| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Колись ти вип’єш ковток гарячої кави і згадаєш мене… як я зігрівала твою душу з середини… згадаєш, як нам колись було добре разом…
Та зробивши цей ковток, пам’ятай, що мені тоді пекло в мільйони разів більше, і ця біль заглушувала смак щастя набагато довше, ніж відчувався присмак кави…
Спробувавши її солод, ми неодмінно відчуємо гіркоту… Декому кава пахне приємно, а декому тривожить рани, які нещодавно почали загоюватись… В декого вона терпка, а в когось солодка з вершками. Хтось її п’є задля насолоди, а дехто, щоб просто заглушити самотність.
Та не зважаючи на відчуття, які приходять потім, вона зігріває всіх. Зігріває, якщо її випити до дна… А інакше вона холоне, стає непотрібною…
Ми ж своєї кави скуштували лише декілька капель… і вона схолола… Нам лише потрібно пам’ятати, що навіть теплом люблячих долонь її ще можна зігріти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
Лише однією думкою про тебе, мене то підносить в безтурботну блакить, різко то кидає на саме дно життя… в проміжках між думками, душу переповнює неподолане бажання просто бути поруч з тобою. І з кожним поворотом долі я замислююсь над значенням моєї сутності і щоразу переконуюсь, що коли, з ким і де б я не була, мене без тебе просто немає, без тебе я лише існую…. Бо саме те почуття, яке заставляє серце битись в ритмі щастя, те дивне почуття, через яке найменша дрібничка набуває найголовнішого значення в іще не дописаній книзі, і робить моє існування життям…
Коли до болю знайомий запах заставляє тебе просто зупинитись серед вулиці і на повні груди вдихнути його…запах щастя… Коли ідучи ввечері , серед зірок ти шукаєш ті, які мерехтіли тоді у воді, які запам’ятали його погляд… Коли просто при згадці про нього на губах з’являється крапля неподоланого бажання… От саме тоді і розумієш коли справді жила…
Та це розуміння, нажаль, випливає з бурхливих хвиль болю, що розбили душу вщент, заставили її жити спогадами, існувати… спогадами про нього…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2012
09.03.11 р.
Так тихо… Холодно… Сама…
Холодні пальці і холонуть губи…
Мене окутав мов чума,
Ти всю мене окутав, любий…
І знов біжу я навздогін словам.
Твоїм пустим словам… всього два слова,
Всміхнулося твоє « Я сумував…»
Всміхнулась поглядом і я… От і уся розмова.
І від твоїх обіймів знову
Стиснулось серце. Й навіки,
Оті твої пусті два слова,
Прощальний жест скували у руки…
Невже це все про мене? Невже це я?
Невже це я тобою одержима?
Хоч серце сковане, та ще душа жива моя.
Тебе залишу за її дверима!
Та ти не стукаючи увійдеш
І скажеш те своє « Я сумував…»
Навіки тишу розірвеш,
Яку сам колись подарував.
І знов вирок напишу,
Як завжди, сама для себе,
І в лист на пам’ять погляд залишу
Та фразу « Я кохаю тебе…»
А потім знову тихо… Знов сама…
Холодне серце і холодні губи,
Мене окутав мов чума,
Навік мене окутав любий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
15.05.12
Серцю завжди сниться квітень...
Знаю, сниться він тобі й мені!
йому не треба навіть літа,
не треба навіть сніжних днів!
Не треба сяйва зір яскравих,
не треба почесті в чужих очах,
не треба слів чиїхсь ласкавих,
лиш треба квітень, той, що в снах!
Ті жаркі дні, ті теплі ночі,
ті тихі і квітучі вечори
де ти і я... Очі в очі...
Забудь! І більш не говори
про нас! Забудь прекрасні дні оці...
Хай буде квітень вічно снитись,
щоб не забуть його крізь інші місяці,
бо він не зможе більше повторитись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Чому так холодом ти дихаєш у вічі?
Чому слова крижинами по серцю б'ють?
Для чого ти говориш двічі,
Не знаючи чи зробиш хоч коли-небуть?
Для чого так багато слів пустих
Говориш з поглядами ніжними такими?
А потім я у постатях німих
Шукаю очі, схожі із твоїми…
І мимоволі всіх порівнюю з тобою,
Та кращих все ж і не знайду!
Ти ненароком підштовхнув до бою,
Моє серце й розум проголошують війну…
Я вже не я: розбита на фронти,
Нестерпний біль окутав рани.
Незнаю що робити і куди іти:
До тебе – пізно, у небуття – ще рано…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330229
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
Чи знаєш як твої слова у серце б’ють,
Чи знаєш, що уста твої одне з моїх проклять,
Солодкі… та так швидко душу п’ють…
А без душі мені вже не літать.
Та немає вороття назат,
Нема весни в душі, бо любові немає,
Цвіте квітками лиш старенький сад,
Цвіт сиплеться, як почуття зникає.
Град падає, до крові тіло б’є,
Не кров! немов солодкий гріх тече отрута…
Приречені серця: твоє й моє…
В тихій смерті подиху не чути.
Світ зупиняється: кохання помирає,
І щезли «ми», навіки розійшлись,
Забудуть всі, лише садок старий згадає,
Що кохали ми колись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012