| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Він…Вона.Між ними немає ні сполучника «і»,ні коми,ні тире…Три крапки…Але скільки це може означати!Немає ніяких обмежень,політ думок, безліч варіантів можуть бути на їх місці.Али поки що там лише три крапки
Вони такі різні,але поруч…Він попереду,а вона лиш сподівається,що вони нарівні Адже це Вона кохає його безмежно,адже це Йому Вона присвячує усі свої вірші,адже це про Нього Вона думає,лягаючи спати і прокидаючись вранці…
Він…холодний…в його погляді тисяча слів,та до кого вони звернені?…хто очі його зачарував?..хто серце його розтопив?…ніхто не знає
Вона…така щира…весела…активістка,завжди допоможе тому,хто цього потребує,а сама не просить…ні Вона благає про пораду та про допомогу…Що їй робити?Не знає все пише,пише,пише…і ніхто не дізнається про що Вона пише чи про любов чи про ненависть,чи про щастя чи про горе,а може Вона пише казку…Ні, видно.На краєчку написано Він…Вона
Він подивився,серце завмерло.Він лиш посміхнувся,а їй неначе весь світ заспівав.Він звернувся до Неї,а Вона сама не своя від цього блаженного щастя.І ніхто не забере Його,поки Він говорить з Нею.
Він…Вона.А може між ними повинна бути третя,чиє ім.*я Вона не знає,а коли дізнається вона буде дротом на Її душі…Її вже ніщо не врятує…ні погляд,ні слова,ні знак.
Він…Вона і тиша,вони так близько один до одного і водночас так далеко…Між ними струмок…річка…море…океан…І не знайти з*єднання тих берегів,і не віднайти дорогу,Вона вже давно заметена і сліди Її хтось затоптав,а вона щодня йде все знов і знов,щоб віднайшов Він Її.
Він - розумний,серйозний,розважливий…Вона - весела,наївна,але така щира
Він…Вона і три крапки,і ніхто окрім них немає права поставити там бодай щось
Він…Вона і що ж буде замість тих крапок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324653
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Тебе просила я відкрити найтяжчі двері у житті.Ті мури зверхності й байдужості ідуть зі мною слід у слід.Хотіла я знайти той молот,який розіб*є цю скалу,хотіла я знайти вогонь,що розтопить цей льодовик…
Тебе просила дуже тихо.Та так,щоб ти ніколи не почув…Просила,кликала,благала,та ти мене,мабуть,так й не почув.Весну я першою стрічала,щоб твоє серце,швидше за всіх птахів у вікно моє постукало.Я літо ніжно привітала,щоб разом із трояндою твоя любов до мене квітла й пахла,немов чарівний той нектар.Я осінь швидко проводжала,щоб вона,золотокоса,разом з вітрами й грозами байдужість твою забрала.Я зиму не вітала,вона серце твоє забрала та ще й більше кригою покрила все…
Тебе просила,а ти не помічав…Та ні це все брехня…Помітив – не сказав.А що ж казати?Ти не знав…Адже за брамою твоєю немає зовсім співчуття…Там тільки Антарктида,там айсберги та криги,уламки сподівань і лиш байдужість – твоя вуаль…
Тебе просила…Годі!Ні!Не треба цих гарячих слів!Просила..перестань,то все здалось тобі.Що кажеш?Бачиш ти сльозу?Та тобі здалось…М-да,побачив ти одну,а всі інші розгубив ти де?
Що кажеш?Я сумна?Неначе злюсь?То все тобі здалось…
Чи кохаю я тебе?Та з чого ти це взяв.Ти бачиш часто мене біля себе?Так що ж світ тісний,чи мені тут не ходить…Байдужа,я до тебе з гордістю скажу і відвернусь та красиво геть піду..І лиш сльоза одна ота,все скаже прямо так.Звичайно я любила і люблю,але почуттю цьому не підкорюсь.Я іншого зустріну,такого як весна,у нього серце буде,наче квітка і це вже не крига твоя.Я попрошу його відкрити…Він не відкриє,ні.Він самотужки розламає усі свої замки..А ти,а ти живи як знаєш у скеляній оправі…
Тебе просила я відкрити..та більше вже не попрошу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324651
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 24.03.2012