| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Дізналась я – чого боялась.
І більше я тобі не вірю.
Піднялась я й не озиралась,
Закинувши подалі мрію.
Тебе просила: «Не бреши!...»,
Але напевно ти не чув.
І ти пиши, чи не пиши,
Розлуки вітер вже подув.
Можливо я сама і винна,
Та більш не вірю я словам.
І вже настала та хвилина,
І не підкорюсь вже я снам.
Запам’ятай на все життя –
Людям не можна довірять.
Усі слова, то є сміття,
І все-одно вони згорять….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2012
Ці рядки, як душа,
І ти сам розумієш,
Що із серця ножа,
Ти дістать не зумієш.
Що той холод завжди,
Буде в мене присутній.
А ти більше не жди,
Ти в майбутньом відсутній.
Я тебе вже забула.
Якщо ні, то зумію.
Ти пробач, я збагнула –
Я кохати не вмію.
І лиш біль я приношу,
І тобі, і собі.
Ти забудь, душе прошу,
Ті години німі.
Ми лиш друзі з тобою,
Я так більше не можу.
Я залишусь луною,
І тебе не з тривожу .
На двобій із судьбою,
Просто я не піду…
Хоч згадають слабою,
Та покину біду.
Давай залишим минуле,
Повернем рік назад.
Наче просто почули:
«влітку був снігопад».
Це теж саме казкове,
Як разом ми з тобою.
Це було випадкове,
Та проллється сльозою…
Ти пробач та не можу,
Більш не можу так жити.
І тобі допоможу,
Допоможу дружити….
Але спершу хай час,
По виліковує рани.
І не буде більш «нас»,
І не буде коханих…
А може «нас» й не було,
Може це тільки мені, здається??..
Та пам’ятаю я чоло,
Пам’ятаю, як серце твоє б’ється..
А може краще, якщо ти забув,
Тобі без мене буде легше,
Я думаю, що ти давно збагнув.
Не буде так, як було вперше…
Можливо, я дурна.
Можливо я чогось не розумію,
Але любов… така вона,
Затьмарить очі, і дає надію.
Та спробую я перша розв’язати,
Оці вузли, пекельной нашой долі.
Не в змозі я тобі чогось сказати,
І йду я проти своєй волі.
Іду не дивлячись назад,
Можливо дуже пожалію.
Та пам’ятаю ще отой я листопад…
І знов, і знов від нього я п’янію…
Та все це мрії, і пора забути,
Всі мої сни, всі сподівання.
І ланцюги оті розкути,
Всі наші ланцюги кохання…
Може вчинок не вірний,
Та час все покаже.
Але ти неймовірний,
Тобі кожна це скаже…
Залишайся собою,
Кохай ту, що кохає.
І цією весною,
Та любов забуяє!
Протилежності притягуються,
І єднаються в ціле.
Та любов не спиняється,
І фарбує зсіріле.
І пробач ти мене,
Та з тобою ми схожі.
Тому все промине,
Проминуть дні погожі…
Прочитай ти цей вірш,
Зрозумієш ти сам.
Не буває вже гірш,
Дай розтаять снігам..
Якщо будуть питання,
Знову ти прочитай.
І знайдеш тут востаннє,
Що сказала потай….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
На обличчі посмішка,
А в душі печаль.
Біля мене подушка,
В мріях - ти. Нажаль....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
ПРойде зима, й сніги розтають,
"Чи щось болить?", мене спитають.
скажу у відповідь "нічого",
А в серденькі пече тривога...
Болить кохання, і здається,
Що у душі і ще щось б*ється.
Та я промовчу, що болить.
Промовчу, і розплачусь вмить.
Доводжу всім, що сильна я,
Хоч справді, ще таке маля.
Поплачу я вночі, пройде...
На ранок все з очей зійде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2012
Сама не знаю чого хочу,
Іду й під носа щось бурмочу.
Шепочу, плачу і сміюся
Й тобі сказать чогось боюся...
Боюсь... й не скажу.
Та й з серця сажу
не відтрусю, не дістану...
А може?... Кохать я перестану...
Чи може ні?....
Я знаю, буде важко мені.
Та я переплачу, забуду, зіп*юся.
І всеж таки долі скорюся...
Не ти, то другий,
для мене буде дорогий.
Кохать я буду.... БУДУ КОХАТИ!!!
Буду любов оберігати....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2012
Серденько, заспокойся, не плач!
Забудь його, забудь, пробач!!
Не дивись навіть, забудь!
І засмієшся ти коли-небудь...
Серденько, не плач, змирися!
Змирись, іди і не спинися!
Іди вперед, забудь його.
Забудь рідненького, свого.....
Прошу, не повертайся в минуле!
Забудь! Ті дні промайнули...
І більше не плач, відштовхни!
Запам*ятай, усі вони брехуни!...
Серденько, заспокойся, живи,
Й на світ яскравий подиви!
Забудь! Не плач, то все мине!
Забудеться усе сумне....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2012
Не боюсь питати!
Я боюсь почути.....
Не боюсь літати!!!
Не боюсь втонути!...
Я боюсь збагнути,
І боюсь забути.....
Не боюсь кохати!!!!
Ней боюсь не бути......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
́Я стерла пам'ять.
Стерла літо, осінь.
І вже слова твої не ранять.
І тіло доторку не просить.
Я стерла спогади,
Стерла почуття, бажання.
І не ловлю я погляди.
І не говорю про кохання...
Я стерла думки.
Стерла СМСки всі.
Здається, що пройшли роки.
Тебе не пам'ятаю зовсім!...
Поцілунки я стерла,
І тебе я забула.
І мрія померла,
І десь потонула.
Думаєш, що не можливо???
Але я зуміла!!..
Все це не важливо...
Важливо, ЧОГО я хотіла!!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012
І сонце плаче,
І небеса змінились.
І навкруги усе неначе,
Неначе все на мить спинилось.
Усе спинилось,
І годинник мовчить.
Неначе втомилось,
Неначе все спить.
І все на місці,
Все як було.
Ніхто не жде вісті
Не знають число.
І всі неначе,
Пішли в небуття...
Але десь хтось плаче!
У когось життя!...
У когось ще серце,
І ще почуття.
Як чисте озерце,
Між купи сміття.
Між купами бруду,
Живе ще любов.
Мов радості груду,
Шмат щастя немов.
А кажуть немає!
А кажуть згнило!
Це слово ламає,
Усе що було...
І може спинилось,
І може згнило.
Але ще лишилось,
Й воно ожило.
Між купами злості,
Між купами слів.
Залишився простір
І для почутів.
Лиш треба кохати,
Любити людей.
Вміть відчувати
Той біль у грудей.
Відкрий свою душу,
І радість свою.
І сум тобі зрушу,
І злість всю твою.
Ось так усе просто,
Живи і люби!
Й між купами бруду,
Життя не згуби!!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2012
І довго я буду чекати дзвінка??
Чи може сьогодні спимо?
До телефона тягнеться рука,
Та ми з тобою все це пройдемо.
Ми хочемо жити не так як усі,
Ми хочем жити унікально,
Побачити життя у всій його красі,
На нашу думку це усе реально.
І що оцей дзвінок???
Не змінить він нічого,
Життя банального, наших сторінок,
Не принесе він нам чогось нового.
Я вийду назавжди з онлайну,
І відімкну назавжди телефон,
І цю історію банальну,
Забуду як кошмарний сон...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2012
Виблискують у небесах зірки,
І небо-чисте-чисте як ніколи,
І все летять біжуть роки,
З тобою ми зустрілися відколи.
І вечора ми пам*ятаємо оті,
І місце наше також пам*ятаєм,
Та час все змінює в житті,
І все частіше ми з тобою замовкаєм...
Чи це і є оте кохання?
Чи просто звикла я до тебе,
Та в голові з*являються питання,
Які щодня запитую у себе.
І не дають думки мені покою,
І мрії не поснули ще мої,
І досі марю я тобою,
І вії ще не висохли мої.
В душі все рветься на частини
А серце вже мабуть згнило.
Не зустрічала ще людини
якій було б так все-одно.
А може ти мене кохаєш?
А може просто мною граєш?
Не знаю відповідб на це.
Але в тебе моє серце.
Чекаю дня коли ти скажеш люблю,
Я буду чекати, точно знаю..
Зроби свій вибір молю,
до болі тебе я кохаю.
Кохання то біль, а біль то життя.
Я взмозі всю вічність боліти,
Я здалеку чую серцебиття
Починаю від нього п*яніти..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Зрада... так це лише слово,
Це лише п*ять звичайних літер.
Які здавалось, якось помилково,
Влетіли у життя, неначе вітер.
Але нічого не змінити,
Цей вітер вже занадто розгулявся,
І не взмозі ми його спинити,
Хоч і здавалось він і зупинявся.
І нам здавалось ми його спинили,
Та це ілюзія безпеки,
Можливо ми неправильно вчинили,
Можливо, справді ти для мене був далеким...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2012
Скажи... я для тебе щось значу,
Чи може, як всі... я живу і не бачу.
Може не бачу, а може не хочу,
І все-таки люблю, і все ще шепочу.
Я люблю, шепочу: "Тебе я кохаю"
Тобі я потрібна? Я так і не знаю...
Ось так я живу. Не живу, й не вмираю.
Що хочу не маю, але не зітхаю.
Не бреши, брехня все ламає
Тільки правду я чути бажаю.
Скажи тільки чесно, чи любиш мене,
Чи може та звичка до мене мине?
Чи може забудеш, і все те пройде,
Другій ти позвониш, друга підожде.
Кохання безглузде, кохання сумне...
Скажи, так ти любиш мене???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2012
Як дістало це життя,
Все чекаєш і чекаєш,
Хочеться піти в небуття,
Та ти ж кохання шукаєш.
А може забути хочеш,
Вирватись із кайданів,
Як травинка ти тріпочеш,
Хочеш утекти з огнів.
Полетіти десь далеко,
І забути ті слова.
Може буде і не легко,
Та є на плечах голова...
Так здається буде краще,
Просто вмерти, і піти.
Загинути у смертній пащі,
Подивитись на світи.
Бо дуже важко
Тебе забути назавжди.
І я лечу неначе пташка,
І не кричу я: " Підожди".
Чого вже ждати?
Ця історія скінчилась...
Не можем з тобою щось мати,
Та й терпіти я навчилась.
Хоч в мріях ти ще є,
І снишся ше ночами,
Та тільки сон той гріє,
Він змиється дощами...
І все-таки піду.
Я просто тут не треба.
Від тебе віджену біду,
І полечу до неба.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2012
Як злетіти над землей?
І забути його.
Як не грати цих ролей?
Щоб не мріяти чого.
Скажи подруго. Як?
Стерти пам'ять,
Як? Забути кохання смак?
Як? Як? Як ?
Дай відповідь, будь-ласка….
Як забути його тепло.
Як?.. Життя було як казка,
Та все воно стекло.
Лиш ти залишилась,
У мене одна.
І доля кришилась,
Не бачу я дна.
Не бачу майбутнього,
Його там нема.
І вітра попутнього,
Забрала зима.
Я бачу там тьму,
І холод зими.
Все наче в диму,
Не бачу весни.
Нема там її,
І його там нема.
Та в мене у мрії
гуляє весна.
Гуляє там він,
Разом зі мной.
Як хочу я змін,
Мене заспокой!....
Хочу збагнути,
Що то було??
Хочу забути,
Все що цвіло…
І ти допоможеш,
Забути його.
Лиш ти одна можеш,
Зі світу всього…
11.02.12
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2012
Скільки крові пролито було,
Скільки душ переламали.
Скільки серденьок просто згнило,
І людей скількох повбивали.
Скільки сліз лилось з очей,
І прощальних слів лунало.
І недоспаних скільки ночей,
А горе так і не минало.
А скільки душ плакало живих,
І скільки їх щодня вмирало.
І не з*являлось мрій нових,
Усіх їх горе одібрало.
А скільки материнських мук,
Скільки молитв земля почула.
І люблячих сердець розлук,
Вона ще й досі не забула.
Згадаймо й ми хоча б сьогодні,
Оцю історію страшну.
Людей, що бачили безодню,
Але все ж виграли війну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315197
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.02.2012
Ці рядки, як душа,
І ти сам розумієш,
Що із серця ножа,
Ти дістать не зумієш.
Що той холод завжди,
Буде в мене присутній.
А ти більше не жди,
Ти в майбутньом відсутній.
Я тебе вже забула.
Якщо ні, то зумію.
Ти пробач, я збагнула –
Я кохати не вмію.
І лиш біль я приношу,
І тобі, і собі.
Ти забудь, душе прошу,
Ті години німі.
Ми лиш друзі з тобою,
Я так більше не можу.
Я залишусь луною,
І тебе не з тривожу .
На двобій із судьбою,
Просто я не піду…
Хоч згадають слабою,
Та покину біду.
Давай залишим минуле,
Повернем рік назад.
Наче просто почули:
«влітку був снігопад».
Це теж саме казкове,
Як разом ми з тобою.
Це було випадкове,
Та проллється сльозою…
Ти пробач та не можу,
Більш не можу так жити.
І тобі допоможу,
Допоможу дружити….
Але спершу хай час,
По виліковує рани.
І не буде більш «нас»,
І не буде коханих…
А може «нас» й не було,
Може це тільки мені, здається??..
Та пам’ятаю я чоло,
Пам’ятаю, як серце твоє б’ється..
А може краще, якщо ти забув,
Тобі без мене буде легше,
Я думаю, що ти давно збагнув.
Не буде так, як було вперше…
Можливо, я дурна.
Можливо я чогось не розумію,
Але любов… така вона,
Затьмарить очі, і дає надію.
Та спробую я перша розв’язати,
Оці вузли, пекельной нашой долі.
Не в змозі я тобі чогось сказати,
І йду я проти своєй волі.
Іду не дивлячись назад,
Можливо дуже пожалію.
Та пам’ятаю ще отой я листопад…
І знов, і знов від нього я п’янію…
Та все це мрії, і пора забути,
Всі мої сни, всі сподівання.
І ланцюги оті розкути,
Всі наші ланцюги кохання…
Може вчинок не вірний,
Та час все покаже.
Але ти неймовірний,
Тобі кожна це скаже…
Залишайся собою,
Кохай ту, що кохає.
І цією весною,
Та любов забуяє!
Протилежності притягуються,
І єднаються в ціле.
Та любов не спиняється,
І фарбує зсіріле.
І пробач ти мене,
Та з тобою ми схожі.
Тому все промине,
Проминуть дні погожі…
Прочитай ти цей вірш,
Зрозумієш ти сам.
Не буває вже гірш,
Дай розтаять снігам..
Якщо будуть питання,
Знову ти прочитай.
І знайдеш тут востаннє,
Що сказала потай….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2012