| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
У темнім коридорі вічна пустота,
Лише дівча сьогодні плаче дзвінко, дзвінко,
Бо доля в неї навіть дуже не проста,
З народження без мами дуже гірко.
А мати і не згадує її ніколи,
Це ж помилка її дівочого життя,
Малеча рученька складає до ікони,
І кличе маму наче каяття.
Та та не йде, а час все пролітає,
На крилах вітру мчить у небуття,
Дівча все далі вірить і чекає,
Прийде матуся і загомонить життя.
Сьогодні 20 їй і друзі поруч з нею,
В кімнаті сміх і квіти просять жить,
Нема єдиної, тієї, що співає,
Всім дітям колискову ніжно гомонить.
І день за днем вже весни розцвітають,
На дворі люди поспішають жить,
І дівчинка вже крила розгортає,
В життя доросле вже відносить мить.
Її не має поряд, не порадить,
Не захистить від сірої юрби,
Руки не дасть, яка зігріє і погладить,
І не захистить від страшної самоти.
Вона доросла вже свої турботи,
Адже на вірний шлях зуміла перейти,
Життя відкрило їй свої ворота,
І їй так хочеться це все уберегти.
Та перед сном в молитвах щогодини,
Не втомлюється, просить так давно,
Аби матуся була поряд щохвилини,
Аби було до неї їй не все одно.
Чи має право бути мамою та жінка,
Відрікшись від дитини без вагань,
За все життя та дівчинка так і не звикла,
Не втратили гірких тих сподівань.
У темнім коридорі вічна пустота,
Іде уже не дівчинка, а жінка,
Позаду «МАМА» кличе немовля,
Це ж її радість, це її кровинка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2012
Що сталось з нами? Ми чужі з тобою,
А лиш недавно ми кохали вдвох,
А зараз серце умивається сльозою,
І наші почуття лише старезний мох.
А я кохаю і продовжую мовчати,
І я нікому в світі не скажу,
Що від страждань вже хочеться кричати,
Й спокою більше я вже не знайду.
Як весело усім я знову плачу,
Хоча ніхто цього не поміча,
Бо я приховую свою дівочу вдачу,
Такої я нікому не бажа.
Я згадую, як ми були щасливі,
Від щастя я летіла в небеса,
І ті слова, які раніш були правдиві,
І ту любов, що нам несла весна.
Я йду по вулиці й про тебе мрію,
Що ти прийдеш, ось знову, як колись,
І знову я даю собі надію,
Що знов шляхи наші переплелись.
Напевно, я лиш раз в житті кохала,
Лиш раз так щиро відкривалася тобі,
І ніжність я лиш раз подарувала,
Лише одній людині на землі.
Що сталось з нами? Ми чужі з тобою,
Ти не зупинишся й руки не подаси,
І не прийдеш до мене ти весною,
І не побачиш ти її краси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2012
Життя наше немов коротка мить,
Ти бережи його, як рідну неньку,
Сьогодні добре все, ти хочеш жить,
А завтра в тебе смутку повна жменька.
Не грайсь, з життям, цього воно не подарує,
Воно віддячить смутком, болем і жалем,
Не грайся з ним, а то воно лютує,
Покаже сторони, яких не бачили відколи ми живем.
Радій, що можеш жить, всміхатись людям,
Дарити радість всім тепло і сміх,
Радій тому, що вільно в грудях,
І не роби того, що зветься гріх.
Не смій казать, що жить тобі не треба,
Ти чув? Не смій, не смій так говорить,
Будь вдячний тим, що дивишся у небо,
І дякуй Богу ти, що можеш жить.
Ти бережи себе, бо все в житті буває,
Невірний крок і все ти в забутті,
Бо долю кожен сам собі не вибирає,
Не знаєш ти, що може трапитись в житті.
Стрибаючи у прірву – зупинись, подумай,
Потрібно це тобі чи ні?
Адже не кожному потрібна згуба,
Не кожен хоче жити у біді.
Я закликаю, ще раз ти з життям не грайся,
Тримайсь за нього, бо воно крихке,
Зробив не те щось зразу виправляйся,
Учись на помилках – запам’ятай оце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340847
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2012
А пам’ятаєш, як удвох з тобою,
Ми йшли стежками ранньої роси,
Ти обійняв так ніжно серед зою,
Двох ластів’ят маленьких у траві.
Тоді подумала ми навіть схожі,
Такі закохані у молодість свою,
Ті поцілунки й трепіт кожи,
Як покохала душу я твою.
А пам’ятаєш, як рука тремтіла,
Вуста сплітались у баладу мрій,
Ти бережно торкнувсь до мого тіла,
Розгублений в ту мить був погляд твій.
А пам’ятаєш, як були щасливі,
Як мужньо ти оберігав мене,
Як ти сказав уперше, що красиві,
Ті очі з поглядом, який з собою поведе.
А пам’ятаєш, як не міг хвилини,
Ти обійтись без мене кожен день,
Від слів кохання я хиталась, як билина,
А ти був мужнім, як зелений клен.
А пам’ятаєш, той останній вечір,
Який з тобою вдвох ми провели,
Я обняла тебе за дужі плечі,
І від усіх на світі ми втекли.
А пам’ятаєш мій тривожний голос,
Ти запитав: «Що сталось? Розкажи»
Та була тиша і шумів лиш колос,
«Моє кохання, -попрохала – бережи».
А пам’ятаєш, ніч остання, зорі,
Прощаємось –відчула назавжди,
Та добре нам удвох було надворі,
Та ластів’ята не кричали, як тоді.
Поцілував мене ти якось особливо,
І я лиця торкнулася твого,
Немов прощались ми тоді красиво,
Рука в руці, обійми і тепло.
І, справді, бачила тоді востаннє,
Тебе закоханим і лиш моїм,
Дарма чекала я на тебе зрання,
Ти загубивсь у вирі почуттів.
А пам’ятаєш, вже не пам’ятаєш,
Як квіткою для тебе я була,
Тією, що ніколи не зів’яне,
Й пелюстки відірвати не дала.
Це доля так пожартувала з нами,
Це доля відірвала те, що берегла,
А пам’ятаєш, ні не пам’ятаєш,
Як доля нас з тобою розвела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2012
Ось дія перша, вже балет на сцені,
І диригент задержав подих свій,
Актори перемогу зжали в жмені,
Зробивши перший крок на зустріч мрій.
Ось героїня головна з’явилася у залі,
Глядач впізнав найкращу від усіх,
І знов правдиво грала ролі вдалі,
І усміхалась щиро –це ж не збіг.
У залі шепіт був: «Вона щаслива,
Я чув у неї син і чоловік»,
Другий сказав «Ти глянь, яка красива,
І не одного зачарує, він вже звик».
Та грала і в житті вона й на сцені,
І окрилявши поглядом своїм,
Був флірт та зовсім незбагненний,
Було усе, що звалося чужим.
У неї на обличчі були сльози,
Та лиш тоді, коли була вона одна,
І не здогадувавсь ніхто про ці загрози,
Перед всіма всміхалась лиш завжди вона.
Та важко їй було, найкращій в світі,
Найбажанішій жінці на землі,
Що грала безліч дій тільки без квітів,
Без усмішки, без щастя, в самоті.
Чи довго вдасться вижити актрисі,
У гримі вічнім сильної стіни,
Там зачаїлася біда у темнім лісі,
І рушить те, що муляри звели.
Зніми ж ту краску, що лице так мучить,
І лиш у залі грай і бережи,
Ту усмішку, що загадковіша за кручі,
А поза сценою всміхайсь, люби, живи!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2012
Подаруй лиш ту останню зустріч,
Танець той, як пам’ять подаруй,
В ньому так давно зійшлися душі,
Подаруй, лиш серце не травмуй.
Я сьогодні танцюватиму для тебе,
Бо лиш в танці справжня я завжди,
Не спиняй, благаю я, не треба,
Танець той, в якому біля мене ти.
Долю ми з тобою станцювали,
Ніжність рук у музику вели,
Нам з тобою зааплодували,
Й сльози не тримала вперше у житті.
Дякую за танець цей останній,
Посміхнувшись, я промовила тобі,
Я сьогодні танцюватиму до рання,
Залишивши, танець наш у сні.
Від сьогодні танці всі для тебе,
Ноги вимальовують позиції ясні,
Ти подивишся із заздрістю на мене,
Я танцюю, ти давно вже ні.
Одиночне танго, румба, пасадобиль,
Стало все це сенсом моїх мрій,
Не важливо, що одна в безодні,
Все одно ж для тебе це повір.
Тим останнім танцем, що зі мною,
Станцював в останнє про любов,
Ти віддав мені свою свободу,
І пішов під музику без передмов.
Все, що на душі у танці закружляло,
Мова рухів крила надала,
Моє серце з танцем розмовляло,
Я йому себе всю віддала.
Ти прийди станцюємо з тобою,
Не відмов, бо танець це життя,
Я для тебе танцюватиму з любов’ю,
А з тобою, наче немовля.
Ти прийди, бо танець –це надія,
Ти танцюй, бо танець –це любов,
Дай же руку, бо у танці віра,
Ти прийди і ми станцюєм знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2012
Я так люблю його, нічим не передать,
Він той, що на руках мене леліяв,
Лиш тато міг мене чимдуж обнять,
І лиш для доні про найкраще мріяв.
Я розповім йому про успіхи свої,
І в нього очі знов від щастя сяють,
У тата руки, справді, золоті,
Він ідеал мій, той, що не зламають.
Увечері ми сядемо удвох,
Очима мужніми подивиться на мене,
Бо вберегти мене він хоче, бачить Бог,
Від помилок страшних, бо ж це життя скажене.
Для мене він найкращий із усіх,
І по дорозі долі впевнено крокує,
Так добре з ним в кімнаті завжди сміх,
Коли мені погано –він також сумує.
Він любить серцем маму і мене,
Віддасть усе за нас, я знаю, без вагань,
Я так люблю його й лягаю на плече,
Бо справдилось одне з моїх бажань.
Він завжди поряд і мене цілує,
Я з ним нічого в світі не боюсь,
Він тато мій і я його ціную,
Найкращий, найрідніший мій татусь.
І я тримаю ту довіру, що між нами,
Десь там далеко у своїй душі,
І найсвятіше пронесу з роками,
Цим почуттям нема ніякої ціни.
І дивлячись у вічі я промовлю,
Спасибі за турботу, я скажу тобі,
За те, що виховав в мені людину добру,
За те, що ти найкращий тато у житті!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331578
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.04.2012
Цим почуттям вона співала оду,
І крізь морози пробивалась в снах,
Босоніж йшла, немов сліпою зроду,
Й кусала губи стримувавши страх.
А на щоках сльоза, як крижана водиця,
Від холоду їй зводило виска,
Чи на яву це? А чи може сниться?
Відповісти на це питання не могла.
Та не здавалась і крізь сірі будні,
Йшла далі, підіймавшись із колін,
І шепотіла якісь фрази чудні,
Так тихо, аби не побачив він.
Аби не бачив те, як вітер б’є скажений,
Аби не чув, як плаче крізь шибки,
Та жінка, що колись був полонений,
Її душею й серцем крізь роки.
Вона ішла все, хоч по ній топтались,
Хоч їй в лице плювали страшним злом,
Гордо трималась, коли всі сміялись,
На муки від кохання, йшовши на пролом.
А він побачивши її, ховав ті очі,
Які колись для неї були всім,
Які вона впізнала б серед ночі,
Які її вдаряли наче грім.
Та видержала всі вона незгоди,
Зуміла видерти із середини почуття,
Яким колись давно співала оди,
Яким могла подарувать життя.
Та це її злегка загартувало,
Тепер вона кохати не спішить,
Бо знає, щоб життя не дарувало,
Бути коханим означає жить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2012
Борись! Все буде в тебе вірність і любов,
Борись! Все вийде в тебе, хоча буде важко,
Борись! Послухай серце, що говорить знов,
Борись! Не слухай тих, хто каже буде страшно.
Борись! Всміхнеться доля і повернеться лицем,
Борись! Життя відкриє всі свої секрети,
Не гнись, не падай, будь завжди борцем,
Борись! Так, як на сцені борються квартети.
Борись! І не ставай ти на коліна,
Борись! Як вітер бореться з дощем,
Борись! Будь завжди впевнена, що ти єдина,
Борись! Наче в останнє, будь молодцем.
Борись! Йди впевнено не бійся перешкод,
Не гнись, стій до останнього, як той акорд,
Який звучить, все грає, грає, грає…
Борись! І знай, ніщо й ніхто тебе не поламає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2012