| Сторінки (2/189): | « | 1 2 | » |
Я знаю тебе і твій погляд осінній,
У ньому душа і зів’яла,
І плаче, і винна…
Я хочу у сонячнім світлі
Тебе усього скупати…
Ти сонця не бачив,
Ти сам себе кинув за ґрати…
Ясніли хмарини у небі,
Торкались дахів,
Вологе повітря мене обіймало…
Ген з тих берегів шуміли вітри,
Що приносять з собою любов…
Я завжди шукала
Цей теплий та радісний схов…
Летіли птахи сколихнути
Твій вранішній сон,
Війнули крилом –
І зірвалися двері з запон…
Осяяло сонце оселю твою,
Твій погляд осінній ніде не знайду…
25.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Розшукай нашу стежку,
Що всотала дощі,
Я тебе не впізнаю,
Коли буду іти…
Серед кроків гучних
І зітхань невідчутних,
Серед крапель холодних,
Голосів незабутніх…
Що крізь час все лунають
У нашій душі…
Я тебе не впізнаю,
Коли буду іти…
Роздивись своє сонце ясне
За стіною хмарин,
Воно завжди з тобою,
Коли ти – сам-один…
Зупини всі думки
І слова в голові, –
Справжні стіни – вони,
Щоб невільно іти…
Роздивись кожен день,
Що дарують тобі,
Ти усе зрозумієш,
Коли будеш іти…
21.01.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2020
Скажи мені її ім’я…
Куди веде тебе зоря?
Нас мрії всіх чекають десь…
Скажи мені, куди і як ти хочеш йти…
Навіщо світ, коли дощі
Змивають нам невдячні дні,
І хто прийде до нас,
Коли ми в самоті,
Забули ким самі були…
Приспів:
Не відпусти, не відпусти
Кохання цвіт і ті дощі,
Не відпусти, а віднайди
Той шлях, який пройти
Разом з коханням у тобі…
Скажи слова старі, як світ,
Вдягнувши крила у політ,
Торкнися мрії, щоб злетіла і вона,
Не залишай свого ім’я…
Приспів:
І знов тобі
Ті мрії линуть крізь дощі
І ти іти
Повинен далі і тоді –
Усе тобі…
Я все віддам.
Не треба жити без кохання на землі,
Тому воно в тобі завжди...
(Broken vow – Lara Fabian)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861408
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
Кров моя, сестра єдина…
Хто ти небесам?
Таїна і небо синє
І ланцюг життя…
Ти і стрічка, і зоря,
Доля мовчазна,
Чиста, ніжна мов кришталь,
Дорога сльоза…
Ти говориш у мовчанні
Тільки ті слова,
Що тобі, ти, моя сестро,
Віддала весна…
І нічого не було, –
Все у забутті,
Хто чекатиме ще нас?
Відчуваю, що ти є,
Бо ми – одна ріка, яка…
Приспів:
Ти, ти моя сестро,
Ти – сила і життя,
І закон, забуття,
Моє єдине ім’я…
Я, я твоя зоря,
Як на небі нас нема, –
Ми лише вітри…
Якщо хтось з нас упаде, –
Дерево життя
Нас сховає від дощу,
Серед небуття…
Ми ніколи вдалині…
Хто тоді ми є?
Ти – моя остання мить…
Відчуваю, що ти є,
Бо ми – одна ріка, яка…
Як на небі нас нема, –
Ми лише самі вітри…
Якщо хтось з нас упаде…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2020
Ти говориш тишею,
Немов шепіт ночі,
Усі думки – в колишньому,
Вони – не пророчі…
Лишень зупиняють,
Збивають з дороги,
Тільки тиша знає
Усі застороги…
Вона гучна,
Тільки ти не чуєш,
Закрита душа,
Бо ти все рахуєш
Кожен день,
Що завтра прийде…
Але хіба знаєш?
Тільки мить в тебе є,
Та ти не відчуваєш…
Серце за ґратами
Твоїх кволих грудей,
Ми були пташенятами,
Тепер – в подобі людей…
Поглянь на нього –
Він своє серце відкрив…
Не злякавшись нічого,
Знайдеш безліч див…
Ти, Ти, я знаю,
Говориш тишею.
Тепер я мовчу…
Життями колишніми
Я до Тебе йду…
29.08.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2019
Два роки тому зі мною трапилася цікава історія, що назавжди змінила усе моє життя. Тепер я згадую її з усмішкою та вдячністю.
Працювала я тоді на неулюбленій, нудній і осоружній роботі, яка приносила мені більше прикростей, аніж втіхи. Що ж я робила? Вичитувала та правила новини у місцевій газеті, яку (що мене неабияк дивувало) читало чимало людей. Зрештою, люди вельми полюбляють читати усіляку нісенітницю, написану для замилювання очей та відвертання уваги від важливішого. Газета була безкоштовна. Гребли її немилосердно.
Дорогою на роботу, сидячи в метро, я часто бачила поглинуті моєю газетою обличчя, напружені погляди, що супроводжувалися зітханнями та хитанням головою. Якби ж вони знали, з яких пальців висмоктується увесь цей мотлох, що весь час забиває їм баки!
Сама я писала замітки, ба навіть цілі статті, але здебільшого на культурну та розважальну тематику: похід в кіно, театр, виставка скульптур тощо. «Серйознішу» інформацію мені перестали довіряти, після того, як попалили на внесенні правдивих відсебеньок, які дуже болісно сприймалися моїм начальством. Не виганяли мене лише тому, що я могла написати кілька статей за кілька годин, тоді як іншим для цього потрібно було кілька днів.
Шеф у мене був специфічний. Такий собі незбагненний фрукт, до якого ніколи не знаєш як підступитися і з чим з’їсти. На зборах, коли вирішувалися нагальні питання нашого відділу, газетних заголовків та й узагалі суспільного життя, яке ми щоденно висвітлювали, мене частенько посилали в архів дістати якийсь непотрібний документ, бо я часто бовкала зайве, пропонувала недопустиме, що «порушувало рівновагу» усього нашого відділу.
Роботу я робила вправно, хоч і не любила її. Відверто замовних статей не писала, а коли все ж мені доручали щось подібне, намагалася непомітно викрити правду, однак невсипущий шеф вмів розпізнати «небезпеку» до того, як її відправлять до друку. «Не пиши тих слів, які ти любиш, це – робота, а не казочки» – часто чула я.
Від нудьги мене рятували мої «позакласні» заняття. Я шила м’які іграшки: ведмедиків, зайців, собачок. Звалилося на мене таке хоббі випадково. У велике місто я приїхала одразу після коледжу, мешкала у тітчиній квартирі , в мальовничому районі, неподалік центру, але у такому затишному закуточку, що, не знаючи, де ти, можна було подумати, що це заміський будинок на якомусь курорті. Моя тітка Регіна подалася вчителювати у крихітну французьку провінцію, а порожню квартиру довірила мені, поки не повернеться. Вона в мене відчайдух, нічого не боїться, любить відкривати світ, тож для неї ця подорож виявилася справжнім щастям. Мене вона любила з дитинства, тож без вагань запросила до себе погостювати. Через два роки, як я оселилася в неї, вона повідомила мені, що вийшла заміж за місцевого француза (який, до речі, виявився вельми заможним виноробом) і повертатися не збирається. Кілька місяців потому тітка переписала квартиру на мене й відтоді я тут господиня. А відтоді минуло вже п’ять років. Один раз я навіть їздила до неї в гості. Як я її зрозуміла! Ту красу, де вона мешкала й з ким – можна було побачити хіба що у чудовому романтичному фільмі із щасливим фіналом. Казки таки трапляються насправді.
У тітчиній квартирі я знайшла цілу шафу старих тканин та одягу, з яких і почала шити своїх ведмедиків. Це був мій світ. За цим заняттям я забувала геть усе: час, втому, марудну роботу. Могла до ранку пришивати ведмедикові бісеринки на комірець, а потім хутко бігла на роботу.
Перед роботою я часто забігала у кав’ярню випити кави чи капучино. Якщо дуже вже поспішала, брала напій із собою.
Одного такого ранку я була така сонна й так квапилася, що забігши до кав’ярні, попросила баристу хутенько зробити мені каву із собою.
– Пропоную скуштувати новинку, – всміхнувся продавець.
– Добре, чому ні. Тільки мені з собою і дуже швидко. Біжу.
– Зараз полетите.
Схопивши свою каву, я поквапилася на роботу. Дорогою пила цю прекрасну новинку. Оце смакота! Дійсно збадьорилася. Настрій у мене враз поліпшився і я просто таки залетіла на своє робоче місце. Біля нього стояв мій шеф з побуряковілим обличчям. Владним жестом він запросив мене до свого кабінету.
– Твоя робота? – гримнув він, – тицьнувши пальцем у статтю на першій шпальті.
Я остовпіла. Заголовок зяяв такими словами: «Не читайте новин. Там суцільна брехня. Краще візьміть справжню книжку».
Цей вільний опус я написала в обідню перерву й залишила на комп’ютері у папці «до друку», куди мали доступ верстальники. Того дня на зміну вийшов новенький працівник, ще й не вельми уважний. Він і не глянув, що віддає в тираж. Я пирснула зі сміху, але побачивши червоне обличчя шефа, прибрала серйозного вигляду. Сказати мені на своє виправдання не було чого.
– Пробачте, що так вийшло…
– Сьогодні рейтинг нашої газети…, – почав начальник.
– Різко впав, я розумію, така прикрість, – втрутилася я…
– Неймовірно виріс, – закінчив він, нервово реготнувши.
– Що? Як? А чого ж ви такі набурмосені? – здивувалася я.
– Бо перш ніж ми про це дізналися, мене вишпетило керівництво!!
– А тепер?
– А тепер нам потрібно придумати ще кільканадцять статей на подібну скандальну тематику.
– Ой, ні. А вже була зраділа, що ви зміните тематику на книжкову. Щоб люди читали книжок… більше.
– Люди робитимуть те, що написано в газетах! Це ж сіра маса, – пирснув шеф. – Вони їдять те, що дають. А для нас головне – рейтинг.
– Мені набридло.
– Що-що?
– Набридла ця дурна газета, ви, ці нісенітні теми, – одне слово, усе, чим я тут займаюся.
– Годі балачок! Тобі ще треба написати сьогодні п’ять статей. Не підеш додому, поки не напишеш.
– Та ну вас.
– Мені що, почулося?
– Ні.
– Ні?
– Я звільняюся. Що я тут взагалі роблю?! Який жах! Брехуни! І я разом з вами. Аж гидко. Більше не хочу.
– Припини. Йди працюй.
– Я не жартую, – відповіла я збираючи на столі речі.
– Ти точно серйозно? Все ж добре. Стаття сподобалась. Продовжуй працювати.
– Та не хочу я, відпустіть, прошу.
– Зарплату підніму.
– Ні.
– Напишу догану.
– Мені все одно. Я в цій сфері більше не працюватиму.
– Тоді зарплати не чекай.
– Добре.
З газети я таки пішла. Не озираючись. Нічого, щось придумаю.
Їдучи додому в метро, я міркувала, що це на мене найшло і як це з мене полізло стільки правди, коли раніше вона міцно сиділа всередині й не думала потикатися назовні. Дістаючи з сумки книжку, я намацала чек з кав’ярні й мимоволі глянула в нього. Овва! Кава виявилася алкогольною! Горілка? Лікер? Оце новинка! Еліксир правди! А чи змогла б я так без нього? Сама? Чому нам постійно треба якийсь стимулятор, поштовх? Невже не можна змінити власне життя самотужки… Кинувши чек назад в сумку, я завважила свого ведмедика, якого вранці дошила. Узяла, показати дівчатам на роботі… але звільнилася. Видобувши його, заходилася роздивлятися. Аж тут почула над вухом:
– Яка краса! Де ви такий купили? Мені такий дуже треба! Шукаю на подарунок.
Підвівши голову, я побачила милу дівчину, в якої аж очі горіли, коли вона позирала на іграшку.
– Сама пошила. Я шию ведмедиків, і не тільки.
– А чи можна його купити? Я готова просто зараз, – вигукнула дівчина, дістаючи гаманця.
– Та… я не знаю… Самі вирішуйте ціну.
– Незнайомка витягнула кілька великих купюр і простягла мені. Я розумію, що це не його справжня ціна, але благаю, зробіть мені знижку.
Я аж рота роззявила. Та це ж моя місячна зарплата!
– Дякую. Ви впевнені?
– Цілком. Спасибі вам. Яка краса! А скільки у вас таких ще є? У мене знайома відкрила сувенірну крамницю, шукає ексклюзивні вироби.
Отак один ведмедик змінив усе моє життя. Звісно після еліксиру правди. Відтак ведмедиків та й інших іграшок з’явилося в мене чимало. Я робила те, що люблю й заробляла собі на доволі пристойне життя. Мої іграшки розлетілися по крамницях, поїхали навіть закордон. І тепер позирають з вітрин лагідними ґудзиками, запрошуючи перехожих узяти їх із собою.
Дивно, якими зашореними ми часто буваємо… Віддаємо купу часу неулюбленим речам, коли можемо творити щось прекрасне для себе й для інших. Я знайшла себе. Тобто нарешті почула голос власної душі. Сподіваюся, що моя історія надихне когось іще на пошуки власних стежин.
21.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815880
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Сталася ця історія напередодні Нового року, коли дива трапляються скрізь і повсякчас, бо такий вже це час. Одного ранку звичайний третьокласник Петрик підстрибом біг у крамницю за хлібом, куди його щойно вирядила бабуся. Сніг весело мерехтів у вранішньому сонці, поскрипував під ногами, місто дихало святом. Довкола метушилися люди, кваплячись завершити справи у старому році, аби легко почати новий. Купивши хліба додому й дві цукерки, щоб поласувати дорогою, Петрик весело чимчикував до свого будинку. Аж тут він завважив, що попереду шкутильгає старенький дідусь. В одній руці він тримав ковіньку, на яку раз у раз спирався, а в іншій ніс важезну на вигляд торбу. Червоне пальто з білим комірцем враз привертало до себе увагу, роблячи чоловіка схожим на Діда Мороза. Однак наздогнавши старенького, наш школярик переконався, що це звичайний собі дідусь, який, певно теж подався за хлібом. От тільки онуків у нього, мабуть, не було, тому й не вирядив нікого, а поплентався сам. Такі думки снували в голові Петрика, поки він наздоганяв дідуся. Хлопчик хотів було минути перехожого, але враз згадав, чого навчали його батьки – бути чемним і ввічливим, допомагати старшим – і звернувся до старенького:
– Пробачте… , давайте я допоможу нести вашу торбу?
Дідусь, з несподіванки, збентежено глянув на Петрика:
– Ти ба, який чемний хлопчик! А чи не завелика моя торба для тебе? Подужаєш її?
– Я спробую, – відповів школярик. – І взявся за торбину.
Вона виявилася нівроку важкою і хутко потягнула Петрика додолу.
– Ти краще берися за одну ручку, а я – за іншу, – запропонував старий.
Так вони вирушили разом і йшли мовчки аж до невеличкого будинку, куди повів їх дідусь. Дорогою Петрик не міг збагнути, звідки це у повітрі так солодко пахне апельсинами і ялинкою…
– Ось ми й прийшли. Це мій дім, тут я мешкаю, – звернувся до хлопчика дідусь. – Дякую за допомогу. Ти – гарна людина.
– Прошу, – відказав школярик і розвернувшись, хотів було йти геть, аж тут старий перепинив його.
– Стривай! Я хочу віддячити тобі за допомогу. Щось тобі подарую.
– Ну що ви, не варто, я ж від щирого серця, – запротестував Петрик.
– Добрі вчинки завжди дістають нагороду, – відказав на це дідусь, простягнувши хлопчикові кольоровий олівець.
– Тримай і уважно мене послухай! Це – чарівний олівець. Він може виконати будь-яке бажання, варто лишень написати його на клаптику паперу й кинути за вітром. Та завваж, що він здійснює лише одне бажання!
– Одне-однісіньке!? – зачудовано мовив Петрик.
– Еге ж! Тому добре подумай, перш ніж щось написати, – застеріг дивний дідусь і вклав у руку хлопця олівець.
Петрик від захвату не міг вимовити й слова, він просо стояв і дивився на чарівного олівця, що вигравав усіма кольорами на його долоні.
– Дякую вам, це ж так…, – звернувся він до старенького, аж тут виявив, що стоїть він у дворі свого будинку сам-один.
Петрик глянув на вікна третього поверху, де мешкав, і побачив, як бабуся привітно махає йому рукою.
Кілька днів наш школярик гарячково міркував, що б його забажати. І ніяк не міг придумати. Однієї миті йому хотілося механічний човен, що плаває по воді, а іншої – новенькі ковзани. Ще за кілька хвилин йому вже кортіло мати цілу коробку іграшкових машинок, а за кілька годин – пристрій, що сам читає книжки та ще й переказує стислий зміст.
У передноворічний вечір Петрик вибіг подивитися на величезного сніговика, що його цілий день майстрував сусідський тато з маленькою донечкою.
– Ого, який величезний! А гарний який! – чулися захопливі вигуки дітлахів, що так само повиходили надвір поглянути на снігове диво.
– Ні, я все ж таки напишу, що хочу собаку! Так, звісно, як я міг вагатись? – осяяло нашого хлопця, поки він споглядав разом з усіма.
Твердо вирішивши, чого ж йому найбільше хочеться, Петрик мерщій кинувся додому, аж раптом перечепився через щось і гепнувся на сніг. Підвівши голову, він побачив, що перечепився через милиці, на яких стояв сусідський хлопець Тарас.
– Вибач…, я не хотів, – знітився Петрик.
– Це ти вибач. З цими милицями я такий неповороткий, аж набридло. Але ходити мені на них ще аж півроку, кістки погано зростаються…, – пояснив сусід.
Аж тут до них підійшла Тарасова мама і забрала хлопця додому. А Петрик лише заціпеніло дивився їм вслід.
Минули свята. Розпочалося навчання в школі. Одного ранку повз будинок Петрика проходив наш знайомий дідусь і почув таку розмову двох сусідок.
– Ой, глянь, чи то бува не малий Тарас у школу йде? А де ж його милиці? Невже одужав?
– А ви, що, не чули? Сталося диво! В Новорічну ніч хлопець геть-зовсім одужав, навіть лікарі не йняли віри!
– Отакої! Дива та й годі!
– Такий це вже час!
Дідусь на хвилину спинився і підвів очі вгору. У повітрі кружляв сніг. Серед сніжинок він помітив клаптик паперу, що поволі падав долу. Старий простягнув вперед руку і папірець слухняно опустився йому на долоню. На ньому було кольоровим олівцем щось нашкрябано дитячою рукою. Дід Мороз, а це саме він і був, зібгав клаптик, згорнув у долоні й легенько дмухнув.
Повернувшись цього дня зі школи, Петрик виявив у себе на порозі крихітного цуцика з кольоровий бантиком на шиї…
Кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815878
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2018
Що ти знаєш про мрії мої і бажання?
Ти оглухлий до світу своїх поривань,
Всі гарячі мої відчування
Залишаються в морі блукань…
Я німа, мовчазна, тихо думка шепоче, –
Все одно я щоразу знаходжу стіну,
І сльоза мої очі частіше лоскоче,
І тому в твоїй ночі я вже не засну…
А самотність тепер – це спасіння моє:
І зітхання легкі, погляд в бажані далі,
Я ж і наче погодилась мати тебе,
Але скільки багато з тобою печалі…
04.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2017
Прив’яжи своє серце до срібного місяця, –
Хай не спинить воно ні ходи, ні тремтінь…
Скільки ще нам доріг у негоду знов видасться?
Скільки буде суворих велінь?..
Прив’яжи свою думку до подихів вітряних,
Хай летить, не спиняється в кволій душі…
Скільки променів з неба звисають вже вистиглих…
Скільки вивчити треба уроків тобі?..
Прив’яжи своє щастя до того, з ким радісно,
Хто з тобою подивиться у один бік,
З ким мовчання і спокій такі ж само вартісні,
Як краплина води на пустельній землі…
31.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017
Ти тільки очі розтулив,
І ось що ти побачив:
Твій ідеальний день прийшов,
Весною все позначив…
В обійми лагідні згорнув
Твоє гаряче серце
І твою мрію сколихнув,
Що ще тобі озветься…
Розквітнув синій небокрай
У тебе за вікном,
Оце і є твій справжній рай,
Який здавався сном…
Усе вже склалося давно
Найкраще для усіх,
Ти вже життя своє несеш
До найсолодших втіх…
Зміни єдине у собі,
Єдину перепону,
Що заважає нам усім
Дістатися додому…
Це не шляхи і не дощі,
Не марні намагання,
А ті нерадісні думки,
Що знуджують світання…
Від нього далі все іде
У нашому житті,
Нехай лиш радісні думки
Розквітнуть у тобі.
09.03.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2017
Ти все зустрічного свого
Не хочеш помічати,
Не подивився у вікно, –
На нім залізні ґрати…
Гукає щастя навздогін,
А ти не озирнувся,
Багато кроків і країн,
Та голос не почувся…
Який шукати ти летів
В далекім небокраї,
А поруч тебе безліч див
Хтось інший назбирає…
Ти чув і бачив лиш чужих,
Хто глибше не сягає,
Хто і не думав підвести
Свій погляд в небокраї…
І так минав твій кожен день
Уже десятий рік,
Скажи мені, хто на все це
Тебе в житті прирік?
12.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2017
Минуле тягне нас на дно, –
Це істина відома,
І не доправлять нам листа,
Якщо ми ще не вдома…
Майбутнє місця не знайде
У натовпі колишніх,
Воно постукає й піде
У роздумах невтішних…
Ти не живеш своїм життям,
А лиш бажанням інших,
Ти лиш супутниця проста
У дорогих колишніх…
Не пий тепер на самоті
Свою холодну каву,
І не старайся підігріти, –
Не в тому твоя справа…
Що раз вже вистигло було –
Хорошим не смакує,
Минуле снігом замело,
А ти його рятуєш…
Вже вкотре твоя карусель
Зробила своє коло,
Весна не гріє, не цвіте,
Вона вже захолола…
12.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2017
У забутому домі всі забуті слова
Знов відлунюють втому і печаль ожива
Серед тихих примарень, невідчутних зітхань,
Безліч зморених вражень у твоїх поривань…
У зболілому серці
Вічний біль – сама кров,
Нащо мрії нам стерто
І вогонь захолов?
На поколотих пальцях
Рани більше печуть,
Ми були у бувальцях,
Визираючи путь…
Дощ змиває нам сльози,
Марно тратить зусилля,
Довго душі блукають
Серед мокрого зілля…
Прірва дихає вітром,
Що все кличе до себе,
Ця порожня палітра
Нам нагадує небо…
Враз поважчали крила,
Коли ти вже стрибнув,
Не жалкуй про безсилля,
А вважай, що заснув…
01.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.01.2017
Багато науки ковтнули,
Пройшли битий шлях і поля,
Де бурі жорстокі заснули
Чекати інакшого дня…
Видмухувать серце і душі,
Що нічим було затулити,
Моря забиратимуть суші,
Щоб ми розучились ходити…
Дружити з своїми думками,
Без суму на себе дивитись,
Собі кожен день дозволяти
Слабкими на мить залишитись,
І не затуляти провалля
В чужих нехороших думках,
Про інших ми не забуваєм, –
Вони забувають про нас…
Усе нам дозволено мати,
Але ці нещадні страхи
Продовжують нас убивати,
Нав’язують думи свої…
У волі побачити волю,
У щасті – його віднайти,
Немає ніякого болю, –
Ми все це створили самі…
30.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2016
Що ти, друже, знайшов на своєму шляху?
Що тебе зупиняє і хилить?
Теплий радісний схов гріє душу твою,
На дощі серце плаче і квилить…
Затуляє вікно кольорових видінь
Тільки думка печальна твоя,
Ти заснув все одно, хоч весна осяйна
Завжди поруч з тобою ходила…
Роздивись кожну мить добру і чарівну,
Що Господь простягнув на долоні,
Я тебе не збагну, нащо долю свою
Називаєш ти цукром солоним?
Віддаєш? Віддавай.
Не вагайся на кожному кроці,
Є і пекло і рай, і замріяний край,
Кольори не в картинах, а в оці…
29.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2016
У сірому світлі багато тепла,
Там зорі розквітли, там зникла імла…
Розбурхане море торкається снів,
І небо прозоре в полоні дощів…
Небачене диво побачили ми,
Хай буде щасливим…
Ми так довго йшли,
І довго блукали, та наприкінці
Знайшли все потрібне
На нашім вікні…
Там всі візерунки говорять про час,
Про теплі обійми, що бавили нас,
Про очі-озера, про ріки-слова,
В яких човен щастя ще не відплива, –
Припнутий до берега серцем твоїм,
Те місце, де добре, ми кличемо дім…
Птахи відлітають у теплі краї
Шукати зупинки і ті береги,
Де сонце тепліше, добріші вітри…
Нам легше, ми разом…
Ми вже прийшли…
14.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2016
Нащо підпалюєш вимокле листя?
Потім стараєшся пальці зігріти…
Бита дорога – не тепле обійстя,
Серед пустелі не виростуть квіти…
Не солоди море гірко-солоне, –
Марно загубиш і цукор і час,
Полум’я взимку незмінно схолоне,
Так як і сон повикреслює нас…
06.11.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2016
Кожному тінь і плече тягарів,
Що не бажає, не просить нічого…
Випий свій біль, все без жодного слова,
Сонце хай сяє, а хмара йде геть…
Нам далечінь не зробилась близькою,
Все це ілюзія вправного майстра,
Гарна підробка, що зблизька лякає,
Що не тримає й краплини життя…
Сили нести ці лахміття обурень,
Ріки солоні, що линуть з очей…
Це не стежини, – залізнії мури,
Подрані рани маленьких плечей…
Сонцю не треба постійно світити,
Воно хороше навіть вночі,
Серцю не можна не відпочити,
Воно зупиниться перш ніж піти…
Назустріч іншому, іншому вітру,
Що віє солодко, солодко так…
Інколи сонце воліє заснути,
Щоб поблукати в інших світах…
22.10.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2016
Прегарний сон – це той, що ти дивився
В глибинах серця і солодких мрій,
Траплялось безліч різних перепон,
Та гарний вітер нагодився,
Збудив озерця, де був погляд твій…
Знайди свій день і крок спрямуй у радість,
У щирий усміх втомлених хмарин,
Не треба смуток брати замість
Веселих слів, обіймів і торкань…
Не чуй провин луну несамовиту,
Вони – примара у твоїм житті,
Бо кожен з нас в таких думках сповитий,
Яким дозволив жити у собі…
22.09.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690541
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2016
Дощ і сніг мене накрили,
Загорнули в далечінь,
Нащо ми тоді любили?
Нам порвалась волосінь…
В море кинутись холодне,
Темно… Руку не знайти,
Вічно кволе і голодне
Моє серце в забутті…
Не врятують, не почують,
Вже далеко береги,
Сльози морем зануртують,
Захлинаємося ми…
Бути сонцем тяжко дуже,
Не знайду для цього сил,
Помилилися ми, друже,
Не здобудемо вітрил…
Вічна злива не покине,
Бо вона іде в душі…
Хай би все це за дверима,
Не зростає у мені…
23.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2016
У кожну ніч вривається тепло,
У кожен сон всотається прозріння,
Старій зимі забрижилось чоло
Від весняного голосіння
Замерзлих душ, що під вагою снігу
Не мають сили підвести очей,
Ми всі однаково чекаємо відлиги,
Нових світанків після збурених ночей…
У кожне серце зазирне надія
І руку кожного торкне чиясь рука,
Після страшної спеки завжди вітер віє,
А від дощу розходиться ріка…
Не дії наші нам малюють світ,
Самі лиш помисли будують нам світи…
Яким же буде кожен наш політ?
Таким як будуть всі твої думки…
В м’які обійми просяться серця,
Ласкаве слово кожному потрібне,
Солодка круговерть оця
Говорить нам, що всесвіт
Не пустий, не хибний,
А тільки витвір кожного із нас…
Малюймо гарними словами
І кольорами, і торканням,
І кожних подихом душі…
02.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Розбурхав ніч мій сон невитривалий,
Розбив надії радісних торкань,
Часи холодні для душі настали,
Часи відчужень і неповертань…
Немає як до тебе притулитись,
Самотній подих вітром повіває,
Піти за ним чи знову залишитись?
Туманний день мене завжди питає…
Я сни не хочу бачити страшними,
Шукати кут – сховатися від них,
Мої думки зробились голосними,
Не чути серця, мрій його п’янких…
Немає з ким бажанням поділитись,
Сумна розмова… та лише з собою…
Піти за ним чи знову залишитись?
Жадати океан – зостатися рікою…
22.08.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016
Не лякає наші душі самота,
Тільки вистиглі кайдани волю точать,
Крила втомленії птаха захова, –
І над нами знову вибілились ночі…
Знов зітхають в наші сни безтурботні,
І прозріння наше вкотре не сьогодні…
Не лякають погляд хмари і дощі,
Не торкнуться твоїх рук за стіною,
І усе, що так шукали – не знайшли,
Попливли ясні пелюстки за водою…
Не туди ми спрямували свій прихід,
Оббиваємо покинуті пороги,
В наших келихах не тане чорний лід,
Залишилися глухими застороги…
Радість радістю не живиться тепер,
Ми збираємо насіння у пустелі,
Шепіт зляканих розбурханих печер
Розганяє дужче наші каруселі…
Ми все бачити у значеннях могли,
Що їх вітер підганяє нам у очі,
Як позбавитися сірої імли?
Знов над нами вибілились ночі…
26.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2016
Ти сьогодні сказав, що не завжди любов
Залишає тебе біля мене…
Що твій потяг до мене чогось захолов
І не гріється ласкою неба…
Я не завжди м’яка, не завжди мовчазна,
І усмішки гублю серед болю…
Любий, просто я не кам’яна,
Як і кожна весна, хочу з вітром на волю…
Я чутлива і навіть жива,
Як і ти, поринаю в задуму…
Не хороша й не зла, але просто така,
І я знаю ціну свого суму…
Моє серце розбитим було,
Але знову чомусь оживало,
Нащо ліки воно віднайшло,
Якщо знову над прірвою стало…
Ти покинути можеш мене,
Зарубцюються вкотре всі рани,
І мов вірний товариш, зі мною піде,
Те знання, що стає невитравним…
Ми не здатні дозволити бути собою
Нашим душам і нашим коханим,
Називаємо далі усе це любов’ю,
А насправді тираним…
22.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2016
Моя квітка хоче сонця і води,
Хоче з вітром говорити уві сні,
Хоче погляд і торкання від душі,
Хоче літа, що триматиме в собі…
Моя доля хоче скластись назавжди,
Хоче бачити у небі, де птахи…
Білі хмари і ясні промінці,
Хоче руку і плече дорогі…
Пр.-в:
Я люблю цей дивний світ, що довкола
Розливається рікою, тихим морем,
Кличе у свої обійми, у свій рай…
Я люблю цей дивний світ і розмай,
Що приходить після злив, після горя,
Я люблю дивитись в небо біля моря…
Моя осінь готуватиме сніги,
Білі ковдри, візерунки на вікні…
Кожен крок бажає далі добрий шлях,
Колосок – цілющий дощ на полях…
Моє серце – залишитися живим,
А твій погляд у мій світ – для мене всім…
26.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2016
Кожне серце хоче битись і моє…
Сподівається на дотик, що тебе
Спонукає підійти, розказати,
Білий день і тиху ніч колисати…
Кожна радість хоче жити і моя
Закружляє сильні віти і ріка
Упаде з високих гір в океан,
Добра злива, добра тінь і туман…
Кожен погляд прагне бачити і мій
Все шукає ту любов у живій
Миті спинених надій і торкань,
Що не знає тих гірких відпускань,
Що у смуток захлинає і пече,
Та обважує крило і плече…
21.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2016
Хочеш побачити зорі
В синій озерній гладіні?
Чуєш, птахи заспівали
Серед торкань світлотіні?
Чуєш ти їхню розмову?
Їхні тихенькі слова?
Вітер шепоче нам знову,
Хмара м’яка проплива…
Чари на кожному кроці
Нам зазирають в лице,
Ключ у долоні лоскоче…
Світ чарівний поведе
У дивовижні дива,
Де неможливість можлива,
Де кожна хмара ясна
Сипле солодкії зливи…
Це все п’янке божевілля
Від дивовижного зілля…
Очка заплющуй свої,
Спи, милий-рідний, засни…
Плине у мандри наш сон
У світ, де нема перепон…
Хочеш побачити танець,
Що творять дивнії тіні
У серпанкових туманах,
У вересовій тишині…
Креслить в повітрі думки
Дивна рука невловима,
Викреслить сумніви всі
І покладе за дверима…
Хочеш побачити думку,
Що відірвавшись від тебе
Втілиться пензлем незримим
Серед хмаристого неба?
Лиш забажай – все здійсниться,
Миттю постане тобі,
Але стривай, стережися…
То небезпечні вогні…
19.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2016
Люстро озерне показує зорі згори,
Чути розмову чарівних птахів,
Очі зможуть побачити сни осяйні,
Що в цьому озері зринуть ласкавими хвилями…
Двері зачинені тут відчиняються,
Ой, стережися страшних таємниць,
Що твою думку сколотять, розбурхають…
Так вони бавляться…
Очі прекрасні зімкни,
Спи, добре серденько, спи.
Далі – дорога чудова, ясна,
Далі і райдуга, і далина…
Тіні кружляють у дивнім танку,
Сни кольорові гукають весну…
Думка зринає в повітрі твоя,
Викресли смуток, це твоє життя…
Всі твої мрії зненацька живі,
Лиш попроси і здійсняться вони…
Очі прекрасні зімкни,
Спи, добре серденько, спи.
Далі – дорога чудова, ясна,
Далі і райдуга, і далина…
19.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2016
Що ти для мене приготуєш день?
Чому я вічно маю перейматись?
Це все не світ, – мій власний страх лишень
Мене примушує в непевності гойдатись…
І я в кайданах, що плету сама
Своїми думами печальними й такими,
Що невідчепно йдуть зі мною і в мені,
І робляться щоразу голосними…
Тож я за ними не почую світ,
І не знайду свого бажання
Кудись іти, найголовніше – з ким,
Без остраху і озирання…
О милий вітре, видмухни мій страх
І ці кайдани поможи розбити…
Чи взагалі я на своїх шляхах?
І як мені тепер навчитись жити?
01.06.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2016
Знову душа заблукала
Й наші бажання лягли
На вистигле дно водограю,
Де крапельки висохли всі…
Спраглі від частих обурень,
Від неможливих думок,
Нам готуватиме будень
Нами ж зготований крок…
І не обійми ласкаві
Знов огортатимуть сни,
Крига не чується в лаві,
Сліз не помітно в дощі…
Кожен у власних блуканнях
Серед пустель дорогих,
Що є тоді в зустрічаннях,
Окрім примарень пустих?
16.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2016
Що ти знаєш про біль серед болю,
Серед пустки самотніх зітхань?
В’язень серця не вийде на волю,
Світ глухий до його поривань…
Він можливість свою не побачив,
Не відчув невертання її,
Своє серце зробивши незрячим,
Залишився у вічній імлі…
Що ти знаєш про трунки холодні,
Що ніколи не зцілять тебе?
Почуття вічно будуть голодні,
Море сліз кожна ніч розіллє…
Він так прагнув робити добро,
Але фарби усі переплутав,
Знову щастя повз нього пройшло,
Розгорнула печаль свої пута…
Що ти знаєш про моє життя,
Що зі страхом за руку іде?
Чи це просто заплутана гра,
Що в нікуди мене поведе?
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
Це все омана і туман
Лягають важко в наші душі,
Це мій страшний самообман,
Від чого серце плаче скрушно…
Самонавіювання все,
І катування, і тривоги…
Ніхто нам горя не давав,
Самі ми випили і ноги
Тепер заклякли, не ідуть
До щастя і до наших мрій…
Самі ми викреслили путь,
Що відвертала від подій,
В яких сьогодні захлинулись…
Усе зробив лиш вибір твій,
Де щастя ми свого позбулись…
11.05.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2016
У острах тіні я тебе кладу, –
І тільки чую кволе тріпотіння,
Я цю негоду певно пережду,
І цих вітрів невщухне голосіння…
Лякливий сон тихенько колисати,
Гойдати мрії у міцнім човні,
Ще довго вітер буде не вщухати,
Ще довго дощ бринітиме в мені…
Усе це подих кволого бажання,
Благаю день прийти до мене знову,
У сяйві місяця солодке відчування,
Що він не спинить цю свою розмову…
І я ще трохи походжу
Під цим склепінням радісного світу,
У острах тіні я тебе кладу,
Щоб потім мріями зігріти…
12.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2016
Що ти знав про свої перешкоди,
Що горою росли на плечах,
Що поламані зморені сходи
Натомилися у тягарях
Кожен день тамувати зітхання
Від цих кроків, що втома самі,
Скільки вивчити треба уроків,
Щоби руки зробились крильми?
І злетіли ми над тягарями,
Не обваживши знов наших сходів,
Щоб не ринули сльози дощами,
Затопивши усе, що нам шкода…
Ці поламані зморені сходи –
Наші душі в німій боротьбі,
Не долай ти свої перешкоди, –
Якнайдалі від них відійди…
25.02.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646881
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2016
Дощовитий лютневий ранок зазирнув у Дінине вікно. Голова на подушці враз поважчала. Шоста ранку. Треба вставати, йти на роботу, перекладати папірці… Скільки можна?! Такий само ранок і раніше зазирав у її вікно, але цього дня він одібрав у дівчини останні сили робити те, що вона геть не любила. Хто її змушував обирати паперову роботу? Діна машинально витягла мобілку з-під подушки і написала начальнику повідомлення: «Прошу сьогодні відгул. Прихворіла. Буду вдячна.» Коли за три хвилини відповіді не з’явилося, дописала: «За свій рахунок:)». За тридцять секунд прийшло коротке: «Ок. До завтра)».
От і добре. День неробства розпочинається. А що його робити? Діна вирішила погуляти надворі. За годину вона вже йшла вулицею, закутана у теплий в’язаний шарф, кудлате пальто, на плечі ганчір’яна торбинка з аплікацією ведмедика.
Дивні думки огортали дівчину. Водночас радість, тривога, захват і дитяча цікавість, наче вона прогулює школу і з-за кожного наступного рогу може вигулькнути Валентина Петрівна, вчителька математики, зі словами: «Ось ти де, Діно!».
За два квартали прогульниця натрапила на кав’ярню з приємно-теплою назвою «Чашка какао».
– Зайду. – промайнуло в думках.
Та спершу Діна дістала з торбинки гаманець і порахувала гроші.
– Вистачить чашки на три кави або чаю, звісно якщо тут ціни людські, – сама до себе мовила дівчина.
Рішучим кроком вона рушила до дверей. Всередині виявилося так мило, тепло й затишно, що вона на мить остовпіла. А як тут пахло! Булочками, гарячим шоколадом, найсмачнішою кавою і чимось іще невловимо приємним та щасливим. Діна оговталася від заціпеніння лише тоді, як офіціант, молодий хлопець, що з’явився не знати звідки, люб’язно запитав:
– Що замовите?
– Ой! Я… Е-е… Зараз…, – нерішуче почала вона.
– Влаштовуйтесь поки, ось тут біля вікна, гадаю, буде найзручніше, – заспокоїв її хлопець, – а я вам меню принесу.
Нарешті роззирнувшись, наша героїня побачила, що сидить вона у зручному кріслі біля великого вікна, перед кругленьким дерев’яним темно-брунатним столиком. Побіля стоять ще три таких столики і крісла, а праворуч шинквас і вітрина з булочками, тістечками й цукерками. Усе пашіло свіжістю, радістю і святом. Але яким? Напевно, щоденним. Святом життя. Коли офіціант подав дівчині меню, вона завважила, що таки пару чашок чогось гарячого вона собі вільно дозволить.
– Можна мені чашку какао? – замовила Діна.
– Аякже! Щось іще? Тістечко? – поцікавився люб’язний хлопець.
– Та ні. Поки ні, – похитала вона головою.
– За хвилину принесу, – усміхнувся він і зник за шинквасом.
Діна за цю хвилину поринула у таку задуму, що незчулася, як перед нею парувала велика чашка какао, а поруч тулилося блюдечко із запашною булочкою.
– Ой! – запротестувала вона, мотнувши головою. – Мені ж тільки какао!
– Це за рахунок закладу. Пригощаємо, – усміхнувся хлопець, знову зникнувши за шинквасом.
– Дякую…, – ніяково відповіла дівчина навздогін офіціантові.
Роздивившись усе в кав’ярні та й за вікном, дівчина полізла в торбинку й видобула звідти в’язальний гачок і клубок з нитками. Вона завжди носила з собою в’язання. Так, для заспокоєння. Кажуть, що в’язання – це йога для мозку. Машинально відмотавши нитку, Діна почала щось плести. Десь за годину, коли люб’язний хлопець приніс їй другу чашку какао, вона вже вив’язала невеличку серветку.
– Гарно, – оцінив офіціант. – Дуже гарно!
– Та це так, хобі…, – відмахнулася дівчина. – Йога для мозку.
– Це правильно робити те, що подобається, – завважив він і, перш ніж Діна відповіла, вкотре зник за шинквасом.
Коли у вікно кав’ярні зазирнули сутінки, на кругленькому дерев’яному столику лежала охайно виплетена серветка. Діна дбайливо розгладжувала її руками. Цілий день згаяла вона у цьому затишному куточку… Дивно, дівчина навіть не помітила, чи були тут інші відвідувачі… Напевно були, але тут кожен столик, як окремий світ, затишний острів, де всі в одному океані, та все ж на відстані одне від одного.
Діна тихенько покликати свого офіціанта, але його чомусь ніде не було. Не догукавшись хлопця, дівчина залишила на столику гроші і… свою в’язану серветку. Не змогла забрати, вона надто пасувала цьому місцю…
Перш ніж піти, вона дістала з торбинки робочу візитку, на звороті написала: «Дуже дякую! У вас гарно.», і вийшла надвір.
Тієї ночі Діна спала так солодко й спокійно, що вранці прокинулася відпочилою і бадьорою, проте бажання й далі «перебирати папірці» не з’явилося.
На роботі в обід Діна перевіряла електронну пошту і угледіла у «вхідних» незнайомого адресата. Лист був короткий: «Ви гарно в’яжете. Ми б хотіли замовити у вас сто таких серветок для нашого кафе. Оплата достойна. Завітайте до нас найближчим часом. Обговоримо деталі. В подальшому хотіли б залучити вас до інших подібних проектів. З повагою, кав’ярня «Чашка какао»».
За годину Діна йшла додому на крилах. А начальник ще годину після цього сторопіло дивився на порожній стіл дівчини, тримаючи в руці заяву про звільнення, і з добродушною заздрістю зітхав.
За два місяці, проходячи повз кав’ярню «Чашка какао» можна було побачити біля вікна у великому кріслі усміхнену дівчину з в’язанням на колінах, із чашкою духмяного какао на столику, де лежала зелена в’язана серветка. Тепер тут кожен столик мав по такій серветці, а ще одна людина – улюблене заняття, яке дозволяє їй жити, творити і радіти життю. Тому що у цьому світі можливо все. Неможливість – лише у наших думках.
31.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643887
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2016
Моє життя – постійні переходи,
Дощі і зливи, спека без жалю,
Такі страшні скрипучі сходи…
Повз сум я нишком не пройду…
Спинитися, присісти, прилягти,
Вдихнути пахощі ранкових вітерців,
Не можу я себе в собі знайти, –
В цім океані безліч берегів…
Твої обійми лиш мені здаються,
Насправді все це марево і дим,
Міцні мотузки вкотре вже порвуться,
Лишуся з серцем, з діркою у нім…
Чекати лиш того хто запитає,
Хто руку твою сам собі візьме,
Хто навіть думкою міцніше обіймає,
Дарує радість, радістю живе…
31.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2016
Не потрібне ворожіння,
Щоб дізнати нашу долю,
Вона ходить завжди з нами,
Щоб пустити те на волю,
Що окрилить наші миті,
Розмалює дощ над нами,
І щоб ми були сповиті
Лиш хорошими думками…
Та ми очі затулили,
Зав’язали свої руки,
І заснули безпорадно,
Не стуливши всі сполуки,
Щоб зварити щире зілля
Наших кроків і любові,
Що чекає за порогом…
Але ми ще не готові,
Наче маємо сто років
На роздумування марні
Та зітхання голосні…
Де це мрії наші гарні?
Нащо безвісти втекли?
Де шукати, де блукати?
Що нам випити іще,
Щоб збагнути, що ці ґрати –
Тільки марево саме…
29.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Як справи, щастя?
Чом твоя хода
Спинила кроки
У моє життя?
Де кожен день
Сповитий і зігрітий,
Чом він мені,
Мов келихи розбиті?
Збираю в купу
Намистини злив,
Та кволі руки
Сніг запорошив…
Іду сама в тумані
До дощу,
Думки оманні
В келихи наллю…
Допити треба…
Вирішили хто?
Не та потреба
Брижить нам чоло…
Як справи, щастя?
В кому ти для мене?
Забави ждані
Не замінять неба…
До свого серця
Пальці приклади,
Зів’ялій квітці
Поміняй води,
Спали клубок
Гірких непочинань,
Я вже за крок
Уважних прислухань…
30.01.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Звикну до тіні, що лине по сліду,
Не помічаю…
Звикну до річки, що наче стрічка
Ледве торкає…
Тихе зітхання про невертання
І забуття,
Вистиглий смак у мого прокидання
І у життя…
Сни кольорові чорних ночей
Заколисали,
І тягарі задубілих плечей
На хвилю впали…
Звикну до тіні і самоти,
Наче так треба,
Наче покинула далі іти
До свого неба…
Звикну до річки в холодній воді,
Не замерзаю…
Гляну на серце у груди свої, -
Вітер гуляє…
08.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2015
Запали своє сонце,
Зорі запали,
І велике щастя і велике горе –
Все у тобі…
Усі твої події –
Це сказані тобою слова,
А кволість надії…
Від зневіри вона…
І великий дар, –
Найцінніше в душі –
Бачити в інших більше,
Ніж вони здатні в тобі…
Дивитися на світ довкола
Тільки спогляданням,
Без говоріння злого,
Без відвертання…
Свого серця
Від милосердя простого
До жалкування
Шматочка малого…
Для іншого життя,
Іншої долі,
Що хоче залишитися,
Та не має ні сили, ні волі…
Запали своє сонце,
Зорі запали,
І дощі й погожа днина –
Все у тобі.
28.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2015
Хто тепер навіки знає
Про важкі ходіння долі?
Хто насправді відчуває,
Коли душі захололі?
Хто уміє дорожити
Лише дотиком одним?
Марно нас таких любити,
Поступившися своїм.
Не забудь того зітхання,
Що дає нам добрий знак,
Проростає де кохання,
Коли все в тобі не так?
Розітни свої обійми
Гострим лезом дум правдивих,
Хто з грудей нам серце вийме,
Записавшись до зрадливих?
Віднайти яскраві ночі
Серед мороку ночей,
Відшукати рідні очі
І несхиленість плечей…
Хто тепер навіки знає
Про можливості любові?
Той хто в сірості вбачає
Густі фарби кольорові…
28.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590957
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2015
Ми самі себе катуєм,
Точим кров мов з джерела,
Гнів і біль в душі нуртує,
Що дорога не твоя…
Оминув ласкаву долю,
Не впізнав свою любов,
А тепер кричиш «на волю»,
Та вогонь вже захолов…
І нема кому зігріти
І розрадити тебе, –
Вічно в холоді ходити,
Доки сон не перетне…
Розказав про те, що мрієш,
Але двері зачинились,
Й твої мрії не почуті
Знов стояти залишились…
27.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2015
В зітханні кожного припливу
Почути можна глибину,
І кожна крапля знає зливу,
А кожна квіточка – весну.
Ласкавий промінь день торкає,
Його звільняючи від сну,
Хай сіра хмара пропливає,
Не зачепивши осяйну
Надію бачити прекрасне
У кожнім погляді на світ,
Тоді і сонце не погасне,
А птах не спинить свій політ,
Щоб розчинити перешкоди
З твого шляху в часи блукань,
Бо незалежно від погоди,
Не буде там сумних зітхань.
27.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2015
Для кожного шлях сонцем сяє,
Або дивиться хмарою,
Світ не хоче розправою
Змусити тебе радіти, зорити вдячно у небо,
Коли в очах сльози намірились жити,
Куди їх подіти?
У кожного погляду свій колір і своя палітра,
Хтось сум смакує, а хтось швидко витре,
І забуде радісно, зап’є поцілунком,
І усі обрахунки пропали, розтали,
Здмухнулися вітром…
Ось вже нова палітра у твоїх руках
Й цінність кожної хвилини – в інших очах…
22.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589966
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2015
Простягни до мене руку,
Розгорни долоню, –
Я побачу в лініях думки твої
Й сивину на скроні…
Не від часу, а від частих зітхань,
Від сліз гарячих, від снів,
Від нарікань…
Згорни долоні разом,
Зігрій теплом своєї душі,
Все плине з часом, за часом,
А він куди? Куди?
Поглянь у небо чисте прозоре,
Поміть радісні дощі,
Радість твоя неозора
Глибшає в тобі…
Склади оберемком власні мрії,
В землю посади,
Нехай буйним квітом проростають
І нехай птахи
Звиють в них тепло своїх надій
І тремтливого щастя,
І хай тобі обраний шлях
Оманою туманною не здасться…
І тільки вгорі, з високої скелі,
Звідки твій політ,
Поміть сонце і зорі,
І на морі пліт,
Що до берега доправить,
Якщо втома здолає,
Аби ти навіки знав –
Твій світ про тебе подбає.
22.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2015
Глянь на обрій віддалений, –
Там далекі краї,
Крок твій, тугою зваблений,
Не спиняє іти…
Щастя буде далеко – це омана твоя,
Не літає лелека, де погана земля,
Бо не буде домівки його снам і думкам,
Віє прикрими днями нам така чужина…
Тепло там, де є сонце,
Сонце в серці й душі,
Обрій щастям не гріє,
Щастя тільки в тобі…
22.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
Сьогодні літо запорошить сніг,
А завтра жовтий лист його накриє…
Навіщо сум на серце твоє ліг,
Коли довкола все іще радіє?
І тане тінь у сонячних очах,
Похмуру думку вітер забирає,
Потрібне щастя – не в чужих словах,
Воно від того, що в тобі зростає…
І тягнеться, плететься, виринає…
Нема зупинок, - тільки довгий шлях.
У світі суму взагалі немає,
Він все тобі ввижається,
В твоїх очах…
21.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2015
І тільки сон тебе тримає
В руках, міцніших за весну,
Він твою землю обертає
У хуртовині напівсну.
І ти сніжинкою кружляєш,
Боїшся з неба теплих злив,
Сухим листочком опадаєш
З гілок, опущених у дим.
Любов твою припорошило,
Втомило важкістю ходінь,
А за вікном постійна злива
Забрала сили у прозрінь…
І знову ми – сніги з вітрами…
Куди і нащо летимо?
Себе ми власними руками
Весни позбавили давно…
І хуртовина, хуртовина…
Це наше тіло і душа,
Не наша втім страшна провина,
Що залишилася зима…
Хіба?
17.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
Твої двері відчинені завжди,
Завжди сонце зоріє тобі,
І зірки сонцесяйно шепочуть
У твоєму замученім сні…
Твоя стежка каміння не знала,
Замість нього уява сама
Перешкоди тобі малювала,
Зупиняла серця і слова…
І бездушні холоднії тіні
Нащо стали тобі ворогами?
Сонцю вікна світанок розкриє,
Тіні зникнуть разом зі словами,
Що закрались тобі у думки
І даремно тривогами сіють,
Знов спиняючи кроки свої,
Ми запалюєм зорі не ті,
Що не гріють…
17.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2015
Невідчепних страхів не буває,
Все похмуре у наших думках,
Зиму сонце дарма зігріває,
В неї крига засіла в очах…
Не лишай усвідомлене лихо
Проростати у тілі своїм,
Все довкола спокійне і тихе,
І вогонь викидатиме дим…
Накопичений смуток розлився
Чорним морем у серці й душі,
І твій крок знов, чомусь, зупинився,
А продовження марно знайти…
Все, що біль нам утворює в серці
Зготували для себе самі,
Радість легко із усмішки стерти,
Смуток важко прибрати з душі…
Поміч нам не у роздумах наших, –
В спогляданні без жодних думок,
Чом так часто нам робиться страшно,
Марно вивчивши справжній урок?
19.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
Нам кожного ранку щось сонце шепоче,
Та вуха затулені правдою дня,
І пил припадає на очі охоче,
Щоб запорошити нам власне ім’я…
До кожної хмари чіпляються краплі, –
Сльозливі торкання душі,
Щоб наші ходіння зробилися важчі
У цій непроглядній імлі…
І кожен наш друг додає щось від себе,
Щоб змити турботи свої,
А те, що цей мотлох навряд чи нам треба…
Це клопоти надто тяжкі…
Дивись крізь тумани далеко у простір,
Не слухай чужих нарікань,
Без їхніх туманів ми звільнені зовсім,
Без гніву і без жалкувань.
18.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
У пам’яті моїй турботи сіють
Розгублені, знечулені слова,
Ці спогади нікчемні не зігріють,
Від них лише надія пропада…
Заплутані, завіяні ми люди
Із домішками зваблених торкань,
Не чути б нам ніколи пересудів
І не сприймати інших нарікань…
Замучені турботами всі ночі,
Без спокою минає кожен день,
Хто поряд бути назавжди захоче?
Ми сповнені туманами лишень…
Звільнитися із вічного полону
Ми вічно тільки прагнули усі,
Спалити б цю останню перепону,
Що виросла у нашій голові…
19.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Нам кожен день
Говорить свою правду,
Але він усміхається,
Чомусь, не завжди…
І все диктує
Той самий рядок
Про те, що стежка
Зникла до зірок…
Не слухай день, –
Він скоро ніччю стане,
І мов туман
В очах твоїх розтане,
А вітер літери розвіє
І зітре,
І часто думку кволу забере
Та в небо кине,
Голосом підсилить,
А думка ця – нерадісна, безкрила…
Не слухай спогадів,
Що в хмарах потерпають
Й даремні здогади
До неба надсилають…
Ми сум самі собі зварили:
Знайшли сльозу, обтяли крила,
Сказали слово в день новий,
І він тому тепер такий,
Бо все читає ті рядки,
Які писали я і ти…
Побільше мрій несамовитих,
Поменше спогадів розбитих,
Не заохочуй сумування
І голосніше клич кохання.:)
14.02.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
У вогні де ту правду узяти?
Нам минуле згоріло усе,
Кожен погляд роз’єднують ґрати
І слова захололі уже…
Запізнився на ціле століття,
А насправді лиш років на п’ять,
Пошмагало нас вистигле віття…
Де нам сили на подих узять?
Порожнеча від злого проходить,
Усотавши неспинений час,
Від хорошого краще знаходить,
Не знайшовши, замучує нас…
І ніхто в наших бідах не винен,
Окрім вічно невпевнених кроків,
Чом же спогади просто не згинуть,
Наковтавшись пекельних уроків?
Обернутися можна на вчора,
Але не повернути його,
Не почну я минулого знову, –
Надто серце мені пропекло…
Нас осяє однакове сонце,
Але в різних, не схожих світах,
Не буває морів в ополонці,
Як любові в забутих очах…
18.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2015
Забути сонячні шляхи
Нам серце не дозволить,
Забули ноги, як іти,
Їх думка поневолить…
Незмірна туга і жалі,
І вічно жвавий страх,
Так важко відповідь знайти
Нам на своїх шляхах…
Я наче очі віднайшла
І руки дорогі,
Але чому не покидають
Мене мої страхи?
Де той цілющий мені день,
Або цілющий чай?
Не повертай до мене страх,
Не повертай…
Змотати все в один клубок
І кинути в вогонь,
Не відчувати на собі
Застрашених долонь…
І не здригатись майбуття,
Де невідомо що,
І крокувати все одно,
Де двері і вікно…
Вікно для сонця і дощів,
А двері для життя,
І не боятись берегів,
Де відповідь моя…
Розбити келихи усі,
Які тримає страх,
Сміливість випити мені,
Залишити в очах…
10.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Хто винуватить в бідах світ,
Тому світів немає,
І тільки темрява сама
Думки всі позначає…
Усі смаки і кольори
З відтінками страхів,
І не буває серед бід
Ще гірших ворогів…
Нависли хмарами вгорі
Над кожним твоїм кроком,
І не розвіються вони
Від вітру ненароком…
Що живить їх, цих ворогів?
Що їм дає снаги?
Я не писала їм листів,
Не подала води…
Звільнити серце і думки,
Звільнити кожну мить,
Щоб не зростали у мені,
Не намірялись жить…
Я винувачу лиш себе, –
Моє це щире слово,
Як мені висловить тебе,
Страхи, щоб захололи…
10.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.12.2014
Коли нам сонце з неба визирає,
Забувши дощ узяти під крило...
В моїй душі страхів тепер немає,
Їх розтопило сонячне тепло...
Я кожен день люблю і його подих,
І те, що нам написано пройти...
Згоріле серце опусти у воду, -
Його понівечив не ти...
Вдихай вільніше, - вистачить на всіх,
Вірнішого за світ немає друга...
Комусь туман на ясні зорі ліг,
А хтось забув, що є на світі туга...
19.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524471
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
Ніколи ти не будеш задоволений,
Життя чогось завжди не додало,
Воно ж тобі - бажання серцем вволене,
Ще й стукає в зачинене вікно…
Чому ж ти відвертаєш свої очі,
Зітхаєш, гіркотою затопивши…
Чого іще душа твоя попросить,
Бажання попередні не доївши?
Завжди ти задивляєшся вперед,
А обрій залишається далеко…
Радій синиці у своїй руці,
Навряд чи нам зустрінеться лелека…
08.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522179
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014
Чого ще треба нам у наших душах,
Напоєних, наповнених по вінця?
Чому нам серце неспокійно мусить
Торкати груди, сіяти неспокій….
І радість в тілі змінюється сумом,
Чого ще хоче неспокійний дух?
Гойдає ніч у неспокійних думах
Колиску страху, що в тобі не вщух…
Бери життя. Його хто відбирає?
Іди у радість з радістю за руку,
За горизонтом щастя не чекає,
Воно десь поруч, - на сусідніх луках…
08.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522176
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.09.2014
Розквітне день у кожного в душі,
Розтане ніч, думок не зачепивши,
Дощі почують мрії осяйні,
Вітри залишать подихи привітні…
І кожна мить осяяна весною,
Хай зимний погляд вікна розмалює,
Велике щастя назавжди з тобою,
Велике небо нас завжди почує…
І буде мирно, лагідно зітхати
Над кожним серцем спраглого життя,
Дозволить хмарам тихо пропливати,
Торкати ніжно трави і гілля…
Не забувай тепер своє велике диво, –
Свободу подиху і погляду твого,
Метелик крильцем тріпне полохливо,
І розфарбує світове чоло…
22.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2014
Усе навколо квітне і росте,
А я цього ніколи не побачу,
І тільки дощ торкає за плече,
І тільки він за мною тихо плаче…
Отримав крила, їх не попросивши,
Торкаюсь неба поглядом здивованим,
Так само я тебе любив,
Навік, назавжди залишивши…
Іди весною, радістю невтомною,
Навчи зустрічних бачити любов,
Крокуй життям веселою ходою,
Я не пропав, – знайшов інакший схов…
08.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486562
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014
Усі шляхи незвідані, непевні,
Руйнує простір вітер перемін,
Навіщо доля виглядає чемно,
Вона на сльози напускає дим…
Твоя дорога більше не зі мною, –
Злетів у небо птахом осяйним,
Дивлюсь тобі услід солоною сльозою,
Прости за цей тягар…
Якби ж ти був живим…
Неходжені стежки тобі долати,
Та я цього ніколи не побачу,
Не маю право, та ж постійно плачу,
Тепер між нас навічно вічні ґрати…
Несказане таким і залишилось,
А гіркота цього не повертання
Всередині назавжди зупинилась,
Пече вогнем, страхами кволить…
Нехай тобі вперед лиш світло лине,
Веде туди, куди нас всіх покличуть,
А у мені нехай любов не згине
Під натиском цих невимовних мук…
16.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2013
Де тая правда,
Коли тебе більше немає?
Де твої очі?
Втопились у сірій імлі…
Я твої руки не бачу
І не відчуваю,
Подих не чую,
Не чую зітхання твої…
Все, що ти бачив
Зібгалось у чорний тунель,
Всі твої кроки затихли,
Немає нічого…
Тільки той біль,
Що не вміє вщухати ніколи,
Витягне душу із серця мого…
Де ті думки,
Щоб це лихо могли відвернути?
Де все важливе?
Змертвіло, як тіло твоє…
Де тая правда
І як далі будемо жити?
Так і не встигли сказати „люблю”…
16.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2013
Нам сірий день навіює любов,
А ми її помітити не в змозі,
Шукаємо собі інакший схов,
Інакшу музику, що стишиться в дорозі…
У сірих днів вітри несамовиті,
Водночас теплі, лагідні тобі,
Хай кроки твої хвилями розмиті,
Вони ще залишаються в душі.
Під Сонцем нашим сірості немає,
Це тільки колір, збурений в очах,
Так і крило у спині проростає,
Щоб стрепенувся твій заснулий птах.
05.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2013
Почекати із неба натхнення,
Попросити у серця води,
Що в думках наших плине щоденно?
З чого зведені наші мости,
На яких ми йдемо безоглядно,
Чи в страху підступити не в змозі,
Написати все просто чи складно,
Чи спинити слова на порозі?
Затулити натомлені очі,
Знов підставити власне плече,
Все життя нас зневіра лоскоче,
Неможливість вогнями пече…
Бути разом – приреченість наша?
Чи це просто бажання німе,
Що в душі народилось і плаче,
Розриваючи серце твоє?
Не потреба сама нас неволить,
Не пускаючи нарізно шлях, –
Незнання сліпить очі і кволить
Твої руки, опущені в страх…
Прибери цю примарну завісу
І побач свою правду в собі, –
Вийти б душам з дрімучого лісу…
Чи ж готові до цього вони?
Не слова справжню правду говорять,
А лиш те, що відчула душа,
Нащо долю ти слухаєш знову?
Вона ж просто погратись прийшла…
Не неси морю сльози солоні,
Його дощ напуває без тебе,
Потримай сірий сум на припоні, –
Тільки радість дістанеться неба…
06.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013
Нам важко оцінити власну долю,
Коли вона частіше мовчазна,
І тільки те, що кличе нас на волю
Впускає сил до нашого крила…
Проте збагнути правду незбагненно,
Незвідане уперто промовчить,
Тоді побачим прірву, як впадемо,
Як страх нам під ногами задзвенить…
Шукай мене, шукаючи свободу,
Поміть, знов задивившись вдалину,
Відчути серцем зморену надію,
Що лиш одна підштовхує іти…
Не бачити єдиної причини –
Навіщо крутить колесо життя,
Та знати шлях правдивий і єдиний,
Що живить інші втомлені серця.
У двох доріг один єдиний подих,
Хай все у них розділено на два,
Це як дощі річкову живлять воду,
Як тіло нам зворушує душа.
06.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2013
Ти щоразу самотній
По дорозі ідеш,
І дихнути не в змозі,
Біль розрісся без меж…
Озирнутися марно,
Бо позаду нікого,
Що було таким гарним, –
Без начиння живого…
Тільки сльози пекучі –
Твій і хліб і вода,
Тебе розпач замучив
І змарніла хода…
Один день без тривоги
Де узяти тобі?
Розчинились дороги,
А на них і сліди…
Не потрібний коханим
У сльозах чи дощі,
Гострий біль і омани
У душі залягли…
Всі до сонця ідуть,
А від хмари тікають,
І зізнання усі –
Лише сон і примари…
17.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2013
Серед моря життєвих хвилин
Ми забули прокинутись вчасно,
І заплющені очі провин
Не запалять усе, що погасло…
Знов побігли у будні пусті
Подолати свої перешкоди,
А повз нас кораблі пропливли,
Не чекаючи нашої згоди…
Озирнутися змога була,
А тепер мрії знов на припоні,
Не допили з свого джерела,
За це вип’ємо трунки солоні…
Наше серце у сні після сну,
Сонце в душу дивитись не хоче,
Де ми діли відвагу свою
Зупинити ці вічнії ночі?
Як подбає про нас власний світ,
Коли ми відцурались від нього,
Цей важкий і безрадісний гніт,
На який ми погодились знову…
Серед моря життєвих хвилин
Зачерпни тільки ті, що для тебе,
І тоді твій обридлий полин
Спопелиться у радісне небо…
13.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2013
В кінці доріг ти завжди сам-один,
Стоїш і озирнутися не смієш, –
Зневірений, забутий пілігрим,
Ти знову назбираєш, що посіяв…
Я знаю про дороги і про час,
Що випалять тавро на твоїм серці, –
Самі блукання, розпач повсякчас,
І кроки на піску вітрами стерті…
Пропало твоє щедре джерело,
Що спрагу тамувало і любило…
Утомою забрижилось чоло,
Й за спиною у тебе не вітрило…
06.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2013
У темному лісі мене віднайти,
Я в рідне обійстя не хочу іти, –
Сховалася, ніч обернувши на день,
Де райдуги очі засліплять лишень,
Красою не звабивши зору мого,
Шукало нас щастя, але не знайшло…
Я бачу на обрії сонце встає,
Не знаю, що буде і чи доживе
Натомлене серце до інших світанків,
Вечірніх обіймів, лелечиних ранків…
Це «завтра» й «потому» настане коли?
Я в темному лісі втомилась іти,
Коли ж розійдуться дерева дрімучі
Й мене не триматимуть думи пекучі?
Квітучу галявину хочу знайти
І рідне обійстя, в якому є ти…
30.07.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2013
У маленькому тілі –
Велика душа,
Та забракло надії,
Щоби далі вела…
Опустилися руки,
Що тяжкий світ тримають,
Залишилися муки,
А вони лиш вбивають…
Надірвалося серце…
Ще дрібніші уламки,
І увесь світ роздерто,
Навіть вистигли рамки…
Захлинулися очі
Морем сліз невгамовним,
І розсипались ночі, –
Все зробилось гріховним…
16.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401698
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2013
В кожному сонці є крапля дощу,
Що пробиває тепло гіркотою,
І все заплакане знову в тобі
Ріже шматочками душу,
Аби ти її уявляла чужою…
В кожному світі – мільйони світів,
Не розуміють сусіда,
І серед ночі у краплях дощу
Ти наче вічна сновида…
Знову у сонці чи знову у сні
Кожен загублений день,
Ночі сновидами стануть твої,
Спробуй заснути лишень…
В поглядах їхніх – тумани грошей, –
Душу собі отруїли,
І цілий світ без веселих дітей, –
Келихи щастя розбили…
Хай тільки сон, хай іде собі в ніч
І не вертає до нас.
Наша дорога – долина облич,
Де вогник щастя не згас…
10.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400001
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2013
Лише саме страшне заціпеніння,
Що все довкола – невимовна тиша,
І тільки стукіт власних мук
Не хоче бути хоч краплину тихше.
Ніхто не друг у жодному з облич,
І важко серцю дихання дається,
Ти зі своїм страхом назавжди,
Віч-на-віч,
А те, що разом – тільки видається…
І кожен біль, що у тобі – лиш твій,
Тягар важкий нести тобі самому,
Не озирайся, – там усе горить,
А все попереду знов означає втому…
07.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381417
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2012
У мені мало знань
Про прийдешній мій день,
Тільки сльози гіркі
Знають правду лишень,
І застрягли в мені,
Щоб вогнями пекти,
Щоб знемогою серце
Спинилось мені…
Розривають мене
На багато шматків,
Кличуть далі іти…
Що ж ти друже хотів?
Від живої душі
Відриваючи нерв,
Безоглядно прямують
До інших печер…
Що зупинить мене
Від постійних тікань,
Щоб криваві шматки
Не вчували страждань…
14.12.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
Ясне джерело напуває нам ніч,
Де кроки затихли і тіні облич
На мить виринають у спалахах слів,
Мене напувають краплини дощів…
Тихо шепоче холодна роса,
Обрій лоскоче іти до кінця,
Шовк під ногами торкає душі,
Нашими снами загорнені ми…
Тихої ночі торкання землі,
Листя тріпоче, згинає гілки
Подихом бурі на мить, тільки мить,
Сон у зажурі до ранку не спить…
Нас напувають водою надії,
Де кожна крапля солодка
І гріє серце моє, а твоє небуття,
Кожному різна потрібна вода…
20.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2012
У твого сонця тепла більше,
Більше у неба блакиті,
Чом тоді очі не часто підводиш
На свої власнії миті?
Радісне завтра, минуле забуте,
Вічно безлике тепер,
Сонячна варта в покорі убита,
Зникла в тумані печер…
Дихати важко своїми думками,
Книгу свою погортати,
Нащо міняти нам зливу дощами,
Як все одно замерзати?
Як твоїм пальцям тепла діждати, –
Вічно у холоді ночі,
Нам все одно доведеться втрачати,
Не опускай свої очі…
Страх у всесильності світом блукає,
Світом, що дише в тобі,
Навіть любов в його сні помирає,
А на світанку в душі…
У твого сонця тепла доволі
Зігріти не тільки тебе,
Справжнє кохання дорівнює волі,
А не вбиває усе…
11.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2012
Забудь свою правду, –
Не кожному звабна,
І тільки отрута солодка, прадавня
Всотається в серце,
Змінивши малюнок
Думок, передбачень
І кроків твоїх,
Раніше – погано,
Тепер вже не гріх…
Не клич свою долю, –
Вона тебе чує,
Стоїть за похилим плечем,
І тільки вагається,
Що порятує
Ще безліч хороших нікчем…
Не йди сповідатись,
Відоме – довкола,
Лежить під ногами мов сніг,
Якщо не прохають,
Не треба лишатись,
Спрямуй в інше місце свій біг…
10.08.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356800
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2012
Відпусти мене, мій сон,
Прокинутись хочу,
Нескінченний цей полон
Нескінченної ночі…
Дай вдихнути від хмарини,
Що дощі всотала
І над світом сумовитим
Тихо пропливала…
Відпусти мене, мій день,
Ти завжди в неволі,
Ти – примарення лишень
Примарної долі…
Не тримаю я тебе,
Не в’яжи полон,
Відірвати б назавжди
Двері із запон…
07.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Місяць невладний
Над серцем твоїм,
Ти сам собі ворог,
Ти сам собі дім…
У пеклі від раю
Лиш подих один,
А в райськім саду –
Невідчепний полин…
Приречена доля
Руками твоїми,
А зморена воля
Завжди за дверима…
Лиш страх поцілунки
Свої роздає,
Гарячим пестунком
Нам душу уб’є…
На безліч шматків…
Не зібрати ніколи,
І те, що хотів
Завдає тільки болю…
Утома страшна
Тягарями обсіла,
І кров’ю болять
Твої змучені крила…
Колись легкі кроки
Найважчі тепер,
А цінні уроки –
У горлі печер…
Темно довкола
І в серці твоїм,
Вічнеє коло –
Насправді твій дім…
06.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348875
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Ти забрав все собі,
Не лишивши нікому
Ні шматочка душі,
Ні своєї утоми…
Ти гориш у собі,
Твориш пекло своє,
Несолодкі дощі
Вкриють небо твоє…
Убиватимеш час,
Полонений думками,
Тільки крапельки нас,
Що були островами,
Відгукнуться тобі,
Забринять від грози,
Нащо ти зупинився,
Як надумав іти…
Ти про серце забув,
Вимкнув звуки його,
Серед ночі заснув,
Де зчорніле чоло
Над тобою стоїть
І забрижує сон,
Існування твоє –
Добровільний полон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
Чорні крила не помруть
Під важкими тягарями,
Білі крила проростуть
За хорошими словами,
І вдягнути, і злетіти
Тільки кожному в своє,
Нам ці крила ніде діти,
Вони з нами вічно є…
Та поріг переступити
Довге пір’я не дає,
Залишайся тут горіти
Чи залиш крило своє…
Завжди знатимеш дорогу,
Завжди знатимеш себе,
Але вічна засторога
Наші порухи уб’є…
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Тихим кроком підступає
Темна ніч,
У плащі своїм ховає
Сни гарячих віч,
І зітхання одиноке
Виривається з грудей,
Мрії снів зеленоокі
Доторкаються плечей…
Огорнуть тебе в тумани,
Колисатимуть тебе,
Ці тумани завжди з нами,
Серце з них назавжди п’є
Біль і порухи душі,
Сподівання марні, –
Й намагання всі твої незугарні,
Тихим кроком підступає
Знову ніч,
У плащі своїм ховає
Сни гарячих віч…
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Дощем умита мить
Зупинилася на порозі,
Чиста сльоза твого часу,
Що тепер вже не в змозі
Чекати й краплини
Тебе торкнути, –
І тобі почути
Солодкий шепіт
Трав ласкавих,
Шовкового торкання
І рідного мовчання
Шумливого гілля,
Густого оксамиту
Цілющого квіту
І тихої ходи ночі,
Що знає слова пророчі,
Але щоб тобі почути –
Вона звелить заснути…
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012
Високі стіни у наших бажань –
Стоять і мовчать над тобою,
Немає вже кроків, лиш біль зволікань
Відлунює в серці сльозою…
Завжди озиратися, вічно іти
Дорогою хибного шляху,
Твоє відображення… де ж тепер ти?
В обіймах всесильного страху…
Колючі дроти затуляють стежину,
Бринять нам на рівні очей,
І знову втрачаємо вільну хвилину,
І подих солодких ночей…
Не знати про завтра, забути минуле,
Всотати лиш мить золоту,
Життя замуроване, щастя заснуле…
Розбити б нам клітку свою…
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012
Ми на кожному кроці лише бачили тінь,
Що здригалась від подиху нашого,
І піймати нам рибку – слабка волосінь,
Тільки пальці поріже нещадно…
Під дощем у воді, у пустелі – під сонцем,
Витікає чи тане наш час,
І не знаючи далі для чого і що це,
Нас тримає і душить весь час…
Забаритись сказати, вдихнути наш день
І заплутати стежку до раю,
Нам ходіння складали з важких перепон,
А любов – зі страхів, неможливих до краю…
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2012
Дощем просякнута твоя земля
І сумом зваблена нічна імла
Бринить завісою важкого сну
І зілля вистигле я важко п’ю…
А сон безжалісний не обійме
І мучить марево всю ніч мене…
Коли ж ця ніч засне і ці думки,
Що так безжалісно ростуть в мені…
Неспокій зморений натомить зір
І мозок зболений наперекір
Гарячим стукотам пульсує біль,
І невідчепнії знов звідусіль…
Не чую я тебе, не говори,
Хай тільки стукоти живуть в мені…
28.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347005
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.06.2012
Чому у твоїм тілі
Любов безкрила
І все, чого хотіли
Маревом накрило?
Для чого ти птах,
Коли полетіти не в змозі?
Нескорений страх
Зупинився, чомусь, на порозі, –
То квилить до тебе,
То виє нестямно у небо…
Навіщо ти поруч тримаєш його
Без потреби?
Не бійся вдихнути
Свій день і дощі,
Що ласкою вмиють,
Змиватимуть пил із душі…
Не бійся нестримних,
Невпинних серцевих велінь, –
Без них все життя –
Лише квола похилена тінь…
15.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344423
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
Однаковими крилами
Цей всесвіт похилений
Лишити мовчати
І ті холодні ґрати,
Що їх нам пророчать,
Розбити одним подихом,
Одним поглядом,
Глибоким мов океани,
А глибокі рани
Загоїти поцілунком
І торканням долоні,
Й на твоїй скроні
Лишити тремтіння вітру
І тепло зітхання,
Де немає вагання,
Немає страху
Й тільки спокій
І свобода, і радість,
Що солодко розриває
Твої груди,
Живить твоє серце,
А на ранок озветься
Блаженним почуттям
З одним єдиним ім’ям…
15.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2012
Де твоє серце,
Коли замість нього мозок гукає?
Де твоя доля,
Коли і крило обважіло,
Тепер не літає…
Де твоя казка,
Що завжди з тобою була?
Де твоє сонце,
Яке тепер ніч затуля…
Де твоя втіха,
Що груди твої розривала?
Що буде з нами,
Коли замість літа
Вже осінь настала…
Нащо мені ця планета,
Цей оберт незмінний,
Коли чорні пута, тенета
Уб’ють неодмінно…
Де наше щастя
Без трьох складових?
Швидко розбилось
Без ніжних гарячих утіх…
Ти – моя кров,
Як ти зникнути можеш?
Ми одне тіло, душа і крило,
Чом же воно полетіти не може?
Невже лиш тягар ця любов?
02.06.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Де знати, що ґрати розбито,
Що пута залізні розтали,
Що трунки прогірклі допито
Й тепер все, що ми відчували
Розчиниться в нашій душі,
Із кров’ю віднині текти,
Зміцнити взаємне знання
Про те, що любов ожила
І ближче ще нас прив’язала,
І радісну пісню співала,
Насипала в келихи зілля,
Тож марні усі нам зусилля
Забути, не бачити сон,
Що втратив вагу перепон…
20.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2012
Нас можуть роз’єднати
Не ті залізні ґрати,
Що нас на шмаття ріжуть,
Що точать нашу кров…
А те, що ми ділити
Не хочемо те серце,
Що нашим нам здається…
І час вже перекреслився,
Стосунки захололи,
Що рідним було – скреслося,
Що радісним – заснуло…
І лиш самотність завжди є
У кожного за спиною,
І хвилею єдиною
Змивається життя…
Не бий себе у груди
Про власну безкорисливість,
Бо кроками навмисними
Любов все перекреслить…
21.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2012
Більше тебе і твого світу,
Більше солодкого болю,
Менше стежина, що лине від тебе,
Від тебе на волю…
Неповертання у зведений дім
Рівною цеглою буднів,
Небо зітхає, ми завжди під ним,
Під його поглядом…
Більше часу не з тобою,
Ближче до серця твого,
Крапля до краплі солодкого болю
Трунок цілющий знайде…
14.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Де нам узяти сміливість
Втратити те, що нам шкодить?
Тільки єдина можливість
Зморене марево зводить,
Що нас вкриває нещадно,
В тінь поглинає свою,
А ми йдемо безоглядно
До відчування вогню…
Він нам пропалить і серце,
Й душу у попіл зведе,
Наше життя буде стерто,
Нас інший день забере…
Вічно іти без зупинок,
Вічно ковтати дощі,
Скласти себе з половинок,
Склеїти змоги свої…
Там обірветься, де тонше,
Де вже розбите було,
Час обіцятиме довше,
Та його сон забере…
Звідки прокинутись марно
І упізнати себе,
Біль не триває безкарно,
Врешті зупинить тебе…
18.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
Де знайти твоє сонце яскраве,
Як відчути торкання від хвиль?
Не побачити відблиск заграви,
Ми не вирушили вдалечінь…
Як гукнути тебе не минути?
Навіть імені твого не знаю,
Мені в затінку ночі побути,
Що лиш квапить до чорного раю…
Як впізнати тебе серед крапель,
Що складають лиш стіни дощу?
Поможи твої кроки впізнати
Серед галасу денного сну…
06.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Мовчазними кроками
Кожна ніч приходить,
Десь були жорстокими,
Десь нам думка шкодить…
Повіки здригаються,
Обважіли від сну,
Наші мрії ввижаються
Скелями з вогню…
Вдихнути тумани
І прокинутись на світанні,
Важливе завжди з нами,
А надто останні
Хвилини думки,
Запорошеної тишею ночі…
Прокинутись від сну наяву,
Розплющивши очі…
06.05.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
Як хто подивиться на світ, –
А він не квітка і не сон,
В житті багато марних літ
І нездоланних перепон…
За кожен крок платити треба,
За кожне слово звітувати,
Хтось позбирає зірки з неба,
Комусь призначено копати…
Хтось відрахує силу років,
Хтось тільки подихи самі,
У когось сонмище пороків,
А інші – божі та святі…
Яка ганьба і дивовижа
Забути те, що ти зробив,
Самотність нам – левиця хижа,
А трунок щастя хтось надпив.
Над океаном все прекрасне,
А в глибині страхи лякають,
Гаряче сонце враз погасне,
Й одразу тіні насувають…
Шляхи самотні і важезні
Тобі пройти у зливу треба,
Постануть гори величезні
Й туманні мури вище неба…
А ти іди, не озирайся,
Бо що зробив – уже твоє,
Хай без надії, – сподівайся,
Що поза світом інший є.
29.07.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Що в нашому світі
Назвеш ти весною?
Навіщо дощі
Дуже часто з тобою?
І сумніви руки
Стискають твої,
Навіщо слова,
Всі слова мовчазні…
Що стелить дорогу
Камінням і терням?
І жодна рука
Нас тепер не поверне…
Не знаєш ти долі,
Лиш чув щось про неї,
Що ріки солодкі
Струмують без неї…
Що в нашому світі
Назвеш ти коханням?
Міцніше за скелю,
Справніше світання,
Що смерть перепинить
У нурті життя,
І серце прокине
До іншого дня,
Де все як раніше,
І сонце вгорі,
Але не торкаєшся
Більше землі…
01.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Для когось життя тягарем видається,
Комусь і у зливу нівроку живеться,
Хтось бачить на сонці пропалені плями,
Для когось і краплі здаються дощами…
Ніхто нам не скаже, де правильний шлях,
За нами лиш тягне нестриманий страх,
Нестриманий нами самими тоді,
Коли ще на обрії є острови…
Тепер тільки море довкола нуртує,
Де серце і голод, і спрагу тамує,
Вдихнути світанок нам ніч не дає,
І чорний серпанок на зір упаде…
Але ми за руки тримаємось ще,
І море солоне нас не розіллє…
18.04.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
За склом твоєї душі
Сірі краплі дощу,
Серце горить у вогні,
Неволя говорить тобі: «Не відпущу!»
За завісою твого сну
Втеча на край землі,
Я тебе з собою візьму,
Я так само засну…
За мовчанням твоїх слів
Обійми і твоя любов,
Ти свободи хотів,
Ти до неї ішов…
За глибиною твоїх очей
Розірвалися наші пута,
І між краплями нових ночей
Кожна секунда відчута…
18.07.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Знову все на межі
У нескінченім сні,
Що продовжує йти
З кожним кроком в мені,
І все кличе вночі
Не вертатися вдень, –
Свої очі стули
На хвилину лишень,
Але вічність вона,
Що не зможе пройти,
Коли знову закінчаться
Зморені сни…
І я йду серед дня,
Наче скинувши ніч,
Але це нереальність
Розплющених віч…
14.12.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012