| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
У старім храмі, тихо догорить свіча,
Дотліють молитви, ще не торкнувшись неба,
А погляд чийсь, із тисячі свічад,
Пропалить пустку у мені, сховається під ребра.
І вже душа… Й донині… - в німоті…
Слова зникають на устах,
як дощ, що проронився в спраглу землю
Іскаріот принишк, насупились Святі…
Шепоче погляд той…, та я йому не внемлю
Про що ж ти, погляде, проникливо мовчиш?
Пощо оселишся на згарищі моїм, на попелищі?
Пощо святі збентежено сховали світлий лик?
І від Іуди тіні стали значно вищі…?
Мовчиш…?
А втім, я знаю все сама.
На що слова, що сповнені брехнею?
У старий храм ввійшла тихесенько зима,
Молитися…
Я ж помолюсь із нею…
27.11.2018
Світлина від Галини Недашківської.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018
- Я сегодня ужасно устал…
- Я також… дещо стомилась…
- Я так долго тебя искал…
- А я знала, тому причаїлась…
- Слышишь, ветер гудит в проводах…,
Тени в лужах бредут угрюмо…
- То лиш тінь загубив сірий птах…
- Не давай себе випити суму.
- А ты знаешь, мне так хорошо!
Нанизав километры и дни
На себя…я себя не нашел…
Я ведь раньше был должен прийти…((
- Не зважай! Ми ще всі на шляху,
Ми шукаєм себе… і в собі…,
Втім, не має у тому гріху.
Гірше втратить себе у юрбі.
- Чай остыл… Мне, наверно, пора…
- Чтож молчишь и отводишь очи?
- Знаєш, пані доля – примхлива і зла),
- Не спитала мене – що я хочу?
…тихий вечір уже догорів
і під тихі кавові розмови,
сірий птах наді мною летів
і забрав недоказане слово…
21.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Третя ночі. Кімната-пустеля… ,
Сон короткий урвався, де ти…
А безсоння крадеться по стелі,
Аби в душу мені заповзти.
Чом приходив? Аби відвернутись?
Відсахнутись у вдаванім сні?
Чом у снах моїх до мене лютий?
Чом байдужість на твоїм чолі?
А безсоння в мені маячнею,
Розхитало надійні стовпи…
Я руйнуюсь, як Древні Помпеї,
Розв’язалась, як чорні снопи.
Мій Везувій давно охолонув
І забута Дорога гробниць*,
Чом же сльози о третій – солоні?
Чом же снів я боюсь – шибениць?
24.09.17
Дорога гробниць – місцина (цвинтар! ), змальована Брюлловим у картині «Останній день Помпеї», а як відомо, у кожного з на свої захолонувши Везувії, зруйновані Помпеї і свої кладовища із спогадів і мрій)))))
Р.S. Пардоньте за складний асоціативний ряд! О третій ночі нічого розумного не приходить в дурну голівоньку))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Даремно персеїди падали, даремно небо обпекли!
Не загадала я бажань. Я їх боюсь…
А люди… люди нас чужими нареки,
Гадають…, оминем ми так гірких спокус.
І зорі, й небо, … – всі шепочуться про нас.
А ми хітон мовчання знову одягли…
Ми уникаєм поглядів, дзвінків і зайвих фраз,
Аби нас почуття не розп’яли.
Так ліпше всім! Не правда! Ліпше всім!
Ніяких мрій! І сни заборонить!
Не бачить зорі, що летять..,
а, втім…
Нехай в мені любов моя болить.
Нехай пече, щоб знати, що іще жива!
Що мрії мої в неба на руках…,
...............................................................
А на устах печуть несказані слова…,
А на руках моїх - любов-безкрилий птах…
27.08…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
Я не схрещу в двобої і свого пера…
Схиляю голову…і меч покладу долі*.
Щоночі страчена. Щоночі вже котилась голова…,
А я уперше не бажаю собі волі.
І на чолі моїм… Ти подивись! ...стоїть тамга…
Від тебе вільна… і ув’язнена ж тобою…
Тебе образила моя любов? Моя жага?
Слова мої не озиваються в тобі луною?
Ця істина відома і проста -
Далекі зорі не вдивляються в безодню…
Любов...
…так зажди схоже на розп’ятого Христа…
Лише не має Ангела свого**…
Не має свого Великодня…
16.09.17
* - класти долі,вниз, те ж саме, що додолу.
** - Ангел, який відкрив гроб Господній у день воскресіння. Про решту маячні і складних асоціацій і пояснювати не буду. Боюсь льолі, лікарів і надто допитливих)))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2017
І гірко й пряно пахли трави під росою,
де хвиля тиші змила дикий рев
із його рук текло життя водою
там, де земля вже проковтнула 100 героїв...
беззубим ротом тхлих могил-черев
життя текло крізь пальці, а у синім небі,
де лезом ластівчиних крил розрізане чоло,
солдатові ввижалися, далебі,
....дівочі змії кос...,
.....смарагд очей її...,
........................і стиглі вишні губ...,
...................................й розхрістане село...,
і ріс ковил у диких травах степу,
і знову маки буйно зацвіли...
десь чути гомін п'яного "вертепу",
а тут могил козацьких храми проросли...
усе було... все знову йде по колу -
десь квилить мати над свіжим хрестом,
а хтось “в постолах” все грає у “престоли”,
хтось воїна тримає до судом...
усе було...
24.04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662028
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.04.2016
на осiннiм перонi...
в мені розіпято вже тисячі світанків
і тисячі ночей загинуло в мені,
чолом в чоло тулилися холодні ранки,
а скроні від думок — в огні...
пустий перон..., де світла ліхтарів скупі пожертви,
мою лиш тінь проклали... де ж його?!
в чеканні мить стократ вдалось померти
і тисячі разів воскреснути дано!
я прислухаюся... у шепіті сталевім,
зітхання чую потягів нічних...
я ж вопреки, у світлі полудневім,
малюю старість нашу в зорях весняних!
ось “Київ-Лисичанськ” крадеться повз перону,
а я розхритсана в нічній імлі,
біжу нестримно від вагону до вагону,
щоби від щасят сипать сльози-кришталі.
Ти мій! Нехай хочаб на мить зупиниться війна!
бо вкотре проводжати вже несила.
пройде два дні... Прокотиться перонами луна...-
“ти знов однааааааааааааааааа...”
Ця осінь сріблом коси рясно крила...
осінь 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2015
блідий місяць і холодна пітьма
в шибку дивляться, очі не зводять -
чи сьогодні я знову сама?
чи до мене ніхто не приходить?
тільки протяги по куткам
днів вчорашніх тепер причаїлись,
тільки тіні по хати кісткам
свої гнізда уже примостили...
пустка тут...,
пустка й пастка
і ніде подітись.
я сиджу, як вони, у кутку
мами кволої сироти-діти
.......................................29.10.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616843
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2015
Сталевих спогадів дроти
холодять скроні...
в руці тримаю руку я
печуть долоні...
і ошелешені сади
тягнули віти
і чути було - “розіпни!”
кричали діти
зчорніле люттю вороння
кричить - “осанна!”
в руці тримаю руку я
яка ж омана!
26.06.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2015
Блават небес -
манливий і оманний
та кличе нерозумні наші душі
в стрімкий політ.
І терпкість мрій останніх
вплету в вінок
з любистку, м’яти й ружі...
вплету в вінок
духмяність лип і рути,
закоханість травневу в сиві трави...
і сколихнуться росяні отави...
чи спробуєш тепер мене забути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2015
колись... я крадькома ввійду у твої сни...
ти не впізнаєш мене... і ти вже не збагнеш,
про що щоночі шепотітимуть вони,
а зранку знову сірі будні одягнеш.
а я прийду розмаєм у твої сади,
весняним вітром упаду тобі до ніг...
серед дощів клопот, серед минулого води,
ти ж навіть імені мого вже відшукать не зміг
летять стрімглав повз нас чужі життя
і страх реліктовий колись загубить душу,
що ми не тим присвячуєм своє життя,
що хтось чужий дививсь у твою душу
і невимовно падають слова
у постіль біііііііііілу-бііііііііілу, паперову,
лиш ті, що ми ніколи вже не вимовим обА,
лиш ті, що прийдуть знов у снах бузкових
07.03.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
б'ється гілка у шибку, як птах переляканий,
просить прихисту в мене, у серця — жалю...
плаче ніч у долонях, світанком оплакана,
губить ноти печалі пітьмі-скрипалю.
Сон тривожний впаде на запалені скроні,
серед сотні уламків недобачених снів,
будуть снитись мені його теплі долоні,
будуть снитись листи з недоказаних слів...
10.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2015
Чужії долі заплелись в моїй...,
стелились в серці, як тумани в полі
зухвалим поглядом повій
осока видивлялась в мені волю...
чого ж ти дивишся?
Ти й нині ще не визнала Христа!*
Мої хрести тобі не зрозуміти...
я ж бо не грішна, та й я ж бо й не свята!
Чи ти чекаєш, що повернуться іудиниї діти?**
Їх доста нам залишила земля!
За них вже й нині заплечено потрійну плату.
Три Янгола — один лиш сатана.
Три Світлих Воїна — за одного лиш ката.
Ти не дивись! Від болі не зігнусь!
Я підведусь, зігірю ті тумани,
росою на світанку обернусь
Щоби сцілити воїнові рани.
09.01.15
* - Богоматір ховалася з немовлям Ісусом під деревами від воїнів царя Ірода, всі вони замовкали, намагаючись не шуміти, щоб переслідувачі не виявили втікачів. І лише одна осика продовжувала шелестіти як ні в чому не бувало, за що і була проклята .
Осика так і не визнала Ісуса і не схилила перед ним листя.
** - А ще осиці ставиться в провину те, що на ній повісився мучений каяттям Юда Іскаріот. Інші дерева гнали його геть, а осика зглянулася ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2015
Кавові ночі сповідалися мені
і місяць плакав у мої долоні
між нами відстані...
між нами війн вогні...
тривожні думки знов холодять скроні...
мовчить в спокуті знову телефон...
про що мовчить?
Чекати вже несила.
Коротких слів перлиновий стозвон,
бурштинових краплин любов пролила
та, знову тиша...
знову я сама.
І смс-ок ніжні орігамі,
я викраду у ночі і у сна
щоби читать вночі
на свого серця зламі
03.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2015
Її руки пахнуть ожиною...
її очі — смарагд нешліфований.
Всім здавалась вона надто сильною...,
в неї ж ночі сльозами раховані...
Її мрії — то трави некошені...-
у волошках густії тумани
і душа її тілом заношена,
її сни — то пекучіїї рани.
Все як завше... знов зорі вже сходять
і казок вимагають у неба,
світлом тьмяним нам скроні холодять
і ожину кладуь сонцю в треби.
Не згадають її неспокійную,
і смарагти згорять передчасно
її пісні... вірші елегійні...
пелюстками осипались рясно...
28.12.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550831
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 12.01.2015
Не набирайтесь, людоньки, гріха!
Бо іскри гніву сипляться вже в стріху...
я як вовчиця — загнана й лиха
лиш в самоті знайду собі вже втіху...
Ви не гнівіть байдужістю мене!
У ній лиш сморід смерті і отрути...
Гадаєте, війна сама мене?
Гадаєте, не вистачить їй люті???
пророчий сон вже справдився колись...
і знову Янголи летять в високім небі...
Тож, встань з колін!
Тож, нині підведись!!!
Бо, воля не дарується далебі!
03.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550830
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.01.2015
Розділились світи вчора навпіл
у однім є війна і журба,
у другім... -
жарти й сміх у пропаленій кнайпі
і розмови про “завтра” на рівні раба.
Розділились...
А десь там..., у засніженім полі,
де лиш стогін сталевий ошелешених куль,
воїн воїну криє повіки поволі
і не чути кування занімілих зозуль.
Добрий Воїне Світла, мені не знайомий,
Я чекаю тебе, повертайся скоріш!
Ти не знаєш мене та від горя борониш,
Ти не чуєш мене, та поверненням втіш!
Я зігрію війною остуджені руки,
Обійму що є сили і тебе пригорну.
Став ти братом мені через муки розлуки,
Став для мене ти богом тепер нарівні.
Не лякайся мене! Слова мої щирі!
Я в чеканні пекельнім щоночі горю
та злітають слова, мов лелеки у вирій,
про повернення Твоє я Бога молю!
Повертайся скоріш!
15.12.2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550751
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.01.2015
В мені печаль розгойдує світи,
чіпляється, як місяць об хмарини,
у снах моїх прозорих — тільки ти...,
у снах моїх — між нами хуртовини...
незнанний мій, чи ж бо дано пізнать
тепло обіймів і акорди серця,
що у сплетінні душ так лагідно звучать
і знову гаснуть поміж страху терцій...
Боюсь собі я в душу зазирнуть,
а що, як там побачу я безвихідь,
а що, як урагани там живуть?
а що, як там поснули думки лихі...
Втамуйте спрагу безвісти ночей!
Скажіть мені, що ночі — то омана!
Та як забути погляду очей,
що будять в тихім серці урагани?
03.01.15
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2015
Дві вічності заснули під вікном
і дощ холодний б'є не в вікна, ... - в душу.
Я заблукала між реальністю і сном.
В холодну ніч я спогадами грію душу.
Візьму альбом, твою сорочку одягну,
щоби відчути тепло твого тіла
На спогадах своїх я присягну,
що дочекатись вистачить мя сили!
Гіркою кавою проллється знов пітьма
і тиша виклик надсилає - “ти сама!”
зіниці вікон дивляться докірливо в душу,
будинків сірих в мою сіру душу...
30-31/05/2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
Я не пишу вірші і не шукаю більше рим,
лише з дощами плачу до світанку,
я не шукаю слів, я хочу тихо бути з ним,
до віку хочу бути з ним, а не лише до ранку
підступний вечір знову душу вкрав
і я молюсь надривно із дощами,
щоб він мені мою Любов віддав,
щоби майбутнє не лишилось снами.
Храни мій Боже, воїна Добра,
Храни Любов мою єдину!
Я хочу щоби нас зустріла не одна весна,
я хочу Боже, дарувати йому сина!
25.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2014
як жалко, мамо, Вашої весни,
що одцвіла, не знаючи розмаю
і рік молочних сивини,
що лились від біди й відчАю
як жалко, мамо, Ваших рук,
що зігрівали душу в стужу
натруджених від праць і мук,
що знали терн, не знали ружу*
як жалко, мамо, ...
та тепер,
чи зможу Вам за все віддячить?
снується нитка між ребер,
снуться і росою плаче...
ружа* - троянда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
А знаєш...,
я, як в дитинстві, осені боюсь...
боюсь, щоб клекіт журавлів сплохав душу...
я сонцю,
що сховалось у червону ружу,
знов про повернення тих журавлів молюсь
не вірю я, що їх віддасть весна!
Прибудуть нові... Сонце стане білим...
І не зігріє більше мого тіла,
пробудить все,
лиш не торкнеться мого сна
менеться все...
прикрасить коси яблуневий цвіт,
багрянцем осінь огорне дбайливо...
я як в дитинстві все іще ревниво
дивлючь на цей безмежний, дивний світ
не знаю я, чи я у нім чужа?
І чи віршів бурштинові краплини
зриваються востаннє на папері нині?
Чи заговорить у мені весна?
Я й досі сплю...
і бачу чужу осінь ...
і хтось тепла у мене знову просить...
та не зігріюсь нині я й сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
багаттям осені ще гралися ліси,
і клекіт журавлів ще не торкався неба
ще чулись на світанні наші голоси,
ще чувся біль від гострого — “не треба...”
ще трави не сховали свою сивину,
блават небес не вицвів до смеркання,
а я під сердцем вже нОшу новину,
що бачимось з тобою ми востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
я кисть твоя…
Зажми покрепче пальцы!
я вдох глубокий …
Так дай ворваться в твою кровь!
я все слова твои –
убогие скитальцы,
Бумажную постель мне приготовь!
я сон твой нервный,
краткий, неглубокий
тебе мерещится…,
что ты охвачен мной
вернется ночь…
гулящей девкой кареокой
вернет украденный,
вчерашний твой покой.
я твоя выдумка…
Попробуй-ка, избавься!
я твоя прихоть…без года и числа.
я смертный грех…
Попробуй-ка, раскайся!
я от пожара – черная зола.
всё это я…(
как мало и как много,
меня в тебе…
да, что и говорить…(((
мне кажется,
Нечистым уготована дорога –
тебя до смерти пригубить
18.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361967
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.09.2012
Мы все продажны! Только каждому своя цена… -
Кому заплатят фальшью, кому верой.
Кому-то с донышка допить, любви-вина…,
Кому-то через край..., не зная меры.
Одной предложат правды крепкий ром,
Другой – купюры сочный шелест.
Кому-то - сердца обветшавший дом,
Кому-то – пядь земли, кому-то – берег.
Я затерялась среди сотни торгашей…
Не променять бы душу, не продать бы…
Не дали гривенник… Венок надели из семи алтей…
Меня купили? Вновь продали? Знать бы…
07.12.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361963
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.09.2012
Надели льолю, но не усмирили
Заклеили мне даже рот,
А я как лошадь, загнанная в мыле –
Меня ведут на эшафот.
Эй ты, палач!
Ну что ты засмущался?
И тысячу смертям назло,
Я выживу, что ж испугался?
Кому из нас не повезло?
Меня погнули, но и не сломили.
Меня порвали, но не до конца.
Мне голоса о вечном пробасили…
На что мне исповедь?
Отправьте к праотцам!
Льоля - усмирительная рубашка, смирительная рубаха, смирительный камзол, горячечная рубашка. англ. Straitjacket
Специальная одежда для фиксации рук, а иногда рук и ног. Чаще всего применяется(лась) в медицине для контроля двигательной активности психиатрических больных. Также смирительные рубашки могут использоваться в тюрьмах и медвытрезвителях.
Как правило, с рукавами длинной около 1-3 метров, которые обвязываются вокруг тела и завязываются на спине.
В психиатрических лечебницах используют мокрую льняную льолю, которая при высыхании стягивается и причиняет неимоверную боль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329450
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.04.2012
Меня распяли словно вора,
Чужих грехов вбивая гвозди мне
Не огласили приговора…
Вливали уксус в раны,
Жгли в огне…
Меня обуглили ветрами,
Неправдой губы обожгли.
Меня поили с желчью снами,
Вложили в руки раскаленные угли.
Днем солнце жгло,
А ночью обжигала вьюга …
Эй, ты, палач!
Ну что ж ты спрятался во тьме?
Пока душа цела,
А тело так упруго…,
Быть может,
Повисишь со мною на кресте???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329449
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.04.2012
Господи!
Услыши слова мои в Святвечер,
Да зажги во мне Звезду Правды Твоей!
Да укрой обнажившися плечи,
Да омой от греха кровей!
Не оставь меня в своем покаянии,
Даси устне хвалити Тебя!
Да сними грехов одеяние!
Да прославится имя Твоя!!!
Наипаче любови желаю,
Сотвориши которой Мир.
Спаси душу!!! Ведь я погибаю…
Злости воткнуто 100 рапир...
Аз молю тя – воздажь же мне силы,
Чтобы сердцем всяк час не робеть,
Чтобы с Именем до могилы…
Чтоб за люди Твоя радеть!
Дай нам, Господи, горсточку веры,
Чтобы с ней отворить небеса.
Дай любови полною мерой,
Чтоб не пали под шквал паруса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Іду до тебе чи в зворотній бік?
Іду я стЕжками та знов блукаю.
Життя моє як із берези сік –
Поволі, по краплині все стікає.
Душа моя як трави степові
Розвіяна холодними вітрами.
Посохли мрії навіть і малі –
Перекотиполем повіялись шляхами.
Іду я стежкою, біжу, спішу…
Та чи до тебе йду того іще не знаю.
В один вінок з любов’ю зав’яжу
І вишию червоними нитками:
Свої надії, віру, каяття,
Свою любов розіп’яну і вбиту.
Я в тій сорочці йду до забуття.
Мої сліди дощами будуть змиті.
24.02.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Приречена завжди летіти вниз,
На скелі крайнощів…, в реальності безодню…
Та маю й досі неподільний хист –
Я вірю в мрії…, не втративши надії…краплю…жодну.
Приречена росою крові прикрашать уста,
Що щедро терен-гілля дарувало.
Сорочка біла… дві нитки крові.... – любові намистА…
Та чи щедрот моїх тобі, Любов, замало???
Я місяць-човен у ніжних своїх снах,
Любистком ночі щедро омивала,
Я зорі тихі у темних ярах,
Тобі, Любове, щоночі збирала.
Я своє серце розпечене украй,
Залишила Ярилом в синім небі…
Ти ж моє тіло роз’ятрене віддай
Богам Любові на жертовні треби.
Приречена… Зриваюсь… Знову вниз…
На скелі крайнощів…, в реальності безодню…
Та маю й досі неподільний хист –
Я вірю в мрії…, не втративши надії…краплю…жодну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328616
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Вы ставите диагноз? Вы, правда, эскулап?
не чувствуя, не зная, не вникая…
остатки тела тысячами лап,
испачкали… опять кушетка. белый потолок… и я нагая.
я вечность так лежу…, а удивленная луна
подсмотрит сквозь решетку…, улыбнется.
она сегодня, как и я, бледна
она сегодня, как и я, от неба гнется.
не слышите? то льется тихий свет луны
сочится мне сквозь пальцы, сквозь ресницы,
чтоб растворится до наступления войны,
чтобы с рассветом… солью… выжечь мне глазницы
и те же всё – кушетка, ставни, белый потолок…
пощечины от сквозняков... ведь я нагая.
И лунный свет струится на восток,
прочь от Эдема, в землю Нод, сверкая.
10.01.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328615
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2012
Седло, склепав на весь хребет и круп
И зауздав до крови в неизбежность,
Взвалили нА спину не всадника, но труп,
И погоняли верою небрежно.
Подковы хрупкие из нежности и снов,
В болото липкое протаптывать дорогу,
Одел кузнец, и хлопнул – «будь здоров!»
Сны износились… Одену я тревогу.
Чтоб обтесать, об гальку и об пыль,
Чтоб в пункте «В» сменить их на другие,
Топчу нещадно небыль, с нею быль
Топчу дни светлые, а с ними и лихие.
Топчу…
И долгих тысчу верст
Везу я всадника.
Кому? Зачем? Не знаю.
Протянут хлеб к вечере…,
Да только хлеб тот черств…
А ночь придет…,
И та на сон скупая.
19.03.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324717
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2012
Свою бессонницу я запиваю молоком,
Пролитым в ароматный, горький кофе.
И ночь покажется мне, полуявью-полусном,
Измеренная в изумрудном штофе.
Но стоит ли мечту искать на дне…???
Нет истин… нет надежд… и нет желаний.
Сей мир угрюмо прокричит извне -
"Довольно ли дня ночи сей страданий???"
Страданий нет! А впрочем, как и чувств.
Есть тишина, глаголящая о пустом.
Мир безнадежно черств и безнадежно пуст
И я глотаю память только ртом.
Звучат слова, не отражаясь на лице -
Гримасы стерты… пусто полотно.
Медь солнца мирно спит на облачном свинце,
А я листаю прошлого блокнот.
Всё даты, даты… - кружАт вороньем.
Да в них не слышно соловьиной трели.
Вот кто-то правдой тычет, кто-то лишь враньем…
И я опять у чувства на прицеле.
Прошу у солнца горсточку тепла -
Обледенела я и до костей продрогла.
Но толи день чернее, толи ночь бела…
Луч солнца трепетно коснулся лишь подола.
13.11.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324716
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.03.2012
Надели льолю, но не усмирили
Заклеили мне даже рот,
А я как лошадь, загнанная в мыле –
Меня ведут на эшафот.
Эй ты, палач!
Ну что ты засмущался?
И тысячу смертям назло,
Я выживу, что ж испугался?
Кому из нас не повезло?
Меня погнули, но и не сломили.
Меня порвали, но не до конца.
Мне голоса о вечном пробасили…
На что мне исповедь?
Отправьте к праотцам!
Льоля - усмирительная рубашка, смирительная рубаха, смирительный камзол, горячечная рубашка. англ. Straitjacket
Специальная одежда для фиксации рук, а иногда рук и ног. Чаще всего применяется(лась) в медицине для контроля двигательной активности психиатрических больных. Также смирительные рубашки могут использоваться в тюрьмах и медвытрезвителях.
Как правило, с рукавами длинной около 1-3 метров, которые обвязываются вокруг тела и завязываются на спине.
В психиатрических лечебницах используют мокрую льняную льолю, которая при высыхании стягивается и причиняет неимоверную боль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324392
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.03.2012
Вылить бы душу… вылить ее остатки
На полотнище, на бумагу.
Да по-прежнему мои рисунки гадки,
А небо рисовать не хватает отваги.
Выдавить бы слезы, выдавить хоть каплю!
Да вода вся ушла дождями.
Нарисую в поле холодном белую цаплю,
Припорошенную снегами.
Окоченеть бы, замерзнуть птахою!
Чтоб не чувствовать больше боли.
Станут чувства мои моей плахою
Настороженной «на долю».
Помолчите!!! Услышьте душу,
Разучившуюся молиться.
Обескровленная она истекает тушью…
Или всё это только снится?
05.09.2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324040
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.03.2012
Сусальным золотом покрыта вся листва,
Кресты-деревья клонятся над речкой…
И с упоением ожидают божества,
Как выстрела, но только, чтоб, с осечкой.
Вот лунный лик его упал на гладь воды,
Величественным и лукавым взором,
Дорожкой лунной космы бороды,
Упали в воду призрачным узором.
И клонятся деревья до воды,
Скрыть перед богом голытьбу свою и слабость.
А кто-то тянется до облачной гряды,
Движенье вверх означив для себя как храбрость.
Но слишком поздно мечется душа…
Коснулся лунный свет измученного тела.
Наградою иль наказанием не спеша,
В них зимний сон вошел, наполнив до предела.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324039
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.03.2012
Вновь тени дня вчерашнего, как призраки, приходят в ветхий дом,
Дрожат у свеч и плача, молят Спаса о пощаде…
Душа изорвана…, а сердце любящее выброшено в лом…,
Осталось тело... "Для кого???" - скажи мне Бога ради!!!
Мечты вчерашней, когда-то красный, почернел букет,
Осыпался…
И лепестки шурша надеждами упали на пол.
Души испуганной, как бездны…, коснулся лунный свет…
Обжегся…
Слезами, на скрещенье бледных рук, дождем заплакал.
Нами растерянны все строки о любви, о верности слова…
Затерты памятью моей, еще вчера, до боли
И обезглавленна полночною бессонницею голова
Котилась по степи лишений, перекотиполем
Холодным утром, к сроку, приговор твоим молчанием придет -
И в каждой его букве, строчке значится - виновна!!!
А новый день, взгляд отвернув бессмысленно, отчаянно грядет…
Душа же молится о поминальном перезвоне…
10/12/09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323738
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2012
я кисть твоя…
Зажми покрепче пальцы!
я вдох глубокий …
Так дай ворваться в твою кровь!
я все слова твои –
убогие скитальцы,
Бумажную постель мне приготовь!
я сон твой нервный,
краткий, неглубокий
тебе мерещится…,
что ты охвачен мной
вернется ночь…
гулящей девкой кареокой
вернет украденный,
вчерашний твой покой.
я твоя выдумка…
Попробуй-ка, избавься!
я твоя прихоть…без года и числа.
я смертный грех…
Попробуй-ка, раскайся!
я от пожара – черная зола.
всё это - я…(
как мало и как много,
меня в тебе…
да, что и говорить…(((
мне кажется,
Нечистым уготована дорога –
тебя до смерти пригубить
18.03.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323737
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.03.2012
Снимаю строгости дырявое тряпьё.
Одену легкомысленность и в путь.
Амур заменит стрелы на копье,
Чтоб чьё-то сердце к платью пристегнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323454
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.03.2012
Денний сон. Дитячий, такий ніжний.
Повік торкнувся. Я навіть не відчула…
У травах серед яблунь білосніжних
Мов в колисковій я як дитя заснула.
А вітер папороть вплітав у трави-коси
Від пестощів замріяна земля
Тихенько шепотіла, - «Досить…Досить…»
І тим сосни стривожила гілля.
Від пестощів земля розніжена, гаряча
Під сонцем своє тіло оголила.
В ній ніжність прокидалась спляча,
Жага любові в ній життя будила.
Текла по стовбуру сльоза-живиця,
Губилась в травах терпким ароматом.
Мені цей сон ще довго буде сниться.
Моя душа весною знов багата.
10/05/09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
У зливі голосів я чую лише твій,
У мареві думок - оголена одною…
Як скопник, що веде із тілом і душею бій,
Оскоплена бажанням напувать себе тобою.
У розквіт..., старості безжальний суховій,
Ввірветься нині, та я п’янка тобою…
І не закінчено кривавий наш двобій!
В нім, перемога – я! ... і переможена тобою.
19.02.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
Она звезда, что Солнцем нарекли
И ты купаешься в ее любви протуберанцах,
Где страсти Пламя закружилось с Жаждой в танце
И кажется, что чувства на мели.
Ты пил её, но сам испит.
Ты пригубил вино, глотая Вечность
И смотрит в небо пьяная Беспечность,
И сладкий Омут в её сердце вшит…
В её постели мирно спит пожар,
До срока не разбуженный тобою
Он усыпленный мертвою водою,
Ждет воскрешенья, как Любови дар.
Ты пламя! Так выжги всё дотла!
И раскали безумством и любовью Землю!
А Небо, страсти твоей внемля,
Подарит вам небесных два крыла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322918
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2012
Ніч огорне дбайливо плечі
Цілунком ніжним губи криє
А може заздрить ночі вечір?
А може він про мене мріє?
Та, мовчазний, знов піде нишком
Ступаючи по зорям тихо.
А я, грайлива, ніжна кішка
Для ночі - щастя, ранку - лихо)
Клубочком місяця пограюсь,
Полащусь об хмаринки ніжні,
А вдень я світ весь пригортаю
І знов тону в бистрині грішній
Чи сон се? Марево? Блукання?
Я в нім живу, люблю, ще мрію!
І доки житиме кохання
Я сему світові радію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
прими меня моя страна
подушек мягких, ласкового пледа,
где тело нежности твоей изведав,
звучит как звонкая струна.
прими меня мой нежный сон,
где я люблю, где я любима,
где на руках качаю сына,
где нет границ и нет времен.
прими меня богиня-ночь,
дай мне расправить в небе крылья,
чтоб сны мои явились былью
и щедро счастья напророчь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322747
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.03.2012
ВолІю жити так, щоби лишився спомин!
Щоб мого йменя не соромились віки,
Щоб тихий шепіт друзів, а не вражий гомін,
Злітав за тілом вслід, мов пелюстки.
Волію в пам*яті твоїй себе закарбувати -
Вогнем, мечем, цілунком на вустах.
Волію свою смерть хоругвами стрічати,
Щоби в очах запечено не мій, ворожий страх.
Волію я… Чи доста буде волі?
Бажання міць закріплена в серцях.
Бракує слів, та не забракло болю…
Від сліз моїх роса на образАх.
Волію жити…
11.04.10
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
Т ы видишь не во мне…, но смотришь сквозь меня…
В едь Я палач…, и Я сложила голову на плаху.
О , как я выжгла право быть твоей… ведь я сильней огня!
Я рвала душу, как рвут на лоскуты рубаху…
Л юбовь застыла ладаном в руках((((
А гонии надежд… Их смерть близка
Д ал Бог любить…, решать не дал пока…
А я ль Любовь? Я – Нелюбовь…((((( Я только прах.
Н очь горше дня…, как вечность бесконечно холодна.
К ак мне согреть неверьем вымерзшую душу???
А дажио погибели пролила в душу мне луна
…………………………………………….Скажи, Луна,… ты тоже небу продавала душу?
26.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322298
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 16.03.2012
Храни меня Господь,
От тех, кому я верю…
На пепелище веры и любви
Построю храм
И в нем закрою двери…
Храни меня, о Господи, храни.
Храни меня от тех,
Кому вложила в руки…
Как на алтарь,
Всю жизнь преподнесла.
Храни меня, мой Бог.
Какие муки,
Мне душу прятать от весеннего тепла.
Закрою храм
На ставни, на засовы.
Заполню своды тихою мольбой,
А мне слова твои –
Железные оковы,
А мне любовь твоя –
Неравный тяжкий бой.
Храни меня, Господь,
От тех, кому я верю.
Кому не верю –
Остерегусь я тех сама.
Я – не живу.
Я словно свечи тлею.
На сердце снова вьюга и зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322017
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2012
Зітхнули зорі тихо-тихо
Метіль в обіймах у сосни.
Під кригою заснуло лихо
І бачить дивні, ніжні сни.
Заснув і вітер серед вітів,
Стривожених, струнких беріз.
Здається сон торкнувся світу,
Над ними місяць-оберіг.
Земля гойднулась під ногами
І у колисці ніжних снів,
Мого кохання орігамі
Торкнулось тихо мої слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Моя любов – Голгофа у хрестах,
А сни мої… ім’я їм - легіон.
Іудиним цілунком на устах
Надія лишить свій прокльон.
«Камо грядеші?» - і камінь прокричить…
Та не почута я лише тобою…
Не відсахнись! Вже врощена у душу МИТЬ…,
І вже душа… захоплена бажаннями-ордою.
Не відрікайся! Хоч тяжко нести хрест…,
Хоч кожен ниций кине в душу камінь…
Допоки безіменний вільний перст…
Я буду напувати тебе снами.
Я відплачу – 2 лепти удовиць,
А як забракне…, душу я віддам,
Не дай лише у відчай впасти ниць.
А хочеш… можеш вбити мене сам.
19.05.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
Від дня буденного втомившись і потонувши в хвилях теплих ковдри,
Цілуючи на білій філіжанці гарячі краплі кави
Ковтаючи, надій чужих, любові і погорди*
Тону у жовтих сторінках, як в весняних заплавах.
Дві постаті, дві «тричі продані» коханими й коханцями жінки –
Софія й Польща – закарбовані у пам’ять й підсвідомість.
Обидві неприборкані ніким...
Можливо, напишу про них яскраву історичну повість.
ПОГОРДА* - Почуття зверхності, зневаги, презирства до кого-, чого-небудь. 2. Гордовито-зневажливе, презирливе ставлення, відсутність поваги у ставленні до кого-небудь. Бути в погорді – бути зневаженим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012
уста холодні чекають поцілунків життєдайних,
хочу рук моїх твоїм рукам вже не зігріти
в куточках тіні тихо плачуть – наші діти
і мріють імена отримати, бодай, звичайні…
накрию скатертину білую мого терпіння,
а ти кавово-чорного мовчання приготуєш
дві філіжанки кинуті….і чорна кров мене гартує…
я не чекала до…, та й нині не чекаю на спасіння.
струмки гарячі, чорні, ніби ночі сльози
течуть в долоні, шукаючи собі притулку
напевне, пишуть тобі доповідь-цидулку,
по скатертині білій, впиваючись в зап’ястя як занози
уста холодні іще чекають поцілунків життєдайних,
хочу рук моїх твоїм рукам холодним не зігріти.
І правда це, і ніде правди діти,
Як ніде діти слів оцих печальних
13.11.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2012
В своїх надіях, як в стАрій буцегарні,
Де тільки брязкіт ланцюгів лякає тишу,
Де чути шепіт Стікса і слова прощальні,
Де лиш любов загублена по собі сліди лишить.
Душа моя в словах, як у скупих понорах,
Шукає простору і світла хоч краплину,
Та гине в правилах і гине у покорах,
Щоб на світанні на папері згинуть.
Я одаліска? друг? я - наречена?
Чи варто визначати хиткий статус?
В мені святе і огненна гієна…
Я твої крила і я - сталеві грати.
Та все як завше… Темні, лихі ночі
Мене безсонням будуть роз’ятряти.
Чужі обличчя й безсоромні очі,
В чужім житті мене будуть «кохати».
А я в надіях, як в стАрій буцегарні,
Де тільки брязкіт ланцюгів лякає тишу,
Прошепочу тобі слова прощальні
І вбогую любов свою залишу.
01.09.2010 р.
Буцегарня – в"язниця.
Стікс -в давньогрецькій міфології ріка підземного царства.
Понори – печери-схованки у прямовисних скелях, урвища тощо.
Одаліска – наложниця, коханка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012