| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Життя - це театр
І ми в нім актори
Фальшиві усмішки
Фальшиві промови
І ролі кожен з нас грає,
Але які ще ніхто не знає
І дружба фальшива
Яка і не вічна
Кохання - трагічне
Несправжнє,буденне, далеко не романтичне
Сценарій написаний темним пером
І дії закінчуються із кожним дньом....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Інколи я вірші пишу
Не знаю навіщо
Мабуть, ось що я скажу
Що так все простіше
Почуття вміщувати у римовані рядки
Я роблю це чомусь залюбки
Я не письменник і не поет
І ними себе не вважаю
Проте себе без рими я не уявляю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Ти надію подарував
І в той же час її забрав
Знову я не можу зрозуміти
Де треба сумувати,а де радіти
Здається все - уже забула
І знову доля щось утнула
Ти рай і пекло
Ти воля і полон
Як важко це все зрозуміти
Не любити тебе чи любити???......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322177
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Все починалося із романтичної казки
Вона була, мов промінь сонця ясна
А він, мов місяць загадковий
Проте у них було усе чудово.
Він одразу її покохав,
Але він нічого про неї не знав.
Казкою йому лише усе здавалось,
А насправді все так починалось:
Вона принцесою була
І в королівстві, мов квітка та цвіла
Була вона для всіх немов оте сонце,
Яке щодня, усміхаючись, заглядає у віконце.
Проте в королівстві лихі часи настали.
І що далі робити король та королева не знали.
Дуже швидко спустошились поля
І голод було видно із даля.
Вихід був один -
Це поєднання двох родин.
Краса принцеси уже зачарувала
Чарівника заможного давно,
Хоча принцеса була проти
Весілля мали грати все одно.
Тоді вона вирішила із дому втекти,
Хоча їй нікуди було піти.
Вона йшла цілих два дні
Доки не зупинилась у глухій пітьмі.
Страх заполонив її
Вона уже й забула про мрії свої.
Їй хотілось додому швидше повернутись
Їй так хотілось просто забутись....
На галявині вона швидко заснула.
Еліз прокинулась на світанку
Серез зеленого ганку.
Пташки так радісно співали
І сонячні зайчики вигравали .
Підводячись, Еліз почула шум.
До неї прямував юнак
Був дуже гарний цей хлопчак.
Принцеса відразу закохалась
І кудись йти уже навіть не намагалась.
Він теж у неї закохався.
І відтоді вони були завжди разом,
Але їй треба повертатись було,
Щоб королівство знову зацвіло.
Вона пішла не кажучи нічого
Еліз мала забути про нього.
Повернулась додому з сльозами на очах.
Її переборював страх
Страх кохання втрати,
І як тільки не утішала її мати,
Але забути Марка вона не могла
Дівчину щодня накривала спогадів імла.
А Марк? Марк шукав її усюди.
Що тільки не казали йому люди.
Він шукав, але не знаходив.
Він все пам'ятав
І так її сильно кохав...
А тим часом в палаці до весілля готувались
Батьки все наречену підбадьорити намагались
Їй і цукерки, їй і плаття,
Щоб лише забула вона те життя...
Ось вже й наречену одягли у сукню білу та шовкову
Та зачіску зробили нову.
А принцеса все ридає,
Але іншого виходу немає
Треба йти до вівтаря,
Щоб не підводити короля.
А тим часом слух про весілля пройшов по всьому королівству.
І всі хотіли поучаствувать у цьому дійству.
Слух дійшов до Марка теж.
Його розчарування не знало меж.
"Не може бути! Це все не так! ",-
плачучи, говорив юнак.
"Вона казала, що кохає. Невже брехня? "....
І хто ж його знає,
Але він вирішив запитати,
Бо ж справжні почуття не так і просто сховати.
А як Еліз його не кохає,
То він чарівнику поступитися має.
Він був у дорозі
І зупинити його вже ніхто не був в змозі.
Він летів, мов вітер
Через ліса і поля,
Через річки і гая.
І тут він зупинився.
Марк біля замку опинився.
Білі квіти все укривали,
Мов білим полотном, землю покривали.
А маленькі віконця
Ще меншими виглядали навпроти сонця.
Великі вежі суворо виглядали.
А замок все величаво поглядав.
Марк поспішав до принцеси
Забігши, побачив красуню у білій сукні
Це була Еліз,
А очі її були сумні-пресумні.
Еліз побачила Марка
І покотилася сльоза.
Дівчина не знала що робити
І як їй правильно вчинити.
Знаючи, що кохає Марка
Вона не могла підвести батька.
І тут прозвучало:
"Я люблю тебе! Навіщо? "
Світ розлетівся на маленькі шматочки.
Мати вже бачила сліз дочки.
Марк та Еліз уже разом були.
І, здається всі проблеми забули.
Вони просто раділи,
Що один одного зустріли.
Та не все так було добре, як здавалось
Про гнів чарівника вони не здогадались,
А він, розгнівившись все промовляв:
"Як ви могли?!", мовляв , разом вам не бути.
І уже нічого не можна було назад повернути.
Яскраве світло освітило залу.
І світло, мов світлячки, підіймалось помалу.
Всі зрозуміли, що Марка та Елізи не стало.
Всі дивувались де вони з чарівником пропали.
Замок став пустим
Так і не відбулось возз'єднання двох родин.
Ніхто не знає де поділись принцеса та юнак,
Але відтоді
У день почало з'являтися сонце,
Яке так щиро заглядало до кожного у віконце.
А у ночі місяць з'явився,
Який так похмуро на всіх дивився.
От і існували дві закохані душі
Не судилося їм разом бути.
Прокляття не змогли вони оминути.
Так і до сьогодні
День на ніч зміняється
І лиш на секунду сонце з місяцем зустрічається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321921
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.03.2012
Хотіла б я пташкою стати
Щоб в глибинних просторах літати
Щоб могла все я забути
І спогади всі оминути
А час все плине
І ніяк у мені ця думка не згине
Хотіла б я облетіти всі простори
Де видно синє море
Де б'ться об каміння хвилі
Летіла б тоді я не одні милі
Зупинилась я б лише тоді
Коли і всій цій темноті
Зустріла я промінчик ясний
І зрозуміла б тоді я
Що це і є мрія моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012