіла  вона  серед  сестер
І  нектар  свій  дарувала  бджілочці
Поки  не  зірвав  її  проклятий  квітожер  

Вона  зранку  замріяна  прокинеться
Квартирну  в’язницю  помітить
Вона  зрозуміє,що  нічого  не  зміниться
І  мене  сумним  поглядом  знітить

©  Леся  Приліпко,  15.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015

Я ВАС ЗУСТРІВ І ЗМОВКЛО ВСЕ НА МИТЬ…

Я  Вас  зустрів  і  змовкло  все  на  мить
Ви  грали  щось  на  білому  роялі
Я  лиш  чув,  що  Ваша  музика  бринить
Нотками  солодкої  печалі

Здавалось,  вічність  я  на  Вас  дививсь
Я  Вашою  красою  не  міг  налюбуватись
Я  мріяв,  щоб  бодай  колись
Я  міг  до  Вас  із  трепетом  священним  доторкатись

Ваші  пальчики  ніжні  і  тендітні
Пурхали  по  клавішам  –  з  білої  на  чорну  
Ваші  плечі  чарували  оксамитні
А  мені  марилось  –  я  Вас  до  себе  горну

Потім  я  на  вальс  Вас  запросив
І  від  хвилювання  не  мовив  ані  слова
Я  лиш  подумки  просив
Щоб  не  стихала  музика  чудова

Ви  посміхались,  ніби  знали
Що  я,  мов  хлопчик  закохавсь
І  тут  раптом  Ви  сказали
Що  танець  інший  вже  почавсь

З  тих  пір  минуло  кілька  літ
В  нас  було  все:  і  квіти  й  серенади,  і  листи
І  коли  з’явився  перший  цвіт  
Наші  поєдналися  мости

Я  Вам  вдячний  за  любов,  моя  красуне!
Мої  провини  Ви  мені  простіть
І  все,  що  було  нерозважливе,  бездумне
В  закавулках  пам’яті  спаліть  

©  Леся  Приліпко,  14.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2015

СТАРА АКТРИСА

Замріяна  пані  сиділа  у  садку
Її  старечі  очі  дивилися  у  даль
Її  минуле  в  яскравому  вінку
Дарувало  спогадів  цукрований  мигдаль

Життя.  мов  кадри  з  кінофільму
Де  наперед  сценарій  не  писавсь
Вона  принципово  грала  вільну
А  зараз  дощ  самотності  почавсь

Так,  вона  була  актрисою
І  капелюшок  чудернацький  носила
Недарма  вона  ховала  за  кулісою
Свої  роками  скалічені  крила

Аплодисменти,  крики  «Браво»  -  звична  річ
І  квіти  оберемками  до  ніг
Вона  б  стала  легендою  сторіч
Та  вдарив  в  спину  змін  батіг

Змінився  час,  змінилися  герої
І  краса  вражаюча  зів’яла
Нема  вже  сцени  дорогої
Лиш  старість  з  усміхом  шакала

Нема  дітей,  щоб  втішили  серденько
Щодня  теплом  надії  зігрівали
І  внуків,  щоб  на  вушко  шепотіли  щось  тихенько
Мов  хмарки  в  небі,  тугу  розігнали

Є  дім  пустий,  де  в  афішах  всі  стіни  
І  на  колінах  кішка  ласкаво  муркоче
Сюди  ніколи  не  приходять  новини
І  вир  життя  заглядати  не  хоче

©  Леся  Приліпко,  14.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558945
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015

Я, ЯК І ТИ….

Я,  як  і  ти  колись  була  самотня
І  дні  пусті,  мов  намистини  чорні  рахувала
Кожну  ніч  мені  відкривалася  безодня
Що  на  шматки  мене  безжально  шматувала

Я  в  віршах  шукала  порятунку
І  в  історіях  придуманих  кохання
І  в  фабульних  мріях  вищого  ґатунку
Я  доживала  знесилена  до  рання

А  скільки  болю  і  надій  розбитих  вщент
Мене  спіткало  на  амурній  ниві
Життєвого  оркестру  небесний  диригент
Скупав  мене  в  бруднющій  зливі

А  скільки  слів  брехливих  чула:  «  Я  люблю»
І  стільки  ж:  «Навіки  не  віддам»
«Зі  мною  будеш,  як  в  раю»  -
Черговий  обіцяв  мені  Адам

Листів  чимало  вкутаних  журбою
Манекенним  і  холодним  писала  адресатам  
Та  вони  із  гордістю  не  виграли  двобою
І  дарунку  не  принесли  моїм  душевним  катам

І  здається  літ  тисячу  минуло
Аж  поки  янгол  мій  з’явився
Моє  серденько  рідне  щось  відчуло
І  раптом  світ  новий  відкрився

Ось  і  ти  колись  зустрінеш  свою  долю
Пам’ятай  –  на  все  свій  час
А  поки  що  цінуй,  мов  птаха  волю
І  не  прогав  солодкий  шанс  

©  Леся  Приліпко,  02.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015

МІЙ ЯНГОЛ

Зі  світлом  кольору  лимонного  ліхтар
З  цікавістю  у  шибку  заглядає
На  солодко-спокусливий  мій  дар
Що  мене  коханою  так  ніжно  називає

Він  янгол  мій  чорноволосий
Що  вустами  вишневими  перса  торкає
Він  аж  надто  звабливий  і  босий
І  кожна  струна  в  мені  скрипкою  грає

Сором’язливо  ліхтар  зашарівся
Обійми  й  пестощі  йому  невтямки
Він  навік  один  сотворився
Над  ним  сміються  байдужі  зірки

Янгол  мій  лукаво  посміхається
Моє  волосся  знетямлено  голубить
В  його  погляді  легко  читається
Що  дику  кішку  він  в  мені  розбудить

Грайливим  вогником  оченята  мої  світяться
Пристрасть  бурхлива  вступає  у  гру
Коли  ж  наші  душі  нарешті  натішаться?
Коли  ж  нагороду  свою  заберу?

Давно  вимкнені  всі  телефони
Радості  дозу  абоненти  прийма
І  час  величної  своєї  корони
Від  здивування  ні  на  мить  не  зніма

Кімната  наша,  мов  острівець
В  життєвому  морі  спокійна  місцина
Мій  янгол  –  це  щастя  творець
А  я  неймовірно  щаслива  людина

©  Леся  Приліпко,  01.01.2015  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015

ПОДАРОК КО ДНЮ РОЖДЕНИЯ

Зима  несет  мне  мой  подарок
Неспеша  и  осторожно
Он  изнутри,  как  солнце  жарок
Ее  пугает  невозможно

Его  ей  свыше  передали
И  в  руки  лично  сказали  отдать
За  выполненье  ей  обещали
Сказку  снежную  дольше  играть

Пришла  зима  в  мой  дом  под  крышей
И  в  дверь  неистово  стучит
Почему-то  мне  запахло  кислой  вишней
И  построже  музыка  звучит

Зима  –  путник,  уставший  от  дороги
Желто-серой  усеяна  вся  пылью
Ей  некогда  вести  со  мною  диалоги
Она  здесь,  чтоб  страх  мой  сделать  былью

И  своим  взглядом  леденящим
Она  мой  стан  весь  оковала
Я  попросила  голосом  дрожащим
Чтоб  она  на  пороге  не  стояла

Она  подарок  мне  мой  отдала
И  растворилась  в  дымке  серебристой
А  дар  мой,  как  нетерпеливая  пчела  
Надо  мной  желал  расправы  быстрой

Я  открыла  –  и,  о  Боже,  20  цифра
Надо  мной  возвысилась  упрямо
Из  лет  составленного  шифра
Она  одна  мне  снилась  постоянно

Я  выхожу  на  новый  жизненный  рубеж
Иду  навстречу  к  новым  горизонтам
Красный  цвет  сменю  на  беж
И  продолжу  путь  к  высотам  

©  Леся  Приліпко,  24.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548757
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.01.2015

ІСТОРІЯ ОДНОГО ХУДОЖНИКА

Аквареллю  жовтою  сукню  заллято
І  твій  художник  нищить  портрет
Він  Музу  проклинає  затято
І  в  котрий  раз  жалкує,  що  він  не  поет

Що  кам’яними  словами  не  може
На  прощання  кинути  вслід
Він  на  холодне  лягатиме  ложе
На  стелі  споглядаючи  лід

Ти  в  нім  відкрила  потаємну  комірчину
Де  ховався  його  демон  самоти
Придумавши  банальну  і  дурну  причину
Щоб  з  його  світу  ілюзійного  втекти

Ти  не  розуміла,  що  він  в  своїх  картинах
Тобі  себе  навічно  дарував
А  ти  купалась  у  чужих  жоржинах
І  сміялась:  «  Ну  що  цей  дурень  знов  намалював»

А  він  ім’я  твоє,  немов  молитву  шепотів
Ти  була  для  нього,  як  Мадонна
Він  подолав  до  тебе  тисячу  мостів
А  ти  все  знущалась  невгамовна

Він  листи  тобі  писав  щоденно
Ти  їх  не  читала,  кидала  в  смітник
Він  не  знав,  що  все  даремно
Що  ти  окремий  з  брехні  і  бруду  материк

А  потім  ти  з  ним  гралась
Як  кішка  грає  з  мишеням
З  часом  в  грі  розчарувалась
А  він  пам’ятав  усе  по  дням

І  ось  добіг  спектакль  до  кінця
Ти  закрила  задоволено  кулісу
Він  не  піде  з  тобою  до  вінця
Бо  він  любив  тебе,  а  не  актрису

©  Леся  Приліпко,  24.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2015

СУМНА МУЗА

Сумна  Муза  сидить  за  столом
Заклопотана,  тиха  й  байдужа
Щось  сталось  з  її  чарівним  крилом
І  зів’яла  їй  подарована  ружа

Вона    про  себе  розповіда  безперестанку
Вже  й  ніч  клубочком  стомленим  скрутилась
А  вона  п’є  кави  котру  філіжанку
І  не  помічає,  що  аж  надто  захопилась

Я  роль  літописця  граю  старанно
Рядок  за  рядком  –  пломеніє  папір
Вона  кричить  защораз:  «Погано»
І  кидається  кімнатою,  мов  зранений  звір

Як  дитину  малу  заспокоюю
Вона  сідає  і  очі  на  мить  прикрива
Каже:  «Кохання  здавалося  волею
А  тепер  це  найгірша,  гіркуща  трава»

Де  ж  того  суму  для  Музи  скільки  береться?
З  яких  запасів,  чиїх  комірчин?
Вона  від  болю  колись  розірветься
На  сотні  невідновних  частин

Я  до  кінця  її  історію  допишу
Вона  у  кріслі  знесилено  примоститься
Я  до  світанку  її  одну  не  лишу
Аж  поки  до  своєї  хатки  не  попроситься

©  Леся  Приліпко,  22.12.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014

ГУЛА РОЗ’ЯТРЕНА ЮРБА…

Гула  роз’ятрено  юрба
Годинник  ратуші  12  бив
Лунав  скажений  крик:  «Ганьба»
І  на  ешафот  юнак  ступив

Гордо  і  зухвало  він  тримавсь
Праведним  вогнем  горіли  очі
В  них  кат  дивитись  побоявсь
Бо  ж  вони  були  такі  пророчі

Юнак  спокійно  посміхнувсь
Юрба  від  здивування  заніміла
Кат  скривившись,  відвернувсь
Мов  рука  його  поганська  зачепила

Юнак  сказав  в  зловісну  тишу:
«Не  маю  жалю  ні  про  що,  бо  я  її  кохав
І  після  смерті  я  її  не  лишу
Якби  той  вельможа  не  бажав

Він  знищить  моє  тіло.  а  не  душу
Я  й  з  небес  кохану  грітиму  теплом
Бергтиму,  мов  тендітну  ружу
А  він  не  здатний  на  таке,  той  дуболом

Він  ціну  знає  лиш  грошам
І  для  нього  Анна,  як  товар
Її  принади  він  оцінює,  мов  крам
Любові  невідомий  йому  жар

Я  не  прошу  у  вас  пощади
Ви  ж  за  видовищем  прийшли  сюди,  панове
Ви  шукаєте  в  чужій  біді  розради
І  щось  для  себе,  мабуть,  нове

Мені  чекать  набридло  катівської  сокири
Хай  голову  хутчіш  мені  зітне
Я  не  спав  уже  доби  чотири
І  смерть  відчайдушно  кликала  мене»

Він  змовк  і,  наче  мармур  білим  став
Відразу  виконав  кат  його  веління
Хтось  в  юрбі  протяжно  зазітхав
І  втікло  сполохане  пташиння

А  дівча  якесь,  сховавшись  за  вуаллю
Ловило  сльози  защораз
В  уламках  кохання  розбитого  кришталю
Промінь    майбуття  навік  погас

©  Леся  Приліпко,  26.11.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014

НАШ БУДИНОЧОК

Мені  б  наш  будиночок  спільний
Щоб  теплом  кохання  пашів
Де  час,  мов  котяра  повільний
Фрагменти  додивляється  снів

Де  мир  і  повага  панують
І  не  видно  сварок  ніде  горошин
Де  свою  половинку  цінують
І  немає  образи  огидних  картин

Де  чай  в  одній  філіжанці  на  двох
Ніколи  холодним  не  стане
І  зміна  життєвих  епох
На  нашу  хатинку  грізно  не  гляне

В  обіймах  твоїх  там  минатимуть
Світанки,  смерканки  і  будь-які  дні
Вони  надійно  мене  захищатимуть
Щоб  я  не  впинилась  на  дні

Літом  на  ганку  будемо  сидіти
Милуватись  яскравими  зорями
Ніч  струною  буде  бриніти
Під  міцними  твоїми  долонями

І  буде  сміх  дитячий  оберегом  дому
Маленькі  ніжки  тупотітимуть  подвір’ям
Я  в  вірші  не  ставлю  крапку,  а  лиш  кому
Щоб  подарувати  життя  мріям…

©  Леся  Приліпко,  05.11.2014  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2014

СЬОГОДНІ ДУША ТАНЦЮЄ ТАНГО….

Сьогодні  душа  танцює  танго
Хай  всі  справи  йдуть  до  біса
Їй  забаглось  раптом  манго
І  текіли…  От  гульвіса!  

Їй  плювати  зараз  на  погоду
В  її  долонях  сонце  спить
Вона  вітає,  як  сестру  свободу
Бо  життя  –  всього  лиш  мить

Вона  не  хоче  чути  про  проблеми
І  вмикає  музику  гучніше
Можливо,  в  неї  збій  системи
А  може  дах  зірвало,  що  ще  гірше

Вона  знищила  кайдани  обмежень
Скло  розбила  між  «хочу»  і  «треба»
Вона  не  терпить  чужих  заперечень
В  обіймах  міцних  її  гостра  потреба

Та  знаю,  що  незабаром  попроситься
Під  ковдру  теплу  вона
Кошенятком  маленьким  примоститься
Очима  спитає:  «Моя  у  чім  тут  вина?»

А  я  сваритиму  її  і  жалітиму
За  безмежну  довіру  і  мрій  непотрібних  скарби
В  котрий  раз  себе  шанувати  проситиму
І  ніколи  роль  покірної  не  грати  раби

©  Леся  Приліпко,  14.11.2014  р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014

ЩОДЕННИК ДЕСЬ ЗАКИНУТИЙ…

Щоденник  десь  закинутий
І  тікають  в  прірву  дні
Душі  аркуш  навпіл  зігнутий
Він  програв  буденності  в  війні

Лиш  вірші  життя  малюють  полотно
Вони  жадібно  вбирають  всі  події
Вони  -  в  свободу  відчинене  вікно
І  яскраві  крила  мрії

Вони  безсонню  оду  співають
І  шматок  шоколаду  сприймають  за  приз
Колискову  на  поріг  не  пускають
І  рими  вантажать  на  віз

Сяйвом  рядків  поетичних
Осяється  блокнотний  папір
Поезія  –  світ  чудес  вічних
Кричить  розчарованим  –  вір!

І  грою  слів  милозвучних
Я  бавлюсь,  мов  дитина  мала
Від  порівнянь  тішусь  влучних
І  сум  знищить  натхнення  стріла

©  Леся  Приліпко,  21.10.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014

ЧЕРЕЗ КИЛОМЕТРЫ ТЕБЯ Я ЦЕЛУЮ….

Через  километры  тебя  я  целую
И  пусть  сейчас  поздно  и  уже  3  утра
Фантазией  твой  образ  рисую
А  у  тебя  снов  сладкая  пора

Я  мысленно  с  тобою  говорю
А  вдруг  сквозь  расстояние  услышишь
Что  люблю  без  меры  повторю
Почувствую  как  ты  тихонько  дышишь

Твои  уста  –  спелые  вишни
Вночи  огнем  соблазна  горят
Ты  любимый,  единственный  в  жизни
И  старые  шрамы  с  тобой  не  болят

Мне  б  к  твоим  волосам  прикоснуться
Своей  ладонью  их  шелк  ощутить
В  твое  плечо  с  улыбкой  уткнуться
И  твой  сон  от  тревог  сохранить

Но  темницей  моя  комната  стала
И  врата  все  закрыл  ночной  город
Я  от  разлуки  с  тобою  устала
Без  тебя  нет  тепла  –  только  холод

©  Леся  Приліпко,16.10.2014

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531386
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2014