| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
До того йшло, або ж це долі знак -
Наснилась ти мені сьогодні.
Підкралася до серця тихо так,
Приклавши до чола мого вуста холодні.
Ти стала поруч і застигла,
Вдивляючись в безмежне і пусте,
А почуття, як вишня, що вже стигла,
Зірву назавжди чи нехай собі росте?
І не питай чи ти красива,
Облишимо слова нудні й буденні -
В твоїх очах казкових чарів сила,
А в серці лабіринт таємний.
Нехай росте та вишня стигла й соковита,
Твоя взяла! Мій лід вже потихеньку тане...
Я доторкнусь, а ти зникаэш в оксамиті,
Розплющив очі... вже настав світанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2015
Здається, так давно вже не складала
Оті сумні свої вірші -
В житті моїм тепер поезії замало
І під замком порив душі.
Так дні минають, навіть страшно.
Вже лютий, чи, здається, січень?
Збагнути те, що поряд - важко.
Чи легше осягнути вічність?
Тривоги вже нема - лишилась звичка.
Так час невпинно й жадібно стікає:
У когось догорає, гасне свічка,
А хтось свій перший ранок зустрічає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400548
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2013
Шагаю в пустоту бескрайних бед.
Не бездна и не разочарование.
И в горле ком, а в мыслях - бред.
Все нити превращаются в сплетение.
Шагаю вдоль и мимо прохожу,
Ошибки снова могут повториться.
В своих руках опять держу
То, что во сне не может заблудиться.
Что не забуду ни на миг сейчас,
Что вспоминается везде и всюду.
И даже в памяти беречь для нас,
Я долго, может, помнить буду...
Хочу избавиться, прогнать, лети!
Не возвращайся, далеко от сюда.
А коль вернешься - мне дорогу освети,
Тебя я долго, может, помнить буду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.12.2012
Мы все имеем свойство возвращаться.
И даже тот, кто боль утраты причинил.
Но бумеранг уже не мил.
Ведь глупо дважды разочароваться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382550
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.12.2012
Все что лежало неподвижным камнем внутри превратилось в огненный комок, застрявший в горле. Такое состояние было попросту неизбежным, когда есть слабость к тому, чтобы держать все в себе. Вокруг дурман. Хочется лечь, закрывая постепенно глаза, и думать, думать, думать... Все равно попытки заснуть бессмысленны. Особенно в последнее время. Время... Господи, как же оно неумолимо мчится, несется вперед, оставляя надежды и мечты позади. Время - настоящий эгоист, прямо как человек не способный думать ни о чем, кроме своих желаний. Никакого разнообразия. Даже заварной чай с жасмином надоедает. Все и вся надоедают. И люди. А точнее их безразличное отношение ко всему и всем, что не относятся к собственной шкуре. Все мы эгоисты. Все до единого. Даже маленький мальчик в голубом комбинезоне, который беззаботно копается в песочнице. Все. Без исключения. Инстинкт самосохранения. Что происходит наяву? Перестаешь различать, потому что внутренности изворачиваются и, пронзая кости, кричат. До тошноты. Тошнит от мировосприятия. Куча мотков. Мотки нитей, запутанных мыслей, у которых нет ни конца ни начала. Представив себе все это, никто, наверное, не удивится. Но стоило бы только ощутить этот пламенный комок ярко-оранжевого цвета, не каждый остался бы при здравом уме. Это не конкретное состояние, которое уходит и возвращается. Нет. Ком, как верный спутник, изо дня в день тщательно сопровождает.
Как у меня дела? Все отлично, спасибо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379866
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 23.11.2012
Казковий ліс, так віє прохолода...
Крізь віти стікають краплини дощу.
Гілля колисає осіння дрімота,
Між непохитних дерев я стою.
Вони, мов завмерли, величні титани.
І їх так уже називали колись,
Якщо доторкнутись – загоюють рани.
Корою укриті. Он де, дивись!
А бачиш, мов золото, листячко сяє,
Це сонячний промінь, не так, як вночі.
Уже ніжно вітер верхівки хитає,
Така щира тиша – це рай для душі.
Ні звуку не чути, крім пісні природи,
Мелодії мова так живо шумить.
Момент забуття, відчуття насолоди,
Яка чарівна й незабутня ця мить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376100
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2012
В теплый миг золотистой осени,
Под звуки шума листвы,
"А зачем мы живем до проседи?"
Донесется вопрос изнутри.
По телах он мурашками пустится,
Наши души взволнует, крича,
То о помощи, то о бессоннице,
В неизбежность угрюмо маня.
И в глаза посмотреть захочется,
Окунуться в нотки души,
Этот миг никогда не закончится,
Ветром мысли опустошив.
В теплый миг золотистой осени,
Под звуки шума листвы,
Друг у друга, шепча, попросим мы,
Не терять этот миг красоты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370858
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 14.10.2012
Ти знаєш, що подумки я тебе кличу?
Щоденно, щомиті, у снах, наяву.
У той час, як пташка у небі курличе,
Тоді, як я ранок зустрівши, встаю.
Ти знаєш, що значиш для мене чимало?
Твій погляд чарує мене, як вогонь.
І знаю, для тебе я рідною стала,
Тепер я, мов спалах, що жде осторонь.
Ти знаєш, від слабкості іноді плачу,
На вигляд сильніша, ніж стан у душі.
Я волю свою заґартовую - значить,
Що думки мої знають тільки вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2012
Він народився з чистою душею -
Розквітло слово на рядку.
Прикрасив ніжністю алею,
Що серед сірості і бур'яну.
І розцвіли вмить пелюстки троянди,
Ледь чутно теплий голос пролунав.
Людина сили, щирості і правди,
Про біль свій мужньо промовчав.
Його відверту і незламну душу
Господь від лиха вбереже.
Із ним під руку Янгол-охоронець
Крокує й пильно стереже.
Прозорість джерела, що в нім пульсує,
Що б'ється в серці і палає, як вогонь,
Не кожен зрозуміє і почує,
А я не залишуся осторонь.
Приєднуюся до усіх майстрів-поетів -
Порив душі його перехопить змогла.
Він не самітник! Скромний геній,
В душі якого сонячна весна.
Очами пробігаюсь по рядочку
І щось всередині, як вогник запалав.
Його вірші, як українка у віночку -
Така тендітна, щира і проста.
Слова водночас мужні і незламні -
Змальовують його тернистий шлях.
Він народився зовсім не звичайним -
Поет - його покликання й життєвий знак!
Юрію Тітову (http://poet.kiev.ua/pro_mene.html)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339314
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.05.2012
Ми такі різні, такі далекі,
Як зорі у небі, що сяють вночі,
А тільки-но бачу - стукіт у серці,
Його відлунює голос в душі.
Такий неосяжний, тремтить усе тіло,
Як тільки його силует уявлю.
Таке відчуття, наче серце спинило,
Побачитись ще раз у Бога молю.
Ти витіснив усі мої думки,
Твій образ життя мені заміняє,
Я хочу, щоб все було навпаки,
Але ніжність в очах твоїх зупиняє.
Я хочу, щоб поряд зі мною ти був.
І вчора і завтра, сьогодні я хочу.
На жаль, ти не знаєш мене, чи забув,
Сльозами печалі вмиваюсь щоночі.
( Вірш на замовлення Марії Багінської )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338594
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.05.2012
Можна у себе спитати: " Чи варто? "
Варто буденність сприймати всерйоз?
Ділити межу на "фінішу" й "старту",
Сльозами вмивати черговий курйоз?
Чи це варте того, щоб перейматись?
Тремтіти всім тілом й душею за те,
Щоб над безглуздям сумлінно вагатись,
Впускати в життя все байдуже й пусте?
Давайте збагнемо просту щиру правду,
Як з давніх-давен, в предків мудрість черпай:
Живи і радій, щоб не сталося - завжди,
В кришталеві думки суєти не впускай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2012
Мій любий вчителю, слова подяки хочу я промовить.
Перед Твоїм ім'ям схиляюсь я,
І щире серце вдячно відкриваю,
Як тільки згадую - всміхається душа.
Свій довгий шлях я починала із тобою,
Із настанов твоїх черпала я знання,
Ви промайнули у моїм житті весною,
І наодинці я крокую в майбуття.
Що жде мене у нім - це невідомо.
Що буде далі? Далі йде життя...
Але без Вас не стала б я собою,
За це Вам щирі вдячності слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338568
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2012
9 мая, День Победы,
Как дорог стал нам этот день,
И помнить нужно вечность эту,
Два слова..шаг назад - расстрел.
Боролись наши воиска, не спали,
И обгорелые в пыли,
Ружье и танк друзьями стали,
Спасали Родину, на войну шли.
Детский топот, плачь..и слезы
Лились из глаз невинных их.
О, эти мысли, крики, фразы
Нам нужно помнить, не забыть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338566
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2012
Прекрасное утро, щебечут птицы,
Верхушки деревьев незаметно шумят,
Качаются и опадает с них листья,
Медленно...вниз, без малейших преград.
А там - внизу, где стелят дороги,
Там вдаль и ввысь плывут облака,
Там бережно так, волнуя воду,
Ветер крадется завывая слегка.
А позже, желтые листья тревожно сгребая,
Он мчится уверенно, словно метель,
Колышется в поле трава молодая,
Восходит медленно солнце - начинается день.
Сливается с небом могучее поле,
Широкая степь и густые леса,
А где-то туман гуляет по воле,
Плывет по травинке, мерцая, роса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337821
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 16.05.2012
Якби була я пташкою,
Я б високо літала у блакиті,
Щоб будні негаразди і незгоди
Не бачили мене, туманом оповиту.
Щоб думка далеко злетіла моя,
Подалі за хмари і зорі.
Щоб чуть, як в гаю колишуть вітра,
І чути пісню у полі.
Цю пісню природи почути я хочу,
Цей спів солов'їв, як дерева шумлять.
Легкий подих вітру і озеро чисте,
У тіні від сонця свій погляд сховать.
Я хочу літати поміж дерев,
Дивитися зверху і щебетати,
Безкраїм поглядом бачити степ,
Як хочеться в небі пташкой літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337816
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2012