| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Зимовий вечір: дощ чи мокрий сніг,
пориви вітру в душу проникають.
Скрізь лід - не контролюєш більше ніг,
думки всі на морозі замерзають...
Немає сонця, але видно все,
дорога сяє білизною снігу,
хочеться йти, та по льоду несе
мов течією зледенілу кригу.
По переду широке перехрестя,
а далі розгалуздя, куди йти?
І скільки не цілуй натільний хрестик,
мусиш зробити вибір тільки ти.
Прислухаєшся розуму - не чути...
Від холоду притих у голові.
Тоді до серця - не збагнути,
воно закохане - його вуста німі...
Стоїш на роздоріжжі зі сльозами,
не на очах, а на своїй душі,
бо лиш вона і днями, і ночами
живе і переймається в тобі.
Мозок і серце в тілі просто орган,
тому й мовчить, коли рішуча мить,
і лиш душа ніколи не змовкає,
коли їй боляче, то орган теж болить.
Кожен вибір, перехрестя кожне
з душею чистою життям треба пройти,
натільний хрестик з гордістю пронести
і лід хай не підкошує ноги.
Душа - єдина вірна вся до скону,
просто прислухайся, почуй її.
Весь вибір ти візьмеш в свої долоні
і своє щастя сам ти обери.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Тихо носиком сопе,
маму обнімає,
ось він, поруч засинає
мій шматочок раю.
Весь день бігав і скакав,
ніженьки стомились.
Моє сонечко мале,
дай Бог тобі сили.
Не по днях, не по годинах,
кожної хвилини
росте тіло, кріпне дух
моєї дитини.
Народилося на світ
миле янголятко,
дуже швидко плине час
і мале дитятко
стане мужнім чоловіком,
сильною людиною.
Та для мене залишиться
моєю дитино!
Все що буде, нехай стане,
долю не змінити.
Народженя щоб рости
і бітьків любити.
Але зараз він зі мною,
маму обнімає.
Тихо носиком сопе
мій шматочок раю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
Не може розмовляти місяць з сонцем ясним,
і не настане ніч посеред дня.
Навряд чи здружиться потворство із прекрасним,
сумісними не будуть світло й тьма.
Застукати не зможе серце в мертвім,
не затанцює інвалід без ніг.
І не дано життя вічного смертним,
в лісі не знайдеш асфальтованих доріг.
Осіннє листя не позеленіє,
і дощ на небо вже не повернуть.
Написане пером не в силах стерти,
не може грішний часу повернуть.
Не полетить у просторі безкрила птиця,
з засохшої берези ти не візьмеш сік.
Води не дасть засипана криниця,
коротким днем не замінити рік.
І пік гори Говерли в Сосниці не знайдеш,
воду з вогнем не в силах ми зріднить.
У гості без запрошення навряд чи зайдеш,
не допоможуть ліки, якщо душа болить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331543
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2012
Мурлыкая, у старого окошка
тревожно спит старушка мама-кошка...
Чёрная-чёрная, чернее ночи,
к своим котятам она сердцем хочет...
И снятся кошке милые комочки,
сынишки Мурчики й Малышки дочки...
Они играют махонькими лапками,
тихонько прячутся за комнатными тапками.
Смотрят на маму чёрными глазёнками
и любят жизнь своими юнными душонками...
Прелестные, любимые комочки -
за ними плачет кошка в эти ночки.
Ведь в жизни больше их она не видит,
хозяина за это ненавидит...
"Куда забрали вы моих детишек?" -
как будто спрашивает еле слышно...
...и живы ли пушистики-комочки?
сынишки Мурчики й Малышки дочки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.04.2012
Назови меня ярким рассветом,
или ранней росой на траве.
Назови меня радостным летом,
чтобы ждали меня на земле.
Назови меня так, чтобы ветер,
мне принёс те слова на заре.
Назови меня солнечным светом
и тепло подарю я тебе.
Назови меня нежной свечою,
что горит, освещая твой дом.
Назови меня счастья слезою...
Назови меня тёплым костром...
Назови,чтобы сердце забилось.
чтобы кругом пошла голова.
Назови меня ангелом светлым,
мне приятными будут слова.
Назови меня просто своею,
и коснись тела тёплой рукой.
Назови лишь заветной мечтою,
что сбылась для тебя сладким сном.
Назови моё имя несложное,
буду знать, что еще не забыл.
Назови меня красною розою,
и прибавится жизненных сил!.
Назови мои губы медовыми...
Назови океаном глаза...
Чтоб от счастья вскружило мне голову
и хрустально упала слеза.
Назови меня сладко любимою,
можно тихо, не надо кричать.
Назови как захочешь, мой милый,
лишь от сердца слова пусть летят...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330965
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.04.2012
Наша Україна славна і красива,
вишивками, співом славиться вона .
Гетьмани й козаки боронили сміло
чорноземні землі і свої хліба.
Не одну дівчину полонили турки
щоби на базарі тіло продавать.
Тисячі вояків полягли на полі,
бо зміг клятий ворог в серце ніж загнать.
Тільки як не пробуй, скільки не старайся
душу українську ворогу не вбить.
Бо наша ідея вольная свобода
буде вічно й славно в кожнім серці жить.
Ми є українці, ми велика сила,
ми Карпатські гори, жита колоски,
солов’ї співучі, китиця калини,
ми кобзар Шевченко, Франка каменярі.
І нехай наш ворог кулаки кусає
їм нашу ідею не убить!
Що ж, ви, депутати і скандальна Радо,
прагнете народ свій погубить?!
Українців хани не змогли здолати,
війни всі не висосали кров.
Так ви самі себе почали вбивати,
за якісь мандати війна знов.
Може досить цього, треба мирно жити?
Нащо ж помирали дідусі,
якщо якийсь кодекс заставляє битись,
а у вас товстіють гаманці.
Нащо показуха, коли ветерани
бережуть до свята чорний хліб,
а мати афганця сина поховала
не в змозі онуку бублика купить…
Що ж ви так з народом, невже нема серця?
Нащо очі грішми затулять?
Нащо ті доляри з-за кордону везли,
якщо вони здатні розум плямувать.
Прошу, схаменіться, дайте добру волю
Ви ж ті самі люди що і ми.
Не вбивайте в собі українську совість
предки ваші також козаки.
Об’єднаймось разом дружньою сім’єю,
заспіваймо хором про любов.
Засіємо поле нащадкам на долю
пр́авдою, щастям, добром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330963
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.04.2012