| Сторінки (1/42): | « | 1 | » |
За спиною Ангела крило,
У руках несу добра насіння.
Ви відкрийте у серця вікно,
І прийміть небес благословіння.
За горою Віри і добра,
Сходить сонце вічної Любові.
А з гори тече ріка Життя,
Напуває всі земні простори.
Промінь сонця – Божа благодать,
Все навколо - Господа творіння.
І життя дано нам для Життя,
Для Любові, Віри і Надії...
16. 11. 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
Вірші мене вертають до життя
І крила виростають білі, білі…
Душа моя злітає в небеса
Не закривайте сонце хмари сині…
Політ душі – легенький вітерець
Колише у колисці слова й рими.
Відкриє слово чистоту сердець,
І щастя на землі проллється в ритмі зливи.
Летить душа моя понад луги,
Понад ліси, озера й ріки сині…
І крилами черкає гладь води,
Лети ж душе моя віршами по Вкраїні.
24.09.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366563
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012
Приснився сон. У сутінках іду,
Старезним лісом, по вузькій стежині
Я чую щебетання лісових птахів,
І розумію їх, - що не дано людині.
Раптово обриваються ліси,
Дерева залишаються позаду.
І я стою на березі ріки,
Така краса буває тільки в Раю.
Вода прозора, наче крапелька роси,
І дно пейзажно встелене камінням.
Ступила крок в мереживо води,
І понесла ріка мене блакитним володінням.
Так легко й ніжно обняла мене вода,
І плавно так несе мене по хвилях.
І я уже не я… Я стала мов ріка,
І я вже не пливу… лечу немов на крилах…
І знову ліс, століттями пропах,
Зелений лист дерев тисячолітніх.
Я вгору йду, долаю долі страх,
Я знаю. Я жива у мріях і надіях.
Із лісу вийшла на зелений луг,
Ген на горі величні стіни замку.
І люди, втомлені роботою ідуть
Пшеницю жнуть від ранку до смерканку.
З-за лісу вилетів крилатий птах,
У нього дзьоб залізний, як і крила
Він жити хоче, так же як і я,
Мене від нього скеля захистила.
І знов під гору я біжу в вісні,
А на горі весела музика і танці.
Мене там зустрічають як свою:
- Нарешті ти прийшла. Живемо ми як в казці.
А три сестри плетуть мені вінок,
Із білосніжних квітів невеличких.
Вінок безкрайній, з ніжних пелюсток,
І музика звучить на струнах скрипки…
26.07.12р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2012
Не вбивай так жорстоко! Не треба!!!
Я у серці любов бережу
Я так жити ще хочу… І небо…
Я так небо блакитне люблю…
Я бутон розпустила уранці,
Коли сонце вмивалось в росі.
Я розплющила очі у казці,
Я у казці… Шепочу пісні…
Пелюстки мої сонце зігріло,
Вітерець мене ніжно гойдав.
Я росою вмивалась ще зранку,
Я живу!… Я жива!… Не вбивай!!!…
19.06.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2012
У тридев’ятому царстві, у тридесятому государстві, у тисячолітніх лісах, де зустрічається небо з землею, жив зачарований принц. Він був ув’язнений у високій вежі на стрімкій горі, у яку били стометрові морські хвилі. Він був там зовсім один, навіть сонячне проміння не могло пробитися крізь товстелезні кам’яні стіни. До високої стрімкої скали не долітали навіть птахи, тому що там гуляли сильні вітри.
Колись його ув'язнили казкові німфи, через надмірну зверхність і жорстокість до свого народу, і нарекли безсмертям. Ніхто не знає скільки років пройшло з тих пір, чи десятиліття , чи століття. Про зачарованого принца ходили по світу легенди, та ніхто не знав де саме шукати безсмертного принца.
До в’язня через товсті стіни інколи долітали нечіткі людські голоси. Та це траплялося дуже рідко, коли вітри нагулявшись по всьому світу, поверталися на батьківщину, щоб поділитися новими враженнями, та порадитись у яку сторону світу їм вирушати на цей раз.
Одного разу вітри так розгулялись, що зірвали з даху шматок покрівлі, і тепер принц крізь невеличку щілинку бачив блакитне небо і пурпурові хмаринки, міг роздивлятися чарівне нічне небо. Йому здавалося, що ніколи небо не було таким прекрасним як зараз. Він так давно мріяв про це. Йому навіть сни снились, але це було дуже давно, бідолашний навіть уже не намагався звільнитись, адже знав що товсті стіни йому ніколи не подолати.
Якось у напівсонному стані принц почув мелодію. Він підняв очі вгору, звідки долинав надзвичайно чарівний звук. І... О диво… У темно-синьому нічному небі, залитому місячним сяйвом, і всипаному діамантами зірок на білосніжному єдинорозі по небу мчалася тендітна чарівна принцеса. Вона була ніби вся із місячного світла, її світле волосся туманом звивалося по спині, і розвівалося на легенькому вітерці. Вона зникла у чарах нічного неба так само як і появилася, тільки чарівна мелодія стихаючи доносилася до принца, а через деякий час зовсім стихла.
Принц від побаченого затамував подих, він хотів щось сказати, та замість слів з його рота вирвалися незрозумілі звуки. І це не дивно, адже він вже дуже давно не вимовляв ні слова, не було до кого йому говорити. Він хотів щоб ця мить тривала так само довго, скільки тривала його неволя у вежі. З нетерпінням він чекав ночі, щоб ще раз побачити загадкову красуню, та все було марно, вона не появлялася більше. Минали дні за днями, місяці… роки… А принц все так же виглядав ту, яка подарувала йому надію на майбутнє. Він знову як колись захотів жити.
Від зустрічі з нічною гостею пройшло чимало часу, не раз прилітали вітри, не один раз приносили новини з усього світу, та про чарівну принцесу не згадували. Вони розповідали про свої пригоди, про біди, які навалюються на людей по всій землі.
Поділившись новинами, вітри почали згадувати історії із самого народження планети. Вони розповідали легенди про динозаврів, про атлантів - людей-велетнів, які були наділені надприродними здібностями, але через надмірну гордість і необачність, знищили свою расу, залишивши нерозгаданою свою історію у недосяжних глибинах океану. У одній із історій вітри ділились враженнями про одну державу:
- Я пам’ятаю якою була Феєна… - говорив Східний Вітер.
- Я її полюбив ще коли вона тільки утворилася, нею правив добрий і справедливий король. Потім правив його син, потім син сина, і так тривало кілька віків аж поки…
Східний Вітер затих. Настала тишина. Усі згадували прекрасну державу, на грізних обличчях вітрів видно було сумну іронічну посмішку. Вони сумували за прекрасною державою, адже тільки там вони могли відпочити, не завдавати людям шкоди. Бо у державі де панує добро, де люди живуть у гармонії з природою не підносилась рука могутніх велетнів нищити все на своєму шляху.
Порушив тишину Північний Вітер – його голос тремтів:
- Я впевнений що всі скучають за Феєною… Адже це була улюблена наша держава. Хто знав що станеться таке лихо, ніхто не міг передбачити, що молодий принц так буде поступати із своїм народом. За це його справедливо покарано, тепер він не вийде на волю поки не зрозуміє свою вину перед державою. Він буде ув’язнений до тих пір, поки не згадає з чого почались його погані вчинки і до чого вони привели його самого, і державу…
- А я чув як стара добра Фея казала своїм чарівним ельфам про подарунок, який приготувала для принца його Доля.
Перебив свого старого дідуся молодий Південний Вітер.
- Усе можливо, я думаю після стількох років ув’язнення принц заслуговує на маленький подарунок. І все ж таки я не можу зрозуміти, що наштовхнуло його на такі погані вчинки? На це питання знає відповідь лише сам принц.
З глибокою задумою говорив Західний Вітер.
- А тепер нам треба розходитись по світу. І знайте одне, принц не звільниться до тих пір, поки не змінить своє ставлення до інших людей, які слабкіші за нього, поки не почне турбуватися про добробут своєї держави…
Сказав Північний Вітер.
Тієї ж миті здійнялась сильна буря, морські хвилі досягали майже до середини скелі. Тоді принц почув чіткі людські голоси, у них було стільки болю, що у серці його защемило, щось ніби відірвалося і запекло. Принц від страху закрив очі, і тієї миті щось торкнулося його обличчя.
- Що це? – Від здивування принц провів долонею по обличчі. Воно було вологе, і на долоні залишилося кілька капель рідини. Принц підніс долоню до рота, і покуштував рідину на смак – вона була солона з гіркуватим присмаком.
- Що це таке, чому ця рідина здалась мені така знайома на смак? – не міг приховати свого здивування принц.
- Це сльози. – Раптом почув він приємний дзвінкий голосок.
- Хто тут? – Злякано скрикнув принц. Він від переляку забився в холодний темний куток.
- Це я – дзвенів голосок - я Сонячний Промінчик. Поглянь вгору.
Принц нерішуче підняв очі вгору, і від побаченого аж відкрив рота, через дірку в стелі дійсно пробивався в вежу маленький сонячний промінчик.
- А звідки ти знаєш, що це сльози? Це не мої, я не вмію плакати. – У принца прокинулась його гордість.
- Я знаю, що це не твої сльози, - продовжував дзвеніти голосок. – Ти і ніколи не вмів плакати, ти тільки інших заставляв це робити. Хіба що тоді коли був зовсім маленький, гм… таке дитя було забавне. – Промінчик усміхаючись ніби на мить перенісся у той час, коли принц був немовлям.
- Та що ти знаєш про мене? – почав був принц, та промінчик його перебив.
- Я багато про тебе знаю, ти навіть не можеш уявити. І не лише про тебе, я про всіх знаю.
Промінчик весело витанцьовував на вологій холодній стіні вежі. Його яскраве світло освітило всю внутрішню частину вежі, і принц побачив що його оточує, вірніше його не оточувало нічого, навколо була тільки одна пустота. Тільки там де пробивався сонячний промінчик внизу щось блистіло. Принц обережно підійшов і побачив на великому камені маленький шматочок голубого неба. Йому здалося, що він колись таке вже бачив, та з усіх сил намагався приховати свій здивований погляд. Але від Промінчика неможливо нічого приховати, він уважно подивився на принца і усміхнувся.
- А хочеш я тобі покажу тебе, коли ти був зовсім маленький? – Промінчик зацікавлено дивився на принца, вивчаючи його реакцію.
- Хочу, – не вагаючись ні хвилини відповів принц. На його обличчі засіяла усмішка, він уже не намагався приховувати своїх емоцій.
- Тоді дивись.
І Промінчик показав чарівний зелений-зелений сад, дерева усі були в пахучому цвіті, на клумбах цвіли різноманітні весняні квіти, в повітрі літали виблискуючи на сонці бджілки і різноманітні метелики. На зелених галявинах бігала малеча, дитячий сміх, здавалося, долинав аж до принца. За деревами було видно білосніжний палац із золотоверхими вежами. В саду гуляли люди різного статусу, ось видно молодого короля і королеву, а у позолоченому дитячому візочку спить немовля. Тільки одного погляду вистачить щоб зрозуміти, яка ця молода сім’я щаслива. На обличчях у короля і королеви не зникала ніжна посмішка. Дивлячись на щасливу сім’ю, принц і сам не міг стримати посмішки, навіть був трохи здивований що не розучився усміхатися адже пройшло стільки років.
- А як вони зараз? – Не відриваючи від картинки погляд, запитав принц. Промінчик вмить змінив свою яскравість:
- Вони давно померли…
- Ні, цього не може бути, - скрикнув принц, - вони такі молоді, та цього не може бути, ти тільки поглянь на них, як це їх може не бути?
Промінчику важко було щось казати, але з усіх сил він намагався заспокоїти принца.
- Та ти зрозумій, пройшло вже дуже багато часу, король і королева прожили довге щасливе життя, от тільки… Промінчик затих.
- Що трапилося? Чому ти мовчиш? Чому ти не хочеш мені розповісти все як було? – принц вимагав від Промінчика пояснень.
- Ти і сам знаєш що було, постарайся згадати, а мені час, ось мене вже кличе сонце на відпочинок, а то я тут у тебе загостював. До побачення, приємних тобі снів, я надіюсь вони сьогодні до тебе повернуться…
Принц дивився вслід зникаючому сонячному промінчику, його погляд застиг на бездонно-блакитному небі. Щілинка на його подив збільшилась, і тепер ще більше неба він міг роздивитись. Принц кинувся до каменю, де була картинка його сім’ї, але картинки там вже не було.
- Де ти?... Чому вона зникла?... – з розпачем у голосі шепотів принц. Тільки небо відбивалося у невеличкій «калюжці сліз». Як тільки принц не вдивлявся в калюжку, та картинки він більше не побачив. Принц не розумів що з ним відбувається, він не впізнавав себе. Незрозуміло чому клубочок підкочувався до горла, в очах розпливалися контури щілинки у даху вежі, йому не вистачало повітря, він задихався, тіло ослабло, ноги підкошувалися, руки тремтіли. Він тихо опустився на підлогу, і закрив руками обличчя. Через деякий час принц відчув на собі пильний погляд, він підняв голову, але нікого не побачив. Навколо опускалися сутінки, небо стало темно-синього кольору, і зовсім вкрилося яскравими зірками. Дивлячись на нього, принцу здалося що його поглинуло небо і він летить між зірками у відкритому космосі. Та відчуття пильного погляду не покидало принца.
- Хто тут?... – Ледь чутно прошепотів принц. До нього поверталися почуття, які він встиг забути за період ув’язнення. Та навколо панувала тишина.
- Хто тут?.. – вже голосніше запитав принц. - Не ховайся, поговори зі мною, мені зараз потрібно з кимсь поговорити. Покажись мені. – та знову ніхто не відповів принцу. Йому здалось що у нього «манія переслідування». Раптом вежа наповнилася місячним сяйвом.
- Не бійся, - почув він лагідний голос. Я тобі нічого поганого не зроблю, тільки хотів подивитися як ти тут живеш.
- Хто ти? – здивовано запитав принц. Він злякано вдивлявся в місячне сяйво, та нікого не бачив.
- Мене звуть Місячний Промінь, - так само лагідно відповів голос.
- Але чому я тебе не бачу? – здивовано запитав принц, продовжуючи вдивлятися у нічне небо. Через кілька хвилин на самісінькому вершечку вежі показався блідо-золотий промінь Місяця.
- Ось я. – Ніжно прошепотів Місячний Промінь.
- А чому ти говориш пошепки? – Запитав принц, все ще не розуміючи свого співрозмовника. Нічний гість не був такий яскравий як денний, і тому принц міг з легкістю дивитися на нього.
- Щоб не розбудити когось, адже зараз всі роздивляються свої кольорові сни, і мені буде дуже шкода, якщо я когось розбуджу, і не дам додивитися ніжний, сповнений чарами сон. Адже люди подорожують у снах у надзвичайні місця, де насправді вони не можуть побувати. Місячний Промінь розповідав принцу у які казкові країни можна полетіти у сні. Що можна побачити при місячному світлі, адже при денному світлі усе виглядає по-іншому, і кольори не такі яскраві вночі як вдень.
- Я так про тебе багато чув – перебив свою розповідь Місячний Промінчик. Він з цікавістю розглядав свого нового знайомого.
- А звідки ти міг про мене чути? – здивовано запитав принц.
- Я багато віків подорожую по всій планеті, і у кожній країні чув про тебе казку.
- Казку?... – принц здивовано подивився на свого нічного гостя, по його обличчі пробігла ледь помітна посмішка. – Цікаво, невже я такий відомий… І чому ніхто мене не шукає? Я вже не знаю скільки років тут провів у цих холодних, похмурих і мокрих стінах…
У його голосі було чути тривогу. Він намагався щось пригадати , але пам'ять його як завжди підводила.
- Чому?... Чому я не можу пригадати хто я?... Як я тут опинився?... І врешті-решт як мене звуть?... – Він розгублено подивився на Місячного Промінчика, в його очах можна було розгледіти ледь помітний промінчик надії, що для Місячного Промінчика було повною несподіванкою.
Місячний Промінчик нерішуче з острахом почав говорити.
- А я не знав що ти тут, я тільки міг догадуватися, але я б ніколи не наважився тебе визволити. І взагалі, чому б це раптом тебе визволяти? Адже зараз людям набагато спокійніше живеться, правда важче їм зараз аніж при правлінні твого батька. Але що поробиш? Життя іде, і час не стоїть на місці…
У принца заблистіли очі. - Він знає… Він знає хто я, і знає що тоді сталося зі мною… Може… Та ні, Він мені не розкаже, і чого б це раптом… - Принц опустив голову, він уже не знав що йому робити. Як йому розговорити нічного гостя, адже Він не був такий веселий як Сонячний Промінчик, у принца в голові роїлося безліч питань. А може він знає хто тоді мчав по нічному зоряному небі на єдинорозі?... Принц повернувся до Місячного Промінчика, на його обличчі появилася посмішка, а в очах… а в очах скільки було ласки… доброти і ніжності…
- Я можу тобі розказати хто вона така.
- Ти знаєш мої думки? – здивовано запитав принц.
- І не тільки. Я можу багато чого зробити. А чарівна принцеса, яку ти бачив колись, це моя добра знайома, ми з нею літаємо по світу, і теж дуже любимо ніч, але вона може ще і вдень мандрувати планетою, а я тільки вночі, і то якщо небо не затягнуть хмари. А їй дозволено все. Можу тобі сказати, вона дуже добра, її доброті немає меж, але й справедлива, у її розповідях завжди перемагає добро, а ім’я її - Казка . Тому ти й побачив її, що у твоєму серці почали прокидатися людські риси, тебе почали хвилювати людські біди, те як зараз їм живеться. Чому не пам’ятаєш хто ти, і як опинився тут у вежі? Я теж можу розказати, а ще краще було б щоб ти на це подивився. І Місячний Промінчик показав принцу усі його погані вчинки, якими він ображав спочатку невинних тварин, потім своїх однолітків, друзів, своїх близьких і рідних. Принц дивився на себе і не міг повірити що усе це він зробив зі своїми близькими, друзями і беззахисними тваринами. Його серце зжалося від болю обіди, яку він відчув, побачивши себе із сторони тих людей які його любили, поважали і прощали йому усі образи, які він наносив морально і фізично. Та цього не могли довго терпіти прекрасні німфи, які захищали тоді людей від усього злого. Принц стояв опершись на невеличкий камінь, що слугував йому за стіл, по щоках його текли сльози, і капали на камінь.
Коли принц відкрив очі, то побачив перед собою безмежні простори, на сході червонів обрій, а на морі пролягала із сходу на захід пурпурова доріжка. Небо було бірюзово-синім і де-не-де пропливали кучеряві перламутрово-рожеві хмарки, йому навіть здалося що він почув крик чайки і приглушений шум прибою, відчув на собі легесенький подих вітру і вдихнувши на повні груди відчув запах моря. Усе це йому було таким рідним, таким близьким, і не важливо скільки пройшло часу, а ці відчуття не можливо забути…
- Та неможливо такі товстелезні стіни розвалити – пробігла думка у принца.
- А ти вщипни себе, - почув веселий голосок принц, він пізнав у цьому голосі Сонячного Промінчика, і відчув на собі легесенький ніжний його дотик.
- Ти поглянь яка краса, невже можна жити на світі і не бачити таку красу, не переживати ці прекрасні почуття?... – Принц не міг намилуватися казковим краєвидом, який йому подарувала його Доля. Він пообіцяв своїм добрим друзям, що ніколи більше не буде себе так жорстоко поводити, не буде шкодити людям які його оточують, які його люблять і довіряють йому.
- А як моє ім’я?... Як мене звуть?... – настоював на своєму принц.
- Сонько, прокидайся, час до школи… – Це був голос, який через століття не забудеш, та що там століття, через віки… Це був голос мами…
На стіні радісно витанцьовували сонячні промінчики, пробиваючись крізь легеньку фіранку. Ніжний вітерець доносив шум прибою і пронизливий крик чайок. В кімнаті панував солонуватий запах моря…
PS. А історія ця - просто сон. Сон який назавжди запам’ятається, і буде супроводжувати принца усе його життя…
11.01.2011р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341055
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.05.2012
І знову дощ, і знову грози,
Дощами вимита земля…
І знову плач, і знову сльози,
І зойки чуються здаля.
Невже потоп настане скоро?
Невже руїнам знову буть?...
Вода затопить все навколо -
І знову біди не минуть…
Ось так природа нас карає
За «вбивство» Матінки-Землі.
За сміттєзвалища столітні,
І за байдужість до землі.
09. 07. 2010p.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Зацвіли сади, і сонячне проміння
Зігріває нас у цей святковий час.
І дивлячись на вас, так хочеться співати,
І побажати вам щасливого життя.
Нехай цвітуть в душі сади вічнозелені
І неба голубінь завжди вас огорта.
А сонечко привітне сміється вам із неба
І кольори веселки шлях ваш проклада.
Нехай дзвенить у домі щасливий сміх дитячий,
І злагода панує, і людська доброта.
Нехай вам буде доля, заквітчана, весела.
На многії і благії літа.
01.05.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Ангел-Охоронець, Він завжди зі мною,
Він свою опіку віддає мені,
І співає ніжно, і трима за руку,
Та Його я бачу тільки уві сні.
Як мені погано, Він мене потішить,
І коли я плачу, сльози витира.
А коли сміюся, Він радіє також.
Бо у нього в світі тільки я одна.
Він мене на крилах, в сни казкові носить,
І в блакить небесну я лечу вночі.
Він мені співає ніжну колискову,
Спи моє дитятко, щастя бережи…
13.02.2009 р.
Ангел-Охоронець, Він завжди зі мною,
Він свою опіку віддає мені,
Від нещастя й горя прикриє собою,
Та Його я бачу тільки уві сні.
Як мені погано - втішити зуміє,
І коли я плачу - сльози витира.
А коли сміюся - Він також радіє
Бо у нього в світі тільки я одна.
Він мене на крилах в сни несе казкові
І в блакить небесну я лечу вночі
Він мені співає ніжні колискові
І щасливу долю береже мені
13.06.2012 р.
PS. редакція і доповнення мого друга Nadya.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Є Слово… Є слова… І є митець
Що з слів простих - «Пророче» творить слово.
І свідчить ореолом ангельський вінець,
Що народилась я не випадково.
Прості слова і музика душі
Лягають у рядочки бусинкові.
«Гойдається росинка у траві,
І сонечко всміхається ранкове».
Слова прості, та скільки в них добра
Любові, ніжності, натхнення і надії…
Цілющими були колись слова
А зараз: - «Слово мудре», лиш у мрії.
А мрія – це прекрасний стан душі.
Коли у неї віриш без вагання
То збудеться не раз вона в житті.
Повір у свої мрії й сподівання!!!
11. 05. 2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
Я сильна, хоч з виду не скажеш.
Тендітна й тонка як лоза.
Слабкими жінок називають
Та правда – вона не така.
Лозина у бурю зігнеться,
У спеку спочине в тіні.
Весною цвіте пишним цвітом
Провісник життя на землі.
13.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
Свіча в вікні палахкотить,
І зорі ясні вкрили небо.
Небесний Ангел прилетить
В святкову ніч із вісткою до тебе.
Ця звістка радісна буде,
Ти нею з кожним поділися.
Як сонце променем сяйне,
До нього лагідно всміхнися.
Скажи родині що в ночі,
До тебе янгол в сні явився.
Сказав: - Радійте люди всі,
Ісус, Син Божий народився.
6.11.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338245
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.05.2012
Сьогодні суд, здригається земля.
І куполи церков неначе похилились.
Послухайте! – десь чується здаля,
А де води живої тут напитись?...
Сьогодні Вчителя мого вели…
Вінок терновий голову прикрасив…
Кричали всі: - суди Його!... суди!..
- Прости їм Батьку всім, не відають що кажуть!!!
Тяжкий дубовий хрест на плечі положили.
Міцними батогами тіло все побили.
Він мовчки все терпів, і слова не промовив.
В молитві за людей до неба очі зводив.
Голгофа в далині, чорніє хмара в небі.
І шлях свій прокладає Спаситель у потребі.
Віддав своє життя, щоб ми були з Ним вічно.
Звершилося! – сказав, - життя не бистротічне.
Стояла під хрестом Марія, голосила: -
О Сину, Сину мій. Дитино моя мила!
За що ти на хресті, а я усе це бачу?
Як жити я буду?... Коли тебе утрачу?...
13.04.2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338244
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 18.05.2012
Моє село розквітло на Поділлі
Садочки біля хат, безмежне поле й ліс,
І височіє замок над рікою
Мене туди лелека в дзьобику приніс.
Розкинулись поля пшеницею, ячменем,
Зелені береги над схилами Збруча.
Співали співаки пернаті в тихім лісі
А вітерець-маестро грав нотами гілля.
Дитиною бува, я вийду на край поля
Вдивляюся у лан багатства і краси
На небі вівці хмар пасуться понад лісом
Та вітер їх жене на вечір до кошар…
18.04.2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
Вже сонце стукає в вікно,
І каже: - Просинайся!
До тебе свято вже прийшло,
Скоріше посміхайся!
Хай щастя ллється через край,
І успіх не бариться.
Весняну пісеньку співай,
Радій і веселися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
Її пристрасть не театр
Її пристрасть – слава.
А театр в її очах
Тільки для забави.
І на сцені не живе
Життям героїні.
Роль як казку розповість
Нелюбій дитині…
Жовтень 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
І знову дощ шумить із неба,
Та холоду не чую, я одна.
І ніби каже хтось:
- Мені так треба,
Та знай одне, ти не залишишся сама.
Вже дощ пройшов…
І сонце заховалося за хмари…
Такий приємний - літній дощ
А знаєте? . . . Я мріяла ночами
Пройтися по алеях світських площ . . .
05.06.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Рядок короткий на папері ляже
Я знаю, що розбудить тишину.
Робіть все так, як серце вам підкаже.
Любіть себе, родину і сім’ю.
І сонце усміхнеться, дні ясніші стануть.
І небо голубінь простеле над Дніпром.
Похмурість сірих днів, минуть… у воду кануть…
Усе прекрасне в нас! Все твориться добром!
Дзвінкий, прекрасний спів лунає над рікою
Сопілка виграє, і скрипки чути плач.
Це музика віків несеться над водою
І чує її «мить» замріяний скрипач.
26.03.2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2012
Поговори зі мною Янголе святий,
Приходь до мене в снах щоночі.
Скажи мені, що значать сни мої,
Які вони, звичайні, чи пророчі?
Я бачила багато снів в житті,
Та цей мене покинути не хоче.
Була неначе я у майбутті…
Побачити таке ще раз… - Помилуй Боже.
Навколо сіра маса… пустота…
Я задихаюсь… дихати не можу.
Я чую плач, і шепотом слова: -
Прости… Спаси… Помилуй Боже…
Я бачу все неначе на яву,
Так страшно стало, але я лечу
І чую голос мене проводжає,
Усе розказує, усе розповідає.
Мені так стало затишно й спокійно
А голос солов’їно-мелодійний,
Сказав Він: - Ця дорога в Рай веде
Пройдеш її в покуті, й все мине.
Він вів мене дорогою до Раю,
Мені не страшно, адже я вже знаю
Що Рай мене чекає в Небесах,
Колись полину, полечу неначе птах.
8. 07. 2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2012
Ти чуєш шепіт Ангела вночі?
Коли сіяє небо в самоцвітах,
Коли співає щось в твоїй душі,
Коли літаєш десь далеко в мріях…
Ти знаєш, як співає тишина?
Коли усе навколо спить, неначе в казці,
Ти тихо підійди до сонного вікна.
І від душі, повір у своє щастя.
Твій Ангел розповість тобі
Про всі далекі, невідомі далі.
Про щастя, що живе в твоїй душі,
Не ув’язни його тавром печалі.
Ти чуєш шепіт Ангела щодня?
Коли в руках твоїх кипить робота,
Кудись біжиш, у справах, навмання.
Ти відчуваєш щось?... – Це Ангела турбота…
Ти бачиш як танцюють хвилі на воді?
Над чистим плесом прокричали чайки.
І вітерець так ніжно пробігає по щоці.
А може мимо пролітає Ангел?
Так зупинись на мить, і щиро усміхнися
Даруй йому щодня ти усмішку свою.
Проси у нього все, і мрій… і все здійсниться…
Кажи усім завжди: - «Всім серцем вас люблю!»
Усе дано тобі, усе що маєш ти.
Живи серед людей і вір у себе завжди.
І мрій про височінь блакитних берегів.
Що бачиш ти у снах, заквітчаних у айстри…
28.04.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Усе іде. Усе минає,
І час немов вода біжить.
Куди?… Чому?… Ніхто не знає.
Пройде… Мине… Чи пролетить.
Куди спішиш? Та зупинись ти.
Поглянь на небо голубе,
На сонце, місяць… все як в казці.
А час… ти знаєш, він пройде.
Що суджено тобі, того досягнеш.
Для успіху потрібен час.
Усе і зразу… Не буває ж.
Є доля в кожного із нас.
Комусь судилося прожити,
Не знаючи ні горя, ні біди.
Комусь судилося страждати,
Не досягнувши даної мети.
А час іде, його не зупинити,
Ніхто не знає що буде за мить.
Ми знаємо одне – нам треба жити.
І серце в грудях тихо так щемить.
05.06.2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Я відчуваю як важко тобі мамо,
Але повір, не легко і мені.
Я знаю, ти хочеш щоб всі були разом.
Але життя заставляє іти.
Усі розлетілись із гніздечка твого,
Неначе птахи в далекі краї.
Але ж ми приїжджаємо до дому,
Щоб зігрітися в родинному теплі.
Оживає все навколо, розцвітає,
А усмішка твоя зігріє на роки.
Ти чуєш як у лісі соловей співає?
А сонце землю умиває у росі.
Я не забуду ранки прохолодні.
І сонця схід, я не забуду на горі.
І не забуду я твоє ласкаве слово.
Усе це залишиться у моїй душі.
24.03.2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Щоночі Ангели співають,
Благословляють землю в снах.
Вони тебе охороняють,
І прилітає Миру Птах.
Той дивний Птах, в небесних хмарах,
Тебе сьогодні охрестив.
Він дав ім’я тобі священне,
Так Бог тебе благословив.
Рости здорова і щаслива,
Своїх батьків ти поважай.
Бо так велів Господь із неба
На хибний шлях ти не ставай
І знай, завжди з тобою поруч
Небесний Батько буде йти,
Тебе Він завжди охоронить
Досягнеш ти великої мети.
Сьогодні Сад Едемський в раї
Ще кращий став на небесах,
Там ангели святі, крилаті,
Щасливу долю пишуть у віршах
1.08.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337057
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2012
Вже золотом прикрасила дерева осінь,
І Ангели в небесній вишині
Блакитними рядками долю пишуть,
Тобі одному, тільки лиш тобі.
І ніжним, світлим янгольським промінням
Засяє усмішка на лагідних устах,
Всміхнеться мама, і зрадіють рідні,
Бо ти для нас є скарбом, знай не в снах.
Ти будь багатий, як красуня-осінь,
На щастя, на здоров’я, на роки,
Не забувай дороги що веде до хати,
Бо щастя мами, це є тільки ти.
Радій тому що є у тебе зараз,
І мрій про те що буде в майбутті,
Підкорюй гори і вертай до хати,
А ангел охоронить у житті.
Поглянь на небо, бачиш сонце?
Воно тебе зігріє у житті,
А місяць в темну ніч тобі освітить,
Дорогу що проходять королі.
Також із місяцем мандрують разом
Перлини-зорі що ведуть у сни,
Красиві, світлі і такі приємні.
Я знаю заслуговуєш їх тільки ти.
3. 10. 2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Як хочеться іти до майбуття,
Такого світлого, і ясного як сонце,
І хочеться всім мирного життя,
І голубого неба у віконці.
Увесь наш світ у барви одягти,
І променями сонця всіх зігріти.
Щоб кожен з нас відчув себе живим,
І зрозумів … - На світі варто жити.
Всім треба жити, славити Отця.
Із темряви на світло ясне вийти.
Прожити з гордістю своє життя.
Бо ми усі є Божі діти.
жовтень 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2012
Нехай ніч чарівна,
Ніжний сон дарує.
Місяць золотавий
В казку понесе.
А перлини-зорі
Пісню колискову
Тихо прошепочуть
І на крилах лебідь
Щастя принесе.
Травень 2007р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012
Прийшла золотокоса осінь.
Торкнулася усіх дерев, крім сосен
Усе позолотила в колір згубний.
Махнула рукавом і листя жовте.
Легенько, у танку осіннім.
Немов зоря із неба.
Кружляє легко й падає додолу.
Зітхає важко й стелить ковдру.
На свою матір, землю українську.
Щоб так зігріти, як прийде зима,
Та ще триває осінь золота.
Усе у золоті блистить,
Ліси, гаї й сади.
Все жовте листя поставало.
Із півночі дмухнув безжальний вітер.
Жорстоко рве з дерев листочки,
Щоб швидше вже прийшла зима-царівна.
Змахнула б рукавом,
І стало б усе біле.
4.11.2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012
Буяє вітер над лісами,
Розчісує волосся.
Плакучим вербам над річками,
І золотим колоссям
Жене він хвилі мов на морі.
Сміється з неба сонце,
І ніби граючись з хмарками
Виглядує в віконце.
Та все це швидко закінчиться,
І сонечко всміхнеться
І як той жайвір на світанку
У синє небо рветься.
травень 2003р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Стоїть гора над голубим Збручем,
А на горі, руїни замку.
Вони омиті не одним дощем,
Я ці руїни полюбила змалку.
І згадую схід сонця на горі,
Коли промінням теплим осінило.
Проміння лагідні, рожеві, вогняні,
Мене щасливу в вирі охопило.
Стояла я у платті випускнім,
Рожевім, наче сонячне проміння.
Я знала, що піду я по житті,
І знала, звідкіля моє коріння.
Я в серці шкільні роки збережу,
Дитинства миті і безмежні краєвиди.
Усім охочим в віршах розкажу.
Про скарб природи рідної країни.
1.04.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Тривожно на душі,
У серці тихий щем.
То ввись життя летить,
То падає дощем.
І поки ти летиш
В блакитну височінь.
Ти бачиш все навкруг
Небесних володінь.
Коли летиш у низ
Краплиною дощу,
Це долі знай “Каприз”
Прости її, прошу.
- Усе в руках твоїх: -
Сказав колись мудрець.
Живи, кохай і мрій.
І знай – це не кінець…
05.04.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Я буду жити… Чуєш?... Буду жити…
Завжди присутня я буду на цій землі.
Я хочу жити... Чуєш?... Хочу жити.
Чому мовчиш? Скажи хоть щось мені.
Ось так завжди… Присутня тільки тиша,
Лише вітри гуляють за вікном.
Чому?... Скажи… Чому одна лиш тиша?
У древнім замку за старим замком.
А тут було колись життя красиве
І музика весела, і квартет,
І лицарські турніри молодої королеви,
А залишився тільки незнайомий силует…
3.03.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
А за вікном сіріє небо
І сніг лягає на шляхи,
Скажи мені, чому так важко?
Чому? Прошу тебе, скажи.
В кімнаті темно, в житті тоже,
І сонце не всміхається в вікні
Спаси мене о милий Боже,
Так жити хочеться мені.
Пошли на землю ясне світло,
Зігрій промінням сонячним мене,
Щоб зло ніяке не зуміло
Забрати все що в мене є.
28.02.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
І знов обман, завжди обман,
Коли до мене прийде правда?
І там обман, і тут обман,
Скажіть мені, чому царить неправда?
Вже сил нема терпіти цю брехню.
І сльози котяться і падають додолу.
Та все ж знайдуть кому підставити свиню.
І кожен день так хочеться до дому.
Березень 2008р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2012
З любов’ю у небо вечірнє дивлюся,
І бачу, в перлинах небесна блакить,
Я знаю, колись між зірок пронесуся,
Як зірка, яка ген за обрій летить
Пройду я небесні безмежні простори,
І в місячних променях щастя знайду,
Побачу всю Землю в блакитних полотнах,
Всміхнуся ласкаво, і мирно засну.
У снах я планету блакитну шукаю,
У мирі і щасті там люди живуть,
Дитинства роки безтурботні згадаю,
Які я не можу, до віку забуть.
31.03.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012
Колись у сиву давнину…
В великій Імперії Римській…
Служив у церковці малій,
Священик з ім’ям Валентин.
Він вірний був Богу і людям,
Чим міг він усім помагав.
Нікого не скривдив він зроду,
За це і повагу він мав.
Одної зимової ночі,
Коли всі щасливі у снах,
До нього прийшли ще геть юні,
Жених й наречена в сльозах.
У них була просьба велика –
З’єднати їх шлюбом святим.
Та так щоб ніхто не дізнався,
Бо смерть їм грозила усім.
Вони його дуже просили
Із щирим коханням в очах.
У нього щось в серці щеміло,
Зробив він їм згідливий знак.
Коли мало сонце вставати,
З’єднав він їх шлюбом святим.
І двоє сердець запалали
Ніхто не розлучить вже їх.
Зробив він їм радість велику,
Хоча заборона була.
Та ніжне кохання і щире,
Здолати не може вона.
Він знав що на нього чекає,
Він знав, й відказати не зміг.
Він знав, що таке є “Кохання”,
Він знав… І за нього поліг…
8.02.2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335187
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2012
Яке життя коротке,
І довге водночас.
Та знати ми не можем,
Коли прийде наш час.
Коли вже час прощатись,
Коли вже час у путь,
Та ще б на день зостатись,
І з рідними побуть.
Якби ми знали долю,
І знали б що робить.
Не ображали б рідних,
І праведно жили б.
9.05.2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
Співає вітер за вікном
Сумну осінню колискову,
А я дивлюся у вікно.
Все думаю і думаю про мову.
Яка ж прекрасна моя мова,
Що лине солов’їним співом
Вона, як пісня колискова
Що манить, манить всі народи.
До неї горнуться з усюди
Із півдня, заходу і сходу,
Бо цвіт калини білосніжний
Зігріє серце і розвіє
Ввесь смуток й тугу всіх народів,
Що горнуться до мови України.
4.11.2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2012
Коли сіріє небо на світанку,
Коли природа з ночі повстає.
Тоді виходить дівчина-циганка.
Щоб краще світ пізнати із роси.
Вона іде небитими шляхами.
Циганська кров у грудях ще кипить.
І тихо йде безмежними степами,
І з вітерцем легеньким гомонить.
Сказав їй вітер тихо, наче шепнув
Іти по росянистих травах степових,
І за туманом сивим в стару вежу.
Ввійти без страху гордо й прилягти.
Дівча цікаве весело всміхнулось,
І всупереч легендам і пісням,
В стареньку вежу тихо зазирнула,
Та не повірила своїм очам.
У вежі тихо музика звучала,
І світло пробивалося з щілин.
Та сила страху гордість не здолала,
Вона там не побачилась нізким.
Відкрила другі двері, там де світло,
І скрикнула не своїм голосом вона.
В кімнаті щось літало, лопотіло. -
Там духів була тьмуща-тьма.
Вона згадала те, що з вітром говорила,
І тихо у куточку прилягла,
Та все дивилися на свічку, що ледь тліла.
Заснути вона так і не змогла.
В кімнаті літало щось біле, і кружляло.
“Осінній вальс” лунав із висоти.
В циганськім серці щось творилося, боліло.
І кров вже не кипіла як тоді.
У вежі стала музика стихати.
Свічки згасали тліючи в диму,
Та вже запізно дівчину шукати.
І табір вже прокинувся зі сну…
09.09.2005р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012
Прозорий ранок днів осінніх,
Прийшов неждано десь зі сходу
Приніс на крилах кришталевих
Той біль нестерпний, і самотність.
Пронизується каркання ворони,
Вливається у душу скам’янілу.
Яка ніколи вже любить не буде,
Яка затихла,
разом із життям.
Душа вже відлетіла в вічність.
Усе…
Кінець…
І болю і стражданням.
Це Рай без муки, і без страху.
Це він тебе прийняв у світ казковий,
Там є будинки,
Ні, це вже палаци.
Там є алеї,
Ні, усе це Сад.
Куди нам суджено колись прийти
У край прекрасний, з грішної землі.
Яка вже потопає в бруді гріху
І вже ось-ось утопиться в гріхах.
Та ні, ще порятунок знайдуть люди.
Але не всі,
не всі будуть в краях.
Де так прекрасно ангели співають.
Де звірі, люди і пташки.
Де все живе, де все прекрасне й миле.
Де вже немає болю і біди.
Де вже немає смерті і страждання.
Де все живе,
де радісно співають.
Де вічне щастя,
де життя і сміх.
Це Сад Едемський,
Божий Рай.
Для душ, що потопали в злиднях,
Для душ, які страждали без гріха.
Для душ, які загублені були безслідно,
Своїми матерями …
просто так.
Та не буває злочину без кари,
І не буває щастя без біди.
Усі злочинці приймуть свою кару
У царстві мертвих,
В пеклі будуть вічно.
Убивці, тонути в смолі,
Горіти в вічному вогні,
Лічити гроші…
Так, як зрадник Юда.
При вході в царство вічної пітьми.
Усі будуть покарані за вчинки,
Що скоєні були на цій Землі.
Будуть топитися у морі крові,
Всі вбивці-матері,
чи просто вбивці.
Які вбиваючи були щасливі,
Що душу чисту і безгрішну,
Візьмуть собі
і будуть жити вічно?...
Та ні, всі душі вбитих страшно
Усі до одної летять у Рай,
Там вічний спокій,
Сміх і щастя.
Життя прекрасне.
Так і знай.
4.11.2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2012
Курличуть журавлі ключами,
Летять за моря й океани,
Де вічне сонце і тепло,
Туди життя їх занесло.
Але недовго, якийсь час.
Вони побудуть на озерах
І знову вирушать додому,
Де народились й виростали,
Де в небі синьому літали.
У рідний дім, на Батьківщину
Вони летять без відпочинку,
Щоб швидше прилетіти до ставка,
Щоб з’їсти жабу і вужа.
І пролетіти рідними степами,
Принести весну з дітлахами.
Вдихнути рідного повітря,
І своїх виводити діток.
Навчити їх у небі синьому літати,
Щоб за океан перелетіти.
І знову повернутися туди,
Де народились і зросли.
4.11.2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333742
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2012
Стоїть туман над сонним ще Збручем,
Кує комусь роки зозуля в лісі.
Співає літню пісню соловей,
А ластівка годує ластів’ят у стрісі.
Роса на сонці в травах виграє,
І пахне сіно в’яле на покосах.
Ось сонце над планетою встає,
Уже калина зацвіла у моїх косах.
І ніжний запах липи за селом,
Ранковий, літній вітерець розносить.
Простелить мама долю рушником,
У Господа здоров’я всім попросить.
Дзюрчить струмочок з кришталевої води,
Біжить по схилах, і ярах до річки.
Де у зелених вербах береги,
Неначе варта голубої стрічки.
2.04.2008р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2012
Задзвенів дзвіночок під кущем калини,
Заспівали птахи в лісі на гілках,
Задзюрчав струмочок, струнами сопілки,
Бо весна-красуня вже прийшла до нас.
Пирхає метелик з квіточки на квітку.
Бджілки-трудівниці трудяться в полях,
І кує зозуля у зеленім гаю,
Тьохнув свою пісню соловей-співак.
Це краса країни, де працюють люди.
Де цінніша скарбу - пісня Кобзаря,
Це земля Поділля, і краса безмежна.
Все це Україна, це моє життя.
23.02.2005р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012
Моє життя мов птах крилатий,
Летить, долаючи шляхи.
І де він має залишити,
Мої дитячі ще роки?
Чи в морі тихім, і просторім
Чи в травах степових, буйних,
Чи у далеких синіх горах,
Де зустрічаються вони?
Можливо в морі, тихім і просторім,
Можливо в травах степових, буйних,
Чи у далеких синіх горах,
А може… Не зустрінуться вони?
Я ще б хотіла подивитись
Краєчком ока… Лиш на мить,
В своє дитинство босоноге,
Яке мов блискавка летить.
Чи залишуся я в гніздечку,
Де народилась і зросла?
Чи полечу я десь далеко,
Від свого краю і села?
Якщо залишусь я в гніздечку,
Буду весела як весна.
Коли ж опинюсь десь далеко,
Я знаю! Я буду жива! . . .
Лютий 2003р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2012